Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Основні причини зниження прибутковості підприємства та методи її підвищення

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України Луганський національний університет імені Т.Шевченка

Кафедра товарознавства, торгівельного підприємства та експертизи товарів

Курсова робота

З дисципліни:

’’Матеріалознавство та основи технологій

виробництва товарів народного господарства’’

на тему: ’’Основні причини зниження прибутковості підприємства

та методи її підвищення’’

студентки 2 курсу

Метасьової О.І.

Науковий керівник

Завідуючий кафедрою, К.Т.Н.,

доцент, Бідаш В.І.

Луганськ 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

В умовах ринкової економіки отримання прибутку є безпосередньою метою виробництва. Прибуток створює певні гарантії для подальшого існування та розвитку підприємства. Кожне підприємство, перш ніж почати виробництво продукції, визначає, кожну прибуток, який дохід воно зможе отримати. Але економічна нестабільність, монопольне становище товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів головним чином у результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяють фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці завдання має виконувати держава в ході здійснення економічних реформ.

Прибуток як економічна категорія відбиває чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом з’єднання факторів виробництва (праці, капіталу, природоохоронних ресурсів) і корисної виробничої діяльності господарюючих суб’єктів є готова продукція, яка стає товаром за умови її реалізації споживачеві.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності).

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Метою даної роботи є спроба з’ясувати сутність прибутку, визначити його функції в економіці, виявити джерела його формування.

Основні завдання:

показати формування та використання прибутку на підприємстві;
дати оцінку фінансово-економічного стану підприємства;
загальна характеристика та вимірювання ефективності виробництва;
назвати чинники, які впливають на підвищення прибутковості виробництва.

Об’єктом дослідження є прибуток підприємства та шляхи збільшення його розміру.

РОЗДІЛ 1. ПРИБУТОК – ЯК ГОЛОВНИЙ ПІДСУМОК ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Головні риси прибутку, його види та значення

Найважливішим критерієм успішної роботи підприємств є їх прибутковість. Підприємства зобов’язані одержувати такі доходи, які не тільки покривають видатки, але й у достатній мірі їх перевищують. Факт перевищення прибутків над витратами, пов’язаними з діяльністю підприємства, означає, що підприємство отримує прибуток – позитивний фінансовий результат.

Прибуток – найважливіша економічна категорія, основна стратегічна й найближча ціль підприємства, основна умова функціонування підприємств у ринковій економіці [9, с. 13].

Прибуток характеризує остаточний результат діяльності підприємства, його отримання – обов’язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та зміцнення його конкурентоспроможності на ринку.

Прибуток виконує ряд функцій [9, с. 13]:

1. Оцінна функція. Прибуток використовується для оцінки ефекту господарської діяльності.

2. Розподільна функція. Прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства (відрахування в бюджет і частка для підприємства).

3. Стимулююча функція. Прибуток є джерело формування різних фондів стимулювання трудового колективу підприємства. Створюється зацікавленість в удосконалюванні й розвитку господарської діяльності для зростання прибутку.

Прибуток як економічний показник поєднує інтереси держави, підприємства, господарюючого суб’єкта, працівника і власника.

Прибуток, як якісний показник, відображає зміни обсягів господарської діяльності, рівня використання ресурсів, поєднує в собі всі сторони діяльності підприємства.

Прибуток – найбільш простий і водночас найбільш складна категорія ринкової економіки. Її простота визначається тим, що вона є головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в цій економіці. В те же тягар її складність визначається різноманітністю сторін, що вона відбиває, а також різноманітністю варіантів, в яких вона виступає [15, с. 27].

Розглядаючи сутність прибутку, слід в першу чергу відзначити такі її характеристики:

Прибуток є формою доходу підприємця, що вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно зв’язана з категорією капіталу – особливим чинником виробництва – і в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу.

Прибуток не є гарантованим прибутком підприємця, що вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Вона є результатом тільки вмілого і успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій або об’єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки позбавитися очікуваної прибутку, але і повністю або частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток є в певній мірі і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності, отже рівень прибутку і рівень підприємницького ризику знаходяться між собою в прямо пропорційній залежності.

Прибуток характеризує не весь прибуток, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частину прибутку, що «очищений» від понесених витрат на здійснення цієї діяльності.

Прибуток є вартісним показником, виражений в грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов’язана з практикою узагальненого вартісного врахування всіх основних показників.

Основними господарюючими суб’єктами на ринку є як окремі підприємці (фізичні особи), так і підприємства (юридичні особи). Ці відмінності в формах господарювання породжують у певні особливості формування і розподілу прибутку [23, с. 59].

1. Прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого вигляду бізнесу, його головною кінцевою метою є зростання добробуту власників підприємства. Характеристикою цього зростання є розмір поточного і відкладеного прибутку на вкладений капітал, джерелом якого є отриманий прибуток.

2. Прибуток підприємства створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє «наповнювати» прибуткову частину державних бюджетів всіх рівнів (загальнодержавного і місцевих), що дасть можливість державі успішно виконувати покладені на нього функції і здійснювати намічені програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу – «багатство держави характеризується рівнем багатства його громадян» також зв’язана з зростанням прибутку підприємства, що забезпечує зростання прибутків його володарів, менеджерів і персоналу.

3. Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує ступінь уміння менеджером успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.

4. Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. В системі внутрішнім джерел формування цих ресурсів прибутку належить чільна роль. Чим вищим є рівень генерування прибутку підприємства в процесі його господарської діяльності, тим менша в нього потреба в залученні фінансових засобів з зовнішніх джерел і при інших рівних умовах, тим вище рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних мети цього розвитку.

5. Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства, тобто він відображає спроможність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманої підприємством прибутку.

6. Прибуток підприємства є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється в тому, що засоби, що перераховуються в бюджети, служать джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують «виживання» окремих соціально не захищених членів суспільства.

7. Прибуток є основним захисним механізмом, застерігаючим підприємство від загрози банкрутства. Хоча така загроза може виникнути і в умовах прибуткової господарської діяльності підприємства.

Характеризуючи роль прибутку в ринковій економіці, слідує відзначити, що, на думку багатьох економістів, ця роль не завжди позитивна, бо окремі вигляди прибутку, служать джерелом лише особистого збагачування окремих категорій громадян, не приносивши користь суспільству в цілому. Це відноситься до таких її видів, як прибуток, отриманий від спекулятивних комерційних операцій, від невиправдано високих цін в зв’язку з монопольним положенням на ринку, від «тіньової» діяльності підприємств і т. п.

Прибуток підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною роллю, але і різноманітністю проявів, в яких він виступає. Під загальним поняттям «прибуток» розуміються найрізноманітніші її вигляди, що характеризуються в нинішній час декількома десятками термінів [23, с. 75].

1.2. Шляхи формування та використання прибутку

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

Поява прибутку безпосередньо зв’язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток – це та частина вартості продукту, яки залишається

після покриття витрат виробництва.

На формування прибутку, як фінансового показника роботи підприємства, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку [13, с. 61].

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства у впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

На мал. 1.1. подано розгорнуту схему формування прибутку підприємства відповідно до чинних в Україні положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Мал..1.1. Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності та введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку

Загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності [24, 349-351].

Для перспективного розвитку підприємства першочергове значення має розподіл чистого прибутку на споживання і накопичення. У межах фонду споживання важливу роль для інвестиційної привабливості підприємства відіграє пропорція його розподілу на фонд виплат дивідендів та інші фонди споживання. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

а) прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб’єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленим законодавством ставками податку;

б) визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статусі підприємства.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний і для задоволення різноманітних потреб. Прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самого підприємства і використовується ним для забезпечення господарської діяльності. Отже, отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. В результаті розподілу кожний з : учасників одержує свою частку прибутку [10, с. 116].

Пропозиції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Ця політика реалізується в: сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку; у визначенні об’єктів оподаткування, ставках оподаткування; у порядку надання податкових пільг.

Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат.

На мал. 1.2. зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства.

Мал.. 1.2. Структурно-логічна схема розподілу балансового прибутку і

формування чистого прибутку підприємства

З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, впливають:

абсолютна сума отриманого балансового прибутку;

платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, плата за землю, податок із власників транспортних засобів, податок на прибуток, податок на нерухомість - після його запровадження).

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, не слід ототожнювати з чистим прибутком. Чинні нормативні акти визначають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще і штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб’єктами господарювання;
за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;
за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;
за приховування прибутку від оподаткування;
за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);
за прострочені банківські позички;
за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;
за інші порушення.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі. На мал. 1.3. подано схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

Мал.. 1.3. Можливі напрями використання чистого прибутку
на підприємстві

Фонд розвитку виробництва є власним джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов’язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази підприємства [3, с. 184].

Формування власного резервного (страхового) фонду здійснюється на випадок різкого погіршення фінансового становища у результаті тимчасової зміни ринкової кон’юнктури, стихійних лих тощо.

Чистий прибуток також є джерелом виплат доходів засновникам (власникам) підприємства, а для акціонерних товариств – виплат дивідендів акціонерам.

Для стимулювання зацікавленості працівників у досягненні високих результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання . За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства [1, 113-115].

Останнім часом Держкомстат України не відображає у статистичних щорічниках інформацію про тенденції розподілу і використання прибутку підприємствами різних галузей економіки як загалом, так і між суб’єктами володіння і розпоряджання зокрема. Статистичні дані на рівні областей дещо викривляють реальну картину такого розподілу, оскільки на ці процеси впливають не лише економічні, а й інші чинники. Однак пропорції розподілу прибутку і його використання навіть за таких умов можуть частково відобразити реальний стан використання одного з найважливіших власних ресурсів у промисловості.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Інформаційна база оцінки фінансового стану підприємства

Систематична, об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств, їхньої ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості необхідна для пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності, яка в свою чергу є однією з умов підвищення доходності та прибутковості будь-якого підприємства. Адже відомо, що розмір прибутку підприємства багато в чому залежить від його платоспроможності. На фінансовий стан підприємства звертають особливу увагу банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства – поняття комплексне, це результат взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, сукупності виробничо-господарських факторів. Він визначається системою показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [21, с. 47].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів усіх видів його діяльності (виробничої, комерційної та фінансово-господарської).

Для ефективного функціонування підприємства його фінансова діяльність має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, фінансової стійкості [24, с. 316].

Метою аналізу фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва для забезпечення спроможності виконання підприємством своїх зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Аналізувати фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно, використовуючи різні методи, прийоми та методики. Це дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та застосувати способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Фінансово-економічний стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями [25, с. 122].

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс – підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здіснення бухгалтерського обліку суб’єктами господарювання.

В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:

Необоротні активи: