Особливості реабілітаційних технологій в спортивній діяльності

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

Факультет фізичного виховання

Кафедра: Здоров’я людини та фізичної реабілітації

 

КУРСОВИЙ (ПРОЕКТ) РОБОТА

з реабілітаційних технологій

 

на тему: Особливості реабілітаційних технологій в спортивній діяльності

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота містить 37 сторінок і 29 літературних джерел.

Мета роботи - розкрити та вивчити види реабілітаційних технологій у спортивній діяльності, особливості їх застосування на прикладі спорту інвалідів та борців єдиноборств

У роботі відображені теоретичні основи реабілітаційних технологій, їх значення у спортивній діяльності інвалідів та єдиноборців. У першій частині розкриваються характеристики реабілітаційних технологій та єдиноборств, перечислюються можливі засоби реабілітаційних технологій.

У другій методичній частині перечислюються та ширше розкриваються деякі реабілітаційні технології, їх призначення та застосування у суб’єктів спортивної діяльності. Також оцінюється їх практичне значення та актуальність застосування, аналіз ефективності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ, РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ПРИСТРОЇ, МАСАЖ, ФІЗІОТЕРАПІЯ, СПОРТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ, СПОРТ ІНВАЛИДІВ, ЄДИНОБОРСТВА

 

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

БТБ - багатофункціональний тренажер Бубновського

ДЦП – дитячий церебральний параліч

ЗТП - збагачення тромбоцитами плазми

МТ - мануальна терапія

НІЛВ - низько інтенсивне лазерне випромінювання

НВЧ-терапія - надвисокочастотна терапія

ОРА - опорно-руховий апарат

ОРС - опорно-рухова система

РПК - реабілітаційний пневмо-костюм

ССС – серцево-судинна система

СУФ — середньохвильове ультрафіолетове опромінення

УФО - ультрафіолетове опромінення

УХТ – ударно-хвильова терапія

ФТ - фототерапія

ЦНС - центральна нервова система

ЧМТ - черепно-мозкова травма

 

ВСТУП

 

З кожним роком відбувається прогресуюче збільшення обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень, зростають вимоги до технічної складності вправ в складно-координаційних видах спорту і психо-емоційне напруження змагальної боротьби. Неухильно підвищується число специфічних ушкоджень опорно-рухового апарату і його хронічних захворювань, які нерідко не тільки стають причиною тривалих перерв у тренуваннях, а й змушують спортсменів передчасно закінчити заняття спортом.

Такі види єдиноборств як дзюдо, айкідо, таеквондо та інш., чинять значне навантаження на опорно-рухову систему (ОРС). Рухові статико-динамічні перевантаження призводять до мікротравм і дегенеративно-дистрофічних змін зв'язкового-м'язового апарату ОРС. З цієї причини актуальний розвиток технологій реабілітації травмованого спортсмена, методів і засобів відновлювання його здоров'я і реінтеграції в тренувальне середовище.

Об'єкт: реабілітаційні технології у спортивній діяльності на прикладі єдиноборств.

Предмет: травмовані спортсмени, які підлягають впливу реабілітаційних технологій.

Завдання - розкрити види реабілітаційних технологій, особливості їх застосування у травмованих спортсменів єдиноборств.

Мета - вивчити особливості застосування різних реабілітаційних технологій у спортивній діяльності на прикладі єдиноборств.

Методи - аналіз літературних джерел.

 

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Характеристика реабілітаційних технологій

 

Реабілітація - метод відновлення фізичного, психологічного та соціального статусу, порушеного хворобами, травмами або фізичними, хімічними і соціальними чинниками.

Однією із обставин, які роблять проблему реабілітації актуальною, є бурхливе зростання науково-технічного прогресу і в зв'язку з цим - зміна життя та діяльності населення високорозвинених країн.

Технології - це сукупність методів, процесів, матеріалів, використовуваних в якій-небудь галузі діяльності, а також науковий опис способів технічного виробництва. Також це комплекс організаційних операцій та прийомів, спрямованих на виготовлення і обслуговування, ремонт або експлуатацію виробів з номінальною якістю і оптимальними витратами і обумовлених поточним рівнем розвитку науки, техніки і суспільства в цілому.

