Особливості менеджменту в некомерційних організаціях

     Міністерство  освіти та науки України

     Тернопільський  національний економічний університет

     Факультет міжнародного бізнесу та менеджменту 
 

     Кафедра менеджменту 
 
 

     ІНДЗ

     на  тему:

     « Особливості менеджменту в некомерційних  організаціях» 
 
 
 
 

     Підготувала:

     Ст. гр. МЗЕД-33

     Пасічник Катерина 

     Перевірив:

     Кулик Р. В. 
 
 
 

Тернопіль-2010

     ЗМІСТ 

     План

     Вступ

     Розділ 1. Теоретичні аспекти некомерційних  організацій

     Розділ 2. Розкриття особливостей некомерційних  організацій на реальному прикладі кредитної спілки

     Розділ 3. Проблеми розвитку некомерційних організацій в Україні

     Додаток 1

     Висновки

     Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ПЛАН 

     Вступ

     Розділ 1. Теоретичні аспекти некомерційних  організацій

     Розділ 2. Розкриття особливостей некомерційних організацій на реальному прикладі кредитної спілки

     Розділ 3. Проблеми розвитку некомерційних організацій в Україні

     Висновки

     Додаток 1

     Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

     Актуальність  теми. Розпочавши своє існування як специфічна риса комерційних інститутів, менеджмент стає загальним і суттєвим органом розвинутого суспільства. Сьогодні організації некомерційного характеру дедалі частіше звертаються  до досвіду менеджменту, щоб навчитися  управляти (лікарні, державна адміністрація, військові установи та ін.). Але це не означає, що принципи бізнес-менеджменту можуть бути перенесені на інші установи, які не мають комерційного характеру. Менеджмент починається з постановки цілей, і тому некомерційні установи (наприклад, університет, лікарня тощо) потребують управління, відмінного від управління комерційними підприємствами. Однак раціональність управлінських рішень, оцінка співвідношення виділених ресурсів і здобутих результатів - це загальні принципи менеджменту, що цілком стосуються і некомерційних установ.

  Важливу роль у формуванні структури ринку, у подоланні не тільки відомчого, але й економічного монополізму  грають малі підприємства. Малому бізнесу належить особливе місце в становленні нової соціальної структури суспільства, у рішенні проблем хронічного дефіциту, успадкованого від командної економіки, у рішенні багатьох соціально-економічних проблем, які не можуть бути вирішені більшими  господарськими структурами в силу громіздкості їхнього керування, відсутності в них зворотних зв'язків зі споживачами. Малі підприємства в якомусь змісті перебувають між великими господарськими структурами й споживачами, заповнюючи незаповнені ніші між ними. Як правило, менеджмент у малому бізнесі носить спеціалізований характер, що дозволяє при незначних вкладеннях первісного капіталу мати своїх покупців й успішно конкурувати з великими фірмами.

  Багато  науковців розглядають в своїх  працях особливості менеджменту  у малому бізнесі, значна кількість науковців займалися питаннями менеджменту в некомерційних організаціях. Серед них: Андрєєв С.Н., Буряк Л.Д., Осовська Г.В., Осовський О.А., Гаєвський Б.А., Егорушков А.П., Левицька С.О., Малис Н.І., Веселова А.В., Мачульска О.В., Балацький Е.В., Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П., Шекова Е.Л., Юрьева Т.В., Левицькі С.О  та інші.

  Мета  дослідження – дослідити значення менеджменту в некомерційних організаціях і у малому бізнесі.

  Завдання  дослідження:

  1. розглянути сутність та зміст менеджменту як специфічної сфери людської діяльності;

  2. проаналізувати основі положення  менеджменту у малому бізнесі;

  3. проаналізувати основні положення  менеджменту в некомерційних  організаціях.

  Об’єкт  дослідження – малий бізнес і некомерційні організації.

  Предмет дослідження – менеджмент у малому бізнесі і некомерційних організаціях.

  У дослідженні використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів дослідження процесів і явищ у їх взаємозв’язку і розвитку. Серед загальнонаукових методів пізнання необхідно виділити абстрактно-теоретичний, історичний, діалектичний, аналізу й синтезу, узагальнення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти некомерційних організацій 

     Для початку визначимо теоретичні аспекти  некомерційної організації:

     НЕКОМЕРЦІЙНА  ОРГАНІЗАЦІЯ - організація, що не ставить основним завданням своєї діяльності одержання прибутку. Такі організації, як правило, займаються підприємницькою діяльністю лише в межах статутної необхідності. До Н.о. належать громадські, релігійні організації, фонди сприяння розвитку науки, культури, освіти, охорони здоров'я, спорту, благодійні фонди, спілки, організації (напр.. Міжнародна Економічна фундація) [14].

