Операції при грижах, на крайній плоті і статевому члені. Анатомо-топографічні дані, техніка операції. "

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ  АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції тваринництва

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра хірургії ім. акад.. І.О. Поваженка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

На  тему: "Операції при грижах, на крайній плоті і статевому члені. Анатомо-топографічні дані, техніка операції. "

 

 

 

 

Спеціальність 8.130.501 – "Ветеринарна медицина"

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент факультету здоров’я продуктивних тварин

курсу ІІ, групи 9,

Хомич Василь Васильович

 

Перевірив: Корж Анатолій

                      Васильович

 

 

 

 

 

Київ 2008

 

 

ЗМІСТ

1.Вступ ............................................................................................................4

2.Поняття про хірургічну операцію……………………………………..5

3.Класифікація  операцій……………………………………………...…..5

4.Хірургічні інструменти…………………………………………………7

5.Хірургічна антисептика рук хірурга при оперативному лікуванні тварин…………………………………...............................................16

6. Підготовка операційного поля.....................................................19

7. Підготовка тварин до наркозу і фармакологічні препарати....20

8.Грижі,їх,види,лікування,профілактика………………....................32

9. Черевна грижа.......................................................................................34

• Етіологія й патогенез........................................34
• Діагноз...................................................................36
• Лікування черевної грижі...................................37
• Профілактика післяопераційних ускладнень..45

            Операції на статевому члені і крайній плоті.

10.Анатомо-топографічні дані………………………………….………47

11.Розтин персистуючої вуздечки статевого члена…………………59

12.Анестезія зовнішніх органів………………………………………...60

13.Операції при розриві статевого члена…………………………….63

14.ПЛАСТИЧНИЙ ЗСУВ ПРЕПУЦІАЛЬНОГО МІШКА З СТАТЕВИМ ЧЛЕНОМ У бика.65

15.ПЕРЕСАДКА ПРЕПУЦІЯ І ПЕНІСА В БАРАНА……………………………………….……..66

16.ЗШИВАННЯ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА БИКА В S-ПОДІБНОМУ ВИГИНІ (за Р. А. ВАСИЛЬЄВИМ)...................................................................................68

 

  17. Висновки…………………………………………………………….71

  18.Додатки………………………………………………………………72

  19.Використана література…………………………………………...79

 

1.Вступ

Перед ветеринарним лікарем стоїть важливе завдання і ряд ветеринарних міроприємст, які дозволяють знизити захворюванісь і падіж тварин, підвищити прирости ваги, вихід молодняку, до них належить відповідна діагностика, лікування і профілактика гриж, проляпсусів і евентрацій.

 Для лікування їх  приміняють в основному оперативні  методи. При грижах також можливі ускладнення. Великих тварин  - молодих і невідкормлених приходиться вибраковувати, що приносить значні економічних збитків господарствам і власникам тварин.

Грижа належить до числа  хірургічних захворювань, що часто  зустрічаються. Грижі діляться на зовнішні і внутрішні. Зовнішніми грижами називаються такі, які виступають з порожнини живота в зовнішні відділи черевної стінки. Здебільшого бувають пахові, пупкові, білої лінії і стегнові грижі. Внутрішніми грижами називають такі, при яких нутрощі змішуються в кишені очеревини або потрапляють в грудну порожнину в разі розриву діафрагми або навколостравохідної   клітковини.

Невеликі грижі у  верхній частині здухвини звичайно  не завдають тварині будь-якого неспокою. До того ж такі грижі легко піддаються лікуванню. При великих грижах, що містяться в нижній частині черевної стінки, прогноз несприятливий внаслідок великого тиску внутрішніх органів. Такі грижі неоперабільні.

 Сучасна техніка  проведення операції й засоби  профілактики післяопераційних ускладнень позволяють повністю лікувати черевні грижі у великих і малих тварин.

 

2. Поняття про хірургічну операцію.

Хірургічна  операція (від лат. opera - дія, робота, праця) як спосіб лікування застосовується поряд з іншими методами терапії: фармакотерапією, фізіотерапією і дієтотерапією. Під хірургічною операцією розуміють сукупність кривавих і не кривавих механічних прийомів, які виконуються за допомогою різноманітних хірургічних інструментів на тканинах й органах живого організму з лікувальною, діагностичною і профілактичною метою. Виходячи з економічних і господарських потреб, окремі операції виконують на клінічно здорових тваринах. Йдеться, насамперед, про кастрацію самців і самок, а також з метою профілактики деяких видів травматизму. Операція доцільна лише тоді, коли її результатом є відновлення або підвищення продуктивності й господарської цінності тварин. Винятком є випадки оперування з гуманних міркувань, з метою фізіологічного експерименту, а також з косметичною метою.

 

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ОПЕРАЦІЙ

Операції поділяють  на дві основні групи: криваві, які  супроводжуються порушенням цілісності шкіри, слизових оболонок і кровотечею із судин, та безкровні, або не криваві, при яких цілісність зовнішніх покривів не порушується (вправлення вивихів, зондування, катетеризація, накладання пов'язок тощо;).

Залежно від мети розрізняють  операції: лікувальні (виконують з  метою ліквідації захворювання, відновлення  втраченої або зниженої продуктивності, поліпшення або відновлення втраченої  працездатності тварини); діагностичні (виконують з метою уточнення або підтвердження діагнозу), які часто переходять у лікувальні; економічні (направлені на підвищення продуктивності тварин і покращення якості отриманої продукції - наприклад, кастрація самців і самок); експериментальні (виконують для створення моделей хвороб або з метою фізіологічних експериментів при вивченні життєдіяльності організму або функцій його окремих органів); пластичні (для виправлення форми, відновлення протяжності і функції пошкоджених органів і тканин); косметичні (для поліпшення зовнішнього вигляду тварин -наприклад, ампутація вушних раковин і хвоста у собак тощо);

 

профілактичні (направлені на попередження травматизму - наприклад, декорнуація, попередження росту рогів у телят, ампутація хвоста у телят тощо).

За своїм характером хірургічні операції можуть бути радикальними й паліативними.

Радикальна (від лат. radix - корінь) операція ставить своєю задачею енергійне втручання з метою ліквідувати захворювання, повністю усунути причини і попередити його рецидиви. При цьому повністю усуваються, як правило, не тільки больові явища, але й причини хвороби (наприклад, операції при карієсі зуба - екстракція зуба, при грижах - закриття грижових воріт тощо).

Паліативна (від лат. palliatus - одягнений у плащ, прихований) операція виконується в тих випадках, коли радикальне оперативне втручання в зв'язку з незадовільним загальним станом хворої тварини протипоказане (наприклад, накладання бандажу при пупковій грижі з одночасною ін'єкцією навколо грижових воріт подразнювальних фармакологічних речовин), або ж у зв'язку з особливостями захворювання (наприклад, перерізування нервів при невиліковній кульгавості, прокол черевної стінки при водянках живота тощо). Вони повинні тимчасово полегшити стан хворої тварини усуненням або зменшенням небезпечного чи важкого симптому хвороби, щоб продовжити життя і використання господарських цінностей тварини. Ці операції не усувають причин хвороби і тому бувають вимушеними.

Серед лікувальних операцій, терміновості їх виконання розрізняють: невідкладні, термінові, вимушено відкладені, вільного вибору і нетермінові.

Невідкладні, або екстрені, операції застосовують у випадках, коли необхідно врятувати життя  тварині, їх виконують негайно при  кровотечах, асфіксії, защемлених грижах, випадінні внутрішніх органів або їх перфорації, тимпанії рубця тощо.

Термінові операції показані в тих випадках, коли відкладання їх на тривалий час може призвести до швидкого розвитку захворювання. Йдеться, в першу чергу, про злоякісні новоутворення, оскільки їх розвиток може спричинити появу метастазів в інших органах і тканинах.

До вимушено відкладених відносяться операції, які необхідно виконати, але їх не можна зараз же виконати в зв'яжу з тяжким загальним станом тварини (виснаження, знесилення, шок, гнійно-некротичні процеси тощо). У цих випадках обмежуються терміновим загальним лікуванням тварини, а операцію відкладають до більш сприятливого моменту, коли загальний стан тварини покращиться.

