Організація грошових розрахунків підприємств

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………… 4

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Аналіз досліджень вітчизняних і зарубіжних учених щодо значення та впливу грошових розрахунків на фінансові результати діяльності підприємств ………………………….  6
2. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві ….10
3. Організація готівкових розрахунків підприємств ………….. 15
4. Організація безготівкових розрахунків підприємств ………. 20
5. Порядок формування і подання звітності про рух грошових коштів ………………………………………………………….. 30
6. Фінансова відповідальність підприємств за порушення розрахунково-платіжної дисципліни ………………………... 36

РОЗРАХУНКОВА  ЧАСТИНА …………………………………….. 42

ВИСНОВКИ ………………………………………………………… 52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………54

ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП

      Темою моєї курсової роботи є «Організація грошових розрахунків підприємств».

    Актуальність  розгляду даної теми пояснюється  тим, що у функціонуванні ринкової економіки головну роль відіграють гроші і грошовий обіг в державі. Грошовий обіг – це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в господарстві. Грошова система України становить собою організацію грошового обігу, яка закріплена національним законодавством.

    Національний  банк України організовує готівковий обіг у країні, який поряд з безготівковим розрахунком є складовою загального грошового обороту і являє собою сукупність платежів, що здійснюються готівкою. Взагалі сфера застосування готівкових коштів у функції засобів обігу і платежу в більшості розвинутих країн з ринковою економікою обмежена. Там основна частина розрахунків і платежів (93-95 %) здійснюється без виконання готівки, і лише незначна (5-7 %) – готівкою.

    Сьогодні  економіка України потребує швидких  структурних та технологічних перетворень при одночасному вдосконаленні механізму грошових розрахунків, так як сучасний його стан характеризується розладом платіжно–розрахункової системи та платіжною кризою. Своєчасна і повна сплата доставленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, інших боргових зобов’язань є однією з головних передумов та ознак ефективності функціонування економіки в цілому і кожного його суб’єкта окремо.

    Від стану грошових розрахунків, своєчасного  і повного надходження від  платників коштів залежить стан грошового обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальний стан населення. В період економічної кризи порушується система грошових розрахунків, збільшується попит на готівку та кредит банків.

    В сучасних умовах, коли спостерігається зниження рівня платоспроможності підприємств, порушення товарного і грошового обігу, неефективність діючого механізму розрахунків між підприємствами, який не стимулює їх до своєчасного виконання платежів, необхідно не тільки технічно здійснювати розрахункові операції, але і вдосконалювати організацію грошових розрахунків. Беручи до уваги вищенаведене, актуальність даної роботи очевидна.

      Практичне значення даної теми полягає у  тому, що знання теми „організація грошових розрахунків підприємств” забезпечує системний аналіз норм чинного банківського законодавства, знання форм та систем грошового обігу та методів його регулювання.

    Метою курсової роботи є вивчення організації  грошових розрахунків Виходячи з  зазначеної мети задачами курсової роботи є розгляд сутності та принципів грошових розрахунків, вивчення документообігу при використанні різних форм готівкових та безготівкових розрахунків.

    При написанні курсової роботи були використані дані фінансові звітности, періодична література, книги, законодавчі, нормативні матеріали.

      При розгляді даної теми мною були використані  наукові праці та матеріали періодичних  видань таких авторів як Слав’юк Р.А., Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Партин Г.О., Загородній А.Г., для повного і детального розкриття питань теми „організація грошових розрахунків підприємств ”. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ ВІТЧИЗНЯНИХ І ЗАКОРДОНИХ УЧЕНИХ ЩОДО ЗНАЧЕННЯ І ВПЛИВУ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ НА ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ.

     У наш час практично щодня суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють безліч різноманітних платежів, пов'язаних з оплатою товарів (робіт, послуг), перерахуванням до бюджету податків, зборів інших обов'язкових платежів тощо. Коли йдеться про здійснення таких операцій, мається на увазі процедура проведення розрахунків з контрагентами, бюджетом та ін [1].