     Непідприємницька  організація (неприбуткова організація, некомерційна організація) — юридична особа, метою діяльності якої не є отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками цієї організації. Це можуть бути муніципалітети, суспільні лікарні, релігійні й інші організації, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку [1].

     Для визначення діяльності недержавних  неприбуткових організацій в  міжнародній практиці використовують два терміни: недержавні (non-goverment organizations NGO) і неприбуткові організації (НУО, not for profit, non-profit organizations NPO). Останнім часом  досить популярним став ще один термін – private voluntary organization (PVO), що в перекладі  означає “приватні волонтерські організації”). Однією з перших міжнародних  НУО була “Міжнародна Комісія  Червоного Хреста” (International Committee of the Red Cross), яку було засновано в 1863 р. Сам термін “недержавна організація” (non-governmental organization) було введено в  обіг Організацією Об’єднаних Націй  у 1945 р. Договором ООН (Стаття 71 Параграф 10). Визначення терміну Міжнародна недержавна організація - МНДО (INGO – international Non-governmental Organization) уперше було сформульовано  в резолюції 288 (Х) ECOSOC 27 лютого 1950 р. [9].

     Досвід  демократій світу свідчить, що громадянське суспільство не може існувати без  розвинутої мережі неприбуткових, насамперед, неполітичних, об’єднань громадян, яка забезпечує участь широких кіл громадськості в процесі розвитку. Такі об’єднання виконують функції посередника між державою і різними соціальними групами, захищаючи їхні права й інтереси; вони запобігають монополізації державою політичної, економічної та інших сфер життя суспільства, забезпечуючи громадський контроль за діяльністю держави і її структур. Не маючи за мету одержання прибутку, вони перерозподіляють ті, які є, і створюють додаткові фінансові, матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси, спрямовані на задоволення приватних і суспільних інтересів. Завдяки таким об’єднанням громадськість також презентує державі власний погляд на різні проблеми – соціальні, культурні, економічні та ін. [5].

     НУО відрізняються між собою специфікою підходів до роботи. Тим часом, як деякі  НУО виконують суто лоббістські  функції, інші адмініструють повномасштабні проекти і керують програмами. Згідно з міжнародною класифікацією, виділяють кілька методів роботи міжнародних НУО. Основні з них  – це консультування і управління проектами. Багато міжнародних НУО  мають консультаційні погодження з  агенствами ООН у певних сферах діяльності. Наприклад, організація “Third World Network” (Інформаційна мережа третього світу) має статус консультанта в рамках “Конференції з розвитку торгівлі” (Conference of Trade and Development UNCTAD), а також  статус в рамках “Економічної й  соціальної ради ООН” (UN Economic and Social Council ECOSOC). Якщо в 1946 р. тільки 41 НУО мала такий  статус ECOSOC, то в 2003 р. ця цифра піднялася  до 2350. Прикладом непідприємницької організації є також Фонд «Вікімедія» [16].

      Некомерційні  установи та організації головним чином  належать до невиробничої сфери і  їх фінансова діяльність відмінна від  діяльності комерційних підприємств.

      Основною  особливістю цих організацій  є те, що вони на виготовляють матеріальний продукт, не створюють вартість і  існують за рахунок продукту створеного у матеріальному виробництві. Розрізняють  некомерційні державні та недержавні установи.

      Фінансування  видатків державних установ здійснюється через систему бюджетного фінансування. Установи, що функціонують за рахунок коштів бюджетів різних рівнів називають бюджетними (Рис. 1).

Рис. 1. Бюджетні установи і заклади

      Найбільша питома вага видатків бюджетних установ  припадає на заробітну плату.

      Некомерційні  установи невиробничої сфери залежно  від характеру фінансової діяльності поділяють на 3 групи:

·        установи бюджетного фінансування (послуги безплатні);

·        підрозділи бюджетних установ, що працюють на господарському розрахунку і не є відокремленими юридичними особами (оплата послуг здійснюється на договірних засадах та у вигляді тарифів);

·        установи, що працюють на господарському розрахунку з низьким рівнем доходності (оплата послуг дозволяє підприємству покривати видатки, винагороджувати своїх працівників т.п. );

·        установи, що працюють на господарському розрахунку з високим рівнем доходності (оплата послуг дозволяє підприємству розвиватися) [6].

