Основні напрямки вдосконалення антимонопольної політики в Україні

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….. 4

Розділ  1. Конкуренція як основний атрибут ринкової економіки……………. 6

1.1. Ринкова конкуренція, її суть форми……………………………………....6

1.2. Закон конкуренції і його функції…………………………………………11

1.3. Специфіка конкурентних умов в Україні та її вплив на розвиток малого бізнесу…………………………………………………………………………..18

Розділ 2. Сутність монополії і монополізму, їх соціально-економічні наслідки…………………………………………………………………………22

2.1. Становлення монополізму………………………………………………..22

2.2. Класифікація монополій………………………………………………….24

2.3. Основні показники монопольної влади………………………………....28

Розділ 3. Основні напрямки вдосконалення антимонопольної політики в Україні…………………………………………………………………………..33

3.1.Основні напрямки діяльності Антимонопольної політики в Україні……33

3.2.Зарубіжний досвід впливу антимонопольної політики на розвиток економіки в державі; країнах із ринковою економікою ……………………36

Висновки………………………………………………………………...………38

Список  використаної літератури………………………………………………40

Додатки………………………………………………………………………….42

Додаток 1………………………………………………………………………..43

Додаток2…………………………………………………………………………44 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП 

    Ринок - обов'язковий компонент товарного господарства. Без виробництва немає ринку, без ринку немає  виробництва. Об'єктивна необхідність ринку викликана тими ж причинами, що і виробництво: розвитком суспільного поділу праці й економічним відокремленням суб'єктів ринкових відносин. Ці умови зароджувалися і розвивалися як єдине ціле, як єдиний процес взаємодії виробництва і збуту продукції.  Ринок багатоликий і настільки ж різноманітні його визначення. Ринок породжує конкуренцію.

    ^{В умовах формування ринкових відносин органи державного управління потребують усебічного обґрунтування  шляхів соціально-економічного розвитку територій  різного ієрархічного рівня. Зростають  потреби в спеціальних  дослідженнях територіальної організації ринкових структур, що є суспільно-географічними  утвореннями. Одним  із найважливіших  завдань нині є  підвищення конкурентоспроможності регіонів, моделювання  процесів їхнього  розвитку з метою  обґрунтування конструктивних рекомендацій для  посилення ділової, соціальної активності та  інвестиційної  привабливості.}

    На даному етапі величезне значення має створення й удосконалення законодавчої бази з приводу регулювання монополістичних процесів і конкуренції, розуміння населенням України необхідності економічних реформ в цій сфері.

    У зарубіжній та вітчизняній літературі розгорнулася дискусія про неоднозначний  вплив монополій на соціально-економічний розвиток суспільства і, виходячи з цього, – про доцільність та ефективність антимонопольно-конкурентної політики держави.

    Увагу на сумнівність однобічно негативного  ставлення до цього економічного явища особливо активно звертають  зарубіжні публікації. Найвідомішими  з них є публікації Крендала та Уїнстона . Але ідеологічним початком такого ставлення до недосконалої конкуренції прислужилися цікаві дослідження відомої жінки-економіста Дж. Робінсон, яка довела, що монопольна ціна необов'язково є найвищою на ринку і що в деяких випадках випуск продукції за умов монополії може перевищити випуск за умов конкуренції [12, с.250]. Ці положення підтверджує і доволі оригінальний економіст Й. Шумпетер, що підтверджував бажання монополіста встановити максимальну ціну, але переконував у тому, що наявність нових технологій виробництва, кращого менеджменту та організації виробництва змусить-таки наближати максимальну монопольну ціну до конкурентної .

    Метою даної курсової роботи є дослідження конкуренцій та монополій в Укаїні та в світі, основних напрямків  вдосконалення антимонопольної політики в Україні.

    Завданням  роботи є:

• з’ясувати теоретичні аспекти ринкової конкуренції, її суть та форми;
• розкрити суть монополій і монополізму, їх соціально-еконоічні наслідки;
• проаналізувати зарубіжний досвід впливу антимонопольної політики на розвиток економіки в державі; країнах із ринковою економікою;
• обґрунтувати стратегічні пріоритети вдосконалення антимонопольного законодавства в Украіні.

    Об’єктом  дослідження є конкуренція та монополія в ринковій економіці.

