Організація дозвілля в готельних госп курортного типу

4

ЗМІСТ

Вступ              ……..

РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти організації та проведення програм дозвілля в закладах готельного господарства курортного типу              ………

1.1. Сутність та значення дозвілля в закладах готельного   господарства курортного типу

1.2. Види та функції дозвілля в закладах готельного господарства курортного типу

1.3. Особливості організації програм дозвілля в закладах готельного господарства курортного типу

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження організації програм дозвілля в готелі курортного типу «Готель Салют»,м. Київ

2.1. Організаційно-економічна характеристика діяльності готелю курортного типу «Готель Салют», м. Київ

2.2. Аналіз особливостей організації та проведення програм дозвілля в готелі курортного типу «Готель Салют»,  м. Київ

2.3. Дослідження матеріально-технічної бази для організації дозвілля в готелі курортного типу «Готель Салют», м. Київ

РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПРОГРАМ ДОЗВІЛЛЯ В ГОТЕЛІ КУРОРТНОГО ТИПУ «ГОТЕЛЬ САЛЮТ», М. КИЇВ

3.1. Пропозиції щодо удосконалення організації програм дозвілля в готелі курортного типу «Готель Салют», м. Київ

3.2. Обгрунтування запропованих заходів удосконалення організації дозвілля в спеціалізованому готелі «Готель Салют» м. Київ

Висновки              46

Список використаних джерел              49

Додатки

ВСТУП

Зростання рівня дозвіллєвого обслуговування неможливе без відповідного розвитку індустрії дозвілля та рекреації. І якщо в країнах Західної Європи та США індустрія дозвілля та рекреації бурхливо розвивається з 50-х років ХХ століття, то в країнах Азії та Сходу, на пострадянських територіях індустрія дозвілля та відпочинку лише починає формуватися.

Актуальність теми вивчається закономірністю становлення та розвитку індустрії дозвілля й рекреації в нашій країні неможливе без глибокого, об’єктивного аналізу світового досвіду. Тому ми звернулись до праць зарубіжних вчених – Дж. Булларо, Д. Гоббса, Л. Джеймсона, Дж. Дюмазедьє, К. Едінгтона, Дж. Келлі та ін., в яких розкривається сутність і природа рекреації й дозвілля, принципи формування рекреаційної та дозвіллєвої індустрії, взаємозв’язок комерційних і некомерційних дозвіллєвих послуг, що надаються в сфері дозвілля. У зв’язку з вищезазначеним, важливо розкрити сутність індустрії дозвілля та рекреації як явища, проаналізувати особливості його становлення й використання в дозвіллєвій сфері.

Розвиток індустрії дозвілля на сучасному етапі впливає на структурні зрушення в економіці країн, які мають значні природно-рекреаційні і історико-культурні ресурси. Для їх освоєння активно використовують як вітчизняні так і іноземні інвестиції в галузі, що обслуговують індустрію дозвілля якою є готельне господарство.

В економіці розвинутих країн індустрія дозвілля сьогодні характеризується виключно високою наукоємкістю, тому реальністю стають підприємства готельного господарства, де обслуговування частково автоматизоване з використанням інформаційних систем і технологій.

Якщо розглядати основні вимоги до готелів, мотелів, кемпінгів, туристичних баз України у всіх категоріях підприємств обов’язково передбачаються такі заклади дозвілля, як відеосалони, ігрові автомати, кінотеатри або кіноплощадки, ігрові площадки для дітей, площадки для ігор. Послуги дозвілля займають важливе місце  у формуванні економіки країни.

Задачою курсової роботи виступає аналіз організації програм дозвілля на підприємствах готельного господарства курортного типу.

Метою написання курсової роботи є дослідження організації програм дозвілля на підприємствах готельного господарства курортного типу.

Об'єктом в курсовій роботі виступає система розміщення та її організація в системі управління індустрією дозвілля  досліджуваного готелю «Готель Салют», м. Київ.

Предметом дослідження є організація розміщення туристів в закладах готельного комплексу курортного типу.

При написанні курсової роботи було використано наступні методи дослідження:

1.      Огляд літератури, що стосується даної теми (бібліографічний метод);

2.      Метод аналізу;

3.      Метод порівняння;

4.      Метод узагальнення;

5.  Графічний метод;

В цілому дана робота має важливе практичне значення з точки зору набуття та вироблення певних практичних навичок в аналізі туристичних систем, а  також теоретичне значення, що полягає у можливості подальшого використання результатів проведеного дослідження.

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПРОГРАМ ДОЗВІЛЛЯ В ЗАКЛАДАХ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА КУРОРТНОГО ТИПУ

1.1. Сутність та значення дозвілля в закладах готельного господарства курортного типу

В сучасному суспільстві у сфері дозвілля сконцентровано величезний ринковий потенціал.

Передумови виникнення індустрії дозвілля та рекреації були такі: збільшення вільного часу (щоденного, щотижневого, відпускного); скорочення робочих годин та поширення часткової зайнятості; зростання сімейного добробуту, що відкрило нові можливості для організації дозвілля за власним бажанням; розвиток соціальної політики (пенсійне забезпечення, медичне страхування, оплачувані відпустки, пільгова система, каси сімейної допомоги на підприємствах, чеки-вакансії, бюро сімейної допомоги); підвищення освітнього та культурного рівня населення; науково-технічний та інформаційний розвиток суспільства. Ці фактори суттєво вплинули на формування готовності зарубіжного суспільства сприйняти сучасну концепцію дозвілля та відпочинку. Другорядними, хоч і не менш важливими чинниками, що активізували залучення населення до індустрії дозвілля, є такі: пропаганда засобами масової інформації позитивів відповідного проведення свого дозвілля; розробка системи "відпочинку в кредит"; постійне оновлення, удосконалення та розширення дозвіллєвих товарів та послуг; систематичне вивчення дозвіллєвих запитів та бажань населення; розвиток інфраструктури дозвіллєвих закладів; зміцнення матеріально-технічної бази дозвіллєвих закладів; налагодження виробництва товарів дозвіллєвого, спортивного та туристичного призначення.

Індустрія дозвілля охоплює: готельне господарство (готелі, мотелі, туристичні та спортивні бази, центри відпочинку); заклади культурного відпочинку (кінотеатри, театри, оркестри, хореографічні студії, мистецькі школи, концертні установи); розважальні й видовищні заклади (цирки, ярмарки, карнавали, парки відпочинку, гральні заклади, нічні клуби, казино); заклади активного відпочинку (спортивні клуби різних видів, більярдні салони, майданчики для гри в гольф, басейни, іподроми, ковзанки, треки); клуби-ресторани, кафе-клуби; сімейні рекреаційні комплекси та центри дозвілля; державні зони відпочинку та історико-культурні місця.

Незважаючи на те, що термін "індустрія дозвілля" було введено до наукового обігу ще у середині ХХ століття, серед дослідників і сьогодні немає єдиної думки стосовно змістовного наповнення та логічного обсягу означуваного ним явища. Досить часто практиками та науковцями "індустрія дозвілля" та "індустрія розваг" використовуються як синонімічні поняття. Так, компанією Pricewaterhouse Coopers пропонується таке визначення: "Поняття індустрія розваг охоплює будь-яку діяльність, що захищена авторськими правами та має відношення до кінобізнесу, музики, телебачення, літератури, виробництва комп’ютерних програм, відео та аудіо матеріалів, а також компанії, пов’язані з їх доставкою та збутом". Не можна не погодитися з представниками компанії, однак вважаємо запропоноване визначення переліком галузей, який не містить конкретики визначення й не розкриває сутності поняття.

Розкриття сутності індустрії дозвілля та рекреації неможливе без визначення поняття "комерційне дозвілля". Так, Дж. Р. Келлі у своїй праці "Recreation Business" розрізняє два види комерційного дозвілля: прямий, що означає торгівлю обладнанням, технікою, інвентарем, інструментами, тобто товаром для забезпечення високоякісного відпочинку, розваг, рекреації, та непрямий – пов’язаний безпосередньо із здійсненням дозвіллєво-рекреаційної діяльності (від реклами рекреаційних товарів, відкриття нових дозвіллєвих та рекреаційних комплексів, надання різноманітних рекреаційних і дозвіллєвих послуг у місцях відпочинку та на шляху до них до вирішення кадрових питань) [5].

Джон Булларо та К. Кедінгтон ("Commercial leisure services managing for profit, service and personal satisfaction") вважають, що комерційна рекреація охоплює, передусім, туризм та мандрівки, розважальні послуги, дозвілля на природі, мережу громадського харчування та роздрібну торгівлю [2].

Свою класифікацію комерційного дозвілля запропонували Т. Елліс та Р. Нортон, які розглядають туризм, місцеву комерційну рекреацію, роздрібну торгівлю та виробництво рекреаційних товарів як основні складові комерційного дозвілля. Згідно з їхнім визначенням, туризм необхідно вивчати як рекреаційні послуги, спрямовані на обслуговування немісцевого населення. Натомість місцева рекреація здійснюється в дозвіллєвих центрах, рекреаційних комплексах, клубах, на природі й спрямовується на задоволення дозвілля та рекреаційних потреб місцевих жителів.

Роздрібна торгівля як складова комерційної рекреації охоплює мережу магазинів і має на меті продаж товарів для відпочинку, спорту і розваг. Виробництво рекреаційної продукції включає проектування нового товару, удосконалення, обробку, виготовлення рекреаційної продукції (човнів, вудок, рятувальноосвітлювальних пристроїв, навігаційних приладів, карт, трейлерів, мотобудинків та ін.) .

Джон Крослі та Л. Джеймсон ("Introduction to commercial and entrepreneurial recreation") розглядають комерційне дозвілля як сферу, що поєднує у собі три самостійні галузі: транспортну промисловість, готельне господарство та місцеву індустрію дозвілля [3].

Англійський вчений Е. Пратт до індустрії дозвілля умовно відносить діяльність людини у сферах музики, кіно, радіо, телебачення, преси, реклами [1].

Незважаючи на різні тлумачення поняття "комерційне дозвілля", вчені та практики погоджуються, що комерційне дозвілля має свої специфічні ознаки, до яких належать: орієнтація на надання послуг; функціонування на комерційних засадах; спрямованість на отримання прибутку; просування та продаж рекреаційних послуг і товарів. Послуги комерційного дозвілля активно реалізуються за такими напрямами: туризм та спорт, виробництво дозвіллєвих товарів, розважальна індустрія, відпочинок на природі. Мережу комерційної рекреації та дозвілля представляють різноманітні заклади: служби ПР та рекламні компанії, спортивні магазини та туристичні комплекси, курорти та рекреаційні центри, технічні служби та фінансові установи, маркетингові фірми та соціологічні інститути.

Найяскравіше закони дозвіллєвої індустрії виявляються в діяльності комерційних дозвіллєвих закладів, визначальним мотивом яких є одержання прибутку. Вони виникають як автономно, так і при фірмах, компаніях, товариствах, корпораціях і повністю залежать від соціально-культурних та дозвіллєвих потреб особистості, характеризуються мобільністю й динамікою діяльності, орієнтуються на попит і кон’юнктуру серед дозвіллєвих і рекреаційних установ. Наприклад, до комерційних дозвіллєвих закладів належать дозвіллєві центри та рекреаційні комплекси. Їх популярність пояснюється поєднанням в їх діяльності рекреації, азартних ігор, розваг, спорту; проведенням фестивалів, конкурсів моди і краси, конференцій, симпозіумів, зустрічей представників ділових кіл.

Розвиток індустрії дозвілля та рекреації доцільно простежити на створенні та генезисі парків відпочинку. Парки 50-х років ХХ століття мали у своєму розпорядженні один-два атракціони, зазвичай, маленьку карусель або "чортове" колесо, які обслуговували переважно дітлахів. Зростання парків відбувається паралельно з удосконаленням обслуговування відвідувачів: у парках з’являються подарункові стенди, промислові пункти, місця, обладнані для пікніків та сімейного відпочинку. Серед парків особливої популярності набувають тематичні парки та парки казкової країни. Діти, відвідуючи парки разом із своїми батьками, задоволені знайомством із казковими персонажами, можливістю відчути себе господарем казкової країни. Поступово формується концепція дитячого відпочинку, що втілюється в роботі сучасних парків.

У 70-х роках ХХ століття відкриваються великі парки відпочинку з потужною матеріальнофінансовою базою та високим технологічним рівнем. А парк, створений Уолтом Діснеєм, і сьогодні є зразком паркового обслуговування для усіх парків Європи. В межах парків створюються готелі, ресторани, автостоянки, театри, басейни, бібліотеки, дитячі центри.

До чинників, які надають популярності парку не лише як місцю відпочинку, а й як туристичному центру та курортній зоні, можна віднести: формування цінностей сімейного відпочинку; інноваційність запропонованого парком способу сімейного дозвілля; поєднання культури, традицій та звичаїв населення з дозвіллєвими новаціями (наприклад, відкриттям у парках Південно-Східної Азії зимових селищ та ковзанок); створення у межах парку "казкової" атмосфери, "чарівного" світу, що відволікає відвідувачів від щоденних турбот та буденних проблем; високоякісне обслуговування; естетичність паркового середовища; розвиток автомагістралей, авіації, залізниць.

Потужних обертів у Північній Америці, Європі, Японії набуває будівництво штучних зон дозвілля (синтетичні тропіки, імітовані середземноморські поселення, казкові тематичні парки, технічні ярмарки). Такі "кунсткамери" дозвілля пропонують ознайомитися із світовими надбаннями "вдома": незважаючи на погодні зміни та природні катаклізми, відвідати штучні пляжі, покататися на ковзанах та лижах влітку; оглянути Голландське селище у Нагасакі (Японія); взяти участь в оглядовій екскурсії нужденних кварталів Лос-Анджелеса, не боячись політичних негараздів та соціальних криз. На думку вчених та практиків, окремі країни світу скоро перетворяться на суцільні парки дозвілля.

Наслідком розвитку індустрії дозвілля є створення у 70-х роках ХХ століття інтерактивних та інноваційних розважальних закладів – центрів сімейного дозвілля, які пропонують відвідувачам різноманітні види дозвіллєвої та рекреаційної діяльності: ігрові програми, спортивні змагання, віртуальну реальність, розважальні заходи, святкові проекти. Центри сімейного дозвілля функціонують автономно або інтегровані в інші види бізнесу. Дозвіллєві послуги, що надаються ними, залежать від обсягів діяльності центру, його фінансових можливостей, складу родин, що відвідують центр.

Безмежні можливості для індустрії дозвілля та розвитку туристичного бізнесу має інтеграція

засобів обслуговування, що призв ла до поєднання на одній території різних за призначенням дозвіллєвих закладів: парку, готелю, мережі магазинів, клубу, кінотеатру. Яскравим прикладом поширення дозвіллєвої індустрії на традиційні заклади дозвілля може бути розважальний центр "Тропікана", що відкрився у Нью-Джерсі (США) у 1988 році. На території центру розташовано парк відпочинку, атракціони, готель, казино, гумористичний клуб, приміщення для зустрічей та спілкування, магазини.

У 80-х роках ХХ століття в результаті інтеграційних процесів виникають "магазинні" алеї, що надають торговельні та рекреаційні послуги. Однією з перших була Едмонтська Алея (Альберті, Канада), що почала діяти у 1981 році. Вона має більше 800 магазинів, різноманітні атракціони, зоопарк, ковзанку, аквапарк, один з найбільших акваріумів країни, готель "Країна фантазій".

У другій половині ХХ століття потужно розвивається віртуальне дозвілля. Головною передумовою його створення стало активне використання комп’ютерної техніки у дозвіллєвій сфері. За допомогою комп’ютерів значно спрощується обслуговування клієнтів (зокрема, продаж квитків); удосконалюється маркетинг організацій (наприклад, електронні картки використовуються як сувенірна продукція, діє система знижок та пільг для окремих категорій відвідувачів). Збільшується прибуток дозвіллєвих закладів і завдяки використанню цифрових систем зображення для безпеки діяльності дозвіллєвої установи, удосконалюється процес фотографування. Багато років величезну популярність серед туристів мають галереї гральних автоматів, що пропонують автозмагання з перешкодами, електронні тематичні парки, клуби віртуальної реальності та ін.

До спеціалістів у сфері комерційного дозвілля висуваються досить високі вимоги: належна орієнтація у наданні послуг, знання філософії дозвілля та його потенційних можливостей, наявність ділових знань, умінь, навичок. Зокрема: інтеграція дозвіллєвих складових відповідно до комерційних потреб, ініціативність, володіння кількома мовами, знання психологічних особливостей різних соціально-демографічних груп, вміння захищати інтереси своєї фірми та інтереси свого клієнта.

Отже, у пошуках нових, ефективних форм організації дозвіллєвої та рекреаційної діяльності набуває розвитку спільна робота комерційних дозвіллєвих закладів з фондами, асоціаціями, виховними й освітніми установами. Результатом такої співпраці є: розширення доступу до культурно-мистецьких заходів шляхом реалізації програм естетичного виховання, культурно-творчих акцій у певному регіоні; надання допомоги окремим діячам культурно-мистецької сфери; систематичне вивчення духовних запитів населення; сприяння збереженню й розвитку культурної спадщини, розвитку народного мистецтва та народної творчості.

Таким чином, можна сказати, що гостинність – це  більш ніж запам'ятовування фактів і виконання кваліфікованої роботи. Подобається це чи ні, гостинність вимагає часу і має потребу в колективному співробітництві.

1.2. Види та функції дозвілля в закладах готельного господарства курортного типу

Індустрія дозвілля реалізується сьогодні в різних дозвіллєвих інститутах: тематичних парках, готельно-ресторанних та туристичних комплексах, спортивних магазинах, клубах, транспортних компаніях, курортах, рекреаційних та спортивних центрах і таборах.

Зарубіжні вчені та практики неоднозначно оцінюють дозвіллєву індустрію на етапі її становлення: від впевненості в тому, що індустрія дозвілля є провісником повної деградації суспільства до відстоювання концепцій, згідно яких індустрія дозвілля стане головною передумовою культурного розвитку людини.

На нашу думку, однозначно оцінювати можливості комерційних організацій як негативні не можна. Прагнучи високих прибутків, комерційні організації дозвіллєвої сфери змушені враховувати усі потреби та інтереси населення, стежити за зміною попиту на ринку дозвіллєвих послуг, виробляти дозвіллєві та рекреаційні пропозиції, що відповідали б запитам конкретної категорії населення, враховувати недоліки видів дозвіллєвих послуг, що надаються державними та добровільними організаціями.

Очевидно, оптимальним варіантом є не протиставлення комерційних та некомерційних дозвіллєвих послуг, а їх взаємодоповнення, що створить значно більші можливості для задоволення інтересів і запитів населення.

Характеризуючи сучасне суспільство, підкреслимо, що людина, підкоривши себе корисному й  необхідному, відмежувавши себе від усього цікавого та приємного, втратила здатність насолоджуватись. "Рушійною силою сучасної людини праці та користі є ресентимент, спрямований проти більш розвинутої здатності насолоджуватись та мистецтва насолоди" [7].

У результаті, те, що приносить задоволення і є приємним, переоцінюється у контексті корисності, хоча ця корисність є лише "ордером" на отримання задоволення та насолоди. "Утворюється надзвичайно складний механізм виробництва приємних речей, кипить, ніколи не затихаючи, робота з його обслуговування – і все це без перспективи на те, щоб, врешті-решт, насолодитись цими речами..." [7]. Сучасна цивілізація, робить висновок М. Шелер, призведе до того, що приємні речі, що безмежно виробляються й накопичуються, врешті-решт нікому не знадобляться й не будуть затребувані [7].

Свідченням модернізації системи комерційного дозвілля в другій половині ХХ століття можна вважати проникнення у соціально-культурну сферу бізнесу (комерційних фірм, корпорацій, інших бізнесових структур) як засіб підтримки того чи іншого виду мистецтва, соціального чи дозвіллєвого проекту, естетичної програми чи культурного заходу.

Передумовами такої співпраці стали соціальні, економічні, політичні зміни в сучасному світі. Зарубіжні вчені вважають, що постійний взаємообмін і взаємовплив пояснюється тим, що "аматорська мистецька творчість пожвавлює життя місцевих громад і культивує глибоке поцінування важливості культури і мистецтва; неприбуткові культурні заклади дозволяють митцям менше залежати від суворих вимог ринку, більше експериментувати, довше вдосконалювати мистецькі знахідки; натомість комерційне підприємництво в культурній сфері дозволяє залучати значні кошти, доносить мистецькі таланти та їх твори до якнаймасовішої аудиторії; розширює можливості для американських дизайнерів, письменників і сценаристів, істориків, музикантів тощо" [6].

Комерційні організації, беручи участь у підтримці та проведенні культурно-мистецьких акцій, мають кілька завдань: використання культури як засобу усунення соціальних конфліктів; засвідчення перед широким загалом своєї громадської свідомості; поліпшення відносин між працівниками корпорацій та піднесення їх творчого духу; рекламування своєї фірми шляхом культурних інновацій; субсидування тих видів мистецтв, які прямо або опосередковано пов’язані з виробничою діяльністю фірми; зміцнення престижу та іміджу фірми серед громадськості; популяризацію торговельної марки фірми; намагання застрахувати компанію від інфляцій та нестабільності ринку (особливо, якщо йдеться про твори живопису); залучення нових потенційних споживачів та утримання старих клієнтів; розширення ринку для збуту продукції та послуг. Щоправда, дбаючи про престиж своєї фірми, комерційні структури надають перевагу відомим культурно-мистецьким закладам та проектам.

Одже, види та функції дозвілля в закладах готельного господарства курортного типу не можно однозначно оцінювати як негативні можливості комерційних організацій. Прагнучи високих прибутків, комерційні організації дозвіллєвої сфери змушені враховувати усі потреби та інтереси населення, стежити за зміною попиту на ринку дозвіллєвих послуг, виробляти дозвіллєві та рекреаційні пропозиції, що відповідали б запитам конкретної категорії населення, враховувати недоліки видів дозвіллєвих послуг, що надаються державними та добровільними організаціями.

1.3. Особливості організації програм дозвілля в закладах готельного господарства курортного типу

Технологічні основи надання послуг дозвілля в готелі — це певний уніфікований стандартний пакет послуг, яким має надію скористатися турист під час перебування на відпочинку в готелі. Загалом, перелік цих послуг і їх якість можуть бути доволі різноманітними. Однак, стандартний набір головних послуг (нічліжна, гастрономічна, гігієнічна тощо) завжди повинні надаватися у певній послідовності. Ця послідовність затрат часу й зусиль на обслуговування одного гостя отримала назву "гостьовий цикл" [9].

Послуги культурно-масового характеру відносяться до додаткових послуг, що пропонуються готелем. Відповідно, чим вища категорія готелю, тим більшу кількість даних послуг і кращу якість їх надання він може запропонувати своїм гостям. До видів культурно-масового обслуговування належить: користування конференц-залами, танцювальними залами і диско-клубами, бібліотеками, більярдними, казино, кегельбанами, залами ігрових автоматів, демонстраційними залами, туристичними клубами та відеосалонами [15].

У багатьох літературних джерелах ресторани не відносять до видів  культурно-масового обслуговування, бо головною метою ресторану є забезпечення гостей харчуванням, а розважальні послуги є додатковими і можуть взагалі не надаватися. Проте, на мою думку, зовсім не розглядати ресторани як вид культурно масового обслуговування не можливо, особливо, якщо мова йде про ресторани при готелях.

Оскільки, в наш час, у ресторанах дуже часто проводяться конференції, презентації, ділові збори та інші заходи при проведенні яких саме надання їжі (наприклад, невеликий фуршет) є додатковим. Також, у ресторані може бути організований виступ відомого співака чи влаштовано якесь грандіозне шоу(наприклад, новорічний карнавал, або бал на честь приходу весни).

Для проведення конференцій і нарад, готелі дуже часто, також, пропонують конгрес-холи, конференц-зали, бізнес-центри та актові зали. Готелі, що мають такі зали, називають конференц-центрами або конгрес-центрами. Вони спеціально проектуються для прийняття великої кількості людей та проведення різного роду зборів.

У нашій країні такі центри необхідні ще й для обслуговування акціонерних товариств, які проводять щорічні збори акціонерів. Із-за орієнтації таких готелів головним завданням є забезпечення залів необхідним обладнанням, технічними засобами акустики, зв’язку, синхронного перекладу на декілька мов, зручними меблями. Зазвичай такі готелі розміщуються не в центральних кварталах і можуть пропонувати широкий набір послуг для приємного проведення часу: ігри в гольф, відкриті та криті басейни, сауни, тренажерні зали та інше. У ціну перебування входить вартість номеру, харчування, місце у залі, аудіо та відео обладнання та інші додаткові послуги.  Як показують дослідження ринку конгресових послуг, більшість компаній, що влаштовують конгресові заходи, праг­нуть одержувати всі необхідні для цього послуги «під одним да­хом».

