Особливості функціонування грошового ринку України

ВСТУП

     Гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства – відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є цікаві висловлювання про гроші. Часто згадується про них і в літописах періоду Київської Русі. Проте систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки.

     Грошовий  ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар.

     Після того, як Україна стала самостійною  незалежною державою, все більше уваги  та зусиль приділяється зростанню економічного потенціалу країни. Покращення умов функціонування грошового ринку, удосконалення його структури на теперішній час є чи не найважливішим завданням державного апарату та Національного банку України. Якщо наша ринкова система буде розвиватися не належним чином, то ми не зможемо конкурувати та співпрацювати з іншими країнами, тому обрана мною тема є дуже актуальною на даний період.

     Актуальність  теми дослідження. Необхідність вичення грошового ринку обумовлене тим, що на сучасному етапі розвитку економіки України, грошовий ринок відіграє провідну роль, оскільки є важливим чинником суспільного розвитку. Здійснюючи вплив на економіку, населення  та інші  економічні системи, гроші сприяють  їх ефективному функціонуванню.

     Проблема  становлення та розвитку грошового ринку, розкриття його окремих аспектів вивчається великим колом науковців. Дослідження теоретико-методогічних засад та різних аспектів теорії і практики, аспектів функціонування грошового ринку було висвітлено в численних працях вітчизняних вчених, таких як  М.М. Артус, М.П. Денисенко,  О.І. Лаврушина,  М. І. Савлук, Д. У. Пирса, А. Г. Пивовар, К. Р. Маконнелл, С. Л. Брю та інших.

     Мета  та завдання дослідження. Метою даної  роботи є дослідження особливостей грошового ринку України на сучасному етапі та  тенденції його розвитку.

     Для досягнення мети роботи автор поставив перед собою наступні завдання:

• дослідити сутність, структуру та особливості функціонувння грошового ринку України;
• проаналізувати сучасний стан грошового ринку;
• розглянути та проаналізувати перспективи становлення та розвитку грошового ринку України, його проблем і методів їх усунення.

     Об’єктом  дослідження даної курсовій роботі є грошовий ринок України.

     Предметом дослідження є визначення особливостей грошового ринку України, його функціонування  та основиних проблем.

     Інформаційна  база. Для написання даної роботи була використана законодавчо-нормативна база, що регулює діяльність грошового  ринку України, статистистичні дані Національного банку України, також використані періодичні видання, підручники, посібники.

     Теоретичне  і практичне значення даної роботи полягає в тому, що результати дослідження  можна використовувати при підготовці до лекцій з фінансового ринку, до семінарських та практичних занять, а  також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

     Робота  складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатки.     
 
 
 
 
 
 
 
 

     ОСНОВНА ЧАСТИНА 
 
 

1. Сутність, структура та особливості функціонування грошового ринку  України

     Грошовий  ринок  – це ринок, на якому продається і купується особливий специфічний товар – гроші, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар. Індивідуальні учасники ділових угод на грошовому ринку задовольняють потреби в додаткових коштах, що перевищують обсяги нагромадження тимчасово вивільнених власних надходжень. Джерелами таких власних надходжень виступають отриманий прибуток, амортизаційні відрахування, обігові кошти та резерви¹.

     Об’єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Передавання грошей від одного суб’єкта грошового ринку до іншого має місце за умови, що в одного з них вони тимчасово є вільними і немає потреби в негайному їх витрачанню на купівлю матеріальних благ, а в іншого суб'єкта їх немає взагалі, але є нагальна потреба в грошових коштах. Таке передавання тимчасово вільних грошових коштів здійснюється або у формі прямої позички із зобов’язанням повернути кошти у визначений строк, або у формі купівлі особливих фінансових інструментів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів, банківських акцептів тощо).

     Тим самим грошовий ринок являє механізм перерозподілу грошових коштів між різними секторами і суб’єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків і грошового обігу в цілому.

     На грошовому ринку діє багато суб’єктів з різними цілями. Це юридичні та фізичні особи, продавці, покупці, посередники. Головними учасниками купівлі-продажу грошей на грошовому ринку виступають комерційні банки, державні структури,       спеціальні       кредитно-фінансові      інститути,    які     забезпечують              

функціонування грошових відносин, сукупність грошових ресурсів країни, їх постійне переміщення, розподіл і перерозподіл на основі взаємодії попиту та пропозиції.

