Організація позакласної роботи з теми “ М’яка іграшка” в початкових класах

7

1.   Роль і місце викладача у трудовому вихованні школярів.

Формування особистості в  процесі праці відбувається не само собою, а лише при певній організації трудової діяльності школяра.                                                      Під організацією труда розуміється його узагальнення, надання йому певної систематичності, планомірності. При організації трудової діяльності треба враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей, та закономірності їх розвитку. В процесі праці відбувається розвиток естетичних та фізичних якостей дитини.

Таку організацію труда повинна забезпечити доросла, спеціально підготовлена людина. Такою людиною є педагог. У Законі України “Про позашкільну освіту” зазначено, що педагогічним працівником позашкільного навчального закладу повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну освіту чи іншу фахову освіту, стаж не менше трьох років, належний рівень професійної підготовки. Він здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки. Педагогічним працівником може бути також народний умілець з високими моральними якостями за умови забезпечення належної результативності навчально – виховного процесу.  

Взагалі, від педагога вимагається бути особистим прикладом для дітей. Він повинен вивчати сильні та слабкі сторони своїх підлеглих, організовувати їх трудову діяльність і багато – багато іншого входить до зобов’язань викладача.

Викладач встановлює відповідність між змістом і формами труда та педагогічними цілями, направляє трудову діяльність таким чином, щоб вона вимагала від вихованців появи тих чи інших якостей, спостерігає за діяльністю учнів та робить висновки про ефективність використання виховних та навчальних методів. Психологічний аспект діяльності викладача при вихованні за допомогою праці міститься в особистому прикладі педагога перед учнями, у керуванні процесом виховання особистості через середовище в якому вона виховується, а також у керуванні трудовою діяльністю учня. Також однією з задач вчителя у трудовому вихованні є допомогти учню підвищити свій авторитет у однолітків.

У трудовому навчанні багато учнів досягають значно кращих результатів ніж в загальноосвітніх предметах. У зв’язку з цим, у дитини виникає потреба у тому, щоб її визнали як особистість, як творця. Якщо дитини досягає підвищення свого авторитету, то її активність підвищується і в інших видах діяльності. Однією з головних задач вчителя є  своєчасно розпізнати цю активність, сформувати і направити її в правильний бік.

Виготський Л.С. зазначав, що “викладач з наукової точки зору – це організатор соціального виховного середовища, регулятор та контролер взаємодії між цим середовищем та кожним учнем”.

2.   Вплив роботи гуртка на всебічний розвиток особистості.

Виховання. Під цим терміном розуміється ціленаправлений розвиток кожної людини як неповторної людської індивідуальності, забезпечення росту і вдосконалення моральних та творчих сил цієї людини, через постановку такої суспільної практики, в умовах якої те, що у дитини знаходиться в початковому стані, перетворюється в дійсність. Процес виховання - це активне ціленаправлене формування особистості.

Формування особистості відбувається на основі таких аспектів, як фізичне, естетичне, моральне, розумове виховання, а також трудове.  Найефективнішим є поєднання фізичної та розумової праці: розумна, освічена, культурна людина може зробити будь яку працю більш  творчою та радісною. Отже дуже важливою умовою розвитку особистості у колективі і самого колективу є, обов’язкова для всіх, фізична праця.

Труд дозволяє найбільш повно і яскраво розкрити природні задатки і здібності дитини. Аналізуючи готовність дитини до трудового життя, треба враховувати не тільки те, що може дати вона для суспільства, а й те, що труд дасть особисто  цій дитині. В кожній дитині спочивають задатки якихось здібностей. Ці задатки як порох: щоб запалити, необхідна іскра. Сутність гармонійного всебічного розвитку особистості лежить у нерозривному зв’язку трудового виховання з іншими видами виховання – морального, естетичного, інтелектуального, фізичного.

Праця і всебічний розвиток особистості.

