Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту на матеріалах

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний  університет 

імені Юрія Кондратюка

Кафедра фінансів та банківської  справи

Курсова робота

з дисципліни «Проектне фінансування»

На тему: «Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту на матеріалах

ЗК №08110

Виконала:

студентка групи 501 – СБ

Ваганова А.В.

Перевірила:

Штепенко К.П.

Полтава

2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….……3

РОЗДІЛ 1. ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ, ВАРТОСТІ ТА ФННОВАЦІЙНОГО ЗМІСТУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1. Характеристика стану й основних тенденцій інвестиційної політики держави………………………………………………………………….......6
2. Сутність і необхідність інноваційного змісту інвестиційних проектів

                           розвитку підприємств реального сектора економіки…………………...19

3. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства та попереднє обґрунтування вартості інвестиційного проекту і схем проектного фінансування і його реалізації…………………………………………...31

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІІЙНОГО ПРОЕКТУ  СГ ТОВ «ІМЕНІ КАЛАШНИКА»…….….37

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ЕФЕКТУ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА І РЕГІОНУ………………………………………………….47

ВИСНОВОК………………………………………………………………………….53

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….55

ДОДАТКИ

ВСТУП

Одним з найважливіших напрямів економічної діяльності, є інвестиційна політика держави, що повинна забезпечувати  динаміку процесів розширеного відтворення  господарської діяльності. Визначення її ключових засад та змісту пов'язане, в свою чергу, з формуванням узгодженої системи законодавства про інвестиційну діяльність, чітким окресленням завдань для органів державної влади та місцевого самоврядування в цій сфері, створенням дієвих механізмів та господарсько-правових засобів державного регу-лювання інвестиційних відносин, розробкою та впровадженням спеціальних режимів інвестиційної діяльності, різних за своєю конфігурацією.  

 Актуальність проблеми забезпечення  інвестиційної політики держави,  удосконалення інвестиційного законодавства  додатково визначається критичним  рівнем зношеності більшості  основних виробничих фондів суб'єктів  господарювання, необхідністю проведення  структурних змін в економіці  під тиском світової конкуренції,  наданням інвестиційним процесам  інноваційного характеру для  негайного підвищення конкурентоспроможності  національної економіки, національних  товаровиробників та іншими надзвичайно  гострими економічними чинниками.   

  Одним з найважливіших чинників вирішення проблем, які стримують розвиток інвестиційної політики є ефективна діяльність держави, головним напрямом якої в ринкових умовах виступає створення сприятливого середовище для суб'єктів господарювання. Відсутність чіткого механізму розробки та здійснення інвестиційної політики, а головне - чітко визначених методів її трансформації в окремі законотворчі дії за умови визначення та дотримання конкретної функціональної спрямованості законодавства України про інвестиційну діяльність є проблемою, що набула гострого соціально-економічного значення.  

  Дуже важливою особливістю функціонування механізмів пільгового оподаткування інвестиційної діяльності є існування загально-нормативного, правового порядку надання податкових пільг та умовного дозвільно-індивідуалізованого порядку.   

  Перший у механізмі реалізації передбачає існування загальних нормативних положень про надання пільг за певних умов інвестиційної діяльності, що не виключає, однак, необхідності проходження певних реєстраційних процедур, які мають зафіксувати досягнення таких умов, вимог тощо.  

 Друга умова передбачає - хоча і на законодавчих засадах, але з індивідуалізацією за визначеними процедурними правилами - конкретного інвестора, стратегічного інвестора, з яким як обов'язковим елементом механізму буде укладено договір про інвестиційну діяльність, можливо це навіть буде окрема категорія публічних договорів.

