Особливості професійної орієнтації у старшокласників

Міністерство  України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення  від наслідків Чорнобильської катастрофи

Львівський  державний університет безпеки  життєдіяльності

Кафедра практичної психології та педагогіки

КУРСОВА  РОБОТА

НА  ТЕМУ: «Особливості професійної орієнтації у старшокласників»

             Виконала:

                                                      студентка групи ПС-31

                                Герус Ірина

             Науковий керівник

             кандидат психологічних наук

                                                     доцент кафедри ППіП

                                       майор сл. ц.з.

                                Сірко Р.І.

Львів 2010

План

Вступ…………………………………………………………………………3

1. Частина I. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з питань професійної орієнтації старшокласників……………………………………………………

1.1. Суть, структура та завдання  професійної орієнтації…………………..     

1.2. Основні елементи системи професійної орієнтації молоді………..

 1.3 Форми та методи ознайомлюючої професійної орієнтації молоді…        

 1.4. Ефективність та іноваційність методів і форм профорієнтаційної

     роботи………………………………………………………………..                                                                         1.5. Профвідбір як система психологічної оцінки профорієнтації…..          

1. Частина ІІ. Проведення емпіричного

    дослідження та психологічна  обробка даних…..12

  2.1. Проведення  статистичного аналізу……………..12

  2.2. Кореляційний  аналіз емпіричних даних……….17

 Висновки…………………………………………………20

Список  використаної літератури………………….…..21

Вступ

Актуальність  теми.

Сьогодні досить часто можна  почути слова про необхідність профорієнтації як панацеї для усієї молоді: і  професію потрібну завдяки їй можна  отримати, про свої здібності та схильності дізнатися, і у випадку  неправильного вибору спеціальності  отримати нову.

Профорієнтаційна робота сприяє цілеспрямованому розвиткові здібностей і талантів людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров’я і виступає одним  із найважливіших елементів державної  політики у сфері соціального  захисту та зайнятості населення. Така діяльність забезпечує ефективне використання трудового потенціалу особи, сприяє підвищенню її соціальної та професійної  мобільності, відіграє значну роль у  профілактиці вимушеного безробіття. Профорієнтаційні заходи стимулюють пошук  людиною найефективніших засобів  підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток соціально-економічної  ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності.

Об’єкт  і предмет.

Основним об’єктом профорієнтаційної  діяльності є зайняте та незайняте  населення, в тому числі молодь, що навчається, вивільнювані працівники та особи з обмеженою працездатністю.

Предметом вивчення є система професійної орієнтації молоді.

Мета: здійснити теоретичний аналіз системи професійної орієнтації.

Дана мета ставить перед нами наступні завдання:

• дати визначення феномену професійної орієнтації;
• розглянути основні компоненти та структуру профорієнтації;
• підібрати методи, за допомогою яких можна досліджувати дану проблему.

Методика  дослідження. Для проведення емпіричного дослідження були використані наступні психодіагностичні методики:

Методика «Диференціально-діагностичний  опитувальник» призначена для відбору на різні типи професій в відповідності до класифікації типів професій Е.Клімова. Можна використовувати при профорієнтації підлітків і дорослих. Проводячи цю методику досліджуваний повинен з кожної з 20 пар видів діяльності, які пропонують, вибрати тільки один вид і в відповідній клітинці листа відповідей поставити знак «+». Лист відповідей зроблений так, щоб можна було підрахувати кількість знаків «+» в кожному з 5-ти стовпців. Кожен з 5-ти стовпців відповідає відповідному типу професій. Досліджуваному пропонується вибрати той вид професії, який має максимальну кількість знаків «+». Час проведення методики 20-30 хв. Можна використовувати індивідуально і в групі.

«Опитувальник Холланда»

Методика «Карта інтересів» використовується при прийомі на роботу. Може використовуватись і для досліджень підлітків та дорослих. Добрі результати отримуються при використанні даної методики в цілях профорієнтації осіб, які змінюють професію. Час проведення методики: 40-50 хв. Пропонується ряд запитань. Рекомендується використовувати методику для досліджуваних у віці до 35 років. Можна використовувати опитувальник як індивідуально, так і в групі.

