Основні проблеми на біржовому ринку та шляхи їх вирішення

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Поняття про валютну біржу
2. Історія Forex та основні поняття
3. Forex в Україні
4. Учасники ринку Forex
5. Переваги ринку Forex
6. Приклад проведення операції

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Щоденний грошовий  біг на ринку Forex

2.2. Сегменти ринку Forex

2.3. Приклад економічного  журналу

2.4. Аналіз ринку

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ

3.1. Основні проблеми  на біржовому ринку та шляхи  їх вирішення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Сучасний валютний ринок - система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

Безперервний процес обміну однієї іноземної валюти на іншу обумовлений цілою низкою причин – від умов розрахунку по контрактах, що укладаються транснаціональними корпораціями, до отримання банківського кредиту по нижчих процентних ставках.

У зв'язку з постійною необхідністю в обміні іноземних валют сформувалася єдина телекомунікаційна мережа, що дозволяє мільйонам продавців і покупців валюти проводити обмінні операції цілодобово з будь-яких точок земної кулі.

Сукупність конверсійних операцій по обміну валют у світовому масштабі отримала назву FOREX (Foreign Exchange Market - міжнародний валютний ринок). 

В процесі формування міжнародного ринку валют з'явився новий вид бізнесу, який заснований на отриманні прибутку від курсової різниці в умовах вільної і постійної зміни валютних курсів. При цьому зміна курсів зумовлена різними ринковими умовами і регулюється тільки попитом і пропозицією. 

Інвесторів, які здійснюють подібні операції, прийнято називати трейдерами (торговцями).  В даний час будь-хто може спробувати себе у якості трейдера на міжнародному валютному ринку. Почати кар'єру трейдера можна в будь-якому віці, при цьому освіта і попередній досвід роботи не мають такого значного впливу на успішність трейдера, як природжені аналітичні здібності і вміння в деякій мірі відчувати поведінку ринку. 

Актуальність теми валютного ринку Forex та його регулювання полягає в тому, що він займає провідне місце в економічній політиці. В залежності від мети валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

У нашій країні зовсім недавно почали говорити про  ринок FOREX і можливості заробляти на ньому. Але вже сьогодні у кожного є можливість за кілька хвилин відкрити на цьому ринку рахунок і почати заробляти.

В українській та російській мовах термін Форекс зазвичай використовується у вужчому сенсі — мається на увазі винятково спекулятивнаторгівля валютою через комерційні банки або дилінгові центри, яка ведеться з використанням «кредитного плеча», тобто маржинальна торгівля валютою. 

Метою роботи є обґрунтування цілісної концепції правового регулювання валютних операцій суб'єктів господарської діяльності і пропозицій на основі комплексного дослідження валютно-біржового ринку і його впливу на відносини, що складаються в процесі діяльності суб'єктів господарювання.

Завданням реферату є дослідження валютної біржи Forex, суті,  правил гри та особливості, а також розкриття всіх переваг та недоліків заробітку на валютних біржі.

Проблематика цієї теми полягає в тому, що торгівля фінансовими інструментами є ризикованим видом діяльності і може принести не тільки значний прибуток, але і збитки. Прибутковість у минулому не означає прибутковість в майбутньому. Будь-які прогнози носять інформаційний характер і не гарантують отримання результату.

Forex (від англ. Foreign Exchange - валютний обмін) є не тільки високоприбутковим, але і високоризикованим ринком. В умовах маржинальної торгівлі порівняно невелика зміна курсу валюти може мати значний вплив на стан торгового рахунку трейдера, в результаті чого може бути понесений збиток у розмірі обсягу початкового депозиту і будь-яких коштів, додатково внесених ним на рахунок для підтримки відкритих позицій. Сума втрат не може бути Вище коштів на Вашому торговому рахунку.

РОЗДІЛ 1.

 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Поняття про валютну біржу

Питання розбудови ринку та входження  економіки України у світове  господарство, становлення конвертованості  національної грошової одиниці сьогодні не можуть вирішуватися без валютної біржі. Лише валютна біржа здатна забезпечити вільне плавання курсів валют; без неї не можна подолати монополію Національного банку  та Зовнішекономбанку. Функції валютної біржі могли б виконувати й  незалежні комерційні банки, якби вони одержали право вільного ведення  операцій з усіма валютами. 

