Організація перевезень вантажів у змішаному сполученні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет транспортних та інформаційних технологій

Кафедра транспортних технологій

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Вантажні перевезення»

на  тему: «Організація перевезень вантажів у змішаному сполученні»

виконала ст. групи   ВП ІІІ-2

Озірський О.С

перевірила 

Мілевська Н.Ю.

Київ 2010

Зміст

Вступ

1. Транспортна характеристика вантажу.
2. Технічні характеристики технічних засобів, що використовуються під  час доставки вантажу до місця призначення (контейнери, НРЗ в порту відправлення і призначення, судно, вагон, вантажний автомобіль).
3. Пакування вантажу.
1. Визначення типу пакування
2. Розміщення і кріплення вантажу в контейнері, визначення кількості вантажних місць.
3. Маркування контейнерів.
4. Послідовність виконання операцій при здійсненні перевезень у змішаному сполученні.
1. Операції, що здійснюються під час приймання вантажу і завантаження його в контейнери.
2. Операції під час завантаження партії вантажу на судно.
3. Операції під час перевезення вантажів  морським транспортом.
4. Операції під час перевантаження партії вантажу з морського транспорту на залізничний.
5. Операції з приймання і перевезення вантажів автомобільним транспортом.
5. Розрахунок часу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і необхідної кількості ТЗ для їх обслуговування.
6. Розрахунок тривалості виконання рейсу судна і загального часу доставки вантажу.
7. Розробка розвізних маршрутів для організації перевезення дрібних партій вантажу автомобільним транспортом. (Маршрутизація партіонних перевезень методом Кларка-Райта).
8. Розробка ТТС доставки контейнерів, визначення основних параметрів доставки.

Висновки

Список літератури

ВСТУП.

   Транспорт як важлива інфраструктурна галузь матеріального виробництва забезпечує виробничі та невиробничі потреби народного господарства. Транспортний вузол є комплексом транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів та пасажирів.

   Транспорт  - це комплекс, який складається  з залізничного, морського, річкового,  автомобільного, трубопровідного та  повітряного видів, які взаємодіючи  між собою, становлять транспортну  систему.

   Бурхливому розвитку автомобільного транспорту сприяли його висока прохідність і маневреність, порівняно висока швидкість перевезень, доставка вантажів від дверей до дверей можливість доставки вантажів без перевантаження, відносно невелика вартість перевезень, можливість спеціалізації автомобілів для перевезень однотипних вантажів, простота керування і догляду за автомобілями. Автомобільний транспорт використовується для перевезень на близькі відстані. Із 30 млн.км. шляхової мережі 20 млн.км припадає на автомобільні шляхи.

   Морський  транспорт служить для зовнішньоекономічних  зв'язків. Це найбільш дешевий  вид транспорту. Внутрішній водний  транспорт за вантажо- та пасажиро  оборотом поступається іншим  видам транспорту. За чисельністю  суден переважає морський, але за загальною тоннажністю значно йому поступається. Лише у деяких країнах, таких як Росія, США, Китай, Канада, Україна, Туреччина, Франція, морський транспорт здійснює міжрайонні внутрішні перевезення. Цей транспорт перевозить понад 80% зовнішньоторговельних вантажів. Це найбільш дешевий вид транспорту, бо експлуатація морських шляхів не вимагає більших витрат на утримання мережі, як у інших видах транспорту. Сучасні морські судна здатні перевозити вантажі будь-яких розмірів та ваги. Порт морський - ланка в транспортному ланцюгу, яка уможливлює морське сполучення між континентами й островами і становить пункт взаємозв'язків між морським транспортом та іншими видами транспорту. За головною функцією порту їх можна розділити на декілька категорій:

• торговельні
• універсальні
• спеціалізовані (нафтові, вугільні, контейнерні тощо)

Іллічівський порт - один з найбільших портів Чорноморсько-Азовського басейну, розташований у північно-західній частині Чорного моря на перетині торгових шляхів Сходу і Заходу, що склалися історично.

