Основні напрями щодо запобігання розширенню безробіття та зростання зайнятості

РЕФЕРAТ

Курсова робота: 50 с., 6 табл., 20 рис., 20 джерел.

Об'єктом дослідження є особливості і проблеми безробіття в Україні.

Метою роботи є теоретичне дослідження проблеми безробіття та аналіз впливу динаміки безробіття на обсяг валового внутрішнього продукту України.

Сфера зайнятості населення в умовах перехідної економіки привертає все більшу увагу вчених і практиків. Основними проблемами, які потребують дослідження, є невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня незайнятого населення потребам економіки області та ринку праці. Особливо актуальне питання про вплив динаміки зайнятості на обсяг валового внутрішнього продукту України.

БЕЗРОБІТТЯ, ЗАЙНЯТІСТЬ, ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ

ЗМIСТ

50

ВСТУП

Результатом праці мільйонів робітників, селян та інтелігенції є певна сукупність створених матеріальних і духовних благ. Залежно від типу суспільства відбувається розподіл працюючих у сферах і галузях народного господарства, створюється різна кількість матеріальних і нематеріальних благ. Тип суспільства визначає також основні принципи розподілу, перерозподілу, обміну і споживання створених благ.

Переважна більшість сучасних економістів відстоюють позицію, що будь-яка суспільна корисна праця є продуктивною працею, оскільки створює національне багатство безпосередньо або опосередковано, а також сприяє підвищенню добробуту людей. Отже, національний продукт створюється в усіх галузях та сферах економічної діяльності.

Україна вже більш як 10 років розбудовує ринкову економіку. За цей час вона пережила глибокий спад виробництва, стабілізацію, а з 2000 р. переживає поступовий вихід з прірви економічної кризи.

Як же оцінити стан економіки України за роки її незалежності? Для цього варто проаналізувати динаміку таких показників, як реальний ВВП, рівень безробіття, експорт, імпорт, доходи та видатки бюджету, рівень мінімальної, середньої зарплати та прожиткового мінімуму тощо.

У комплексі проблем, що пов'язані з ринковою трансформацією економіки України, одне з головних місць займають проблеми ринку праці і створення ефективного, адекватного сучасним умовам механізму регулювання зайнятості.

Серед широкого кола організаційно-економічних і соціально-політичних проблем, обумовлених сучасною ситуацією в економіці України, найбільше важливою і складною є проблема зайнятості. Адже зайнятість являє собою найбільше уразливе місце в системі ринкових відносин, тому що саме через цю сферу найбільше наочно висвітлюються всі економічні і соціальні протиріччя, визначаються ефективність виробництва й умови життя громадянина будь-якої країни.

Особливість ринку праці в Україні полягає в тому, що методи соціально-економічної організації зайнятості, що діяли раніше, вичерпали себе, а нові в повному обсязі не створені. Характерною рисою українського ринку праці стає тенденція зросту числа безробітного і зниження зайнятого населення. Незайнятість стає масовим явищем, а соціальна напруженість наближається до критичного рівня.

Досягнення високого рівня зайнятості є сьогодні найважливішою ціллю державної політики більшості країн із розвитою ринковою економікою» оскільки рахується, що чим повніше використовуються запропоновані на ринку трудові ресурси, тим більше розмір утворюваної в суспільстві продукції, а виходить, і більш високий рівень задоволення потреб і добробуту громадян.

Проблеми ринку праці розглядали такі автори: Дзюба С.Т.,
Заславський І., Кім М., Буланов В.В., Устинова І.В., Нікіфорова А.А. і інші. 

Об'єктом дослідження є особливості і проблеми безробіття в Україні.

Метою роботи є теоретичне дослідження проблеми безробіття та аналіз впливу динаміки безробіття на обсяг валового внутрішнього продукту України.

Завданням даної роботи є:

–                    вивчити теоретичні аспекти безробіття як соціально-економічного явища;

–                    проаналізувати стан безробіття населення України;

–                    визначити основні напрями щодо запобігання розширенню безробіття та зростання зайнятості.

При написанні курсової роботи були використані методи діалектичного матеріалізму і порівняння, аналізу і синтезу, а також індукції і дедукції та ін.

Робота складається з реферату , вступу, 3 розділів, висновку та переліку посилань, що містить 20 джерел.