     Комерційні  банки діють на грошовому ринку  як постійні продавці і покупці грошових коштів. Держава теж може виступати суб’єктом грошового ринку, але виходить на нього переважно як позичальник. В операціях з купівлі-продажу грошей на грошовому ринку виступають також професійні посередники, такі як маклери, ділери, облікові доми тощо.

     Безперечно, його головні учасники – банки, які постійно або перемінно можуть виступати в якості продавців, покупців або посередників. На грошовому ринку між банками ведеться оперативна, дуже пожвавлена торгівля, де окремі банки відчувають тимчасову потребу в грошових коштах, а інші мають тимчасовий надлишок ліквідних коштів і намагаються прибутково розмістити ці кошти².

     Банки мобілізовують тимчасово вільні грошові кошти клієнтів у формі вкладів та депозитів. Частка залучених коштів складає фонд обов’язкових резервів, які комерційні банки зобов¢язані тримати в Національному банку у визначених пропорціях до вартості своїх зобов¢язань (пасивів). Решта коштів може бути використана для проведення операцій на міжбанківському грошовому ринку. Такі операції здійснюються, по-перше, для вирівнювання міжбанківського платіжного обороту. По-друге, банки, які мають надлишкову ліквідність, намагаються розмістити ці кошти таким чином, щоб вони приносили доход у формі процентів.

     Держава також виходить на грошовий ринок як позичальник шляхом розміщення та реалізації державних цінних паперів серед його учасників. За своїми ознаками такі цінні папери характеризуються високою номінальною вартістю, емісією у формі торгів (аукціонів) із обов’язковим записом на окремий рахунок у Центральному банку, які можуть активно працювати на вторинному ринку. Нині Національний банк України впроваджує в практику загальноприйнятні у світовій банківській системі механізми регулювання   процесами   на грошово-кредитному  

ринку. А це і кредитні аукціони, і вексельне редисконтування і депозитні сертифікати тощо. Передбачається, що аукціони з   розміщення   державних   цінних паперів проводитимуться регулярно.

     Для забезпечення ліквідності цінних паперів  і капіталізації боргу запроваджується механізм використання державного майна, маються на увазі основні фонди, земля, рудники, золото, валюта тощо. Розпочатий випуск державних цінних паперів у подальшому дасть можливість в принциповому плані змінити взаємовідносини між Національним банком та Міністерством фінансів у питанні джерел покриття дефіциту державного бюджету.

     Для Національного банку грошовий ринок  – надійний важіль взаємодії на ліквідні кошти комерційних банків, а через них – на процентні ставки і грошову масу, тому Центральний банк очолює і фактично здійснює керівництво грошово-кредитним ринком³3.

     Центральний банк майже завжди виступає на грошовому  ринку в ролі позикодавця. Його завдання – надавати банківській системі позики, щоб комерційні банки в свою чергу позичали гроші іншим економічним агентам. Національний банк передбачає кредитувати комерційні банки через викуп цінних паперів, та дисконтні операції з векселями.

     Поряд з традиційними учасниками на ринку  грошей функціонують посередницькі  організації. Вони можуть бути як банківські, так і небанківські фінансово-кредитні установи. Серед фінансових посередників ключову роль відіграють банки, томущо на них припадає більша часткав перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид фінансових посередників. Також діяльність банків з пропозиції грошей багато в чому визначає всіх інших посередників.

     Формування  грошових ресурсів небанківських фінансово-кредитних установ

має ту особливість,   що воно не   є депозитним,   тобто переданими їм коштами

власники  не можуть так вільно скористатися, як банківськими чековими.вкладами.

     З’явились нові учасники ринку – фінансові  та страхові компанії, пенсійні фонди. Кожен учасник грошового ринку  по-своєму впливає на нього. Нині вони випускають короткострокові зобов’язання і продають кредиторам або самі виступають у ролі кредитора.

     Надзвичайна складна сутність та певна умовність  грошового ринку істотно ускладнюють  розуміння механізму його функціонування. Тому розглянемо схему руху потоків грошових коштів на монетарному ринку (Рис.1.1):

     Рис. 1.1. Сектор прямого фінансування

     Джерело: Гроші та кредит: Навч. посібник / В.І. Пахомов, Л.В. Стрільчук. – К.: МАУП, 2004 р. – 56 с. 