  Залізниичний траанспорт - перевезення пасажирів і вантажів в колісних екіпажах, що рухаются залізницею. Залізничний транспорт є частиною логістичних ланцюгів, які сприяють міжнародній торгівлі і економічному зростанню. Залізнична мережа України в основному сформувалася до кінця XIX ст. Щільність залізничних шляхів сполучення в Україні становить 38 км на 1 тис. км, у Франції, наприклад, 65 км на 1 тис. км (1983 р.). Мережа залізниць найщільніша на південному сході (Донбас), а також на заході країни. Загальна довжина залізничних шляхів загального користування— 22,7 тис. км, із них 8,3 тис. км, або 37 %, електрифіковано, 8,0 тис. км, або 35 %, є дво- і багатоколійними.

   Транспортні  вузли — це місця перетину  або розгалуження не менше  трьох шляхів сполучення одного або різних видів транспорту. Вони можуть бути спеціалізованими (залізничні, автомобільні) або інтегральними (автомобільно-залізничні, залізнично-автомобільно-річкові та ін.). Прикладом автомобільного транспортного вузла є Умань, залізничного — Сміла. Місто Київ є автомобільно-залізнично-річково-авіаційним вузлом.

   Важливе  значення для зовнішніх перевезень  мають т. зв. "транспортні коридори". Це — полі транспортні магістралі (разом із розміщеними вздовж  них об'єктами транспортної інфраструктури), якими здійснюються перевезення за межі країни. Україна сполучена із країнами-сусідами кількома транспортними коридорами. Ними через її територію здійснюються також транзитні перевезення. Однак рівень розвитку й облаштування транспортних коридорів не задовольняє зростаючих потреб транс'європейського сполучення. Зараз транспортна мережа України підключена до формування потужних міжнародних транспортних коридорів загальноєвропейського значення — трьох автомобільно-залізничних (Дрезден — Краків — Львів; Трієст — Будапешт — Чоп — Львів — Київ; Гельсінкі — Санкт-Петербург — Київ — Бухарест) і дунайського водного. Крім цього, Україна разом із країнами Закавказзя пропонує свою територію для формування транс євразійського політранспортного коридору.

Розділ 1. Транспортна характеристика вантажу.

Транспортна характеристика- це сукупність властивостей вантажу,що визначає умови і техніку його перевезення, перевантаження та зберігання. До транспортної характеристики вантажу (ТХВ) входять:

• фізико-хімічні властивості;
• об’ємно- масові показники;
• тара та упаковка;
• режими зберігання, перевантаження та перевезення.

До перевезення  приймаємо вогнегасники

Фізико-хімічні властивості Вогнегасник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.  
Переносний вогнегасник — вогнегасник, за масою і конструктивним виконанням придатний для перенесення та застосування однією людиною.  
Маса спорядженого переносного вогнегасника не перевищує 20 кг.  
Пересувний вогнегасник — вогнегасник, змонтований на колесах чи візку, придатний для переміщення та застосування людиною.  
Маса спорядженого пересувного вогнегасника не перевищує 450 кг.  
Водяний вогнегасник — вогнегасник із зарядом водної вогнегасної речовини.  
Водопінний вогнегасник — вогнегасник із зарядом водопінної вогнегасної речовини.  
Аерозольний водопінний вогнегасник — водопінний вогнегасник одноразового використання, з якого вогнегасна речовина подається в розпиленому вигляді.  
Порошковий вогнегасник — вогнегасник із зарядом вогнегасного порошку.  
Вуглекислотний вогнегасник — вогнегасник із зарядом діоксиду вуглецю.  
Вогнегасник загального призначення — вогнегасник, призначений для забезпечення протипожежного захисту об`єкта.  
Вогнегасник спеціального призначення — вогнегасник, призначений для забезпечення протипожежного захисту об`єкта із специфічними умовами експлуатації та (або) особливостями пожежної небезпеки виробництва і (або) за конструктивним виконанням відрізняється від вогнегасника загального призначення.  
Об`єкт захисту вогнегасником (вогнегасниками) – рухоме або нерухоме майно юридичної або фізичної особи, до якого встановлено вимоги пожежної безпеки і яке потребує наявності вогнегасника (вогнегасників) як елемента системи його захисту від пожежної небезпеки.  
 
