Особливості формування та розвитку банківської системи

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….1

Розділ 1. Теоретичні аспекти становлення банківської система України…......3

1. Суть, будова та функції  банківської системи …………….…….....…...4
2. Створення банкiвської системи……………...………………………..…8
3. Формування банківської системи в Україні.…………………….….…11

Розділ 2. Дослідження стану банківської системи України…..……...…….....14

1. Формування ресурсів банківської системи………………………….14
2. Розміщення ресурсів банків України………………………………..19
3. Фінансові результати діяльності банків в Україні……….…............22

Розділ 3. Перспективи розвитку банківської системи в Україні..………..…..26

Висновки……………………………………………………………….….……..32

Список використаних джерел……………………………………….…..……..33

Вступ

Незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, у будь-якій державі, банківська система відіграє ключову роль. Адже саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб’єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань. Без розвинутої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави.

Сьогодні  банківська система України –  це один із найрозвинутіших елементів  господарського механізму, оскільки її реформування було розпочате раніше за інші сектори економіки, що визначалося  ключовою роллю банків при вирішенні  завдань переходу до ринку. Саме банки  відіграють основну роль в утворенні  оптимального середовища для мобілізації  й вільного переливу капіталів, нагромадженні  коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємств.

Серед суб’єктів  фінансово-господарської діяльності комерційні банки – це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно  прогнозувати динаміку економічної  кон’юнктури, а також якнайшвидше  та досить гнучко реагувати на будь-які  зміни, що відбуваються на фінансовому  ринку.

Метою даного дослідження є визначення сучасного стану та тенденції розвитку банківської системи України.

Досягнення  мети передбачає вирішення наступних  завдань:

1. розробка загальної характеристики банківської системи;
2. аналіз процесу формування ресурсів банківської системи;
3. здійснення аналізу фінансових результатів діяльності банків України;

Об’єктом  дослідження обрано статистичну інформацію банків України.

Ціллю дослідження  є визначення:

1. Теоретичних аспекти формування існуючої банківської системи
2. Сучасного стану банківської системи
3. Проблем банківської системи України

Завданням дослідження є:

1. Формування та розвиток банківської системи

2. Банківська політика

3. Динаміка розвитку банківської системи

Актуальність  курсової роботи дуже величезна, адже сучасний стан банківської системи  України досить складний. Причинами  цього є як кризовий стан економіки  в цілому, так і проблеми становлення  і розвитку банківської системи.

Розділ 1. Теоретичні аспекти становлення банківської система України

Банківська  система України започаткована  після прийняття Верховною Радою  України у березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вона є дворівневою  і складається з Національного  банку України та банків різних видів  і форм власності. [1]

Національний  банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці. З перших днів його діяльність спрямована на зміцнення державності України, він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредитування та забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні.

Декларація  про державний суверенітет та Закон «Про економічну самостійність Української РСР», яку законодавчо закріпили за нашою державою право самостійного формування власної банківської системи, заклали фундамент створення нових комерційних банків.

Банки створюються  на акціонерних або пайових засадах  юридичними та фізичними особами. Свої функції банки реалізують через  виконання таких операцій, як залучення  коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні  рахунки та не депозитне залучення  коштів; кредитування суб’єктів господарської  діяльності та громадян, вкладення  у цінні папери, формування касових  залишків та резервів, формування інших  активів; касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання  валютних та інших банківських операцій. [4, с. 57]

Банки у  своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», законодавством України  про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України  і своїми статутами.

1.1 Суть, будова та функції банківської системи.

Банки і  банківська система – не звичайні економічні структури. Їхній вплив на економічні процеси надто великий і потрібна жорстка регламентація та контроль їх діяльності, щоб цей вплив мав виключно позитивний характер. Це робить надзвичайно актуальним правильне визначення ключових понять – банківська діяльність, банк, банківська система.

В Законі України «Про банки і банківську діяльність» (березень 1991р.) банком названо  будь-яку установу, що виконує функції  кредитування, касового та розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом. Таких  операцій в законі зазначено 16, однак  не застережено, чи банк повинен виконувати всі ці операції, чи тільки одну з  них для того, щоб одержати відповідний  статус.   

В 1993р. в  закон були внесені уточнення, що забороняли небанківським установам  займатися відкриттям рахунків, приймати вклади, здійснювати розрахунки та кредитування. Але і це уточнення  остаточно не вирішило питання про  те, що ж розуміє під банком українське законодавство – чи установу яка  виконує всі 4 операції, заборонені для небанківських установ, чи тільки одну з них, чи будь-яку з 16 операцій, названих в ст.3 Закону. Вимога до банку  про страхування депозитів, як це зроблено в законодавстві США, в  українських законах навіть не згадується. [8, с. 126]

Аналіз  багатовікової світової історії  банківської справи та механізму  функціонування грошового ринку  дає підстави віднести до банківської  діяльності комплекс з трьох посередницьких операцій:

• приймати грошові вклади від клієнтів;
• надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;
• здійснювати розрахунки між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна  вважати визначальною       економічною ознакою банку взагалі  – як центрального, так і комерційного.  