Структура роботи: курсова робота виконана на 22 друкованих аркушах з використанням 7 джерел літератури і 4 психодіагностичних методик.

Частина І. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з питань професійної  орієнтації у старшокласників.

1. Суть, структура, завдання та основні підходи професійної орієнтації.

Як  і багато наукових понять, поняття  «профорієнтація» не може бути застиглим, даним раз і назавжди. Як показано раніше, воно розвивається в міру того, як змінюється уявлення суспільства  про цілі, завдання, методи, форми  і, взагалі, про суть профорієнтації. Зміна цього поняття частково зафіксована і в наявних визначеннях. Кожне з них відображає ті або  інші аспекти профорієнтації, виділяє  яку-небудь функцію, указує на практичний або теоретичний рівень її розвитку, розглядає з позицій педагогіки, психології, теорії управління та інші. Під профорієнтацією нерідко  розуміють систему заходів, що допомагають  людині, виступаючій в життя, науково  обґрунтовано вибрати професію або  систему виховної роботи в цілях  розвитку професійної спрямованості, допомозі учням в моменти професійного самовизначення. Відсутність єдиної точки зору на поняття профорієнтації пояснюється ще і іншими причинами. Наприклад, тим, що це комплексна проблема , а тому підходи до її визначення можуть бути різними. Якщо професійна орієнтація розглядається через  призму педагогічної практики, що протікає під переважаючим впливом вчителів шкіл, майстрів УПК та інші, то прийняття  цієї точки зору як єдина і головна  створює педагогічний образ профорієнтації. В методичній літературі профорієнтацію розглядають як надання допомоги молодим людям у виборі професії. Відстоюючи цю точку зору, можна  говорити про те, що професійна орієнтація – це надання допомоги в професійному самовизначенні особистості відповідно до її здібностей і з урахуванням  ринку професій, а також завданнями формування конкретних якостей [5, с.238]. Якщо ж на цей процес подивитися через призму психологічної науки, то на перший план виступлять психологічні поняття і концепції, що пояснюють  особливості того або іншого вибору. В рамках цього підходу формується і відповідний образ профорієнтації як психологічного процесу, що складається  з двох взаємозв`язаних сторін:  а) ухвалення рішення учня про свій професійний вибір; б) дії на психіку  учнів з метою формування професійних  намірів, здійснення такого вибору професії, який би відповідав інтересам і здібностям особи і одночасно знаходився б відповідно до суспільних потреб [10]

1. Основні елементи системи професійної орієнтації

Професійна  орієнтація, як вже зазначалось вище, являє собою цілісну систему, яка складається із взаємопов’язаних компонентів, з’єднаних спільною метою  та єдністю управління.

Основними елементами професійної орієнтації є:

   а) професійна просвіта передбачає  надання молоді певної сукупності  знань про особливості різних  професій, умови правильного вибору  однієї з них; виховання позитивного  ставлення молоді до різних  видів професійної та громадської  діяльності; формування мотивованих  професійних намірів, в основі  яких лежить усвідомлення соціально-економічних  потреб суспільства та психофізіологічних  особливостей особистості. Без професійної просвіти неможлива ефективна підготовка молоді до свідомого вибору професії. Важливість цього компонента з соціальної точки зору полягає в тому, що завдяки йому розширюються межі свободи вибору професії: чим більше знає молода людина про різноманітні види виробництва та професії, про умови праці, про те, де можна навчитися тій чи іншій спеціальності і т. ін., тим більш свідомим буде її вибір. Професійна просвіта у свою чергу включає професійну інформацію, професійну пропаганду та професійну агітацію. Ці елементи також внутрішньо зв’язані між собою. Їх мета – надання молоді певного кола даних про найбільш поширені професії, інформування про способи та умови оволодіння ними, пропаганда суспільної значимості тих професій, у яких в даний час відчуває гостру потребу суспільство. Однак знання про професії молоді люди отримують не лише в школі. Джерелом знань із цього питання виступають ЗМІ, знайомі, родичі та ін. При цьому відомості про зміст професій та їх значимість іноді можуть бути дані дуже спотворено, в результаті чого може формуватись невиправдане уявлення про престижність одних та непрестижність інших професій. Завдання професійної інформації, професійної пропаганди і професійної агітації полягає в тому, щоб запобігти цьому і забезпечити об’єктивний характер профорієнтаційної роботи [6, с.8]. Оскільки професійна просвіта включає в себе професійну інформацію, професійну пропаганду та професійну агітацію, то доцільно дати їм характеристику:

            - професійна інформація – система заходів щодо накопичення і розповсюдження відомостей про зміст і перспективи сучасних професій і вимоги, що висуваються до особи, яка бажає їх набути; форми та умови оволодіння різними спеціальностями, можливості професійно-кваліфікаційного зростання; стан і потреби ринку праці; формування професійних інтересів, намірів і мотивації особи. Неправильне інформування призводить до моральних втрат. Якщо людина отримує хибну орієнтацію, яка не відповідає її можливостям, але вибере у відповідності з цим професію, вона ніколи не буде робити свою справу так, як належить.

            - професійна пропаганда. У зв’язку  з різноманітністю професій дуже  важко рекомендувати які-небудь  конкретні професії та й навряд  чи це доцільно. Можна відмітити  лише деякі напрямки професійної  пропаганди – це формування  любові до будь-якого виду діяльності, ознайомлення спочатку з простими  професіями, а потім і з більш  складними в залежності від  віку та знань молодої людини, з урахуванням потреб суспільства  та країни в цілому. Важливо також, щоб пропаганда була глибокою по змісту, володіла силою емоційного впливу, піднімала престиж непопулярних в очах молоді професій (сфери обслуговування, комунального господарства, легкої та харчової промисловості, деяких сільськогосподарських спеціальностей).

б) професійна консультація – науково організована система взаємодії профконсультанта і особи, яка потребує допомоги, на основі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров’я особи та з урахуванням потреб ринку праці. Професійна консультація має на меті встановлення відповідності індивідуальних психологічних та особистісних особливостей специфічним вимогам тієї чи іншої спеціальності. Професійна консультація у школі здійснюється в тісному зв’язку з професійною психодіагностикою (тобто, вивченням особистості з метою профконсультації) та професійним підбором (тобто рекомендацією молодій людині професії чи сфери діяльності, яка йому найбільше підходить) [3, c.23-24].

1.3. Основними методами ознайомлюючої профорієнтаційної роботи є:

  а) урок у навчальних майстернях (на виробничих комбінатах) із повідомленням певних відомостей профорієнтаційного характеру, а також із демонстрацією в ході уроку чи лабораторно-практичного заняття;

            б) профорієнтаційний урок має виключне значення, оскільки урок є основною формою навчально-виховного процесу в школі. На профорієнтаційних уроках розглядають теоретичні та практичні питання підготовки до вибору майбутньої професії. На уроках використовують різні методи: бесіду, розповідь, пояснення, диспут, самостійне складання професіограм, звітів про профорієнтаційні заходи;

            в) розповідь - її використовують для повідомлення даних про зміст праці представників різних професій, про вимоги, що ставить професія до психофізіологічних якостей особистості та ін;

            г) пояснення використовують для повідомлення особливостей різного роду трудової діяльності, правил вибору професії і т. д. При цьому вводяться нові поняття та терміни (професія, професіограма тощо), демонструються навчальні таблиці, схеми, діаграми. Розповідь і пояснення повинні бути достовірними, чіткими і доказовими, а викладення матеріалу – коротким, але емоційним, логично побудованим;

            д) профорієнтаційна бесіда – найбільш поширений метод. Вона повинна бути логично пов’язана з навчальним матеріалом і підготовлена заздалегідь. До процесу підготовки профорієнтаційної бесіди доцільно залучати самих учнів, наприклад, доручити їм зібрати інформацію з даного питання. Емоційного забарвлення бесіді додають цитування відомих вчених, винахідників, письменників, що відповідають темі бесіди, застосування наочних методів профорієнтаційної роботи.

            е) наочні методи профорієнтації. Демонстрація об’єктів, процесів, які  вивчаються, може служити не лише  підтвердженням викладеного матеріалу,  але й джерелом знань.

Тут можливі кілька видів  демонстрації:

            - натуральні об’єкти (вироби, виконані учнями та спеціалістами

            - професіоналами, інструменти, механізми), технологічні процеси;

            - зображення об’єктів (картини, плакати, діапозитиви, кінофільми тощо);

            - прийоми роботи під час лабораторно-практичних занять.