Реабілітаційні технології - пристрій або обладнання, що використовується для збереження та розширення сфери життєдіяльності людей з обмеженими можливостями, а також максимальне його поліпшення. Реабілітаційні технології не завжди є високотехнологічними, але вони завжди повинні максимально сприяти адаптації людей з обмеженими можливостями.

В даний час за допомогою реабілітаційних технологій можливе надання допомоги при різних фізичних і функціональних обмеженнях:

▪ різні машинописні посібники для людей з вадами мовлення;

▪ допомога людям, які не можуть користуватися звичайною клавіатурою і мишкою - екранна клавіатура, миша в порожнині рота, різні варіанти програмного забезпечення;

▪ забезпечення заходів, що сприяють підготовці та оцінці когнітивних функцій;

▪ надання допомоги в повсякденному житті - приготуванні їжі, одяганні, користуванні туалетом, купанні, прийомі їжі;

▪ надання допомоги людям із зниженням зору або слуху у вигляді звукового або візуального супроводу в побутовій техніці;

▪ досягнення мобільності для людей з проблемами опорно-рухової системи - інвалідні коляски, скутери, ходунки, системи гравітаційної підтримки;

▪ протези різної конструкції та функціональної спрямованості для людей з ампутованими або такими, що втратили свої функції кінцівками;

▪ можливість для людей з обмеженими можливостями брати участь у спортивних змаганнях і різноманітних розважальних заходах;

▪ поліпшення доступу для слабозорих або сліпих людей до друкованих матеріалів (шрифт Брайля), автоматичним перекладачам тексту, техніці, повсякденно використовуваною в побуті (наприклад, великі кнопки телефонних апаратів).

В реабілітації хворих та інвалідів, поряд з медичними працівниками - лікарями-травматологами, невропатологами, нейрохірургами, фізіотерапевтами, психотерапевтами, ортопедами, фахівцями з лікувальної фізичної культури, фахівцями з адаптивної фізичної культури, найактивнішу участь беруть експерти, педагоги, психологи, соціологи, юристи , представники органів соціального забезпечення та ін. Це обумовлено тим, що поряд з лікуванням окремих захворювань і локальним терапевтичним впливом на порушені функції, важливим є і відновлення хворого (інваліда) як особистості, продовження його активної життєдіяльності, сприяння поверненню до суспільно корисної праці. [11]

 

2. Реабілітаційні технології в спортивній діяльності

 

Реабілітація спортсменів - комплекс заходів, що включає в себе участь лікарів різних сфер - фізіотерапевтів масажистів, працєтерапевтів, психологів, логопедів та ін. У спорті реабілітаційні технології націлені на виділення типових схем професійно-реабілітаційних заходів і підходів до аналізу їх ефективності. Для побудови профілактично-реабілітаційної програми в сучасній системі підготовки спортсмена необхідно використовувати технологію поетапного переходу від науково-теоретичних знань до практичних дій.

Профілактично-реабілітаційна технологія являє собою раціонально підібрану сукупність засобів і методів діагностики порушень в стані здоров'я людини і керованих впливів на нього з метою збереження та / або відновлення психофізіологічного статусу.

У спорті вона націлена на виділення типових схем профілактично-реабілітаційних заходів та підходів до аналізу їх ефективності з урахуванням реально існуючих умов (навчально-тренувальних, змагальних, побутових) та індивідуальних особливостей спортсмена. Виникла можливість вибору і розповсюдження найбільш ефективних засобів, форм і методів корекції стану здоров'я різних категорій спортсменів дозволяє розв'язати існуючі протиріччя між необхідністю індивідуалізації профілактично-реабілітаційних впливів і застосуванням стандартизованих технологічних схем.