Інвестиції відіграють важливу  роль у будь-якій державі, а для України їх значення важко переоцінити. Українські вчені стверджують, що інвестиції в основний капітал є вирішальною детермінантною економічного зростання. Якість життя населення та інші найважливіші характеристики розвитку сучасного суспільства теж залежать від темпів економічного зростання країни, тобто від залучення інвестицій

Основними чинниками, які негативно  впливають на інвестиційний клімат і зумовлюють високий ризик інвестування підприємств в Україні, є надто  затяжний і непослідовний характер ринкового реформування економіки, правова, економічна й політична  нестабільність, недосконала фінансово-кредитна і податкова система, низький  рівень розвитку ринкової інфраструктури, відсутність ринку землі, а також  низький рівень сприяння органів  місцевої влади у здійсненні інвестиційної  діяльності на місцях.

Отже, сучасний стан інвестиційної  забезпеченості відтворення основного  капіталу в Україні характеризується зменшенням ролі держави як інвестора  і розвитком приватних інвестицій, формування інвестиційної інфраструктури. Ці процеси модифікують структуру інвестиційного капіталу за формами власності й джерелами фінансування. Насамперед йдеться про механізм мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення відповідно до ринкової економіки.

Просування країни шляхом ринкових реформ та подолання кризових економічних тенденцій дасть  змогу повною мірою застосувати  теоретичні результати, накопичений  закордонний і вітчизняний досвід управління інвестиціями на всіх рівнях.

РОЗДІЛ 1

Обґрунтування необхідності, вартості та інноваційного  змісту інвестиційного проекту розвитку підприємства

1.1. характеристика стану й основних тенденцій інвестиційної політики держави.

Як показують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузейекономіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції— це довгострокові  вкладення капіталу у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку). Той, хто має капітал і вкладає  його у ту чи ту комерційну справу, називається  інвестором, й сам процес вкладення  капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій  діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприємства, так і окремі власники капіталу. Для сутнісно-змістової  характеристики інвестицій істотне  теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім  функціонально-елементним складом.

Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку  збільшуються обсяги виробництва, росте  національний прибуток, розвиваються та йдуть в перед в економічній  конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють  попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного  прибутку частково знову накоплюється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким  чином інвестиції, що утворюються  за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють  його ріст, розширене відтворення. При  чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри  накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо  високій ефективності інвестицій приріст  національного прибутку може забезпечити  підвищення частки накопичення при  абсолютному рості споживання.

Структуру інвестицій можна  показати за допомогою наступної  схеми:

Рис.1.1. Структура інвестицій

Залежно від того, де вкладається  капітал (у межах країни чи за кордоном), видокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні. Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. Фінансові інвестиції (financial investments) являються контрактами, оформленими на папері, такими, як звичайні акції та облігації.За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має реальної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва). Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

 • інвестиційні операції  з традиційними інструментами;

 • придбання похідних  цінних паперів (деривативів);

• депозитні операції підприємств;

• пайова участь у спільних підприємствах.

 Реальні інвестиції  — це вкладення капіталу у  різні сфери та галузі народного  господарства з метою оновлення  існуючих і створення нових  матеріальних благ, а як наслідок  — одержання набагато більшого  прибутку. Такі реальні інвестиції  ще називають виробничими; проте  в практиці господарювання за  ними закріпилась інша назва  — капітальні вкладення.

У примітивній - основна частина  інвестицій представлена реальними, в  той час коли у сучасній розвиненій економіці більша частина інвестицій представлена фінансовими інвестиціями. Ці дві форми інвестицій повинні  взаємодоповнювати одна одну, а не конкурувати.

Внутрішні інвестиції – вклади в галузі власної економіки, тобто в межах своєї країни.

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.

Для повноцінного економічного розвитку будь-якої країни необхідні  як внутрішні, так і зовнішні інвестиції.

Інвестиційний процес або  інвестування – процес утворення  і поновлення капіталу.

Прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта  інвестування і вкладанні коштів.

Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта  інвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників, наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.

Крім того, є також коротко  термінові і довготермінові інвестиції.

Короткотермінові інвестиції – це вкладення капіталу на період не більше одного року.