Крім того, 25 % з числа найбільш вимогливих замовників, якими є організатори міжнародних конференцій, вибирають для їхнього проведення готелі. У свою чергу, готелі, особливо ті, ос­новними клієнтами яких є бізнесмени, інвестують великі суми в створення власних конгрес-центрів, вони дуже високо оціню­ють конгресовий бізнес як джерело високого стабільного дохо­ду.

Для цього готелі підтримують постійні контакти з організа­торами заходів, щоб мати точну уяву про їхні потреби [15]. Готелі вкладають істотні кошти в удосконалення сервісу, будування нових приміщень і в розвиток інформаційно-технічної бази. Універсальні зали і конференц-зали призначені для проведення культурних заходів, конгресів, конференцій, що можуть одночасно прийняти значну кількість відвідувачів.

Такі зали доповнюються фойє, що виконують функції очікування відвідувачів, а також низку додаткових функцій: організація виставок, ярмарків, танцювальної зали, приміщення для ігрових автоматів, бенкетів тощо. Фойє розміщується на одному рівні з залом. Універсальні зали і конференц-зали обладнуються приладдям для синхронного перекладу не менш як на чотири іноземні мови, а також при них організуються приміщення для проведення секційних засідань. 

Універсальні зали використовуються для проведення прийомів, презентацій, конференцій, виставок-ярмарків, нарад, симпозіумів, бенкетів тощо, для чого організовуються розсувні і стулюючі перегородки, за допомогою яких внутрішній простір зали поділяється на окремі приміщення. У таких залах використовуються трансформаційні меблі, для чого слід передбачити при залах спеціальні приміщення для тимчасового зберігання меблів.

Визнаними лідерами у сфері проведення заходів конгресо­вого характеру в світі є готелі США, саме вони широко впрова­дили практику розробки спеціальних конгрес-пакетів, що по­легшують організаторам заходів вибір і дають можливість швид­ко підрахувати суму передбачуваних витрат. Так, наприклад, у стандартний денний конференц-пакет, що пропонує ланцюг Ніltоn Ноtеls, включаються: мебльований зал для засідань; дошка (flipchart), оverhead, екран; прохолодні напої на робочих столах; дві кава-паузи (кава, чай, напої); ланч. Для проведення конгресів у готелях необхідна наявність бізнес-центру, до складу якого має входити концертний зал з обладнанням для синхронного перекладу, з аудіо- і відеообладнанням, конференц-зали, багатофункціональні банкетні зали, виставкові площі [9].

Цікавим напрямком у створенні спеціалізованих готельних послуг є широке використання культурних програм, у тому числі балетних і циркових фестивалів, концертів, оперних ве­чорів тощо. Готелі, що мають концертні зали і майданчики, пропонують своїм гостям широкий спектр культурних програм, включаючи окремі програми до своїх спеціалізованих готельних послуг.

У сучасному суспільстві цілий перелік різноманітних видів азартних ігор продовжує користуватися великою популярністю, і, саме тому, багато готелів зараз охоче пропонують зали ігрових автоматів, а підприємства вищого класу навіть послуги власного казино. Існує дуже багато різноманітних ігрових автоматів, найбільш розповсюджений тип називається “покерним автоматом”.

Такі автомати мають декілька рядів карт, що крутяться, деякі “щясливі” комбінації яких призводять до виграшу. Іноді на колесах розміщують не карти, а зображення фруктів. Деякі ігрові автомати відносяться до типу настільних, оскільки, стіл є частиною автомату, в яку вставляється певний замінювач грошей - жетон. До азартних ігор відносяться бінго, велике колесо, блекджек, рулетка, баккара, кено та інші. Взагалі, асортимент азартних ігор дуже різноманітний і постійно поповнюється новими розробками [7].

Більярдні організовуються у приміщеннях холу, вітальні та в інших групах і призначені лише для мешканців готелю. У приміщенні встановлюються більярдні столи (малі розмірами 2250х1250 мм і великі розмірами 3850х2050 мм), стійки для київ, шафи або полички для куль, меблі для зони відпочинку і очікування. Більярдні столи розміщуються таким чином, аби навколо них була велика площа для вільного руху.  Кегельбани можуть замінювати більярдні. У них розміщується спеціальне обладнання, що складається з автоматів для подавання кульок, встановлення кеглів, доріжок для прокату кульок, зона відпочинку і  очікування.