Особливості менеджменту в організації пляжного туризму

Рівненський державний  гуманітарний університет Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни

«Менеджмент туристичної індустрії»

на тему:

«Особливості менеджменту в організації пляжного туризму»

 

 

Студента(ки) групи_____

факультету документальних

комунікацій та менеджменту

_________________________

      ^{(Прізвище  ім’я по батькові (повністю))}

_________________________

Керівник: ст. в. Щесюк С.В.

 

 

 

 

 

 

Рівне - 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ПЛЯЖНИЙ ТУРИЗМ ЯК ВИД МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ 6

1.1. Пляжний туризм: сутність, цілі та специфіка 6

1.2. Розвиток пляжного туризму в світі 12

РОЗДІЛ ІІ. НАЙПОПУЛЯРНІШІ МІСЦЯ ПЛЯЖНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО  ІНФРАСТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 17

2.1 Країни  південної Європи 17

2.1.1 Турція 17

2.1.2 Італія 18

2.1.3 Франція 18

2.1.4 Іспанія 19

2.1.5 Греція 20

2.1.6 Кіпр 20

2.1.7 Мальта 21

2.2 Країни  північної Африки. 22

2.2.1 Туніс 22

2.2.2 Єгипет 23

2.3. Пляжний  туризм В Південно-Східній Азії 24

2.3.1. Тайланд 24

2.3.2. Об'єднані  Арабські Емірати 24

2.3.3. Індія  (Гоа) 25

2.3. 4. Сінгапур  і Малайзія 26

РОЗДІЛ ІІІ. СТАН ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ  ПЛЯЖНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 27

ВИСНОВКИ 36

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 38

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Туризм є однією з найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя має стабільні (в середньому 5% на рік) темпи зростання і не зазнає коливань попиту та пропозиції, тому вважається одним з найперспекгивніших напрямків соціально- еконоічного розвитку. На сучасному етапі туризм став частиною стилю життя більш ніж третини людства, і участь у туристичному русі можна розглядати як складову якості життя.

Туризм- це явище полі функціональне. Серед основних функцій туризму  слід зазначити рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну, економічну, просвітницьку  і виховну. Він позитивно впливає  на процес диверсифікації економіки, оскільки надає певний обсяг робіт для  суміжних галузей системи господарства, які безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів під час  відпочинку. Це стосується роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного господарства, побутового обслуговування, зв'язку, виготовлення сувенірів та інших товарів туристичного призначення, сільського господарства, будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури та сфери розваг. Полі функціональність туризму відображається комплексним характером мотивації, що спонукає людину до подорожі, і комплексністю  в організації подорожей та обслуговуванні туристів. Комплексність можна вважати  найхарактернішою рисою туризму, основою  задоволення соціальних потреб суспільства.

Одним з найпопулярніших  видів туризму є пляжний туризм. Саме такому відпочинку надає перевагу аж 65 % туристів. Щорічно пляжний  туризм приносить країнам сотні  мільйонів доларів прибутків  за рахунок податків на прибуток, на землю, аеропортових і готельних  зборів тощо.

Пляжний туризм в Туреччині, Єгипті, Тунісі буває по системі сьогодні захотів - завтра відлетів.

Пляжний туризм на Сардінії, Кіпрі, Кріті або Сан Стежці, одні з найреспектабельніших місць відпочинку в Європі, це денна самота, змішана з розкішним нічним життям.

Пляжний відпочинок на екзотичних островах - це відпочинок в таких  місцях, де час зупиняється. Не треба  нікуди поспішати, думати про те, як протягом терміну перебування відвідати  десяток екскурсій і обійти сотню  магазинів. Отже типова межа середньостатистичного  українського туриста: чимось жертвуючи, неодмінно щось отримати взамін - бажано в документальному вигляді і (листівки, фотографії) з елементами матеріальної атрибутики (сувеніри) - тут недоречна.

Попит на пляжний туризм незмінний. Кожна людина отримує духовну насолоду: це незабутнє відчуття, яке виникає від розуміння того, що ти знаходишся в тисячі кілометрів від свого будинку, що всі проблеми залишилися там, а тут починається нова фаза життя. І найголовніше, нікуди не треба поспішати. Є час подумати, поміркувати: Є час жити!

