Органи в апараті держави

Зміст

Вступ

Для виконання функцій управління загальносуспільними справами створюється механізм держави — ієрархічна система органів, наділених повноваженнями безпосередньо здійснювати державну впаду, а також державних установ, відомств і підприємств, за допомогою яких реалізуються функції держави.

Та частина механізму держави, що безпосередньо уповноважена здійснювати державну владу, управляти загальними справами суспільства, виконувати функції держави, називається державним апаратом. Він складається з окремих органів держави (парламент, президент, уряд, судові органи) та установ (центральні і місцеві органи виконавчої влади, силові відомства: прокуратура, міністерства оборони, внутрішніх справ, служба безпеки, прикордонні, внутрішні війська, податкові органи тощо).

У державному апараті на професійній основі працюють виборні особи (депутати, президент) або державні службовці, військові тощо, статус яких визначений нормативно-правовими актами (наприклад. Законами «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про міліцію» та ін.). Для здійснення своїх повноважень державним органам (державному апарату) надаються матеріальна база (приміщення, транспорт, засоби зв'язку, організаційна техніка тощо) та фінансові кошти, які формуються з податків.

Органи держави безпосередньо пов'язані з її функціями. Вони змінюються, постійно вдосконалюються відповідно до історичного типу держави та її функцій на тому чи іншому етапі розвитку, в ту чи іншу епоху. Скажімо, органи соціальної правової держави (відповідно до її функцій) суттєво відрізняються від органів феодальної чи буржуазної держави (на ранніх етапах її розвитку). У разі потреби з'являються нові органи.

Питанням правового  становища в Україні державного апарату України присвячені праці  таких вчених, як: А.В. Колодій, В.В. Копєйчиков, В.О. Котюк, В.В. Марочкін, М.І. Мельник, В.В. Молдован, М. Настюк, А.Ю. Олійник, В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фруцький, Сумський Д. О.

Отже, об’єкт дослідження курсової роботи – Державний апарат України.

Предмет дослідження  – зміст державного апарату України.

Мета роботи – здійснення комплексного аналізу системи та структури державного апарату України, на основі аналізу та узагальнення нормативно-правових актів, монографій, наукових статей.

Завданнями курсової роботи є:

- визначення поняття державного апарату України;

- розгляд видів органів державного апарату України;

- аналіз органів державного апарату України;

Методологічна основа ґрунтується  на результатах науково-теоретичних  досліджень у сфері конституційного  права. Вона складається з комплексного поєднання загально філософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У курсовій роботі широко використовувались такі методи наукових досліджень, як аналіз та синтез, порівняльно-правовий, структурно-функціональний та  системно-логічний.

1. Апарат української держави

Для здійснення своїх  завдань і функцій кожна держава  створює різноманітні організації. Така система всіх державних організацій, що беруть участь у здійсненні завдань  і функцій держави, називається  її механізмом. Серед названих організацій є державні органи, що наділені державно-владними повноваженнями. Систему таких органів і називають апаратом держави. Звідси механізм держави криє в собі:

- апарат держави;

- державні підприємства;

- державні установи;

- інші державні організації.

Державні підприємства - вид державних організацій, які  безпосередньо реалізують функції  та завдання держави у сфері матеріального  виробництва. Сюди слід віднести державні підприємства з виробництва товарів, надання послуг, торгівлі, громадського харчування та ін. Державні установи - вид державних організацій, на які покладено завдання з реалізації функцій держави у сфері нематеріального виробництва. До них слід віднести установи у сфері культури, охорони здоров'я тощо. Це, наприклад, державні дошкільні дитячі установи, школи, училища, середні й вищі навчальні заклади, система лікарень, санаторіїв та інших установ охорони здоров'я.

Апарат держави - система  всіх державних органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції  держави.

Основними принципами державного апарату України є: демократизм; національна рівноправність; законність; суверенність; поділ влади; соціальна справедливість; гуманізм і милосердя; поєднання переконання і примусу; гласність, відкритість і врахування громадської думки тощо.

Принцип демократизму в  Україні характеризується тим, що державний  апарат формується з волі більшості  населення, виражає та виконує волю громадянського суспільства.

Як корінна, так і  решта національних груп, що проживають на території України, є рівноправними. Держава гарантує всім здійснення, охорону, захист і відтворення політичних, економічних, громадських, соціальних і культурних прав.

Державний апарат організується  й діє на підставі законів. Його діяльність спрямовується на виконання законів  у порядку, передбаченому чинним законодавством. 
Державний апарат є єдиним носієм влади на засадах самостійності й незалежності, виразником суверенітету народу і нації.

