Організація матеріально-технічного забезпечення закладів ресторанного господарства

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОСТАЧАННЯ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ І ЗАСОБІВ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ У ЗАКЛАДИ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА…………………………………………..6

1.1 Сутність та особливості поставки товарів і засобів матеріально-технічного забезпечення у заклади ресторанного господарства………………6

1.2 Основні джерела надходження товару у заклади ресторанного господарства………………………………………………………………….…11

1.3 Організація приймання продовольчих товарів у заклади ресторанного гоподарства……………………………………..………………………………13

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ РОБОТИ ЇДАЛЬНІ ПРИ КОНДИТЕРСЬКІЙ КОРПОРАЦІЇ «РОШЕН»……………………………………….…………..….15

2.1 Загальна характеристика кондитерської корпорації «РОШЕН»…………15

2.2. Виробнича програма підприємства………………………………………..17

2.3 Матеріально-технічне забезпечення їдальні………………………………19

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДУ РЕСТОРАННОГО ХАРЧУВАННЯ………………………..………………….23

3.1 Шляхи покращення зберігання товарів…………………………………….23

3.2 Шляхи поліпшення забезпеченості матеріальними ресурсами..………28

Висновки та пропозиції ………………………………………………………..36

Список використанних джерел………………………………………………..38

Додатки………………………………………………………………………….39

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Матеріально-технічне та продовольче забезпечення - це спосіб організації діяльності підприємства, що дозволяє об'єднати зусилля різних одиниць, які виготовляють та реалізовують товари і послуги, з метою оптимізації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовує фірма для реалізації своїх економічних цілей. В процесі свого функціонування підприємству потрібен цілий комплекс матеріально-технічних засобів. Процес матеріально-технічного забезпечення виробництва направлений на своєчасне постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця потрібних відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних ресурсів. До складу матеріально-технічних ресурсів входять:

• сировина;
• матеріали, що комплектують вироби;
• технологічне устаткування і технологічне оснащення (пристрої, ріжучі та вимірювальні інструменти);
• нові транспортні засоби;
• навантажувально-розвантажувальне устаткування;
• обчислювальна техніка і інше устаткування;
• паливо;
• енергія;
• вода.

 Іншими словами, все, що поступає на підприємство у формі речей і у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Успішне рішення цих питань покликана забезпечити служба матеріально-технічного забезпечення підприємства, яка займається розрахунком потреб підприємства в різних матеріалах, а також визначає джерела їх покриття.

Для безперебійного функціонування виробництва необхідне добре налагоджене матеріально-технічне забезпечення (МТО), яке на підприємствах здійснюється через органи матеріально-технічного постачання.

Досить важливим фактором є і постачання продовольчими товарами, які потім будуть використовуватися для виготовлення різного роду страв.

Головним завданням органів постачання підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості. У зв'язку з цим тема економічної і своєчасної закупівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів актуальна.

Завдання матеріально-технічного забезпечення закладу ресторанного господарства полягає у визначенні його потреби у матеріальнх і технічних ресурсах, вишукуванні можливостей покриття цієї потреби, а також у проведенні контролю за правильним використанням матеріально-технічних ресурсів і сприяння в їхній економії. Усі ці функції викнує відділ матеріально-технічного забезпечення закладу ресторанного господарства.

Планування матеріально-технічного забезпечення (постачання) (МТЗ) закладів ресторанного господарства на сучасному етапі покликане вирішувати такі завдання:

• забезпечення безперервності роботи закладу ресторанного господарства, що досягається шляхом правильної організації постачання матеріалів до нього у необхідній кількості та відповідної якості;
• підвищення технічного рівня виробництва послуг, впровадження автоматизації, нових технологій, а також розширення асортименту додаткових послуг, що у свою чергу, є найважливішим синником збільшення прибутку закладу ресторанного господарства;
• підвищення якості обслуговування шляхом закупівлі товарів високої якості для найбільш повного задоволення клієнта;
• підвищення продуктивності праці;
• економія матеріальних ресурсів;
• спрямованість плану матеріально-технічного постачання на виконання плану прибутку.