Метою  курсової роботи є особливості менеджменту в організації пляжного туризму.

В рамках досягнення поставленої  мети були встановлені наступні завдання:

• дослідити  загальні поняття туристичної індустрії;
• проаналізувати специфіку та цілі пляжного туризму;
• досліджувати інфраструктуру пляжного туризму різних країн;
• проаналізувати стан та хляхи покращення пляжного туризму в Україні.

Об′єктом  даної  роботи  є  пляжний туризм.

Предметом курсовоє роботи виступає узагальнення відомостей про найбільш популярні світові центри пляжного туризму , їх ресурсної бази, інфраструктури і ціновому діапазоні.

Структура роботи. Дана курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку посилань.

У першому розділі курсової роботи розглядаються поняття пляжного туризму, його цілі ,специфіку та класифікацію.

У другому розділі досліджено пляжний туризм у світі, а конкретніше – на головних пляжних курортах.

У третьому розділі було проаналізовано стан пляжного туризму  в Україні та були наведені шляхи  його покращення.

 

РОЗДІЛ І. ПЛЯЖНИЙ ТУРИЗМ ЯК ВИД МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

1. Пляжний туризм: сутність, цілі та специфіка

 

Туризм — тимчасовий виїзд  особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних,професійно-ділових  чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці  перебування.

Організація туризму - це серйозний  бізнес, який дає можливість будь-якій людині відпочити і помандрувати. Прийнято вважати, що туризм - це нетямуще пересування туди-сюди великими групами  людей, які галасують і встигають  перехопити тільки поверхневі враження. Що ж, деякі турфірми надають і  такий вид «відпочинку».

Пляжний туризм займає неабияке місце в міжнародному туризмі, адже саме цьому виду туризму надає  перевагу аж 65% відпочиваючих. А що за цим іде - пляжний туризм є надзвичайно  важливим для бюджету кожної країни.

Сутність пляжного туризму  полягає у тому, що не можна розглядати його як окремий самостійний вид  туризму, він може існувати лише у  тісному взаємозв'язку з іншими видами туризму. Важко уявити собі наш відпочинок без пірнання, екскурсій, розваг, зміцнення  стану здоров'я. Дуже часто туристи  надають перевагу пляжному відпочинку в поєднанні з іншими видами рекреації - рибалкою, прогулянками на човнах, підводним  полюванням, лікуванням, розвагами, тощо.

Ціль пляжного туризму  полягає в задоволенні потреб клієнта, використовуючи для цього  пляжні ресурси країни, готельну інфраструктуру, та сферу туристичних розваг.

Значна увага при відзначенні  позитивного впливу пляжного туризму  надається екологічному чиннику. Найбільшого  прогресу в реалізації туризму на цій ділянці досягла сфера  гостинності.

Специфіка пляжного туризму  полягає в тому, що без готельної  інфраструктури не можемо говорити про  пляжний відночинок. Саме готель (клас, стандарт) відіграє одне з найголовніших  ролей при виборі місця відпочинку.

Класифікація готелів  в пляжному туризмі. Організаційно-технічні міроприємства є етапом визначення класу обслуговування. Вони включають  добір засобів розміщення, умов екскурсійного  обслуговування та організації дозвілля. Цей етап найбільш варіативний саме за класом обслуговування. Клас обслуговування визначається рівнем послуг, що надаються  системою гостинності (послуги розміщення, харчування та додаткові послуги  готелів в залежності від їх класу). Клас готелю визначається відповідністю  до вимог стосовно споруди, якості обладнання та технічного забезпечення (водопостачання, енергопостачання, опалення, вентиляція та інші інфраструктури! складові), рівня  безпеки, санітарії, облаштування готельних  номерів, рівня комфорту, якості обслуговування, обсягу додаткових послуг тощо. Кожна  країна має свої традиції в визначенні класу готельного підприємства та інших  підприємств, що надають послуги  розміщення, але практично всі  країни, що розвивають індустрію туризму, спираються на рекомендації по міжрегіональній  гармонізації критеріїв готельної  класифікації, що були розроблені Міжнародною  готельною асоціацією, схвалені Всесвітньою  туристичною організацією (1989 р.) і  містять класифікаційні стандарти.

Відповідно до цих стандартів прийнято класифікувати готелі від  однієї до п'яти "зірочок" за ступенем зростання комфортності та якості обслуговування. Номерний фонд також в залежності від розмірів, санітарно- технічного облаштування, вмеблювання та ряду інших параметрів поділяється на категорії: від "люкс- апартаментів" - багатокімнатних номерів, розрахованих на одно-двомісне розміщення, що мають  всі зручності, до номерів низької (другої) категорії - однокімнатних, розрахованих на багатомісне (3-4 особи) розміщення зі зручностями на поверсі.

Клас готелю або пансіонату визначається зазвичай за стандартною, прийнятою в даній країні (або  регіоні, економічній зоні) системою класифікації і підтверджується  сертифікатом, який видається спеціальним  органом, (сертифікаційною або іншою  палатою).

Клас готелю або пансіонату визначається зазвичай за стандартною, прийнятою в даній країні (або  регіоні, економічній зоні) системою класифікації і підтверджується  сертифікатом, який видається спеціальним  органом, (сертифікаційною або іншою  палатою).

Враховуючи всі фактори, що впливають на якість послуг, зручності  номерного фонду, готелі відрізняються:

• за якістю будівництва й оздоблення будівлі, архітектурою
• за наявністю місць загального користування, ресторанів, барів, кафе, побутових слукб,
• за кваліфікацією персоналу,

-за рівнем сервісу.

В багатьох країнах Європи найпоширеніша система класифікації готелів - по зірках. Але за піввіку  існування такої системи, дотепер  так і не виникло єдиних правил присвоєння готелям певної категорії. У більшості країн число "зірок" на фасаді готелю - справа абсолютно  добровільна. Проте, власники готелів  різних країн у прагненні додати певний статус об'єкту керуються національними  засадами відповідності. Як не сумно  це усвідомлювати, але сьогодні "зірковість" готелів діє як своєрідна принада  для туристів. У різних країнах  готелі з рівною кількістю "зірок" можуть відрізнятися за рівнем сервісу, комфортабельністю номерів, місцемрозташування.

Всесвітня туристична організація (ВТО) кілька років тому спробувала покласти кінець цьому "параду зірок" й увести універсальну систему класифікації готелів. Секретаріат ВТО виніс  на розгляд міжнародним готельним  компаніям новий звіт правил для  визначення "зірковості" готелів. Приміром, "нові зірки" прижилися в Польщі, де більшість готелів відкрито американськими фірмами, що опираються у своїй роботі на стандарти ВТО. Втім, фахівці готельного бізнесу з жалем відзначають, що критерії Всесвітньої туристської організації теж недосконалі. Напевно, потрібен час для того, щоб більшість країн внесло свої пропозиції в дану класифікацію, що зробить її більш ефективною й прийнятною.

Крім "зірок" чорних кольорів використовується й більш престижна  класифікація. Готелям, які забезпечують прекрасний рівень гостинності й  комфорту, присвоюють від 1 до 5 "зірок" червоних кольорів. Така оцінка дається  щорічно готелям, визнаним кращими  в межах своєї категорії. У  цьому випадку процентна оцінка за якістю уже не обов'язкова.

1* - Стандартний двомісний  номер має бути приблизно 8-10 кв.м. У номері шафа або вішалка,  стільці, умивальник, дзеркало, по  два рушники на кожного постояльця. Щоденне прибирання, зміна білизни  повинна відбуватися кожні 7-8 днів, рушників - кожні 3-4 дні. Не  менше двох ванн на поверх  і один туалет не більше  ніж на п'ять кімнат.

2* - все те ж саме, що  в готелях 1*, лише зміна білизни  відбувається кожні 6 днів. Туалет  і ванна кімната зазвичай знаходяться  в номері. У готелі також повинні  знаходитися ресторан або кафе, а також пропонуватися варіанти  харчування.