      Фінансовий  план бюджетної організації є  основою його фінансування і складається  у вигляді кошторису доходів  і видатків. У видатковій частині  кошторису виділяють окремо видатки  за рахунок бюджетного фінансування та видатки за рахунок надходжень від діяльності. Перевищення суми видатків над сумою бюджетного фінансування можливе лише за рахунок прибутку від госпрозрахункової діяльності, що залишається на підприємстві після  сплати податків та обов’язкових платежів. Прибуток від неосновної діяльності направляють в першу чергу на оплату праці, оплату комунальних послуг та інших невідкладних потреб.

      Перелік платних послуг, що їх може надавати бюджетна установа, встановлює Кабінет  Міністрів України. Ці послуги, як правило, не обкладаються податком. Доходи від  іншої діяльності оподатковуються  на загальних підставах. Облік неосновної діяльності з цією метою ведеться відокремлено.

      Як  свідчить досвід ринкових країн, держава  зацікавлена у зменшенні питомої  ваги підприємств, що фінансуються з  бюджету. Є певна межа, коли можливість бюджетного фінансування стає самодостатньою і наступне зменшення такого фінансування приводить до напруги в суспільстві [9].

      Один  зі шляхів удосконалення бюджетного фінансування лікувальних закладів є страхова медицина. При страховій медицині джерелами фінансування видатків на охорону здоров’я можуть бути як бюджетні кошти з одного боку, так і кошти суб’єктів господарювання (що входять до витрат виробництва) та кошти населення (для оплати послуг вищого рівня від того, що гарантується).

Рис. 2. Громадські некомерційні організації   

      До  недержавних організацій, що складають  групу некомерційних організацій, належать політичні партії і громадські організації (Рис.2). Ці громадські формування об’єднують громадян на основі єдності інтересів, уподобань для спільної реалізації своїх прав і свобод.

      Політичною  партією є об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають за мету участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх склад [2].

      Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів [4].

      Об'єднання  громадян діє на основі статуту, який повинен містити:

1)      назву об'єднання громадян (відмінну від існуючих), його статус та юридичну адресу;

2)      мету та завдання об'єднання громадян;

3)      умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;

4)      права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;

5)      порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;

6)      джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;

7)      порядок внесення змін і доповнень до статуту об'єднання;

8)      порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.

     У статуті можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.

     Статут  об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.

      У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи.

      Політичні партії та міжнародні громадські організації  підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

      У разі, коли діяльність місцевої громадської  організації поширюється на територію  двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним вищестоящим органом.

      Місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради народних депутатів реєструються в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об'єднань.

      Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.

      Об'єднання  громадян може мати у власності кошти  та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності.

      Об'єднання  громадян набуває право власності  на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або  державою, набуте від вступних та членських  внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

      Політичні партії також мають право на майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських  матеріалів, виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних заходів.

      Громадські  організації також мають право  на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної  діяльності створених ними госпрозрахункових  установ та організацій, заснованих підприємств.

      Кошти та інше майно об'єднань громадян, в  тому числі тих, що ліквідуються, не можуть перерозподілятись між їх членами і використовуються для  виконання статутних завдань  або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в доход держави.

      Доходи  некомерційних організацій формуються із членських внесків, надходжень від  діяльності їх комерційних структур, платних заходів, добровільних та спонсорських пожертвувань фізичних та юридичних  осіб.

      Громадські  некомерційні організації можуть не сплачувати податку з прибутку та мати пільги з інших податків.

      Політичні партії, створювані ними установи і  організації не мають права засновувати  підприємства, крім засобів масової  інформації, та займатись господарською  та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних  матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів.

      Об'єднання  громадян, створені ними установи та організації  зобов'язані вести оперативний  та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

      Об'єднання  громадян у встановленому порядку  подають фінансовим органам декларації про свої доходи та витрати. Щорічно  на підставі фінансових декларацій у газеті "Голос України" публікуються списки осіб, пожертвування яких на користь політичних партій перевищують розмір, що визначається Верховною Радою України.

      Спеціальна  комісія Верховної Ради України, до складу якої входять депутати - представники усіх представлених у парламенті політичних партій, розглядає їх фінансову  діяльність за рік і доповідає  свої висновки на пленарному засіданні  Верховної Ради України. У разі порушень фінансової дисципліни політична партія несе відповідальність згідно з законодавством. Незаконні надходження вилучаються за рішенням суду у порядку, встановленому законом, і зараховуються до Державного бюджету України.