1 БЕЗРОБІТТЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Сутність безробіття і причини його виникнення

Безробіття є невід’ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону - попиту і пропозиції. Безробіття - незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об’єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін. Безробіття, котре наступило внаслідок об’єктивних причин, зобов’язує суспільство турбуватися про громадян, які залишилися без роботи не зі своєї вини і не за власним бажанням [4, c.87].

Ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення безробітного: «Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи». Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу, виявляючи економічну активність.

Більш широке поняття безробітного, за методологією МОП, - це особи віком 15-70 років (зареєстровані та не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам [13]:

а) не мали роботи (прибуткового заняття);

б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;

в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу тому, що вже знайшли її і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також навчаються за направленням державної служби зайнятості.

Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні.

Соціальна сутність безробіття - в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості .

Таким чином, безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід’ємною, а з другого, - неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості.

Організаційно-економічні причини безробіття в ринковій економіці полягають в руслі теорій, з позицій яких аналізується ринок праці. Так, основу виокремлення різних причин і видів безробіття становлять принципово різні погляди прихильників неокласичної і кейнсіанської теорій. Якщо неокласики пояснюють безробіття недосконалістю ринку праці, тобто мікроекономічними причинами, то у кейнсіанців воно є наслідком дефіциту сукупного попиту в економіці, тобто макроекономічних причин.

На рис. 1.1 ринок праці спочатку знаходиться в крапці рівноваги (е), котрій відповідає заробітна плата We і кількість зайнятих Le. Однак остання менша за чисельність економічно-активного населення (LF), а тому «класичне» безробіття складає L3-Le осіб.

«Кейнсіанське» безробіття виникає через «жорстку» заробітну плату - у відповідь на переміщення кривої попиту на працю D0 до положення D1 , яке викликано зниженням сукупного попиту в економіці. При цьому рівень заробітної плати не змінюється, як передбачається у класичній теорії. Внаслідок цього і виникає розрив між рівнем попиту і пропозиції при фіксованій заробітній платі. На рис. 1.2 це - L1Le.

LeL3 - рівноважне (добровільне) безробіття;

L1L2 - нерівноважне (вимушене) безробіття;

LF - робоча сила

Рисунок 1.1 - «Класичне» безробіття [8, c. 210]

We - const.

L1Le - «кейнсіанське» безробіття (вимушене, нерівноважне)

Рисунок 1.2 - «Кейнсіанське» безробіття [8, с. 210]

Проте розрив між рівнем попиту і пропозиції не означає, що «кейнсіанське» і «класичне» безробіття не можуть співіснувати водночас. На рис. 1.2 бачимо, що загальне безробіття L1L2 складається з Le L2 - рівноважного «класичного» безробіття, яке викликано недосконалістю ринку праці, та L1Le - «кейнсіанського» безробіття.

Найбільш широко виникнення безробіття пояснюється марксистською теорією, за якою вважається, що з розвитком науки і техніки підприємці все більшу частину прибутку вкладають у капітал і меншу - в заробітну плату. Таким чином капітал заміщує робочу силу. Теорію К.Маркса стосовно виникнення безробіття необхідно обов’язково враховувати в розробці та практичній реалізації державної політики зайнятості. Її повинні мати на увазі і працівники державної служби зайнятості, розробляючи заходи щодо запобігання розвитку безробіття.

Для вимірювання безробіття використовуються абсолютні й відносні показники [4, c.90].

До основних абсолютних показників належать:

                   чисельність безробітних на рівнях: країна, область, місто, район;

                   чисельність безробітних за статево-віковою ознакою, освітою, місцем проживання, соціальним статусом;

                   середня тривалість безробіття в місяцях.

До основних відносних показників безробіття належить рівень безробіття, який визначається на початок або на кінець періоду і розраховується у відсотках до трудових ресурсів (офіційна статистика) і до економічно-активного населення за формулами:

;                                                        (1.1)

;                                                        (1.2)

де u - рівень безробіття;

U - чисельність безробітних, виявлена обстеженням домогосподарств, осіб;

UL - чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, осіб;

L - чисельність трудових ресурсів (робочої сили), осіб.

LF - чисельність економічно-активного населення, виявлена обстеженням домогосподарств, осіб.

Крім указаних основних показників безробіття, форми державної статистичної звітності № 1-ПН і №2-ПН налічують багато додаткових, які виражаються в абсолютних величинах (скільки безробітних проходять професійне навчання, скільки закінчили, а скільки припинили навчання, беруть участь у громадських роботах, скільком призначено допомогу та ін.), котрі не складно перевести у відносні. Всі вони використовуються для аналізу стану ринку праці і зайнятості.