Державна влада в  Україні здійснюється за принципом  її поділу на законодавчу, виконавчу  й судову. Єдиним органом законодавчої влади є Кабінет Міністрів. Правосуддя в Україні здійснюється виключно Конституційним, загальними та господарськими (арбітражними) судами.

Принцип соціальної справедливості державного апарату означає, що його завданням є забезпечення соціальної злагоди, консенсусу між різними частинами суспільства, балансу різноманітних інтересів усіх соціальних прошарків, груп та інших верств населення.

Державний апарат визначає, гарантує, допомагає здійснювати  всім верствам населення їхні суб'єктивні права, охороняє та захищає основні права людини і громадянина, віддаючи пріоритет загальнолюдським цінностям, забезпечує гуманне й милосердне ставлення до всього населення України і кожного, окремо взятого, індивіда.

Важливим принципом  державного апарату України е поєднання методів виховання і примусу. Примус до осіб застосовується лише тоді, коли вичерпано всі методи переконання, але особа не підкорилася загальнодержавним інтересам та інтересам громадянського суспільства.

Свої функції державний  апарат виконує відкрито, співпрацює з різними громадськими об'єднаннями і рухами, вивчає громадську думку і враховує її в організації та здійсненні покладених на нього завдань.

Отож, державний апарат (вибраний чи призначений) є системою державних органів, що здійснюють свої функції, реалізуючи волю громадянського суспільства, всього українського народу.

2. Види органів  державного апарату України

Первинною клітинкою  державного апарату є орган держави. Це окремий службовець чи структурно оформлений колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічними засобами, утворений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Один службовець як орган  держави - це, скажімо, Президент України, що є главою держави і виступає від її імені. Структурно оформлений колектив службовців має керівників і виконавців. Керівник виступає від імені певного органу. Кожний орган наділяється на підставі закону владними повноваженнями, які полягають у тому, що орган держави спроможний встановлювати формально обов'язкові правила поведінки (як нормативні, так і індивідуальні) та домагатися їх здійснення.

В юридичній літературі розглядають різні підстави класифікації державних органів. Розрізняють, наприклад, такі види органів держави:

- за місцем у системі  державного апарату; первинні (створюються  через вибори всім населенням  або його частиною); вторинні (створюються  первинними, походять від них  і підзвітні їм);

- за змістом або  напрямками державної діяльності: органи державної влади, глава держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи;

- за способом утворення: виборні,  призначувані, ті, що можуть успадковуватися;

- за часом функціонування: постійні, тимчасові;

- за складом: одноособові, колегіальні;

- за територією, на яку поширюються  їхні повноваження: загальні, або  центральні; місцеві, або локальні. Державна влада в Україні здійснюється  за принципом її поділу на  законодавчу, виконавчу й судову. Вдосконалення органів державної влади реалізується в Україні на основі Конституції України.

До системи державних органів  України належать: законодавчий орган - Верховна Рада України; глава держави - Президент України; виконавчі органи, що поділяються на вищі Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, центральні (міністерства, державні комітети і відомства України та Автономної Республіки Крим), місцеві (обласні й районні, міст Києва і Севастополя, районів у містах Києві й Севастополі державні адміністрації на чолі з головами цих адміністрацій та їхні відділи й управління, а також адміністрації державних підприємств і установ); виконкоми й голови сільських, селищних, міських (міст районного та обласного підпорядкування) рад у частині виконання державних повноважень, що були їм делеговані органами державної влади.

Органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і  міст, тобто обласні й районні  ради, а також органи місцевого  самоврядування: міські, сільські, селищні ради та їхні виконавчі органи є самостійною системою об'єднань громадян у громадянському суспільстві.

Система судових органів охоплює: Конституційний Суд України; загальні [Верховний Суд України, суди Автономної Республіки Крим, обласні, міські (міст Києва і Севастополя) суди, міжрайонні, районні, міські (міст обласного підпорядкування), районні в місті народні суди]; арбітражні [Вищий арбітражний суд України, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, обласні, міські (міст Києва і Севастополя) арбітражні суди, інші спеціальні суди].

У самостійну систему органів держави  виокремлюються контрольно-наглядові  органи України. До них належать: Генеральний  прокурор України і підпорядковані йому прокурори; податкові адміністрації, санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції. Отже, апарат держави посідає головне місце в системі організацій державного механізму, оскільки здійснює державну владу і управління в суспільстві.