Операції вільного вибору не вимагають негайного їх виконання  й можуть бути в ряді випадків замінені іншими методами лікування (одинична гостра тимпанія рубця, обтурація стравоходу, закупорка книжки тощо).

Нетермінові операції, або планові - їх можна виконати будь-коли й навіть запланувати на цілий рік (це кастрація самців і самок, експериментальні операції тощо).

У залежності від того, на неінфікованих чи інфікованих  тканинах виконують хірургічне втручання, операції бувають асептичні і  гнійні.

Асептичні, або "чисті", операції виконують на неінфікованих органах і тканинах (кастрація самців і самок, грижо-розтин, езофаготомія тощо).

Гнійні операції виконують при гнійно-некротичних процесах (розтин абсцесу, флегмони тощо).

У залежності від того, скільки витрачається часу на операцію і на яких тканинах й органах її виконують, вони бувають малі і великі. На виконання малих операцій потрібно мало часу і вони застосовуються на поверхневих тканинах (проколи, ін'єкції, розтин абсцесів тощо). Великі операції виконують на глибоких тканинах та органах і на їх виконання витрачається велика кількість часу.

Операції бувають одномоментними й двомоментними. При од-номоментній операції оперативне вручання від початку до кінця виконується в один прийом, при двомоментних - в два прийоми, з деяким проміжком між ними (наприклад, пункція бурси при гнійному запаленні, видалення гнійного ексудату і введення в її порожнину подразнювальних засобів, а через 5-7 днів - екстирпація цієї сумки) при незадовільному загальному стані тварини, загрозі сильної кровотечі, можливості розвитку шоку та інших ускладнень.

 

4.ХІРУРГІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

Хірургічні інструменти - це технічні засоби, за допомогою яких лікар виконує різноманітні оперативні прийоми на органах і тканинах живої тварини при хірургічних  способах лікування. Кожен, хто має  справу з хірургічними інструментами, повинен засвоїти їх функціональне призначення, правильність вибору, знати оптимальні позиції кожного з них при застосуванні й можливі ускладнення при використанні. Від того, наскільки інструменти зручні і досконалі у використанні, залежить точність і своєчасність лікувальної маніпуляції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструменти для  розтину м'яких тканин

 

Рис.8. Інструменти для розтану м'яких тканин: 1 - скальпелі: а - прямий, б -черевастий, в - гострокінцевий, г - ґудзикуватий прямий, д - ґудзикуватий зігнутий, е - серпоподібний, с - тенотом, ж - герніотом, з - скальпель із змінними клинками, і -скальпель для глибоких ран; 2 - хірургічні ножі: а, б - резекційні, в - ампутаційний; З - двосторонній перфоративний ніж; 4 - троакар; 5 - ланцюговий екразер

 

Способи тримання хірургічних ножів є різні. Найчастіше застосовують наступні:

1) положення скрипкового смичка застосовують у тих випадках, коли необхідно зробити довгий, але неглибокий розріз, щоб не пошкодити кровоносні судини і нерви, які лежать поверхнево а)

2) положення столового ножа використовують при розтині щільних, малоподатливих (фіброзних) тканин, а також при одномоментных глибоких розрізах б);

3) положення пера для писання є основним. Ним користується більшість хірургів при  розрізі покривних тканин, пошаровому роз'єднанні тканин та їх препаруванні в глибині в);

4) положення меч, або тримання ножа всією рукою Ніж беруть у долоню в тих випадках коли виникає необхідність прикласти значну силу при розрізі, наприклад, при розтині шару м'яких тканин значної товщини до кістки (при ампутації кінцівки; д);

5) положення троакара. Цим способом, як правило, користуються при розтині абсцесів, гематом, лімфоекстравазатів та інших патологічних порожнин з рідким вмістом г).

