Організація формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГЕНІЧЕСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра ФІНАНСІВ І КРЕДИТУ

К У Р С О В А  Р О Б О Т А

з дисципліни "Фінанси"

на тему:

1. " Організація формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній.

"

Генічеськ 2013

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………….………………………………3

Розділ 1. Cутність формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній ………………………….…………………………………...5

1. Зміст та значення формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній ……………………………....………5
2. Сутність фінансових ресурсів страхових компаній ……...….……9

Розділ 2. Організація формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній ……………………………………...……………………...19

1. . Організація формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній …………………………………………………...19
2. Напрямки покращення формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній ………………………………...…........23

Висновки…………………………………………………………………………29

Список використаних джерел…………………………………………………..30

Додатки

Вступ

Актуальність теми. По мірі поглиблення ринкових перетворень в економіці зростає роль ефективного управління фінансовими ресурсами, які нерозривно зв’язані з відтворювальними процесами і є необхідною умовою здійснення розширеного відтворення на всіх його стадіях і в усіх формах. 
Важливим стратегічним сегментом економіки виступає страхування, оскільки воно забезпечує страховий захист, сприяє соціально-економічній стабільності в суспільстві та зниженню навантаження на витратну частину бюджетів різних рівнів, дозволяє оптимізувати діяльність суб’єктів економіки за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів, а також накопичувати фінансові ресурси для інвестування їх в економіку країни. 
Постановка проблеми. Для здійснення ефективного страхового захисту своїх клієнтів страхові компанії повинні мати достатній обсяг фінансових ресурсів і забезпечувати їх ефективне розміщення. При цьому встановлення оптимальних співвідношень між окремими джерелами формування та використання фінансових ресурсів страховиків є важливою передумовою забезпечення безперервності процесу страхування, постійної платоспроможності страхових компаній та стабільних фінансових результатів їх діяльності.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Питання процесу формування фінансових ресурсів страхових компаній, особливо в умовах фінансової кризи широко розглядається спеціалістами в даній сфері. Так Нагайчук Н.Г. дослідив методи оцінки вартості капіталу страховиків [2]. Супрун А.А. розглянув організацію фінансового менеджеру страхових організацій з точки зору формування фінансових ресурсів [3]. Ткаченко Н. було досліджено зміни, які відбуваються в структурі капіталу страхових організацій [4].

Мета роботи полягає в дослідженні процесу формування фінансових ресурсів страхових компаній та механізму його удосконалення.

Предметом дослідження виступають економычны відносини приводу формування і використання фінансових ресурсів страхових компаній

Обєктом дослідження виступає страховий ринок України в цілому

Завданнями курсової роботи виступають:

• Дослідження механізму формування та використання фінансових ресурсів (потенціалів) страхових компаній;
• Дослідження складу і структури фінансових ресурсів страхових компаній страхових компаній;
• Дослідження фінансової стійкості;
• Вивчення акторів, що визначають фінансову стійкість.

РОЗДІЛ 1.

Cутність формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній

1. Зміст та значення формування та використання фінансових ресурсів страхових компаній

Необхідність формування страхового фонду пов'язана з потребою в страховому захисті, яка може бути задоволена завдяки коштам, нагромадженим у страхових фондах (резервах). Ця потреба має природну, економічну, соціальну та глобалізаційну зумовленість.

З позицій природних інтересів суспільства та окремих його громадян, страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за настання випадкових, непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких, яких не можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.

Економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та (або) матеріального благополуччя подій як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу національного виробництва.

У соціальному плані страхування є формою (способом), участі держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих інтересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві.

В юридичному аспекті страхування є різновидом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

Глобалізаційний аспект страхового захисту зводиться до усунення національних відмінностей у законодавствах різних країн і уніфікації способів захисту інтересів економічних суб'єктів, з одного боку, та розробки таких юридичних норм, які б забезпечили страховикам достатні фінансові гарантії, з іншого боку.

Отже, необхідність страхового захисту викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов'язані з певними ризиками.

