Особливості інфляції в Україні

Міністерство освіти, науки молоді та спорту України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ФІНАНСИ, ГРОШІ ТА КРЕДИТ »

ТЕМА: Особливості інфляції в Україні

Київ – НУТУ «КПІ» – 2011

РОЗДІЛ І

«Сутність та теоретичні основи інфляції в Україні»

Інфляція, історія виникнення, її(форми) види, причини

Ознаки інфляції почали проявлятись з появою грошей в житті суспільства. За такими ознаками , як стрімке зростання заробітної плати і цін , є підстави стверджувати , що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. до н.е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301  до н.е.), коли Діоклетіан встановив контроль за цінами близько на 1000 найменувань товарів [1, с.8].

Як правило інфляційні процеси були безпосередньо пов’язані з війнами або такими лихами як епідемії, тривалі неврожаї, іншими стихійними лихами, що зумовлювало шокові зміни в чисельності населення.

На думку багатьох економістів, форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошового механізму та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках у суб’єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції виступав лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю.

Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося і золото, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці. Якщо цей процес набуває затяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнем цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку вмілому. Виникає знецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції.

Але поява самого терміна «інфляція», як і теоретичне осмислення цього явища, належить до значно ближчих до нас часів. Уперше цей термін був застосований для характеристики економіки в період війни 1861- 1865 рр. у Північній Америці. Він засвідчував процес перевантаження, «набухання» каналів грошового обігу грошей, яка перевищувала потребу в них економічної системи. У 19 столітті в Англії та Франції термін «інфляція» використовувався для  пояснення надмірного зростання грошової маси, що зумовлювало її знецінення. Остаточно цей термін був введений у науковий обіг з метою теоретичного відображення певного стану економіки після Другої світової війни.

Проте не всяке зростання цін є проявом інфляції. Наприклад, якщо на одну групу товарів ціни суттєво зростають, а на інші не змінюється, то  таке підвищення цін не є інфляційним. Зростання цін, зумовлене поліпшенням якості продукції, намаганням позитивно вплинути на стан довкілля, зміною соціальних пріоритетів тощо, не є проявом інфляції. З розвитком економіки, науковці почали надавати перевагу певним теоретичним концепціям виникнення інфляції.

Умовно всі теоретичні концепції поділяють на дві групи: економічні та неекономічні.

Неекономічні теорії можна умовно поділити на природні та політичні. Природні зумовлені природними лихами, серйозними технологічними аваріями , епідеміями тощо. Політичні – зумовлені війнами , мілітаризацією

економіки.

Щодо природних чинників, то наприклад тривалі катаклізми такі як неврожай, що суттєво впливає на обсяги виробництва аграрного сектора економіки. Якщо частка цього сектора значна, як в Україні, то це призведе до помітного зростання цін насамперед на продовольство, а потім і до зростання загального рівня цін. Якщо уряд не може вплинути на ситуацію, то це покличе за собою голод, що поглибить інфляційні процеси.

Вплив політичних чинників на інфляцію можна розглянути на прикладі мілітаризації економіки. Особливість мілітаризованої економіки полягає в тому ,м що для виробництва військової техніки застосовується найпередовіші технології, використовуються високоякісні матеріали, залучаються висококваліфіковані кадри, організація виробництва – досконала. Зазначені особливості призводять до вилучення більшої частини економічних та людських ресурсів з цивільної галузі, що виробляє продукти для споживчого ринку. Покриття витрат лягає на державний бюджет, збільшуючи його видаткову частину і спричиняючи інфляційне фінансування бюджетного дефіциту. Проаналізувавши історію розвитку інфляції, економічні теорії можна поділити на монетарні та немонетарні.

Монетаристи вважають інфляцію чисто грошовим феноменом. Вона зумовлена м’якою грошовою політикою та бюджетною політикою держави.

Прихильники монетарної теорії аналізують інфляцію , використовуючи рівняння обміну:

                                            ,                                                     (1.1)

Де - загальна сума грошей , яка необхідна державі для забезпечення грошового обігу на рік;

-кількість  обігів грошей у їх обміні на товари;

-середній рівень цін;

-обсяг товарів та послуг на рік;

Рівняння грошового обігу (1.1) запропоноване американським економістом І. Фішером. Воно показує, що загальна сума грошей, яка витрачається за рік. дорівнює загальній вартості вироблених товарів та послуг.

Основними причинами інфляції монетаристи вважають:

-         грошова емісія, не забезпечена товарною масою;

-         кредитна емісія;

-         криза валютно-фінансової системи;

-         ріст державного дефіциту та боргу;

-         мілітаризація економіки;

-         державна монополія;

-         монополізм підприємців;

-         механізм оподаткування.

Прихильники немонетарних теорій вбачають існування інфляції в ситуації , за якої сума темпів приросту номінальної кількості грошей і проросту швидкості обігу грошей перевищуватиме темп приросту реального доходу.

Причинами інфляції за немонетарною теорією є:

1)                 зростання витрат виробництва внаслідок:

-                     перевищення темпів зростання заробітної плати над темпами зростання продуктивності праці;

-                     перевищення темпів зростання податків над темпами зростання доходів;

-                     зростання цін на сировину та енергоресурси;

2)                 зростання сукупного попиту, не пов’язаного зі зростанням грошової маси;

3)                 структурні зрушення в сукупному попиті, які виявляються в зростанні попиту на нові престижні товари при зростанні добробуту  населення, що призводить до зростання цін на них;

4)                 зміни структури ринку, пов’язані із владою монополій, олігополій та держави, яка реалізується в адміністративному монопольному зростанні цін[2, с. 399-401].

Інфляцію, як будь яке економічне явище можна класифікувати за певними, властивими їй ознаками.

У реальному житті інфляцію спричиняють як монетарні так і немонетарні чинники.

В сучасній науці розрізняють два типи інфляції :

Інфляція попиту пояснюється порушенням рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією з погляду перевищення сукупного попиту. Пояснюється це тим, що економіка може намагатися витрачати більше, ніж вона може виробити і запропонувати. По іншому можна сказати ,що економіка хоче досягти точки поза кривою виробничих можливостей. Ринок не може відреагувати на збільшення попиту підвищенням національного виробництва, оскільки всі наявні ресурси задіяні і раціонально використовуються. За цих умов отоварити свої доходи можна лише заплативши більшу ціну за бажані блага. Це призводить до зростання рівня цін при незмінному реальному обсязі виробництва. Тобто , спостерігається інфляція попиту.

Інфляція пропозиції виникає внаслідок змін витрат виробництві пропозиції на ринку. Зростання цін пояснюється такими чинниками, які зумовлюють зростання витрат на одиницю продукції, тобто середніх витрат виробництва. Зростання затрат на одиницю продукції в економіці призводить до скорочення прибутку. Це спонукає виробників до зменшення обсягів пропозиції, що, в свою чергу спричиняє зростання цін.

Інфляція пропозиції має два основних джерела:

-                     зростання цін на енергію та сировину;

-                     зростання нормальної заробітної плати.

Прикладом з історії може слугувати випадок, що відбувся в перші роки незалежності України, коли Росія була головним постачальником для нашої країни нафти та інших енергоносіїв, «відпустила» ціни на них з метою наближення останніх до світових, в економіці нашої країни відбулося стрімке зростання рівня цін, зумовлене зростанням витрат виробництва. Так, у 1992 році рівень інфляції в Україні становив 2100%, в1993 році – 10255%, в 1994 – 501%.

                            Ще одним прикладом, є інфляція спричинена зростанням номінальної заробітної плати, є різновидом інфляції, зумовленої зростанням витрат виробництва, оскільки сама заробітна плата є однією зі статей витрат. Логіка цього процесу може пояснюватись тим, що збільшення загального рівня цін, зумовлене зростанням ціни на ресурси, вимагає для збалансування попиту і пропозиції підвищення заробітної плати. Підвищення заробітної плати, у свою чергу, впливає на збільшення цін, зумовлене зростанням витрат, що знову ж таки змушує збільшувати заробітну плату. В такий спосіб відбувається розкручування інфляційної спіралі «заробітна плата – рівень цін».

Інфляція має певну швидкість перебігу та деякий рівень впливу на економіку.

При помірній інфляції підприємці та фінансові установи ще можуть адекватно реагувати на зміни швидкості зростання цін. Відповідним чином може реагувати і уряд, корегуючи свою соціально - економічну політику.

Західні економісти розглядають помірну інфляцію як елемент нормального розвитку економіки, оскільки,  на їх думку, незначна інфляція здатна за певних умов стимулювати виробництво, модернізацію його структури. Зростання грошової маси прискорює платіжний обіг, здешевлює кредити, сприяє активізації інвестиційної діяльності та зростання виробництва. Зростання виробництва призводить до відновлення балансу між товарною та грошовою масами при більш високому рівні цін. Разом с тим є ризик виходу повзучої інфляції з-під контролю держави. Інфляція негативна не сама пособі, а лише за умови її високих темпів. Позитивний вплив помірної інфляції в тому, що знецінюючи гроші вона стимулює інвестиційний процес.

Галопуюча інфляція - це така ситуація в економіці, коли :

-                     підприємці постійно підвищують ціни;

-                     банки неухильно збільшують плату за кредит;

-                     невпинно падає купівельна спроможність населення ;

-                     економіка перебуває у фазі такої напруженості, коли на межі можливого здійснюється регулювання та контроль міжгалузевих зв’язків;

-                     постійно корегується соціальна політика;

-                     активно діють банківські установи.

При галопуючій інфляції можливості для узгодження дій стає обмаль. Якщо економіка не втрималась у межах галопуючої інфляції остання продовжує прискорюватись , вона переходить у форму гіперінфляції. Галопуюча інфляція означає кризу грошової системи, вона небезпечна для економіки та потребує строкових антиінфляційних заходів. Галопуюча інфляція переважає у країнах, які розвиваються.

              Гіперінфляція - це крах грошової системи. При гіперінфляції ціни зростають астрономічними темпами, розходження цін і заробітної плати стає катастрофічним, руйнується благополуччя навіть більш забезпечених верств населення.

              За умов гіперінфляції :

-                     руйнуються господарські зв’язки;

-                     масово банкрутують підприємства;

-                     припиняють свою діяльність підприємці.

Найбільше від гіперінфляції потерпає населення. Воно втрачає будь-яку довіру до національної валюти та до уряду. Люди тікають від грошей та ганяються за товарами, стимулюючи тим самим прискорення руху грошової маси та штучного зростання сукупного попиту. Тобто утворюється ажіотажний попит, розкуповуються насамперед ті товари, що можуть бути засобом часткового збереження (нерухомість, дорогоцінні метали). Усе це згубно впливає на економічну ситуацію, посилюючи гіперінфляційні процеси. Але змінити поведінку споживачів закликами уряду не можливо. Особливість гіперінфляції в тому , що звичайними антиінфляційними методами її зупинити не можливо. Щоб зупинити чи пригальмувати гіперінфляцію треба вживати надзвичайних заходів. Немає однозначного уявлення, про те як з нею боротися. 

                            Розглянуті види інфляції властиві відкритій інфляції. Таку інфляцію можна вимірювати, аналізувати, зіставляти різні варіанти її приборкання та усунення.

              Відкрита інфляція характерна для країн з ринковою економікою, де взаємодія попиту та пропозиції сприяє відкритому необмеженому зростанню цін.

                            Але існує ще прихована інфляція. Це такий стан в економіці коли, зростання рівня цін не спостерігається, але наявний дефіцит товарів та послуг, має місце штучне обмеження споживчого попиту.(рис. 1.3)

              Ознаки прихованої інфляції :

-                     тимчасове заморожування цін та доходів;

-                     установлення тотального державного контролю за цінами;

-                     установлення цін «стелі» та «підлоги».

Отже, прихована інфляція характеризується зовнішньою стабільністю, але зростанням дефіциту товарів, що також знижує реальну вартість грошей.

              Таким чином, відкрита інфляція проявляється у тривалому зростанні рівня цін , прихована – у посиленні товарного дефіциту.

                            Приборкання інфляції може здійснюватись поступово впродовж значного періоду часу і раптово. Поступове приборкання інфляції здійснюється через дезінфляцію. В Україні дезінфляція почалася  у 1994 році. Починаючи з 1998 року рівень інфляції в економіці України починає зростати  до 2000 року, а потім знову спостерігається її уповільнення. Не вдаючись зараз до причин цих коливань рівня інфляції, зазначимо, що подолання інфляції розглядається населенням, як заслуга уряду. І це саме так.

                            Україна успадкувала від  СРСР дефіцитну економіку, а разом з нею величезний інфляційний потенціал. Низький рівень ефективності виробництва та якості продукції, державний монополізм та відсутність конкуренції, надмірне зношення основних засобів становили сприятливі умови для  розвитку інфляції в Україні на початку 90-х років.

                            Висока інфляція поєднавшись з безпрецедентним падінням обсягу національного виробництва, означала гіперінфляцію, яка стала важливою рисою вітчизняної економіки 1992-1995 р.р. Вхід економіки у фазу гіперінфляції зумовлювався високими темпами зростання темпів загального рівня цін. Деякі науковці вважають причиною гіперінфляції В Україні саме інфляційні очікування. Населення у період інфляції намагалось позбутися готівки національної одиниці, що призвело до збільшення обсягів іноземної валюти на ринку України. Зростання вартості імпорту потягло а собою інфляцію витрат. А неефективна політика держави підсилила інфляційний вплив.

                            У 2001 р. інфляцію вдалося знизити до 6,1%, а  у2002 р. вперше в Історії України була зафіксована дефляція 0,6%, а в наступні чотири роки інфляція становила 8,2%, 12,3%, 10,3%, 11,6%.

                            За підсумками 2007 р. індекс інфляції в Україні  досяг 16,6%, вищий останній раз був у 2000 р. (25,8%) .

                            Інфляцію в Україні завжди викликав монетарний чинник – зростання маси грошей без відповідного збільшення кількості товарів та послуг. Але регулювання маси грошей лише монетарними засобами політики не завжди веде до бажаних результатів, бо може супроводжуватися зниженням темпів економічного розвитку та рівня зайнятості.[1, ст.65-66]

Використана література до І розділу:

1)     П.В. Круш, Інфляція: суть, форми та її оцінка, Київ, Центр учбової літератури, 2010 р.

2)     В. Базидевич, Макроекономіка, Київ «Знання» 2008 р.

3)     І. Ф. Родіонова, Загальна економіка, Камянець-Подільський  «Абетка-нова»,2007 р.

Зміст до Розділу ІІ

1)     Індекс споживчих цін

2)     Індекси інфляції України

3)     Вплив збільшення видатків бюджету на ріс інфляції

4)     Висновки
Розділ ІІ

«Аналіз інфляційних процесів в Україні»

Індекс споживчих цін

Для визначення оптимального шляху подолання наслідків інфляції в Україні, потрібно провести оцінку інфляції за коливаннями рівня цін. Контроль за зміною рівня цін на окремі товари та на товари в цілому здійснюється за допомогою індексів цін.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді[].Економісти виділяють два основних індекси цін:

1) індивідуальний, що характеризує відносну зміну цін звітного періоду стосовно базового періоду;

                                                                                                       (2.1)

Де - ціна звітного, базового періодів відповідно;

2) зведений (агрегатний) індекс цін ( );

Саме останній  використовується для оцінки інфляції. Існує велика кількість методів підрахунку зведеного індексу цін, але найбільш поширеними є методи Пааше, Карлі, Ласпейреса, Маршалла, Фішера. В Україні прийнято використовувати індекс Пааше, що дозволяє порівнювати ціни поточного року з базовим.(див.2.2) Індекс цін дає кількісну характеристику знеціненню грошей.

;                                                                                             (2.2)

Також для поліпшення аналізу інфляційних процесів доцільно користуватися темпом інфляції,( див.2.3) який виражається у відсотках або у разах, залежно від темпів зміни цін.

                                                                                                         (2.3)

Індекс споживчих цін визначається за вартістю «споживчого кошика». Споживчий кошик це - набір товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї, або набір товарів та послуг, який приймається за масштаб для виміру динаміки цін.

Для кращого розуміння динаміки приросту інфляції, використовують вищезгадані індекси інфляції або індекс споживчих цін, які наведені в табл. 2.1 за даними Держкомстату України. З початку 2007 року Держкомстат України ввів певні поправки щодо обрахування індексу інфляції. Основні зміни стосуються зменшення питомої частини товарів харчування і збільшення послуг у «споживчому кошику».На думку багатьох експертів наслідком таких змін є те, що загальна величина індексу споживчих цін може бути занижена на декілька пунктів.

Індекси інфляції України

Таблиця 2.1

Зведена таблиця індексів інфляції (споживчих цін) за 2001-2011рр.

Проаналізувавши данні з табл. 2.1, можна зробити висновки, що найбільший рівень інфляції був зафіксований у 2008 році порівняно з іншими роками. Цю тенденцію також  можливо прослідкувати на рис.2.1.

Рис.2.1

Таблиця 2.2

Порівняння прогнозованих і фактичних рівнів інфляції