     Грошовий  ринок складається із багатьох потоків, якими грошові потоки переміщуються між трьома групами економічних суб’єктів:

• власниками заощаджень – тими, що заощаджують гроші;
• позичальниками – тими, що позичають гроші;
• фінансовими посередниками

     Стрілки, що показують рух грошей, спрямовані від власників заощаджень (кредиторів) до позичальників, а стрілки що, відображають рух інструментів, від позичальників до кредиторів.

     Грошовий  ринок можна умовно поділити на два  сектори:

• сектор прямого фінансування;
• сектор непрямого фінансування.

     У секторі прямого фінансування грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників. Пряме фінансування може здійснюватися двома способами:

• капітальне фінансування – здійснюється передаванням коштів позичальникові (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму. Прикладом такого фінансування є емісія та продаж акцій акціонерними підприємствами;
• фінансування шляхом отримання позик – здійснюється передаванням коштів фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов'язання повернути ці кошти в майбутньому з процентом. Прикладом такого фінансування є продаж фірмами облігацій.

     У секторі непрямого фінансування грошові кошти рухаються від  власників заощаджень до позичальників  через фінансових посередників.

     Фінансові посередники – це сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників⁴.

     Сектор непрямого фінансування є об’єктивно необхідною складовою грошового ринку. Він не просто доповнює сектор прямого фінансування, а створює                    

спеціальний механізм реалізації тих зв’язків між кредиторами та позичальниками, які не можуть бути реалізовані через сектор прямого фінансування. Завдяки діяльності фінансових посередників вдаться найбільш повно реалізувати всі можливості і вигоди, які властиві грошовому ринку взагалі.

     Грошовому (монетарному) ринку характерний  складний механізм функціонування. Для його вивчення важливе значення має структуризація грошового ринку. Слід зауважити, що це питання є дискусійним і недостатньо висвітленим у літературі. Серед вітчизняних економістів, на мій погляд, найбільш логічно, обґрунтовано і повно розглядають структуру грошового ринку М.І. Савлук і Б.С. Івасів^5,6.

     Окремі  сегменти грошового ринку можна  виділити за кількома ознаками:

• за видами інструментів, що застосовують для переміщеним грошей від продавців до покупців;
• за інвестиційними ознаками грошових потоків;
• за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

     За  видами інструментів грошовий ринок  складається з трьох взаємозв’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

• ринок позичкових капіталів;
• валютний ринок.
• ринок цінних паперів.

       Ринок позичкових капіталів – система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їх у позиковий капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення.

     Це економічна форма ринкових відносин, призначенням якої є посередництво у рухові коштів від їх власників до користувачів (інвесторів) і формування попиту й пропозиції   на  грошовий капітал. Ослуговують  цей ринок кредитно-фінансові ус-танови і фондові біржі.^.

     Валютний  ринок – система фінансово-економічних відносин, пов’язаних із здійсненням операцій купівлі-продажу (обміну) чужоземних валют і платіжних документів у чужоземних валютах.

     Валютний  ринок – поняття, що охоплює значну кількість окремих локальних  ринків у певних регіонах, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових зв’язків, зокрема, на міжнародних валютних біржах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоекономічних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо⁷.

     Ринок цінних паперів – частина ринку  позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів акумулюється грошові надходження юридичних  осіб і громадян та спрямовуються  на виробниче й невиробниче вкладання капіталів. Розрізняють перший ринок цінних паперів, на якому здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів, і вторинний – де відбувається купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущених раніше. Інституційними установами ринку є спеціальні кредитні заклади і фондові біржі. Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. У високорозвинутих ринкових економіках ринок цінних паперів є основним джерелом фінансування збільшення основного й оборотного капіталу у процесі розширеного відтворення. Саме ринки цінних паперів, позичкових капіталів та валютний ринок забезпечують перерозподіл трудових, матеріальних ресурсів між різними галузями економіки, сприяють структурній передумові суспільного виробництва. За другою ознакою можна виділити такі сектори грошового ринку: 

• ринок банківських кредитів;
• ринок послуг парабанків (небанківських фінансово-кредитних установ).

     Окремим сектором грошового ринку можна  також додатково визначити фондовий ринок.

