Особливості лексики сучасної німецької мови

2

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ СЛОВНИКА МОЛОДІЖНОГО СОЦІОЛЕКТУ …………………………………………………………………..5

1.1         Стилістичне розшарування словникового складу мови. Розмовна лексика……………………………………………………………………………  5

1.2         Поняття «сленг», «жаргон»………………………………………………..  8

1.3         Причини вживання зниженої лексики у мові ……………………………  9

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ В НІМЕЦЬКІЙ РОЗМОВНІЙ МОВІ………………………………………….. 12

2.1.      Модальні частки як засіб вираження та сприйняття мови. Їх класифікація та функції…..…………………………………………….   12

2.2.      Модальні частки як засіб вираження емоцій ………………………… ..14

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….

ВСТУП

В останні десятиріччя сучасна німецька мова зазнає активного впливу суспільних трансформацій. Особливо чутливою до цього процесу виявилася її лексико-семантична система, яка значно розширилася за рахунок запозичення з інших мов, професійних арго-, соціолектів, неологізмів.

Природу мови можна глибше пізнати й адекватно пояснити лише з огляду на природу людини та середовища, в якому вона проживає. Останнім часом лінгвістика все більше зосереджує увагу на комунікативній ролі мови, функціональних можливостях її одиниць, зв’язках із ментальністю народу, соціальної групи, індивіда. Саме тому антропоцентричний підхід став визначальним у процесі вивчення передусім лексичного складу, оскільки слово посідає центральне місце в мові і тісно пов’язане з одиницями всіх інших мовних рівнів. Лексичний шар виступає не тільки засобом пізнання та репрезентації мовної картини світу, а й слугує для вираження багатоаспектної палітри емоцій, почуттів, оцінок.

З огляду на зростаючий негативізм у суспільстві, прагнення до визволення від звичних норм розвивається і зміцнюється тенденція відчуження від «формалізованого» суспільства. У мові найбільш піддатливою новим віянням культури соціальної групи – мова молоді.

Однією з особливостей молодіжного сленгу є широке використання зниженою лексики.

Без знання розмовно-забарвленої лексики, на думку В.Д.Девкіна, при вивченні іноземних мов обійтися неможливо. Ця лексика становить досить вагому, цілком невід'ємну частину лексикону. Ознайомлення з розмовною лексикою потрібно, щоб усвідомити повсякденну мова, аби оволодіти важливою частиною цьогорічного лінгвокраїнознавства, щоб вміти розшифрувати підтекст, гостроти, асоціативний план висловлення.

Актуальність даного дослідження полягає у тому, щоб проаналізувати недостатньо вивчений матеріал обраної теми, яку вже протягом багатьох років намагаються дослідити відомі вчені різних країн, такі як: Р. Єманн,

В.Д. Девкін, Б.А. Ларін, Т.Г. Микитин, Г.В. Биков Ю. Кривоносов, Г.Хельбіг, Й.Буш та інші.

   Мета дослідження полягає у тому, щоб проаналізувати особливості  функціонування розмовної лексики, встановити зв’язок сленгу, жаргону та модальних часток з розмовною лексикою. 

     Та для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

    -  виділити дефініції розмовної лексики;

    -  розкрити поняття «сленг», «жаргон»;

    - винайти причини вживання зниженої лексики у мові;

    -  розкрити класифікацію та функції модальних часток.

    Об’єктом дослідження є розмовна лексика сучасної німецької мови.          Предметом даної роботи є лексичні засоби, які вживаються для вираження емоцій в німецькій мові.

    Методи дослідження:

               -  дедукція;

               -  аналіз;

               -  синтез.

    Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджування можуть використовуватися у лекційних, практичних та семінарських заняттях по основам перекладознавства. Його результати можуть бути використані усіма, хто хоче поглибити знання з німецької мови і навчитись використовувати модальні частки для вираження емоцій.

     Структура курсової роботи: дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ СЛОВНИКА МОЛОДІЖНОГО СОЦІОЛЕКТУ

1.1. Стилістичне розшарування словникового складу мови. Розмовна лексика

У сучасному мовознавстві прийнято розрізняти три основних лексико-стилістичних розряди: книжкова лексика (наукова, офіційно-ділова, газетно-публіцистична, поетична), стилістично нейтральна (міжстилістична) лексика і розмовна (власне розмовна і просторічна) лексика. В.Д. Девкин також виділяє три основних лексико-стилістичних регістри: високий, середній і неприйнятно низький. На його думку, реєстрове забарвлення для значної кількості слів не привносить додаткових змістовних характеристик: берег, холод, місто, як і розмовні аскорбінка, редиска і бавовняних однакові за змістом з аскорбінова кислота, редька і бавовняна тканина. Не можна сказати проте, що реєстрові відмінності обмежуються самим паралелізмом. Реєстрова характеристика є, можливо, однією відмінною властивістю або ж однією з кількох, діючих складно і сукупно. Кожен лексико-стилістичний регістр обслуговує свою комунікативну сферу, на для якої характерні (або ж властиві лише їй) деякі специфічні поняття. Але якщо наукова термінологія своєю більшою частиною унікальна й немає паралелей з загальновживаним словниковим запасом, то розмовна лексика має у ній свої паралелі, які проте зводяться тільки в дублювання літературної лексики.

Розуміючи під стилістичним (реєстровим) забарвленням «відсторонене ставлення об'єкта номінації через слово», В.Д. Девкін вважає, що воно є розривом з буквалізмом, з простим індиферентним сприйняттям дистанції, проявом не байдужих відносин. Особлива експресивність, яскрава оцінність в відношенні денотатів, характерної розмовної лексики, пояснюється переважно усною комунікативною сферою її вживання, широким тематичним діапазоном розмовної лексики. У неофіційній обстановці з добре знайомими людьми можна розмовляти на будь-яку тему: про повсякденні домашні справи, роботу, політику, друзів і знайомих, хвороби близьких, нових фільмах і т.д. Тут проявляється схильність до жартів, грі слів, гіперболізації або ж заниженні деяких характеристик об'єкта. Обговорення найяскравіше виявляється у ситуації невимушеної безпосередньої розмови.

Неоднорідність лексичного складу розмовних текстів (у яких можна зустріти передусім слова, пов'язані із повсякденним життям, побутом, так звані ботутивізми: Lоffel ‘ложка’, Kochtopf ‘каструля’, Besen ‘віник’; слова, що мають яскраво виражений знижений відтінок: bleuen ‘гамселити’, einbringen ‘гарувати/ викладатися’, Flederwisch ‘живчик’; слова стилістично нейтральні, складові основного словникового фонду сучасного літературної мови: arbeiten ‘працювати’, sich erholen ‘відпочивати’, jung ‘молодий’, jetzt ‘зараз’, nie ‘ніколи’; спеціальну термінологічну лексику й окремі жаргонні вкраплення) призводить до ряду труднощів під час спроби дати чітку дефініцію як поняттю «розмовна/знижена лексика», так і поняттю «розмовність» взагалі. Існують такі дефініції даних понять:

«Розмовність» – це традиційна, дуже умовна і збірна назва того, що протиставлене ідеально правильному, непогрішному зразково-показному культурному стандарту. Відступ від цієї еталонності може бути різного ступеня – мінімальним (без порушення літературність), середньозниженим, помітним (фамільярний шар) і значним (груба і вульгарна лексика).

Розмовну лексику тлумачать як найближчу до нейтральної в протиставності фамільярній, сильно зниженій – така інтерпретація, на думку В.Д. Девкіна, є властивою лексикографічній практиці.

Розмовно-забарвлена лексика відрізняється від нейтральної своєю певною зниженістю (оцінкового, етичного і естетичного порядку) і є типовою для неофіційного середовища спілкування.

Розмовна лексика – це весь лексичний фонд повсякденного мовлення. Н.І. Гез, характеризуючи розмовний регістр, відносить до нього як лексику нейтрального чи загальновживаного стилю, так і слова з емоційно- експресивним забарвленням (пестливі, лайливі, іронічні, жартівливі і т.д.).

Розмовна лексика – це лексика, вживана в повсякденно-побутовому діалозі, властивому мовленні.

Отже, серед усіх, виділених нами дефініцій розмовної лексики, попри їх різноманітті та широті тлумачення терміна, ми можемо відзначити кілька загальних положень:

1) розмовна лексика протистоїть літературній мові;

2) між лексичним складом літературно-розмовної мови існують явища перехідності і взаємопроникнення;

3) розмовна лексика функціонує у побуті, в стихії вільного спілкування, поза офіційних норм мови.

Процеси детабулізації інвективної лексики, що спостерігаються останніми роками у пресі, на сторінках красного письменства, найяскравіший відбиток знаходять у комунікативному молодіжному середовищі, тобто в молодіжному сленгу. Прискорення темпу життя (особливо з середини 20-го століття) призводить до швидкого зростання словникового запасу, адже кожному новому поняттю має відповідати принаймні один голос. Відповідно розширюється словник сленгу, оскільки саме молоде покоління, що ще пов'язане літературною нормою, першим сприймає технічні і соціальні нововведення і надає розмовні найменування. Найчастіше шляхом переосмислення вже існуючих слів з «сусідніх» лексико-стилістичних підрівнів розмовної мови. Психологічні особливості перехідного віку грають важливу роль, адже тут віддається перевага словами з найяскравішим експресивним забарвленням.

Отже, важливо розглянути загальні характеристики молодіжної комунікації і виділити характерні її особливості. Однак у першу чергу, необхідно розмежувати поняття «сленг» і «жаргон», які у сучасної лінгвістиці трактуються найчастіше як синоніми.

1.2. Поняття «сленг», «жаргон»

Своєю появою на світ термін «жаргон» зобов'язаний розвитку цехового виробництва в середньовічній Європі, що і сприяло виникненню особливої кодованої мови майстрів – арго. Слово «арго» походить від фр. “argot” – мова певних, замкнутих груп, що створюється з єдиною метою - мовного відокремлення. Це переважно спеціальна чи своєрідно освоєна загальновживана лексика. Нині слово «арго» застаріло, і замість нього використовується поняття «жаргон».

Будучи досить рухливими в розмовній лексиці, жаргон і/або сленг містять у собі широко поширену мікросистему, що має емоційне забарвлення, своєрідний вокабуляр. Сам термін «жаргон» дійшов до нас з французької, а «сленг» – з англійської. У французькій лінгвістиці термін «жаргон» найчастіше трактується як неправильний, спотворений чи штучно введений у мову, зрозумілий лише членам конкретного угрупування .

Для англомовного мовознавства характерне розмежування понять «жаргон» і «сленг». У англомовній лінгвістиці прийнято вживати термін «сленг» для позначення некодованої мови. Нині в словниках зустрічається мінімум два основних тлумачення слова сленг. По-перше, це особлива мова підгруп чи субкультур суспільства, і, по-друге, це лексика широкого вживання для неформального спілкування.

Л.И. Антрушина, І.В. Арнольд, С.А. Кузнєцова не диференціюють жаргон і сленг як різні явища у мові. Вони тлумачать їх як мову соціально й професійно зумовленої групи.

І.Р. Гальперін, навпаки, розмежовує ці поняття, зазначаючи, що жаргон має соціальну приналежність, представляє собою кодову систему, яка відповідає певним словниковим значенням. Сленгу ж, на відміну жаргону непотрібне ні трактування, не секретний код, який легко розуміють люди, що ним розмовляють, і сприймають вживання цих слів, як щось дуже повсякденне або як «перекручення нормальної мови». Жаргонізми можуть переходити з однієї соціальної групи до іншої і з часом навіть ставати нормою літературної мови.

У цій роботі дотримуємося думки І.Р. Гальперіна щодо розмежування понять «жаргон» (мова-шифр соціально/професіонально обмежених груп) і «сленг» (мову неформального спілкування різних соціальних/вікових груп). Молодіжне комунікативне середовище характеризується використанням всіх лексико-стилістичних регістрів, тяжіючи до зниженої лексики, лише незначну частину якої становить учнівський/студентський жаргон.

Отже, розглядаючи молодіжний сленг, маємо можливість простежити всі явища, характерні, як для самого молодіжно-комунікативного середовища, так і усного комунікативного середовища загалом, виявити джерела поповнення регістру і функціональне навантаження окремих стилістичних кластерів. Безсумнівно важливим є розуміння причин вживання сленгу як основної форми мови неформального спілкування.

1.3. Причини вживання зниженої лексики у мові

При розгляді умовно-професійної мови, можна виділити наступний ряд причин їх споживання членами комунікативних груп: по-перше, щоб спілкуватися один з одним у присутності чужих, залишаючись незрозумілими, по-друге, є бажання приховати секрети свого ремесла і торгівлі, по-третє, вони відчувають потребу в ізоляції від вороже налаштованих сил (кримінальний жаргон). Ще однією важливої причиною може бути прагнення мовної виразності. Сленг, будучи більшою мірою соціалектом ніж професійною мовою, виконує диференційну (захисну, розмежувальну) функцію лише в тому випадку, коли люди при спілкуванні використовують саме жаргонну лексику. Щодо нерозуміння між поколіннями, існує цікава думка в Р. Єманна, який приводить наступний приклад: «Часто може бути таке, що люди (батьки, вчителі, або соціальні педагоги) намагаються «примазатися» до рідної мови підлітків, помилково вважаючи, що цим відкриють собі вхід в «світ» молоді, або ж сподіваючись домогтися від останніх цим більшої поваги. Ця спроба майже завжди терпить крах, оскільки дорослі більше звучать автентично і тільки можна поводяться, як слони в посудній крамниці. Плюс до всього, мовне «підлизування» дорослих сприймається підлітками як запровадження в їх інтимну сферу».

Професор психології Туринського університету Т. Дж. Галліно, підкреслює, що в усіх підліткових групах буває свій незалежний жаргон зі словами, відмінними як від тих, що є у лексиконі дорослих, так і від тих, якими користуються їхні зарубіжні ровесники. Але такі слова, підлітки використовують недовго, тобто до переходу в іншу вікову групу. Так жаргон студента значною мірою відрізнятиметься від жаргону школяра, але близькість комунікативних середовищ буде відбиватися у загальному для обох груп соціолекті – в молодіжному сленгу.

Інший причиною вимушеної мовної диференціації між поколіннями, на думку психологів і лінгвістів, стає зростаючий темп життя, за яким представники старшого покоління завжди встигають. Поява мобільних телефонів із сервісом SMS, електронної пошти, ICQ та інтернет-чатів сприяє тому, що у мові підлітків дедалі частіше зустрічаються прості конструкції, за допомогою яких можна якомога швидше передати свою думку, використовуючи так званий «телеграфний стиль», який нерідко дратує людей старшого покоління, які звикли до глибшого, більш повільного осмислення інформації.

Іншою важливою причиною вживання молоддю сленгу - є прагнення комунікантів до виразності, найчастіше неможливої під час використання літературної лексики. Взагалі молодіжне середовище демонструє значну волю спілкуванні, фривольність, демократизм. Якщо людина старшого покоління поводиться неформально, її вважають несерйозною, а молодь майже завжди поводиться неформально, для того, щоб підкреслити ступінь довіри до співрозмовника, симпатії щодо нього. Оскільки довіра в даний віковий період грає величезну роль, молодь використовує просту мову, вдягається відповідно до традицій своєї групи.

Однією з найважливіших причин використання молодіжного сленгу Герман Эманн вважає «аспект протесту» (der Protestaspekt),так як саме молодь розуміє свою мову переважно як зброю проти мовних норм дорослого світу й у першу чергу проти самих дорослих, де грубість і цинізм найчастіше адресовані не товаришам, а «предкам», «старим», «шнуркам».

Але найбільшою експресивній забарвленням у мові має інвективна лексика, частота вживання якої, у молодіжних колах значно вища, ніж у інших вікових групах, а останнім часом помітний явний підйом значного числа лайливих висловів від загальної кількості вживаних молоддю лексичних одиниць, що викликає значне занепокоєння європейської громадськості.

Нині відбувається легалізація даної лексики, що у результаті розширення зрештою йде паралельно із загальною демократизацією мови. Що було сильно зниженим, стає фамільярним, фамільярне перетворюється на розмовне, а розмовне перетворюється на нейтральний, немаркований пласт словника.

Отже, можна сказати, що мовою молоді є молодіжний сленг. Прагнучи, як і будь-яка соціолект, з одного боку, до диференціації, до ізоляції і кодування інформації (використання різних жаргонів), молодіжний сленг, з іншого боку, через психологічні особливості носіїв, калькує мовні поведінкові моделі старшого покоління (лайка, діалекти). У цьому важливим мотивом використання стилістично знижених лексичних одиниць є мовна гра, бравада.

РОЗДІЛ 2

ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ В НІМЕЦЬКІЙ РОЗМОВНІЙ МОВІ

2.1. Модальні частки як засіб вираження та сприйняття мови. Їх класифікація та функції

Характерною особливістю німецької розмовної мови є її емоційність. Обмінюючись репліками, співрозмовники висловлюють своє ставлення  до того, про що говорять вони самі, і що чують від інших учасників розмови. Під час бесіди вони не обмежуються вимогою інформації і повідомленням її. Кожний прагне вплинути на співрозмовника, передати йому свої почуття і настрій, спонукати його до певних дій, викликати в нього бажану реакцію.

Засобом досягнення цих цілей є, в першу чергу, інтонація. У залежності від змісту висловлювання, від намірів співрозмовників їх інтонація може виражати радість, подив, сумнів, роздратування й інші емоції. Не останню роль відіграють у розмові вираз обличчя, міміка і жести: співрозмовники посміхаються один одному,  кивають головою, опускають очі і т.п.

Вираженню емоцій і суб'єктивного ставлення до змісту висловлювання і до співрозмовника служать і лексичні засоби, зокрема, особливий клас слів — модальні частки. Інтерес сучасних лінгвістів до модальних часток німецької мови не випадковий: система модальних часток досить розгалужена. Німецька побутово-розмовна мова немислима без модальних часток і їх вживання у процесі спілкування обов'язкове, адже вони передають найтонші відтінки змісту, надають мові емоційного забарвлення, жвавості, гнучкості і неповторного колориту природного спілкування між співрозмовниками. Розмовна мова без модальних часток сприймається носіями німецької мови як суха, нелюб'язна, занадто категорична.

Володіння німецькою розмовною мовою передбачає правильне вживання модальних часток, хоча донедавна вважалось, що вони тільки засмічують мову. Це знайшло своє відображення в термінології: “слова-латки” (Flickwoerter), “слова-заповнювачі” (Fullwoerter), “слова-приправи” (Wuerzwoerter), “частки, що мають забарвлення” (Abtoenungspartikeln), “слова-начинки” (Redefuellsel).

У найновіших дослідженнях Ю.Кривоносова, Г.Хельбіга, Й.Буша, В.Юнга, Г.Вейдта та інших, особливо підкреслюється комунікативна функція модальних часток.

Модальні частки і дотепер не мають у німецькій лінгвістиці єдиного загальновизнаного найменування, хоча дослідники останнім часом надають перевагу терміну modale Partikeln чи Modalpartikeln (Кривоносов Ю., Г.Хельбіг та ін.). Поряд з цим можна зустріти також терміни Abtoenungspartikeln, Wuerzwoerter та деякі інші (Г.Хельбіг, Й.Буша, В.Юнг), якими позначаються модальні слова (наприклад: vielleicht, vermutlich) і емоційно-експресивні частки (doch, schon, ja та ін.).

Дослідженню значення часток присвячена книга Г. Хельбіга і В. Кельц „Die Partikeln", де автори характеризують частки як самостійну частину мови і виділяють усередині її дві групи - іллокутивні частки (illokutive Partikeln) і семантичні частки (semantische Partikeln). В іллокутивних частках (чи за іншою термінологією — модальних: aber, auch, denn, doch і т.д.) переважає комунікативна функція: вони виражають певні почуття, емоції, уточнюють прагматичну спрямованість сказаного, допомагають зрозуміти висловлювання як застереження, дозвіл, пораду, вимогу і т.п. У семантичних частках (sehr, weit, weitaus, ganz, so, viel і т.д.) домінує семантична функція.

Отже, можна зробити висновок, що модальні частки являються важливою складовою німецької мови. Слугують для вираження емоцій, а їх значення та вживання допомагають краще сприймати та усвідомлювати сказане.

2.2. Модальні частки як засіб вираження емоцій

Слід зазначити, що модальні частки відносяться не до окремого  слова чи словосполучення, а до всього речення в цілому. У реченні вони відіграють  комунікативну роль і допомагають зрозуміти мету і наміри: про що говориться, яка емоційна оцінка змісту висловлювання, які взаємини існують між партнерами по комунікації. Модальні частки виявляють прагматичну спрямованість висловлювання. Модальна частка wohl у розповідному (і, як правило, окличному) реченні може вказувати на те, що висловлення варто розуміти як вимогу, спонукання до чогось, невдоволення: Solche Scherze unterlaesst du wohl kuenftig. Як інтонація, так і модальна частка wohl показують, що в даному випадку у форму розповідного речення ховається негативна оцінка і досить категорична вимога.

   Що стосується питальних речень, то вони не завжди є запитанням у повному значенні цього слова — запитанням, на яке той, хто говорить, чекає відповіді. Нерідко питальне за формою речення є риторичним питанням, тобто засобом впливу на співрозмовника, що повинно змусити його задуматися: Wen interessiert das schon? Модальна частка schon є тут ознакою риторичного питання. Співрозмовнику повинно бути ясно: Das interessiert niemand.

         У ряді випадків співрозмовник не просто хоче почути відповідь, а мати цілком визначену відповідь — стверджувальну чи негативну: Du kommst doch? Du schreibst mir doch? Частка doch показує, що той, хто говорить, чекає і наполегливо вимагає позитивної відповіді. Bleibst du etwa hier? За допомогою частки etwa співрозмовник “підказує” негативну відповідь. Ця частка дає зрозуміти, що той, хто говорить, був би незадоволений, якби отримав позитивну відповідь.      Wirst du auch dafuer Zeit haben? Частка auch вказує на те, що той, хто говорить, стурбований, і має  сумніви й побоювання і чекає, що його співрозмовник ці сумніви розсіє. Звичайною відповіддю на подібні запитання є запевнення в тому, що все в порядку, що турбуватися ні про що. Du bist wohl nicht gescheit? Bei dir piept es wohl? На такі запитання людина взагалі не чекає ніякої відповіді. Мета його висловлення — дати емоційну оцінку своєму співрозмовнику.

     Не всі дослідники визнають наявність у модальних часток лексичного значення. Так, Е.А. Крашенинникова говорить про граматизацію модальних часток: про втрату ними лексичного значення, наголосу і про набуття ними нових функцій і нових граматичних значень.

М.Шредер вважає, що модальні частки вносять у висловлювання найрізноманітніші емоції. Наприклад, модальна частка denn здатна виразити в питальних реченнях “цілу шкалу емоцій”: участь (Wie geht es dir denn?), безпорадність (Was soll ich denn machen?), цікавість (Was war denn los?), ворожість (Wie heisst er denn, der Herr?), сумнів (Ist das denn so wichtig?), нетерпіння і роздратування (Was denn? Wieso denn?) і т.д.

Настільки ж численні і різноманітні відтінки почуттів передає і модальна частка doch: подив, змішаний із обуренням (Das ist doch nicht zu glauben), жаль про нездійсненне бажання (Hatte ich doch auf dich gehoert!), дружня порада (Sei doch nicht dumm!), сумнів (Das ist doch nicht wahr!) та ін.

      Про здатність модальних часток передавати найтонші емоційні відтінки говорить і В.Шнейдер. У частки doch, наприклад, він нараховує сімнадцять таких відтінків (подив, обурення, наполегливе прохання, роздратування, бажання наполягти на своїй точці зору та ін.). Такий метод визначення семантики модальної частки дуже неточний: не можна думати, що в неї стільки ж значень, скільки емоцій можна вкласти у висловлювання, у яких вона може  бути вжита. До того ж приклади, що наводяться, допускають, на думку Г. Шредера і В. Шнейдера, у залежності від ситуації (контексту) і зовсім інше тлумачення. Таке питання, як  Was denn? чи Wieso denn?, може виражати і подив, і цікавість, і занепокоєння, і участь, і страх і багато інших емоції, що можуть бути однозначно визначені тільки при знайомстві з більш широким контекстом.

     У залежності від контексту питання Was soll ich denn machen? може пролунати і безпомічно, і роздратовано, і з переляком, і з глузуванням. Питання Ist das denn so wichtig? не обов'язково повинне виражати сумнів, воно може виразити і підбадьорення: Wieder ein Misserfolg? Ist das denn so wichtig? Arbeite nur weiter! Висловлення Sei doch nicht dumm! можна сприйняти як дружню пораду, а можна побачити в ньому і пряму образу. Правильне розуміння таких висловлювань залежить не тільки від модальної частки, але і від лексичного складу речення, від інтонації, від контексту (ситуації), у рамках якого це речення виступає.

З іншого боку, не можна заперечувати і той факт, що речення з модальними частками мають яскраво виражений емоційний відтінок. Модальні частки, безсумнівно, беруть участь у вираженні емоційності висловлювання, але їхнє лексичне значення не завжди досить чітко визначається.

У цьому відношенні модальні частки нерівнозначні. Частка denn, наприклад, завжди служить тільки ознакою емоційної реакції на яку-небудь дію чи висловлювання співрозмовника, але ніяк ці емоції не диференціює. Диференціації служать й інші мовні засоби (у першу чергу лексичний склад речення і більш широкий контекст). Частка etwa має цілком визначене лексичне значення - це спростування припущення, що міститься в запитанні, і вказівка на те, що співрозмовник чекає заперечної відповіді на своє запитання. Роз'ясняюючи семантичний зміст etwa, В. Бублiтц наводить як приклад наступну ситуацію: запитання господарки за столом „Moechten Sie etwa noch ein Stueck Kuchen?" викликає серед її гостей замішання, а саме „ ... betretenes Schweigen oder Heiterkeit, da „etwa“ von den Anwesenden als Zeichen dafuer interpretiert wird, dass die Gastgeberin nicht will und nicht wuenscht, dass jemand noch ein Stueck Kuchen іsst.". У відношенні чіткості і визначеності семантичного змісту частки denn і etwa можна назвати протилежними полюсами серед модальних часток. Між ними розташовуються всі інші частки, що вимагають для визначення свого лексичного значення опори на контекст та інші мовні засоби.

Модальні частки є службовими словами, тому вони не можуть бути вжиті самостійно, поза рамками речення, тому і своє лексичне значення вони реалізують тільки в реченні. Тип речення відіграє при цьому велику роль. У залежності від типу речення реалізується той чи інший лексико-семантичний варіант модальної частки. З цього, однак, не можна робити висновок, що поза реченням модальні частки взагалі позбавлені лексичного значення.

Думка про відсутність лексичного значення в німецьких модальних часток виникла певною мірою завдяки тій обставині, що їх важко, а в ряді випадків і неможливо, перекласти на інші мови. Іноді їх значення буває простіше описати, ніж знайти відповідні еквіваленти в інших мовах. Причина цього в тому, що не кожна мова має у своєму розпорядженні таку ж велику систему модальних часток, як німецька, і при перекладі німецьких речень з модальними частками доводиться використовувати інші мовні засоби: це можуть бути повнозначні слова, порядок слів, вигуки, а в усному мовленні й інтонація. В українській мові нараховується велика кількість модальних часток, тому майже кожну модальну частку німецької мови виявляється можливим перекласти за допомогою частки. Однак повного збігу в цьому відношенні німецька і українська мови не виявляють. Іноді семантичний зміст німецької модальної частки доводиться передавати українською мовою за допомогою повнозначного слова, в інших випадках вона взагалі залишається без перекладу, чи, навпаки, можливий вибір з цілого ряду майже рівноцінних варіантів. Так, наприклад, питання Was hat er denn gesagt? можна перекласти “Що ж він сказав?”, “А що ж він сказав?”, “І що ж він сказав?”, “А що ж він позначив?”, “Так що ж він позначив?” і т.п”.

Отже, модальні частки німецької мови (aber, auch, bloss, denn, doch, etwa, nur, schon, wohl та інші) мають у різних контекстах особливі значення і використовуються переважно в діалогічному мовленні для вираження емоційності висловлювання, але їхнє лексичне значення не завжди досить чітко визначається.