     Усі платежі на території України  здійснюються у формі готівкових або безготівкових розрахунків. Так, згідно зі ст. 1087 ЦКУ розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися в готівковій або безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки з участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами з використанням готівкових коштів можуть здійснюватися за умови, що порядок їх проведення не суперечить чинному законодавству [13].

     При здійсненні готівкових розрахунків слід керуватися, зокрема, нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР та Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р.,№ 72. Щодо безготівкових розрахунків, то порядок їх проведення регламентовано ЦКУ, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджено постановою № 135 Правління Національного банку України від 29.03.2001року, а також Законом про платіжні системи.

     Викладаючи  ці дві форми розрахунків, слід визнати, що як готівкова форма розрахунків, так і безготівкова мають свої певні переваги та недоліки. Серед переваг готівкової форми розрахунків можна виділити, передусім, оперативність їх здійснення. Якщо ж зазначати про недоліки цієї форми розрахунків, то слід звернути увагу на встановлені обмеження щодо суми розрахунків між підприємствами (підприємцями) протягом одного дня: на сьогодні – 10 тисяч гривень. Крім того, нормами чинного законодавства при здійсненні готівкових розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачена необхідність використання реєстраторів розрахункових операцій.

     До  безперечних переваг безготівкової  форми розрахунків слід віднести відсутність обмежень щодо мінімального та максимального розмірів платежу. Також часто-густо можна здійснити той чи інший платіж у безготівковій формі не виходячи з офісу, скориставшись допомогою системи електронних платежів «клієнт-банк». Головним же недоліком безготівкової форми розрахунків є триваліший (аж до декількох днів) час їх здійснення [1].

      Отже, що ж таке безготівкові розрахунки. Згідно з п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджено постановою № 135 Правління Національного банку України від 29.03.2001року, безготівкові розрахунки – це  перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунок отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки здійснюються банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді [6].

      Отже, у здійсненні безготівкових розрахунків  беруть участь три сторони: платник  коштів, банківська установа, що здійснює переказ цих коштів, та їх отримувач [1].

      Згідно  зі ст. 1088 ЦКУ при здійсненні безготівкових  розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами й звичаями ділового обороту. Звернімося до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджено постановою № 135 Правління Національного банку України від 29.03.2001року, згідно з п. 1.13 цієї Інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків із використанням розрахункових чеків, банківських платіжних карток та розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. У цьому пункті Інструкції також зроблено застереження про те що використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, утому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку України [13].

      Так, порядок використання банківських  платіжних карток як платіжних інструментів регулюється, зокрема, Положенням № 367. Щодо розрахунків із використанням векселів, то правила їх здійснення визначено Уніфікованим законом, а також Законом про векселі.

      Отже, при здійсненні безготівкових розрахунків  можуть застосовуватися такі форми розрахунків:

• розрахунки з використанням платіжних доручень
• розрахунки з використанням платіжних вимог;
• розрахунки з використанням платіжних вимог доручень;
• розрахунки з використанням акредитивів;
• розрахунки з використанням інкасових доручень
• розрахунки з використанням розрахункових чеків,
• розрахунки з використанням векселів;
• розрахунки з використанням банківських платіжних карток.

    Структуру безготівкових розрахунків та їх форми наведено на додатку А [1].

      Як  уже було зазначено, підставою для  перерахування коштів є розрахункові документи. Згідно з п.2.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджено постановою № 135 Правління Національного банку України від 29.03.2001року, розрахункові документи складаються на бланках визначеної форми. Форму та необхідні реквізити того чи іншого розрахункового документа, залежно від виду безготівкових розрахунків, наведено у відповідних додатках до цієї Інструкції.

      Відповідно  до п. 2.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджено постановою № 135 Правління Національного банку України від 29.03.2001року, розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) заповнюється в кількості, потрібній для всіх учасників безготівкових розрахунків, але не менше ніж два примірники. Перший примірник розрахункового документа повинен містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачено) та підписи уповноважених осіб підприємства. При цьому підписи повинні відповідати тим зразкам, які є у банківських картках підприємства. Також слід враховувати, що під час підписання розрахункового документа не дозволяється використання підпису факсиміле [6].