Наскільки точно можна розрахувати безробіття? Як свідчить світова і вітчизняна практика, точного виміру безробіття ніколи досягти не вдавалося через:

                   не завжди правдиву інформацію громадян;

                   часткову зайнятість, яка офіційною статистикою частіше враховується як повна;

                   неврахування тієї частини незайнятих, котрі втратили надію знайти роботу після її тривалих пошуків і вилучені з обліку безробітних.

Деякі пропозиції стосовно точнішого обліку безробітних дає спеціаліст МОП Гай Стендлінг через неповну зайнятість, але повністю довіритися цьому методу теж не можна.

1.2 Види безробіття

Виходячи з того, яким чином людина залишилася без роботи, види безробіття можна поєднати в дві групи: добровільне і вимушене [5, c.301].

Добровільне безробіття в основі має суб’єктивну причину і цілком залежить від носія праці. До нього належить фрикційне безробіття, тобто короткотерміновий період незайнятості, необхідний для пошуку нової роботи або переходу з одного на інше місце роботи, а також коли особа звільнилася за власним бажанням.

До групи вимушеного безробіття належать: циклічне, структурне, інституціональне, регіональне, технологічне, приховане, економічне, часткове і сезонне безробіття.

Група добровільного безробіття і група вимушеного безробіття диференціюються за ознакою причини, яка породжує той чи інший вид. Принципова різниця між ними полягає в тому, що добровільне безробіття не є турботою держави, не реєструється в органах ДСЗ і за нього не сплачують допомогу. Вимушене безробіття, навпаки, є постійною турботою держави й осіб, які зареєстровані в органах ДСЗ як безробітні, одержують допомогу по безробіттю.

Циклічне безробіття пов’язано з фазою спаду економічного циклу. Воно небезпечне своєю тривалістю. Циклічне безробіття для України є основним видом безробіття у зв’язку з тривалою кризою в економіці.

Структурне безробіття є наслідком структурних зрушень в економіці як у галузевій сфері, так і в зміні форм власності. Таке безробіття теж притаманне Україні у зв’язку з структурною перебудовою економіки.

Інституціональне безробіття породжується правовими нормами, прийнятими в країні, які негативно впливають на попит або на пропозицію робочої сили. Воно, наприклад, може бути похідним від введення гарантованого мінімуму заробітної плати. Розглянемо це на такому прикладі. Припустимо, що мінімальну заробітну плату на конкретному і врівноваженому ринку праці завдяки прийнятому закону необхідно підвищити з рівня We до рівня W1 (рис. 1.3).

Рисунок 1.3 - Виникнення інституціонального безробіття через
підвищення мінімальної заробітної плати [4, c.93]

При цьому заробітна плата We в даній економіці врівноважувала попит і пропозицію тієї категорії найманих працівників, котрі її отримували. Після прийняття закону про підвищення мінімальної заробітної плати до величини W1 відповідно до класичної теорії потреба в працівниках, які отримували мінімальну заробітну плату, впаде з Le до L1, а пропозиція - зросте до L2. Навіть у разі згоди працівників працювати за стару заробітну плату (Wе) наймач не може цього зробити, не вступаючи в конфлікт із законом, внаслідок чого виникає безробіття, величина якого становить L1 L2. Інституціональне безробіття може бути також наслідком надмірних соціальних виплат та недосконалої податкової системи, які знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування скорочують доходи громадян і роблять їх зіставними із соціальними виплатами.

Економічне безробіття викликано кон’юнктурою ринку та поразкою товаровиробника у конкурентній боротьбі через незадовільне керівництво конкретним підприємством, відставання у застосуванні нових технологій та устаткування. Воно існує постійно, в тому числі і в Україні, але посилюється зі спадом економіки і зниженням попиту на товари і послуги.

Регіональне безробіття викликано різними причинами, притаманними конкретному регіону, наприклад закриттям вугільних копалень у Донбасі. Однак для окремого регіону воно є або структурним, або сезонним, або якогось іншого виду.

Технологічне безробіття є наслідком вивільнення працівників у результаті модернізації устаткування та втілення нових технологій.

Сезонне безробіття - підвищена незайнятість у міжсезонні, притаманна окремим галузям виробництва, таким як сільське господарство, цукрова і м’ясомолочна промисловість тощо.

