Організація виробництва в просторі та часі

  РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМТСВАХ.

1. Сутність і суспільне значення організації виробництва.

   Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність, яка спрямована на задоволення потреб. У широкому розумінні „виробництво” – це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту.

    Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини, матеріалів) у корисну продукцію.

      Виробництво не може бути не організованим, без цього воно розпадеться і перестане існувати. Тому організація виробництва – це невід’ємна складова будь-якої системи, і є такою ж змінною, як і розвиток системи.

    Організація виробництва означає внутрішнє упорядкування й координування всіх елементів і ресурсів виробництва, як єдиного цілого, спрямованих на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату в діяльності підприємства. Тобто під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

      Об’єктивна неминучість організації виникає з того, що виробництво постійно перебуває в стані змін і розвитку, який не може бути хаотичним, оскільки ніколи не приведе до досягнення певного результату і мети діяльності.

Перехід на ринкові відносини кардинально  міняють погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найкращого використання техніки і людей  в процесі виробництва і тим  самим підвищує його ефективність.

На перший план в організації  виробництва висувається нова мета виробництва, яка дає змогу в  любий момент перебудувати виробництва  на випуск інших видів продукції  при зміні попиту на неї з найменшими затратами, а також це повинно  бути виробництво високої культури, яке створює умови для випуску  високоякісної продукції точно  у визначені терміни, яка може бути конкурентоспроможною на ринку.

Все це говорить про те, що організація виробництва має  багатопланове завдання, рішення  яких дозволить відповісти на питання, що  має робити підприємство, щоб  успішно господарювати ?

Для керівників і спеціалістів підприємства можливості для успішного  ведення господарювання відкриваються  тільки тоді, коли вони ясно оцінюють стан свого виробництва, тверезо оцінюють перспективи для досягнення поставленої  мети.

Кожне підприємство має свої специфічні завдання організації виробництва  – комплекс завдань по забезпеченню сировиною, найкраще використання робочого часу та робочої сили, поліпшення асортименту  і якості випуску продукції, освоєння нових видів продукції. На практиці багато завдань по організації виробництва  вирішують технологи, тому важливо  розрізняти функції технології і  функції організації виробництва.

Технологія визначає способи  і варіанти виготовлення продукції. Функцією технології є визначення можливих типів машин для виробництва  кожного виду продукції, інших параметрів технологічного процесу, тобто технологія визначає – що треба зробити з предметом праці і при допомозі яких засобів виробництва, щоб перетворити його в необхідний продукт.

Функція організації виробництва  – це визначення конкретних значень  параметрів технологічного процесу  на основі аналізу можливих варіантів  і вибору найбільш ефективного у  відповідності. З метою і умовами  виробництва, або інакше, як краще  задіяти предмет і знаряддя праці, а також саму працю, щоб перетворити  предмет праці в продукт необхідних властивостей з найменшими затратами  робочої сили і засобів виробництва.

В кожному конкретному  випадку організація виробництва  обґрунтовує ефективність міроприємств, що здійснюються, тому що для підвищення організації виробництва потрібні не тільки окремі міроприємства, які  забезпечують підвищення продуктивності обладнання або зниження трудомісткості, або поліпшення якості продукції, або  зниженням затрат сировини. Ефективність виробництва визначається методами ефективного використання елементів  виробництва в їх сукупності.

Особливість організації  виробництва – це взаємозв’язок  елементів виробництва і вибір  таких методів і умов їх використання, які в найбільшій мірі відповідають меті виробництва.

Завдання організації  виробництва:

• поглиблення спеціалізації;
• вдосконалення форм організації виробництва;
• швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції;
• забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу;
• вдосконалення організації праці і виробництва в просторі і часі;
• створення логістичної системи.

Якщо завданнями технології являються  підвищення потенційних можливостей  збільшення об’єму вироблюваної продукції, поліпшення її якості, зниження норм розходу  ресурсів при її виготовленні, то організація  виробництва визначає методи і умови  для досягнення цих можливостей  з врахуванням зовнішніх і  внутрішніх умов роботи підприємства.

Для того, щоб підприємство добре працювало необхідно весь час слідкувати за його роботою, а  саме постійно підвищувати вимоги до конструктування, виготовлення, монтажу  і наладки обладнання; встановлювати  оптимальні експлуатаційні режими їх роботи, виявляти причини простою  обладнання. Основною причиною простою  обладнання являється невідповідальність оперативно-виробничого планування і матеріально-технічного забезпечення. На ряді підприємств оперативне планування здійснюється без належного обгрунтування, відсутні розрахунки оптимальних об’ємів  виробництва, складських запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва.

