Міністерство   освіти   і  науки    України

Національний  університет водного  господарства

та  природокористування

Інститут  післядипломної освіти

Кафедра  економіки  підприємства 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з  навчальної   дисципліни  «Організація виробництва » на  тему:

“Організація  виробництва продукції  і вплив її на господарську діяльність підприємства”

Варіант № 8

                Виконав: студент ЗФН,

      спеціальності

      «Економіка  підприємства»

      гр.ЕП-1

                                                  Сульжук С.В. 
 

      Перевірив : к.е.н., доцент

      Онокало В.Г. 

Рівне-2010

     Зміст

           Вступ………………………………………………………………………..3

           І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства…….….4

                 І.1. Виробнича потужність підприємства……………………………..….4

                 І.2. Розробка річного  плану виробництва на підприємстві……………...7

                 І.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві……………11 

           ІІ. Вихідні дані……………………………………………………………..14 

           ІІІ. Використання виробничої потужності підприємства…………….…14

                 ІІІ.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства………………..15

           ІІІ.2. Організація  додаткового випуску продукції…………………..…..18 

IV. Розробка  плану організаційно-технічних заходів  на підприємстві і його вплив  на показники виробничої діяльності  підприємства………..21

           IV.1. Розробка плану  організаційно-технічних заходів……….………..21

           IV.2. Розробка показників виробничої діяльності підприємства……....24

           Висновки…………………………………………………………………...32

           Список використаної літератури…………………………………………32 

           Додатки…………………………………………………………………….34 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ 

     Підвищення  ефективності і інтенсифікації виробництва  тісно пов’язано із забезпеченням більш повного використання створеного виробничого потенціалу, і в першу чергу виробничих потужностей. Розрахунки виробничих потужностей є найважливішою частиною техніко-економічного обґрунтування плану промислового виробництва в галузях і на підприємствах, що здатні забезпечити зв’язок у розвитку взаємозв’язаних галузях і виробництв.

     Практичні розрахунки виробничої потужності виконуються  для обґрунтовування виробничої програми, тому у них рахується  той склад факторів, який здійснить вплив і на виконання виробничої програми.

     Необхідною  умовою організації виробничого  процесу є розробка річного плану  виробництва продукції на підприємстві. План виробництва продукції конкретизує  номенклатуру і асортимент випуску  продукції в плановому році по кожному найменуванню і виду продукції. Обов’язки підприємств по кооперуванню і служать розрахунковою основою для розробки плану реалізації продукції.

     План  виробництва продукції розробляється  в два етапи: перший – розробку проекту відділами і службами підприємства, другий – затвердження плану.

     Після затвердження плану керівники підприємства основні показники річного плану  доводять до дільниць – виробників продукції та майстрів.

     При розробці виробничої програми підприємства використовуються натуральні і вартісні показники. Показники виробничої програми дозволяють вести планування, облік і контроль виконання плану по об’єму, асортименту і трудоємності  випускаємої продукції, порівнювати об’єм виробництв по періодам і визначати його динаміку.

     Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича  програма підприємства

1. Виробнича потужність підприємства

     Виробнича потужність підприємства в загальному вигляді характеризується максимальним обсягом продукції у визначеному  асортименті, яка може бути виготовлена за одиницю часу.

     Виробнича потужність при правильному її визначенні стає надійним орієнтиром в роботі по плануванню і оцінці діяльності підприємства. При визначенні планів капітальних робіт виходять з  необхідності нарощування потужності підприємства, його цехів і дільниць. При виявленні резервів виробництва базуються на відмінності між величиною потужності і досягнутим об’ємом виробництва. За ступенем досягнення виробничої потужності можна визначити результати роботи різних дільниць підприємства, оцінювати їх діяльність в ряді випадків, встановлювати матеріальне і моральне заохочення колективу працівників. Для того, щоб успішно виконувати вище перелічені функції, величина виробничої потужності повинна бути науково обґрунтована.