3. Органи в  апараті держави

3.1. Законодавчі державні органи

Єдиним  органом законодавчої влади в  Україні є парламент — Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони не можуть бути на державній службі або мати інший представницький мандат. Їм гарантується депутатська недоторканність.

Верховна Рада України працює сесійно. Вона є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше, ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання Верховної Ради України відкриває найстарший за віком .депутат. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії Верховної Ради, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогу Президента України.

Засідання Верховної Ради України  проводяться відкрито, Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради.

Верховна Рада України розглядає  і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, а також здійснює установчі й контрольні функції, передбачені Конституцією України. Вона приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

До повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції  України в межах і порядку, передбаченому розд. XIII Конституції України;

2) призначення всеукраїнського  референдуму з питань, визначених  ст. 73 Конституції;

3) прийняття законів;

4) визначення засад внутрішньої  і зовнішньої політики;

5) призначення виборів Президента України в строки, передбачені Конституцією;

6) заслуховування щорічних і  позачергових послань Президента  України про внутрішнє й зовнішнє  становище України;

7) усунення Президента України  з поста в порядку особливої  процедури (імпічменту);

8) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

9) здійснення контролю за діяльністю  Кабінету Міністрів України та ін.

Конституція України встановлює також, що виключно законами визначаються:

права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина;

громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

права корінних народів і національних меншин,

порядок застосування мов;

правовий режим власності;

правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

засади зовнішніх зносин;

засади регулювання демографічних  та міграційних процесів та ін.

Конституція передбачає, що виключно законами України встановлюються:

Державний бюджет України і бюджетна система України;

система оподаткування, податки і  збори;

засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

статус національної валюти, а також  статус іноземних валют на території  України;

порядок утворення і погашення  державного внутрішнього й зовнішнього боргу;

порядок випуску та обігу державних  цінних паперів, їх види й типи;

одиниці маси, міри і часу; порядок  встановлення державних стандартів тощо.

Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першою заступника і заступника Голови Верховної Ради України та може відкликати їх.

Голова Верховної Ради України: веде засідання Верховної Ради України; організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України; підписує акти, прийняті Верховною Радою України; представляє Верховну Раду України в зносинах з іншими органами державної влади України та органам» влади інших держав; організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Правовий статус народного депутата закріплений у новій Конституції України і в Законі «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р.

Народні депутати України є повноважними та відповідальними представниками народу України у Верховній Раді. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції Верховної Ради.

При виконанні своїх функцій  і повноважень народні депутати України керуються Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради, а також своєю совістю.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Повноваження депутата починаються  з дня відкриття першої сесії  Верховної Ради і закінчуються в  день відкриття першої сесії ВР наступного скликання. Перед вступом на посаду народні депутати складають присягу. Відмова скласти присягу веде до втрати депутатського мандата.

Повноваження народних депутатів  припиняються одночасно з припиненням  повноважень Верховної Ради. Повноваження депутата припиняються достроково в таких випадках:

1) складення повноважень за його  особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним  вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним  або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або виїзд на постійне проживання за межі України;

5) у випадку смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю  від конституційного складу Верховної  Ради. У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду (ст.81 Конституції).

Народні депутати не можуть бути експертами на слідстві, у суді, отримувати від  іноземних урядів виплати, пенсії.

Народні депутати України мають  такі права:

1) право вирішального голосу  при прийнятті законів і постанов;

2) право виносити питання на  розгляд Верховної Ради України;

3) право на депутатську недоторканність,  непорушність їх депутатських повноважень;

4) вони не несуть юридичної  відповідальності за результати  голосування або висловлювання  у парламенті та його органах,  за винятком відповідальності  за образу чи наклеп;

5) депутати не можуть бути  притягнуті до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані без згоди Верховної Ради України;

6) право (одна третина складу) вимагати від Голови ВРУ скликати позачергову сесію;

7) право звернутися із запитом  до органів ВРУ, до Кабінету  Міністрів, до керівників інших  органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій на сесії Верховної Ради;

8) право законодавчої ініціативи; вносити проекти рішень, пропозиції; брати участь у дебатах; оголошувати  тексти звернень;

9) право брати участь у перевірках дотримання законів у депутатських розслідуваннях; об'єднуватись у депутатські групи, комітети ВР;

10) право брати участь у роботі  органів державної влади, право  на негайний прийом у посадових  осіб.

Народний депутат України зобов'язаний:

1) Перед вступом на посаду  скласти таку присягу: «Присягаю  на вірність Україні. Зобов'язуюсь  усіма своїми діями боронити  суверенітет і незалежність України,  дбати про благо Вітчизни і  добробут Українського народу. Присягаю  додержуватись Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників». В тексті присяги закріплені два основних обов'язки депутатів.