      Порівняльну характеристику форм безготівкових розрахунків подано в додатку Б.

      Така  загальна характеристика видів безготівкових розрахунків, що здійснюються в Україні. Окремі особливості здійснення тих чи інших видів безготівкових розрахунків встановлено відповідними положеннями ЦКУ та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджено постановою № 135 Правління Національного банку України від 29.03.2001року [1]. 
 
 
 
 

2. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І СИСТЕМА РОЗРАХУНКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ.

      У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання  різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

      Грошовий  оборот – це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту [12].

      Виконання більшості господарських операцій суб'єктів підприємництва пов'язане з грошовими розрахунками. Підставою для здійснення грошових розрахунків є наявність спеціальних документів: рахунків, рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

      Сукупність  усіх грошових розрахунків і платежів підприємства називають його грошовим оборотом. Розрізняють готівковий та безготівковий грошові обороти [10].

      Особливе  місце займає грошовий оборот у процесі  реалізації продукції. За товарного  виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

      У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній  літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення  і його складових - виробництва, розподілу, споживання.

      Ринковим  відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей.

      Оборот  грошей супроводжує обмін товарів  і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.

      Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту - грошової маси.

      Більша  частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює  всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

      Грошовий  оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:

• забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);
• реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;
• сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;
• забезпечення спільної діяльності підприємств;
• отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам [12].

      Грошові надходження підприємства відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і фонди грошових коштів, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, вдосконалення та розширення виробництва.

      У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємств.

      У грошовому обороті підприємств  можна виділити такі напрями:

• розрахунки, пов'язані з процесом виробництва;
• розрахунки за результатами діяльності;
• внутрішньогосподарські розрахунки.

      Основними для підприємства є надходження  грошових коштів від продажу продукції (робіт, послуг), що зараховані на поточні рахунки і оприбутковані в касі підприємства, оприбутковані товари під час товарообмінних операцій, а також надходження в нематеріальній формі.

      Своєчасність  надходжень коштів від продажу продукції  – важливий момент у господарській  діяльності підприємства. По-перше, грошові  надходження є основним регулярним джерелом коштів підприємства. По-друге, процес кругообігу коштів підприємства закінчується продажем продукції, що означає відновлення витрачених на виробництво грошових коштів і створення умов для відновлення наступного кругообігу.

      Від грошових надходжень залежать фінансова  стійкість підприємства, стан обігових коштів, розмір прибутку, своєчасність розрахунку з державними цільовими фондами, кредитними установами [11].

      Для здійснення готівкових розрахунків підприємства використовують готівку (в національній або іноземній валюті), яку зберігають у касі. Максимальну суму грошових коштів, яка може постійно зберігатися в касі (ліміт готівки), підприємство встановлює самостійно. Ліміт готівки затверджується наказом керівника підприємства. Зі зміною умов господарської діяльності підприємства (обсягу касових оборотів, порядку здачі касового виторгу, періодичності інкасації готівки тощо) сума ліміту готівки в касі може бути змінена.

      Усю готівку понад встановлений ліміт  підприємства зобов'язані здавати в банк. Встановлений ліміт можна перевищувати тоді, коли готівка отримана підприємством для виплати заробітної платні, заохочень, допомоги, компенсацій, пенсій, стипендій, відряджень, дивідендів. Таке перевищення підприємства можуть допускати лише протягом трьох робочих днів з отримання готівки, а підприємства залізничного транспорту та морських портів — протягом п'яти днів. Після закінчення цього терміну суму невикористаної готівки наступного робочого дня повертають у банк.

      Найчастіше  готівка надходить у касу підприємства з банківських рахунків або як готівковий виторг за продану продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Надходження і видавання грошей з каси оформляють спеціальними касовими документами. Це касові і товарні чеки, прибуткові та видаткові касові ордери, розрахункові квитанції, проїзні документи, касова книга тощо.