Ножиці також відносяться  до числа найуживаніших ріжучих інструментів. Ними користуються при розтині м'яких тканин, препаруванні, розтині тканин у глибині, операціях на порожнистих органах, нервах, кровоносних судинах, накладанні швів, пов'язок, для вистригання волосяного покриву тощо.

Форма і розміри ножиць досить різноманітні. Розрізняють прості і хірургічні ножиці.

Рис.10 . Ножиці:

1- замок Колена; 2 - ножиці  загального призначення: а -Купера, б - прямі гострокінцеві, в - прямі тупокінцеві, г - прямі ґудзикуваті; 3 - ножиці спеціального призначення: а - Ріхтера, б - Ріхтера гудзикуваті, в - Бекмана, г - Зібольда, д - пупкові, е - кишкові

 

Слід відмітити, що в  багатьох випадках ножиці мають безсумнівну  перевагу над скальпелем. Перш за все, ними легше запобігти пошкодженню  органів, судин і нервів, які лежать у ділянці розтину, тему що частина тканин, захоплених ножицями, вислизає з-під розрізу (чим товстіший шар тканин, тим більша частина вислизає). Тому розрізи, які потребують великої обережності, завжди роблять ножицями, а не скальпелем. При розтині ножицями м'яких тканин кровотеча менша, ніж при розтині скальпелем, за рахунок часткового розміщення стінок судин. Ножиці завжди застосовують при розтині тканин, які не скорочуються. Наприклад, сухожилки і нерви, які виступають із стінки рани при ампутації, краще обрізати ножицями, тому що під час розтину їх скальпелем вони знову витягнуться.

При триманні ножиць у  руці кінцева фаланга великого пальця повинна знаходитися у верхньому  кільці інструмента, середня фаланга  безіменного пальця - в нижньому кільці, середній палець - під нижньою гілкою ножиць, а вказівний - на замку.

 

Електроскальпель. Нині в хірургії широко застосовують електроножі. Найраціональніше його застосовувати в тих випадках, коли розтин тканин пов'язаний з небезпекою сильної кровотечі, дисемінації клітин злоякісної пухлини або при забрудненні рани дуже вірулентними мікроорганізмами.

Він являє собою електрод, на який подається електричний струм високої частоти. Електрод складається з ізолюючої ручки і металевого змінного кінцевика. Останній може мати різну форму - ножа, ланцета, голки, кульки.

Електроніж чинить припалювальну, гемостатичну та антимікробну дії. Він  легко розсікає тонку шкіру та інші м'які тканини.

 

Лазерний скальпель. У сучасній ветеринарній хірургії застосовують лазерні вуглекислотні скальпелі ("Скальпель-1", "Ромашка"). Вони мають високу потужність і використовуються для розтину м'яких тканин, особливо при гнійних процесах, екстирпації новоутворень тощо. Лазерний промінь, яким розсікають тканини, чинить високу антимікробну і гемостатичну дії. Біологічна дія СО2 лазера з довжиною хвилі випромінювання 10,6 мкм. зумовлена інтенсивним нагріванням тканин за рахунок значного поглинання ними лазерного світла.

 

 

Кровоспинні інструменти

Кровоспинні, або гемостатичні, інструменти використовують для захоплення кровоносної судини і розміжчення її стінки. Конструкція цих інструментів різноманітна.

 

 

Рис.11 . Кровоспинні інструменти:

 

1 - гемостатичні пінцети:  а, б, в - Пеана, г -Кохера, д - Блюнка, е - москіт, 2 - артеріальний жом; 3 - лігатурні голки Дешампа 4 - артеріальний гачок; 5 - кровоспинні клеми; 6 - щипці-зажими вікончасті

 

 

 

Інструменти для  з'єднання м'яких тканин

 

Для з'єднання м'яких тканин застосовують голкотримачі й хірургічні голки.

Голкотримачі. У хірургії застосовують голкотримачі з автоматичними затворами і не автоматичні. Кожний з них називається за іменем того автора, який його запропонував. Якість інструменту визначається відсутністю стомлення пальців під час роботи, можливістю міцно фіксувати хірургічну голку і швидко звільняти її при необхідності. Кожен хірург вважає кращим той голкотримач, яким він звик працювати. Голкотримачі є великі й малі. Слід відмітити що при накладанні швів у глибині порожнин (на пряму кишку, піхву, в ротовій порожнині) краще застосовували голкотримачі з довгими ручками.