З* - Починаючи з категорії 3* і вище, в кожному номері обов'язково мають бути туалет і ванна кімната, туалетний столик, підставка для  багажу, радіо і так далі. Номери більшої частини тризіркових  готелів, за вийнятком найдешевших, мають телевізор, кондиціонер. Підлоги  в них, як правило, викладені плиткою. Зміна постільної білизни відбувається 2 рази на тиждень, а рушники міняють  щодня. З парфюмерного приладдя пропонується лише мило. У деяких готелях можна  узяти напрокат праску. На території  готелю може розташовуватися: автостоянка, що охороняється, басейн (у курортних  готелях), ресторан, перукарня, бізнес- центр, обмін валют. Персонал готелю одягнений у фірмовий одяг. Кімнати  від 10-12 кв.м.

4* - Все, що в готелях  3*, плюс, як правило, міні-бар, індивідуальний  кондиціонер, телефон, сейф, фен,  шампунь, гель для ванни в  кожному номері (видаються зазвичай  в день приїзду). Щоденна зміна  постільної білизни і рушників. Надаються такі послуги як  прання, прасування і чищення  одягу (при цьому мінімальний  час замовлення - доба). У номер  подається меню сніданку. На території  готелю знаходяться: салон краси,  спортивно-оздоровчий центр, оренда  автомобілів, ТВ-салон, музичний  салон, ігровий і конференц-зали, ресторан, сауна, басейн, і тому  подібне. Площа кімнат, як правило,  не менша 13 кв.м.

5* - Теж, що і в готелях4*, але на якіснішому рівні. А  також інколи другий санвузол  в номері і телефонний апарат  у ванній кімнаті. Номери не  менше 16 кв.м. У готелях 4*-5* передбачається  наявність сьютів (апартаментів), декількох  ліфтів, всіляких додаткових послуг  на кшталт пральні, хімчистки,  подачі сніданку.

У туризму є декілька різновидів. Справа зовсім не у вартості путівки, хоча і це не можна не брати в  розрахунок, а в меті подорожей. Наприклад, є туризм суто гірськолижний. Наприклад, до таких турів відносяться австрійські, швейцарські, італійські путівки на курорти. Організація гірськолижного туризму повинна бути багатобічною і враховувати всі побажання  мандрівників. Наприклад, багато хто  їздить кататися на лижах з сім'ями, включаючи маленьких дітей. Відповідно, путівка повинна включати мешкання в пристойному готелі, живлення і  розваги для всіх членів сім'ї, а  також оформлення документів на виїзд.

Пляжний туризм абсолютно  миролюбний і розрахований на повну  релаксацію після важких робочих  буднів. Пляжний туризм позначає відпочинок на сонячному теплому побережжі  в оточенні ласкавого моря, тінистих пальм і солодких коктейлів. Організація  пляжного туризму найчастіше розрахована  саме на сімейний відпочинок, тому популярністю користуються путівки до Туреччини, Кіпру, Єгипту, Греції, на Мальтійські  острови. Втім, пляжний туризм - це поєднання  приємного з корисним,  можна  провести відпустку на сонечку у  води, час від часу вибираючись  в місто за покупками або на екскурсії.

Пляжний туризм - це поєднання  приємного з корисним,  можна  провести відпустку на сонечку у  води, час від часу вибираючись  в місто за покупками або на екскурсії

Пляжний туризм це те, про  що мріє майже кожна людина.

Споживачі пляжного туризму  керуються наступною мотивацією, що отримала назву «3 S мотивація»: Sea - море; Sand - пісок; Sun - сонце. Таким чином, споживачам стають важливі характеристики цих трьох компонентів, наприклад, який пляж: галечний або піщаний; температура і чистота водоймища (морить або океану); у які періоди роки і доби сонце найактивніше.

Групу мотивацій при виборі пляжного відпочинку можуть скласти  наступні вподобання:

1. пляжно-оздоровчий - море  привертає всіх, хто не проживає  в прибережній смузі; морське  повітря і морська вода корисні  для зміцнення здоров'я;

2. пляжний - активний і  спортивний - море розташовує не  тільки до пасивного відпочинку, але і до активних розваг;

3. транжирно-шопінговий - відпочинок  на морі не перешкоджає, навпаки,  сприяє вияву цікавості до  витрати накопичених засобів  (придбання легкого одягу і  пляжних атрибутів, сувенірів);

4. розважальний - у міру  пересичення процесом загару  у туриста з'являється інтерес  до різних видів розваг.