     Виробнича потужність кожної дільниці виробництва залежить від певних факторів. А саме, кількість продукції, що випускається залежить перш за все від дієздатності основних фондів і ступеня їх використання. Найбільший вплив на виробничу потужність здійснює дієздатність виробничого (технологічного) обладнання. Визначаючи виробничу потужність виходять із всього наявного, закріпленого за підприємством обладнання, за виключенням резервного, з врахуванням тих робіт по модернізації і вдосконаленню обладнання, які будуть проведені на протязі планового періоду.

     На  величину виробничої потужності і її використання впливають і використані  у виробництві інструменти і  пристосування. Розробка і впровадження нових, більш прогресивних видів  інструментів дозволяє використовувати  кращі, більш ефективні технологічні процеси і тим самим зменшити витрати основного технологічного часу на виготовлення продукції. При розрахунку виробничої потужності враховують використання найбільш прогресивних інструментів і пристосувань.

     Значно  впливає на величину виробничої потужності і склад сировини. Виробнича потужність встановлюється виходячи з того складу сировини і матеріалів, який визначений нормальним технологічним процесом.

     Величина  виробничої потужності і покращення її використання залежить також від  технології виробництва. При розрахунку виробничої потужності підприємства чи його дільниці виходять з технологічного процесу, який застосовується на передових підприємствах даної галузі і можливого використання на даному підприємстві.

     На  величину виробничої потужності підприємства впливає спеціалізація підприємства. Питання, що стосується спеціалізації, заслуговує на особливу увагу. В діючих інструкціях по визначенню виробничої потужності рекомендується виходити з тої номенклатури продукції, яка встановлена річним планом. На номенклатуру продукції значний вплив здійснюють потреби народного господарства, кон’юнктури і сезонні коливання попиту, а в окремих випадках і помилки планових органів. Виробничу потужність слід встановлювати виходячи із оптимальної для даного підприємства номенклатури продукції, тобто такої, яка найбільш повно і комплектно завантажує весь склад обладнання, що є в наявності підприємства.

     Особливо  великий вплив на обсяг продукції, що виготовляється, здійснює культурно-технічний  рівень кадрів і їх ставлення до праці. Культурний, свідомий працівник, який добре оволодів технікою виробництва, може значно підвищити використання наявної техніки.

     В основу розрахунку виробничої потужності покладені перспективні техніко-економічні норми використання обладнання, досягнуті передовими працівниками даної галузі промисловості. Потужність визначається виходячи з техніко-економічних норм, досягнутих 20-25% передових працівників на протязі кращого кварталу.

     Одним з найважливіших факторів, що впливають  на величину виробничої потужності і її використання являється рівень організації праці і виробництва, забезпечення найбільш сприятливих умов для безперебійної і високопродуктивної роботи обладнання. Одним з елементів організації виробництва є календарний режим роботи підприємства. Розрахунок виробничої потужності проводиться виходячи з встановленого для підприємств даної галузі промисловості режиму роботи, змінності, тривалості робочого дня, кількості робочих днів в році. При визначенні виробничої потужності витрати часу на ремонт приймаються мінімальними.

     Для підприємств сезонних галузей промисловості  виробнича потужність встановлюється з врахуванням максимальної тривалості сезону, прийнятої для даної галузі промисловості.

     Вибираючи оптимальний варіант спеціалізації  виробництва і календарного режиму роботи обладнання, в більшості випадків виходять з необхідності найбільш повного використання обладнання. Всі інші категорії оптимальності (собівартість, рентабельність виробництва і інші) враховуються при розгляді інших сторін діяльності підприємства.

     Всі перераховані вище фактори можуть впливати як на величину виробничої потужності, так і на ступінь її використання. Тому необхідно чітко розмежовувати  в яких випадках дія того чи іншого фактора збільшує потужність, і в  яких вона впливає лише на ступінь використання потужності.

