Організація праці на підприємстві

3

Вступ

В даний час на підприємствах і в планових органах використовується система норм праці, що відбивають різні сторони трудової діяльності. Найбільше широко застосовуються норми часу, вироблення, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Праця - основна і неодмінна умова людського буття, тому що суспільство не може жити, не роблячи, так само як і не споживаючи. Доцільна і корисна суспільству діяльність людей, у процесі якої вони за допомогою знарядь праці впливають на елементи природи і створюють необхідні споживчої вартості - засобу існування, складає поняття процесу праці.

Організація праці не обмежується розробкою норм праці, а припускає також проведення великої і різноманітної роботи, спрямованої на підвищення ефективності виробництва і якості роботи, у тому числі на максимальне використання робочого часу, удосконалювання прийомів і методів праці виконавців, на корінне поліпшення умов праці.

Задача курсового проекту полягає в тому, щоб озброїти майбутнього економіста теоретичними знаннями і практичними навичками дослідження і проектування виробничих і трудових процесів, методами вивчення передового досвіду, установлення, впровадження і коректування норм праці і використання їх в економічній роботі.

1. Аналітична частина

1.1. Аналіз трудового процесу

Процес безпосереднього виготовлення різних деталей, вузлів, механізмів, машин, приладів або виконання інших робіт, що забезпечують їхнє виробництво (транспортування, різні види обслуговування), називається виробничим процесом. Він має технологічний і трудовий зміст і може вивчатися, аналізуватися в залежності від поставленої мети, як технологічний або трудовий.

Технологічний процес забезпечує зміну розмірів, форми, структури предметів праці, їхнє переміщення на шляху перетворення в готову продукцію. Трудовий процес являє собою сукупність трудових дій, здійснюваних у визначеній послідовності з метою виконання робіт з виготовлення виробів або їхніх окремих частин і виконання інших функцій, що забезпечують ці роботи.

Базою для розробки трудового процесу служить технологічний процес, що у свою чергу, може бути, підданий визначеним змінам при проекту ванні трудового процесу. Зміст трудового процесу не тільки залежить від використовуваної техніки і технології виробництва, але і від санітарно-гігієнічних умов, організації виробництва і праці, фізіологічних і психологічних особливостей виконавців. Трудовий процес складається з окремих елементів, що характеризуються методами їхнього виконання. Первинним елементом трудового процесу є трудовий рух.

Під трудовим рухом розуміється однократне переміщення працівником у процесі праці свого корпуса, руки, ноги, пальців, око. У практиці організації праці звичайно розглядаються трудові рухи: "простягнути руку", "перемістити", "повернути", (предмет, рукоятку, маховик), "установити" (на площину, вал, отвір), "роз'єднати і захопити", "узяти", "відпустити", "натиснути" (рукою, ногою), "сісти", "устати", "ходити", "нагнутися", "випрямитися", "перевести погляд". Трудові рухи можуть класифікуватися по визначених ознаках: тривалості (короткі і довгі), напрямкові (горизонтальні, вертикальні, прямолінійні, радіальні), точності (принорувальні, рішучі), функціональні (необхідні, поправочні, аварійні, радіальні, помилкові), ваги (легкі, напружені).

Сукупність безупинно наступний один за одним трудових рухів, здійсню¬ваних працівником при незмінних предметах і засобах праці, називається трудовою дією.

Трудові дії поєднуються трудовим прийомом, під яким розуміється сукупність безупинно наступних один за одним трудових дій, що складають завершену частину роботи, здійснюваних працівником над одним або декількома предметами праці. Наприклад, трудовий прийом "установити деталь у пневма¬тичний патрон" складається з трудових дій "узяти деталь", "уставити деталь у патрон", "затиснути деталь у патроні".

Сукупність трудових прийомів складає комплекси трудових прийомів, виділюваних із трудового процесу або по технологічній послідовності, або по спільності факторів, що впливають на час їхнього виконання. Наприклад, "відкрі¬пити деталь, вимірити і покласти на стіл" або "встановити деталь у пристосування і зняти її після обробки".

