Особливості менеджменту в організації гірськолижних турів

   Міністерство  освіти і науки України

   Рівненський державний гуманітарний університет

   Кафедра менеджменту 
 
 
 
 

   Курсова робота

   з дисципліни «Менеджмент туристичної  індустрії»

   на  тему: «Особливості менеджменту в організації гірськолижних турів» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Студентки групи МТІ- 41

факультету  документальних   комунікацій та менеджменту

Комаровець  Інни Петрівни

Керівник: ст. викл. Щесюк С.В.

   Рівне 2011

   ЗМІСТ

   Вступ……………………………………………………………………………….3

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГІРСЬКОЛИЖНИХ ТУРІВ…………..5

1. Історія розвитку гірськолижного туризму……………………………..5
2. Соціально-економічні особливості гірськолижного туризму як об’єкта соціального менеджменту……………………..………………………...7
3. Види гірськолижних курортів………  …………………………………11
4. Документація на проведення гірськолижних турів…………………...15
2. НАЙПОПУЛЯРНІШІ МІСЦЯ ГІРСЬКОЛИЖНОГО ВІДПОЧИНКУ…..17
1. Австрія – засновник гірськолижних курортів…………………………17
2. Найпопулярніші українські гірськолижні курорти……………………19
3. ″ Три долини ″ Франції………………………………………………….21
4. Вейл – найулюбленіший курорт Америки……………………………..23
5. Гірськолижний курорт Луїза……………………………………………25
6. Цермат та Сент-Моріц  - вершини світу………………………….……27
7. Найпрестижніший курорт Італії – Доломітові Альпи………………..29
8. Гірськолижні курорти Німеччини…………………………………...…31
9. Раслер Блеккомб – «такий маленький великий світ»…………….…. 32
10. Фінляндія – країна лиж і батьківщина Санта-Клауса………………..34
3. ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ГІРСЬКОЛИЖНОГО ТУРИЗМУ У ПРОВІДНИХ ТУРИСТИЧНИХ КРАЇНАХ І РЕГІОНАХ СВІТУ …………37

   Висновки…………………………………………………………………………..41

   Перелік посилань…………………………………………………………………43

   Додатки…………………………………………………………………………….44 
 
 
 
 
 

   Вступ 
 

   Актуальність  теми. Туризм є однією з найбільших галузей світової економіки. В багатьох країнах туризм став надійним джерелом поповнення бюджету, зайнятості населення, розв’язання багатьох соціально-економічних проблем.

   Гірськолижний туризм один із найстаріших видів  активного відпочинку. З роками кількість  бажаючих покататися на гірських лижах  не зменшилося, а скоріше збільшилося. До того ж, зараз набагато якісніше і різноманітніше гірськолижний  сервіс, ніж років 10 назад, не говорячи вже про 80-ті, 70-ті роки.

   Метою курсової роботи є вивчення відомостей про гірськолижні тури та особливості менеджменту в цих турах.

   Для досягнення поставленої мети необхідно  вирішити наступні завдання:

• вивчити загальні відомості про гірськолижний туризм;
• описати найпоширеніші види гірськолижного туризму;
• визначити соціально-економічні особливості гірськолижного туризму;
• здійснити аналіз підходів до розвитку гірськолижного туризму;
• визначити найпопулярніші місця гірськолижного відпочинку та здійснити їх характеристику;
• встановити перспективи розвитку гірськолижного туризму;
• зробити висновки на основі матеріалу.

   Об’єктом  дослідження є форми гірськолижного туризму та країни світу як регіони з гірськолижним потенціалом.

   Предметом дослідження є гірськолижний туризм, як форма природокористування, проблеми та перешкоди, що стоять на шляху розвитку гірськолижних курортів, проблеми і перспективи організації гірськолижних турів.

   Майже в будь-якому гірськолижному курорті  є спуски, як для професіоналів, так  і для новачків, яким завжди можуть навчити правильно кататися місцеві  інструктори. Рух на лижах, ймовірно з’явився після винаходу снігоступів, що поступово модернізувалися до сучасного стану гірських лиж. "Батьком сучасного лижного спорту" часто називають норвезького випробувача Сандре Норгейма.

   На  сьогодні майже кожний намагається  щорічно поїхати в гори, щоб  спуститися з вершини гори. Тому кожна країна, яка має змогу, надає  свої пропозиції по гірськолижним курортам.

       Джерелами інформації для курсової роботи були підручники і навчальні посібники, статті сучасних провідних фахівців з періодичних видань, а також журнали з міжнародного туризму та сайти гірськолижних курортів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГІРСЬКОЛИЖНИХ ТУРІВ

1. Історія розвитку гірськолижного туризму

   Вперше  про лижі згадується десь у середині кам'яного століття. Саме завдяки  наскальних малюнків, на яких мисливець  переслідує дичину, ми можемо простежити початок цього виду спорту, яке набуло в наш час такої популярності. У той час півтораметровий сніг істотно знижував швидкість пересування і людина не тільки могла залишити своє печерне сімейство без їжі, але і сама навряд чи встигала забрати свої ноги від розлюченого хижака. Тому вже тоді лижі були незамінним атрибутом, тільки тоді це була не забава, а сувора необхідність. Лижі кам'яного століття, зрозуміло, не мали нічого спільного з катанням з гір.

   Проте, в першому тисячолітті нашої  ери, (1046 -1066 рр..) лижі перестали бути виключно засобом для полювання, а стали ще бути атрибутом царської влади.

   Якщо  історія лиж в цілому налічує  тисячі років, то телемарка (стиль катання) - менше двох сотень. Точкою відліку можна вважати 1825 рік, коли в Норвегії народився засновник цього стилю - Сондре Аверсі, відомий більше як Сондре Норхейм.

   У 1850 році Сондре Норхейм зумів зафіксувати  п'яту черевика і, завдяки цьому, зробити повноцінний поворот  на паралельних лижах, названий пізніше "християни".

   До 1870 року Норхейм модернізував лижі і кріплення. Лижі стали коротшими, вони рівномірно гнулися по всій довжині, що полегшило повороти в м'якому  снігу. Саме Норхейм розділив змішаний спосіб катання на два стили: спуск на паралельних лижах і ті, що поперемінно висуваються вперед [ 2;26 ].

   А 31 липня 1914 року в Філадельфії народився  людина-легенда, індустріальний революціонер, і як сказав Едвард Скотт, винахідник алюмінієвих лижних палиць, що поставила світ на лижі - Говард Хед.

   З початку 1930-х рр. відкрилася нова ера в розвитку гірських лиж - вони стають популярним видом масового відпочинку і туризму.

   "Гірськолижний  бум" був викликаний появою  канатних доріг - підйомників.  Де тільки не катаються сьогодні  на гірських лижах! В Австрії  та Франції, в США і Японії, у Новій Зеландії і на Філіппінах. Катаються на всіх материках:  навіть в екваторіальній Африці. Гірськолижники відпочивають на  Кавказі і в Хібінах, на Уралі  і в Карпатах, на Алтаї і в Сибіру, в Середній Азії.

   В даний час туризм - одна з наймогутніших  галузей що, динамічно розвивається, високоприбуткова галузь світової економіки, виступає в числі найважливіших  факторів соціально-культурного розвитку територій. Це сприяє підвищенню рівня  і якості життя населення. Розвиток туризму, що виявляється в його багатогалузевому характері і тісній факторній  взаємозалежності практично з усіма  сферами життєдіяльності, дозволяє використовувати туризм як  діючий інструмент стимулювання соціально-економічного росту на національному і місцевому  рівнях.

   Гірськоли́жний  куро́рт — місце відпочинку та розваг з розвинутою інфраструктурою. Зазвичай, дані курорти знаходятся на горі або великому горбі і включають в себе гірськолижні траси і супутні послуги ( присутні гірськолижні підіймачі, пункти прокату інвентаря, заклади харчування, паркінг) [ 5;98 ].

   Стрімкий  розвиток туризму, організація масового відпочинку гірськолижників, забезпечення необхідного при цьому комфорту призвели до створення в ряді розвинених країн цілої індустрії зимового відпочинку, що зайняла провідні позиції  в національній економіці. Сучасний гірськолижний центр включає  готельні комплекси, систему маятникових, канатно-крісельних і буксирувальних доріг - підйомників, траси спусків  різної протяжності і складності, навчальні схили, службу трас і контрольно-рятувальну службу, спортивні організації та споруди, магазини, пункти прокату спортивного спорядження, гірськолижні школи.

   Гірськолижний туризм належить до спеціальних видів  туризму, так як є комбінованим видом  туризму і включає елементи наступних  видів: лікувально-оздоровчий, рекреаційний, спортивний аматорський, екологічний  туризм.

   Гірськолижний туризм - яскраво виражений сезонний вид туризму. На створення турпродукту  гірськолижний туризм належить до капіталомістких  і трудомістких видів туризму.  
 

2. Соціально-економічні особливості туризму  як об’єкт соціального  менеджменту

   Сучасна наука розглядає гірськолижний туризм як складну соціально-економічну систему. Туризм - це галузь економіки, невиробничої сфери, підприємства і організації якої задовольняють потреби туристів в матеріальних і нематеріальних послугах, основна функція якого - забезпечити людину повноцінним і раціональним відпочинком.

   Гірськолижний туризм  - це один з видів активного  відпочинку, який надає  можливість одержати заряд позитивних емоцій і  відмінно провести час.

   Гірськолижний туризм є фундаментальною основою економіки багатьох розвинених країн світу, та країн, що розвиваються. В даний час, він перетворився на індустрію міжнародного масштабу, що займає за прибутками третє місце серед інших видів туризму.

   Через низку обставин індустрія гірськолижного туризму, що розглядається як галузь, рідко удостоюється такої уваги з боку суспільства, яке відповідало б її реальній ролі в соціально-економічній діяльності. Одна з головних причин цього – відсутність правильно організованого статистичного обліку туристичної діяльності та відсутність навиків проведення соціального менеджменту, через це економічні показники гірськолижного туризму «розчиняються» в прибутках інших видів туризму[ 9;54 ].

   Діяльність  по управлінню гірськолижним туризмом специфічна і істотно відрізняється від діяльності працівників інших галузей, хоча на перший погляд можна припустити, що менеджмент туристичного регіону і туристичної організації спирається на ту ж базу, що і менеджмент будь-якого підприємства.

   Гірськолижний туризм має ряд властивих тільки йому особливостей. Вони витікають із специфічних властивостей послуг, що надаються туристичними підприємствами і організаціями.

   Відповідно  до цього слід визначити, в якому  напрямі повинен розвиватися  управлінський інструмент, щоб правильно вирішити ті специфічні проблеми, які властиві туристичним організаціям.

   Перша особливість гірськолижного туризму полягає у глибині його проникнення і складності взаємозв'язків між його складовими елементами. Велика частина туристичних підприємств — невеликих розмірів. Масштабні туристичні підприємства створюються лише в густонаселених районах.

   Другу особливість гірськолижного туризму та туризму вцілому, як об'єкту управління можна представити у вигляді нечітких цілей діяльності.

   Для менеджменту приватних туристичних  підприємств, які в своїй діяльності орієнтуються на отримання прибутку, характерні чіткі цілі — накопичення цінностей, прибутку. Для менеджменту туристичних організацій таких цілей не існує ні на рівні підприємства, ні на рівні регіону. Через це не можна об'єктивно оцінити її продуктивність і успіх. Мова йде про імовірний характер процесів, що відбуваються в туристичній індустрії. Це означає, що дуже складно точно спрогнозувати всі явища і процеси, що відбуваються в туризмі (змінилася політична обстановка, різко погіршали кліматичні умови, змінилася (ускладнилася) система оподаткування і т.д.).

   Наступна  особливість гірськолижного туризму полягає в сильному впливі на нього зацікавленої клієнтури. Кожне туристичне підприємство здійснює свою діяльність в оточенні різних зацікавлених осіб і клієнтів. Туристичні організації працюють з великою кількістю зацікавлених осіб, які роблять сильний вплив на організацію. Крім того, усередині окремих зацікавлених груп є свої інтереси.

   Туристична  організація може швидше врівноважувати інтереси між різними сторонами, задіяними в процесі обслуговування, якщо в своїй діяльності вона буде керуватися загальноприйнятими нормами, пріоритетами і уявленнями про цінності і цілі подальшого розвитку регіону [ 8;115 ].

   Оскільки  туристичний продукт надається  у вигляді послуги, то необхідною умовою є присутність клієнта і неможливість переміщення цієї послуги. З цієї причини в менеджменті туризмом більше уваги потрібно приділятися управлінню персоналом і регулюванню міжособистісних відносин. Це перш за все відноситься до роботи туристичних підприємств, послуги яких надаються при безпосередньому контакті з людьми.

   Туристичні  підприємства розглядають такі основні  процеси обслуговування туристичних маршрутів(мал. 1.1.).

   Мал.1.1. Основні процеси обслуговування туристичних маршрутів

   Гірськолижний туризм робить великий вплив на такі сфери, як економіка, екологія, політика, які, у свою чергу, впливають і на туризм. Туристичний регіон має від гостей прибуток. Виручку, що отримують від їх обслуговування, є первинною виручкою і більше значуща, ніж отримана від корінних жителів регіону.

   Прибуток  від гірськолижного туризму є новим джерелом, що вливається в місцевий економічний оббіг і приносить додатковий ефект. Сума грошей, яка залишається в регіоні, буде тим вище, чим більше послуг продаватиметься безпосередньо на місці, тобто чим сильніше буде місцеве виробництво. Регіону може бути вигідний гірськолижний туризм і відносно екології, якщо відрахування від туризму підуть на побудову нових трас і підтримки їх в порядку[ 4;47 ].

   Специфіка туристичного продукту пов'язана із специфікою туристичного попиту. Попит на туристичні послуги не однорідний через три основні причини. Перша з них - невідчутність і неможливість зберігати туристичні послуги. Послуги туризму неможливо побачити при укладенні договору, спробувати як товар на смак. Складність в роботі менеджера туристичної фірми полягає в тому, щоб переконати покупця у вигідності саме його послуги, адже якість туристичного продукту коливається у вельми широких межах і залежить не тільки від постачальників, але і від часу, місця, пропозиції.

   Різноманітність споживачів туристичних послуг — ще одна причина неоднорідності попиту на них. Різні категорії туристів відрізняються метою поїздки, своїми вимогами до туристичної послуги, а також ціною, яку вони готові і в змозі сплатити. Кожному типу туристів відповідає певний тип туристичного ринку. Виробники туристичних послуг орієнтуються на цілком певні типи відпочиваючих. На туристичний попит дуже сильно впливають такі чинники, як прибуток, структура сім'ї, вік її членів, їх освіта і професія.

   Прибуток  — найважливіший чинник, що впливає  на туристичний попит. Подорожувати може тільки та людина, у якої вистачає для цього засобів. Іншими словами, тільки та туристична потреба стає туристичним попитом, на задоволення якої є засоби [ 6;128 ].

   Туристична  послуга — це все те, що турист бере до уваги або чим він користується під час подорожі (при зміні місця свого перебування і при перебуванні в кінцевому пункті своєї поїздки). Звідси витікає, що туристична

послуга складається для туриста з  цілого комплексу послуг (як матеріальних, так і нематеріальних), які є специфічним туристичним продуктом.

   Розглядаючи поняття ефективність менеджменту  гірськолижного туризму, слід виходити з того, що гірськолижний туризм — це перш за все важливе соціально-економічне явище. Наслідки його все більш і більш відчуває на собі як кожен житель, так і суспільство в цілому. Таким чином гірськолижний туризм — це такий вид діяльності, який безпосередньо впливає на соціальну, культурну, освітню, економічну сфери всіх держав, а також на їх міжнародно-економічні відносини.

   Правильна оцінка ефективності менеджменту гірськолижного туризму дозволяє активно впливати на поточний стан і тенденції розвитку туристичних фірм, встановлювати їх розміри, відстежувати явища і процеси, складати прогнози і плани розвитку цих фірм і їх структурних підрозділів. Але слід мати на увазі, що механічне перенесення відомих методик визначення ефективності з інших галузей економіки не має сенсу. Виходячи із специфіки туристичної діяльності, потрібно чітко уявляти, що треба вимірювати, щоб обчислити її ефективність. Адже ефект від гірськолижного туризму визначається кількістю туристів-відвідувачів.  
 

3. Види  гірськолижних курортів

   Гірські лижі один з найстаріших видів  активного відпочинку. З кожним роком кількість охочих покататися на гірських лижах не зменшилося, а скоріше збільшилося. До того ж, зараз набагато якісніший та різноманітніший гірськолижний сервіс, чим років 10 тому, не говорячи вже про 80-і, 70-і роки. Майже в будь-якому гірськолижному курорті є спуски, як для професіоналів, так і для новачків, яких завжди можуть навчити правильно кататися місцеві інструктори.

   Нерідко можна виявити в гірськолижних  схилах людей, що інтенсивно з’їжджають з гори на лижах і одержують з цього величезну насолоду. Навіть якщо не виконуючи особливих трюків, при скачуванні виробляється море адреналіну, так як все постійно відбувається в страшно величезній швидкості.

   У країнах Європи користуються міжнародною системою трас:

• «Зелена» траса – найпростіша з пологим рівним і широким спуском, в основному призначається для новачків і катання на санках. Кататися по «зелених» трасах можна спокійно, без набору швидкості.
• «Синя» траса – також належить до простих. Тут переважають пологі ділянки, хоча при цьому присутні і нерівності рельєфу, але без трамплінів і інших перепадів по висоті.
• За станом «червоних» (середньої складності) трас можна судити про загальний стан гірськолижного курорту. Ці траси по всій своїй довжині мають крутий спуск, або є об'єднанням пологих і крутих ділянок з переважанням останніх. Основне призначення для досвідчених лижників, які вже встигли оволодіти основними прийомами катання.
• На «чорні» траси допускаються тільки професіонали, оскільки вони характеризуються не тільки крутим спуском, але і порою різкими змінами висоти, де доводиться здійснювати стрибки. Вузькі місця, різкі повороти зажадають від вас великого досвіду і навиків[ 3;35 ].

      У деяких країнах Европи (Австрії,  Німеччині, Швейцарії) прийнято  позначати перші дві категорії  трас одним (синім) кольором. У  США, Канаді і Австралії прийнята  інша система позначень: перші  дві прості – зеленим кругом, траси середньої складності –  синім квадратом, складні позначаються  так само, як і європейській  системі – чорним трикутником.  Крім того, в цих країнах виділена  ще одна категорія трас –  «подвійні чорні» – підвищеній  складності.

   Всі позначення мають відносний характер, оскільки складність залежить не тільки від крутизни спуску, але і від доглянутості трас.

   Лижі - це спортивний пристрій у вигляді дошки, призначений для поступального пересування по снігу. Форма лиж може відрізняється залежно від виду спорту, де вони використовуються[ 7;63 ].

   Види  гірських лиж:

• слаломні лижі;
• лижі для швидкісного спуску;
• карвінгові лижі;
• твінтіпи;
• полегшені лижі до бек кантрі;
• спортивно-бігові;
• туристські;
• мисливські;
• стрибкові;

   Також виділяють лижі двох видів - дерев'яні (багатошарові) і пластикові.

   На  дерев'яних лижах добре тримається мазь, вони легко сковзають у морозну  погоду, зручні при пересуванні по м'якому снігу. На дерев'яних лижах  неважко встановити будь-які кріплення. Початкове навчання техніці ходьби на дерев'яних лижах простіше, ніж на пластикових.

   Пластикові  лижі легкі, мають більшу еластичність і в багато разів міцніші дерев'яних. Ковзна поверхня в цих лиж не руйнується від вологи, добре тримає змащення. Пластикові лижі добре сковзають по снігу й без змащення.

   Сноуборд (снігова дошка) — спортивний снаряд, призначений для швидкісного спуску з засніжених схилів і гір.

   Першою  схожістю до сноуборду був снерфер, придуманий і виготовлений Шерманом Поппеном для дочки в 1965 році в місті Мускегон, штат Мічиган. Він склеїв дві лижі в одне ціле.

   Перші сноуборди не відрізнялися хорошою  керованістю, що привело до заборони їх використання на багатьох гірськолижних  курортах того часу. З цієї причини довгі роки існувала взаємна неприязнь між гірськолижниками і сноубордистами.

   Найбільша кількість сноубордистів — близько 6,6 мільйонів — було зафіксовано  в 2004 році. До 2008 це число скоротилося  до 5,1 млн. через малосніжні зими і так званого «повернення лиж» — процесу, особливо характерного для Європи[ 11;26 ].

   Сучасний  сноуборд — це високотехнологічний виріб, що представляє сплав технологій і засноване на сучасних композитних матеріалах, а тому легкий і міцний. Як правило, внутрішня конструкція сноуборду являє собою «сендвіч», тобто багатошарову конструкцію з вуглепластика, скловолокна та дерева.

   Існує три основних типи сноубордів:

1. Жорсткі – направлені, довгі і вузькі дошки з невираженим носом і хвостом. Використовуються тільки з жорсткими кріпленнями і жорсткими черевиками. Призначені як для спортивних дисциплін (паралельний слалом, паралельний гігантський слалом), так і для карвінга. Цей тип дощок характеризується максимальними швидкостями, чіткою реакцією і вимогливістю до навичок і фізичної підготовки.
2. Фрірайд – направлені дошки для катання в цілині. Як правило мають значну довжину, широкий ніс і зміщені до хвоста заставні. Яскравим представником цього типу дощок є сваллоу-тейл  — довгі дошки з широким носом і хвостом, розділеним на дві частини подібно хвосту ластівки. Дані дошки характеризуються збільшеною площею ковзання, максимальної ефективної довжиною кантів і здатністю «спливати» в снігу.
3. М'які – найбільш поширений тип дощок. Існує безліч різновидів цього типу, призначені для дисциплін: фристайл, джиббінг та універсальні для беккантрі. М'який сноуборд краще підходить для початківця .

4. Документація  на проведення гірськолижних  турів

   Якщо  ви любитель покататися на лижах, то спочатку подбайте про свою безпеку. Відомо, що гірські лижі – один з найбільш травматичних масових видів спорту. Нерідко катання закінчується травмами. Якщо за дороге лікування ще й нема чим заплатити – відпочинок точно перетвориться на катастрофу.

   При одноразовій туристичній візі про страхування подбає тур-фірма, здебільшого вони мають ексклюзивних партнерів серед страховиків. Довготермінова віза потребує страховки окремо, яка максимально забезпечить ваше перебування на гірськолижних курортах.

   Страхування мандрівників від нещасного випадку - це доповнення до стандартного поліса страхування, спрямованого на надання  невідкладної медичної допомоги. Якщо застрахований, перебуває за кордоном і втрачає працездатність, - страхове відшкодування буде виплачено йому в повному обсязі, яке може досягати десятків тисяч доларів. Травми, такі як переломи або удари вилікують  безкоштовно і відправлять страхувальника на батьківщину.

   Медичне страхування для гірськолижників  має свої особливості. По-перше, такий  поліс коштує в 1,5-2 рази дорожче, ніж  звичайна медична страховка. Це пояснюється  вищим ступенем ризику отримання  травм, їхнім складнішим рівнем і  значними виплатами, які пов’язані з ними. Це вид страхування компанії вважають для себе збитковим, оскільки, за їхніми підрахунками, кожен сотий турист отримує значні травми під час катання на лижах. Саме тому страховка для туриста, який зібрався кататися в горах країн Шенгенської зони, при ліміті відповідальності від 30 тисяч євро або доларів, в середньому коштує 20 гривень за добу. Для тих, хто "нагострив лижі" до пострадянських країн (при ліміті відповідальності від 5 до 15 тисяч доларів) - 15 гривень за добу [6;77].