Організація оптового продажу товарів на торговельному підприємстві

Центральна спілка споживчих товариств

УКООПСПІЛКА

Івано-Франківський фінансово-комерційний кооперативний  коледж ім.С.Граната

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Комерційна  діяльність»

на тему:

Організація оптового продажу товарів на торговельному  підприємстві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                Виконав    студент

                                                                          3  курсу, ТМ-328  групи                                           

                                                                                  Соколенко Віталій Васильович         

            (прізвище, ім’я, по батькові)

 

                                                Керівник:  Яремко В.Г.

                                                              

 

 

 

 

Івано-Франківськ – 2013

 

План:

Вступ.

1.Характеристика діяльності оптового торговельного підприємства.

2.Види оптового продажу.

3.Порядок укладання договорів  на поставку товарів.

4.Форми та методи оптового  продажу товарів на підприємстві.

5.Аналіз організації оптового  продажу товарів.

Висновки.

Література. 

Вступ:

 

Організація і технологія оптового продажу товарів є важливим об'єктом комерційної і маркетингової діяльності торговельного підприємства.

 

Оптовий продаж товарів здійснюють оптові торгові  підприємства, а також виробничі  підприємства, які реалізують свою продукцію оптовим і роздрібним торговельним підприємствам і організаціям на основі укладених між ними договорів.

 Економічна  суть оптового продажу товарів  народного споживання, на відміну  від роздрібного, полягає в  тому, що товари продаються не  для особистого споживання, а  для дальшого перепродажу у  сфері обігу. 

 

Оптовий продаж товарів спрямований на виконання  основної функції оптової торгівлі — організацію постачання роздрібної торгівлі необхідними товарами. Продаж товарів повинен бути організований  так, щоб забезпечити своєчасне  постачання роздрібних торгових підприємств  товарами, сприяти прискоренню товарообігу  і зниженню витрат обігу.

 

Дана курсова  робота буде  розкривати основні  заходи щодо стимулювання оптового продажу  товарів і шляхи  вдосконалення  оптового продажу товарів на підприємстві,а також сучасні методи та економічні теорії якими користуються підприємства,що сприяють процесу товарно-грошового обігу та попиту на товар.

 

1.Характеристика  діяльності оптового торговельного підприємства.

 

Відповідно  до законодавства України підприємства оптової торгівлі, незалежно від  форм власності, обсягів та методів  господарювання здійснюють торговельну  діяльність після їх державної реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності.

 

Найчисельнішу групу вітчизняних оптовиків  становлять оптово-торговельні підприємства із повним та обмеженим циклами обслуговування. Працюючи на товарному ринку, вони виконують  різноманітні функції (таб.1) , які можна розподілити на загальні та мікрофункції.

Таб. 1.Класифікація мікрофункцій  підприємств оптової торгівлі.

Сукупність  цих функцій формує головний зміст  діяльності оптової торгівлі.

 

Діяльність, яку здійснює оптово-торговельне  підприємство, поділяється на основну  операційну, іншу операційну, інвестиційну, фінансову, надзвичайну.

 

Зміст робіт, виконуваних за кожним видом діяльності, представлено на таблиці 2.

Таб. 2. Схема складу робіт  за видами діяльності оптово-торговельного підприємства

Здійснюючи  основну операційну діяльність, оптовики вивчають та визначають поточний і  перспективний попит у товарах  підприємств, організацій та роздрібної торгівлі свого регіону. Під час  вивчення споживчого попиту доцільно розмежовувати методи вивчення попиту оптових покупців, так званих професійних  споживачів, та методи вивчення попиту в споживчих товарах.

 

Працівники  підприємства оптової торгівлі регулярно  відвідують підприємства роздрібної мережі, ознайомлюються із перебігом продажу  товарів, проводять опитування покупців і реально аналізують отримані матеріали.

 

Опитування  споживачів уможливлюють з’ясування їхніх намірів щодо попиту на товари, мотивації, ставлення до певних марок  і якостей товару. Збирання даних  здійснюють різними методами із подальшим  заповненням розроблених анкет  чи листів опитування.

 

Підприємства  роздрібної торгівлі на підставі власних  досліджень і розрахунків формують замовлення на закупівлю необхідних їм товарів, які передають оптовому підприємству для виконання. Поєднання  даних цих замовлень із прогнозованими розрахунками дає можливість точніше  визначити обсяг та асортимент необхідних покупцям товарів, правильно й обґрунтовано сформувати замовлення на поставку продукції товаровиробникам.

Підприємства-оптовики, які мають тривалі комерційні відносини із підприємствами-споживачами, тобто з організованими споживачами, заздалегідь отримують від них  замовлення на постачання товарів, в  яких зумовлено не лише обсяги й  терміни постачання, а й вказано  потрібний асортимент та якість товарів. Оброблення цих замовлень дає  змогу визначити основну частину  очікуваного попиту.

Загальний попит  на товари виробничого технічного приз-

 начення можна визначати за допомогою коефіцієнта еластичності.

Здатність попиту підвищуватися або знижуватися  під впливом різноманітних чинників називають еластичністю попиту. Рівень еластичності вимірюють коефіцієнтом еластичності, який характеризує відносну зміну попиту під впливом зміни  чинника (групи чинників). Відомо кілька методів визначення цього показника, але найпростішим є розрахунок за формулою:

де Кел — коефіцієнт еластичності попиту;

Δy — приріст (скорочення) попиту в звітному періоді  порівняно із базовим;

y — показник  попиту в базовому періоді;

Δx — приріст (скорочення) чинника в звітному періоді порівняно із базовим;

x — показник  чинника у базовому періоді.

 

Коефіцієнт  еластичності показує, на скільки відсотків  зміниться попит y в разі зміни  чинника x на один відсоток.

 

Якщо в  базовому періоді показники y та x дорівнюють 100 %, то формула розрахунку Кел матиме вигляд:

звідси:

 

де y — зміна  попиту в прогнозованому періоді;

x — зміна  чинника в прогнозованому періоді;

Кел — коефіцієнт еластичності між попитом та обраним чинником впливу.

 

За цією формулою обчислюють, на скільки відсотків  зміниться попит в прогнозованому періоді порівняно з його останнім значенням у ряду динаміки. Потім  можна визначити абсолютний обсяг  попиту в прогнозованому періоді  за формулою:

 

де Пn — обсяг попиту в прогнозованому періоді;

Пn – 1 — обсяг попиту в останньому перед прогнозованим періодом.

Прогнозування попиту на товари виробничо-технічного призначення можна виконувати й  нормативним методом. Цей метод  не пов’язаний із трудомістким процесом збирання даних і побудовою рядів  динаміки і водночас дає можливість прогнозувати попит на певний період. Він ґрунтується на використанні системи раціональних норм і нормативів витрат та споживання окремих товарів  на певну одиницю виміру.

 

Для забезпечення стабільності й безперебійності  оптових продаж, задоволення попиту покупців оптово-торговельні підприємства формують достатні й комплектні товарні  запаси, постійно контролюють стан їх.

Товарними запасами підприємств оптової торгівлі вважають товари, зосереджені на їхніх базах  і складах та призначені для подальшої  реалізації покупцям — і організованим  споживачам, і в роздрібній мережі. За абсолютну величину запасу приймають  його кількість у натуральному або  вартісному вираженні, а за відносну — кількість днів, упродовж яких наявний запас забезпечує безперебійну реалізацію товарів покупцям.

 

Оптимальна  величина товарних запасів, яку поділяють  на поточну, підготовчу і страхову, має враховувати всі ці нормо-утворювальні чинники.

Поточну частину  товарного запасу створюють з  метою забезпечення покупців товарами в період між черговими надходженнями  продукції на базу; підготовчу частину  — в межах циклу складської обробки товарів для реалізації споживачам упродовж часу приймання, розвантажування, розсортування, розміщення за місцями  зберігання, формування партії відпуску, вантаження та документального оформлення надходження на базу. Страхову частину  товарного запасу передбачають на випадок  непередбачуваного зростання попиту на товари, можливих відхилень періодичності  та величини партій закупівлі від  прогнозованих.