Комплекси трудових прийомів поєднуються в трудову операцію, що виконується одним або групою працівників і включає всієї їхньої дії по виконанню заданої роботи над одним або декількома предметами праці, наприклад, при "чистовій обробці вала" один робітник обробляє одну деталь. Однак, якщо вал великий (вал турбіни), то в його обробці беруть участь токар і його помічник. Іншу трудову операцію "точити пази в кільцях" виконує один робітник, але він може одночасно обробляти декілька кілець.

Кількість комплексів трудових прийомів, що включаються в трудову операцію, багато в чому залежить від структури технологічного процесу і типу виробництва. У масовому виробництві технологічний процес розчленовується на велику кількість операцій, тому в структурі трудової операції складається із декількох (2-5) комплексів трудових прийомів. В одиничному виробництві, де розчленовування технологічного процесу невелике, у трудову операцію може включатися багато (до декількох десятків) комплексів трудових прийомів. Як правило, трудову операцію виконує один робітник, рідко - декілька робітників, що обслуговують одне робоче місце.

Всі елементи трудового процесу: трудові операції і їхні комплекси, комплекси прийомів, прийоми, дії і рухи використовуються при удосконалюванні і проектуванні організації праці робітників з метою сумарного скорочення витрат часу на їхнє виконання.

У задачу організації трудових процесів входить і підвищення інтересу до роботи, її рішення полягає як у кращому сполученні режимів роботи машини і людини, так і в найбільш доцільному розподілі обов'язків членів бригади при виконанні трудового процесу.

Трудовий процес здійснюється в часі. Тому проблема повного використання часу, відведеного для роботи, є чинником, що впливає на ефективність трудових процесів. Аналіз охоплення трудових процесів картами організації робочих місць представлено в таблиці 1.1.

Аналіз охоплення трудових процесів картами організації робочих місць наведена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Аналіз охоплення трудових процесів картами

організації робочих місць

Охоплення визначається через чисельність робітників. Для простоти розрахунку показника доцільно використовувати не середньо облікову чисельність працівників, а облікову за станом на початок звітного періоду для досліджуваної функції обслуговування.

Таким чином, з табл. 1.1. видно повне охоплення робітників картами робочих місць.

1.2. Аналіз організаційно-технічного оснащення і обслуговування

робочих місць

Оснащення будь-якого робочого місця складається з основного і допоміж¬ного устаткування, технологічного й організаційного оснащення. У межах цього угруповання конкретне оснащення кожного робочого місця залежить від його виробничого профілю, спеціалізації і ступеневі механізації.

Рівень механізації може бути визначений через коефіцієнт Кмех, що розраховується за формулою:

Кмех =

де  tмм..р. - машинний і машино-ручний час на деталеоперацію, хв;

n - кількість деталей кожного найменування, оброблених на робочому місці, шт;

tшк. - штучно-калькуляційний час на деталеоперацію, хв.

Рівень оснащеності робочого місця технологічним і організаційним оснащенням визначається коефіцієнтом Кос, що розраховується за формулою:

Кос=

де Sф - кількість оснащення, що фактично застосовується на робочому місці, грн. або од.;

Sн - кількість оснащення, передбаченої технологічним процесом, нормативами або типовим проектом.

Основне устаткування включає верстати, агрегати, машини, пульти, що постійно знаходяться на робочому місці. Головним критерієм вибору устаткування є забезпечення найбільш ефективного виконання виробничих завдань по кількості і якості.

Крім того, устаткування повинне відповідати вимогам: санітарно -гігієнічним, по техніці безпеки і ергономічним.

Конструкція устаткування повинна забезпечувати найбільш прості й економічні рухи, при цьому варто прагнути до того, щоб у роботі поперемінно брало участь по можливості більша кількість м'язів, а зусилля м'язів не перевищували фізіологічні норми.

Виходячи з антропометричних даних, висота, на якій установлюється на устаткуванні оброблюваний предмет, повинна складати приблизно 60% росту робітника. Але оскільки робітники бувають різного росту, то робоче місце повинне бути забезпечене відповідною підставкою. У табл. 1.2. приведені рекомендації про висоту робочої поверхні устаткування в залежності від пози робітника і його росту.

