Особливості прояву агресивності у підлітковому віці

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені В. Гнатюка

 

Інститут педагогіки та психології

 

 

 

 

 

Тема 

курсової роботи:

 

«Особливості прояву агресивності у підлітковому віці»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                      Курсова робота

                                                                                студентки групи ПС-31

                                                                           Дубельт Уляни Вікторівної

 

             Науковий керівник:

                                                           Кандидат психологічних наук,доцент

                                                                      Тіунова Олена Володимирівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 Тернопіль - 2012

Зміст.

1.Вступ

 

2.Розділ 1. Теоретичні аспекти  вивчення агресивності у психології

1.1 Загальне поняття агресивності

                     1.2 Причини виникнення агресивності

          

3.Розділ 2. Дослідження виникнення  агресивності у підлітковому  віці

2.1 Статевовікові  та індивідуальні особливості  прояву агресивності в підлітковому  віці

2.2 Особливості  прояву агресивної поведінки  у підлітковому віці

 

4.Висновки

5.Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

Актуальність  роботи: Професійний інтерес психологів до різних видів і рівнів змін особистості неповнолітніх і їх характерологічних особливостей досить високий і стійкий багато років. Про це свідчать спрямованість і кількість робіт, присвячених проблемі агресивної поведінки як закордонних, так і вітчизняних психологів.

Підлітковий вік – це складний час великих змін і новотворів. Дитина хоче заявити про себе, прагне до самостійності. Те ж, що прийнято звичайно називати особистістю, є не чим іншим, як самосвідомістю людини, що виникає саме в цю пору: нова поведінка людини стає поведінкою для себе, людина сама усвідомлює себе як єдність. Це є кінцевий результат і центральна точка всього перехідного віку.

Сучасні підлітки живуть у  вкрай нестабільних умовах. Власні проблеми, пов’язані з особливостями  віку, підсилюються загальним занепадом  моральних цінностей людства. Байдужість дорослого населення до проблем  дітей змушує їх самостійно, методом  «спроб і помилок», вчитись орієнтуватись  у житті.

У зв'язку із цим, під час  глобальних змін самосвідомості, які  відбуваються під час перехідного  віку, часто виникають проблеми. Зокрема, однією з таких проблем  є агресивна поведінка підлітків. Для підлітка, який в цей час  починає формувати своє «Я» і  місце в суспільстві хворобливе відношення до себе, як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус, створює  багато проблем. Часто проявом неадекватного  відношення до себе може стати агресивна  поведінка у будь-якому прояві. Нажаль, коли дорослі люди стикаються з девіантною поведінкою підлітка єдиними «ліками» вважається суворе покарання. Але, більш дієвим було б аналізування причин такої поведінки.

У нашій країні вже накопичений  чималий досвід по вивченню та дослідженню  девіантної поведінки, але ця тема не перестає бути актуальною.

 

Об’єкт   дослідження:    прояви агресії у підлітковому віці.

Предмет дослідження: особливості прояву агресивності у підлітковому віці.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати прояв агресії у підлітковому віці.

Гіпотеза дослідження: прояви агресії у дітей підліткового віку обумовлені індивідуально-психологічними та соціальними особливостями.

Завдання дослідження:

1.Проаналізувати психолого-педагогічну  літературу по проблемі агресивного  поводження підлітків.

2.З’ясувати психологічні особливості  прояву агресії у дітей підліткового  віку.

3.Розглянути індивідуальні особливості  прояву агресивності в підлітковому  віці.

4.Установити взаємозв'язок деяких  властивостей особистості з агресивним  поводженням підлітків.

5. Вивести механізми агресивної  поведінки у  підлітків за  віком.

Теоретичну основу дослідження склали філософські  та психологічні теорії про сутність особистості та її розвиток у процесі  життєдіяльності; аналіз та систематизація вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми агресії

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (___). Основний зміст роботи викладено на ____ сторінках, загальний обсяг складає ___ сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І. Теоретичні аспекти агресивності у психології

1.1 Загальне поняття агресивності

Для того щоб вивчати агресію, потрібно по-перше  підняти питання про саме визначення агресії.