Вказані операції є базовими, вони створюють  первинну сферу банківської діяльності. Це місце їх визначається самою природою грошового ринку.

Отже, комплекс з трьох базових операцій створює  первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує  цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні. [2, с. 79]

В дійсності  фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати багато інших, не базових, але потрібних для грошового  ринку операцій. При цьому вони не перестають бути банками, оскільки забезпечують комплекс базових операцій, такі банки прийнято називати універсальними. Але якщо фінансовий посередник виконує  не всі базові операції (тільки одну чи дві з них), чи можна його вважати  банком в економічному розумінні? На мою думку, якщо такий посередник не забезпечує комплексу базових  операцій грошового ринку, він не є банком в повному розумінні  цього слова, а скоріше це частина  такого банку, яка може існувати тільки в кооперації з іншими подібними  посередниками, що виконують решту  базових операцій грошового ринку.  Такі банки прийнято називати спеціалізованими.

Якщо  ж посередник грошового ринку  не виконує жодної з названих базових  операцій, тобто позбавлений ознак  банку, його відносять до небанківських  фінансових інститутів. В Україні  такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.

Розглянуті  відмінності між банками та небанківськими фінансовими інститутами мають  не формальний характер, а пов’язані  з їх різною роллю в грошовій сфері.

Виконуючи базові операції, банки беруть участь у створенні депозитів, а отже в зміні маси грошей в обігу. Це визначає особливу відповідальність кожного  банку за стан економіки: будь-яка  зміна маси грошей може призвести  до порушення ринкової рівноваги. Тому потрібна особлива система контролю і регулювання діяльності банків, щоб поставити їх діяльність по продукуванню грошової маси в певні межі, достатні для нормального розвитку економіки. Ось чому закон повинен однозначно визначити, що таке банк, і чітко окреслити межі і правила банківської діяльності. [6, с. 174]

Діяльність  небанківських фінансових інститутів не пов’язана з базовими операціями і не зачіпає маси грошей в обігу. Тому немає потреби контролювати їх діяльність так ретельно як банківську, і законодавство всіх країн дає  їм інший статус, ніж банкам.

Банківська  система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення  і функції окремих банків. Виникає  банківська система не внаслідок  механічного поєднання окремих  банків, а будується  по заздалегідь  виробленій концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному  виду банків і кожному окремому банку. Приклад: Закон України «Про банки  і банківську діяльність» перш ніж  визначити, які банки можуть бути в Україні і як вони повинні  функціонувати, зафіксував концептуальне  положення, що банківська система України  повинна бути дворівневою, встановив, які банки відносяться до кожного  з рівнів і яким буде механізм зв’язків між ними.

Банківська  система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового  ринку, які займаються банківською  діяльністю.

В такому тлумаченні банківська система не включає  небанківські фінансові інститути  грошового ринку. Цим вона помітно  відрізняється від кредитної  системи.

Необхідність  формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:

• пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків;
• пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі. Для цього набір банківських інститутів та інструментів, які надаються ними, повинен бути дуже широким та мобільним, щоб можна було заповнити будь-який сектор ринку, яким би вузькими невигідним він не був. Для цього банки повинні керуватися в своїй діяльності не тільки своїми комерційними інтересами, а й вимогами системи, в яку вони включені.

За своєю  структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються. Разом  з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці. Це перш за все, дворівнева їх побудова.

На першому  рівні знаходиться один банк, або  декілька банків, об’єднаних спільними  цілями і завданнями. Такій установі надається статус центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань  в грошово-кредитній сфері, перш за все - підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи.

На другому  рівні банківської системи знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками. [10, с. 115]

Отже, банківська система – це не єдиний банк, що керується з одного офісу (центрального банку), а специфічна економічна та організаційно-правова структура, що забезпечує функціонування грошового ринку та економіки в цілому.

Вона  покликана виконувати такі функції:

• трансформаційну;
• створення платіжних засобів та регулювання грошової маси;
• забезпечення сталості банківської діяльності і грошового ринку.

Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб’єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, банки мають можливість змінювати (трансформувати):

• строки грошових капіталів;
• їх розміри;
• фінансові ризики.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Іншими словами банківська система управляє пропозицією грошей.

Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна) пов’язана з надзвичайно високою ризикованістю банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб’єктів, несуть в собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування загальноекономічної кризи. [13, с. 96]

Отже, банківська система України відіграє важливу  роль у формуванні ринкових відносин, здійсненні структурних перетворень, економічному піднесенні країни.