     Всі міроприємства, спрямовані на зміну  умов, покладених в основу розрахунку виробничої потужності, змінюють її величину. До числа таких міроприємств відносяться:

• впровадження нового обладнання, інструментів і пристосувань, які раніше не використовувалися;
• впровадження нової технології виробництва;
• досягнення передовими працівниками нових, більш високих показників діяльності;
• використання більше ефективних видів сировини.

     Ті  міроприємтсва, які спрямовані на підтягування середніх показників роботи до рівня найкращих, не змінюють величину виробничої потужності, а приводять до кращого її використання.

     Таким чином, величина виробничої потужності поняття динамічне і характеризується для даного періоду максимально можливим випуском продукції за даний період часу на наявному обладнанні і при ступені використання його досягнутому кращими працівниками даної галузі, при заданому календарному режимі роботи і проектуємої оптимальної спеціалізації підприємства. Це означає, що при розрахунку величини виробничої потужності необхідно виходити з передової організації виробництва, застосування повноцінної ефективної сировини, найбільш удосконалених інструментів, обладнання, техніки, технології виробництва, найкращих стійких показників новаторів виробництва певної галузі промисловості.

     Оцінка  рівня використання виробничих потужностей  відіграє важливу роль у системі  управління діяльністю підприємства. Для оцінки реального стану їх використання потрібна певна система  показників. Серед таких показників виділяється коефіцієнт використання проектної потужності, який характеризує рівень використання введених в дію нових потужностей з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбачений проектом рівень. Цей коефіцієнт визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом, до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.

     Зовсім  інше значення має коефіцієнт використання виробничої потужності. Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. Потрібно оцінити рівень використання прийнятої середньорічної і фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового чи фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої чи чистої продукції на значення потужності відповідного виду.

     Важливе значення характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характеристика його окремих підрозділів. Рівень використання середньо розрахункової чи нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності.

     До  групи показників, які характеризують рівень використання виробничої потужності належать і коефіцієнти змінності  роботи і завантаження обладнання, і показник середнього часу роботи однієї машини.

     На  практиці часто доводиться визначати  фактичну величину коефіцієнта змінності  роботи обладнання, який характеризує ступінь фактичного використання обладнання. Для оцінки використання реального фонду роботи обладнання використовується коефіцієнт завантаження  обладнання. Він показує відношення сумарної машиномісткості до дійсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимі роботи підприємства або його підрозділів. Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи.

     Будь-який з показників відображає в першу  чергу використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих  показників характеризує не лише рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.

     Важливим  етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності  завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва чи прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів і груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності завантаження обладнання використовується коефіцієнт пропорційності. Цей коефіцієнт визначається як відношення кількості обладнання, яке зайняте у виготовленні продукції до загальної кількості встановленого обладнання. Він показує наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент. Визначивши рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або лише частково завантажена роботою.

     Важливе місце відіграють при розрахунку виробничої потужності інтегральні  вартісні показники. Вони дають змогу  оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної і проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу з прийнятою потужністю.

     Ефективність  використання активної частини основних виробничих фондів характеризує такий  вартісний показник як випуск продукції  в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання.

     Дуже  важливим показником є коефіцієнт, що характеризує ефективність використання виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить, насамперед, від величини виробничих площ.

     Отже, для оцінки реального стану використання виробничих потужностей застосовується система показників, яка дає змогу  комплексного аналізу використання і розробити заходи щодо реалізації резервів виробничої потужності.

2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві

     План  виробництва продукції конкретизує  номенклатуру і асортимент випуску  продукції в плановому році по кожному найменуванню і виду продукції, обов’язки підприємства по кооперуванню і служить розрахунковою основою для розробки плану реалізації продукції.

