Особливості формування ціни у будівництві

25

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інституту економіки і менеджменту

кафедра фінансів

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни:

«Ціноутворення»

на тему:

«Особливості формування ціни у будівництві»

                                                                                                 Виконала:   

                                                                                                 ст.гр. ЕФІ-42

                                                                                                 Крижановський В.О.                                                                                    

                                                                                                 Прийняв: асист. каф.                                                                                           

              Шкварчук Л.О.

Львів-2010

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Особливості формування ціни у будівництві

              1.1 Кошторисна вартість будівництва…………………………..6

              1.2 Договір підряду та порядок встановлення договірної ціни у будівництві…………………………………………………………………….11

Розділ 2. Аналітична частина (Розрахунок доцільності виробництва автобуса «АКМ - 410»)...………….………………………………………….18

              Висновки……………………………………………………………………….25

              Список використаних джерел……………………………………..………….27

Вступ

Система  ціноутворення  у  будівництві України,  намагаючись  перейти до ринкових умов, зберегла більшість недоліків системи ціноутворення  централізованої  економіки. Це,  у  свою  чергу,  надто  заважає подальшому розвитку ринкових відносин у будівництві. Дослідження проблеми  розвитку  ціноутворення  у  будівництві  є  актуальним,  бо  її вирішення забезпечить підвищення достовірності та спрощення визначення  кошторисної вартості будівництва при  економічному обґрунтуванні проектних рішень на різних стадіях інвестиційного циклу та підготовки  кошторисної  документації .  Чимало  авторів,  які  вивчали систему  ціноутворення  в  будівництві,  визначали  основні  питання, пропонували різні шляхи  їх вирішення  з однією  головною метою: реформувати  цю  систему  та  організувати  її  на  вищому  рівні.

Реалізація курсу України на розвиток ринкової економіки вимагає переосмислення ролі ціни. У ринкових умовах ціна виступає чи не основним об’єктом конкуренції, а конкуренція є головним регулятором економіки.

Посилена увага до ціни, врахування об’єктивних закономірностей, які вона відображає, є особливо актуальними для будівництва. Для народного господарства в цілому та окремих його галузей важливо сформувати та використовувати економічно обґрунтовані ціни на будівельну продукцію. Від їх рівня залежать пропорції розподілу національного доходу на фонди споживання та накопичення, темпи оновлення основних фондів, рівень цін на інші товари та послуги, ефективність інвестицій тощо.

Слід враховувати і те, що як ціна, так і система ціноутворення в будівництві мають суттєві відмінності, притаманні цій галузі, зумовлені особливостями виробництва та купівлі-продажу будівельної продукції. Ринок будівельної продукції дуже своєрідний: будівельна продукція  прив'язана  до  конкретного  місця  і  має  визначене  призначення. Отже, продукція будівництва отримує суспільне ухвалення до моменту реалізації.  При  формуванні  ціни  на  будівельну  продукцію  відсутній елемент  конкуренції  продавців  тому, що ще  до  початку  будівництва між замовником та підрядником складається договір підряду на будівництво об'єкту. Крім того, ціна – це категорія як продавця, так і покупця, у той час як кошторисна вартість – це категорія замовника (покупця) і виконує тільки одну функцію – планово-облікову. Однак в силу особливостей будівельної продукції в галузі неможливо реалізувати принцип єдиної ціни на однорідну продукцію. У зв'язку з цим ціна кожної окремої будівлі та споруди визначається кошторисною вартістю, розрахованою на основі проекту.  Саме ці особливості необхідно взяти до уваги в процесі ринкової трансформації системи ціноутворення. Не менш актуальним є усунення наявних тут до останнього часу значних недоліків, в числі яких звернемо увагу на нормативний характер ціноутворення у будівництві і пов’язану з цим надмірну його централізацію, відірваність кошторисних нормативів від реальних умов будівництва, недостатню обґрунтованість методів розрахунку окремих складових вартості, відсутність конкуренції при визначенні ціни, монополізм виробників тощо.

Перелічені та інші недоліки ціноутворення у будівництві стали особливо помітними в умовах гіперінфляції. Вони почали стримувати ринковий розвиток галузі та народного господарства в цілому, посилився їх негативний вплив на ефективність капітальних вкладень, інвестиційний клімат у державі.

Все це зумовлює важливість реформування ціни та системи ціноутворення у будівництві, забезпечення їх відповідності новій економічній ситуації. Розв’язання цієї задачі - процес досить тривалий та складний і неможливий без системного підходу. Він потребує визначення напрямів реформування системи ціноутворення, обґрунтування нових методів розрахунків вартості будівництва, зміни підходів до її нормативної бази, запровадження принципів конкуренції при визначенні договірних цін, відповідного правового, організаційного та інформаційного забезпечення, вдосконалення інших елементів системи ціноутворення.

Об’єктивно необхідною передумовою розробки системи реформування ціноутворення є його наукове обґрунтування, відповідне методичне забезпечення.

Враховуючи викладене вище, об’єктом дослідження даного курсового проекту є система ціноутворення у будівництві, а предметом дослідження – кош- торисна вартість будівництва на стадії проекту та договірна ціна.

Розділ 1. Особливості формування ціни у будівництві

1.1 Кошторисна вартість будівництва

Система цін, порядок  її формування та методи державного регулювання представлені в Законі України  „Про ціни  та ціноутворення”

Сьогодні в більшості галузей економіки України, за деяким виключенням, діє принцип вільного ціноутворення, встановлений ст. 7 Закону № 507. Суть його загальновідома: підприємства встановлюють ціни на продукцію (товари, роботи, послуги) самостійно чи на договірній основі. Не є виключенням і будівельні підприємства.

Разом з тим, ст. 12 Закону № 507 містить одне досить важливе застереження:

«Формування  кошторисної нормативної бази,  визначення порядку її   застосування   в   будівництві,   контроль   за   дотриманням замовниками,  проектними,  будівельно-монтажними  організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності нормативних  документів і   нормативів   обчислення   вартості  будівництва  об'єктів,  що споруджуються із залученням  коштів  Державного  бюджету  України, бюджету  Автономної  Республіки Крим,  місцевих бюджетів,  а також коштів державних підприємств, установ та організацій, здійснюється спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з питань містобудування і архітектури.»

Таким спеціально уповноваженим органом є Держкомітет з будівництва й архітектури. У виконання процитованої вище норми ст. 12 Закону № 507 Держбуд затвердив – ДБН 1  2000. Суворе дотримання ДБН 2000 є обов’язковим тільки при складанні кошторисів на об’єкти, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів і коштів держпідприємств. У всіх інших випадках ДБН 2000 носять рекомендаційний характер.

Основним завданням кошторисного нормування та ціноутворення у будівництві є:

-   визначення вартості будівництва на всіх етапах інвестування;

-  підвищення  ефективності  капітальних  вкладів,  забезпечення економії фінансових  та  інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, вітчизняного та зарубіжного досвіду у будівельному виробництві, застосовування нових матеріалів, виробів та конструкцій, організаційних закладів.

Застосування системного підходу до вдосконалення ціноутворення  та  управління  вартістю  у  будівництві  забезпечить  її  зниження  та може складати до 30% від кошторисної вартості об'єкта.

Однак в силу особливостей будівельної продукції в галузі неможливо реалізувати принцип єдиної ціни на однорідну продукцію. У зв'язку з цим ціна кожної окремої будівлі та споруди визначається кошторисною вартістю, розрахованою на основі проекту. 

Складанням кошторисної документації і формуванням цін займаються, як правило, фахівці відповідної кваліфікації. Разом з тим, бухгалтер, як відповідальна посадова особа будівельної організації, повинен мати основні уявлення про дану ділянку робіт.

Кошторисна вартість будівництва – це вартісне вираження нормативних витрат, необхідних для повного завершення будівництва і введення в дію основних фондів згідно з проектом. Кошторисна вартість будівництва об'єднує кошторисну вартість будівельно-монтажних робіт, обладнання, інструменту, інвентаря та інші витрати, внесені до кошторисів будов.

Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт складається з прямих витрат, накладних витрат і планових нагромаджень за чинними нормами. Кошторисна вартість обладнання, що входить до кошторисів, визначається за відпускними цінами, встановленими на підставі прейскурантних або договірних цін, а також чинних кошторисних норм і тарифів заготівельно-складських і транспортних витрат включно з вартістю тари, пакування та комплектації.

Згідно з ДБН 2000, система ціноутворення в будівництві містить кошторисні нормативи і правила визначення вартості будівництва і складання інвесторської кошторисної документації.