      За  порушення законодавства за рішенням суду до об'єднання громадян можуть бути застосовані такі стягнення:

·        попередження;

·        штраф;

·        тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

·        тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

·        примусовий розпуск (ліквідація) [12].

     Фінансові відносини у некомерційних  організаціях

      Фінансові відносини у громадських об’єднаннях  відбуваються:

·        між членами об’єднання на предмет сплати членських внесків;

·        між структурними підрозділами на предмет передачі майна, розрахунків за комерційну діяльність;

·        з державним бюджетом на предмет сплати податків, реєстраційного збору, сплати штрафів.

      Серед об’єднань громадян особливе місце  займають творчі та професійні спілки, доброчинні фонди.

      Професійна  спілка – добровільне об’єднання трудящих за професійною ознакою. Фінансується за рахунок добровільних внесків її членів. Професійні спілки об’єднують великі колективи трудящих і відіграють важливу роль в житті суспільства. Вони мають в своєму розпорядженні господарські підрозділи та значні кошти. Ці кошти можуть зберігатися в комерційних банках і виконувати роль інвестиційних фондів. Дуже часто під егідою професійних спілок фінансуються заходи культурно-масової роботи та відпочинку не тільки членів організації.

      Творча  спілка – добровільне об’єднання осіб творчих професій за професійною ознакою. Фінансується за рахунок добровільних внесків її членів. Діяльність творчих спілок в основному спрямована на захист певної категорії творчих митців – художників, артистів, письменників і т.д. За рахунок коштів цих організацій утримуються заклади лікувально оздоровчого та відпочинкового характеру, що обслуговують членів спілок та їхні сім’ї.

      Доброчинний фонд – форма реалізації і розвитку благодійної діяльності. В залежності від статусу доброчинні фонди діляться на місцеві та державні. Доходи доброчинних фондів формуються за рахунок:

-          внесків членів фондів;

-          благодійних внесків та пожертвувань фізичних та юридичних осіб;

-          коштів, що передаються на фінансування конкретних програм, що відповідають завданням фонду;

-          кредитів та інших позик.

     Відомі  в Україні своєю діяльністю такі фонди:

-          Всеукраїнський фонд оздоровлення і відпочинку дітей та підлітків

-          Національний фонд соціального захисту матерів і дітей "Україна - дітям"

-          Український національний фонд "Взаєморозуміння і примирення"

-          Український фонд підтримки підприємництва (УФПП)*

-          Фонд України соціального захисту інвалідів

-          Фонд соціального страхування України

-          Фонд соціального захисту  України

-          Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України

-          Український фонд миру

-          Дитячий фонд України

-          Український фонд культури

-          Фонд соціального захисту та постприватизаційної підтримки колективних та приватних власників [13]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. Розкриття особливостей некомерційних організацій на реальному прикладі кредитної спілки 

    Кредитна  спілка - це неприбуткова громадська організація, що діє на кооперативних засадах  з метою соціального захисту  своїх членів шляхом здійснення взаємокредитування за рахунок їх акумульованих заощаджень.

    Неприбутковість кредитної спілки полягає в тому, що вся її діяльність спрямована не на отримання прибутку, а на надання кредитних та ощадних послуг своїм членам. Кредитна спілка - це форма самоорганізації людей, які, об’єднавшись власними силами, створюють для самих себе можливість задоволення своїх потреб у фінансовій сфері. Кредитна спілка - це самоврядна демократична організація, в якій члени і лише члени визначають види послуг, які нею надаються, та встановлюють умови їх надання. Як свідчить міжнародна практика та власна історія України, кредитні спілки завджи виникали там і тоді, коли людям були необхідні певні фінансові послуги, але або їх не надавала жодна фінансова інституція в силу непривабливості даного сектору фінансового ринку з точки зору можливості отримання прибутку (комерційні банки в Україні сьогодні), або ж такі послуги пропонувалися на невигідних, часто грабіжницьких умовах, користуючись монополією та неможливістю іншим чином задовольнити свої потреби в дрібному кредитуванні широким верствам населення (ломбарди в Україні сьогодні). Іншими словами, кредитні спілки - це фінансовий механізм, завдяки якому люди шляхом кооперування своїх зусиль, ідей та коштів можуть отримати необхідні послуги значно дешевше, ніж в тому випадку, коли кожний з них намагався би діяти самостійно. Зокрема, кредитні спілки визначаються наступними ознаками: