Організація фінансової роботи на підприємстві

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТОВ ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДГОТОВКИ КАДРІВ 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 
 

на тему: Організація фінансової роботи на підприємстві 

з дисципліни: Фінанси підприємств 
 
 

                                                                                            Виконала: студентка групи Ф - 071 

                                                                                Спеціальність: Фінанси

ПІБ: Єлісєєва О.С.  
 
 
 

Керівник

курсової роботи: Струбчевська Г.О.

____________________________

                                 (підпис)                                                    
 
 
 
 
 
 
 
 

Сєвєродонецьк

2009  
Зміст

Вступ

1. Сутність і  функції фінансів підприємств.

2. Грошові фонди  і фінансові ресурси.

3. Основи організації  фінансів підприємств:

3.1. Основні ділянки  фінансової роботи.

3.2. Основні завдання фінансових працівників.

3.3. Передумови ефективного функціонування фінансів підприємств, основні завдання та напрямки. Методи впливу на фінансові відносини і напрямки в процесі управління фінансами.

3.4. Основні види, форми і методи фінансового  контролю.

4. Основні критерії  вибору форми організації бізнесу.

Висновок 

Практична частина

Список літератури 
 
 

Вступ

     Фінанси підприємств як складова частина  фінансової системи займають визначальне  місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

     Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Сутність і функції  фінансів підприємств.

     Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані  з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття "фінанси підприємств" ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття "фінанси", якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими/загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. До фінансів належать такі групи фінансових відносин:

     * пов'язані з формуванням статутного  фонду суб'єктів господарювання;

     * пов'язані з утворенням та розподілом  грошових доходів: виручки, валового  та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

     * що виникають у підприємств  з державою з приводу податкових  та інших платежів у бюджет  та цільові фонди, бюджетного  фінансування, одержання субсидій;

     * які виникають між суб'єктами  господарювання у зв'язку з  інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;

     * які формуються в підприємств  з банками, страховими компаніями  у зв'язку з одержанням та  погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;

     * що формуються в підприємств  у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів.

     Отже, об'єктом фінансів підприємств є  економічні відносини, пов'язані з  рухом коштів, формуванням та використанням  грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

     У процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання) відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб'єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин.

     Безпосередньою  сферою фінансових відносин підприємств  є процеси первинного розподілу  вартості валового внутрішнього продукту (с + v + m), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с), необхідного  продукту (v), додаткового продукту (m). При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб'єктів господарювання та в держави.

     Фінанси підприємств - це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і  використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в  процесі відтворення. 
У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:

     - формування фінансових ресурсів  у процесі виробничо-господарської діяльності;

     - розподіл та використання фінансових  ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;

     - контроль за формуванням та  використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

     Формування  фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.

     Формування  та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. 
Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.

     Контроль  за формуванням та використанням  фінансових ресурсів випливає з притаманної  фінансам здатності об'єктивно відображати  кількісні й вартісні пропорції  виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.

     Фінанси є суттєвим складовим елементом  системи управління економікою. Без  фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.

     Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

     - різноманітність форм власності;

     - свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

     - вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

     - самофінансування підприємництва;

     - правове забезпечення правил  економічної поведінки всіх суб'єктів 
підприємницької діяльності;

     - обмеження і регламентація державного  втручання в діяльність підприємств. 

2. Грошові фонди  і фінансові ресурси.

     Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

     Грошові фонди - це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний  фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд та інші.

     Статутний фонд використовується підприємством  для інвестування коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці - для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд - для фінансування відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний фонд - для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень. 
Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески. 
Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

     Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених - отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

     Нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.

     Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне  використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

     Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого  значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

     Прикладами  руху грошових коштів операційної діяльності є:

     - грошові надходження від реалізації  продукції (товарів, робіт,послуг);

     - надходження коштів за надання права користування активами (оренда, лізинг тощо);

     - грошові виплати постачальникам за товари і послуги;

     - грошові виплати працівника з оплати праці;

     - сплата податків.

     Інвестиційна  діяльність – це сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Отже, ця діяльність пов’язана з ефективним вкладенням залученого капіталу. Загалом під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якоїутворюється прибуток.

     Прикладом руху коштів у результаті інвестиційної  діяльності є:

     - платежі, пов’язані із придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

     - надходження коштів від продажу необоротних активів;

     - надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

     Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Мобілізація підприємства для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів називається фінансуванням. А система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю. Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства.