Найпростіша формула визначення нормативної  величини товарного запасу в днях.

де Тпід — час складської обробки і-го виду товарів для реалізації споживачам;

Тпот — час між черговими надходженнями і-го товару на базу;

Тс — час, необхідний для організації термінового поповнення поточного запасу товару іншого виду.

 

Розраховану величину оптимальної партії закупівлі  товару можна використовувати як критичну межу для передання наступного замовлення постачальникам.

Для управління товарними запасами потрібно, крім оптимальної партії замовлення, встановлювати  максимальний та мінімальний рівень замовлення для кожної товарної позиції. Як правило, в разі купівлі мінімальної партії товару виробник не вимагає від оптовика додаткової плати за реалізований товар, але досить часто закупівля мінімальної партії обходиться дорожче, ніж придбання великих партій, наприклад оптимальної партії закупівлі.

 

Мінімальну  партію поставки може визначати як виробник-постачальник, так і підприємство оптової торгівлі. Підприємство оптової  торгівлі встановлює її на рівні оптимальної  партії закупівлі (Зо), яка є найвигіднішою  в економічному плані.

 

Максимальний  обсяг замовлення — це максимальна  кількість товарів, яку включають  у замовлення на поставку продукції  конкретному постачальнику. Під  час розрахунку обсягу максимальної партії враховують багато чинників, зокрема  й тривалість виконання замовлення, величину транспортних тарифів, умови  реалізації товару виробником, розмір знижок, які він надає в разі збільшення обсягу замовлення, швидкість  обороту товарів, наявність можливостей  в оптовика забезпечити якісне збереження товару.

 

Багато виробників встановлюють нижню межу обсягу замовлення, за якої вони покривають виробничі  витрати й отримують прибуток. При замовленні меншої кількості  вони можуть підвищити вартість замовлення або ввести надбавку до ціни.

Підприємство  оптової торгівлі після розміщення замовлень підприємствам промисловості  на виготовлення й поставку узгодженої кількості товару певного асортименту  та якості, здійснює операції, пов’язані  з організацією виконання замовлень  постачальниками, прийманням товарів  на склад (базу) та відпуском їх покупцям. Ці операції визначають технологічний  процес складського оброблення товарів.

 

Технологічний процес на складах передбачає послідовно виконувані операції з розвантаження  транспорту з товаром, приймання  його за кількістю та якістю, організації  збереження, підсортування, розподілу, підготовки до виробничого споживання чи реалізації, пакування, оброблення документів і відпуску товарів зі складів.

Від організації  технологічного процесу залежить величина витрат обігу, загальна тривалість товароруху від виробників до споживачів товарів.

 

Раціональна організація технологічного процесу дає змогу забезпечити:

- своєчасне й чітке приймання товарів за кількістю та якістю;

- ефективне використання транспортно-розвантажувального та іншого складського обладнання;

- оптимальне використання площі й місткості складських приміщень та якісне збереження товарів;

- раціональну організацію операцій відбирання, комплектування й підготовки товарів до відпуску споживачам;

- чітку роботу транспортної служби з централізованої доставки товарів;

- ефективне виконання виробничо-технологічних операцій на замовлення покупців;

- застосування сучасного обладнання та засобів механізації для підвищення продуктивності й поліпшення праці складських працівників;

- скорочення загального рівня складських витрат і ліквідацію втрат товарів у процесі складського оброблення та збереження.

- Ефективна складська робота сприяє успішному виконанню підприємством оптової торгівлі всіх інших видів його діяльності.

 

2.Види оптового продажу.