У літературі різними авторами запропонована  безліч визначень агресії:

• Під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження.(Bender L.)
• Під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток особистості або суспільству. (Delgado H.)
• Агресія - реакція, у результаті якої інший організм одержує болючі стимули.(Buss A.)
• Агресія - фізична дія або погроза такої дії з боку однієї особини, які зменшують волю або генетичну пристосованість іншої особини. (Uilson)
• Агресія - злісне, неприємне, що заподіює біль навколишнім, поводження.

          Існує три основних підходи в поясненні природи агресивності:

- перший поєднує теорії в яких агресивність трактується як природжена інстинктивна властивість людини (сюди входять різноманітні теорії психологічного толку, починаючи з ортодоксального фрейдистського психоаналізу, а також близькі до них теорії (етіологічні);

-  у рамках другого підходу (почасти пересічного з першим) агресія описується як поведінкова реакція на фрустрацію;

- третій  складають концепції, які розглядають  агресивність як характеристику  поведінки, що формується в  наслідок навчання (біхевіористичні теорії). [Горшкова Е.А.Педагогічна діагностика старших класів, що вчаться, при організації реабілітаційної роботи. Сб. Проблеми особистості, профілактика відхилень у її розвитку. Москва , Архангельськ, 1993]

Роль  агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з гострих  соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко виросла  молодіжна злочинність, особливо злочинність  підлітків. Стають все частіше випадки  групових бійок підлітків, які носять жорстокий характер.

Різноманітність і складність форм виявлення агресії  приводить до того, що сьогодні у  науці немає її однозначного трактування  і визначення. Це дає змогу різним авторам в залежності від мети і завдань дослідження вкладати у поняття агресії різний зміст. Її визначають і як своєрідну захисну  реакцію людини на ті чи інші подразники (зовнішні), і як напад чи боротьбу в межах одного виду. Однак більшість  авторів вважають, що агресія —  це форма поведінки, яка спрямована на заподіювання фізичної або психологічної  шкоди живій істоті, а агресивність — тенденція особистості до деструктивних  дій, яка набувається у процесі  розвитку її в суспільстві [Агрессия у детей и подростков: учебное пособие / под ред. Н.М. Платоновой. - СПб.: Речь, 2004. - 336 с.;;; Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. - М., 2001. – С.24-30.;;; Реан А.А. Агрессия и агрессивность личности / А.А. Реан. // Психологический журнал. - 1996. - № 5. - С.3-19.;;; Романов И. Теории агрессивности и детская агрессия / И. Романов, С. Бондаренко. // Вопросы психологи. - 1992. - № 5-6.].

В понятті  «агресія» об’єднуються різні по формам та результатам акти поведінки  — від таких як злі жарти, плітки, ворожі фантазії, деструктивні форми  поведінки, до бандитизму та вбивств [Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. - М., 2001. – С.24-30.;;; Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості / М.Й. Боришевський. // Педагогіка і психологія. - 1996.- №3 (12).- С. 27-29.].

Під агресією розуміється сильна активність, прагнення  до самоствердження. Так, Л. Бендер, наприклад, говорить про агресію як тенденцію наближення до об’єкту чи віддалення від нього, а Ф. Аллан описує її як внутрішню силу, яка дає людині можливість протистояти зовнішнім силам.

Крім  того, досить часто під агресією розуміють акти ворожості, атаки, розрухи, тобто дії, які завдають шкоди  іншому. Наприклад, Х. Дельгадо стверджує, що людська агресія є поведінкова реакція, яка характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди особистості чи суспільству.