На даний час перед нашим суспільством постала велика мета виховання нової особистості, вільної, здатної до активної, творчої діяльності в усіх сферах життя. Тобто, виховання всебічно розвинутої особистості. Ця робота починається ще в молодшому дошкільному віці і триває на протязі всього людського життя. Велике значення у розвитку особистості має труд.

Труд благотворно впливає на розумовий розвиток особистості. В процесі трудової діяльності розвиваються розумові здібності людини, її творчість, мислення тощо. В праці людина пізнає інформації, робить багато відкриттів для себе, збагачує свій досвід.

Практична трудова діяльність благотворно впливає на фізичний розвиток людини. Фізіологічні спостереження довели, що фізичний труд, пов’язаний з рухами і м’язовими вправами, з перебуванням на свіжому повітрі, зміцнює сили людини і її здоров’я,  збільшує життєву енергію і розумову працездатність. Л.Н.Толстой в свій час писав: “При сидячій розумовій праці, без рухів одне горе. Не походи я, не попрацюй я ногами та руками хоча б один день, ввечері я вже ні на що не спроможній: ні читати, ні писати, ні, навіть, уважно слухати інших, в голові паморочиться, а в очах якісь зірки, і ніч проходить без сну”.

Виключно велике значення труд має при моральному вихованні особистості. Багато педагогів пов’язували трудову діяльність з розвитком громадянської свідомості школярів, патріотичних почуттів і розумінням свого суспільного обов’язку.  Кожна вихована людина готується стати членом трудового колективу. Її значення та цінність як громадянина суспільства будуть залежати від його вміння працювати і приносити користь собі та людям.

Труд як фактор виховання сприяє життєвому самовизначенню і правильному виборі майбутньої професії. К.Д. Ушинський зазначив, що “виховання повинно не тільки розвивати розум людини і надавати йому певний обсяг знань, а ще й повинно запалювати в неї бажання до серйозної праці, без якої життя її не може бути гідним та щасливим.

Отже, труд є важливим фактором, який має вплив на всебічний розвиток особистості

2.1 Психологія і трудове виховання.

Як і в будь якій справі, в процесі виховання ще є невичерпані резерви. Над їх розкриттям працюють педагогічні колективи, вчені, соціологи. Особлива роль в цьому відношенні належить такій науці як психологія.

У психологічних знаннях в узагальненому вигляді відображені вже відомі психологічні закономірності навчання і виховання, формування особистості дитини на різних вікових етапах в умовах різних видів діяльності (гра, навчання, праця), істотні зв’язки у сфері педагогічних та психологічних явищ. Психологічній науці відомо багато цінних фактів, використання яких зможе збагатити зміст і організацію трудової праці школяра, більш повно використовувати резерв його особистості, забезпечити у трудовому вихованні систему і тим самим збільшити його виховну цінність. Розглядаючи психологію в області трудового виховання виділяють окремі проблеми для їх дослідження.

Перш за все виділяють проблему головного психологічного “ядра” у трудовій підготовці школярів. Таке “ядро”, як зазначили психологи Кудрявцева Т.В., Ферапонова Е.А., складають формування загально трудових навичок інтелектуального характеру, вміння виконати задачу не тільки індивідуально, а і в умовах спільного труда, розвиток позитивної мотивації праці школярів, їх творчих здібностей і інших якостей особистості, важливих для професійного самовизначення школярів. Оскільки творчість є найбільш значним проявом людини, психологи шукають оптимальні шляхи залучення школярів до творчого труда.

Особливо важливим у трудовому навчанні школярів є мотиви, які змушують дітей трудитися. Саме з мотивами пов’язано формування ставлення дитини до  праці. Механізм ефективності шляхів навчання та виховання починається саме з мотиву, а далі вже йдуть бажання, інтерес, самооцінка.