Приховане безробіття - це неповна вимушена зайнятість працівників, які стали зайвими з різних організаційно-економічних причин виробництва, але продовжують знаходитися у складі підприємства.

Формами прихованого безробіття є:

                   збиткова чисельність працівників, які отримують заробітну плату;

                   оформлення відпусток з ініціативи адміністрації;

                   зростання цілодобових та внутрішньозмінних простоїв з організаційно-економічних причин.

Приховане безробіття в Україні набуло значного поширення. Приховане безробіття тому так і називається, що керівники підприємств намагаються його приховати від обліку. Це завдає шкоди і підприємству і суспільству. Таке безробіття треба вивести з «тіні». Цю мету певною мірою виконує ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Відповідно до міжнародних норм воно називається частковим. Часткове безробіття - це втрата особою частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу і (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру. Як бачимо, часткове безробіття не є формою прихованого безробіття. Це - одна з форм неповної зайнятості.

За часовим аспектом є два види безробіття - застійне і хронічне.

Застійне безробіття включає стійкий прошарок безробітних маргіналізованих громадян: бомжів, жебраків, бродяг. Воно не обов’язково є наслідком тривалого періоду безробіття, хоч хронічне безробіття значний «постачальник» громадян до застійного безробіття.

Хронічне безробіття виникає разом з масовим безробіттям, як правило, в періоди циклічного спаду, коли створення нових робочих місць тривалий час відстає від наявної чисельності найманих працівників, які пропонують свою працю. Нині воно притаманне ринку праці України. Так, у 2001 р. середня тривалість безробіття в нашій країні становила 12 місяців, а тому поширюється і застійне безробіття. Слід наголосити, що тривалість безробіття важливіша характеристика ринку праці. Вона віддзеркалює гнучкість ринку праці і стан державного управління зайнятістю.

Чим же небезпечне хронічне безробіття?

Працівники Луганського центру профорієнтації громадян проведеними дослідженнями встановили, що найнебезпечніша фаза у тих, хто залишився без роботи, настає після шести місяців її пошуку. В цій фазі починають з’являтись ознаки деструктивних змін особистості, а надалі - безпорадності й примирення із ситуацією. Людина починає звикати до бездіяльності, не говорячи вже про те, що вона втрачає професіоналізм і здобуті навички [10, с. 12]. Такого ж висновку дійшли і зарубіжні вчені. Так, на рис. 1.4 подана залежність вірогідності працевлаштування від тривалості безробіття.

Після шести місяців не тільки безробітні втрачають віру, кваліфікацію і навички, а й роботодавці з перестрогою відносяться до таких громадян [8, с. 225]. Ось чому суспільству дешевше обійдеться безробіття, наприклад, в 2 млн осіб із середнім терміном два-три місяці, ніж в 1 млн терміном понад шість місяців.

Рисунок 1.4 - Залежність вірогідності працевлаштування від тривалості безробіття [8, с. 227]

Після знайомства з різними видами безробіття виникає питання: для чого ж треба знати диференціацію безробіття за видами?

Як кожна хвороба потребує для лікування лише їй притаманні ліки, так і кожний вид безробіття потребує певних заходів щодо запобігання його розширення. Саме в цьому і полягає практичний зміст диференціації безробіття за видами. Так, якщо передбачається циклічне безробіття, то слід подбати про активізацію інвестиційної та структурної політики, нагромадження коштів на соціальну допомогу безробітним, розширене втілення гнучких форм зайнятості (ГФЗ), підвищення купівельної спроможності населення за рахунок збільшення субсидій і трансфертів, про розвиток самозайнятості й громадські роботи. Важливо не допустити переходу циклічного безробіття в масове і хронічне, застосовуючи всі можливі заходи.

Якщо передбачається структурне або технологічне безробіття необхідно більше коштів виділяти на активну політику, спрямовувати їх передусім на професійну перепідготовку і підвищення кваліфікації незайнятого населення, розвиток малого підприємництва, на створення додаткових економічно доцільних робочих місць.

Приховане безробіття необхідно перш за все виводити з «тіні» у відкрите, законодавчо стимулюючи цей перехід і здійснюючи певні заходи щодо розширення сфери докладання праці за рахунок широкого втілення ГФЗ, підтримки збереження діючих робочих місць тощо.

Під час виникнення економічного безробіття слід налагодити менеджмент на підприємстві, розібратися з відповідністю керівництва підприємством завданням, які стоять перед підприємством. Щодо безробітних, то їх потрібно перекваліфікувати для працевлаштування на вільні робочі місця, задіяти на громадських роботах, підтримати у відкритті своєї справи.