Кошторисні нормативи являють собою комплекс кошторисних норм, об’єднаних в окремі збірники і служать для визначення вартості будівництва.

Кошторисні нормативи поділяються на такі види:

- загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи;

- відомчі кошторисні нормативи;

- кошторисні нормативи для окремих будов;

- ндивідуальні кошторисні норми.

Усі кошторисні нормативи за ступенем укрупнення поділяються на елементні та укрупнені.

До елементних кошторисних нормативів належать:

- ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи;

- ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування;

- ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи;

- ресурсні елементні кошторисні норми на реставраційно-відновлювальні роботи;

- ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи;

- ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів.

До укрупнених кошторисних нормативів належать укрупнені ресурсні кошторисні норми:

- на будівлі і споруди в цілому;

- на частини будівель і споруд, конструкції та види робіт.

Інвесторська кошторисна документація - це сукупність кошторисів (кошторисних розрахунків), відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальних записок до них і відомостей ресурсів, складених на стадії розробки проектної документації.

До інвесторської кошторисної документації, що затверджується, додається пояснювальна записка, в якій повинні бути наведені:

- посилання на територіальний район, де розташоване будівництво;

- відомості про те, з якого року введено норми, та про ціни, в яких складено інвесторську кошторисну документацію;

- обгрунтування для складання розрахунків інших витрат;

- розміри кошторисного прибутку;

- посилання на документи, відповідно до яких розробляється інвесторська кошторисна документація;

- розрахунок розподілу коштів по напрямках капітальних вкладень (для житлово-цивільного будівництва).

Система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових і матеріально-технічних ресурсів.

Нормативними показниками є ресурсні елементи кошторисної норми. На підставі цих норм і поточних цін на матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва.

Інші витрати, що враховуються у вартості будівництва, визначаються не по нормах, а розрахунково. До таких витрат відносяться: накладні витрати; засоби на зведення і розбирання титульних тимчасових будівель і споруджень чи пристосування і використання існуючих чи новозбудованих будинків і споруджень стаціонарного типу; додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період; інші витрати замовника і підрядних будівельно-монтажних організацій, пов’язані зі здійсненням будівництва; витрати на утримання служби замовника й авторський нагляд; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів; витрати на проектні і дослідницькі роботи; кошторисний прибуток; засоби на покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами.

Засоби, що враховують економічно обґрунтований прибуток і ризик, визначаються, виходячи з умов виконання робіт, складності будівництва, рівня трудових витрат, економічних і фінансових умов, гостроти ринкової конкуренції й інших факторів.

Вартість будівництва визначається:

- на стадії проектування - кошторисна вартість будівництва в складі інвесторської кошторисної документації;

- на стадії визначення виконавця робіт (проведення тендера) - ціна тендерної пропозиції претендента (договірна ціна, яка може встановлюватися твердою, динамічною, періодичною – Більш детально розглянуто в 2-му питанні);

- на стадії проведення взаєморозрахунків - уточнюються окремі вартісні показники, визначені на попередніх стадіях, залежно від виду договірної ціни в порядку, обумовленому в контракті.

Щодо проблеми  реформування  ціноутворення  у  будівництві  існує ряд публікацій. Так, у роботі А.В.Беркути зазначається, що необхідно визначити функції та місце кошторисної вартості будівництва і договірних  цін, щоб  реформування  ціноутворення  було  ефективним.  У роботі  Н.Е.Куденко  зазначається,  що  основним  недоліком  ціноутворення  у  будівництві  вважається  відсутність  системи  оперативного оновлення нормативної бази, необхідної для розрахунків кошторисної вартості  будівництва  .  В  роботі  В.С.Резниченко  і  Н.Н.Ленінцева пропонується розробка механізмів визначення оптимальної кошторисної вартості будівництва. З  метою  усунення  недоліків  діючої  системи  ціноутворення Л.П.Кузняк розробила науково обґрунтовану концепцію ціни та побу дувала модель ціни на будівельну продукцію. При цьому норма планових накопичувань визначається на основі поелементного обліку витрат в кошторисній вартості з урахуванням коригуючих коефіцієнтів.

1.2.Договір підряду та порядок встановлення договірної ціни у будівництві

Будівництво може здійснюватись трьома способами: господарським, підрядним або змішаним.

При господарському способі будівництво здійснюється власними силами підприємства (забудовника) без залучення спеціалізованих підрядних будівельно-монтажних організацій. При цьому на підприємстві може створюватися будівельно-монтажний підрозділ (наприклад, відділ капітального будівництва), який здійснює відповідні будівельні роботи, найчастіше із реконструкції та розширення підприємства або будівництва невеликих об'єктів допоміжного призначення.

При підрядному способі будівництво здійснюється підрядними будівельними та монтажними організаціями за договорами будівельного підряду, що укладаються між замовником та підрядником.

При змішаному способі будівництво здійснюється з використанням власних потужностей підприємства із залученням до певної частини робіт підрядних організацій.

Основними учасниками будівельного контракту є замовник та підрядник. Організація, якій за рішенням інвестора делегуються функції замовника та яка отримує кошти на капітальні інвестиції, називається забудовником.

Інвесторами є суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень в об'єкт будівництва. Між інвестором та замовником-забудовником укладається договір про реалізацію інвестиційного проекту.

Генеральним підрядником виступає загально-будівельне підприємство, а субпідрядниками можуть бути спеціалізовані підприємства.

Замовник як учасник контракту визначає умови складання контракту, приймає закінчені роботи і здійснює розрахунки з підрядником. Замовником може виступати інвестор або за його дорученням інші фізичні та юридичні особи.

Основним документом, що регулює взаємовідносини між замовником І генеральним підрядником протягом всього періоду будівництва, є генеральний договір будівельного підряду.

Договір будівельного підряду - це угода, на підставі якої одна сторона (генеральний підрядник) зобов'язується виконати за завданням іншої сторони певний комплекс будівельно-монтажних робіт з її або своїх матеріалів, а інша сторона (замовник) зобов'язується забезпечити підрядника обсягом робіт, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконану роботу.

Розрізняють два види договорів підряду - звичайний підряд і підряд на капітальне будівництво.

Звичайний підряд в будівництві застосовується для виконання ремонтних, монтажних та інших робіт на власний ризик підрядника та із власних матеріалів або із матеріалів замовника.

За договором підряду на капітальне будівництво підприємство-підрядник зобов'язується власними силами та коштами побудувати і в установлений строк здати підприємству-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язаний надати підряднику будівельний майданчик, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та провести оплату виконаних робіт.

Договірна ціна визначається замовником і генеральним підрядником за участю проектних підприємств шляхом прямої домовленості або за результатами проведених тендерних торгів і залежить від складу витрат з урахуванням чинних нормативних документів, інформації про вартість раніше збудованих об'єктів, розрахунків кошторисної вартості проекту тощо та включає кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, лімітовані та інші витрати.

Для виконання робіт підрядник одержує проектно-кошторисну документацію. її розробку звичайно здійснює спеціалізована фірма — проектант.

Якщо планується поетапна здача об'єкта в експлуатацію, ціна робіт може встановлюватись тільки на перший етап із визначенням у контракті порядку розрахунку ціни робіт наступних етапів.

Договірні ціни на виконання будівельно-монтажних робіт в Україні можуть бути твердими і динамічними та періодичними ( згідно з пунктом 3.3 ДБН 2000):

Тверді (остаточні) договірні ціни є незмінними на весь обсяг будівництва (реставрації, ремонту) та період цього виконання з урахуванням можливого коливання цін. При встановленні твердих договірних цін до них можуть включатися витрати по страхуванню ризиків, що забезпечують захист майнової зацікавленості учасників контракту в обґрунтованих і погоджених замовником (інвестором) розмірів, проте не більше ніж 2 % від кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт.

Динамічні (неостаточні, відкриті) договірні ціни мають, як правило, незмінну частину витрат — базову кошторисну вартість, що відноситься до діяльності підрядника. Дані ціни є відкритими і можуть уточнюватися протягом усього терміну будівництва, але не частіше 1 разу на рік. При цьому уточнюється вартість матеріально-технічних ресурсів. Питома вага прибутку і засобів на покриття ризиків, визначена на початок будівництва, не уточнюються. Зарплата уточнюється тільки у випадку, якщо засоби на ризик не покривають витрат, пов’язаних з ростом цін на зазначені ресурси (у випадку досягнення рівня інфляції більш 10 % у рік). Динамічні договірні ціни уточнюються також і у випадках, передбачених для уточнення твердих договірних цін.