Оптимальний рівень запасів  повинен визначатися для кожного  підприємства виходячи із особливостей асортименту продукції, техніки, технології, організації виробництва з врахуванням  особливостей поставок сировини і збуту  готової продукції.

Крім цього до завдань  організації виробництва відноситься  скорочення тривалості виробничого  циклу, безперебійне забезпечення сировиною, матеріалами при зменшенні запасів  сировини і матеріалів, а також  готової продукції.

Серед причин, які пояснюють  неповну загрузку встановлено обладнання і неповне використання машин  на протязі всього режимного часу необхідно виділити невідповідальність структури асортименту машин  і диспропорцію у виробничій потужності цехів підприємства.

Тому завданнями організації  виробництва є вдосконалення  асортименту, визначення оптимальної  спеціалізації підприємств, виробничих потужностей, реконструкції і технічного переозброєння виробництва.

2. Предмет та зміст курсу, історія його розвитку.

Організація виробництва  – це економічна наука, яка займає ведуче місце серед суспільних наук, так як вони вивчають виробничі відносини  – відносини між людьми в процесі  виробництва.

Об’єктом курсу являється  промислове підприємство, яке розглядається  в курсі як виробнича система.

Предмет курсу – це вивчення методів і засобів найбільш раціональної організації виробництва.

Організація виробництва  – це особливий вид людської діяльності по створенню і вдосконаленню  виробничої системи.

“Організація виробництва” вивчається в тісному зв’язку  з іншими науками – технологія, забезпечення матеріальними ресурсами, комерційна діяльність, бухгалтерський облік і аналіз, економіка підприємства, організація і нормування праці, управління, маркетинг та інші.

Вивчення курсу – це оволодіння основними принципами та методами організації промислового виробництва, надбання необхідного  практичного досвіду і на цій  основі досягнення високих результатів  в виробничо-господарській діяльності підприємства.

Курс передбачає вивчення вузлових питань економіки в даній  області і використовує об’єктивні економічні закони.

Любі організаційно-технічні рішення, методи виготовлення продукції, виконання виробничих операцій, методи господарювання, якими би вони вдалими, ефективними не були сьогодні, завтра можуть бути поліпшенні або замінені на більш вдосконалені під дією науково-технічних  досягнень зміни умов виробництва. Діалектичний метод дозволяє розглядати організацію виробництва як безперервну  творчу роботу, результатом якої являється  підвищення ефективності виробництва.

Вирішення завдань курсу  можливе на основі системного підходу – який визначає комплексне вивчення об’єкту курсу – промислове підприємство як виробнича система. Системний підхід дозволяє оптимізацію роботи всієї виробничої системи в комплексі, як одне ціле, а не по окремих частинах.

Організація виробництва  починається з промислового підприємства, яке розглядається як виробнича  система зі всіма характерними для  неї властивостями.

Курс знайомить з виробничою структурою підприємства, розкриває  поняття виробничий процес і розглядає  принципи і методи його раціональної організації, можливі види руху предметів  праці, вивчає методику вивчення довжини  виробничого циклу.

Крім того вивчається виробнича  потужність підприємства, організація  технічного обслуговування підприємства.

Спеціалісти повинні знати:

-вирішення завдань, які виникають в виробничо-господарській діяльності підприємства при виборі раціональних варіантів організаційно-планових рішень, які забезпечують ефективність виробництва;

-вміти організовувати роботу виробничого підрозділу;

-оволодіти методами аналізу виробничо-господарської діяльності, раціональної організації виробничого процесу;

-знаходити і використовувати внутрішні виробничі резерви;

-застосовувати організацію, нормування і оплату праці для підвищення ефективності;

-реагувати на зміну попиту.

  Історія розвитку теорії і практики організації виробництва.

   Промислова революція кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст відкрила нову епоху в розвитку теорії і практики організації і управління виробництвом. До того часу товари вироблялися в маленьких майстернях ремісниками та їх учнями. Велике машинне виробництво потребувало узгоджених дій усіх ланок, установлення і суворого виконання певних норм і пропорцій між усіма сторонами виробництва.