Об'єктом найбільш частого додатка праці є органи керування устаткуванням. Тому при їхньому проектуванні повинні враховуватися наступні фактори: простота маніпулювання, гарна досяжність і видимість виконавцем, надійність у роботі, оптимальність прикладених зусиль.

Органи керування тісно зв'язані із сигнальними пристроями і коштами відображення інформації. До них також пред'являється ряд вимог. Конструкції сигнальних приладів повинні забезпечувати швидке і безпомилкове зчитування, шкали не повинні містити зайвої інформації, напис на світловому індикаторі повинна бути чітко видна операторові при висвітленні білим світлом, незалежно від того, включене світло чи ні. Напису необхідно виконувати з урахуванням установлених вимог у відношенні форми і розмірів. Колірне фарбування сигнальних пристроїв повинні відповідати міжвідомчим нормам. Вона передбачає наступне значення кольорів: червоний – для попередження про можливу аварію, неприпустиме перевантаження, неправильне включення або дії, необхідності вживання термінових заходів, передбачених спеціальними правилами; для попередження про наявність високої електричної напруги; для вказівки на позитивну полярність; жовтий – для попередження про граничні величини; зелений – для вказівки на нормальний стан апаратури, можливість дії з даним приладом; для позначення приладу у включеному стані; для попередження про наявність напруги; синій – для вказівки на негативну полярність.

При перенасиченні уваги оператора зоровою інформацією, коли зорове виявлення сигналу вимагає додаткового підкріплення або коли умови освітлення роблять зорове сприйняття недостатньо надійним, застосовують звукові індикатори.

При розміщенні органів керування і сигнальних пристроїв треба також враховувати, ряд вимог. Так, найбільш важливі і часто застосовувані органи керування варто розташовувати в зонах найкращої приступності. При цьому найбільш раціональним вважається розміщення: по горизонталі – ліворуч праворуч, а по вертикалі – зверху вниз.

Точно так само основні й аварійні індикатори розміщають у зоні ефективної видимості в поле зору оператора, обмеженому кутом 30° у горизонтальній і вертикальній площинах. Другорядні органи керування й індикатори можна розташовувати в зоні максимальної досяжності і видимості. Для полегшення керування, усунення помилок і зменшення часу пошуку органа керування застосовується їхнє кодування – формою, розміром, кольором або етикетуванням.

Таблиця 1.2

Висота столу і робочої поверхні устаткування, мм

Низький ріст у чоловіків 1520—1630 мм, у жінок 1420 — 1520 мм; середній ріст у чоловіків 1631 — 1690 мм, у жінок 1521 — 1570 мм; високий ріст у чоловіків 1691 — 1900 мм., у жінок 1571—1800 мм.

Для колірного кодування застосовується п'ять кольорів: червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, синій. Зелений колір використовується для включаючих органів управління, червоний — для відключаючих. При етикетуванні повинні дотримуватися наступної вимоги: етикетка повинна розміщатися на органі керування або безпосередньо примикає до нього; напис повинний бути нанесений з використанням загальноприйнятих скорочень, ліворуч; терміни також повинні бути загальноприйнятими; символи варто застосовувати лише загальновідомі. Букви, цифри і символи повинні легко читатися.

До допоміжного устаткування відносяться транспортери, рольганги, візки, піднімальні пристосування й Інші пристрої, призначені для полегшення переміщення предметів праці в межах робочого місця, їхнього підйому, установки і відправлення з робочого місця.

Допоміжне устаткування повинне забезпечувати зручність експлуатації й економію витрат праці, усуваючи зайві зусилля робітника при виконанні виробничих операцій.

Пристрою для переміщення, установки в різних положеннях і вирівнювання предмета праці (маніпулятори, кантувателіи обертачі і т.д.) повинні бути максимально автоматизованими. Висота розташування засоби для переміщення предметів праці повинна відповідати висоті робочої поверхні.

Технологічне оснащення складається з інструмента (ріжучого, вимірювального і допоміжного), пристосувань і технічної документації.

Конструкції інструмента і пристосувань повинні враховувати вимоги НОП і забезпечувати максимальну ефективність праці, точність і висока якість обробки при мінімальних зусиллях робітника і повну безпеку в роботі. Вони повинні бути зручними і забезпечувати легкість установки, знімання, закріплення і відкріплення предметів праці, не робити зайвого шуму і вібрації. Користування ними не повинно супроводжуватися значними змінами положення корпуса робітника.