Періодичні договірні ціни установлюються відкритими і мають елементи як динамічної, так і твердої договірної цін. Особливість такої ціни полягає в тому, що на обсяги робіт, плановані на визначений період (як правило, це річний план), установлюється тверда договірна ціна (фіксована частина ціни). Формування і застосування фіксованої частини періодичної договірної ціни здійснюється за правилами, як для твердої договірної ціни.

Основним виробництвом для підрядних організацій є роботи із зведення, реконструкції, розширення, капітального ремонту або відновленню будівель та споруд, а також з монтажу обладнання, тобто усі так звані будівельно-монтажні роботи (далі - БМР).

Будівельні роботи належать до робіт тривалого строку виконання. Облік виконаних будівельно-монтажних робіт здійснюється за договорами підряду.

Обов'язком підрядника є ведення всієї виконавчої документації, що передбачена чинними нормами та правилами. Замовник має право перевіряти правильність її ведення.

Здача-приймання об'єкта в експлуатацію оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі об'єкта у власність замовника.

Розрахунки здійснюються на підставі підписаної замовником довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат за формою № КБ-3 .

Акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником-замовнику (забудовнику).

Акт складається обов'язково щомісячно фахівцями будівельного підприємства (незалежно від форми власності цього підприємства), якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні і монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

У разі виконання робіт господарським способом Акт за формою № КБ-2в (Додаток А) складається в аналогічному порядку.

Вартісні показники форми відображаються за поточним рівнем цін, визначених у договірній ціні, складеній у поточних цінах згідно з контрактом (договором) на виконання робіт.

Вартість окремих видів робіт визначається калькулюванням на підставі витрат ресурсів за ресурсними елементними кошторисними нормами на одиницю виміру та їх вартості у поточних цінах.

Витрати на будівництво (прямі, накладні та інші) визначаються за елементами витрат згідно з чинними Державними будівельними нормами України.

Додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період визначаються за окремим розрахунком і передбачаються тільки у випадку виконання робіт у зимовий період, якщо таке планується.

Податки, збори, обов'язкові платежі, що не враховані складовими вартості будівництва і відносяться на собівартість підрядних робіт, визначаються згідно з чинним законодавством.

Актами здачі робіт за формою № 2 оформляються розрахунки за виконані будівельні роботи за окремими конструктивними елементами.

Згідно з договорами підряду будівельно-монтажні підприємства, що виступають в ролі генерального підрядника, мають право від свого імені і на свій розсуд укладати договори субпідряду із загальнобудівельними і спеціалізованими підприємствами. В цьому випадку на генерального підрядника покладається виконання обов'язків замовника, а на субпідрядника – обов'язки підрядника. Субпідрядники несуть відповідальність перед генеральним підрядником за виконання всіх видів і комплексів робіт за обсягами і в строки, визначені в договорах підряду. У свою чергу, генеральний підрядник відповідає за ці роботи перед замовником. Субпідрядні підприємства виконують окремі види спеціалізованих будівельних робіт:

• роботи нульового циклу (земляні, забивання паль, закладання фундаментів);

• бурові та вибухові роботи;

• роботи з монтажу залізобетонних та металевих конструкцій;

• роботи з монтажу технологічного, енергетичного, механічного, сантехнічного та електротехнічного обладнання;

• роботи з влаштування повітряних і кабельних ліній електропередач та інші електромонтажні роботи.

До договору субпідряду додаються календарний план здійснення робіт і графік передачі субпідряднику креслень та іншої технічної документації.

Роботи, виконані за договором субпідряду, приймає генпідрядник в присутності представника замовника на підставі складеної субпідрядником довідки за формою № КБ-3. Наявність належно заповненої довідки за формою № КБ-3 є обов'язковою умовою для здійснення розрахунків за виконані роботи.

Особливістю виробництва будівельної продукції є довгостроковість її виготовлення порівняно з часом виготовлення інших видів продукції сфери матеріального виробництва.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під довгостроковим договором слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей які будуть входити до складу основних фондів замовника або складових частин таких фондів, а також на створення матеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інжиніринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця за довгостроковими контрактами є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Дохід виконавців у звітному періоді визначається як добуток загально договірної ціни довгострокового контракту на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт обчислюється відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Отже, величина податкових зобов'язань з ПДВ і дата їх виникнення залежить від величини визнаного у звітному періоді (з метою обкладення податком на прибуток) валового доходу і дати виникнення цього доходу.