1.2 Створення банкiвської системи.

У роки незалежності України було не лише реформовано, але  й створено нову банківську систему:

- створені  основи дворівневої банківської  системи, валютного ринку та  ринку цінних паперів;

- здійснено  перший етап реформування грошової  системи держави з введенням  проміжної валюти – українського  карбованця, що склало основу  для проведення грошової реформи  і введення національної грошової   одиниці - гривні;

- створено  національну платіжну систему  із запровадженням нових прогресивних  технологій перерахування коштів  на основі електронних платежів, що дозволило досягти світового  рівня обробки інформації у  сфері міжбанківських розрахунків;

- введено в дію банкнотно-монетний двір та фабрику банк нотного паперу, що дало можливість створити потужності по друкування банкнот та карбуванню монет;

- розпочато  реформування бухгалтерського обліку  та звітності в банках;

- напрацьовано  нормативну базу для здійснення монетарної політики та банківського нагляду;

- діяльність  НБУ, його монетарна політика  позначилася позитивно на подоланні  гіперінфляції, керованості інфляційних  процесів. [11, с. 141]

Проте тривала  економічна, фінансова та платіжна криза, гальмування процесу ринкових перетворень економіки, інвестиційного процесу, серйозні недоліки у діяльності комерційних банків у сфері кредитування, розрахунків, порушення багатьма з  них економічних нормативів, невпорядкованість  та нестабільність нормативно-правового  регулювання, недосконалість податкового  законодавства визначають необхідність поглиблення банківської реформи.

Було  проведено фінансову реорганізацію  банків, більш дієвим став контроль за їх діяльністю і виконанням умов функціонування збоку НБУ. Однак, залишається  значним системний ризик внаслідок  надмірної відкритості банківської  системи для слабких підприємств  та неякісного менеджменту. Не вдається повністю задовольнити потреби приватного сектору, який сьогодні активно зростає.

Висока  вартість фінансового посередництва  обмеженість кількості послуг, відсутність  відповідної для країн з ринковою економікою фінансової структури, стимулів заощаджувати та розміщувати позичкові  фонди, низька життєздатність фінансових інститутів, повільний прогрес у  галузі створення стабільного ефективного банківського нагляду доповнюють те коло проблем, вирішення яких треба передбачити у державній програмі реформування та розвитку банківської системи України.

Як відомо, в Україні з 1987 року почалася реформа  банківської справи, яка завершилася ухваленням у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з цим Законом, в Україні було закладено основи класичної дворівневої банківської системи.

Поява дворівневої  банківської системи була першою політичною ознакою переходу до економічної  системи, орієнтованої на ринок. Однак, на час проголошення незалежності України, виконавча й законодавча база країни були недостатньо розвиненими, аби відповідно підтримувати орієнтовану  на ринок банківську систему. Національний банк також був тільки створений  і не міг функціонувати на належному  рівні. В цей час майже весь обсяг комерційних операцій зареєстрованих у 1991 р. банків припадав на частину державних  банків, хоча вже діяли і новостворені комерційні банки, проте, їх питома вага у фінансовій структурі країни була незначною. У період, що настав після  проголошення незалежності України, діяльність українських комерційних банків із фінансового погляду була надзвичайно  примітивною. У 1991-1993 р.р. вона нагадувала операції західноєвропейських торгових банків XVIII ст. Нові комерційні банки, зазначав П. Сохань, охоче бралися майже  за всі види ділових операцій, якщо вони могли мати з цього хоч якийсь прибуток.

На кінець 1991 р.  створено сімдесят шість банківських  установ,  а сплачений ними статутний капітал у гривневому еквіваленті становив лише 500 тис.  грн .  На початку 90-х рр.  процес створення банків був практично некерованим, а суми акціонерного капіталу – мінімальними. Від засновників не вимагали свідчень про їх попередній досвід діяльності у цій галузі, що свідчить про відсутність чітко продуманих механізмів формування ефективної банківської системи.

Початок ХХІ ст. характеризується активізацією процесів глобалізації світової фінансової сфери.  Глобалізаційні процеси не оминули й України. Посилили увагу і до українського банківництва іноземні банківські групи, з огляду на значний потенціал його розвитку –  банківський сектор України вважається найбільш інвестиційно привабливим. Так, у 2001 р. в Україні нараховувалось 15 банків з іноземним капіталом, зокрема 7 банків із 100-відсотковим іноземним капіталом. Станом на 01.01.2008 р. уже функціонувало 47 банків із іноземним капіталом, зокрема 17 банків із 100-відсотковим іноземним капіталом.

Незалежна банківська система України створена відносно недавно (1991 р.) і пройшла свій генезис значно швидшими темпами, на відміну від провідних банківських систем у розвинених країнах. Можна стверджувати, що за період 1991-2012 р.р. в Україні сформовано нову банківську систему ринкового типу, яка сприяла стабілізації вітчизняного фінансового ринку та створенню передумов економічного зростання.