Експлуатація вогнегасника — стадія життєвого циклу вогнегасника, на якій реалізується і забезпечується його працездатність.  
До стадій експлуатації вогнегасника належать:

• початок його експлуатації,
• зберігання, транспортування,
• очікування застосування за призначенням,
• застосування за призначенням,
• технічне обслуговування, а також завершення експлуатації.

Життєвий  цикл вогнегасника — проміжок часу від виготовлення до завершення експлуатації вогнегасника.  
Початок експлуатації вогнегасника — календарна дата, яку проставлено відділом технічного контролю виробника в паспорті та маркуванні вогнегасника.  
Зберігання вогнегасника під час експлуатації — утримування вогнегасника в спорядженому стані у відведеному для його збереження місці протягом заданого строку.  
Транспортування вогнегасника під час експлуатації — переміщення вогнегасника в спорядженому стані із застосуванням, за потреби, транспортних і вантажопідйомних засобів.  
Очікування застосування за призначенням — наявність вогнегасника на об`єкті (захисту вогнегасником) у стані, придатному до застосування за призначенням, та у відведеному для його розміщення місці.  
Технічне обслуговування вогнегасника — комплекс операцій, спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його працездатності в режимах очікування застосування за призначенням, транспортування і зберігання, або на прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.  
Технічне діагностування вогнегасника — стадія технічного обслуговування, метою якої є визначення технічного стану вогнегасника, пошук несправності та прийняття рішення щодо його ремонту, технічного опосвідчення, перезарядження або завершення його експлуатації.  
Завершення експлуатації вогнегасника — календарна дата в документі, який засвідчує неможливість відновлення працездатності вогнегасника з показниками якості, передбаченими технічними вимогами до нього.  
Умови експлуатації вогнегасника — сукупність факторів, які діють на вогнегасник під час його експлуатації.  
Уведення вогнегасника в експлуатацію — подія, яка фіксує готовність вогнегасника до очікування застосування за призначенням на об`єкті захисту вогнегасником і яка документально оформлена в установленому порядку.  
Гарантійний термін експлуатації — проміжок часу, установлений виробником або пунктом технічного обслуговування вогнегасників і зазначений у паспорті та на маркуванні вогнегасника, протягом якого гарантується його працездатний стан за умови дотримання споживачем вимог інструкції з експлуатації.  
Працездатний стан вогнегасника — стан вогнегасника, за яким значення параметрів, які характеризують його здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативних та експлуатаційних документів.  
Огляд вогнегасника — первинна, а також періодична перевірка, яка проводиться візуально особою, відповідальною за пожежну безпеку об`єкта, з метою встановлення відповідності зовнішнього вигляду вогнегасника вимогам паспорта, правильності його розміщення, наявності непошкодженої пломби та пристрою блокування, відсутності механічних пошкоджень і слідів корозії, наявності робочого тиску (для закачного вогнегасника), а також прийняття рішення про необхідність його технічного обслуговування або можливість подальшого очікування застосування за призначенням відповідно до експлуатаційних документів.

Тара та упаковка

УПАКУВАННЯ цей засіб або комплекс засобів, що забезпечують захист товару при його русі від виробника до споживача.  Під упакуванням мається на увазі як зовнішня оболонка товару, так і спосіб приміщення товару в цю оболонку.