Педагогу слід засвоїти загальні закономірності розвитку особистості. Особистість формується під впливом виховання, соціалізації та самовиховання . Особистість – результат взаємодії зовнішніх впливів з внутрішніми умовами індивідуума, до яких відноситься його направленість, здібності, характер та інші особистісні якості.

За якими  ж показниками судить психолог про зміни, які відбулися у особистості під впливом праці? Перш за все про зміни судять за діями і вчинками людини, за зміною виробництва його праці, за відношенням до праці, до свого колективу, за змінами його інтересів, самооцінки.

Психіка працюючої людини, особливо її ставлення до праці, дуже помітно проявляється в продуктах її діяльності, тобто у її виробах. Якщо  оцінка якості виготовленого продукту висока, то школяр задоволений своєю роботою, а якщо оцінка не задовольняє його, то він або буде намагатися досягти кращого рівня, чи у нього може зникнути інтерес до праці і, навіть, бажання працювати далі. Це залежатиме від особистості.

Перед початком написання курсової роботи я визначила такі задачі: розробити послідовність проходження теми “М’яка іграшка” з урахуванням вікових особливостей дітей, спробувати узагальнити педагогічний досвід гуртка “М’якої іграшки” ЗОШ № 81 м. Донецька. я провела з гуртківцями 12 занять. На першому занятті та на останньому я провела тестування. Тестів було 2: з теми “Матеріал та тканина” та “Поєднання тканини, види швів”. Тестування дало результати, що зображені у діаграмах.

Тест 1. “Матеріал та тканина”

Тест 2. “Поєднання тканини, види швів”

За допомогою тестування можна дізнатися не тільки про знання дітей, а й визначити риси характеру, інтереси та нахили дітей. Для вивчення спрямованості особистості, її мотивів діяльності можна скористуватися проективним  способом (тести на завершення речень, зображень тощо).

Отже, ціленаправлене формування особистості людини передбачає проектування, але не на основі загального для всіх людей шаблону, а у відповідності з індивідуальним для кожної людини проектом. Створюється цей проект при вивченні фізіологічних та психологічних особливостей людини.

2.2 Залучення школярів до самовиховання.

Активна участь самого школяра у навчанні, праці та перетворенні своєї особистості – важлива мета навчання та виховання. А для досягнення цієї мети через трудове виховання треба спочатку сформувати у учнів потребу до праці, бережне ставлення до матеріальних цінностей суспільства та особових речей взагалі. В свою чергу, потреба до праці формує такі особові якості, як працелюбність та бережливість. Коли учень глибоко пізнає суспільне та особисте значення праці, та свої обов’язки, у нього формується психологічна установка до активної трудової  діяльності, до виконання будь – якої роботи самостійно.

У статті “Психологічна наука та праці виховання” С.Л. Рубинштейн писав: “Педагогічний процес, як діяльність учителя формує розвиваючу особистість дитини по мірі того, як педагог керує діяльністю дитини, а не підміняє її”. Формування особистості відбувається,  головним чином, в процесі власної самостійної діяльності, власних вчинків дитини.

Отже важливо так організувати педагогічний процес, щоб вихователь керував діяльністю дитини, стимулюючи його активне самовиховання через низку самостійних та відповідальних вчинків. Педагог - вихователь зобов’язав допомогти дитині пройти через цей шлях – завжди унікальний і самостійний – шлях морального і соціального розвитку.

Все зводиться до одного – важлива роль самої дитини у формуванні її особистості, бо дитина має свої інтереси, здібності, наміри. Дуже часто можна зустріти таку ситуацію, коли головна роль у формуванні особистості належить дорослим людям (батькам, викладачу), а не самій дитині. В цьому випадку, різниця між планами дорослих і самої дитини викликає великі труднощі у процесі виховання. Звідси, основною задачею педагога зробити так, щоб роль самовиховання у формуванні особистості була як можна більшою.

Оптимальним періодом для самовиховання вважається старший шкільний вік, коли у дітей виникає своєрідне бажання до самовиховання. Проте, не варто забувати, що задатки до цього бажання виникають і починають формуватися ще з раннього дитинства.