Ризики - можлива небезпека втрат, зумовлена певними природними явищами (землетруси, паводки, засуха тощо), випадковими подіями техніко-технологічного характеру (пожежа, технологічні аварії, вибухи тощо), кримінальними явищами (крадіжки, розбійницькі напади, шахрайство і т. ін.) та явищами суто економічного характеру, різноманітність яких досить стрімко зростає у зв'язку з поглибленням суспільного поділу праці, розвитком грошової та кредитної систем (порушення ритмічності поставок, енергетичні та платіжні кризи, інфляційні процеси тощо), соціальними процесами (міждержавні та міжнаціональні конфлікти, акти громадянської непокори тат. ін.). 

використання фінансових ресурсів страхових компаній

На сьогоднішній день страхування є однією з найважливіших галузей фінансового сектору економіки України. Воно створює передумови для нейтралізації або пом’якшення наслідків непередбачуваних випадків, що мають негативний вплив, на основі визначення розмірів ризику та передачі його від страхувальника до страховика.

Для забезпечення надійного виконання своїх зобов'язань, страхова компанія повинна ефективно формувати та використовувати фінансові ресурси. Тому важливою і актуальною справою є вивчення засад формування та ефективного управління фінансовими ресурсами страхових компаній в період ринкової трансформації економіки України .Фінансові ресурси страхових компаній поділяються на власні та залучені. До власних ресурсів страхової компанії відносять: ▪ грошову частину сплаченого статутного фонду;

▪ гарантійний фонд страховика;

▪ вільні резерви.

До залучених фінансових ресурсів належать:

▪ страхові резерви;

▪ кредити;

▪ кредиторська заборгованість;

▪ залучений капітал.[2]

Головним елементом власного капіталу страхової компанії є статутний капітал, а залученого – страхові резерви. Якщо власний капітал перевищує статутний – це свідчить про те, що діяльність страхової компанії прибуткова, і навпаки. Статутний капітал у страховій діяльності має дещо відмінне призначення, ніж у інших підприємств. Він не тільки забезпечує статутну діяльність страхової організації, а й є джерелом покриття страхових виплат у разі недостатності інших коштів. Страхова компанія буде платоспроможною лише тоді, якщо вона виконає вимоги щодо формування статутного фонду. 

Формування резервів страхової компанії можливе за рахунок збільшення інвестицій, використання яких сприятиме подальшому розвитку страхового ринку України.

Капітал забезпечує ефективне функціонування такої специфічної фінансової установи як страхова компанія (страховик). Капітал – це накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів.

Структура капіталу – це співвідношення власних і позикових фінансових засобів, які використовує підприємство у процесі господарської діяльності. Структура капіталу впливає на рівень рентабельності активів і власного капіталу, тобто на рівень економічної та фінансової рентабельності підприємства; визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності, тобто рівень основних фінансових ризиків, а також формує співвідношення ступеня прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства.[1]

Значна увага в управлінні капіталом страхової компанії приділяється руху грошових коштів страховика. Саме рухом грошових коштів супроводжується формування статутного капіталу, починається і закінчується виробничий цикл страхової компанії, створюються страхові та вільні резерви, здійснюється розміщення та інвестування тимчасово вільних коштів, відбуваються страхові виплати, отримується та використовується фінансовий результат. 

Результатом управління капіталом повинна бути розроблена підприємством на основі власного досвіду із врахуванням теоретичних узагальнень, наведених в економічній літературі, система показників стану і використання капіталу. Наприклад, співвідношення власного, позиченого і залученого капіталу; норматив власного оборотного капіталу; плече фінансового важеля (фінансовий ліверидж) тощо.

Під стійким фінансовим станом можна вважати такий, при якому компанія має достатньо фінансових ресурсів, здатна як своєчасно виконувати взяті зобов’язання впродовж всього терміну дії укладених договорів, так і сприятливо реагувати на дію (зміну) зовнішніх і внутрішніх факторів середовища. 

Упорядкований рух фінансових ресурсів компанії називають її фінансовими потоками. Серед таких у страхових компаніях виділяють наступні: 
▪ формування фонду страхових резервів за рахунок страхових премій (внесків, платежів) та розподіл цього фонду між страхувальниками у вигляді страхових виплат;

▪ рух коштів у вигляді перестрахувальної премії від прямого страховика до перестраховика та від перестраховика до страховика – у формі комісійної винагороди, фінансування частки збитку за страховими випадками;

▪ використання власних фінансових ресурсів як джерела фінансування збитків і поповнення їх за рахунок прибутку та інших надходжень;

▪ мобілізація фінансових ресурсів у формі кредитів і кредиторської заборгованості (стійких пасивів) та використання їх для поповнення обігових коштів у контексті провадження господарської діяльності;

▪ інвестування тимчасово вільних коштів (власних фінансових ресурсів, страхових резервів, стійких пасивів) та одержання інвестиційного доходу;

▪ рух коштів, який пов’язаний із виконанням фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами ринку.[3]

Отже, фінансові ресурси є основним джерелом реалізації потенціалу страхових компаній, які спрямовуються на досягнення ефективного господарювання, а значить – надійного страхового захисту в процесі надання послуг. Для забезпечення економічного зростання як на макро-, так і на мікроекономічному рівні, у страховій компанії необхідно виважено управляти фінансовими потоками, зокрема ефективно формувати і використовувати фінансові ресурси. 

1.2. Сутність фінансових ресурсів страхових компаній

Діяльність страхових компаній не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і оборотних засобів, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів. Їх сукупність і раціональна структура визначають потенціал страховика.

У діяльності страхових компаній вирішальними є розміри грошових фондів і наявність кваліфікованого персоналу. Формування ресурсів ґрунтується на порівнянні витрат на їх придбання (залучення) і можливої віддачі від їх використання. Компанія має визначити кількісні та якісні параметри необхідних ресурсів, спосіб, тривалість і місце їх взаємодії.

Для здійснення ефективного страхового захисту своїх клієнтів страхові компанії повинні мати достатній обсяг фінансових ресурсів і забезпечувати їх ефективне розміщення. При цьому встановлення оптимальних співвідношень між окремими джерелами формування та використання фінансових ресурсів страховиків є важливою передумовою забезпечення безперервності процесу страхування, постійної платоспроможності страхових компаній та стабільних фінансових результатів їх діяльності.

Виходячи із змісту основних завдань фінансового менеджменту, можна констатувати, що фінансові ресурси виступають основним об'єктом фінансового управління, а правильний вибір тактики та стратегії управління ними є значним внутрішнім фактором фінансової стійкості страхової компанії.

Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов'язань страхової компанії, складаються насамперед із грошової частини сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів. Вони характеризуються значною специфічністю формування та використання.

Рис 1.1.Фінансові ресурси страховика

Ефективна діяльність страховика в довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів розвитку та підвищення конкурентоспроможності значною мірою визначаються рівнем фінансового потенціалу, що забезпечується високою якістю управління фінансами страхової організації.

Джерелом формування фінансового забезпечення є фінансовий потенціал. Фінансовий потенціал - це сукупність фінансових ресурсів страховика як результат перевищення доходів страховика над витратами, з одного боку, та результатом певного рівня капіталізації, з іншого [16].

Структуру капіталу страховика визначає принцип акумулювання та подальшого розподілення ресурсів. Фінансові ресурси страхової організації значною мірою представлені залученим у страхувальника капіталом, який деякий час складає сукупність тимчасово вільних коштів.

Як витрати, так і доходи страхової компанії пов'язані із двоїстим характером її діяльності - страховим та фінансовим. Виокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій). Разом з тим, кругообіг коштів страховика не обмежується страховими операціями; він ускладнюється постійною залученістю коштів в інвестиційний процес. Це дозволяє позначити кошти, які знаходяться в обігу страховика, для проведення страхових операцій та інвестиційної діяльності як його інвестиційний потенціал [9, с. 24] та складова фінансового потенціалу. З точки зору капіталізації, фінансовий потенціал страховика визначається розміром статутного капіталу, який в процесі діяльності поповнюється за рахунок різноманітних джерел (прибутку, емісії, інвестиційного доходу). Цільове використання фінансового потенціалу і є фінансовим забезпеченням його розвитку. При цьому дуже важливим питанням є оцінка розміру цього фінансового потенціалу для окремої страхової компанії.

Отже, сукупність фінансових ресурсів страховика формує його фінансовий потенціал. Фінансове забезпечення пов'язане саме з використанням цього потенціалу (ресурсів) для подальшого розвитку. Обсяг фінансового забезпечення повинен вимірюватися за критерієм достатності для реалізації фінансової та страхової діяльності страховика з обов'язковим підвищенням показників його фінансової стійкості та прибутковості. Достатнє фінансове забезпечення страховика стає гарантією його спроможності виконувати свої функції в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Джерелами коштів страхових компаній є власний і залучений капітал, причому залучена частина капіталу у вигляді страхових премій значно більша, ніж власна. Ці засоби не належать страховикові, вони лише тимчасово, на період дії договорів страхування, перебувають в розпорядженні страхової компанії й використовуються на страхові виплати або перетворюються в прибуткову базу за умови беззбиткового проходження договорів (рис.1.2.)

Рис 1.2.Доходи страхової компанії 
Фінансові ресурси страхової компанії виступають основним об'єктом її фінансового управління, а правильний вибір тактики та стратегії управління ними є значним внутрішнім фактором фінансової стійкості страхової компанії.

Перш ніж розглянути концептуальні засади управління фінансовими ресурсами страхової компанії, потрібно зазначити особливості їх формування, зумовлені метою і завданнями страхової діяльності. Як економічна категорія страхування становить систему економічних відносин, яка вміщує сукупність форм та методів формування цільових фондів грошових коштів і їх використання на відшкодування збитків при різних непередбачених явищах, а також на надання допомоги громадянам при настанні певних подій у їхньому житті.

Слід відмітити, що подібно до підприємств галузей нематеріального виробництва у страхових компаній у процесі кругообігу фінансових ресурсів відсутня стадія виробництва, а фінансові ресурси протягом всього кругообігу виступають лише у грошовій формі. При цьому головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує її за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами.

Тобто, якщо фінансові ресурси промислових підприємств послідовно приймають грошову і товарну форму, то фінансові ресурси страхової організації завжди мають лише грошову форму. У самому загальному вигляді фінансовий механізм страхування має наступний вигляд:

Страхові внески > Страховий фонд > Страхові виплати

Страховик формує і використовує кошти страхового фонду, покриваючи збиток страхувальника і фінансуючи власні витрати по веденню страхової справи.

Рис1.3.Джерела формування страхового ринку

Формування фінансових ресурсів у страхових організаціях відбувається під час створення статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансових коштів в основні та оборотні кошти, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. При цьому основними джерелами формування фінансових ресурсів страхових компаній є власні та залучені кошти.

Двоїстий характер діяльності страховика, що полягає як у проведенні власне страхування, так і у виконанні ним ролі активного інвестора, зумовлює специфіку формування його внутрішніх фінансових ресурсів за рахунок трьох основних видів доходів:

- доходи від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь  страховика, пов'язані з проведенням  страхування і перестрахування;

- доходи від інвестування і  розміщення тимчасово вільних  коштів (як власних, так і коштів  страхових резервів):

- інші доходи, тобто ті, які не  належать ні до страхових, ні  до інвестиційних доходів, але  часом з'являються у страховика  у процесі його звичайної господарської  діяльності.

Важливість внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів страхової компанії зумовлює необхідність використання в процесі стратегічного управління науково обґрунтованих підходів до прогнозування розміру надходжень страхових платежів. Даний бюджет можна скласти за умови детального попереднього дослідження ринку страхових послуг, вивчення попиту на той або інший вид страхових продуктів та виявлення усіх факторів, що впливають на їхнє просування. На основі зібраної інформації за ряд звітних періодів можна спланувати майбутній «портфель страхових платежів» як за видами страхових продуктів, так і за джерелами їх формування.

Планування надходжень від страхової діяльності є досить важливим моментом у процесі управління фінансовими ресурсами страховиків і розробляти даний бюджет необхідно, виходячи з можливостей конкретної страхової компанії. Разом з тим, при формуванні фінансових ресурсів потрібно враховувати, що між розміром отриманих страховою компанією страхових платежів та рівнем її фінансової стійкості не завжди існує прямий зв'язок. Зокрема, для молодої страхової компанії перший рік надходжень страхових платежів зв'язаний з великими витратами на їхнє обслуговування, тому що основний відсоток комісійної винагороди страховим агентам виплачується, як правило, у перший рік.

У залишковому підсумку залишається варіант поповнення сформованих резервів за рахунок статутного капіталу. А якщо статутного капіталу недостатньо для грошового покриття резервів, то компанія може позбутися ліцензії. Тому для страхової компанії у процесі розробки стратегії формування своїх фінансових ресурсів важливо визначити максимальний обсяг платежів, під які страхова компанія в змозі покрити резерви грошовими коштами. При чому відслідковувати даний показник необхідно в часі з урахуванням страхових виплат і інших факторів.

При визначенні стратегії формування внутрішніх фінансових ресурсів страхової компанії потрібно також враховувати можливість повернення коштів від перестрахувальників від переданих у перестрахування ризиків. Дане джерело формування фінансових ресурсів страхової компанії включає відшкодування перестрахувальником частки страхових виплат по ризиках, переданих йому в перестрахування. У договорі, підписаному з перестрахувальником, обумовлюються процентні співвідношення зобов'язань кожної зі сторін за договором перестрахування і, відповідно, розмір відшкодувань у випадку настання ризику. Величина даного показника є «похідною» від величини страхових виплат за період. Разом з тим, потрібно враховувати витрати, які пов'язані з передачею ризиків у перестрахування. Ці витрати включають страхові премії, що приходяться на частку ризику, переданого в перестрахування перестрахувальникові, і прямо залежать від страхового портфеля страхової компанії і розмірів укладених договорів з перестрахувальниками.

У процесі розробки стратегії формування фінансових ресурсів страхової компанії потрібно усвідомлювати, що їх кількісний і якісний стан впливає на таку важливу фінансову характеристику страхової компанії, як її платоспроможність. У загальному розумінні платоспроможність страховика - це можливість покриття його зобов'язань перед страхувальниками, різного роду кредиторами і податковими органами.

Тому при формуванні фінансових ресурсів страхової компанії потрібно виходити з основних чинників, які впливають на їх кількісний і якісний стан і в свою чергу зумовлюють рівень фінансової стійкості страхової організації в конкретному періоді. До таких чинників більшість економістів відносять величину внесеного статутного капіталу страхової компанії, розрахований у встановленому порядку розмір страхових резервів з метою гарантії страхових виплат, існуючу у відповідності із стратегією і тактикою страхової компанії структуру її страхового портфеля, існуючу систему перестрахування страхових ризиків, а також масштаби та ризикованість інвестиційної діяльності конкретної страхової компанії.

При формуванні початкових фінансових ресурсів страхової компанії за рахунок внесків засновників у статутний фонд необхідно враховувати законодавчо встановлені мінімальні кількісні вимоги до власних коштів, з якими страхова компанія може отримати ліцензію на діяльність. В подальшому при нарощенні власного капіталу потрібно дотримуватися раціонального співвідношення власних коштів страхової організації і прийнятих нею на себе страхових зобов'язань як у цілому, так і по одному договору або ризику. При цьому на початковій стадії життєвого циклу страхова компанія може дотримуватися різних стратегій формування своїх фінансових ресурсів.

Найбільш оптимальною стратегією формування фінансових ресурсів страхової компанії є доповнення сформованих резервів грошовим покриттям за рахунок статутного капіталу.

Враховуючи, що надходження від страхової діяльності займають значну питому вагу в джерелах формування фінансових ресурсів страхової компанії, до їх визначення потрібно підходити особливо виважено і обґрунтовано. Так, зокрема, при плануванні надходжень від страхової діяльності потрібно враховувати, що між розміром отриманих страховою компанією страхових платежів та рівнем її фінансової стійкості не завжди існує прямий зв'язок. Так, зокрема, для молодої страхової компанії перший рік надходжень страхових платежів, як правило, пов'язаний з великими витратами на їхнє обслуговування у зв'язку з переважною виплатою основного відсотка комісійної винагороди страховим агентам у перший рік. При цьому ситуація ускладнюється тому, що страхова компанія повинна на початкових етапах свого існування в повному обсязі покрити сформовані резерви грошовими коштами. Зробити це в даному випадку можна або за рахунок поповнення статутного капіталу, шляхом передачі значної частини платежів у перестрахування, хоча для цього також потрібні грошові кошти. У залишковому підсумку знову ж таки найбільш реальним є варіант поповнення сформованих резервів за рахунок статутного капіталу. При збільшенні свого статутного фонду страхові компанії вирішують наступні завдання:

- мобілізація фінансових ресурсів  для реалізації інвестиційних  проектів;

- поліпшення ліквідності та  платоспроможності страхової компанії;

- акумуляція фінансового капіталу  для придбання корпоративних  прав інших страхових компаній, підприємств, у т. ч. з метою посилення  впливу на дані підприємства  чи їх поглинання.

Враховуючи, що при недостатності статутного капіталу для грошового покриття резервів страхова компанія може позбутися ліцензії, в процесі розробки стратегії формування фінансових ресурсів страховика важливо визначити максимальний обсяг платежів, під які страхова компанія в змозі покрити резерви грошовими коштами.