Упакування  товарів переслідує мети:

• захисту товару й забезпечення його схоронності,
• забезпечення зручності транспортування й зберігання,
• зручності його кінцевого використання.

Загальні  вимоги до впакування:

• Відповідність вимогам стандарту ( ДЕРЖСТАНДАРТ 18106-72, 18338-73);
• Запобігання товару від впливу зовнішнього середовища, а зовнішнього середовища від впливу товару;
• Захист товару від впливу інших товарів;
• Забезпечення умов схоронності кількості і якості товару; 
• Забезпечення умов транспортування, навантаження й розвантаження товару;
• Виконання ролі носія комерційної інформації й торговельної реклами.
• Мінімізація співвідношення вага впакування /вага товару;
• Спеціальні вимоги до впакування:

Вимоги, пов'язані з особливостями транспортування: 
- Морське перевезення – слід ураховувати бічний тиск інших вантажів; розміри вантажних люків; особливості навантаження-розвантаження; 
- Залізничне перевезення – слід ураховувати розміри мостів і тунелів; часті поштовхи при маневруванні й гальмуванні;  
- Автомобільне перевезення – слід ураховувати особливості навантаження-розвантаження залежно від типу автомобіля; 
По конструкції впакування класифікується відповідно до стійкості форми товару: 
- Рідкі й сипучі товари можуть бути впаковані тільки в тару, що герметично закривається. При цьому тара для рідких товарів повинна бути водонепроникної.

 Упакування представляється  разом з товарами, що втримуються  в ній.  Пакувальний матеріал традиційно застосовується для даного товару. Упакування (тара) уніфікована для полегшення міжнародної торгівлі відповідно до потреб перевезення й перевантаження. Основою міжнародної уніфікації транспортної тари є "европоддон" розміром 1200х800 мм і міцністю, що припускає використання не менш 4 раз (Europool, europallete).

Відповідно до европоддоном уніфікується інша транспортна тара. При морських перевезеннях використовуються, також, піддони розміром 1000х1200 мм (Preferential ISO 3676). Відповідно до розмірів европоддона, призначеного для механізованого навантаження-розвантаження, стандартизуется по розміру зовнішнє впакування товарів. Розміщення й фіксація вантажів на европоддонах називається пакетуванням.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ впакування проводиться шляхом установлення критеріїв раціональності й безпеки тари й здійснюється по трьом принципам: 
- Принцип відповідності нормативним стандартам, що встановлюють загальні технічні вимоги до тари по типах тари, основним параметрам (призначення, надійність, транспортабельність) і ін.;

МАРКУВАННЯ це комплекс написів, умовних позначок і зображень, що містяться на зовнішньому впакуванні, транспортних бирках і самому товарі для цілей індивідуалізації, транспортування, навантаження й розвантаження товару. Маркування має велике значення не тільки для транспортних цілей, але й для інших обставин, пов'язаних з виконанням поставки.  Маркування повинна бути чіткої й добре помітною, нанесеною незмивною або водовідштовхувальною фарбою, контрастному з кольором упакування.  Маркування повинна дублюватися на різних місцях упакування й бути доступної для прочитання. Для маркування можуть застосовуватися графічні зображення (піктограми), відповідні до міжнародних стандартів.

Режими зберігання, перевантаження та перевезення в контейнерах на автомобільному , залізничному та морському транспорті.

   Перевезення  побутової хімії  повинне здійснюватися  в тарі (контейнерах, резервуарах  і інших місткостях), яка повинна  забезпечувати збереження споживчих  властивостей хімічної продукції і захист від дії її небезпечних властивостей на людину, довкілля і майно.