  Історія розвитку науки про організацію виробництва:

- 1776 Поділ праці як основа  організації виробництва („Дослідження про природу і причини багатства народів”) А.Сміт.

- 1911 Принципи наукового управління: виділення та вивчення елементів  операцій; хронометраж; нормування  праці; облік; контроль; стимулювання праці Ф.Тейлор.

- 1912 Діаграма графіка робіт,  що відображає реальні та очікувані показники діяльності Г.Гантт.

- 1913 Складальна конвеєрна лінія.  Поточна організація виробництва  Г.Форд.

- 1915 Математична модель управління  запасами. Визначення економічно  доцільного розміру партії замовлення Ф.Харріс.

- 1920-ті рр. Побудова виробничих процесів у часі, моделювання графіків руху деталей по операціях, формули розрахунку виробничого циклу К.Адамецький.

- 1930 Дослідження мотивації праці  Е.Мейо 50-60-ті рр. Методи дослідження операцій: моделювання виробничої діяльності, математичне програмування, методи сітьового планування проектів. Велика кількість дослідників.

- 60-70-ті рр. Широке використання  комп’ютерної техніки Фірми-виробники,  дослідники і споживачі.

- 1980-ті рр. Моделювання виробничих  стратегій як засобу конкурентної  боротьби Дослідники Гарвардської бізнес-школи.

- 1990-ті рр. Моделювання оновлення  бізнес-процесів та радикальних змін М.Хаммер, консалтингові фірми.

- Початок ХХІ ст Екологічний менеджмент. Уведення системи  міжнародних стандартів з метою зменшення забруднення довкілля Міжнародна організація стандартизації.

РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»

1. Загальна характеристика ПАТ «ІнГЗК», етапи його розвитку.

ПАТ «ІнГЗК» входить до складу групи "Метінвест", яка уявляє собою інтегровану компанію, що має дивізіонну структуру побудови бізнесу, що найбільшою мірою відповідає поставленим базовим принципам: забезпечувати високу інвестиційну привабливість і прозорість корпоративної структури.

Корпоративний центр є  ядром управління і центром ухвалення  найбільш значущих стратегічних рішень групи "Метінвест". Корпоративному центру підпорядковані дивізіони:

-Дивізіон вугілля та коксу, що включає три підприємства по видобутку вугілля та виготовлення коксу;

-Гірничорудний дивізіон, що включає сім підприємств, які займаються забезпеченням процесу видобутку та безпосередньо видобутком залізної руди;

-Дивізіон сталі та прокату включає 12 підприємств, що займаються виготовленням з ресурсів, які надаються першими двома дивізіонами, сталі та виробами зі сталі (прокату), а також його реалізацією.

-Дивізіони (утворення, що здійснюють координацію дій підприємств однієї галузі) здійснюють стратегічне і оперативне керівництво підприємствами. Підприємства є самостійними юридичними особами, розвиток яких сплановано на довгі роки наперед в рамках збалансованої стратегії компанії.

ПАТ «ІнГЗК» входить до гірничорудного дивізіону.

Головним видом діяльності ПАТ “ІнГЗК” згідно Статуту, є виробництво залізорудного концентрату.

Юридична адреса досліджуємого підприємства: 50064, Україна, Дніпропетровська обл., Інгулецький р-н., м. Кривий Ріг, вул. Рудна , буд. 47 .

ПАТ "Iнгулецький гiрничо-збагачувальний комбiнат", організаційна структура якого представлена в дод. А, засновано вiдповiдно до рiшення регiонального вiддiлення Фонду державного майна України по Днiпропетровськiй областi вiд 9 сiчня 1997 року № 12/274-АО шляхом перетворення Iнгулецького державного гiрничо-збагачувального комбiнату у вiдкрите акцiонерне товариство, вiдповiдно до Указу Президента України вiд 19 березня 1996 року № 194/96 "Про завдання та особливостi приватизацiї державного майна в 1996р.", з метою забезпечення народного господарства України та iнших держав залiзорудним концентратом, а також одержання прибутку вiд усiх видiв виробничої, торгової, комерцiйної, фiнансової та iншої дiяльностi, дозволеної законодавчими актами України, з метою задоволення соцiальних i економiчних iнтересiв акцiонерiв та трудового колективу. Характерною особливiстю роботи в 2000 роцi є виконання плана приватизацiї згiдно наказа ФДМУ № 1838 вiд 05.09.2000р. Системи корпоративного менеджменту ПАТ "IнГЗК" сертифiкованi на вiдповiднiсть мiжнародним стандартам якостi (ISO 9001:2000), екологiї (ISO 14001:2004) та промислової безпеки (OHSAS 18001).        