Західні соціальні психологи до цього  часу сперечаються з приводу термінологічного визначення агресії, так як потрібно розрізняти поведінку самовпевнену, енергійну, направлену на досягнення цілі, і поведінку, єдина мета якої —  заподіяти біль, нашкодити чи зруйнувати. Перше — це наполегливість, а  друге — агресія [Лоренц К. Агрессия / К. Лоренц. - М., 1994. - 272 с.;;; Паренс Г. Агрессия наших детей / Г. Паренс. - М.: Форум, 1997. - 160с.].

Науковці Басс, (1961), Вільман, (1979) визначають агресію як індивідуальну чи колективну поведінку, чи дію, що спрямована на нанесення фізичної чи психічної шкоди, або, навіть, на знищення іншої людини чи групи. [Агрессия у детей и подростков: учебное пособие / под ред. Н.М. Платоновой. - СПб.: Речь, 2004. - 336 с.;;; Бютнер К. Жить с агрессивными детьми / К. Бютнер. - М., 1991. - 141 с.].

Агресія — різна форма поведінки, яка  спрямована на приниження гідності чи завдання шкоди живій істоті, яка  не бажала б такого поводження із собою. Комплексне визначення агресії включає  в себе такі часткові положення:

1) агресія  обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди  жертві;

2) у якості  агресії може розглядатись лише  така поведінка, яка має на  меті заподіяння шкоди живим  істотам;

3) жертви  повинні мати мотивацію уникання  такого ставлення до себе.

Агресія має місце, якщо результатом дії  є будь-які негативні наслідки.

Таким чином, крім приниження гідності діями, такі прояви, як виставлення  будь-кого у незручному становищі, публічне висміювання, позбавлення чогось необхідного, і, навіть, відмова у любові й ніжності можуть за певних обставини бути названі агресивними [Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. - М., 2001. – С.24-30.;;; Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков / А.Е. Личко. - Л., 1983. – 245 с.].

Проявів агресії у людей безліч.

А. Басс (1976) запропонував описати агресивні дії на основі трьох шкал:

- фізична — вербальна;

- активна — пасивна;

- пряма — непряма.

Їх комбінації дають вісім можливих категорій, під які в більшості підпадають агресивні дії наведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

8 типів агресії за Бассом (1976)

Типи агресії	Приклади
фізична - пряма - активна	Нанесення іншій людині ударів холодною зброєю, побиття чи поранення вогнепальною зброєю.
фізична - непряма - активна	Закладення мін, змова з кілером з метою знешкодження ворога.
фізична-пасивна-пряма	Прагнення фізично не дозволити іншій  людині досягти бажаної цілі, діяльності (приклад: сидячий страйк).
фізична-пасивна-непряма	Вимога виконувати будь-які необхідні  завдання (приклад: відмова звільнити  територію під час сидячої  демонстрації).
вербальна-активна-пряма	Словесне приниження гідності іншої  людини.
вербальна-активна-непряма	Поширення злісного наклепу чи пліток про іншу людину.
вербальна-пасивна-пряма	Відмова розмовляти з іншою людиною, відповідати на її запитання.
вербальна-пасивна-непряма	Відмова дати певні словесні пояснення (приклад: відмова висловитись на захист людини, яку несправедливо  критикують).

Існують ще такі форми агресії — агресія  ворожа та інструментальна (Басс, 1971 р.), агресія реактивна, аутоагресія [Паренс Г. Агрессия наших детей / Г. Паренс. - М.: Форум, 1997. - 160с.;;; Реан А.А. Агрессия и агрессивность личности / А.А. Реан. // Психологический журнал. - 1996. - № 5. - С.3-19.].

Готовність  до агресивної поведінки розглядається  як стійка риса характеру особистості  — агресивність.

Агресивність  розглядається як системна якість щодо індивідуальних і особистісних рис  суб’єкта. Більшість авторів розглядають  агресивність як інтегральну властивість  особистості, що виступає як стійка основа її поведінки і мотивації. Цікавим  є підхід, згідно з яким агресивність розглядається як готовність до вияву  досить певних типових форм поведінки  і переживання, як модифікація особистості, що забезпечує певну поведінку людини у подібних ситуаціях щодо самих  різноманітних об’єктів [Романов И. Теории агрессивности и детская агрессия / И. Романов, С. Бондаренко. // Вопросы психологи. - 1992. - № 5-6.;;; Цап Н.М. Агресивність дитини за і проти / Н.М. Цап. // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №6. - С. 12-13; №7. - С. 23-24.].