   При перевезенні  побутової хімії  мають бути  прийняті заходи по збереженню  цілісності, герметичності, міцності  тари (упаковки, контейнерів, резервуарів  і інших місткостей), а також самих транспортних засобів, що виключають несанкціонований доступ до хімічної продукції;

   Побутової хімії   упаковується в тару для перевезення,  яке повинне витримувати вібрацію, удари і навантаження, що зазвичай  виникають під час перевезення,  у тому числі під час переміщення між транспортними засобами і (чи) складами, а також при будь-якому переміщенні з піддону або вилученні з пакету. Тара має бути сконструйована і закрита так, щоб вона не допускала втрати вмісту в результаті вібрації, зміни температури, вологості або тиску.

Вимоги до параметрів довкілля :

• температура від 0 °С  до +35  °С
• відносна вологість не повинна перевищувати 80%
• освітленість – ізольованість від попадання прямих променів сонця
• утилізація здійснюється відповідно до вимог СН № 3183-84.

Вимоги до тари для перевезення;

• допустимі норми загальної маси хімічної продукції при транспортуванні в одній місткості (тарі) не повинні перевищувати 50 кг
• вимоги по сумісності продукції при перевезенні - перевозити окремо від продуктів харчування
• спеціальні заходи з урахуванням здатності цієї продукції до самозаймання, мимовільного розкладання, в т.ч. з утворенням небезпечних продуктів – облаштування контейнера проти займистими матеріалами та наявність засобів гасіння пожежі
• заходи безпечного повторного використання і/або утилізації тари для перевезення - утилізація здійснюється відповідно до вимог СН № 3183-84.
• заходи запобігання аварійним ситуаціям і ліквідації їх наслідків – наявність спеціальних костюмів які запобігають ураженню шкіри , дихальних та слизистої оболонки людини
• засоби індивідуального захисту персоналу – наявність резинових костюмів та респіраторних масок що забезпечать захист персоналу
• заходи по наданню першої медичної допомоги при ураженні побутовою хімією – викликати швидку.

Розділ 2. .Технічні характеристики технічних засобів, що використовуються  під час доставки вантажу до місця призначення (контейнери, НРЗ в порту відправлення і призначення, судно, вагон, вантажний автомобіль).

1. Основні характеристики універсальних контейнерів міжнародного класу

універсальний - середньотоннажний (масою брутто 3 або 5 тонн) або великотоннажний (завдовжки 10 і більше англійських футів) контейнер, який відповідає стандартам ІСО за масою брутто, габаритними розмірами, конструкцією та маркуванням, має серійний номер і маркувальний код;

спеціалізований великотоннажний - рефрижераторний (ізотермічний), танк-контейнер (контейнер-цистерна), хопер-контейнер;

спеціальний - контейнер, розмір і вантажопідйомність якого відповідають вимогам стандартів (технічних умов) і який належить вантажовласнику.

2. Технічні характеристики портальних кранів

Двопалубний, чотириопорний  портал спирається на 16 двоколісних  ходових візків, 8 з яких мають  привод. Поворотна частина крана  кріпиться до поворотної колони, яка  спирається на портал за допомогою  підп’ятника та опорних катків. На поворотній колоні встановлені:

• машинне приміщення з механізмом підйому,
• кабіна керування,
• механізм повороту,
• механізм зміни виліту та шарнірна зчленована стрілова система.

Стрілова система  складається з :

• стріли,
• хобота,
• жорсткої відтяжки
• коромисла, до якого кріпиться противага.

Електропривод механізму зміни виліту стріли складається  з 2 електродвигунів, один з яких працює в приводному режимі, а інший –  в режимі динамічного гальмування. У приводі механізму пересування  встановлені 8 електродвигунів. Електроживлення крану відбувається від електричної колонки.

Технічні  характеристики портальних кранів

2.3.Технічні  характеристики судна 

Судна-контейнеровози спеціально пристосовані для перевезення стандартних великотоннажних контейнерів. Вони широко поширені у світі. Експлуатовані судна різні по конструктивних особливостях, технічних характеристиках і місткості від 200-4500 контейнерів ДФЕ ( ДФЕ - 20-футовий еквівалент [за одиницю прийнятий контейнер З (1СС, 1СХ) довжиною 6,058 м]). Сумарна місткість контейнерного флоту 1,2 млн контейнерів.