     Залежно від призначення засобів, що обертаються  на грошовому ринку, останній поділяється на:

• ринок грошей;
• ринок капіталів.

     На  ринку грошей продаються і купуються  грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов’язання до одного року). Ці кошти використовуються в, обороті позичальника як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору⁸6.

     На  ринку капіталів – купуються і продаються грошові кошти у вигляді середньо- й довгострокових кредитів та фінансових активів строком понад рік. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.

     Ринок грошей можна умовно поділити на два сектори:

• міжбанківський ринок;
• відкритий ринок.

     Міжбанківський  ринок – частина  ринку грошей, де тимчасово вільні грошові ресурси  одних кредитних установ залучаються  іншими і взаєморозміщуються між  ними переважно у формі міжбанківських депозитів.

     Кредитування  на міжбанківському ринку може здійснюватися  за разовими чи генеральними кредитними угодами, а також з використанням векселів і депозитних сертифікатів. Даний ринок обслуговують угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність.

     Відкритий ринок – це ринок, на якому відбувається купівля та продаж цінних паперів (короткострокових зобов’язань держави) центральним банком.

     Грошовий  ринок є складовою національного ринку і забезпечує взаємодію попиту та пропозиції грошей⁹.

Отже, грошовий ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару. В умовах розвитку соціально орієнтованої і регульованої ринкової економіки організація цього ринку і рівень ефективності його функціонування – це один з вирішальних важелів вирішення економічних і соціальних завдань, які ставить перед собою суспільство. Сьогодні грошовий ринок має складну внутрішню структуру, що складається з низки взаємопов’язаних між собою елементів. Їх взаємозв’язок і спосіб функціонування врешті-решт і формують механізм грошового ринку.  
 
 

     2. Аналіз сучасного стану грошового  ринку України

     Грошовий  агрегат – це  специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії – п’ять, у Німеччині – три⁷.

     У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М₀, М₁, М₂, М₃.

     Агрегат М₀ відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

     Агрегат М₁ включає гроші в агрегаті М₀ + вклади в банках, які можуть бути

     використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

     Агрегат М₂ – це гроші в агрегаті М₁ + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

     Агрегат М₃ охоплює гроші в агрегаті М₂ + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

     Грошово-кредитна політика як складова частина економічної політики держави сприяє досягненню прогнозованих соціально-економічних показників шляхом реалізації монетарних цілей і завдань інструментами грошово-кредитного і валютного регулювання⁸. Відповідно до чинного законодавства, грошово-кредитна

     політика  є комплексом заходів у сфері  грошового обігу та кредиту, направлених  на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення ста-більності грошової одиниці  України, забезпечення зайнятості населення  та вирівнювання платіжного балансу.

     Динаміка  показників економічного розвитку України у 2009-2010 роках, зокрема і грошово-кредитного ринку, свідчить про закріплення позитивних тенденцій на етапі посткризового відновлення¹².

     У І кварталі 2011 року спостерігалася позитивна динаміка показників економічного розвитку України, зокрема грошово-кредитного ринку. Продовженню позитивних тенденцій в економіці сприяло проведення Національним банком України помірно жорсткої грошово-кредитної політики, яка полягала не стільки в посиленні параметрів тих або інших монетарних інструментів та механізмів, скільки в утриманні від їх послаблення. Така спрямованість грошово-кредитної політики через стабілізацію інфляційних очікувань та посилення довіри до гривні давала змогу адекватно реагувати на внутрішні та зовнішні ризики стабільності грошової одиниці. Одночасно вона зберігала достатньо стимулів та передумов для відновлення кредитної активності банків, що є вкрай важливим з огляду на необхідність сприяння посткризовому відновленню економіки.