     Планування  діяльності підприємства здійснюється на основі річної комплексної програми, спрямованої на досягнення високих  кінцевих результатів і підвищення ефективності виробництва. Річний план складається з таких розділів:

1. Виробнича програма – план введення в дію виробничих потужностей.
2. План підвищення економічної ефективності виробництва –це планування системи показників, що відображають економічний результат роботи підприємства.
3. План розвитку і функціонування нової техніки – план організаціно-технічних заходів, пов’язаних з впровадженням нової техніки з метою ефективного використання ресурсів.
4. План розвитку та використання виробничої потужності - забезпечення збалансованості виробничої програми з потужністю підприємства з врахуванням наявних ресурсів.
5. План механізації виробничого процесу – план забезпечення виробництва обладнанням.
6. План з організації праці – план забезпечення підприємства трудовими ресурсами, визначення продуктивності і оплати праці.
7. План матеріально-технічного забезпечення та комплектації - план забезпечення виробництва основними та допоміжними матеріалами з застосуванням виробничо-технічної комплектації.
8. План роботи допоміжних виробництв - план забезпечення підприємства продукцією допоміжних підприємств і господарств.
9. План по собівартості та прибутку - визначення планового розміру затрат на виробництво продукції з врахуванням заходів по їх

 зниженню, визначення планового розміру прибутку, формування завдань по економії матеріальних ресурсів.

10. План утворення та використання фондів економічного стимулювання – визначення планового розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства для формування фондів економічного стимулювання.
11. Фінансовий план – співставлення доходів по всіх джерелах їх формування з витратами на виробничу діяльність та платежі в бюджет.
12. План соціального розвитку колективу - розробка заходів по покращенню соціальної структури трудового колективу підприємства, умов праці, матеріального становища, побутових і житлових умов життя працівників.

     Порядок розробки проектів річних планів, який склався на підприємствах, надає  необмежені можливості для виявлення  і мобілізації резервів виробництва. Загальний порядок цього процесу має вигляд: 
 

     Рис. 1. Взаємозв’язок виробничих підрозділів  і служб підприємства

       з розробки проекту плану

      1 – зв’язки першого рівня (прямі  і зворотні)

      2 – зв’язки другого рівня (прямі  і зворотні)

     Економічна  служба підприємства розробляє варіанти плану на наступний рік. Скоригувавши його відповідно до завдань, економічна служба дає завдання на розробку проекту  плану виробничим підрозділам і  службам підприємства. Отримавши  від них пропозиції, вона вносить відповідні зміни в свій варіант або повертає їх на доопрацювання як такі, що забезпечують досягнення передбачених показників.

     З точки зору розробки планово-економічних  показників діяльності підприємства найсуттєвішим  є взаємозв’язок економічної служби, виробничих підрозділів, технічної служби і служби МТЗ по розробці проекту плану на наступний рік (рис. 1).

     Економічна  служба підприємства дає контрольні цифри завдання на наступний рік  виробничим підрозділам і технічним  службам підприємства (на рис. 1 позначено стрілками 1 а). Видача завдання службі МТЗ на схемі не показана, бо тут більш суттєвими є зв’язки другого порядку, тобто видача завдань службі МТЗ виробничими підрозділами і технічною службою (стрілки 2 а) і реакція на них з боку служби МТЗ (стрілки 2 б).

     Традиційно  по виробничим підрозділам доводять основні техніко-економічні показники  з обсягу виробництва, праці та собівартості, технічним службам дають завдання, покликані забезпечити досягнення запланованих показників виробництва  підрозділів, зниження трудомісткості виготовлення продукції, норм витрачання матеріальних ресурсів, нарощування виробничих потужностей.

     Отже, план виробництва розробляється  в два етапи. Перший етап – розробка проекту відділами і службами підприємства. Другий етап – затвердження плану. Після затвердження плану керівником підприємства основні показники річного плану доводяться до дільниць виробників продукції та майстрів у двотижневий термін з дня затвердження річного плану.