Для досягнення поставленних цілей в роботі, поставлені наступні завдання:

• показати організаційну та господарську діяльність закладу ресторанного господарства;
• дати визначення процесу продовольчого постачання;
• розглянути методи визначення потреби закладу ресторанного господарства в продуктах;
• поетапно розібрати складові процесу постачання, тобто, налагодження зв’язків з постачальниками, організацію складської роботи, транспортного забезпечення.

Об’єктом дослідження є їдальня при кондитерській корпорації «ROSHEN».

Курсова робота складається з 40 сторінок друкованого тексту,4 таблиць, 2 додатки, 1 схема.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОСТАЧАННЯ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ І ЗАСОБІВ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ У ЗАКЛАДИ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

 

 

1. Сутність та особливості поставки товарів і засобів матеріально-технічного забезпечення у заклади ресторанного господарства

 

Ресторан - це особливий тип підприємства, у якому організація виробництва різноманітного асортименту кулінарної продукції складного готування сполучаться з організацією високого рівня обслуговування відвідувачів у торгових залах ресторану.

Ресторан - це підприємство, у котрому широко практикується виготовлення блюд, закусок по індивідуальному замовленню, а також фірмових і національних блюд, передбачених у меню.

В процес товаропостачання зазвичай втягнуті промисловість, транспорт, оптова і роздрібна торгівля. Технологічний зв’язок між ними — один з основних умов підвищення ефективності всієї системи забезпечення населення товарами. Промисловість зобов'язана підготувати і доставити товари не тільки на оптові бази, але і безпосередньо в роздрібну торгову мережу. Транспорт повинен забезпечити безперебійне перевезення торгових вантажів по найбільш раціональним графікам і маршрутам, широко застосовуючи спеціалізовані транспортні засобу і тару-обладнання. Оптова торгівля відповідальна за формування торгового асортименту, створення необхідних товарних запасів і організацію централізованої доставки товарів в підприємства роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівля, як кінцевий пункт руху товарів, забезпечує їхнє приймання, цілість і продаж населенню.

Організація доставки товарів по прогресивним технологічним схемам, механізація вантажно-розвантажувальних робіт, застосування пакетованих і контейнерних перевезень — неодмінна умова раціоналізації всієї системи товаропостачання. При цьому більша роль відводиться оптовій торгівлі, шляхом якої реалізується основна частина товарної маси. Тому від рівня її розвитку, вдосконалення механізму господарських взаємовідносин з промисловістю і роздрібною торгівлею, зміцнення матеріально-технічної бази залежить рішення задач, що стосуються організації постачання крамниць товарами. Сьогодні все ще значна частина товарних запасів концентрується в роздрібній мережі. Крім того, частина вироблених товарів систематично знаходиться на складах промисловості або в шляху, що також виявляє вплив на рівень товарних запасів в оптовій торгівлі.

Правильна організація товаропостачання припускає не тільки максимальний скорочення витрат часу і матеріальних засобів, але і усунення необхідності притягнення робітників крамниць до виконання операцій, зв'язаних з завозом товарів. Тому до товаропостачання подається ряд обов'язкових вимог, основними з яких є: планомірність, безперебійність, ритмічність і економічність.

Планомірна організація постачання забезпечує широкий і тривкий асортимент товарів, економічне використання праці, складських приміщень і транспортних засобів, сприяє нормалізації товарних запасів і виконанню плану роздрібного товарообороту кожним торговим підприємством.

Безперебійність постачання передбачає регулярну доставку необхідної кількості товарів в потрібному асортименті для забезпечення безперервного продажу.

Ритмічність припускає рівномірний і вчасний завіз, що гарантує безперебійну доставку товарів, дозволяє уникнути скупчення в крамницях наднормативних товарних запасів, створює нормальні умови для торгового обслуговування населення і виконання плану роздрібного товарообороту. Однак ритмічність не слідує ототожнювати з планомірністю, оскільки ритм постачань може змінюватися в залежності від кон'юнктурних вагань.

Економічність як принцип раціонального товаропостачання передбачає ощадливе витрачання засобів, зв'язане з доставкою, обробкою і зберіганням товарів. Це досягається шляхом ефективного використання транспорту, механізації вантажно-розвантажувальних робіт, розробки єдиних технологічних рішень доставки, комплектування і упаковки товарів в тару-обладнання, в як після цього товари надходять в крамниці самообслуговування для роздрібного продажу.

При рішенні питання про вибір найбільш економічних схем товаропостачання слідує виходити з необхідності досягнення найбільших результатів при мінімальних витратах. Для цього необхідно забезпечити ритмічне і безперебійне постачання крамниць товарами, встановити нормативи товарних запасів в опті і роздрібі при мінімальних транспортних, експлуатаційних і інших видатках. Оскільки витрати на перевезення товарів в визначаються ефективним використанням транспорту, дуже важливо встановити раціональні засоби доставки, що б максимально виключали надмірно дальні, зустрічні, повторні і інші нераціональні перевезення, порожні пробіг, простої при вантажно-розвантажувальних роботах, дозволяли використати більш досконалі види транспорту і багатооборотної тари, а також сприяли розвитку централізованих доставок як самих ефективних і доцільних, але і можливості для їх задоволення різні, що визначається рівнем доходів населення і рівнем розвитку національної економіки.

На потреби людини також впливають її особисті якості і характеристики. Саме людина, з урахуванням своїх поглядів, інтересів, виховання, психологічних якостей визначає свої потреби, прагне до їх задоволення. Рівень знань, свідомості, визначає потреби людини. За рахунок знань людина може задовольнити свої потреби у кар'єрі, в матеріальних цінностях, в духовних інтересах. рівні чинників, що впливають на потреби людини, визначені умовно. Рівні чинників, що впливають на потреби людини можуть змінюватися залежно від соціальної структури суспільства, співвідношення соціальних груп у ньому, ступеня його розвитку і облаштованості та інших чинників. Одна людина досягає задоволення потреб за рахунок свого становища в суспільстві, інша - за рахунок своїх можливостей, третя - за рахунок своїх особистих якостей і характеристик, четверта - за рахунок своїх знань. Теорія Абрахама Маслоу не спростовує, а доповнює сказане. Він визнавав, що потреби бувають найрізноманітніші і що їх можна об'єднати у п'ять основних груп:

• фізіологічні потреби є необхідними для виживання. Це потреби в їжі, воді, притулку, відпочинку і сексуальні потреби.
• потреби в безпеці і упевненості в майбутньому включають потреби переконаності в тому, що фізіологічні потреби будуть задоволені в майбутньому. Проявом потреб упевненості в майбутньому є купівля поліса страхування або пошук надійної роботи з хорошою перспективою на пенсію.
• соціальні потреби - це поняття, що містить відчуття незалежності від чого або кого-небудь, відчуття, що тебе приймають інші, відчуття соціальної взаємодії, прихильності і підтримки.
• потреби у повазі охоплюють потреби у самоповазі чинних досягнень, компетентності, пошані з боку оточуючих, визнанні.
• потреби самовираження - потреба в реалізації своїх можливостей і зростанні як особистості.

Контроль - це процес свідомого, постійного і повсюдного спостереження за забезпеченням досягнення мети або кінцевих результатів діяльності організації.

Контроль - необхідна складова управління, одна із його функцій. Основним завданням контролю є якісна і кількісна оцінка результатів діяльності організації. Завданнями контролю є застереження і своєчасне виявлення помилок і порушень в організації та ухвалення на основі цього контрзаходів, що знімають недоліки в управлінні і виробництві.

Контроль як свідоме, постійне і повсюдне спостереження є в організації всеосяжним. Ним повинні займатися всі, від робітника до керівника, і лише самоконтроль кожного працівника на своєму робочому місці в поєднанні із зовнішнім (керівними працівниками або структурами) контролем дозволяє досягти необхідної запланованої якості результату.

Контроль поділяється на:

- попередній;

- поточний;

- заключний.

Попередній контроль передбачає виконання і реалізацію правил, процедур, ліній поведінки (посадових, технологічних та інших інструкцій). Він застосовується у трьох основних сферах:

- щодо людських ресурсів;

- щодо матеріальних ресурсів;

- щодо фінансових ресурсів.