     У теорії і практиці досить часто зміст  фінансової діяльності трактується  ширше, ніж фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Інакше кажучи, фінансова діяльність (у широкому розумінні) містить в собі весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов’язаних із фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб’єкта господарювання.

     Прикладом руху коштів унаслідок фінансової діяльності є:

     - випуск власного капіталу (акцій);

     - одержання позик та їх погашення;

     - викуп акцій власної емісії;

     - виплата дивідендів.

     Основні форми фінансування класифікують за такими критеріями:

     1) залежно від цілей фінансування;

     2) за джерелами надходження капіталу;

     3) за правовим статусом капіталодавців щодо підприємства.

     Залежно від цілей фінансування виділяють  такі його форми:

     - фінансування при заснуванні підприємства;

     - на розширення діяльності;

     - рефінансування;

     - санаційне фінансування.

     За  джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та внутрішнє фінансування; за правовим статусом інвесторів – власний капітал і позичковий капітал. Власний капітал може бути сформований за рахунок внесків власників підприємства або шляхом реінвестування прибутку. Позичковий капітал, як і власний, може бути мобілізований із зовнішніх та внутрішніх джерел.

     До  зовнішніх джерел позичкового капіталу належать:

     - кредити банків (довго- і короткострокові);

     - кредиторська заборгованість за матеріальні цінності, виконані роботи, послуги;

     - заборгованість за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з оплати праці тощо).

     До  внутрішніх джерел формування позичкового капіталу можна віднести:

     - нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (зокрема так звані стійкі пасиви);

     - доходи майбутніх періодів.

     Як  джерела фінансування можна розглядати фінансові ресурси підприємств, що формуються в результаті реструктуризації активів, під чим розуміють заходи, пов’язані зі зміною складу та структури окремих позицій активів.

     У підприємств можуть бути різні альтернативи залучення капіталу. В одних випадках фінансові ресурси слід формувати через збільшення власного капіталу, в інших – на основі залучення додаткових позичок. Для одних підприємств вигіднішою є можливість використовувати внутрішні джерела фінансування, для інших – зовнішні.

      3. Основи організації  фінансів підприємств.

     Функціонування  фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою  цілеспрямованої їх організації. Під  організацією фінансів підприємств  розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

     В основу організації фінансів підприємств  покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.

     Комерційний розрахунок справляє значний вплив  на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини  підприємств .регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

     Суб'єкт  господарювання має справжню фінансову  незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати  продукцію, як розподілити виручку  від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

     Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну  економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання  своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов'язане компенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпеки виробництва.

     Джерелом  формування фінансових ресурсів підприємств  є реально зароблені доходи від  реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами.

     У підприємств формуються партнерські  взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові  взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.

     У підприємств формуються взаємовідносини  з бюджетом та державними цільовими  фондами, створеними для підтримання  комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

     Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці.

     3.1. Основні ділянки  фінансової роботи.

     Фінансова робота включає такі основні ділянки:

1. Фінансове планування: розробка планів отримання доходів і прибутку та їх розподіл, необхідних таблиць і розрахунків фінансового плану; складання кредитних заявок і планових розрахунків за матеріально-технічним забезпеченням капітальними вкладеннями та основними коштами; доведення показників фінансового плану, відповідних завдань, лімітів і норм до підрозділів господарств та контроль за їх дотриманням і використанням; складання оперативних (квартальних та місячних) фінансових планів, завдань, кошторисів та контроль за їх входженням.

     Фінансове планування в господарстві здійснює планово-економічна служба.

2. Розрахунки з постачальниками: складання заявок та укладання угод з постачальниками; оформлення документів у господарстві, банку за місцем знаходження постачальника за розрахунками (рахунки-фактури, накладні), отриманням по поставці (доручення, транспортні, навантажувально-розвантажувальні документи, приймально-здавальні документи тощо), з оплати вимогам (доручення, акредитиви, розрахункові чеки тощо); контроль за виконанням контрактів, угод та дотриманням установлених правил розрахункових операцій, перевірка розрахунків, подання претензій.

     Всю оперативну роботу на цій ділянці виконує бухгалтерія, планові розрахунки – планово-економічний відділ.

     3. Розрахунки з фінансовими органами: складання планових і фактичних розрахунків до бюджету органам соціального страхування і пенсійного забезпечення; організація майнового та особистого страхування: оформлення документів на отримання від страхових організацій сум страхового відшкодування за втрачені посіви та майно і заподіяний збиток; оформлення операцій по виплаті допомоги сім’ям малозабезпечених громадян тощо.