Таким чином, для побудови профілактично-реабілітаційних програм в сучасній системі підготовки спортсменів необхідно використовувати технологію послідовного переходу від науково-теоретичних знань до практичних дій, що дозволяє застосувати існуючі засоби, методи, методики в конкретних умовах відповідно до вирішуваних педагогічних завдань. [7]

Мануальна терапія, як один із засобів реабілітаційних технологій збагатила фізичну реабілітацію теоретичними та практичними розробками про функціональні блокади суглобів, про м'язовий дисбаланс, про механізм вертеброгених захворювань в результаті судинних порушень, венозного застою в хребетному каналі з уповільненням виведення продуктів обміну речовин з міжхребетних дисків. МТ внесла вагомий вклад у фізичну реабілітацію захворювань опорно-рухового апарату як спортсменів, так і населення різних вікових груп. МТ ефективна при комплексній реабілітації захворювань ОРА, включаючи такі захворювання хребта, як сколіотичну хворобу, важку суглобову патологію з м'язовими контрактурами, блокадами суглобів 1-3 ст., вертебро-базилярну хворобу, різні стадії остеохондрозу хребта, ускладненого грижами дисків, хвороба Шоермана-Мау та ін. МТ внесла істотний внесок у реабілітацію висококваліфікованих спортсменів, які під час навчально-тренувальних зборів і багатоденних змагань отримують акцентовані надмірні навантаження, що викликають виражений м'язовий дисбаланс при формуванні спортивного рухового стереотипу. Враховуючи, що МТ є невід'ємною частиною фізичної реабілітації, вважаємо доцільним повсюдне впровадження методів мануальної терапії в комплексну реабілітацію хворих та спортсменів. [5]

 

1.1.3 Реабілітаційні технології в спорті для інвалідів

 

Збільшення спортивного травматизму, незважаючи на сучасне обладнання та застосовувані техніки безпеки, залишається проблемою для фахівців в галузі спорту та спортивної медицини. Відновлення після хребетно-спинномозкових травм, іноді, ускладнених гематомієлією, стоїть особливо гостро. Реабілітація спинальних хворих вимагає тривалого і систематичного фізичного впливу, спрямованого на вироблення і формування механізмів компенсації, що сприяють відновленню порушених видів життєдіяльності. Пріоритетним напрямком фізичної реабілітації є не повернення до спортивної діяльності, а соціально-побутова самостійність таких пацієнтів, можливо, з подальшою участю в параолімпійських іграх. Завдяки досягненням клінічної медицини, в останні роки, значно збільшилася тривалість життя спинальних хворих. З появою на ринку роботизованих реабілітаційних комплексів, поступово вирішується завдання швидкого ефективного відновлення рухових функцій, а при неможливості, проведення повноцінного тренування для підтримки життєво важливих структур організму. [3]

Фізична культура і спорт для інвалідів - найбільш дієві методи реабілітації. Фізична активність, яка починається вже під час перебування інваліда в стаціонарі і продовжується після його виписки, перешкоджає відходу інваліда в свою хворобу. Фізична культура і спорт протидіють ненормальній психологічній антисоціальній поведінці, яка часто виникає на ґрунті тяжкої інвалідності.

Мета фізкультури і спорту - розвиток самодисципліни, самоповаги, духу змагання і дружби, тобто тих характерних якостей, які мають істотне значення для інтеграції або реінтеграції інваліда в суспільстві.

Кінезофілія, в тому числі фізична культура і спорт, розширення на її базі рухового режиму інваліда - природний, фізіологічно обґрунтований засіб боротьби з гіпокінезією, фактор заповнення дефіциту проприорецептивної афферентації.

Локомоторний апарат інваліда, що займається спортом, зазнає змін - наголошується ряд позитивних зрушень в кістково-суглобової і м'язової системах. Основа розвитку тренованості - вдосконалення нервового управління всіма органами, в тому числі і серцем. В результаті тренування збільшуються сила, врівноваженість і рухливість нервових процесів, що веде до поліпшення регуляції функцій організму. Одночасно вдосконалюється і координується взаємодія моторних і вегетативних функцій. Фізичні вправи в тій чи іншій формі показані практично всім інвалідам молодого і середнього віку з руховими порушеннями. Фізкультурно-оздоровча та спортивна робота повинна починатися відразу по завершенні етапу медичної реабілітації в умовах спеціалізованого стаціонару. [21]

Нині працюють з інвалідами три міжнародні спортивні організації.

1. Міжнародна спортивна  організація для осіб з фізичними  вадами (ISOD) об'єднує інвалідів після  ампутації кінцівок і віднесених  до категорії «Інші».

2. Міжнародна спортивна  організація для осіб з травмами хребта і спинного мозку (ISMWSF).

3. Міжнародна спортивна  організація для спортсменів  з порушенням мозкової рухової  діяльності (СР-ICRA).

Спортивно-медична класифікація спортсменів-інвалідів із вродженими і ампутаційними дефектами кінцівок:

Клас А1 - двостороння ампутація стегна. Спортсмени можуть використовувати коляску, якщо це необхідно з медичної точки зору і записано у кваліфікаційній карті. Якщо спортсмен вибирає для участі в змаганнях коляску, він повинен залишатися у ній протягом усього часу проведення змагання.

Клас А2 - одностороння ампутація стегна:

• одностороння ампутація стегна в поєднанні з ампутацією гомілки по Пирогову;

• одностороння ампутація стегна в поєднанні з ампутацією стопи на різному рівні;

• одностороння ампутація стегна в поєднанні з ампутацією гомілки.

Клас A3 - двостороння ампутація гомілки:

• одностороння ампутація гомілки в поєднанні з ампутацією по Пирогову;

• двостороння ампутація по Пирогову.

Клас А4 - одностороння ампутація гомілки:

• одностороння ампутація в поєднанні з ампутацією стопи на різному рівні;

• одностороння ампутація гомілки по Пирогову в поєднанні з ампутацією стопи на різному рівні.

Клас А5 - двостороння ампутація плечей.

Клас А6 - одностороння ампутація плеча:

• одностороння ампутація плеча в поєднанні з ампутацією гомілки по Пирогову;

• одностороння ампутація плеча в поєднанні з ампутацією стопи на різному рівні.

Клас А7 - двостороння ампутація передпліч:

• одностороння ампутація передпліччя в поєднанні з ампутацією плеча.

Клас А8 - одностороння ампутація передпліччя:

• одностороння ампутація передпліччя в поєднанні з ампутацією гомілки по Пирогову;

• одностороння ампутація передпліччя в поєднанні з ампутацією стопи на різному рівні.

Клас А9 - одностороння ампутація стегна в поєднанні з ампутацією передпліччя:

• одностороння ампутація стегна в поєднанні з ампутацією плеча;

• одностороння ампутація гомілки в поєднанні з ампутацією передпліччя;

• одностороння ампутація гомілки в поєднанні з ампутацією плеча.

Спортивно-медична класифікація спортсменів-інвалідів з наслідками травм хребта і спинного мозку. - Дана класифікація враховує клініко-неврологічну картину наслідків пошкодження і дослідження кістково-м'язової системи інваліда. Умовно виділяють шість кваліфікаційних класів. [25]

Фізкультура і спорт повинні стати поштовхом, який може допомогти відновленню або встановленню контакту інвалідів з навколишнім світом, тим самим полегшуючи і прискорюючи їх повернення в суспільство, визнання як рівноправних громадян. Дійсно, існують такі види спорту, в яких інваліди можуть взяти участь, сидячи в кріслах-колясках: стрільба з лука, настільний теніс, баскетбол, деякі види легкої атлетики (гонки на колясках на певну дистанцію, штовхання ядра, метання диска та ін.); поза коляски - волейбол (сидячи), плавання, важка атлетика та ін. Для ампутантів, крім перерахованих видів спорту, - стрибки у висоту і довжину (легка атлетика), волейбол (стоячи), лижні гонки, слалом і слалом-гігант, футбол.