Я вважаю, що під час роботи у гуртку, дитина має можливість спілкуватися з дорослими планувати виконання своєї роботи по етапам, спокійно працювати за власним планом. Кожна дитина самостійно чи з своєчасною допомогою досягати позитивного результату у своїй діяльності.

3.   Позакласна робота – невід’ємна частина виховного процесу.

Школа – це життєвий простір дитини: тут вона не просто готується до життя, а живе. Тому виховна робота планується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя. Творчість виявляється у продуктах праці дитини.

Трудове навчання в початкових класах – органічна складова частина єдиної цілої системи навчання, виховання і загального розвитку школярів.  Програмою передбачено доволі великий обсяг робіт на уроках з праці. Та часу на їх виготовлення відведено доволі мало, тому виготовлення великої кількості переноситься на позаурочні заняття, де є значний простір для розвитку індивідуальних здібностей учнів. Позаурочні заняття повинні бути тісно пов’язані з уроками праці, спиратися на знання, які діти отримали на цих уроках, так як уроки трудового навчання і позаурочні заняття мають одну спільну мету – всебічний та гармонійний розвиток дітей в процесі їх трудової діяльності. Позакласна робота спрямована на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів. Не менш важливим є вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організація дозвілля, задоволення інтересів.

Педагогічна практика виробила різноманітні форми позакласної виховної роботи – індивідуальна, групова, масова. Однією з таких форм групової форми є робота у гуртках.

3.1.        Організація гуртка та планування роботи.

Гуртки виготовлення іграшок - сувенірів можуть бути створені в Будинках культури, в літніх таборах, у клубах. А можуть бути організовані у школах.

У гуртках можуть займатися діти як молодшого, так і старшого шкільного віку. У гуртку можуть займатися діти починаючи з 3 класу. При комплектуванні груп слід враховувати вік дітей. У одну групу слід об’єднувати дітей з віковою різницею не більше двох років. Наприклад, 3-4 класи – молодша група, 5-7 класи – середня група та 8-9 класи – старша група

Комплектування по групах дозволяє керівнику побудувати своє заняття відповідно до їх вікових особливостей, визначити методику проведення занять, розподілити завдання, організувати колективну роботу; правильно розпланувати час на теоретичні заняття і практичні роботи.

Програма гуртка розрахована на певну кількість учбових години. Кожна група займається по  чотири години на тиждень, один чи два рази. З молодшою та середньою групами рекомендовано проводити двох разові заняття (по дві години), а з старшою – один раз на тиждень (по чотири години).

Набір учнів до гуртків проводиться наприкінці літніх канікул чи на початку учбового року. До початку набору слід провести попередню роботу до прикликання учнів у гурток. Для цього слід використати яскраву, цікаву, велику, пізнавальну афішу гуртка.

При записі до гуртка керівник проводить з дітьми бесіду для того, щоб познайомити дітей з роботою, яку вони будуть виконувати, змістом занять, з’ясовує, що саме цікавить дітей.

Далі керівник складає список гуртківців, в якому вказує їх основні дані: ім’я та прізвище, клас, домашню адресу і телефон. Учням, які записалися до гуртку, видається пам’ятка, де вказано назву гуртку, розклад занять, місце і час проведення першого заняття.

В одну групу гуртку слід записувати не більше 10-15 осіб. У цій групі обирається староста, який стає помічником керівника; він спостерігає за обладнанням та приладдям праці, назначає чергових. Чергові приходять за 15 хвилин до початку заняття, допомагають керівнику підготувати кабінет до заняття: розкладають приладдя, дидактичний матеріал тощо. По закінченню заняття вони слідкують за тим, щоб гуртківці прибрали свої робочі місця, потім прибирають приладдя, матеріали, незакінчені вироби, прибирають приміщення. Незакінчені роботи треба зберігати у спеціально відведеній шафі, до кожної з них приколюється листочок з прізвищем власника.