Контейнеровоз типа С-10

1-палубный штабель  контейнеров, где пунктиром показана  установка контейнеров длиной 45 и 48 футов,      2 -жилые и служебные помещения, 3 - грузовые трюмы и размещенные в них контейнеры, 4 -машинное отделение

Для перевезення  було обрано контейнерне судно проекту C10 з габаритними розмірами:

• L_max=275 м
• B_max=40 м
• H= 24 м

осадкою по вантажну марку D= 7,65 м

дедвейдом – 9370 т,

швидкістю V= 17,8 вузлів

та потужність головного двигуна радянського  виробництва – 41900кВт

   2.4.Технічні характеристики вагону-контейнеровозу

   Вагон-платформа  моделі 13-7024 призначена для перевезення великотоннажних універсальних контейнерів за ГОСТ 18477 типорозмірів 1АА, 1А, 1АХ, 1СС, 1B, 1DX по залізницях колії 1520 мм України, країн СНД, Латвії, Литви та Естонії.

Основні параметри, розміри  і характеристики платформи, що визначають її основні функції, повинні відповідати значенням: 
   1. Вантажопідйомність, т, не більше - 71,2 
   2. Маса платформи (тара), т - 22,3±0,5 
   3. Розрахункове статичне навантаження від колісної пари на рейки, кН (тс) 230,5 - (23,5) 
   4. Довжина по осях зчеплення автозчепних пристроїв, мм - 25620+64, -11  
   5. Конструкційна швидкість, км/год - 120 
   6. Габарит за ГОСТ 9238 - 03-ВМ 
   7. Висота від рівня головок рейок до осі автозчепного пристрою, мм - 1040-1080

 
Платформа складається з наступних  складових частин:

 
- кузова; 
- системи упорів під установку контейнерів; 
- гальма автоматичного; 
- гальма стоянкового; 
- автозчепних пристроїв; 
- ходової частини.

 
   Кузов платформи являє  собою суцільнометалеву зварену  конструкцію, що складається з  рами і розташованій на ній системи опор під установку фіксуючих упорів.  Рама платформи складається з двох підрамників, двох боковин, двох кінцевих балок, системи проміжних балок, і обладнана упорами передніми із шириною прорізу вікна ударної розетки не менше ніж 390 мм, упорами задніми УЗ1 по ОСТ 24.152.01 і штампованими п'ятниками 1Ш по СОУ МПП 45.040-069-2004, при постачанні платформ у країни СНД, Литву, Латвію й Естонію - по ОСТ 24.052.05.     Підрамники складаються з однієї хребтової балки, двох шкворневих балок, двох верхніх ковзунів, установлених на нижніх листах шкворневих балок. Хребтові і шкворневі балки зварної конструкції коробчатого перерізу повинні виконані з товстолистового прокату. Боковини рами зварної конструкції таврового перерізу перемінної жорсткості виконані з товстолистового прокату.   Система опор складається з нерухомих і поворотних упорів, призначених для установки і фіксації універсальних контейнерів. Платформа обладнана автоматичним (пневматичним) гальмом колодкового типу з двома гальмовими циліндрами і двома авторежимами, що впливають на кожен візок незалежно. Платформа обладнана стоянковим гальмом, з типовим приводом по ОСТ 24.290.01 і виведеним на бічну сторону платформи керуючим штурвалом. Платформа обладнана автозчепними пристроями, що включають автозчеп СА-3 і поглинальні апарати класів Т1 чи Т2 відповідно до ОСТ 32-175* і чинних "Норм для розрахунку і проектування вагонів залізниць МПС колії 1520 мм (несамохідних)" (далі - "Норми…"). Як ходові частини - застосовуються два двовісних візка моделі 18-100 за ГОСТ 9246 із пружно-роликовими ковзунами.