Валютна біржа - не лише місце торгівлі валютами, а  й важливий організуючий чинник банківської  політики. Вона організовує валютні  торги й проводить розрахунки в іноземній валюті та грошових одиницях України відповідно до домовленостей, визначає поточний ринковий курс іноземних  валют по відношенню до національної грошової одиниці, організовує операції Національного банку з метою  регулювання (підтримки) поточного  валютного курсу національної грошової одиниці. 

Право на участь у торгах валютної біржі (і  право стати її членами) мають  лише зареєстровані банки та фінансові  підприємства, що одержали офіційний  дозвіл (ліцензію) Національного банку. Для цього вони направляють пакет  документів на ім'я Голови біржової ради: заяву, копію статуту, копію  свідоцтва про реєстрацію, річний баланс та баланс фінансово-господарського стану за останній квартал, реєстраційну картку, список кореспондентських рахунків, показники обсягу банківського обслуговування клієнтів, список ділерів, уповноважених  проводити операції, і вносять  вступний членський внесок, який не повертається [2, с.45].

Члени валютної біржі мають право брати  участь у біржових операціях за свій рахунок і від власного імені, а також за дорученням клієнтів. Для купівлі (продажу) іноземної  валюти клієнт подає на біржу заяву, вказує мету використання валюти (наприклад, на купівлю товарів і послуг, реалізацію права на інтелектуальну діяльність, для переведення за кордон дивідендів тощо). Придбана валюта відноситься на спеціальний рахунок клієнта в уповноваженому банку з правом її використання протягом 60 днів на цілі, вказані в заяві. Якщо ж вона за цей строк не буде реалізована, то уповноважений банк зобов'язаний продати її на наступних біржових торгах. При цьому, коли поточний курс долара виявиться вищим, ніж був на день придбання валюти, курсова різниця перераховується на користь Національного банку України, якщо ж нижчий, то збитки відносяться на рахунок клієнта. Відсотки на спеціальному рахунку не нараховуються. 

Для встановлення ринкового курсу за початкову  ставку приймається курс, зафіксований на попередніх торгах. Залежно від  співвідношення попиту й пропонування маклер надалі підвищує його або ж  понижує. Коли зниження (підвищення) курсу  перевищує 10% від початкового, то маклер має право оголосити перерву  в біржових торгах для проведення нарад з Національним банком України, а за необхідності - і з членами  біржі для прийняття стабілізаційних  заходів. Якщо з'ясується, що подібні  коливання мають спекулятивний  характер, то біржові торги можуть припинятися. Мінімальна величина купівлі (продажу) валюти становить 10 тис. дол. 

У травні 1994 р. на Придніпровській товарній біржі вперше в Україні відбулися  пробні торги валютними ф'ючерами, а починаючи з червня їх проводять  регулярно, тричі на тиждень - понеділок, середу, п'ятницю. Створено тут також  розрахункову палату, яка виступає гарантом виконання зобов'язань  за контрактами. Вона обслуговує учасників  торгів як біржовий мінікліринговий  банк. Членами розрахункової палати можуть бути лише члени Придніпровської  товарної біржі. Розрахункова палата складається  з 20 членів, серед яких банки: "Новий", "Дніпро-сервіс" та фірми: "Інфотех", "Вісімдесят", "Дал-інвест", "Ельф" та ін. Члени розрахункової палати можуть виступати на торгах і як продавці, і як покупці. За їх посередництвом у торгах можуть брати участь державні підприємства, комерційні структури, приватні особи, які заплатили певний процент  комісійних. 

На початку  торгів контракти укладалися лише з  рублями. Проте торгівля фінансовими  ф'ючерами - справа перспективна, тому біржа швидко розширює діапазон торгів з іноземними валютами. Покупців і  продавців приваблює можливість не тільки застрахуватися від збитків  і стабілізувати свої доходи, тобто  зафіксувати наперед курс майбутньої купівлі-продажу, а й перспектива  отримати доход, доповнений за рахунок  гри на курсах валют. Торгівлю валютними  опціонами розпочала й Українська фондова біржа. Щоб отримати права  на продаж відповідних іноземних  валют, усі бажаючі мають внести заставу в українській грошовій одиниці. 

Оформлення  укладених угод і безпосередні розрахунки здійснюються за допомогою біржових посвідчень і операційних листів як невід'ємних частин біржових посвідчень у двох примірниках. У них вказано  банківські заклади, в яких відкрито кореспондентські рахунки учасників  торгів, строки й способи проведення розрахунків, відповідальність за порушення  умов і строків розрахунків. Тих  учасників, які не мають на своїх  рахунках достатньої кількості для  продажу (купівлі) іноземної валюти, до торгів не допускають. На основі заповнених біржових посвідчень і операційних  листів на другий день після дня  торгів здійснюються розрахунки у тих  банківських закладах, у яких відкриті кореспондентські рахунки контрагентів [8, с.98].