Довготермінові інвестиції – це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих  інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так:

а) до двох років;

б) від двох до трьох років;

в) від трьох до п’яти  років;

г) понад п’ять років.

За формою власності інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватні інвестиції –  це вкладання коштів які роблять  громадяни та приватні підприємства.

Державні інвестиції –  це вкладання капіталу яке провадять  центральні та місцеві органи влади  й управління бюджетних, позабюджетних  фондів і позичених коштів.

Іноземні інвестиції –  це вкладання капіталу іноземних  громадян, юридичних осіб і держав.

Спільні інвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав.

Необхідно зазначити, що інвестиційна діяльність в Україні відбувається у складних умовах, пов'язаних як із світовою фінансовою кризою, так і  з певною низкою внутрішніх чинників. Незважаючи на це, активність інвестиційної  діяльності в Україні поволі зростає.

За даними Держкомстату у 2011 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6,5 млрд.дол.США прямих іноземних інвестицій.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного  капіталу в економіці країни, з  урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо у 2011 році становив 4,6 млрд.дол США.

Рис. 1.2. Щоквартальний обсяг залучених прямих іноземних інвестицій ( без урахування вилученого капіталу), млн.дол.США

Станом на 1 січня 2012 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно), з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, склав 49,4 млрд.дол.США, що в розрахунку на одну особу становить 1084,3 дол. США.

Рис. 1.3. Обсяги прямих іноземних інвестицій, млрд. дол.США

Інвестиції спрямовуються у  вже розвинені сфери економічної  діяльності.

На підприємствах промисловості  зосереджено 30,9 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у фінансових установах – 33,1%.

Станом на 01.01.2012 на підприємствах промисловості  зосереджено –                  15238,6 млн.дол.США, у т.ч. переробної – 13056,8 млн.дол.США та добувної – 1492,4 млн.дол.США. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 6084,2 млн.дол.США прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2065,7 млн.дол.США, хімічну та нафтохімічну промисловість – 1375,8 млн.дол.США, машинобудування – 1226,0 млн.дол.США, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 893,0 млн.дол.США. В організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, унесено 5721,5  млн.дол.США (11,6%), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5193,5 млн.дол.США (10,5%).

Рис. 1.4. Розподіл прямих іноземних інвестицій за основними видами економічної діяльності ( у % до загального обсягу інвестування)

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Франція, Сполучене Королівство, Швеція, Віргінські Острови, Британські та Сполучені Штати Америки.

Рис. 1.5. Розподіл прямих іноземних інвестицій в Україну за основними країнами-інвесторами ( у % до загального обсягу)

Незадовільна диверсифікація джерел залучення прямих іноземних  інвестицій в Україну по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки  України від політики кількох  країн – основних інвесторів.

Обсяги інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування в динаміці модна прослідкувати за допомогою рис.1.6

Рис.1.6. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування за 2002 – 2011 рр.

Обсяг капітальних інвестицій зображено на рис.1.7

Рис.1.6. Обсяг капітальних  інвестицій за 2002 – 2011 рр.

Сучасна економіка незалежної України відчуває гострий брак саме інвестиційного капіталовкладення, що пояснюється “широкими” потребами  у значних фінансових і матеріальних ресурсах для успішного здійснення реформи з метою подати сучасну  економічну кризу в Україні.

Розвиток виробничої сфери  в Україні в сьогоднішніх умовах реформування її економіки значною  мірою залежить від інвестиції в  технологічне переозброєння підприємств, зміну галузевої структури економіки. Для того щоб своєчасно подолати економічне відставання, інтегруватися в Європейське Економічне Співтовариство на засадах рівноправного партнерства необхідно створити конкурентоспроможну промисловість. Це потребує суттєвих інвестицій, перш за все у виробничу сферу. Потреби в інвестиціях у виробничу сферу можна розглядати в двох випадках: з точки зору подолання кризових явищ і з позиції досягнення вітчизняною промисловістю технологічного рівня розвинутих європейських країн.