     Планування  виробничої програми включає в себе рішення певної низки задач. Перш за все планується номенклатура, асортимент і об’єм випуску продукції. Номенклатура виробництва представляє собою перелік виробів (готових виробів, напівфабрикатів), що призначені для виготовлення на підприємстві в плановому періоді. Номенклатура, асортимент і об’єм виготовляємої підприємством продукції в усіх випадках встановлюється на основі потреб народного господарства, що виражені в централізованому завданні по поставці найважливіших видів продукції. З цього випливає, що відповідність номенклатури, об’єму і асортименту випускаємої підприємством продукції завданням розвитку всього народного господарства являється однією з основних вимог, що пред’являються до розробки виробничих програм.

     Також передбачається покращення використання наявної виробничої потужності з врахуванням можливості її раціонального розширення і спеціалізації підприємства. Обов’язковою умовою планування випуску продукції з врахуванням оновлення номенклатури виробництва і збільшення об’єму виробництва являється планування організаційно-технічних заходів, що забезпечують необхідне розширення виробничої потужності, перехід до використання нової техніки і інше.

     Нарешті передбачається розподіл випуску продукції  в часі по окремих відрізках планового  періоду. В плані виробництва намічаються такі терміни випуску продукції, які забезпечують виконання централізованого завдання по поставкам більш важливих видів продукції і зобов’язань підприємства по договорах поставок продукції. Календарне планування виробництва продукції передбачає такий розподіл випуску продукції в часі, який забезпечував би спеціалізацію виробництва. Для цього передбачається обмеження кількості видів продукції, що виробляються в цехах підприємства в окремі відрізки часу.

     Таким чином, виробнича програма повинна забезпечувати високі темпи росту виробництва продукції, максимальне використання виробничої потужності, гарантувати ритмічність роботи протягом року і забезпечувати заділ.

     При розробці виробничої програми підприємства використовуються натуральні і вартісні показники. Показники виробничої програми дозволяють вести планування, облік і контроль виконання плану по об’єму, асортименту і трудомісткості випускаємої продукції, порівнювати об’єм виробництва по періодам і визначити його динаміку.

     Натуральні  вимірники служать вихідними  величинами для визначення потреби  підприємства в робочій силі, сировині, паливі, електроенергії, обладнанні, виробничих площах і тому мають вирішальне значення при розробці плану підприємства. При застосуванні натуральних показників кожний продукт обліковується в метрах, в штуках, тонах, кіловат-годинах, метрах кубічних і інш. У деяких галузях застосовують зведені умовно-натуральні вимірники обсягу виробництва. За допомогою натуральних вимірників найбільш чітко виражається обсяг виробництва продукції і його динаміка.

     При плануванні продукції в натуральному виразі виділяють придатну продукцію  і відходи. Придатною є продукція, що має відповідні хімічні, фізичні, механічні та інші властивості, що характеризують її як споживчу вартість і відповідають вимогам і технічним умовам. Відходи виробництва – це частина сирих матеріалів, що залишились невикористаними при підготовці матеріалів до виробництва чи отримані в процесі виготовлення продукції.

     У внутрішньозаводському плануванні застосовують нормо-години – показник затрат нормованого робочого часу на виготовлення продукції. Його застосовують для вимірювання обсягу виробництва цехів і дільниць з високою номенклатурою виробів, ціни на яких не встановлені.

     Крім  натуральних і трудових показників використовують і вартісні показники, що мають узагальнюючий характер. За їх допомогою визначають об’єм реалізації, товарну, валову і чисту продукцію.

     Планування  товарної продукції являється важливою задачею при розробці плану виробництва. Слід підкреслити, що товарна продукція в натуральному вираженні служить для визначення рівня спеціалізації підприємства і основою розрахунків собівартості, рентабельності, розміру накопичень.

     Планування  товарної продукції заключається у  визначенні розмірів планового випуску товарної продукції в натуральному вираженні і в діючих оптових цінах підприємства.