Сезонне безробіття можна пом’якшити розвитком самозайнятості робочої сили, індивідуальної трудової діяльності, іншими додатковими заходами щодо розширення сфери зайнятості.

Підсумовуючи викладене, зауважимо, що безробіття - це складне соціальне, економічне і психологічне явище з негативними наслідками для конкретної особи і суспільства в цілому. Так, професор Д. П. Богиня підкреслює, що за даними соціальних досліджень, проведених у нашій країні, зростання чисельності непрацюючих з-поміж молоді лише на 1 % зумовлює збільшення злочинності в молодіжному середовищі на 4 % [3, с. 9]. За оцінкою зарубіжних експертів, підвищення безробіття на 1 % призводить до зростання смертності на 2 %, вбивств - на 5,7, самогубств - на 4,1 %. Зокрема, в США воно зумовлює ріст психологічних захворювань на 6 %, розлучень - на 7 %, самогубств - на 5 % [20, с. 7].

1.3 Безробіття і макроекономічні показники

Велике значення щодо макроекономічного аналізу і прогнозування зайнятості має такий показник безробіття, який виконує функцію індикатора як природна норма безробіття, або природний рівень безробіття. Існують різні концепції щодо визначення природного рівня безробіття в кількісному аспекті.

Перша концепція: природний рівень безробіття - це така його величина, за якої заробітна плата та інфляція або стійки або знаходяться на допустимому рівні.

Друга: природний рівень безробіття - це така його величина, за якої кількість незайнятих робочих місць дорівнює кількості безробітних.

Третя: природний рівень безробіття - це такий рівень безробіття, за якого будь-яке підвищення попиту на працю не спричиняє скорочення чисельності безробітних. Тобто, це - рівень безробіття, за якого воно в основному все добровільне. На наш погляд, дана концепція - найбільш реалістична і прийнятна.

Безробіття фрикційного і структурного типу існує у будь-який період економічного розвитку. Тому термін «природний рівень безробіття» можна визначити як рівень безробіття, котрий відповідає ситуації макроекономічної рівноваги [10, с. 12]. У кількісному вимірі природний рівень безробіття становить 4-6 % економічно-активного населення і не впливає на розвиток соціально-економічних процесів.

Поняття природного і перевищуючого його рівень безробіття ілюструє крива Беверіджа (рис. 1.5). Вона характеризує залежність, яка склалася в економіці між безробіттям і числом вільних робочих місць та вакансій. При будь-якого рівня безробіття завжди є вакансії (непрестижні робочі місця, робочі місця і вакансії, структура яких не відповідає структурі та якості вільної робочої сили). Аналогічно навіть за наявності великої кількості вакансій знайдуться люди, котрі в даний момент шукають роботу, тобто є безробітними. Тому криві, наближуючись до вісей, ніколи їх не торкаються.

Крива Беверіджа для будь-якої економіки представлена кривою А. Фактичний рівень безробіття на даний момент дорівнює UX. Бісектриса прямого кута OZ перетинає криву A в крапці Y, якій відповідає безробіття UY. При цьому UY= VY, тобто чисельність безробітних відповідає кількості вакансій. Це означає, що природний рівень безробіття для економіки А дорівнює UY. І якщо фактичний рівень UX перевищує рівноважний UY, то таке перевищення пояснюється передусім циклічним безробіттям.

UX та UF - фактична кількість безробітних;

OZ - бісектриса координатного кута.

Рисунок 1.5 - Крива Беверіджа [8, c.98]

Положення крапки фактичного безробіття на Кривій Беверіджа характеризує напруженість ринку праці на даний момент. Відношення числа безробітних до числа вакансій називається коефіцієнтом напруженості (К):

                                                        (1.3)

У точці рівноваги Y К дорівнює одиниці. Якщо К зростає, то збільшується у першу чергу циклічне безробіття. Для України станом на
1 січня 2002 р. коефіцієнт напруженості складав 17 (навантаження на одне вільне робоче місце). Але розбіжність його становила від 1 у містах Києві та Севастополі до 44 у Рівенській області.

Крива Беверіджа не є постійною. Зміна економічної ситуації викликає її переміщення, наприклад у положення В, де спостерігається вищий рівень природного безробіття - UF і більша кількість вільних робочих місць - VF. Це означає, що економіка має значні структурні зміни [8, с. 213].