Багато видатних спортсменів-інвалідів успішно подолали свої фізичні недоліки (ампутації, параплегії) завдяки інтенсивним і регулярним тренуванням, досягнувши при цьому своїх колишніх спортивних та артистичних результатів. [18]

Реабілітаційні технології в сучасному спорті для інвалідів успішно розвиваються. Проводяться виставки новинок, впроваджуються нові тренувальні та змагальні апарати, які допомагають людям з обмеженими можливостями повноцінно брати участь у спортивній діяльності. Так в німецькому Дюссельдорфі пройшла міжнародна виставка Rehacare International 2014, присвячена новинкам реабілітації людей з обмеженими можливостями. На виставці були представлені ручні і електронні коляски, футуристичні крісла, на яких можна танцювати, грати в бадмінтон і брати участь у велосипедних гонках. Французькі велосипеди для інвалідів Hippocampe можуть рухатися по піску і снігу, а спеціальні крісла для басейнів дозволяють приймати душ і заїжджати в воду, лежачі велосипеди з ручним керуванням і багато іншого. Коляски для спортсменів користуються великим попитом. Для кожного виду спорту - свої уподобання. Шотландська компанія Touch Bionics - провідний виробник ручних протезів, максимально схожих на справжню руку. Технологія i-limb ultra повністю відтворює всю дрібну моторику, а завдяки спеціальному силікону, який може імітувати всі особливості шкіри людини, протез не відрізняється від звичайної руки на вигляд і на дотик. Швейцарська компанія Reha Technology допомагає фізіотерапевтам ставити на ноги найважчих пацієнтів після інсультів і травм хребта. Тренування починаються вже на лікарняному ліжку, до якої підвозять спеціальний тренажер, і продовжуються на GEO-системі, що відновлює природні навики ходи. [17]

 

1.2. Характеристика єдиноборств. Травми в єдиноборствах

 

Єдиноборство - бій двох супротивників один на один без застосування вогнепальної зброї; вид спортивного змагання, в якому два учасники фізично протидіють один одному з метою виявити переможця в сутичці, використовуючи або тільки фізичну силу, або навіть різне спортивне спорядження та / або ручну холодну зброю.

Мета спортивного єдиноборства - діючи в рамках встановлених правил, проводити прийоми, які можуть заподіяти супернику максимальний фізичний збиток або поставити суперника в невигідне становище, а також, відповідно, захиститися від аналогічних прийомів суперника.

Єдиноборства в сучасному світі широко поширені. Існує безліч видів і підвидів різних бойових мистецтв, в яких розвивається гнучкість, спритність, координація, сила, а також психологічні та морально-силові якості людини. Все бойові мистецтва об'єднує спільна мета - перемогти противника, використовуючи його власну силу з найменшими втратами для обох. У всіх бойових мистецтвах, практикуючий прагне досягти гнучкості всього тіла і кінцівок, швидкості рухів тіла і досконалого рівноваги за допомогою керування диханням і зосередження енергій в нижній частині живота - центрі рівноваги і резервуарі внутрішньої енергії, а також за допомогою ретельного вивчення технічних прийомів свого мистецтва. В єдиноборствах повинен панувати дух відчуженості і безтурботності. Учень повинен намагатися перебувати в стані постійної пильності, не допускаючи "мертвих рухів". Озброєний дисциплінованим розумом, спокійний і безтурботний, керуючий своїм тілом і реакціями учень легко зможе повалити додолу будь-якого супротивника. [6]

Але ніхто не застрахований від випадкових травм під час тренування або змагань. Єдиноборства пов'язані з падіннями, ударами, вивихами. Якщо говорити про бокс, то в 65% випадків спортсмени травмують дистальний відділ верхніх кінцівок: пальці, п'ястно-фалангові зчленування, і суглоби - променезап'ястний, ліктьовий, плечовий. Найчастіше відбуваються розтягнення та розриви зв'язок, переломи фаланг, періостіти тильної поверхні п'ясткових кісток. Ще 18% ушкоджень припадає на травми обличчя (пошкодження носа і перенісся, вух, внутрішньої оболонки губ і щік, розсічення брів). Окремо варто відзначити травми ЦНС (центральної нервової системи).

В таеквон-до найбільш часто травмуються ноги (близько 51%), конкретно - стопа і її пальці (29%), далі за частотою травм слідують голова (в середньому 26%), точніше обличчя і зуби (18%). Спина, хребет і верхні кінцівки приймають на себе ще по 11-19% травм. У боротьбі (класичної та греко-римської) 69,27% травм становлять гострі ушкодження опорно-рухової системи, найчастіше коліна (менісків, хрестоподібних і бічних зв'язок), а також поєднані травми капсульно-зв'язкового апарату. Приблизно 13% травм припадає на переломи і вивихи, 4,3% складають тяжкі забиття, і ще 5,6% - пошкодження м'язів і сухожиль (розриви м'язів надпліччя, великий грудної м'язи, сухожиль біцепса і ахіллового сухожилля).. В айкідо часто травмуються коліна, плечовий пояс, зап’ястки, стопи. Фахівці підкреслюють, що більшість середніх і важких травм борці отримують, будучи недостатньо підготовленими до бою (недостатня розминка, поганий психоемоційний стан, тощо.) [22]

 

1.2.1 Реабілітаційні технології в єдиноборствах

 

Виникнення у спортсменів різних захворювань і травм самим негативним чином впливає як на ефективність процесу підготовки і, отже, змагальний результат, так і на подальший хід спортивної кар'єри.

Вирішенню даної проблеми сприяє активне інтегрування профілактично-реабілітаційного напрямку в багаторічний процес спортивної підготовки на правах повноцінного структурного компонента, специфіка якого полягає у взаємодоповнюючому поєднанні педагогічних, медико-біологічних, психологічних, змістовно-професійних, організаційних та інших аспектів, при домінуючому значенні перших.

Профілактично-реабілітаційна технологія являє собою раціонально підібрану сукупність засобів і методів діагностики порушень в стані здоров'я людини і керованих впливів на нього з метою збереження та / або відновлення психофізіологічного статусу.

В єдиноборствах вона націлена на виділення типових схем профілактично-реабілітаційних заходів та підходів до аналізу їх ефективності з урахуванням реально існуючих умов (навчально-тренувальних, змагальних, побутових) та індивідуальних особливостей спортсмена. Виникла можливість вибору і розповсюдження найбільш ефективних засобів, форм і методів корекції стану здоров'я різних категорій спортсменів дозволяє розв'язати існуючі протиріччя між необхідністю індивідуалізації профілактично-реабілітаційних впливів і застосуванням стандартизованих технологічних схем.

Таким чином, для побудови профілактично-реабілітаційних програм в сучасній системі підготовки спортсменів необхідно використовувати технологію послідовного, поетапного переходу від науково-теоретичних знань до практичних дій, що дозволяє застосувати існуючі засоби, методи, методики в конкретних умовах відповідно до вирішуваних педагогічним завданнями.

Сучасну систему профілактики та реабілітації в структурі підготовки спортсменів єдиноборств можна представити у вигляді п'яти функціональних блоків, що складаються з відповідних функціональних елементів:

1. Вхід в систему - Збір необхідних відомостей внаслідок аналізу ряду факторів - специфіка етапів онтогенезу, особливості конституції і індивідуальні схильності спортсмена, нозологія, ступінь вираженості, тяжкість захворювання (травми), можливі наслідки захворювання (травми); особливості багаторічної підготовки спортсменів в конкретному виді спорту;
2. Медико-педагогічний аналіз - профілактично-реабілітаційний діагноз служить відправним моментом при виборі стратегії, тактики і змісту конкретного заходу, які обумовлюють подальше функціонування цієї системи.
3. Реалізація профілактично-реабілітаційних заходів
4. Повноцінна участь індивіда у спортивній діяльності (навчально-тренувальної та змагальної) [16]

Забезпечення адекватності тренувальних впливів вимогам змагальної діяльності стає можливим за наявності об'єктивної інформації при наявних властивостях, функціональних можливостях систем організму конкретного спортсмена, особливості їх індивідуальної динаміки і реалізаційних можливостей в умовах тренувальної та змагальної діяльності.

Виходячи з визначення процесу управління, в загальному вигляді, як функції системи, орієнтованої або на збереження її основної якості (втрата якого веде до руйнування системи), або на виконання деякої програми, що повинна забезпечити стійкість функціонування, гомеостаз або досягнення певної мети, з очевидністю випливає необхідність наявності інформації як про поточні властивостях, що характеризують стан об'єкта управління, так і про їх ймовірною динаміці.

Стосовно до управління тренувальним процесом це передбачає необхідність оперативного отримання інформації багатофакторного і мультіпараметричного характеру про функціональний стан спортсмена, реакціях систем його організму на тренувальні впливи і їх прогностичної динаміці, що неможливо без використання інформаційних технологій, що базуються на сучасній обчислювальній техніці.

Для вирішення завдань інформаційного забезпечення та підтримки управління тренувальним процесом, підготовки висококваліфікованих представників ударних і борцівських видів єдиноборств, успішно використовується система комплексного комп'ютерного дослідження стану спортсменів «ОМЕГА-С2», розробки ТОВ НДЛ «ДИНАМІКА» СПб (2007), і комп'ютерний комплекс реєстрації та оцінки динамічних характеристик ударних дій «КІКТЕСТ-100», а також апаратно-програмний комплекс «СПОРТМОНІТОРІНГ», розробки Київського державного інституту фізичної культури та інституту кібернетики ім. В.М.Глушкова АН України (1989). [2]

Останнім часом в практиці спортивної медицини, відновної медицини і реабілітації використовується широкий спектр різних фізіотерапевтичних приладів, які мають подвійне призначення: спортивне тренування, оздоровча фізична культура та реабілітація. Це визначається тим, що великий потенціал для вирішення лікувальних задач в області клінічної медицини з успіхом може бути трансльований в практику спортивної медицини та єдиноборств. Так при різних травмах ОРА і м'язових захворюваннях у єдиноборців успішно застосовується фототерапія (ФТ) - застосування з лікувальними та профілактичними цілями електромагнітних коливань оптичного діапазону (світла), що включають інфрачервоне, видиме й ультрафіолетове випромінювання. [8]

Також застосовуються додаткові методи лікування та реабілітації при спортивних травмах у единоборців- кінезіотейпінг, кріотерапія, гідротерапія, масаж, електростимуляція, кинезотерапия, кондуктивна терапія, кардіо-тестери, реабілітаційний нейро-ортопедичний костюм, інвалідні крісла, реабілітаційні тренажери і пристрої. [19]

 

2. МЕТОДИЧНА ГЛАВА

 

2.1 Кінезіотерапія із застосуванням механічних засобів

 

Кінезіотерапія - серйозний психолого-педагогічний процес, передбачає виконання пасивних і активних рухів, певних гімнастичних елементів, систему правильного дихання, певний режим харчування і регулярні водні процедури. Всі навантаження строго дозуються, вправи ускладнюються поступово, крок за кроком.

В процесі відновлення необхідного рухового стереотипу слід дотримуватися чотирьох основних патогенетичних стадій рухового контролю: мобільність, стабільність, контрольована мобільність і спритність.

Як ми вказували вище, травматизм у єдиноборців доволі високий. Травмуються колінні суглоби, різні відділи хребта, поширені травми сухожиль та зв'язок, переломи та вивихи. Після медикаментозного втручання та зняття больового синдрому для подальшої реабілітації травмованого спортсмена єдиноборств середнього віку після травми ОРА на етапі відновлення ми вважаємо доцільним застосовувати методику Бубновського на БТБ (Багатофункціональному тренажері Бубновского). На всіх етапах тренування важливо дотримуватися техніки правильного руху і дихання, знати свої нормативи вагових обтяжень при роботі на тренажерах, дотримуватися призначеного режиму лікування і виконувати рекомендації фахівців.