Оптова торгівля передує роздрібній, в результаті оптового продажу товари не переходять в сферу особистого споживання, вони або надходять в  виробниче споживання, або придбаються  роздрібною торгівлею для реалізації населенню. Таким чином, оптовий  товарообіг являє собою сукупний обсяг продажу товарів виробничими  і торговими підприємствами, а  також посередниками іншим підприємствам  і юридичним особам для наступної  реалізації населенню або для виробничого споживання.

Роль і призначення оптової  торгівлі найбільш наочно можна простежити при розгляді її функцій.

На макрорівнева оптова торгівля виконує різноманітні ринкові функції: інтегруюча – по забезпеченню взаємозв'язків між партнерами-виробниками, продавцями і покупцями – по знаходженню оптимальних каналів збуту продукції;

• оціночна – по визначенню рівня суспільно необхідних витрат праці через ціноутворення;
• організуюча і регулююча – по забезпеченню раціональної побудови і гармонійного функціонування економічної системи з допомогою імпульсів, що стимулюють структурні зміни.

Макроекономічні функції оптової  торгівлі трансформуються на мікрорівні в різноманітні підфункції або функції оптових торгових підприємств. Серед них можна назвати наступні: функція економічної інтеграції територій і подолання просторового розриву; функція перетворення виробничого асортименту в торговий асортимент товарів; функція формування запасів для страхування від змін попиту на товари; функція зберігання; функція доопрацювання, доведення товару до необхідної якості, фасування і упаковки; функція кредитування своїх клієнтів, особливо дрібних роздрібних підприємств; функція маркетингових досліджень ринку і реклами.

Розвиток ринкових відношень сприяє виникненню нових елементів в  діяльності оптових підприємств. Наприклад, надання різноманітних послуг по управлінню і консалтингу своїм  клієнтам. В перелік спеціалізованих  послуг входять консультації по експлуатації товарів, особливо технічно складних, їхньому ремонту і гарантійному обслуговуванню.

Функції оптової торгівлі можна  поділити також на дві частині: традиційні – головним чином організаційно-технічні (організація оптової купівлі-продажу, складування і зберігання запасів, перетворення асортименту товарів, їх транспортування) і нові, що виникають  під впливом розвитку ринку.

Організація оптової купівлі-продажу  є однією з найважливіших функцій  оптової торгівлі відтоді, як в процесі  суспільного розподілу праці  вона відокремилась в самостійну підгалузь торгівлі. При контакті з виробниками продукції оптові посередники виступають в ролі представників попиту, а, пропонуючи товари покупцям, вони діють від особи виробника.

Спеціалізація оптової торгівлі на виконання контактної функції забезпечує значну економію витрат обігу, що зумовлює зменшення числа контактів. В  результаті покупець, тобто роздрібна  торгівля, економить час, бо звільнюється від закупок у безлічі виробників, знижує матеріальні витрати, зв'язані  з зберіганням, формуванням асортименту товарів і їхньою доставкою.

Загальновідомим фактом є те, що зберігання запасів в опті обходиться значно дешевше, ніж їхнє розміщення в роздрібній мережі. Особливо велике значення має  зберігання оптовими підприємствами товарів, виробництво і попит на які  мають сезонний характер.

Розглядаючи досвід зберігання товарів  в розвинених країнах, слід відзначити, що, незважаючи на широкий розвиток у них системи складів загального користування, які на комерційній  основі надають свої площі товаровласникам, оптовій ланці належить ведуча роль в накопичуванні товарних запасів.

Оптові організації більш пристосовані для спеціалізованого виконання  функції зберігання, тому багато корпорацій, зміцнивши зв'язки з оптовими постачальниками, визволили роздрібні підприємства від операцій по утриманню значної  частини товарних запасів. При цьому  скорочуються розміри підсобних  приміщень в крамницях і, отже, збільшується площа торгових залів, знижується чисельність персоналу, обслуговуючого раніше примагазинні склади.

Передача на зберігання оптовим  підприємствам готової продукції, сировини, матеріалів вигідна і промисловим  фірмам, що є сезонний цикл виробництва.