Реактивна агресія виникає як реакція суб'єкта на фрустрацію і супроводжується  емоційним станом гніву, ворожості, ненависті тощо.

Виділяють:

1. агресію афективну;
2. агресію імпульсивну;
3. агресію експресивну.

Визначення  агресії включає в себе два  різні типи агресії. Обидва вони належать тваринам: це соціальна агресія, для  якої характерні демонстративні спалахи  люті, і мовчазна агресія, схожа на ту, коли хижак підкрадається до своєї жертви. Пітер Марлер (1974) зазначає, що соціальна і мовчазна агресія пов'язані з функціонуванням різних відділів головного мозку.

У людей  психологи розрізняють два типи агресії: ворожу і інструментальну.

Джерело ворожої агресії — це злість, її єдина мета — причинити шкоду. У випадку інструментальної агресії  причинення шкоди — не самоціль, але засіб досягнення будь-якої іншої позитивної мети, особистих бажань.

Цілі, що не передбачають нанесення шкоди, та стоять за багатьма агресивними діями, включають примус і самоствердження. У випадку примусу зло може бути нанесене з метою впливу на іншу людину чи «настояти на своєму». Наприклад, за спостереженнями Петтерсона (1976), діти використовують різні форми негативної поведінки: стукають кулаками, вередують і відмовляються слухатися — і все це робиться з метою втримати владу над членами сім'ї. Така поведінка закріплюється, коли маленькому агресору вдається змусити своїх «жертв» іти на поступки. Аналогічна агресія може служити метою самоствердження чи підвищення самооцінки, якщо така поведінка схвалюється з боку інших [Агрессия у детей и подростков: учебное пособие / под ред. Н.М. Платоновой. - СПб.: Речь, 2004. - 336 с.;;; Ениколопов С. Понятие агрессии в современной психологии / С. Ениколопов. // Прикладная психология. - 2001. - № 1. - С. 60-72.].

Яскравий  приклад інструментальної агресії  являє собою поведінка підліткових  банд, які розгулюють вулицями міст у пошуках можливості витягти  гаманець у нічого не підозрюючого перехожого, заволодіти грошима чи зірвати прикраси. Насилля може знадобитись при крадіжках у випадках, коли жертва чинить опір. Але основна мотивація таких дій — нажива, а не заподіяння болю і страждань наміченим жертвам (Стівенс, 1971). Додатковим підкріпленням агресивних дій у цих випадках може бути захоплення з боку приятелів.

Додж і Койї (1987) запропонували використовувати терміни «реактивна» і «проактивна» агресія. Реактивна агресія передбачає відповідь на усвідомлену погрозу. Проактивна агресія, як і інструментальна, породжує поведінку (наприклад, вплив залякування, примус), що спрямоване на те, щоб отримати певний позитивний результат [Берон Р. Агрессия. / Р. Берон, Д. Ричардсон. - СПб.: Питер, 1997. - 336 с.;;; Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. - М., 2001. – С.24-30.].

Дослідження по виявленню різниці між цілями агресій показало, що учні, які проявляють реактивну агресію, а це хлопчики, які схильні перебільшувати агресивність своїх ровесників, і тому відповідають на ворожість, що їм здається агресивними  діями. Учні, що демонстрували проактивну агресію, не припускали подібних помилок в інтерпретації поведінки своїх однолітків.

Аналізуючи  причини ворожої інструментальної агресії, психологи висунули чотири важливі теоретичні концепції:

1) вроджені  агресивні спонукання;

2) агресія  як природна реакція на фрустрацію;

3) пізнавальні  і емоційні посили до агресії;

4) агресивна  поведінка як результат научіння.

Філософи  давно сперечалися, чи є людина за своєю природою добродушним і поступливим «благородним дикуном» чи в основі своїй вона представляє собою некеровану, імпульсивну тварину. Перша позиція, зазвичай пов'язана з філософом Жан-Жаком Руссо, накладає провину за соціальне зло на суспільство, але не на людську природу. Друга позиція, яку пов'язують з філософом Томасом Гоббсом (1588-1679), розглядає соціальні обмеження як необхідні для приборкання тваринних проявів людської натури, яка потребує суворого контролю. У нашому столітті погляди Гоббса про те, що агресивні спонукання є вродженими, і тому неминучими, поділяли Зигмунд Фройд і Конрад Лоренц.

Існує велика різноманітність теоретичних напрямів, які по-різному пояснюють сутність і витоки людської агресії. Розглянемо основні з них [Асеев В.Г. Мотивация поведения й формирования личности / В.Г. Асеев. - М.: Мысль, 1976. – 386 с.;;; Бандура А. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений / А. Бандура, Р. Уолтерс. - М.,2000. - 512 с.;;; Берон Р. Агрессия. / Р. Берон, Д. Ричардсон. - СПб.: Питер, 1997. - 336 с.;;; Ениколопов С. Понятие агрессии в современной психологии / С. Ениколопов. // Прикладная психология. - 2001. - № 1. - С. 60-72.;;; Іванова В.В. Причини та форми агресивної поведінки підлітків / В.В. Іванова. // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №5. - С. 14-16.;;; Маковская И. Агрессивность: проявление, причины, предупрежление / И. Маковская. // Семья и школа. - 1983. - № 9. - С. 36.;;; Охрімчук Р. Багатолика агресія / Р. Охрімчук. // Початкова школа. - 2003.- №6. - С. 4-7.;;; Романов И. Теории агрессивности и детская агрессия / И. Романов, С. Бондаренко. // Вопросы психологи. - 1992. - № 5-6.;;; Теорія дає ключ до розуміння агресії / Шкільний світ. - 2006. - №9. - С.6-7.;;; Що викликає агресивні почуття і дії у дітей // Журнал для батьків. - 2001 - № 3-4 . - С. 43-49.].

Теорія інстинкту 3. Фройда. Учений вважає агресивну поведінку вродженою. У ранніх роботах він тяжів до того, що людська поведінка зумовлена інстинктом життя — еросом, енергія інстинкту життя (лібідо) — спрямована на його збереження і відтворення. А коли цьому щось перешкоджає, енергія інстинкту життя намагається зруйнувати перешкоду. Це і є агресія.

Згодом З. Фройд змінив свою думку щодо джерела агресії. Побачивши жахи Першої світової війни, учений дійшов висновку про наявність ще одного основного інстинкту — інстинкту смерті (танатос). Людська поведінка є складною взаємодією цих двох інстинктів. Постійний конфлікт між еросом і танатосом спричинює напруженість. Є механізми (наприклад, механізм зміщення), що забезпечують спрямування руйнівної енергії танатосу назовні, оберігаючи, таким чином, «Я».

Згідно  з З. Фройдом, агресія людини є вродженою і неминучою, якщо енергія танатосу не буде спрямована проти інших. У такому випадку вона руйнуватиме саму особистість. Якщо ми приймаємо таке пояснення, то мусимо визнати, що прогноз подолання агресії песимістичний. А спосіб зниження агресії, що випливає з такого розуміння її сутності, слід шукати серед способів розрядити внутрішню напруженість і, тим самим, зменшити ймовірність спрямування її проти інших людей. Сам З. Фройд способом розрядки вважав катарсис.

Еволюційний підхід. Теоретики цього підходу джерелом агресії вважають інший вроджений механізм — інстинкт боротьби. Найвідомішими його представниками є Лоренц (засновник етіологічного підходу) та Андрі (автор мисливського підходу).

Згідно  з Лоренцом, за джерелом агресії приховується вроджений інстинкт боротьби за виживання, притаманний як тварині, так і людині. У процесі тривалої еволюції сформувався механізм боротьби за виживання, який забезпечував поліпшення генетичного фонду (давати потомство, захищати його, здобувати їжу могли найсильніші). Механізм боротьби за виживання і є джерелом агресії.

Чи можна  агресію пригнітити або спрямувати в інше русло? Лоренц вважав, що агресивна енергія утворюється в організмі постійно, у певному ритмі і спонтанно. І чим більше цієї енергії нагромадилося, тим меншої сили зовнішній чинник може спричинити агресивну поведінку. З гіпотези Лоренца про взаємозв'язок між кількістю нагромадженої енергії та стимулами, що її вивільняють, випливає важливий для педагогічної діяльності наслідок. Суть його така.

Відомо, що лише людина, з-поміж інших істот, схильна до насильства над представниками свого виду. Вовк загризає зайця, тигр розриває косулю, і лише людина вчиняє насильство проти собі подібного  — людини. Лоренц пояснює цей факт тим, що поряд із наявністю у всіх істот вродженого інстинкту боротьби, є інстинкт пригнічення прагнення до насильства. Сила пригнічення і сила агресії — взаємопов'язані: чим вища здатність живого організму завдавати жертві серйозних пошкоджень, тим більша сила пригнічення агресії. Отже, у левів та тигрів, які можуть легко знищити велику кількість слабших тварин, сила, що стримує агресію, також велика і стримує напад на представників свого виду. Серед людей імовірність завдавати фізичної шкоди одне одному невелика і, отже, невелика й сила пригнічення агресії. Утім, за відносно невеликий проміжок часу людина винайшла технології, які дають їй можливість завдати іншим людям значну шкоду (ідеться про винайдення зброї масового знищення). Проте стримуюча сила людини залишилася невеликою. Прагнення лідерів тоталітарно-фашистських режимів знищувати цілі нації Лоренц пояснював саме домінуванням у людини здатності до насильства над стримуючими імпульсами, які пригнічують агресивні дії.

Лоренц вважав агресію неминучою, утім, бачив і способи її послаблення: загрозі вибуху агресії можна запобігти, якщо нагромаджену енергію спрямовувати у різноманітні дії. Блокуючим чинником агресії, за Лоренцом, є любов та дружба.

У руслі  еволюційного підходу є ще одна цікава гіпотеза агресії, її висунув Андрі. Це так звана «мисливська гіпотеза». Андрі вважає, що саме мисливський інстинкт складає основу людської агресивності. У результаті природного відбору з'явився новий вид істот — мисливці: вони нападали, аби здобути їжу, виробили мову, щоб об'єднуватися для нападу, а розвиток мозку та поява зброї, що вбиває на відстані, остаточно ствердили силу людини як істоти, здатної до насильства у межах свого виду.

Теорії біологічної  обумовленості агресії. Мають місце пояснення агресії з біологічної точки зору. А.Стор розглядає її як біологічно обумовлену, вроджену форму поведінки, яка в людському світі набула найбільш деструктивного характеру. Основою для широкого розповсюдження ідеї про вирішальну роль біологічних факторів стали відкриття з приводу природи Y-хромосоми. Генетичний підхід до проблем насильства отримав особливе розповсюдження приблизно 15 років тому назад.

Багаточисельними дослідженнями синдрому ХYY (В.Прайс, 1964; Т.Курейлді, 1970) встановлено, що ця патологія у чоловіків з’являється з частотою 1:700 (у народжених хлопчиків) і при ній відмічається більш висока злочинність, поширеність сексуальних девіацій, ніж у контрольній групі. Тобто, дана гіпотеза говорить про те, що «зайва» Y – хромосома у чоловіків може призвести до більш вираженого прояву агресивності [Причини адиктивної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. - № 7. - 1999. - С. 19-21. ;;; Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения / Ю.А. Клейберг. - М., 2001. - 321 с.].