Попередній контроль у сфері людських ресурсів здійснюється при наборі і підборі кадрів, їх відповідності вимогам виконуваної роботи або посади. Набір і підбір кадрів, їх розстановка - це фундамент успішної діяльності організації, тому попередній контроль людських ресурсів триває і після їх найму до остаточного встановлення відповідності вимогам займаної посади або професії.

Попередній контроль матеріальних ресурсів передбачає їх відповідність встановленим або розробленим стандартам, які визначають мінімально допустимі межі якості і проведення фізичних, хімічних або механічних перевірок відповідності матеріалів вимогам стандарту.

Попередній контроль фінансових ресурсів здійснюється на базі бюджету організації, тобто планових показників доходів і витрат організації.

Поточний контроль здійснюється у процесі виробництва і управління організацією. Це контроль дотримання технології виробництва, якості схвалюваних рішень і контроль їх реалізації тощо.

Заключний контроль - це контроль якості виконаної роботи або отриманого результату.

 

Процес контролю містить такі етапи:

• вироблення стандартів, критеріїв і підходів до вирішення проблеми;
• зіставлення з ними на кожному етапі проблеми реальних результатів;
• ухвалення необхідних коректуючих дій.

1.2. Основні джерела надходження товару у заклади ресторанного господарства

 

Для  ритмічної та ефективної роботи підприємства необхідно організувати завезення товарів з різних джерел.Основними є підприємства-виробники.

Підприємства-виробники продовольчих товарів різних форм власності:

• державні підприємства харчової промисловості;
• акціонерні товариства;
• об’єднання;
• приватні фірми, які виготовляють продукти харчування.

Значний внесок в організацію продуктового постачання вносять виробники сільськогосподарської продукції: колишні колгоспи, багато з яких перетворилися в акціонерні товариства; фермерські господарства, приватні, які пропонують надлишки своєї продукції. Підприємства ресторанного господарства можуть закуповувати продукти на ринках, оптових ринках, у магазинах, у приватних осіб. У сезон дозрівання овочів, фруктів багато підприємств для розширення асортименту своєї продукції займаються само заготовлянням (солінням, квашенням, консервацією і т. ін.).

Багато видів продуктів надходять на підприємства через посередників – оптові фірми:

• оптові фірми і холодильники, які забезпечують м’ясом, маслом, рибними і гастрономічними продуктами;
• оптові фірми, які забезпечують бакалійною продукцією;
• оптові плодоовочеві склади.

Необхідність в послугах посередників виникає в тих випадках, коли необхідне накопичення продуктів і підприємство має умови, необхідні для зберігання. В цих випадках посередник повинен взяти на себе функції, пов’язані з просуванням товару від виробника до споживача.

Оптові фірми закуповують товари у підприємств-виробників для подальшого їх продажу роздрібним торговим підприємствам та підприємствам ресторанного господарства.

Торгово-закупівельні фірми розташовуються в районах, де є багато підприємств-виробників, накопичуються товари для продажу їх в місцях споживання.

Торгові склади знаходяться в місцях споживання. Вони закуповують товари у виробників, вихідних і торгово-закупівельних фірм та інших посередників і продають їх роздрібним підприємствам ресторанного господарства.

Посередниками  між виробником і споживачем можуть бути брокери, торгові агенти.

Діяльність посередників відрізняється від функцій оптових фірм:

• вони не беруть на себе право власності на товар;
• виконують обмежену кількість функцій.

Головна їхня функція – сприяння купівлі-продажу. За свої послуги вони одержують комісійну винагороду; основне завдання про умови купівлі-продажу та поставки.

Деякі підприємства організовують виробництво картопляної муки, квасу, патоки, цукатів та ін. за рахунок використання харчових відходів. В період дозрівання і збору плодів, овочів, грибів, ягід вони створюють запаси солоних, маринованих, сушених, квашених і консервованих продуктів, що дозволяє протягом всього року урізноманітити меню.

При постачанні через торгові організації підприємства ресторанного господарства своєчасно укладають договори. Кількість необхідних продовольчих товарів визначається на основі даних про їх фактичне використання за попередній період з урахуванням змін, передбачених товарообігом і виробничою програмою в запланованому періоді.