Рис.14 . Інструменти для з'єднання м'яких тканин:

 

1 - голкотримачі: а -Матьє,  б - Троянова, в - Гегара; 2 - хірургічні голки;

 

 

 

5.Хірургічна антисептика рук хірурга при оперативному лікуванні тварин.

Мета хірургічної антисептики - попередження заносу з рук хірурга та його асистентів в операційну рану мікроорганізмів і розвитку в зв'язку з цим післяопераційних інфекційно-запальних процесів.

Вона досягається  шляхом різкого зниження чисельності  заносних та аутогенних мікробів на руках. Поверхня шкіри рук вкрита мікроорганізмами, які утримуються на ній разом з елементами бруду і жиропоту. Крім того, мікроби нагромаджуються між лусочками епідермісу, в порах, проникають у вивідні протоки потових і сальних залоз. Місцями їх скупчення є піднігтьові простори, нігтьові щілини, міжпальцеві складки. У великій кількості патогенна мікрофлора може знаходитися під каблучками чи перснями на пальцях, а тому перед підготовкою до операції їх слід знімати. Також з нігтів слід зняти лак, бо в ньому присутні мікроорганізми. До 90 % мікробів на руках знаходиться в піднігтьових просторах, тому нігті необхідно коротко обрізати.

Техніка хірургічної  антисептики рук. Підготовку рук перед операцією проводять у кілька послідовних етапів. Спочатку шкіру рук механічно очищають, потім знезаражують хімічними антисептиками і дублять.

Руки готують  від кінчиків пальців до ліктів, дотримуючись наступних правил: 1) коротко обрізають нігті та очищають піднігтьові простори; 2) миють пальці, кисті та передпліччя, утримуючи весь час руки так, щоб вода збігала з кисті до ліктя, а не навпаки; 3) особливо ретельно миють щіточкою піднігтьові простори, нігтьові валики, міжпальцеві складки і бокові поверхні пальців, кисті та передпліччя; 4) праву і ліву руки обробляють однаковий час; 5) спочатку миють долонну, а потім тильну поверхню кожного пальця, нігтьове ложе, міжпальцеві складки, далі послідовно обробляють долонну і тильну поверхні лівої і правої кисті, лівого і правого зап'ястя, лівого і правого передпліччя до меж ліктьового суглоба; 6) після миття руки висушують стерильними серветками і лише потім обробляють антисептиком.

Механічне очищення рук має забезпечити їх підготовку до знезаражування антисептиками. Воно дозволяє видалити з шкіри до 60-80 % мікроорганізмів та продукти, які є їх живильним середовищем (бруд, жиропіт, лусочки епідермісу). Для цього руки миють з милом (використання антисептичного мила необов'язкове), рідше 0,5 %-ним розчином аміаку. При цьому для обробки навколонігтьових та міжпальцьових   ділянок   використовують   м'які щітки, які попередньо повинні бути дезінфіковані    

Знезараження  шкіри здійснюють хімічними антисептиками. Вони повинні відповідати таким вимогам: мати широкий   спектр  антибактеріальної  дії,   яка швидко досягає максимальних значень на поверхні шкіри; достатньо високу бактерицидну активність; тривалий залишковий ефект; бути достатньо індиферентними щодо шкіри; відзначатися простотою приготування і використання.

Дублення  шкіри має на меті звузити її пори, щоб запобігти виходу на  поверхню мікроорганізмів з вивідних протоків сальних і потових залоз. Під дією дубильних речовин тимчасово знижується тургор поверхневих шарів шкіри, що зумовлює закриття вивідних протоків. Ряд антисептиків (аліфатичні спирти з коротким ланцюгом - етанол, пропанол, ізопропанол та їх суміші з йодофорами чи поверхнево-активними антисептиками) мають водночас бактерицидні та дубильні властивості. Дублення шкіри можна замінити покриттям рук тонкими антисептичними плівками. Способи підготовки рук із застосуванням поверхнево-активних антисептиків та окислювальних систем (рецептура "С-4" тощо) виключають необхідність етапу дублення шкіри.