     Свідченням  зазначеного є збереження та посилення  позитивних тенденцій у динаміці основних показників, що характеризують стан грошово-кредитного ринку. Зокрема, у І кварталі 2011 року спостерігалося наступне¹³:

• помірна динаміка споживчої інфляції. У І кварталі 2011 року індекс споживчих цін збільшився на 3,3% порівняно зі збільшенням на 4,7% в аналогічному періоді минулого року;
• активізація кредитної діяльності банків – зростання загального обсягу залишків за кредитами, наданими суб’єктам господарювання, прискорилося в березні 2011 року до 14,5% у річному вимірі порівняно з 7,8% у грудні 2010 року;
• подальше посилення довіри до банківської системи та національної валюти, відображенням чого є прискорення темпів зростання банківських депозитів протягом І кварталу 2011 року до 6,1% порівняно з 3,1% в аналогічному періоді минулого року. У структурі приросту вкладів продовжували домінувати депозити в національній валюті;
• стале збільшення обсягів надходжень іноземної валюти сприяло врівноваженню попиту та пропозиції на міжбанківському валютному ринку та зумовило відсутність істотних курсових коливань гривні. Сальдо інтервенцій Національного банку України (далі – Національний банк) в І кварталі 2011 року було додатним – 498,7 млн. дол. США (в еквіваленті), що позитивно вплинуло на обсяг міжнародних резервів;
• подальше зниження вартості коштів. Середньозважена процентна ставка за кредитами в національній валюті зменшилася з 15,0% у грудні 2010 року до 13,1% у березні 2011 року.

     Статистичне дослідження та прогнозування стану грошово-кредитної політики банків України може бути корисним для визначення стану банківської системи і напрямків покращення її функціонування.  

     Для аналізу стану грошово-кредитної політики України було обрані грошові агрегати⁹. Під час аналізу було вирішено досліджувати не кожен окремий грошовий агрегат: М₀, М₁, М₂, М₃, а агрегат М₀ та різниці між наступним та поточним М₁-М₀, М₂-М₁ та М₃-М₂, що є більш правильним з економічної та статистичної точки зору, оскільки сума М₀ та різниць агрегатів дорівнює агрегату М₃.

     Неможливість  аналізу грошової маси на основі окремих  агрегатів полягає у тому, що кожен  наступний, вищий за рангом, агрегат  включає у себе попередні, що призводить до повторного включення статистичної інформації.

     Проаналізувавши динаміку різниць грошових агрегатів протягом 2003-2010 років, можна зробити наступні висновки: протягом досліджуваного періоду найбільш інтенсивно зростали переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити (M₂-M₁), які протягом усього періоду зростали і на 2010 рік становлять найбільшу долю у грошовому агрегаті М₃ (дадаток А). Трохи повільніше розвивались готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями (М₀), але спостерігається чітка тенденція росту цієї величини. Динаміка переказних депозитів в національній валюті (M₁-M₀) є найменш помітною, протягом періоду спостерігається ріст показника. Цінні папери, крім акцій (M₃-M₂) мають найбільш неоднорідний розвиток. Починаючи з 2003 по 2005 рік спостерігається спад значень показника, з 2005 по 2008 – різке зростання і з 2008 по 2010 роки – знову різкий спад.

     Для виявлення частки кожного з показників у загальному значенні М₃ роз-рували порівняння структур обсягів грошової маси 2003 року з 2010 роком (додаток Б).

     Аналізуючи  структуру грошової маси, необхідно  відмітити, що протягом  2003-2010 років частка готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями у

структурі грошової маси знизилась майже на 5%, частка переказних депозитів в  іноземній валюті та інших депозитів збільшилась на 10,16%. При цьому частка переказних депозитів у національній валюті зменшилась на 4,58% та частка цінних паперів крім акцій зменшилась на 0,6%.

     Такі  зміни у структурі обсягів  грошової маси свідчать про вплив  на економіку країни кризових явищ, а саме: підвищення ставок по кредитам, зниження ставок по

     депозитам та скасування можливостей позастрокового отримання депозитних коштів, низька заробітна плата. Розрахований коефіцієнт структурних зрушень, що дорівнює 5,08 %, свідчить про неста-більність структури М₃ протягом досліджуваного періоду.

     Отже, таким чином проведено аналіз динаміки грошових агрегатів за 2003-2010 роки. Побудовано та порівняно між  собою графіки динаміки грошових агрегатів та різниць агрегатів. Різниці грошових агрегатів було обрано як сукупність для дослідження, так як з економічної та статистичної точки зору вони відображають більш точну інформацію. При дослідженні грошових агрегатів спостерігається тенденція росту обсягів усіх складових агрегатів протягом часу, окрім різниці М₃-М₂ (цінні папери, окрім акцій). Цей показник починаючи з 2008 року стрімко зменшується, але за прогнозами ситуація у 2011 році повинна стабілізуватись.