Плануючи річну роботу гуртка, керівнику необхідно враховувати місцеві умови і можливості, національні традиції при оздобленні іграшок – сувенірів. Підбір та тематика виробів, передбачених програмою, можуть змінюватися в залежності від наявності матеріалів, його кольору і складу, та від навичок та вмінь гуртківців.

Нижче я пропоную приблизний річний план роботи. він побудований на закономірності - від простішого до складного.

Табл.1. Приблизний тематичний план занять гуртка .

В процесі занять діти накопичують досвід по виготовленню іграшок. Учні від простих виробів поступово переходять до засвоєння більш складних зразків. При роботі над простими моделями об’ємних та плоских іграшок – сувенірів з бавовняних несипучих тканин діти знайомляться з різноманітними видами тканини, її властивостями, засвоюють способи поєднання тканин і декоративного оздоблення виробів. Гуртківці вчаться виконувати шви “вперед голку”, “петельний”, “шов через край”, за допомогою яких  чітко та акуратно з’єднують деталі іграшок.

Далі учні засвоюють навички роботи з синтетичним та натуральним хутром. Виконання об’ємних іграшок дає уявлення про форму моделі, її конструкцію, умовний образ тварин.

Програма гуртка включає теоретичну частину і практичну роботу. Вся робота в гуртку по виготовленню іграшок повинна бути пов’язаною з  народним мистецтвом, тому дітей треба знайомити з народними іграшками, з історією виникнення іграшок, з найбільш відомими національними традиціями.

Велика увага на заняттях надається естетичному вихованню гуртківців, розвитку їх фантазії, художнього смаку. Бо це є основними задачами роботи гуртка.

3.2.        Методи навчання роботи з тканинами у гуртках.

Під методами навчання розуміють способи, шляхи керівництва викладачем пізнавальної діяльності учнів. Це двобічний процес, який відбувається між викладачем та учнями. Існує декілька класифікацій методів. Найбільш ефективним буде використання методів за джерелом отримання знань: словесні, наочні та практичні. У зв’язку зі специфічним змістом трудового навчання методи навчання праці мають свої особливості. Більш важливими тут є методи практичні та наглядні і їх різноманітні поєднання.

Методи навчання праці в початкових класах ґрунтуються на єдиних задачах, визначеній меті виховання, і мають загальну дидактичну основу.

Табл. 2. Класифікація методів за джерелом отримання знань.

Словесні методи.

Розповідь - коротке послідовне викладання фактичного матеріалу. Розповідь використовують на початку вивчення нової теми. За допомогою розповіді керівник допомагає учням зрозуміти мету та значення виконання роботи, властивості матеріалів, властивості приладдя.

Бесіда  застосовується коли є можливість спиратися на досвід дітей, на їх знання. Бесіду використовують в процесі пояснення нового матеріалу, при поглибленні і систематизації знань. Бесіда активізує розумову діяльність учнів.

Інструктаж. Мета – пояснити і показати, як виконується будь - який трудовий процес, яку він має послідовність виконання роботи, як правильно користуватися приладдям. Викладач при інструктажі розповідає процес виконання роботи з показом. Він буває вступним, поточним та заключним.

Наглядні методи.

Демонстрація. Передбачає ознайомлення з приладдям і обладнанням, матеріалами, зразками виробів, прийомами виконання роботи. Вчитель насамперед демонструє учням дії, за допомогою яких виконується робота.

Самостійні спостереження.  Через досліди діти  можуть самостійно порівняти різноманітні матеріали, вони тим самим збагачують свій досвід, далі діти самостійно вже зможуть вибирати необхідні їм матеріали чи приладдя.

Екскурсії. На екскурсіях поєднуються сприйняття образів зі словом керівника. Діти дізнаються багато нового, знайомляться з працями дорослих, доповнюють досвід та розширюють кругозір.