Запропоновано багато способів підготовки рук до операції. Тривалий час використовували техніку обробки рук за Фюрбрингером, Альфельдом, Спасокукоцьким-Кочергіним, Ківшовим, Напалковим, Заблудовським, Олівковим та іншими. Проте вони мали певні недоліки. Негативними моментами цих способів підготовки рук є тривалий термін обробки і короткочасність залишкової антимікробної дії, що викликало потребу у повторних обробках рук під час операції. Наслідками багаторазового використання розчину аміаку були сухість і лущення шкіри; їдкого калію - мацерація шкіри; ртуті дихлориду, сульфату цинку, таніну - огрубіння, переродження шкірного покриву, його запалення , яке важко піддається лікуванню.

Підготовка рук первомуром (рецептура "С-4"). Спосіб ґрунтується на застосуванні універсального антисептика первомуру - суміші 33 % пероксиду водню з мурашиною кислотою, в процесі реакції між якими утворюється надмурашина кислота. В день використання готують 2,4 %-ний розчин препарату надмурашиної кислоти: змішують 17,1 мл пергідролю і 6,9 мл мурашиної кислоти (100 %-ної концентрації), протягом 30 хв витримують у холодній воді, періодично помішуючи, а потім об'єм суміші доводять до 1л дистильованою водою. В разі нагальної необхідності може бути використана водопровідна, артезіанська чи навіть морська вода. Основний і робочий розчини придатні до застосування протягом доби. Безсумнівні переваги первомуру -доступність, висока бактерицидність і спороцидність, відсутність несприятливого впливу на слизові та шкірні покриви.

При підготовці первомуром руки миють проточною водою з милом 1 хв, висушують і занурюють до ліктів на 1 хв у 2,4 %-ний розчин первомуру. Потім руки насухо витирають стерильною серветкою. Додаткова обробка спиртами і йодофорами зайва. В одному тазі з розчином первомуру допускається обробка рук 20 чол. Асептичний ефект зберігається до 10 год.

Антисептична обробка  шкіри і слизових оболонок у ділянках невеликих лікувальних втручань (пункція, ін'єкція, надріз, зондування, дренування, катетеризація судин) також відноситься до категорії передопераційної антисептики. її техніка полягає в тому, що після механічної обробки у ділянці маніпуляції (якщо це необхідно) в шкіру тампоном втирають 3-5 мл антисептика протягом 20-30 с. Практичним при виконанні ін'єкцій є застосування антисептиків у формі аерозолів. Це полегшує проникнення антисептика через густу шерсть. 

 

6. Підготовка операційного поля

Загальний принцип  підготовки операційного поля аналогічний розглянутому щодо підготовки рук. Він включає депіляцію, механічну обробку, антисептику шкіри та її дублення, ізоляцію операційного поля від оточуючих ділянок тіла тварини.

При цьому перші два етапи краще проводити за межами операційної. При цьому тварині за необхідністю призначають седативні засоби.

Депіляція - це видалення волосяного покриву вистриганням з наступним голінням. Волосся (шерсть) видаляють за допомогою ножиць чи стригальної машинки на достатньо великій ділянці, щоб при необхідності розріз можна було подовжити. При цьому зрізане волосся краще прибирати пилососом. При можливості гоління проводять заздалегідь, щоб зменшити подразнення шкіри. Проте найчастіше депіляцію виконують безпосередньо перед операцією на вже фіксованій тварині після транквілізації або наркозу.

Механічну підготовку з одночасним знежирюванням здебільшого проводять 0,5 %-ним розчином аміаку, 70 %-ним етанолом, ефіром, бензином, водними розчинами миючих засобів. Вона передбачає ре тельне очищення шкіри операційного поля від бруду, жиропоту, злущеного епітелію, крові.