2. Історія Forex та основні поняття

Форекс (англ. Forex від FOReign EXchange — обмін іноземної валюти) — міжбанківський міжнародний валютний ринок. Зазвичай використовується словосполучення «ринок Форекс» (англ. Forex market, Fx-market). Термін Форекс прийнято використовувати для позначення взаємного обміну валют, а не всієї сукупності валютних операцій. В 1944 році представниками основних країн, чиї валюти займали найбільшу вагу в міжнародних розрахунках, була проведена зустріч у Бреттон-Вудсі (Нью Гемпшир). Завдяки тому, що після другої світової війни економіка США була найменш ушкодженою з розвинених країн і США виявилися практично монополістомна ринку золота (золотий запас США становив 3/4 запасу всіх ринкових економік світу на 1948 р.), її валюта — долар США поряд із золотом стала використовуватися в якості резервної валюти (номінальна вартість валюти країн-учасниць системи була встановлена в доларах США або золоті). Нова система переслідувала мету відновлення світової економіки після війни та створення міжнародної грошової системи, яка б упоралася з нерівновагою платіжних балансівєвропейських країн. Одночасно із уведенням нової грошової системи був уведений план Маршалла, у ході якого (з 1948 до 1952 рр.) європейським країнам надавалися кредити і субсидії на відновлення економіки.

Юридичне створення Бреттон-Вудської системи мало на меті створити потужну організацію, що регулювала міжнародні валютні відносини — Міжнародного валютного фонду (МВФ), (International Monetary Fund). За згодою про створення фонду (в 1944 р.) усі країни, що брати участь у ньому, встановлювали номінальну вартість своєї валюти в доларах США, а фонд кредитував країни-учасниці, якщо буде потреба, для вирівнювання дефіциту платіжного балансу. Засобом міжнародних розрахунків стало золото, долар і в обмежених кількостях фунт стерлінгів. Практично всі світові ціни стали встановлюватися в доларах США. Влади країн могли конвертувати наявні долари в золото за твердим курсом (конверсію здійснювали США).

Країни також домовилися про  проведення інтервенцій на ринку, спрямованих  на втримання коливань національних грошових одиниць у межах 1% від  затвердженої номінальної вартості, а зміна номінальних обмінних курсів дозволялася тільки після  відповідного схвалення МВФ, яке  могло бути дане тільки якщо баланс цих країн приходив у так звану  «фундаментальну нерівновагу». У  свою чергу США взяли на себе зобов'язання втримувати коливання цін на золото в межах 1% від ціни в 35 доларів  за унцію. Згодом ріст товарних цін і незмінність цін на золото призвели до того, що золотий зміст валют перестав відбивати їхню купівельну спроможність. При цьому самі курси валют, незважаючи на обмеження, були піддані значним коливанням (офіційним девальваціям і ревальваціям) [27, с.155].

До кінця 50-х початку 60-х років  платіжний баланс США все частіше  виявлявся негативним, золоті резерви США виснажувалися, а кількість доларів за межами країни збільшувалося. Центральні банки інших країн створювали все більший попит на золото, і США були змушені відповідно до Бреттон-Вудскої угоди, його задовольняти. Для США необхідність обмінювати долари на золото поступово виливалася в підрив золотого запасу (США були змушені продавати золото за фіксованою ціною в 35 доларів за унцію).

У серпні 1971 року Річард Ніксон (президент США) скасував золотий стандарт, а межа коливань номінальної вартості валют проти долара встановилася на рівні 2,25%.Валютні ринки захлиснула хвиля нестабільності.

Останньою спробою зберегти Бреттон-Вудску систему стало збільшення в грудні цього ж року інтервалу відхилення валютних курсів до 4,5%, однак і цей інтервал центральні банки втримати не змогли, незважаючи на масивні інтервенції. Незабаром США оголосили про девальвацію долара на 10%.

У лютому 1973 року про змінний курс національної валюти оголосила Японія, а в березні це зробив Європейський союз. Із цього моменту режим плаваючих валютних курсів став неофіційно переважним. Валютна система перейшла в розряд «плаваючих із втручанням центральних банків» (dirty float). У цілому, це призвело до збільшення волатильності (рухливості) світових валют.