Пристосування доцільно конструювати зі швидкодіючими пристроями (пневматичні, гідравлічні, електричні й ін.) і так, щоб можна було в одному пристосуванні виконувати кілька технологічних операцій. Робочий інструмент повинний бути по можливості механізованим. Технологічно однорідний інструмент доцільно сполучати.

Інструмент, що знаходиться в експлуатації, підрозділяється на двох частин: постійного користування, що зберігається, як правило, у робітника, і тимчасового користування, видаваний робітникові для виконання тієї або/іншої операції. У практиці на підприємствах складають типові набори інструмента постійного користування по професіях, робочих місцях, лініях, агрегатам за умови, щоб це не вело до зайвого збільшення нормативу обороту інструмента на підприємстві. Спеціалізовані робочі місця звичайно оснащують повним набором інструмента і пристосувань для виконання закріплених за ними операцій, а на універсальному робочому місці доцільно постійно тримати лише інструмент, що знаходиться в частому користуванні. У механізованому й автоматизованому виробництвах, де на робітника покладаються переважно функції спостереження, налагодження і контролю за ходом виробничого процесу, зростає необхідність оснащення робочого місця відповідним вимірювальним інструментом і контрольно-вимірювальними приладами.

Організаційне оснащення включає устаткування для розміщення і збереження пристосувань, інструмента, заготівель, деталей, допоміжних матеріалів; предмети, необхідні для розташування робітника і забезпечення йому зручної робочої пози; допоміжні пристосування для догляду за устаткуванням, збирання робочого місця і т.д. При використанні оргоснастки необхідно в будь-якому випадку забезпечити, щоб вона найбільше повно відповідала своєму функціональному призначенню при економічному використанні виробничих площ і разом з тим по своїм конструктивним даним і габаритам відповідала ергономічним вимогам, враховувала антропометричні дані людини, а також мала достатні міцність, твердість і стійкість, була безпечна в експлуатації. У табл. 1.3. приведені застосовувані діапазони габаритів основних видів оргоснастки.

У складі устаткування робочого місця, крім зазначених вище предметів, повинні бути світильники, що забезпечують нормальну освітленість робочої зони, власники, кронштейни, щити для розміщення контрольно-вимірювального інструмента, що сприяють кращої організації трудового процесу, а для створення чистоти і порядку – усі необхідні пристосування і матеріали для догляду за робочим місцем, видалення відходів, протирання устаткування й оснащення.

Таблиця 1.3

Габарити основних видів оргоснастки, мм

У машинобудуванні для забезпечення культури виробництва і недопущення втрат через псування виробів велике значення має забезпеченість робочих місць відповідною тарою. Вона підрозділяється: по ступені закріплення на робочому місці – на стаціонарну і що транспортується; по можливості обліку деталей – на мірному і немірну; по ступені спеціалізації – на спеціалізовану і неспеціалізовану. Немірна тара рекомендується для транспортування кувань, виливків і інших виробів, облік яких не представляє складності. Для масових деталей,тара. При збереженні і транспортуванні деталей, до яких пред'являються підвищені вимоги по точності розмірів і зовнішньому виглядові, а також у тих випадках, коли конструкція деталей не дозволяє транспортувати їх навалом, застосовується спеціалізована тара. При проектуванні тари варто мати на увазі, що вона повинна мати обсяг, що відповідає оптимальним розмірам партії деталей; забезпечувати зручність укладання і виїмки деталей; бути міцному, легкої і безпечної в звертанні; бути зручної для штабелювання і транспортування; дозволяти швидко розпізнавати її призначення (мати умовний колір); мати кишені для супровідних документів.

Організаційно-технічні пристрої для зберігання та розміщення інструментів, приладів, технічної документації представлені в табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Організаційно-технічні пристрої для зберігання та розміщення інструментів, приладів і технічної документації

Таблиця 1.5

Оргтехоснащення для розміщення заготівель, деталей та вузлів

Таблиця 1.6

Оргтехоснащення для забезпечення зручності пози та безпеки праці