Дослідники відмітили те, що незвичний  набір хромосом найбільш характерний  не для основної маси населення, а  для осіб, що знаходяться в ув’язненні. Більше того, вони дали опис синдрому XYY, який характеризується проявами надмірної  агресії, раптовими спалахами насилля, а також затримкою у розумовому розвитку. Був зроблений висновок, що хромосомний тип XYY серед злочинців  зустрічається значно частіше, ніж  серед індивідуумів, що представляють  інші групи населення.

Хоч деякі фактори досить переконливо  підтверджують існування зв’язку  між схильністю до агресії і набором  хромосом (наприклад, відмінності у  проявах агресивності у чоловіків  і жінок, високий відсоток утримання  у виправних закладах осіб з аномаліями статевих хромосом), існує порівняно  мало даних, що свідчать про те, що статеві  хромосоми мають вирішальний  вплив у формуванні агресивної поведінки. Виявлений дослідниками зв’язок  деяких хромосомних аномалій з агресивною поведінкою є відображенням швидше недостатнього розумового розвитку.

Теорії спонук. Спонукою агресії є неінстинктивна мотиваційна сила, яка виникає в результаті депривації. У цьому випадку прагнення завдати шкоди іншим зумовлене зовнішніми щодо особистості причинами. Однією з теорій, що належать до цього напряму, є теорія фрустрації агресії (Доллард). Фрустрацією називають психічний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перешкоди у досягненні значущої мети.

Хоча  ця теорія має багато прихильників, очевидно, що фрустрація не завжди призводить до агресії. Фрустрація викликає агресивну  поведінку тих людей, які мають  звичку реагувати на фрустрацію чи інші аверсивні стимули агресії. Крім того, агресія є наслідком багатьох чинників.

Фрустрований індивід падає на підлогу і б'є ногами, кричить чи кидається з кулаками на однокласника. Але може статися, що страх покарання за подібну поведінку стримує його. Тоді для розрядки агресії фрустрований індивід може повернути свої агресивні дії проти того, кого він не боїться, наприклад, молодшого братика, собаки. Вибір жертви для агресії зумовлюється кількома чинниками — силою прагнення до агресії та тими чинниками, що перешкоджають агресії і стимулюють схожістю потенційної жертви із фруструючим чинником. Таким чином, зміщена агресія найімовірніше розряджається на тих моделях, щодо яких сила гальмівних чинників невелика (не дадуть здачі, ніхто не покарає за напад), але у яких висока стимульна схожість із фрустратором.

Лабораторні дослідження теорії фрустрації-агресії  дали змішані результати: інколи фрустрація посилює агресивність, а інколи —  ні. Модель, що пояснює появу зміщеної агресії, розроблена Міллером.

У теорію фрустрації вносили поправки і такі відомі вчені як Берковіц та Зільман.

Л. Берковіц (1965) вніс найбільш значні поправки й уточнення в теорію фрустрації-агресії. Він стверджував, що фрустрація — один із багатьох різних аверсивних стимулів, які здатні лише спровокувати агресивні реакції, але не приводять до агресивної поведінки напряму, а, швидше, створюють готовність до агресивних дій. Така поведінка виникає лише тоді, коли присутні відповідні посили до агресії — стимули середовища, пов'язані з актуальними й попередніми факторами, що провокують злість чи агресію в цілому.

Згідно Берковіцу, стимули набувають здатність провокувати агресію (тобто потенційно можуть усувати агресію) за допомогою процесу, що схожий на класично випрацьований умовний рефлекс. Стимул може набути агресивне значення, якщо пов'язаний з позитивно підкріпленою агресією чи асоціюється з пережитими раніше дискомфортом і біллю. Тільки успішні атаки, що супроводжуються нанесенням шкоди об'єкту агресії, здатні послабити чи повністю усунути агресивне спонукання [Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. - М., 2001. – С.24-30.;;; Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков / А.Е. Личко. - Л., 1983. – 245 с.].