 До поведінкових аспектів  слід віднести:

- екскурсії;

-  купання;

-  загар;

-  водні види розваг (дайвінг, серфінг, сноркеллінг);

-  спортивні розваги  (тенісні корти, поля для гольфу);

- вечірнє дозвілля (ресторани,  дискотеки і бари).

Для багатьох туристів пляжний  вид туризму - це, перш за все відпочинок, а значить, споживачі переслідують наступні цілі :

- зняти стрес, накопичений  за певний період часу;

- змінити обстановку і  природно-кліматичні умови;

- побути в оточенні  інших людей;

-  познайомитися з іншою  культурою, способом життя інших  людей, їх побутом;

- порівняти чужий спосіб  життя зі своїм в цілях самоствердження  правильності його організації  або запозичення нововведень;

- побувати в новій для  себе ролі - отримати на певний  період часу високий рівень  обслуговування і відходу;

- відчути переживання  (неодмінно з благополучним результатом), що хвилюють, щоб потім розповідати  про це друзям і знайомим;

- отримати задоволення  від незвичайних відчуттів;

- випробувати романтичну  пригоду, легкий (в розумних межах)  флірт;

-  витратити гроші,  які незалежно від рівня доходу  турист завжди заощаджує на відпочинок.

2. Розвиток  пляжного туризму в світі

 

Для 70% туристів, що прибувають до Іспанії, Греції, Таїланду і низки  інших країн, основним мотивом є  відпочинок біля моря. Для острівних  держав і територій (Кіпр, гаваї, Куба, Бермуди, Мальдіви і багато ін.) купально-пляжний відпочинок іноземних туристів став прибутковою галуззю господарства. Відпочинок на воді включає різні рекреаційні заняття: купання, сонячні ванни, прогулянки по по, спортивні ігри на березі (наприклад, пляжний волейбол), серфінг і віндсерфінг, катання на човнах, катерах, водних лижах і велосипедах, підводне плавання, рибалка і ін. У приморських рекреаційних районах створена могутня туристська індустрія. У Середземномор'ї (Лігурійське побережжя Франції і Італії) побережжя безперервним ланцюжком на багато кілометрів тягнуться санаторії, пансіонати, готелі, яхт-клуби, розважальні заклади. Лікувальний ефект приморського клімату і таласотерапії, високий рівень обслуговування перетворили приморські території багатьох країн в курорти світового значення. Привабливість пляжного відпочинку привело до створення на побережжі Моря дач, вілл, бунгало для тимчасового відпочинку, будівель системи таймшера, палаткових городків, кемпінгів, трейлерів.У той же час серед тих, що відправляються до моря немало тих , хто подорожує "дикуном".

Старий приморський курортний  район  -Лігурийське побережжя Франції (Ніцца, Канни). Побережжя Лігурійського моря від Канн (Франція) до Спеції (Італія) носить назву Рів'єра, і ділиться на Французьку і Італійську. Це зона відпочинку і туризму міжнародного значення з кліматичними курортами. На Італійській Рів'єрі найбільш відомий курорт Сан-ремо.

В даний час більшість  середземноморських країн інтенсивно використовують свої острівні і прибережні території для розвитку пляжного туризму. Найбільш відвідувані з них – острови Капрі Іськья поблизу Неаполя (Італія), південне побережжя Туреччини (курорт Анталья), Мальта, Кіпр (курорт Лімасол), побережжя Тунісу (курорт Сус). Н іноземних туристів з метою відпочинку приїжджає до Іспанії, їх і Канарські (острів Тенеріфе) острови, при цьому острівні курорти користуються більшою популярністю. Найвідоміші курорти Португалії знаходяться на острові Мадейра.

Популярні серед іноземних  туристів райони прибережного туризму  сформувалися на Близькому Сході - курорти  на побере Червоного моря Хургадаї Шерм-Эш-шейх (Єгипет) і Персидської затоки -Дубаї, Абу-дабі (Об'єднані Арабські Емірати). У останні десятиліття найшвидше розвивалися приморські райони в екваторіальній і тропічній зонах, майже не схильних до кліматичної сезонності: Сейшельські і Мальдівські острови, Маврикій.

На Гавайських островах посеред  Тихого океану американці створили курортну зону з сучасною індустрією розваг, що приймає  більше 6 млн. туристів. Гаваї - батьківщина серфінгу і улюблене місце серфингистів з різних країн.

Підводний туризм, не дивлячись  на дорожнечу спорядження, стає все більш популярним і має на меті огляд підводного , фотоохоту, підводне полювання, морських організмів, черепашок, перлів. Підводний туризм більше представлений в тропічних країнах. Тут туристів коралові рифи - Великий Бар'єрний Риф берегів Австралії, атоли Океанії, рифи Карибського моря, побережжя Флориди, Червоного моря.

Занурення під воду з аквалангом називають дайвингом. Багато приморських курортів мають дайвинг-центри, де можна навчитися підводному плаванню, узяти на прокат спорядження.

Дайвінг включає не тільки елементи спорту і риски, але має  певний пізнавальний інтерес. Наприклад, в середземноморських країнах розвивається археологічний підводний туризм, оскільки в прибережних водах  немало розвалин затоплених античних міст, їх з цікавістю оглядають  туристи. Привертають туристів і  остови затонувших кораблів, нерідко туристи займаються їх пошуком або пошуком скарбів.

Для тих, хто не в змозі  опуститися з аквалангом під воду пропонуються екскурсії до підводних  вітражів, що спеціально створюються  в днищах судів і в підземній  частині прибережних будівель. Можна  також зробити невелику подорож на комфортабельних туристських підводних човнах.

Прогулочний і промислово-прогулочний  відпочинок є широко поширеним заняттям. Маючи самостійне значення, він нерідко  супроводжує різні види спортивного, оздоровчого і лікувально-курортного туризму. Прогулочний відпочинок включає  такі заняття як прогулянки на відкритому повітрі пішки, пікніки (пікнік-туризм), огляд пейзажів. У промислово-прогулочному туризмі прогулянки супроводжуються  збором грибів, ягід, горіхів, квітів, лікувальних  рослин, морських молюсків, коралів, коштовних  і напівкоштовних каменів і мінералів, інших дарів природи, колекціонуванням метеликів, жуків, складанням гербарію і ін. У багатих в природному відношенні районах промисловий  туризм набуває значних розмірів. У зв'язку з цим ряд учених висуває  промисловий туризм в ранг самостійного вигляду, рівнозначного лікувально-курортному, спортивно-оздоровчому і так далі, що навряд чи правомочно, оскільки масові заготовки дарів природи є  не стільки відпочинком, скільки  видом господарської діяльності, а для частини населення - способом існування. Як правило, при організованій промислово-прогулочній рекреації об'єм збору дарів природи незначний, а в цілому по світу даний вид туризму має в більшості випадків підлегле значення, зазвичай супроводжуючи інші види.

Маршрутний туризм може бути спортивним (кваліфікаційним) і любительським (оздоровчим). Спортивний туризм має  на увазі походи по маршрутах певної категорії складності з метою  підвищення туристичної майстерності, перевірки своїх фізичних, психічних  сил і витривалості, виконання  спортивних кваліфікаційних норм. Спочатку маршрутний туризм 4 види: пішохідний, лижний, водний, велосипедний, до них додалися мото- і автотуризм. По характеру подоланних перешкод найчастіше маршрутний туризм підрозділяється на рівнинний і гірський. Великий розвиток отримав водний туризм - походи по річках, озерах, морях на туристських судах. Серед спортсменів і любителів особливо популярні сплави по річках на байдарках, надувних човнах, катамаранах, плотах і інших плавзасобах. Сплав на плотах різної конструкції по складних гірських річках називається рафтинг. Водний туризм включає також: водно-моторні прогулянки і маршрути, грібний (байдарки, каное і ін. суду), водно-лижний і парусний спорт. Як правило, ці види відпочинку і туризму поєднуються з купально-пляжним туризмом і рибалкою. Водно-моторний транспорт грає значну роль в приміській і місцевій рекреації для прогулочного, промислово-прогулочного, риболовецького і мисливського відпочинку і туризму.