    Предмет дослідження – теоретико-методологічні та прикладні аспекти д конкуренції та монополії в ринковій економіці.

    При написанні курсової роботи були використано : З. У. ”Про захист від недобросовісної конкуренції”, З. У. ”Про захист економічної конкуренції”, З. У. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності, статті та наукові журнали, посібники, а також сайти мережі Інтернет. 
 
 

    Розділ 1. Конкуренція як основний атрибут

    ринкової  економіки 

    

1. Ринкова конкуренція, її суть форми

 

    Конкуренція (від лат. "concurrientia" - стикатися) означає суперництво між суб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва, продажу  і купівлі товарів. Такий вид економічних відносин функціонує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні і ні від кого не залежні суб'єкти господарської системи. У такому самому становищі повинні бути і покупці товарів.

    Конкурентна боротьба за економічне процвітання  і виживання є економічним  законом ринкового господарства.

    Продавці  хочуть продати свої товари найдорожче, але конкуренція змушує їх збувати  продукцію дешевше, щоб стимулювати  попит покупців. У боротьбі між  продавцями (прагнуть продати найдорожче) і покупцями (прагнуть купити дешевше) виграють ті, хто більш згуртований  і має можливість нав'язати свою (вигідну для них) ціну. В умовах "вільної" конкуренції на ринку всі рівні, як продавці, і всі рівні, як покупці, але перемагає той, хто при тій самій якості товару має менші витрати виробництва або при тих самих витратах виробляє продукцію вищої якості.

    З витягу Конституції України: «Про права, свободи та обовязки людини і громадянина зазначено, що «держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.» [1,20с.].

    Конкуренція - категорія товарно-ринкової економіки. Її зародження і виникнення історично  належать до простого товарного виробництва. У процесі конкуренції кожний дрібний виробник намагається створити для себе найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів. Особливого розвитку конкуренція набула з переходом до великого товарного виробництва. У ХХ на початку ХХІ ст. конкуренція в усіх країнах свідомо використовується як одна з рушійних сил економічного і соціального прогресу.

    Пронизуючи  всю систему виробництва й  споживання товарів і послуг, конкуренція  здійснюється в багатьох формах, які  з розвитком суспільства стають дедалі різноманітнішими.

    За  формами конкуренції економічна теорія виділяє чотири моделі ринку: 1) чиста конкуренція; 2) монополістична конкуренція; 3) олігополія і 4) чиста  монополія [10, 158с.].

    Досконала або чиста конкуренція — це ситуація на ринку, де представлено велику кількість продавців і покупців ідентичного (стандартизованого) товарного  продукту, тобто практично однорідного  продукту з однаковими споживчими властивостями. Таким стандартизованим товарним продуктом  можуть бути, наприклад, цукор, пшениця  певного сорту, акції фірми, цемент певної марки. Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окремий продавець не може встановлювати  ціну, яка перевищує ринкову, оскільки покупці можуть придбати необхідну  кількість товару в інших продавців  за ринковою ціною.

    Характерні  ознаки досконалої конкуренції:

    - велика кількість незалежних  учасників обміну — продавців  і покупців;

    - стандартизований (однорідний) тип  продукту, це означає, що продукт одного виробника ідентичний продукту іншого виробника;

    - мобільні ресурси, тобто вільне  входження у галузь виробництва  і можливість такого самого  вільного виходу з неї. Початок  виробництва продукту і кінець (вихід з виробництва) не завжди  помітний, особливо якщо йдеться  про сільськогосподарську продукцію,  оскільки пшениця, ячмінь і  соя — це різні ринки. Фермер  може зайнятися вирощуванням  пшениці або використати ресурси  для вирощування сої, хоча земля  фізично не змінюється, її використання відповідає розумінню входження і виходу з ринку. Мова йде про умови ринку, а не про фізичні засоби виробництва;

    - наявність повної інформації  в учасників обміну. Покупці повинні  мати відомості про існуючих  продавців, ціни їх продукції,  інші умови реалізації. Якщо хтось  із них підвищить ціну на  свою продукцію, то втратить  покупців.

    Недосконала конкуренція існує тоді, коли лише кілька великих фірм виробляють основну  масу певного товару і мають можливість впливати на встановлення ціни. Вона виявляється  у формі монополії і монопсонії. Монополія — це виключне право  на виробництво, торгівлю тощо, яке  належить одній особі, групі осіб або державі. Вона виникає, коли окремий  виробник займає домінуюче становище  і контролює ринок певного  товару. Монополія впливає на ціну за допомогою зміни обсягів виробництва  та величини закупівель. Монопсонія —  це домінуюче становище споживача  на ринку. Монополія і монопсонія — це крайні випадки недосконалої конкуренції. Основними типами недосконалої конкуренції є монополістична й  олігополістична конкуренція.

    Монополістична  конкуренція — це ринкова ситуація, за якої відносно велика кількість  виробників пропонують схожу, але не ідентичну продукцію. Прикладами такої  конкуренції можуть бути такі: "журнал для ділової жінки", "свіжий хліб", "широкий вибір косметики". Кожна фірма володіє часткою  ринку (відносно невеликою), тому вона має дуже обмежений контроль над  ринковою ціною. Однією з основних ознак  монополістичної конкуренції є  диференціація продукту. Увійти в  галузь з монополістичною конкуренцією відносно легко. Але порівняно з  чистою конкуренцією можуть бути певні  фінансові бар'єри, зумовлені потребою виробити і запропонувати товар, що відрізняється від товару конкурентів, і зобов'язанням рекламувати цей  товар. Уже існуючі фірми можуть володіти патентами на свою продукцію  та авторськими правами на фабричні клейма і торгові знаки, що ускладнює  копіювання таких товарів. Відносна легкість входження в галузь приводить  до появи конкурентів з боку нових фірм.

    Якщо  відносно невелика кількість фірм панує  на ринках товарів і послуг —  це олігополістична конкуренція. Олігополії можуть бути однорідними або диференційованими, тобто можуть виробляти стандартизовані  або диференційовані продукти. Численні непродовольчі товари, які виготовляються в умовах олігополістичної конкуренції, — сталь, цинк, мідь, алюміній, свинець, цегла, технічний спирт та інші є  стандартизованими продуктами. Особливістю  олігополістичної конкуренції є  взаємозалежність рішень фірм про зміну  цін або обсягів виробництва. Жодне з цих рішень не може бути прийняте без урахування й оцінки можливих відповідних дій з боку конкурентів. Тобто фірми, які перебувають  в умовах олігополістичної конкуренції, є взаємозалежними, поведінка будь-якої з них впливає і сама зазнає впливу з боку конкурентів.  (Додаток  1 )

    Недобросовісна  конкуренція — це діяльність суб'єктів  ринку, спрямована на забезпечення домінуючого  становища на ринку й одержання  максимальної вигоди за допомогою обману споживачів і партнерів. Недобросовісна конкуренція має такі вияви:

    - неправомірне використання товарного  знака, фірмового найменування, марки  товару, копіювання форми, упаковки, пряме відтворення товару іншої  фірми;

    - поширення неправдивих відомостей про товари інших підприємців;

    - оволодіння, використання, розголошення комерційної таємниці, що завдає шкоди іншому підприємцеві;

    - переманювання провідного персоналу фірм-конкурентів.

    Не  слід, звичайно, перебільшувати масштаби і можливості такої діяльності, але  і не зважати на неї не можна. Тому ринковий механізм потребує певного  коригування ззовні, що може здійснити  лише держава.

    За  законом України: «Про захист від  недобросовісної конкуренції» зазначено, що «Недобросовісною конкуренцією є  будь-які дії у конкуренції, що суперечать  торговим  та  іншим  чесним  звичаям  у  господарській діяльності.  { Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 689-VI ( 689-17 ) від 18.12.2008 } .[ 2. ст.1036]

    Наріжним  каменем логіки ринкової системи  є визнання активної конкуренції  на вільних ринках. Досягти досконалої конкуренції можна за допомогою  державного втручання в підприємницьку діяльність. Якщо звести до мінімуму перешкоди на шляху вільного доступу конкурентів до певної галузі, то побоювання потенційної конкуренції та сама конкуренція сприятимуть зниженню олігопольної ціни. Чисту конкуренцію називають досконалою. “Досконала конкуренція, — за словами А. Семюелсона і В. Нордгауза, — є тоді, коли кожен виробник не може впливати на ринкову ціну”[9 ,  с.20].

    Найбільш  вражаючий позитивний ефект конкуренції  виявляється в малому бізнесі. Перебуваючи  в умовах особливо жорстокого суперництва, малі підприємства є головними постачальниками науковотехнічних відкриттів. Так, у США понад 90 відсотків нових технологій створюють малі підприємства та незалежні винахідники. У порівнянні з великими компаніями малі фірми в середньому на доллар витрат впроваджують у 17 разів більше нововведень. Завдяки конкуренції у малому бізнесі з’явилася можливість використовувати винайдені свого часу електронну трубку, кондеціонер, копіювальну машину, транзистор,кулькову ручку, пилосос, тостер, целлофан, інсулін та багато корисних і таких звичайних сьогодні речей.

    Аналізуючи  вільну конкуренцію, необхідно насамперед зазначити, що про її панування протягом XIX століття можна говорити тільки стосовно таких країн, як Англія, США, Франція, Голландія, і деяких інших (та й то з урахуванням того, що в останній третині XIX століття починається їх перехід на монополістичну стадію розвитку). В інших країнах Європи в першій половині XIX століття збереглося і багато обмежень конкуренції, що залишились від феодальної епохи. Досить згадати спробу відновити архаїчні ремісничі цехи в Пруссії. Тому навіть для Західної Європи ототожнення епохи вільної конкуренції з XIX століттям є занадто схематичним. Щодо Росії, то тут конкуренція починає посилюватися тільки в другій половині XIX століття за умов збереження значної регламентації й активному втручанні держави в економіку взагалі та в процеси конкуренції зокрема. Таким чином, вільна конкуренція переважала протягом відносно короткого історичного періоду в досить обмеженому ряді країн.

    Що  ж дозволяє розглядати конкуренцію, що панувала в згаданих країнах, як вільну? Насамперед привертає увагу той факт, що основні перешкоди, з якими зіштовхувалася конкуренція на той час (на відміну від періоду панування монополій в кінці XIX — на початку XX століття), були породжені нерозвинутістю продуктивних сил і економічних відносин індустріального суспільства. Визначальну роль відігравала цінова конкуренція, що виявлялася в прагненні підприємств зберегти й розширити свій ринок насамперед за допомогою зниження витрат і відповідно – цін. Цінова конкуренція визначала гнучкість ринкових цін, їх швидку реакцію на коливання попиту й пропозиції. [13, с.118].

    Такі  особливості вільної конкуренції  ґрунтувались на порівняно низькому рівні концентраті виробництва в основних галузях промисловості. Наприклад, в середині XIX століття середня кількість зайнятих на підприємстві обробної промисловості в Англії становила 19 чоловік. Низький рівень концентрації виробництва перешкоджав виникненню монополій 
 

    1 .2 Закон конкуренції і його функції 

    Конкуренція є потужною і постійною рушійною силою розвитку економічної системи  капіталізму, що діє у відповідних  формах за допомогою різноманітних методів. При цьому виникають внутрішні, необхідні, сталі і суттєві зв'язки, які є ознаками дії законів конкуренції.

    Ареною  боротьби між товаровиробниками  є всі сфери суспільного відтворення. Так, у сфері безпосереднього виробництва вони змагаються за швидке впровадження нової техніки (підтвердженням цього є поширений промисловий шпіонаж тощо), за зниження витрат виробництва, поліпшення якості товарів і послуг та ін. У сфері розподілу суперництво між товаровиробниками відбувається за зниження заробітної плати, а отже, за розподіл новоствореної вартості на зарплату і прибуток, за перерозподіл додаткової вартості між монополіями (в тому числі олігополіями), підприємствами монополістичного і немонополістичного секторів економіки та ін. Сфера споживання є полем конкурентної боротьби за подовження терміну дії товарів довготривалого використання, за зниження ціни споживання, за нав'язування споживачам певної моделі споживання тощо.