1.3 Формування банківської системи в Україні.

Процес  формування банківської системи  в Україні фахівці банківської  справи поділяють на кілька етапів, хоч із деякими розбіжностями.

З огляду на пройдений шлях у розвитку банківської  системи України, на погляд погляд більшості  фахівців, можна виділити 4 етапи:

Банківська система України формувалась у чотири етапи:

1 етап – 1991-1992 роки. – перереєстрації та реорганізації.

З жовтня 1991р. НБУ починає перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. Державні банки акціонуються, а точніше приватизуються персоналом банків та великими клієнтами.

2 етап – 1992-1993роки. – виникають банки «нової хвилі».

У різних бюджетних та позабюджетних фондів виникає наука комерційних банків. У комерційних банках спостерігалося подальше зменшення частки «міністерського» капіталу, що було спричинено постановою Кабінету Міністрів «Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України». Цією постановою передбачалося, що Міністерство фінансів буде одержувати дивіденди по акціях, що належать іншим міністерствам. Зрозуміло, що це не влаштовувало власників акцій і вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних банків та інших комерційних товариств.

У цей  же час спостерігалося масове народження дрібних «кишенькових» банків. Значна частина їх мала приватний капітал, але цей капітал був надто мізерним, щоб забезпечити ліквідність банку. Ці банки непогано заробляли на гіперінфляції  1992-1994рокiв, використовуючи цей зовнішній незалежний від них фактор.

3 етап – 1994-1996 роки – етап банкрутства.

Активізація роботи Національного банку України  і побудови чіткої системи регулювання  діяльності комерційних баків співпала з періодом призупинення інфляційних  процесів, які були основним джерелом безбідного існування цілої низки  комерційних банків. Ці банки не були готові до жорсткого контролю з боку НБУ,  до централізованого управління банківською системою, що поставило їх на межу банкрутства. Процес масового банкрутства комерційних  банків  вніс ускладнення у функціонування не тільки банківської системи, а  й позначився на всій економічній  системі, була підірвана довіра до банківської  системи у вкладників.

На кредитно-фінансовому  ринку України  починають працювати  іноземні банки та їхні представництва. Важливим моментом функціонування банківської  системи цього періоду була зміна  складу акціонерів, зміна власників  багатьох комерційних банків та окремих  філій шляхом продажу та перепродажу.

4 етап 1996-1998 рр. – стабілізація та впровадження національної валюти – гривні.

Для  цього етапу є характерною  боротьба Національного банку з  інфляційними процесами, створення  сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в  обіг національної грошової одиниці  – гривні. Також  у цей період посилився контроль за діяльністю комерційних  банків із боку НБУ. [9, с. 159]

Отже, банківська система України відіграє важливу  роль у формуванні ринкових відносин, здійсненні структурних перетворень, економічному піднесенні країни.

Розділ 2. Дослідження стану банківської системи України

Банківська  система – основна ланка кредитно-фінансової системи, невід’ємна частина структури  ринкової економіки.

Сучасний  стан банківської системи України  досить складний. Причинами цього  є як кризовий стан економіки в  цілому, так і проблеми становлення  і розвитку банківської системи. Головна мета банку, як комерційного підприємства – одержання прибутку. У нормально працюючій економіці, основне джерело прибутку для  банку – надання в позичку своїх кредитних ресурсів. У теперішній час основні збитки банки терплять від безпосередньо кредитної діяльності.

Причиною  такого положення є проведення деякими  банками занадто ризикованої  кредитної політики. Природно, цілком уникнути ризику неможливо, оскільки надання  кредитів це споконвічно ризикований  вид бізнесу. Тому однієї з головних задач банку є мінімізація  кредитного ризику. Ця діяльність дозволить  банкам максимізувати прибуток і  знизити утрати від проведення кредитних  операцій.

2.1 Формування ресурсів  банківської системи

Складовою частиною банківських ресурсів є  власні кошти або капітал, що відіграє неабияку роль у зміцненні довіри клієнтів як до окремого банку, так  і до банківської системи в  цілому. Залучені ресурси можуть формуватися  банком шляхом залучення, позичення  або проведення рефінансування. Джерела  формування ресурсів банківської системи  поділяються на депозитні та не депозитні. До депозитних джерел відносять: залишки на поточних рахунках, кошти на вкладних рахунках. До не депозитних: кошти кредиторів (кредити від фінансових організацій та банків), кошти від реалізації цінних паперів власного боргу, кошти від проведення операцій з наявними активами (операції РЕПО, сек’ютеризація активів, продаж позик або кредитів).

Структура капіталу банківської системи  України наведена в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Структура капіталу банківської системи України тис. грн.