З функцією зберігання продукції тісно  пов'язана функція перетворення асортименту. В перелік операцій, об'єднаних в даній функції, входять: сортування товарів і їхня комплектація, дрібнення і укрупнення партій продукції, її стандартизація. Іншими словами, оптові підприємства перетворюють промислову пропозицію товару в асортиментні групи, відповідні попиту окремих покупців.

 Потреба в виконанні даної  функції особливо актуальна в  сучасних умовах, коли із-за розвитку  спеціалізації виробництво ефективно  лише при випуску масових партій  товарів, а споживання все в  більшому ступені характеризується  зростанням номенклатури при  невеликих обсягах закупок окремих товарів.

Оптові підприємства організують  завіз товарів в різноманітні райони країни, завдяки чому удосконалюється  територіальний розподіл праці. Здійснення транспортної функції опту виявляється  при доставці товарів зі складів  підприємств в роздрібну мережу або позаринковим споживачам свого регіону .

Перераховані вище функції здійснюються оптом з моменту його виникнення, тобто відокремлення в сфері  обігу. В той же час подальший  розвиток і вдосконалення діяльності оптових підприємств неможливо  без виконання раніше нетрадиційних  для них задач, що виникають під впливом вимог ринку.

Після розглядання видів оптового продажу можна сказати наступне:

1. Розвиток ринкових відношень  сприяє виникненню нових елементів  в діяльності оптових підприємств.  Наприклад, надання різноманітних  послуг по управлінню і консалтингу  своїм клієнтам. В перелік спеціалізованих  послуг входять консультації  по експлуатації товарів, особливо  технічно складних, їхньому ремонту і гарантійному обслуговуванню.

2. Функції оптової торгівлі можна  поділити також на дві частині:  традиційні – головним чином  організаційно-технічні (організація  оптової купівлі-продажу, складування  і зберігання запасів, перетворення  асортименту товарів, їх транспортування)  і нові, що виникають під впливом  розвитку ринку.  

3. Порядок укладання договорів на поставку товарів.

Договір поставки - це договір, за яким постачальник (підприємець) зобов'язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне  госпо­дарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар, призначений  для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з  особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну  ціну. Порівняно з традиційним договором купівлі-продажу договір поставки має певні особливості, а саме:

 

1) між моментом  укладання і моментом реального  виконання існує великий проміжок часу;

 

2) в момент  укладення договору товар у  постачальника, як правило, відсутній,  тобто угода укладається під майбутній товар;

 

3) предметом  поставки не може бути нерухоме майно;

 

4) предметом  поставки є товар, призначений  для підприємницької чи іншої  господарської діяльності, тоді  як предметом купівлі-продажу  може бути товар будь-якого призначення;

 

5) сторонами  в договорі поставки є юридичні  особи (переважно суб'єкти підприємства) і громадяни-підприємці.

 

Сторонами цього  договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою  діяльністю. Підприємництво - це самостійна ініціатива. систематична, на власний  ризик діяльність по виробництву  продукції, виконання робіт, наданню  послуг та заняття торгівлею з  метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших  держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи  усіх форм власності.

 

Безпосередньо договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

 Як консенсуальний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Договір поставки двосторонній, бо права і обов'язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.

 

Договір поставки як угода між організаціями укладається  у письмовій формі і оформляється як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і  шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами  тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає. У передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

 

 Положення  про поставки підтверджують загальну  вимогу закону щодо письмової  форми договору поставки, але  при цьому допускають свободу  вибору учасниками одного з  кількох можливих способів оформлення договірних відносин:

 

 а) складання  одного документа, що підписується сторонами;

 

 б) прийняття  постачальником замовлення покупця до виконання;

 

 в) обмін  телеграмами, телефонограмами, радіограмами  або повідомлення за допомогою факсу.

 

 Порядок  і строки укладення договору  поставки залежать від форми  договірних відносин, обраної учасниками. При укладенні договорів застосовують  уніфіковані форми замовлень,  протоколів розбіжностей, придатні  для машинної обробки. Крім  того, при оформленні конкретного  договору сторони можуть використовувати  договори, що розробляються і  рекомендуються для прискорення  і спрощення договірної роботи  на підприємствах.