В 1976 році в місті Кінгстон (Ямайка) нова валютна система була створена офіційно і вільне коливання курсів валют було узаконено. У квітні 1978 року набув чинності новий статут МВФ, у якому було прописано, що країни-учасниці фонду можуть використовувати плаваючі валютні курси. Ті країни, які все-таки залишили прив'язку національних валют до долара, тепер встановлювали коридор коливань в 4,5% і в будь-який момент могли перейти до режиму змінного валютного курсу.

В основу нової системи була закладена, насамперед, відмова від золотого стандарту, жодна валюта не стала мати золотого змісту. Сам ринок золота перейшов з розряду грошових у розряд товарних. Був уведений новий вид міжнародного платіжного документа — СДР (special drawing rights — спеціальні права запозичення) — розрахункова одиниця Міжнародного валютного фонду. Кожна країна одержала свою частку СДР згідно зі своєю часткою у МВФ.

Однак низка країн продовжили традицію прив'язки національних валют до інших  валют (деякі прив'язали свої курси  до «кошиків валют», 16 країн прив'язали  свою валюту до СДР, 38 — до долара, 13 країн до французького франка й ще 5 країн до інших валют) [7, с.190].

В 1978 році, дев'ятьома учасниками Європейського співтовариства була створена окрема європейська валютна система, основою якої була «сітка крос-курсів» із граничними значеннями. Система нагадувала Бреттон-Вудську, за винятком того, що в ній не було золота, а замість резервної валюти — долара, використовувалася німецька марка. Усередині європейської валютної системи (ЄВС) була введена нова розрахункова одиниця — ЕКЮ, заснована на кошику валют країн-учасниць угоди. Границі коливань для всіх валют крім італійської ліри були встановлено на рівні 2,25%. Згодом ЕКЮ з розрахункового інструмента поступово стали фізичними (з'являються дорожні чеки та депозити в банках).

В 1990 році до механізму обмінних курсів приєдналася Великобританія, а в 1992 після значного падіння фунтів стерлінгів, викликаного спекулятивними продажами та нездатністю Банку Англії утримати курс ні інтервенціями, ні дисконтною ставкою, фунт був виведений з європейської валютної системи. Після виходу з угоди фунта стерлінга в 1993 році, у зв'язку з сильною девальвацією інших європейських валют межа коливань була збільшена до 15%.

В 1999 році був уведений євро (замість ЕКЮ). В угоді брали участь 11 держав, що відповідали певним параметрам по інфляціїта дефіциту державного бюджету.

1 січня 2002 р. євро був уведений у наявний оборот, що також значно відбилося на валютному ринку.

Становлення системи плаваючих  курсів привело до трьох істотних підсумків:

1. Імпортери, експортери і обслуговуючі їх банківські структури були вимушені стати регулярними учасниками валютного ринку, оскільки зміни курсів валют можуть позначитися на фінансових результатах їх роботи як з позитивного, так і з негативного боку.
2. Центральні банки отримали можливість впливати на курси національних валют ринковими методами, а не лише адміністративними.
3. Курси найбільш ліквідних національних валют формуються на основі пошуку ринком точки рівноваги між поточнимпопитом і наявною пропозицією, а зміна попиту і пропозиції на ринку викликає зміну валютного курсу у той або інший бік.

Валюта (Currency) — це грошова одиниця певної країни.

Залежно від емітента розрізняють три  види валют:

• національна;
• іноземна;
• колективна — спеціальні міжнародні грошові одиниці, які емітують декілька країн або міжнародні установ, наприклад СДР,євро.

На  Форексі виділяють три групи  валют:

1. Основні (major currencies) — це валюти, що обертаються без обмежень на всіх сегментах ринку, вони мають повну конвертованість практично в будь-яких обсягах по самих різних варіантах поточних і термінових угод. Серед таких валют виділяють так звану «велику п'ятірку» (five major), а саме: USD, EUR, GBP, CHF, JPY;
2. Другорядні (minor currencies) — це валюти, які обертаються вільно, але час від часу по них можливі додаткові ризики, наприклад, недостатня ліквідність (по лотах більш 50 млн) та ін.;
3. Екзотичні (exotic currencies) — котирування є, але можливі обмеження по обсягах операцій, законодавчі ліміти та інше.