2) Виконувати свої депутатські  повноваження на постійній основі. Він не має права бути на іншій державній службі, займатись комерційною діяльністю або мати інший представницький мандат.

3) В разі введення воєнного  чи надзвичайного стану в Україні  депутати зобов'язані зібратися  в ВРУ у дводенний строк  без скликання.

4) Бути присутнім і брати участь у засіданнях Верховної Ради України і голосувати особисто.

5) Дотримуватись Закону «Про  регламент Верховної Ради України».

6) Поважати інших депутатів,  посадових осіб і громадян.

7) Нести конституційну і іншу  юридичну відповідальність за  свою протиправну діяльність перед народом України.

8) Підтримувати зв'язки з виборцями,  колективами, які висунули йото кандидатом у депутати, а також колективами інших підприємств і організацій, державними органами і органами місцевого самоврядування, розташованими на території його виборчого округу.

Законна, правомірна діяльність депутата Верховної Ради України гарантується Конституцією України, іншими законами, Верховною Радою, Президентом України та іншими державними органами. Він має переважне право виступу в засобах масової інформації, на позачергове придбання транспорту, за ним зберігається місце попередньої роботи, безперервний стаж. Він має право на референтів-консультантів, право на службове житло в М.Києві, право на безкоштовний проїзд в комунальному транспорті (за виключенням таксі). Місцеві органи влади зобов'язані створити умови для його роботи. Посягання на честь, гідність, недоторканність депутатів караються згідно із законодавством. Питання про притягнення депутата до відповідальності вирішує Верховна Рада за поданням Генерального прокурора України. Депутати можуть мати і інші права і обов'язки, які закріплені в Законах України.

Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Верховної  Ради України, обирає голів цих комітетів. Останні здійснюють законопроекту роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Для підготовки і попереднього розгляду питань Верховна Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії.

Верховна Рада України для проведення розслідувань і питань, що становлять суспільний інтерес, може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Воно може здійснюватися територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні га обласні ради.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів  створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів і майна. До складу цих рад входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Територіальні громади на підставі вищезгаданих принципів виборчого  права обирають також строком на чотири роки відповідно сільського,, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданням. Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий комітет вказаної ради.

Усі передбачені Конституцією і законодавством України органи самоврядування і самоорганізації мають власну матеріальну і фінансову основу. В її межах розповсюджується їхня компетенція. Так, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного і культурного розвитку та контролюють їх виконання; затверджують місцеві бюджети та ін.

Обласні і районні ради мають приблизно аналогічну компетенцію, яка розповсюджується на їхні території.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади, а тому з цих питань вони підконтрольні  відповідним органам виконавчої влади.

3.2. Органи виконавчої влади

Існують такі функції виконавчої влади  — це основні напрями діяльності органів державної виконавчої влади в Україні.

Розрізняють дві основні функції: а) виконавчу; б) розпорядчу.

Виконавча функція характеризується тим, що ці органи безпосередньо виконують нормативні приписи та інші акти законодавчої влади.

Розпорядча функція характеризується тим, що для виконання актів законодавчої влади органи виконавчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають відповідні розпорядження.

Президент України є главою держави  і виступає від її імені. Він є  гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина.

Новообраний Президент України  вступає на посаду не пізніше як через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Повноваження Президента України: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланням до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; призначає, за згодою Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку та ін.

Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

Він очолює Раду національної безпеки і оборони  України, яка є координаційним органом з питань забезпечення безпеки і оборони в Україні.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України, але Конституція України встановлює, що повноваження Президента України припиняються достроково у разі його відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту та смерті.

Кабінет Міністрів України є вищим  органом у системі органів  виконавчої влади. Він відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. У своїй діяльності Кабінет Міністрів України керується Конституцією України і законами України, актами Президента України.

До складу Кабінету Міністрів України входять  Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України на подання Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр  України керує роботою Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України:

забезпечує  державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сфері праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування та ін.

Кабінет Міністрів у межах своєї компетенції  видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Міністерства  та інші центральні органи державної  виконавчої влади (комітети, управління) України здійснюють керівництво дорученими сферами суспільного життя, несуть відповідальність за Їх розвиток і в межах своїх повноважень видають акти, організовують і контролюють їх виконання. Вони видають накази, інструкції, директиви, настанови, статути, правила, рішення колегій. Ці нормативно-правові акти підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України.