 

Предметом договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання, або товари, призначені для продажу на ринку чи промислової переробки.

 

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк, більший одного року (довгостроковий договір), або на інший строк, передбачений угодою сторін.

 

Якщо у  довгостроковому договорі кількість  належних до поставки товарів або  інші умови договору визначено на рік або на менш тривалий період, у договорі має бути встановлений порядок погодження цих умов сторонами  на наступні періоди до закінчення строку дії договору.

 

У разі відсутності  в договорі такого порядку договір  визнається укладеним відповідно на один рік або на період, на який погоджено умови договору. При відмові або ухиленні однієї із сторін довгострокового договору від погодження кількості належних до поставки товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому договором, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про визначення умов поставки товарів на відповідні періоди або про розірвання договору.

Кількість належних до поставки товарів визначається у  договорі на основі замовлення покупця. Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції.

 

Договір може передбачати більш високі вимоги щодо якості продукції порівняно  з нормативними документами. У справі забезпечення належної якості, надійності та довговічності продукції, призначеної для тривалого користування або зберігання, важливе місце належить гарантійним строкам.

 

Гарантійний строк означає гарантування постачальником (продавцем) протягом певного часу відповідності  товарів певним вимогам, зазначеним у договорі або нормативних документах. Товар, на який встановлено строк придатності, продавець повинен передати покупцеві з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до закінчення строку придатності.

 

Істотною  умовою договору поставки є ціна. Від  цін та обсягу поставки залежить загальна сума договору. Ціни на продукцію, а  також на тару й упаковку встановлюють у порядку, передбаченому чинним законодавством.

До найважливіших  умов договору поставки цивільне законодавство  відносить строки поставки. В літературі та договірній практиці ці строки поділяють  на загальні та окремі.

 

Загальний строк  поставки збігається по суті зі строком  дії договору.

Відповідно  до вимог стандартів, технічних умов або договору постачальник повинен  маркувати продукцію, яку він  виготовляє. Крім того, на упаковці або  безпосередньо на самій продукції  слід проставляти знаки для товарів, зареєстро­вані у встановленому  порядку.

На договір  поставки поширюється загальний  порядок укладення господарських  договорів, визначений ст. 181 Господарського кодексу.

 

 

Однією з  особливостей договору поставки як різновиду  договорів на реалізацію майна є  спеціальне нормативне регулювання, яке  забезпечується низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили, серед  яких:

 

 

Господарський кодекс України: параграф 1 "Поставка" (статті 264-271) глави ЗО "Особливості  правового регулювання господарсько-торговельної діяльності";

 

 

Цивільний кодекс України: параграф 3 "Поставка" (ст. 712) глави 54 "Купівля-продаж";

 

Закон України  від 22.12.1995 р. "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних  потреб" (назва Закону в редакції Закону № 3205-IV від 15.12.2005 p.);

 

Закон України  від 24.01.1997 р. "Про державши" .матеріальний резерв"; Закон України від 03.03.1999 р. "Про державне оборонне замовлення"; Закон України від 22.02.2000 р. "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

 

Відповідальність за невиконання (неналежне виконання) договору поставки настає у формі:

 

• відшкодування збитків
• сплати штрафних санкцій

 

На сторони  покладаються також певні обтяження  у разі невиконання ними договірних зобов'язань. Постачальник зобов'язаний:

 

І) безоплатно виправити недоліки продукції (товарів), на яку встановлено гарантійний  строк, або замінити її, якщо не доведе, що недоліки виникли внаслідок порушення  покупцем правил користування продукцією або зберігання.

 

2) на  вимогу покупця (одержувача) у  встановлений строк виправити  дефекти, які можуть бути усунені  на місці.

 

Аналогічні  форми відповідальності передбачені  за неналежне виконання державних  контрактів на поставку продукції спеціальними законами :