Дуже популярний риболовецький  туризм. Розрізняють Організація  риболовецьких турів для іноземців  зазвичай відрізняється більшою  екологічністю. Тому, що спіймана риба, після зважування, обмірювання, і  фотографування удачливого рибака із здобиччю, найчастіше відпускається  назад у водоймище. Нерідко, одну і ту ж рибу витягують з води кілька разів. Звичайно, щоб не нанести  шкоди рибі використовують спеціальні риболовецькі гачки.

Об'єктами лову в морському  риболовецькому туризмі служать  самі різні по видовому складу і  розмірам риби, навіть невеликі акули.

Рибалка - це не тільки відпочинок, хобі, промисел, але ще і спорт. У  багатьох районах миру проводять  змагання риболовів, зокрема чемпіонати світу. Світовий рекорд був поставлений  у водах острова Маврикій - здобутий 550 кілограмовий блакитний марлін. Найбільш багатими для морської рибалки місцями  вважаються коралові рифи (Великий  Бар'єрний риф, острови Океанії, Карібське  море, оспіване Хемінгуеем).

 

РОЗДІЛ ІІ. НАЙПОПУЛЯРНІШІ МІСЦЯ ПЛЯЖНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО  ІНФРАСТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2.1 Країни південної  Європи

2.1.1 Турція

 

За  стійко закріпилася репутація напряму для дешевого відпочинку без особливих вишукувань. Найпопулярнішими туристичними районами тут вже декілька років залишаються Анталья, Стамбул, Ізмір, Сиде і Аланья. Проте насправді здатна запропонувати значно більше, і багато з її дивних куточків нашим туристам ще належить відкрити. Наприклад, курорт Мармаріс, більшій частині українців поки не відомий. Мармаріс розташовується на стику Середземного і Егейського морей, в оточенні гір і соснових лісів. Славиться своїм бурхливим нічним життям. Особливо популярний Мармаріс у англійських туристів, але і українські туристи оцінять його по гідності. "Містом несплячих ночей" називають Бодрум Кушадаси – повна протилежність галасливим Бодруму і Мармарісу. Назва ця перекладається з турецького як "пташиний острів". Кушадаси – для тих, хто жадає тиші і спокою; цей курорт виглядає практично нежилим на повсюдного стовпотворіння, характерного для відпочинку в . Курорт Чешме, що в 80 км. на захід від Ізміра, славиться найчистішою морською водою на всьому побережжі Егейськом. Нарешті, дуже перспективним напрямом вважається Белек, курорт в 25 км. на схід від Анталії. Це визнаний центр елітного відпочинку: практично всі місцеві готелі відносяться до категорії 4-5*, тут знаходиться Національний гольф-клуб і центри верхової їзди. Взагалі, можна констатувати, що зараз працює на оновлення свого туристичного іміджу і все більше починає орієнтуватися на обслуговування вимогливих туристів.

Середня вартість тижневого  мешкання в готелях  без авіаперельоту: 3* – 120 доларів; 4* – 200 доларів, 5* – 280 доларів.

2.1.2 Італія

 

Українські туристи  розглядають Італію перш за все як напрям екскурсійно-пізнавального туризму: до 75% відпочиваючих тут українців прагнуть відвідати Рим, флоренцію і Венецію. Маршрути під назвою "Класична Італія" оглядом всесвітньо відомих історичних і архітектурних визначних пам'яток, безумовно, ще довго утримуватимуть першість по відпочинку, але вже найближчим часом наші туристи почнуть подорожувати і по менш вивчених куточках цієї країни. До речі, у самих італійців зараз найбільшою популярністю користуються Віяреджо, Каттоліка, Сан-бенедетто Тронто, Террачина, Капо Ватікано, Чефалу, Коста Смеральда, міста Градо, Пьетра Санта, Кастільончелло, Габбіче Марі. За морем і сонцем як і раніше їдуть на Адріатичне побережжя (Ліньяно Саббьядоро Лідо  Езоло, Ріміні і Річчоне), Тірренське побережжя (Неаполь і Амальфі) і на курорти Лацио і Тоскани. Незмінною популярністю користуються курорти Лігурії – Сан-ремо, Портофіно, Санта-маргеріта. Великої уваги заслуговує і острівна Італія: Іськья, Сардінія, Сицилія – особливо якщо турист цінитель краси природи і любитель спокійного відпочинку.