Видобуток руди виконується  вiдкритим способом з широким втiленням прогресивної циклiчно-поточної технологiї. Транспортування руди з глибоких горизонтiв кар'єра здiйснюється з використанням автомобiльного та конвейєрного транспорту до дробарно-збагачувального комплексу. Використання в збагаченнi двох технологiй (з шаровим помолом та безшаровим) дає можливiсть маневрувати кiлькiсними та якiсними показниками концентрату, як для збiльшення вмiсту залiза, так i для обсягiв виробництва.

Споживачами продукції ПАТ «ІнГЗК» являються металургійні комбінати України та держави Східної Європи. Значне місце у роботі комбінату відведено переробці вскришних порід та відходів збагачення. Запаси силікатно-магнетитових руд та окислених  кварцитів дозволяють розглядати строк існування комбінату до 2050 року. Крім концетрату, до номенклатури товарної продукції комбінату входять: товарний щебень з гранітних вскришних порід; послуги населенню та інші види продукції.  Основним напрямком діяльності ПАТ є видобуток залізної руди зі змістом заліза: загального - 34,8%, магнетитового - 27,3 %, збагачення залізної руди з виробленням концентрату, що містить більше 64,8 % заліза.

Історична довідка.

1957р. -  було затверджено проектне завдання  на проектування Інгулецького  гірничо-збагачувального комбінату,  потужністю 12 млн тон сирої руди  та 45 млн тон концентрату за  рік.

1958р. -  Радою Міністрів СРСР ЦК КПРС  прийнято рішення про будівництво  Інгулецького ГЗК.

1961р. -  відбувся перший мітинг трудового  колективу ІнГОКа. Початок виїмки  вскришних пород в межах майбутнього  кар’єру, пробурені перші скважини. Створено цех технологічної диспетчеризації та автотранспортний цех.

1964р.  – у кар’єрі здобута перша  тона руди; засновано залізнодорожний  цех, відділ технічного контролю, дільниця підготовки виробництва  – нині ЦПВ.

1965р.  – випущено перший концентрат.

1965р.  – початок діяльності дробарної  фабрики, створено центральну  комплексну лабораторію, запущено  у експлуатацію рудозбагачувальну  фабрику №1, створено ремонтно-будівничий  цех, автотранспортний цех. Отримано  перші автосамоскиди БелАЗ540 та 540А  вантажопід’ємністю 27т – перші  самоскиди, виготовлені на автозаводі  м.Жодіно.

1967р.  – створено центральну лабораторію  вичіслювальної техніки. Засвоюються  автосамоскиди БелАЗ-548 вантажопід’ємністю 40т.

1970р. -  запуск відкритого тракту подачі  крупно кускової руди на ДФ. Здобута 100-мильйонна тона руди.

1973р. -  пуск підземного конвеєрного  тракту «Східний» цикличнопоточної  технології дроблення та транспортування  руди з горизонту – 60 м кар’єру на РЗФ-1 та РЗФ-2.

1975р. -  виготовлено 100-мильйонна тона  концентрату.

1978р. -  виготовлено максимальний річний  обсяг готової продукції за  всю історію комбіната – 14 857 тис.т.

1983р. -  ввод в експлуатацію другого  підземного конвеєрного тракту  «Західний» на горизонті –  60м потужністю 18 млн тон руди  за рік. Добута 500-мільонна тона  руди.

1987р. -  введено технологію збагачення  залізних руд з використанням  декламаторів МД-9.

1997р. -  Інгулецький гірничо-збагачувальний  комбінат стає ВАТ «ІнГЗК».

2001р.  – здобута міліарна тона руди. Розпочата реконструкція РЗФ-1 з  введенням сухою магнітною сепарацією.

2002р. -  орiєнтуючись на мiжнароднi стандарти, пiдприємством впроваджено                                         два кардинальних способи полiпшення якостi виробленої продукцiї та    пiдвищення її конкурентноздатностi - введена в дiю стадiя сухої магнiтної сепарацiї, що дозволяє виводити з обiгу 10% пустої породи, що, в свою чергу, зменшує енергоємнiсть виробництва.      

2003р. -  з метою пiдвищення змiсту залiза  в товарному концентратi з 64% до 70% (при одночасному зниженнi змiсту  оксиду кремнiю з 10,5%-9,6% до 3,75%-3,0%) було введено в експлуатацiю  комплекс магнiтно-флотацiйного доведення  концентрату потужнiстю 3 млн.  тонн на рiк. Крiм цього, на  пiдприємствi введено у лад  комплекс по виробництву емульсiйної  вибухiвки нового поколiння "Украiнiт".2002 р – розпочалось будівництво  корпуса магнітно-флотаціонної доводки  концентрату.

2004р.  – виготовлено 14,14 млн тон концентрату  з вмістом заліза 63,79%.

2005р.  – виготовлено 500-мільйонну тону  концентрату.

2006р.  –  Відбувся запуск дробарно-перевантажного  пункту «Західний-2» на горизонті  240 метрів. Глибина цього комплексу  найбільша серед залізорудних  кар’єрів України. 

2007р. -  ОАО «ІнГЗК» належить «Смарт-холдингу»  російського підприємця Вадима  Новинського, що входить до  ООО «Метінвест Холдинг». «Метінвест»  входить до «Систем Кепитал  Менеджмент» Ріната Ахметова.запуск  в експлуатацію 2-ї черги шламосховище. Виготовлено більш ніж 14 млн  тон концентрату. 

2008р. -  досягнуто рекордного об’єму  виробництва концентрату за технологією  мокрої магнітної сепарації –  1353 тис тон на місяць (липень). Це найвищий показник виробництва  за всю історію підприємства.

   На сьогоднішній день ПАТ «ІнГЗК» входить до складу Гірничорудного дивізіону  групи «МЕТІНВЕСТ» та являється одним з найуспішніших підприємств ГМК України.

Структура підприємства:

До складу ПАТ "IнГЗК" входять наступнi структурнi пiдроздiли: 

- Кар'єр - видобування та навантаження гiрничої маси, укладання розкривних порiд на вiдвали з виробничою потужністю по скеляній масі 70 млн. тон на рік;           

- Дробарна фабрика - здрiбнення рудної маси що надходить для збагачення, транспортування руди на збагачувальнi фабрики з виробничою потужністю більше 34 млн. тон сировинної руди на рік;    

- Рудозбагачувальна фабрика 1 - здобування магнiтосприйнятливих матерiалiв сухим та мокрим способом та знешламлювання промпродукта потужністю більше 14 млн. тон залізо-рудного концентрату на рік,;  

- Рудозбагачувальна фабрика 2 - здобування магнiтосприйнятливих матерiалiв сухим та мокрим способом та знешламлювання промпродукта потужністю більше 14 млн. тон залізо-рудного концентрату на рік;  

- Цех технологiчного автотранспорту - доставка руди до мiсця приймання, перевезення розкривних порiд на перевантажувальнi пункти, будiвництво дамби шламосховища потужністю по об'єму перевозок більше 60 млн. тон на рік;          

- Автотранспортний цех - перевезення персоналу;    

- Залiзничний цех - перевезення гiрничої маси на вiдвал та дамбу шламосховища, транспортування концентрату;     

- Цех технiчного водопостачання та шламового господарства - мережi виробничого водопостачання та гiдротранспорта, перекачка хвостiв збагачення (пульпи) у хвостосховище;       

- Центральна комплексна лабораторiя - контроль за якiстю продукцiї;

- Енергоцех - забезпечення енергетичними ресурсами;    

- Цех технологiчної диспетчеризацiї - забезпечення зв'язком;   

- Вiддiл технiчного контроля - контроль за якiстю продукцiї;   

- Цех мереж та пiдстанцiй;       

- Iнформацiйно-обчислювальний центр;      

- Цех Управлiння;          

• Цех пiдготовки виробництва;
• Управлiння безпеки;        

- Управлiння капiтального будiвництва та ремонта будинкiв;  

- Технологiчна служба наладки дробарно-збагачувального обладнання;

• Виробнича дiльниця магнiтно-флотацiйного збагачення;
• СОАСС (спецiалiзована об'ектова аварiйно-рятiвна служба).

Проведемо аналіз основних техніко-економічних показників роботи ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» у 2011 році, а для цього складемо аналітичну таблицю (таб. 2.1).

Таблица 2.1

Аналіз  техніко-економічних показників