    Сферою  конкурентної боротьби є також різні підсистеми цілісної економічної системи. Так, у межах продуктивних сил боротьба між товаровиробниками, передусім між монополіями, ведеться за джерела сировини та електроенергії, а отже, у сфері постачання і збуту; за максимальну кількість патентів, ліцензій, інші об'єкти інтелектуальної власності, а отже, у сфері науки; за залучення працівників найвищої кваліфікації, високого творчого потенціалу, а отже, за привласнення результатів праці основної продуктивної сили — людини-працівника (тобто є сферою кадрового монополізму) тощо. У межах техніко-економічних відносин таке суперництво здійснюється за встановлення відносин спеціалізації, кооперування з найнадійнішими партнерами. У сфері організаційно-економічних відносин йде боротьба між конкуруючими фірмами і компаніями за впровадження передових форм організації виробництва і праці, за використання найпрогресивніших маркетингових досліджень, за найдосвідченіших менеджерів та сучасні принципи управління тощо. У сфері відносин економічної власності суперництво спостерігається між різними формами капіталу, промисловими капіталістами, промисловим і банківським, промисловим і торговельним капіталом, промисловими і транспортними фірмами і компаніями, великим і середнім капіталом. Суб'єктами конкурентної боротьби є товаровиробники, наймані працівники, споживачі, держави (якщо йдеться про інтернаціональний аспект конкуренції), різноманітні фінансово-кредитні інститути та ін. Закон конкуренції виконує роль важливої рушійної сили розвитку економічної системи, оскільки охоплює найрізноманітніші об'єкти і суб'єкти конкурентної боротьби.

    Закон конкуренції — наявність внутрішньо необхідних, сталих і суттєвих, прямих і зворотних зв'язків та відносин (відповідно і суперечностей) між  різними економічними суб'єктами (передусім виробниками), які (зв'язки) є примусовою силою у боротьбі за найвигідніші умови виробництва, збуту, привласнення максимальних доходів, насамперед прибутку.

    Кожний  економічний суб'єкт такої боротьби має свої специфічні потреби, інтереси, іманентні цілі, використовує різні форми та методи, конкурентної боротьби.

    Роль  рушійної сили закон конкуренції  виконує і тому, що пронизує інші економічні закони, у яких є суперечливі  сторони, представлені різними суб'єктами з протилежними потребами та інтересами: закон вартості (через механізм суперечливої взаємодії індивідуального і суспільно необхідного часу; цінами і вартістю тощо), закон попиту і пропозиції, закон адекватності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил та ін.

    Оскільки  закон конкуренції діє від  часу виникнення товарного виробництва  і йому притаманні спільні властивості  у кількох суспільно-економічних формаціях, то його можна віднести до загальних економічних законів.

    Закон конкуренції конкретизується у  властивих кожній окремій формації специфічних законах конкурентної боротьби. За капіталістичного способу виробництва специфічний закон конкуренції має якісні форми вияву у сфері промислового, торговельного, банківського та інших видів капіталу. У цих формах конкурентна боротьба розвивається відповідно до вимог загального та специфічного законів конкуренції, згідно з логікою розвитку та функціонування промислового, торговельного й інших видів капіталу, що передбачає свої особливі методи і об'єкти конкурентної боротьби, її наслідки тощо. У такому аспекті можна говорити про окремі форми капіталу (капіталістичної власності), що існували у межах індивідуальної капіталістичної власності, яку пронизувала вільна (майже без обмежень з боку держави) конкуренція.

    Панівною  формою власності на вищій стадії капіталізму поступово стає колективна капіталістична власність у формі  акціонерних компаній: промислових, торговельних, банківських. З'являються  нові об'єкти (заощадження населення, цінні папери, інтелектуальна власність, висококваліфіковані фахівці, інформація тощо) та суб'єкти (картелі, синдикати, трести, концерни, конгломерати, страхові компанії, пенсійні фонди тощо) конкурентної боротьби. З розвитком технологічного способу виробництва виникають міжнародні монополії, конкуренція поширюється за межі окремих країн, її об'єктами стають джерела сировини, електроенергії, ринки збуту, заощадження населення, цінні папери, інтелектуальна власність, а суб'єктами — високо- і мало-розвинуті країни, транснаціональні корпорації, транснаціональні банки та ін. Специфічні та спільні закони конкуренції модифікуються, що виявляється в перетворенні вільної конкуренції на регульовану.