Практичні методи.

Графічні роботи. Включають в себе виконання технічних малюнків та ескізів, виготовлення шаблонів. Вони вдосконалюють навички технічного креслення.

Практичні вправи. Необхідні  для формування практичних вмінь. При постійному виконанні таких вправ поступово вміння переходять в навички, досвід.

Ось такими методами користують керівники гуртків у своїй роботі. Майже всі ці методи використовуються на кожному занятті. Вони є основою навчання трудової діяльності дитини. А ось ефективність їх використання буде залежати від того, наскільки раціонально поєднав їх між собою викладач.

3.3.           Методичні рекомендації до проведення гурткових занять.

Основною задачею цього гуртка є формування у школярів практичних трудових  навичок, творчої активності, у вихованні художньо – естетичних смаків. Заняття гуртка не тільки поєднують різноманітні види практичної роботи по виготовленню іграшок – сувенірів, але й відкривають дітям чудовий світ народного мистецтва, який несе в собі багатовікові уявлення про красу та гармонію.

Кожне заняття, як правило, містить в собі теоретичну частину та практичне виконання роботи. Теоретична частина – це пояснення нового матеріалу, інформація пізнавального характеру про види декоративно - прикладного мистецтва, про народні іграшки, виробництво іграшок в країні.

Основний час заняття відводиться на практичну роботу, яка передбачає виготовлення (викроювання, пошив та оздоблення) іграшок – сувенірів. Керівнику необхідно продумати зміст і перебіг кожного заняття таким чином, щоб практична частина була продовженням і закріпленням теоретичних відомостей, які отримали учні.

Для постійної підтримки інтересу учнів до занять керівнику слід використовувати найрізноманітніші методи роботи. При складанні плану занять треба враховувати вікові особливості дітей, ступінь їх підготовленості, наявність бази знань та певних навичок.

Школярі молодшого віку з великим задоволенням займаються практичною роботою, тому, чим менший вік дітей, тим більше часу відводиться а виконання практичних завдань. Щільність заняття повинна відповідати силам та можливостям гуртківців, забезпечувати їх зайнятість на протязі всього заняття.

Молодші школярі швидко втомлюються при виконанні простої, одноманітної роботи, тому керівник повинен заздалегідь продумати, як зробити заняття цікавішим. Тут теоретичний матеріал треба пояснити просто, але ні в якому разі не в монологічній формі. Можна використати діалогічну бесіду з дітьми, можна влаштувати невелику виставу із виготовлених зразків тощо.

Обов’язково треба надавати дітям можливість до самостійної творчості при перетворенні моделі, чи навіть у створенні нової власної моделі. Надаючи дітям таким чином самостійність, керівник разом з тим повинен направляти творчу діяльність гуртківців, розвивати їх здібність самостійно вибирати тему, вибирати колір чи вид матеріалу, допомагати  дітям досягати поставленої ними мети.

Плануючи виконання завдань на протязі учбового року, керівник гуртка може змінювати теми в залежності від умов праці, можливостей гуртка, наявності матеріалу та інтересів самих гуртківців.

Готовлячись до заняття, керівник повинен ретельно продумати методику показу і пояснення зразків. Основна ціль показу готових виробів – навчити гуртківців правильно використовувати ці зразки у роботі. Керівник не ставить  задачею точне повторення зразка, а з його допомогою намагається викликати у дітей бажання творити самостійно, змінювати, вдосконалювати чи придумувати свою іграшку.

Виконання роботи у гуртку відбувається звичайно ж нерівномірно: одні вже виконали роботу, а інші ще тільки починають її виконувати. Тому слід проводити індивідуальну роботу з дітьми, дуже часто слід індивідуально пояснити дитині процес виготовлення іграшки.  Спостерігаючи за групою в цілому, керівник бачить хто краще виконує якусь роботу, не треба залишати це просто так, треба обов’язково показати усім як правильно виконується робота.