      Порядок ведення касових операцій регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. Переважмо готівкову форму розрахунків застосовують:

• для розрахунків із працівниками (виплата заробітної платні, грошових компенсацій, премій і допомоги, дивідендів, пенсій тощо);
• забезпечення нагальних господарських потреб (на придбання канцелярських товарів, оплату витрат на відрядження тощо);
• розрахунків із бюджетом і державними цільовими фондами;
• розрахунків між підприємствами — діловими партнерами (за матеріали, паливо тощо). Гранична сума готівкового розрахунку встановлюється постановою Національного банку України [10].

      Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності.

      Від правильної організації грошових розрахунків  у цілому залежить оперативність  їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

      Одним із головних факторів нормалізації розрахунків  у народному господарстві є запровадження  єдиних розрахункових правил, які  визначаються відповідними нормативними актами [12,С.24]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ

      Готівкові розрахунки — це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна [3].

      Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення — виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримавши готівкові кошти (грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети), населення і здійснює різні платежі.

     З кінця 1998 р. відбулись певні зміни  в системі готівкових розрахунків. Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в установах банків і розраховуються за своїми зобов’язаннями, нині мають право застосовувати готівкові розрахунки між собою та з іншими підприємцями і фізичними особами як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки. Такі розрахунки здійснюються через касу підприємств з одночасним обов'язковим веденням касової книги встановленої форми.

     Сума  готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не має перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.

     Платежі понад установлену граничну суму виконуються винятково в безготівковій формі. При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться такі розрахунки протягом дня, не обмежується.

     Зазначена умова не стосується розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, а також малих і середніх підприємств у разі використання готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку. Обмеження також не поширюється па добровільні пожертви, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також на кошти, видані на відрядження.

     Розрахунки  готівкою проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів або коштів, надання послуг, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

     Усім  підприємствам, які мають рахунки  в установах банків і здійснюють операції з готівкою, банк установлює ліміт каси, тобто граничний розмір готівки, який може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня.

     Готівкову виручку, що надійшла до каси підприємства, воно має здати до установи банку для зарахування його на поточний рахунок.

     Для обліку повної суми фактичного надходження  готівки підприємство повинно оприбуткувати її прибутковим касовим ордером і відобразити цю суму в касовій книзі.

     Готівкова виручка підприємств (підприємців) може бути використана ними на господарські потреби, а також для проведення розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці тільки за рахунок коштів, одержаних зі своїх рахунків у банківських установах. Готівку з рахунків підприємства одержують у межах наявних коштів і витрачають її за цільовим 
призначенням.

     Одержана  в установі банку готівка, яка  пов'язана з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), може зберігатися  в касі підприємства протягом трьох  робочих днів.

     Чинним  законодавством України до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції:

• за перевищення встановлених лімітів каси;
• неоприбуткування (неповне оприбуткування) в касах готівки;
• перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без вичерпного пояснення щодо використання раніше виданих коштів;
• витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;
• використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;
• проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

Організація готівкового обороту передбачає:

• повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;
• забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі;
• створення умов для залучення готівки до кас банків;
• сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги через запровадження прогресивних форм без готівкових розрахунків;
• провадження та вдосконалення контролю за дотриманням 
  підприємствами і підприємцями порядку ведення операцій із готівкою та рухом готівкових коштів [12,C.28].

     Здійснення  операцій з готівкою на підприємствах і в організаціях усіх форм власності і видів діяльності, а також в установах банків регламентується прийнятим національним банком України «порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та низкою положень «інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України». Вони визначають єдині підходи до ведення касових операцій, порядок приймання і видання готівки з кас підприємств та організацій із застосуванням необхідних касових документів для оформлення цих операцій (прибуткові та видаткові оренди, касові книги тощо), передбачають забезпечення охоронності цінностей, здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, встановлюють відповідальність суб’єктів господарювання за її порушення тощо.