Шкіру протирають протягом 2-3 хв ватним тампоном чи марлевою серветкою, просоченими вищезгаданими засобами. Спочатку ретельно обробляють центральну частину операційного поля, поступово переходячи до периферії і змінюючи тампони. Після цього шкіру висушують стерильним тампоном.

Знезараження  шкіри здійснюють за допомогою антисептиків, протираючи ними шкіру протягом кількох хвилин. Більшість з них мають також і дубильні властивості - це 5 % ний спиртовий розчин йоду (спосіб Гроссіха - Філончикова), 10 %-ний водний розчин калію перманганату (спосіб Миша), 5 %-ний розчин формаліну (спосіб Борхера), 1 %-ний спиртовий розчин діамантового зеленого (спосіб Баккала). Останнім часом у світовій практиці перевагу надають спиртам: 40-60 %-ному пропанолу, 60-70 %-йому ізопропанолу, 70-80 %-ному етанолу. Вони через 15-30 с знижують число аутогенних та занесених мікроорганізмів на 1,5-2,5 та утримують його на цьому рівні протягом 3-х год.

Підготовку  операційного поля проводять з центру до периферії, а при наявності  розітнутого гнійного вогнища діють  навпаки.

Для ізоляції операційного поля використовують стерильне  простирадло або серветки, щоб запобігти забрудненню рани пилом, лупою, волосинами з оточуючих ділянок шкіри тварини. В окремих випадках використовують прогумований матеріал з прорізом у центрі. Матеріал для ізоляції операційного поля фіксують до шкіри в межах передбачуваного розрізу хірургічними зажимами для білизни Бакхауза чи Шеделя, або швами.

Нещодавно запропоновано  зручний спосіб ізоляції операційного поля липучими полімерними антисептичними плівками, через які роблять розріз шкіри.

Слизові оболонки готують до операції наступним чином: ділянки шкіри на межі із слизовими обробляють, як показано вище; а далі кон'юнктиву промивають теплими розчинами етакридину лактату (1:1000), фурациліну (1:5000), борної кислоти (3-4 %-ний). Слизові ротової і осової порожнин крім згаданих антисептиків, промивають 0,1-0,2 %-ним розчином калію    перманганату,    1%-ними  розчинами иодофорів. 

Слизові оболонки прямої кишки, статевих органів обробляють 1-2   %-ними   розчинами   лізолу,  молочної кислоти, калію перманганату, але перевагу слід віддавати 2,4 %-ному розчину первомуру або водному розчину хлоргексидину біглюконату (1:1000).

 7. Підготовка тварин до наркозу і фармакологічні препарати

У період підготовки тварини  до наркозу слід ретельно обстежити її, звернувши особливу увагу на ті органи і системи, на які діє наркотична речовина і суворо індивідуально (враховуючи виявлені відхилення) визначити показання та протипоказання до застосування того чи іншого виду наркозу.

Тварину перед наркозом витримують на 12-24-годинній голодній Дієті для запобігання аспірації блювоти в легені під час наркозу (операції), у м'ясоїдних можна звільнити від вмісту шлунок, викликавши Штучне блювання підшкірним введенням апоморфіну гідрохлориду (собакам - 0,002-0,005; свиням - 0,01-0,02 г кішкам – 0,001 – 0,002;).

Препарат  збуджує блювотний центр, спричинює блювання. Блювання настає через 3-5 хв після підшкірного введення препарату й триває 5-15 хв. У великих тварин спорожняють від вмісту шлунково-кишковий тракт або, принаймні, пряму кишку, а також сечовий міхур. Для звільнення прямої кишки в неї вводять руку й видаляють калові маси. Сечовий міхур звільнюють катетером, введеним через уретру.

Премедикація Одним з найважливіших моментів сучасного наркозу є переднаркозна підготовка тварини фармакологічними ненаркотичними засобами - премедикація. Вона призначена для: а) полегшення технічного здійснення наркозу; б) усунення побічної дії наркотику; в) зменшення або усунення небезпечних вегетативних рефлексів; г) зменшення дози наркотику; д) поліпшення перебігу наркозу й поглиблення його.