Валютний  курс — вартість грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. На Форексі валютний курс визначається у процесі попиту і пропозиції. Взагалі у різних країнах зустрічаються три основні види валютних курсів:

• Вільний (ринковий) — це суто ринковий обмінний курс. Він гнучкий, постійно змінюється під впливом попиту і пропозиції грошей (наприклад, курс євро до долара США на Форексі).
• Керовано-плаваючий вводиться з метою валютного регулювання паритету, утримання від значних стрибків курсу національної валюти. Це гнучкий курс. Він змінюється залежно від валютного попиту і пропозиції. Утворюється так званийвалютний коридор, коли держава цілеспрямовано регулює курс своєї внутрішньої валюти відносно валют іноземних країн (наприклад, курс гривні до долара США).
• Фіксований (адміністративний) — валютний курс, за яким держава жорстко встановлює обмін своєї валюти на валюти інших країн і постійно підтримує їх відповідність певними заходами, (наприклад, курс рубля до долара США в СРСР).

Також валюта може бути:

1. неконвертована — використовується у межах однієї країни;
2. конвертована — яку можна вільно обмінювати на будь-яку іноземну.

Валютний  курс залежить від:

• стабільності економіки;
• інфляційних тенденцій;
• попиту і пропозиції на валютних ринках;
• співвідношення купівельної спроможності валют;
• політичної нестабільності.

Валютне котирування — зареєстрований у чисельних величинах валютний курс. На Форексі валютне котирування буває трьох видів:

Пряме котирування — котирування, що показує, яка кількість національної валюти міститься в одному доларі США. Наприклад, якщо американський долар коштує 8 гривень 12 копійок, то це буде записуватися в такий спосіб: 

• USD/UAH = 8.1200. А якщо є запис USD/CHF = 1.2500, то це означає, що за 1 американський долар в цей час на ринку дають 1,25 швейцарського франка. Та валюта, яка вказується в чисельнику дроба, називається базовою. У прямих котируваннях базова валюта — американський долар. Базова валюта є товаром, а парна їй валюта — грішми, за які цей товар купується.
• Зворотне (зрідка — непряме) котирування — котирування, що показує, яка кількість доларів США міститься в одиниці національної. Наприклад, GBP/USD = 1.9700. Це означає, що за 1 британський фунт можна одержати 1,97 доларів США.

Розташування  валют у котирувальних парах  фіксоване, обумовлене традицією. Більшість  валютних пар записують у вигляді  прямого котирування до доллара. Тільки британський фунт, євро, австралійський і новозеландський долари котирують у зворотному котируванні.

У фінансовому середовищі, у літературі, аналітичних звітах основні валютні  пари прийнято називати не як пари, а  як окремі валюти. Якщо згадку про долар  США не вимовляють, говорячи просто: євро, франк, фунт або йена, то мається  на увазі відповідна пара до долара і що всі знають, яка валюта має  пряме, а яка зворотне котирування.

• Крос-курс — це співвідношення між двома валютами без участі долара США. Зазвичай цей курс є похідним від курсів відповідних валют до долара США.

Валютна пара — текстовий запис котирування валюти. Найбільш активно на ринку торгуються такі валютні пари:

• EUR/USD — євро до долара США;
• USD/JPY — долар США до японської йени;
• GBP/USD — фунт стерлінгів до долара США (інша назва - "cable", походить від Трансатлантичного кабеля);
• USD/CHF — долар США до швейцарського франка;
• GBP/JPY — фунт стерлінгів до японської йени;
• GBP/CHF — фунт стерлінгів до швейцарського франка;
• EUR/GBP — євро до фунта стерлінгів;
• EUR/JPY — євро до японської йени;
• EUR/CHF — євро до швейцарського франка;
• AUD/USD — австралійський долар до американського долара;
• USD/CAD — долар США до канадського долара.

Пунктом на FOREX називається мінімальна зміна ціни, яка різна для різних пар. Зазвичай один пункт дорівнює одній десятитисячній (0,0001). Для валютних пар, де валютою котирування є JPY, один пункт дорівнює одній сотій(0,01).

Наприклад, зміна ціни євро з 1,2345 на 1,2346 є зміна  на 1 пункт. Також зміною на 1 пункт  для йени буде зміна ціни 109,77 на 109,76.

«Велика фігура» (частіше називають просто «фігура») — зміна ціни на 100 пунктів. Наприклад, зміна ціни EUR/JPY з 132,07 до 133,07 — це ріст на фігуру.

Купівля і продаж валюти у валютній парі відбуваються по різних котируваннях. Учасники валютного ринку (банки, інвестиційні компанії, трейдери та ін.) завжди купують  по Ask (іноді називають Offer — надалі опису буде використовуватися Ask), а продають по Bid. Причому Ask завжди більше Bid. Різниця між Ask та Bid називається спредом (Spread), тобто Ask—Bid=Spread.