У всіх випадках при визначенні асортименту товарів враховують сезонність, особливаості попиту і обслуговування споживачів.

 

1.3 Організація приймання продовольчих товарів у заклади ресторанного гоподарства

 

Приймання товарів на підприємствах ресторанного господарства є важливою складовою технологічного процесу. Його проводять в два етапи (рисунок 1.1).

Перший етап – попередній. Приймання продукції по кількості проводиться за товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, шляхом перерахування тарних місць, зважування і т. ін. Якщо товар надійшов у справній тарі, окрім перевірки ваги брутто підприємство має право зажадати розкриття тари і перевірки ваги нетто.

Другий етап – остаточне приймання. Маса нетто і кількість товарних одиниць перевіряються одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції – не пізніше 24 год. З моменту приймання товару. Одночасно перевіряється вага тари. За неможливості зважити продукцію без тари маса нетто визначається як різниця між вагою брутто і тари. У разі розбіжності фактичної ваги тари результати перевірки оформляються актом, який має бути складений не пізніше 10 днів після її звільнення. На кожному тарному місці (ящику, флязі, коробці) має бути маркувальний ярлик із зазначенням дати, часу виготовлення і кінцевого терміну реалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Порядок приймання товарів у заклади ресторанного господарства

При виявленні недостачі складається односторонній акт. Цей товар зберігається окремо викликається постачальник по швидкопсувних товарах негайно після виявлення недостачі. По інших – не пізніше 24 годин.

Постачальник по швидкопсувних товарах зобов’язаний з’явитися протягом чотирьох годин після виклику, по інших – не пізніше наступного дня. Після завершення остаточного приймання складається акт в трьох екземплярах.

Одночасно з прийманням товарів по кількості товарів приймається також за якістю. Термін перевірки якості якості для швидкопсувних товарів – 24 год., для не швидкопсувних – 10 днів.

Приймання товарів за якістю проводиться за органолептичними показниками (за виглядом, кольором, запахом, смаком). При цьому перевіряють відповідність стандартам, ТУ. До транспортних документів додаються сертифікати, посвідчення якості, де вказується дата виготовлення, термін реалізації, назва фірми; гігієнічні сертифікати (із зазначенням допустимих і фактичних рівнів важких металів).

Відповідно до Закону України « Про захист прав споживачів» і  санітарних норм та правил товар повинен бути безпечним для здоров’я споживачів. Забороняється приймати:

• м’ясо всіх видів сільськогосподарських тварин без клейма та ветеринарного свідоцтва;
• сільськогосподарської птиці та яєць без ветеринарного свідоцтва, а також з неблагополучних по сальмонельозу господарств;
• консерви з порушенням герметичної, бомбажем;
• овочі і плоди з ознаками гниття;
• гриби солоні, мареновані, сушені без документа про якість;
• продукцію рослинництва без якісного посвідчення.

У разі виявлення не відповідності якості складається акт у присутності постачальника про кількість не доброякісної продукції.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництв по реалізації продукції в достатньому асортименті з урахуванням попиту споживачів необхідні товарні записи.

Товарні записи мають бути мінімальними, але достатніми для ритмічної роботи підприємства. Для підприємств ресторанного господарства рекомендуються такі норми товарних записів за нормальних умов зберігання:

• не швидкопсувні продукти (борошно, цукор, крупа) – 8-10 днів;
• швидкопсувні продукти (м’ясо, риба, птиця та інші) – 2-5 днів;
• запаси хліба, молока не повинні перевищувати одноденну реалізацію.

Наднормативні запаси збільшують втрати при зберіганні, уповільнюють оборотність товарів, ускладнюють облік, при цьому погіршуються умови зберігання.

Сезонне зниження цін має місце в період збору урожаю і дозволяє підприємству придбавати продукти за нижчими цінами і в більшій кількості, що сприяє кращому задоволенню попиту споживачів і збільшенню прибутків.

Постачальники прагнуть знайти партнерів по ресторанному бізнесу, через яких їхній товар виходить до споживача. Для цього вони беруть участь в різніх заходах, організовуваних в ресторанах, кафе, барах, дегустаціях страв і напоїв. Для презентації нового товару фірми-постачальники організовують в ресторанах промоушен-акції. Такі заходи дають можливість працівникам ресторану і постійним споживачам оцінити новий продукт, напій, а постачальнику – розширити ринок збуту нової продукції.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ РОБОТИ ЇДАЛЬНІ ПРИ КОНДИТЕРСЬКІЙ КОРПОРАЦІЇ «РОШЕН»

 

2.1. Загальна характеристика кондитерської корпорації «Рошен»

 

Кондитерська корпорація ROSHEN – один з найбільших світових виробників кондитерських виробів. Вона входить у першу двацятку у рейтингу Candy Industry Top 100.

Під власним «солодким знаком» ROSHEN виробляє понад 320 видів високоякісних кондитерських виробів (шоколадні і желейні цукерки, карамель, шоколад, вафлі, бісквітні рулети і торти). Загальний обсяг виробництва продукції сягає 450 тисяч тон на рік.

Головний офіс корпорації розташований у місті Київ. До складу корпорації входять українські фабрики (Київська, Кременчуцька та  дві виробничі площадки у Вінниці); дві виробничі площадки Липецької кондитерської фабрики (Росія); Клайпедська кондитерська фабрика (Литва); Bonbonetti Choko Kft (Будапешт, Угорщина), а також масло молочний комбінат «Бершадьмолоко», який забезпечує фабрики корпорації натуральною високоякісною молочною сировиною.

Для покращення умов зберігання сировини та готової продукції, для оптимізації поставок продукції та мінімізації затримок продукції на складі – корпорація ввела в експлуатацію власні логістичні центри. Виробничі об'єкти Кондитерської Корпорації ROSHEN сертифіковані відповідно до вимог міжнародних стандартів якості та безпеки продуктів харчування. На підприємствах корпорації ROSHEN працює система управління якістю, яка відповідає вимогам ISO 9001:2008, та система управління безпечністю харчових продуктів, яка відповідає вимогам стандарту  ISO 22000:2005, що підтверджується наявністю у кожної із фабрик корпорації сертифікатів відповідності. 
Всі кондитерські фабрики корпорації ROSHEN забезпечені обладнанням для моніторингу контролю якості продукції та відповідних досліджень. Розробкою технологій та запуском високоякісних кондитерських виробів займаються спеціалісти які пройшли атестацію та навчання у спеціалізованих іноземних центрах. Представленні на ринку кондитерські вироби виготовленні за найсучаснішими технологіями. Експлуатація сучасного високовиробничого обладнання, чітке дотримання тенології виробництва, використання виключно високоякісної сировини та матеріалів, що застосовуються при виробництві кондитерських виробів є запорукою головних переваг продукції ROSHEN.

Продукція представлена в Україні, Росії, Казахстані, Білорусі, країнах Кавказу, Середньої Азії, США, Молдові, Ізраїлі, Литві та інших країнах.

На сьогоднішній день Вінницька кондитерська фабрика входить до п'ятірки найбільших кондитерських підприємств України. На сучасному потужному обладнанні випускається більше 100 найменувань кондитерських виробів, а загальний обсяг виробництва складає більше 100 тис. тонн у рік.

Фабрика спеціалізується на виробництві вафельної і желейної продукції, глазурованих шоколадно-вафельних тортів, пористих шоколадних плиток. Крім того Вінницька фабрика випускає бісквітну продукцію, карамель, шоколадно-пралінові, глазуровані та збивні цукерки із різними смаками. 

Для більшого комфорту і ефективності роботи працівників корпорації була створена їдальня, в якій працівники можуть харчуватися.

Їдальня – найпоширеніший тип підприємства комунального харчування. Її призначення – забезпечити відвідувачів різноманітними сніданками, обідами. Залежно від місця розташування обслуговуваного контингенту, їдальні можна розподілити на загальнодоступні та їдальні при промислових підприємствах, навчальних закладах.

Залежно від спеціалізації їдальні поділяються на шкільні, дієтичні,вегетерианські, рибні тощо. У багатьох їдалень застосовується метод самообслуговування з попереднім чи наступною оплатою страв, а в деяких -обслуговування офіціантами.