    На  вищому ступені державно-монополістичного капіталізму розвиваються державна, інтегрована капіталістична та змішана  форми власності. Об'єктами конкуренції стають державні замовлення, квоти держав у зовнішній торгівлі тощо, а її новими суб'єктами — міжнародні економічні організації різних рівнів (галузевого, регіонального, глобального). Конкурентна боротьба йде насамперед між гігантськими монополістичними об'єднаннями однієї і різних країн, всередині них, між державними монополістичними компаніями, а також між підприємствами немонополістичного сектору економіки і різними формами власності. Конкуренція перетворюється з регульованої на національному рівні на регульовану на міжнародному рівні. її центр переміщується зі сфери обігу до сфери виробництва, з галузевого — на міжгалузевий, з національного — на інтернаціональний рівні тощо.

    На  нижчій стадії капіталізму закон  конкуренції капіталістичного способу  виробництва в межах національних країн діє у формі вільної конкуренції, на вищій стадії капіталізму — у формах монополістичної (в тому числі олігополістичної) конкуренції, у змішаних формах, а також у формах конкуренції "природних монополій" зі змішаними. На інтернаціональній основі закон конкуренції діє у формі транснаціональної конкуренції, що передбачає боротьбу, передусім між транснаціональними корпораціями та відносини субординації між транснаціональною конкуренцією і формами конкуренції на національній основі. Окремі форми конкуренції на вищій стадії капіталізму пригнічують, послаблюють досконалі форми конкуренції, які є найпотужнішими з погляду рушійних сил розвитку економічної системи. Тому державне регулювання (як основний суб'єкт сучасного господарського механізму) і держава (як найважливіший інститут такої системи) та наднаціональні органи запроваджують комплекс заходів, спрямованих на недопущення критичних форм руйнування конкурентних сил, як правило, формуючи антимонопольне законодавство.      [19, 457с.]

    Позитивна економічна роль конкуренції проявляється в ряді функцій, які вона виконує:

    -конкуренція,  пронизуючи всі зв'язки виробництва  і споживання, є єдино можливим  засобом досягнення збалансованості  між попитом і пропозицією,  а в кінцевому підсумку - між  суспільними потребами і виробництвом.

    -конкуренція  виконує функцію спілкування  і погодження інтересів виробників. В умовах розвинутого поділу праці інтерес кожного пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Виконуючи цю функцію, конкуренція через ринковий механізм підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання суспільним інтересам.

    - змушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати. Зменшення витрат вимагає від підприємців постійно працювати над удосконаленням технічної бази виробництва, шукати шляхи економії сировини, матеріалів, устаткування і робочого часу, а також підвищення продуктивності праці.

    - стимулює підвищення якості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в умовах науково-технічної революції, яка надає кожному виробникові можливості вдосконалювати споживні вартості, широко орієнтуватися на задоволення найрізноманітніших потреб покупців, усього суспільства. Конкуренція спонукає виробників неухильно запроваджувати у виробництво все нові й нові види продукції, а також виробляти один і той самий продукт найрізноманітніших модифікацій.

    - атокаційну або функцію розміщення (від англ, allocation — розподіл, розміщення), яка виявляється в тому, що в кінцевому підсумку ресурси і вироблені продукти завжди концентруються там, де можуть забезпечити максимальну віддачу: робоча сила мігрує в райони з максимальною заробітною платою; земля і капітал концентруються в руках тих, хто здатен забезпечити їх використання з найбільшою віддачею (рента, процент, дивіденд). Тільки ефективніше використання всіх виробничих можливостей може принести максимальну винагороду;

    -контролюючу:  за умови реальної конкуренції  жоден виробник або потенційний  споживач не може домогтися  панівного становища на ринку  й ставити свої вимоги іншим  його учасникам.

    - формує ринкову ціну. Це така ціна, яка врівноважує в собі не тільки попит і пропозицію, але й ціни попиту і пропозиції. За допомогою ринкової ціни конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами і суспільним виробництвом.

    Виконуючи ці функції, конкуренція забезпечує зростання економічної ефективності виробництва, підвищення його технічного рівня, удосконалення якості та структури суспільного продукту.

    Закон України: «Про захист економічної конкуренції», визначає  «правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямовання на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.»

    « Цим Законом регулюються відносини  органів державної влади, органів  місцевого самоврядування, органів  адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами  у зв'язку з економічною конкуренцією.  Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.».[3,с.27]