Перший аспект передбачає інвестування життєво важливих галузей  і виробництва нарівні, який би не допускав їхньої зупинки. Другий аспект стосується суттєвої структурної перебудови виробничої сфери і потребує значно більших коштів, сума яких становить, за різними експертними оцінками, від 30 – 40 до 60 – 70 млрд. дол. США. Про такий обсяг інвестування можна говорити лише за умови подолання кризи і пожвавлення економіки.

Інвестиційна політика –  комплекс урядових рішень, що визначають основні напрямки використання капіталовкладень в економіку, різні її сфери та галузі. Інвестиційна політика визначається станом економіки, основним завданням  народного господарства у виробництві; науково-технічному і соціальному  розвитку країни. Ситуація в інвестиційній  політиці є своєрідним барометром стану  справ в економіці. Якщо інвестиційній  процес ослаблений, то немає того каталізатора, який необхідний для кардинальної перебудови народного господарства. При цьому  і сам по собі інвестиційний комплекс виявляється “втягнутим” в економічну кризу в числі перших, а виходить з неї – в числі останніх.

Інвестиційна політика держави  здійснюється через механізм державного регулювання. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні обумовлений законом України “Про інвестиційну діяльність”.

Державне регулювання  інвестиційної діяльності визначається показниками економічного і соціального  розвитку України, республіканськими  і регіональними програми розвитку народного господарства, республіканськими  і місцевими бюджетами передбачуваними  в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються стимули у формі пільгових умов інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед у соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян які потребують соціального захисту, впроваджені відкриттів і винаходів, в АПК, в реалізації програм ліквідації наслідків чорнобильської аварії, у галузі освіти, культури, охорони здоров’я і навколишнього середовища.

Державне регулювання  інвестиційної діяльності забезпечують такі важелі:

· система податків, податкових ставок;

· проведення кредитної та амортизаційної політики;

· надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих  регіонів, галузей, виробництва.

· визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

· політика ціноутворення;

· проведення експертизи інвестиційних  проектів тощо.

На сьогодні в Україні  створене правове поле для інвестування та державно-приватного партнерства. Законодавство  України передбачає визначені гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні.

На території України  до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної  діяльності, тобто надано рівні умови  діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

Для сприяння іноземним  інвесторам у питаннях взаємодії  з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

Визначені Указом Президентка України  від 08.09.2010 № 895/2010 національні проекти  відповідно до пріоритетних напрямків  соціально-економічного та культурного  розвитку, підтриманих Комітетом  з економічних реформ:

«Нова енергія» (проекти, що передбачають використання альтернативних джерел енергії  або диверсифікацію постачаня енергоносіїв в Україну);

«Нова якість життя» (проекти, спрямовані на розв’язання проблеми ззабезпечення  гроомадян доступним житлом, створення  умов для здобуття громадянами якісної  освіти, полдіпшення медичного обслуговування, забезпечення безпечного для життя  і здоровя довкілля);

«Нова інфраструктура» (проекти, спрямовані на підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України);

«Олімпійська надія – 2022» (проекти, спрямовані на підтримку олімпійського  руху в Україні, розвитку спорту вищих  досягнень).

З метою сприяння залученню  й ефективному використанню вітчизняних  та іноземних інвестицій для забезпечення розвитку економіки України, прискорення  її інтеграції в європейську і  світову економічні системи, забезпечення права приватної власності і  права на підприємницьку діяльність утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України.

З 1 січня 2012 року набирає  чинності Закон України № 2623 “Про підготовку та реалізацію інвестиційних  проектів за принципом “єдиного вікна”. Цей Закон визначає правові та організаційні засади відносин, пов'язаних  з підготовкою та реалізацією  інвестиційних проектів за принципом  “єдиного вікна”.

Кабінетом Міністрів України  прийнято ряд нормативно-правових актів, розроблених Міністерством, серед  яких є Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 389 “Про затвердження програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні”.

Метою зазначеної Програми є перехід на інноваційну модель розвитку економіки, модернізація виробництва, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної  продукції на внутрішньому і зовнішньому  ринку, запобігання впливу міжнародної  фінансової кризи на розвиток економіки.

Пріоритетами розвитку  базових  галузей  економіки,  в   яких реалізуються інвестиційні та інноваційні проекти відповідно до Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності, є:

забезпечення розвитку енергетичної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, атомного та ракетно-космічного машинобудування, авіа- і суднобудування;

видобування нафти, газу та вугілля;

виробництво, перероблення та зберігання сільськогосподарської  продукції;

будівництво і  реконструкція  автомобільних доріг  загальнодержавного значення (в межах міжнародних  транспортних коридорів), міжнародних  аеропортів та вокзалів, морських портів, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі тих, що визначені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

реконструкція систем тепло- і водопостачання    та водовідведення;

будівництво житла;

виробництво альтернативних джерел енергії, сільськогосподарської  техніки, обладнання та комплектувальних виробів для  неї,  вантажно-підіймальної  та  дорожньої  техніки, нафтогазопромислового, гірничошахтного і гірничорудного обладнання та бурового інструменту.

Метою виконання плану  заходів є створення сприятливих  умов для збільшення обсягів залучення  інвестицій в економіку України, для підвищення конкурентоспроможності української економіки шляхом спрощення  умов ведення інвестиційної діяльності.

Крім того, слід зазначити  про очікування щодо вагомого внеску у зростання інвестиційної активності від реалізації проектів з підготовки проведення в Україні фінальної  частини чемпіонату Європи з футболу  Євро-2012, найбільші обсяги фінансування яких припадатимуть саме на 2011-2012 роки.

На перспективу також  заплановані заходи Президента України  та Уряду відповідно до програмних документів.

Так, питання сприяння інвестиціям  знайшли своє відображення у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна  економіка, ефективна держава”. Зокрема, в рамках програми реформ здійснюватимуться  конкретні заходи з покращення бізнес-клімату, а саме: удосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічного регулювання, формування митних процедур.

Зазначені заходи сприятимуть  покращенню інвестиційного іміджу України  та збільшенню обсягів залучення  іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал.

1.2. Сутність і  необхідність інноваційного змісту  інвестиційних проектів розвитку  реального сектору економіки

У світовій практиці інвестиційний  проект є комплексом взаємопов'язаних заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей в умовах обмежених  фінансових, матеріальних та інших  ресурсів. Життєвий цикл інвестиційного проекту має такі стадії: формулювання проекту, проектний аналіз, розробка проекту, його здійснення та оцінка результатів, ліквідація. Проектний аналіз —  це методологія, яка дає змогу  оцінити фінансові та економічні переваги проектів, а також альтернативні  шляхи використання ресурсів з урахуванням  макро- і мікроекономічних наслідків.

Інвестиційний проект — це основний документ, що визначає необхідність здійснення реального інвестування, в якому в загальновизнаній послідовності його розділів подаються основні характеристики проекту та фінансові показники, пов'язані з його реалізацією. Інвестиційний проект дає змогу підприємству та потенційним інвесторам всебічно і комплексно оцінити його та обґрунтувати доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.

Проекти прийнято розділяти  на тактичні і стратегічні. До останніх належать проекти, що передбачають зміну  форми власності (створення орендного  підприємства, акціонерного товариства, приватного підприємства, спільного  підприємства і т.д.) або кардинальну  зміну характеру виробництва (випуск нової продукції, перехід до цілком автоматизованого виробництва і  т.п.). Тактичні проекти звичайно пов'язані  зі зміною обсягів продукції, що випускається, підвищенням якості продукції, модернізацією  устаткування.