Котирування звичайно являє собою  подвійне котирування — або одночасне котирування цін на куплю і продаж (Bid і Ask). Наприклад, котирування по GBP/USD може бути наступного виду 1.7735 / 1.7739. Це означає, що в теперішній момент учасник ринку можете продати фунт за долар по 1,7735 (Bid), а купити по 1,7739 (Ask або Offer).Таким чином, по Ask дається котирування на купівлю учасником ринку базової валюти, по Bid дається котирування на продаж учасником ринку базової валюти [32, с.77].

Так як ціни валют досить рідко змінюються за хвилину на 100 пунктів, то пропонуються скорочені варіанти котирування. Виходячи із цін попереднього прикладу, можуть запропонувати 1,7735/39 або просто 35/39, тому що передбачається, що якщо трейдер котирує (тобто запитуєте котирування в дилера), він збирається здійснити операцію і знає, де перебуває ринок у межах 100 пунктів.

3. Forex в Україні

В Україні ринок Форекс з'явився в  кінці 90-х років ХХ століття з  початком розвитку вільних ринкових відносин. Спершу це була технологія, що діяла винятково всередині деяких банків. Але національне валютне  законодавство не дозволяло вільно укладати валютні контракти, та ще й  спекулятивного спрямування. Тому така технологія була можлива винятково  у тих банках, які мали змогу  оперувати достатньо великими валютними  коштами за межами валютного догляду  Національного банку.

Тому  громадянам України довелось знайомитись  з Форексом винятково через представництва іноземних дилінгових центрів.

На початку вересня 2012 року Національний банк України постановою № 327 заборонив компаніям і фізичним особам - підприємцям, що грають на ринку Forex, проводити безготівкові операції купівлі-продажу іноземної валюти з метою заробити на курсовій різниці, встановивши, що такі послуги можуть надавати тільки уповноважені банки [23, с.245].

4. Учасники ринку Forex

Учасниками  ринку FOREX є:

• Центральні та комерційні банки;
• Компанії, що здійснюють зовнішньоторговельні операції;
• Інвестиційні фонди та організації;
• Валютні биржі;
• Брокерські компанії;
• Дилингові центри;
• Приватні особи.

Основні цілі учасників валютного ринку:

• Комерційні банки

В основну групу учасників міжнародного валютного ринку FOREX входять комерційні банки. Саме банки здійснюють основний обсяг валютних операцій. Або за свій рахунок, або з доручення своїх клієнтів. Інші учасники валютного ринку — це особи, які тримають свої рахунки в комерційних банках і направляють у банки заявки на покупку або продаж однієї валюти за іншу виходячи з особистих інтересів і необхідності, що називається конверсійними операціями, і так само які кредитуються або навпаки тримають свої депозити в цих банках, що називається депозитно-кредитними операціями. Будучи спеціалізованими організаціями, через операції із клієнтами банки акумулюють потреби ринку, які виражаються як попит та пропозиція. У випадку нездатності того або іншого банку задовольнити ці потреби власними силами, це робиться через інші банки. От чому FOREX по суті не є біржею як такий, а в принципі це ринок міжбанківських угод, які для стислості називається просто міжбанком. Слід помітити, що комерційні банки так само проводять спекулятивні операції за рахунок своїх власних засобів.

• Компанії, що здійснюють зовнішньоторговельні операції

З однієї сторони компанії, що займаються імпортом, створюють попит на іноземну валюту, необхідну для покупки  товару й відповідну їй пропозицію національної валюти. З іншої сторони  організації, що займаються експортом  товарів за кордон створюють пропозицію іноземної валюти, яку вони виручили від продажу своєї продукції  і попит на національну валюту, яка потрібна для оплати праці, поставок сировини, податків тощо Крім того і  ті і інші розміщують вільні залишки  валюти або в депозитах, або в  цінних паперах, або залучають кредити  в різних валютах, що залежить від  процентних ставок по них і від  очікувань самих цих компаній. Як правило, подібні операції здійснюються через комерційні банки.

• Інвестиційні фонди та організації

Існує безліч міжнародних інвестиційних  фондів, компаній і великих комерційних  корпорацій, які здійснюють свій бізнес за кордоном, управляють своїм власним  портфелем із цінних паперів, таких  як державні облігації, облігації приватних  компаній, номінованих у різних валютах, або тримають великі депозити в комерційних  банках з метою одержання прибутку завдяки подібним інвестиціям.