            є) перегляд і обговорення художніх  фільмів, телепередач профорієнтаційного  змісту. Насамперед викладач повинен сам переглянути фільм (передачу), оцінити їх зміст, пізнавальне та виховне значення для молоді, визначити, яка підготовча робота з учнями має бути проведена. Такі колективні перегляди та обговорення передач і фільмів вчать молодь правильно розуміти їх зміст, сприяють розвитку професійного інтересу тощо. Перед переглядом треба поговорити з дітьми, поставити перед ними питання, на які вони повинні знайти відповіді, познайомити з деякими героями.

            ж) професіографічні екскурсії на підприємства та у професійні навчальні заклади.

Професіографічна екскурсія як форма профорієнтаційної роботи дає можливість молоді безпосередньо  ознайомитись із професією в реальних умовах, отримати інформацію із першоджерел, поспілкуватись із професіоналами. Ефективність екскурсії залежить, зокрема, від  доцільного вибору місця, часу, форми  її проведення у відповідності із поставленими виховними завданнями. Якщо не дотримуватись цих вимог, то в учнів може порушуватись процес формування позитивних мотивів вибору професії, можуть накопичуватись помилкові  уявлення про певні види діяльності і, відповідно, складатись негативне  уявлення про них [2, c.22-24].

4. Ефективність та іноваційність методів і форм профорієнтаційної

роботи

       Упродовж останніх років накопичено великий та різноманітний соціально-педагогічний досвід щодо сприяння професійному самовизначенню молоді. Діяльність у цьому напрямку характеризується цілеспрямованістю, великою кількістю форм та методів роботи, бажанням залучити до неї зацікавлені організації та установи, охопити різні групи молоді та підлітків. В Україні більшість соціальних служб для молоді розробили та здійснюють спеціальні соціальні програми, реалізація яких сприяє не лише професійному самовизначенню, але й працевлаштуванню та зайнятості молоді. У цьому напрямку соціальні працівники (як представники усіх соціальних професій) активно співпрацюють із різними установами та організаціями, насамперед, із центрами зайнятості населення. Це важливо відзначити тому, що соціальні працівники не підміняють і не дублюють діяльність інших спеціалістів, установ, а шукають і впроваджують специфічні форми та методи роботи з молоддю та підлітками. Проводиться постійна робота з професійного визначення учнівської молоді, а також здійснюються профілактично-корекційні заходи щодо молоді, яка втратила, або не може знайти роботу. Соціальні працівники співпрацюють не лише з центрами зайнятості населення, а й з іншими установами: підприємствами, приватними структурами, учбовими закладами, громадськими організаціями тощо. Соціальними працівниками проводиться значна робота щодо професійної орієнтації молоді та її інформування про становище на ринку праці. Досвід, набутий внаслідок багаторічної діяльності багатьох центрів, дозволяє стверджувати, що сьогодні в рамках цього напряму діяльності.

1.5. Профвідбір як система психологічної  оцінки професійної орієнтації

Проблема  професійного становлення – найважливіша в житті людини. Професія дає змогу  людині задовольнити основні потреби, стає головним стержнем побудови відносин з людьми і найважливіше – допомагає  актуалізувати свої здібності, реалізувати  себе.

          Професійний психологічний відбір  – це система психологічної  оцінки професійної придатності,  яка складається з заходів,  які допомагають вибрати для  відповідної професії осіб, які  найбільше підходять за своїми  психологічними якостями до специфіки  й умов праці цього виду  діяльності.

Іншими  словами, професійний психологічний  відбір – це науково обґрунтований  допуск людей до відповідного виду діяльності або професійного навчання , з не простим набором операцій і методик. Професійний психологічний  підбір – це технологічна система, яка спрямована на формування найбільш працездатного складу працівників. Для досягнення цієї мети можна використовувати  різні методи та процедури, які специфічні для різних етапів розвитку організації  і конкретних завдань управління працівниками [12, c.38].

 Професійний підбір – система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення конкретних професій, найбільш придатних для оволодіння ними конкретною людиною. Професійний підбір носить організуючий характер, його метою є виявити і оцінити індивідуальні особливості людини, які й визначають її придатність до однієї, або кількох професій.

2. Частина  ІІ. Проведення емпіричного дослідження  та психологічна обробка даних.

2.1. Проведення  статистичного аналізу.

Для виділення основних характеристик, які впливають на професійну спрямованість  використовувались статистичний та кореляційний аналізи, які проводились  на основі 14 показників:

- тип діяльності «людина-природа»;

- тип діяльності «людина-техніка»;

- тип діяльності «людина-людина»;

- тип діяльності «людина-знакова  система»;

- тип діяльності «людина-художній  образ»;

- реалістичний тип особистості;

- інтелектуальний тип;

- соціальний тип;

- конвенційний тип;

- підприємчий тип;

- артистичний тип;

- гуманітарні науки;

- природничі науки;

- технічні науки.

Опис вибірки.

Для дослідження курсової роботи було опитано 30 учнів однієї вікової категорії, місця навчання, але різної статі. Дослідження проводилось серед учнів 9-А та 9-Б класу школи №44 ім.Т.Г.Шевченка.

Так, у вибірці 12 учнів – жіночої  статі (40%) і 18 учнів – чоловічої (60%).

У зв’язку із завданням дослідження  мною були виділені наступні категорії  людей, а саме ті учні, які вже  визначили своє майбутнє покликання; ті, які не знають, куди йти вчитися  або працювати, не мають конкретних життєвих професійних планів; ті, які  обрали свою майбутню професію, але  з певних причин опанування професії або істотно обмежене для них, або зовсім протипоказане і учні, які обрали одразу кілька професій, частот протилежного характеру.

У першому випадку відсоток таких  учнів становить 70. Вони мають потребу в тому, щоб їм було вказано шляхи подальшого здобуття освіти, вибору навчального закладу, в якому можна здобути спеціальність, перспективи роботи. Іноді необхідно підказати шляхи самовиховання, самоосвіти, підготовки себе до опанування професії.

Лише 4% учнів не мають конкретних життєвих планів. Ця категорія учнів  має потребу в роботі з професійної  освіти. Ознайомлення з різними професіями та спеціальностями допомагає їм визначити своє майбутнє. У роботі з такими учнями можна застосовувати анкети на виявлення інтересів, результати яких можуть бути першим кроком для наступного самовизначення і допоможуть їм звузити сферу вибору і зорієнтуватися в розмаїтті професій.

У третьому випадку 15%-ам учнів потрібна робота з профорієнтації. Причиною цього може бути стан здоров’я, наявність  суттєво завищеного рівня домагань, неадекватної самооцінки.

11% учнів обрали одразу кілька професій. Ця група учнів характеризується тим, що у визначенні свого професійного вибору школярі орієнтуються винятково на поради й думки товаришів і оточення, не замислюючись над своїми можливостями.

За методикою вимірювання схильності учнів до типів професій ДДО Клімова:

- особи з високим ступенем схильності до типу «людина-природа» – 2 учнів, а це 7% від загальної кількості. Ці учні схильні до спеціальностей, які пов’язані із природою. Будуть найбільш продуктивні саме у цій сфері діяльності. Предметом їх праці виступають об’єкти живої та неживої природи, земля та атмосфера, корисні копалини, рослини, тварини та біологічні процеси. Для роботи у цій сфері цим особам повинні бути притаманні такі професійно важливі якості як здатність встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, аналітичне мислення, здатність передбачати та змінювати дуже мінливі природні фактори, багата уява, спостережливість та наполегливість. Для них найбільше підходять такі види діяльності: вивчення, дослідження, добування, вирощування, профілактика захворювань.

27% від загальної кількості, а  це 8 учнів, мають низький показник  по спрямованості на сферу  інтересів «людина-природа». Це означає, що ці учні не виявили схильності до цього виду діяльності. Учні не хочуть пов’язувати себе з професіями, які відносяться до рослинництва, тваринництва чи лісового господарства.

20 учнів, а це становить 67% від загальної кількості, знаходяться  на середньому рівні. Це свідчить  про те, що вони надають перевагу  цьому типу професій, але легко  змінюють свої інтереси та  нахили на інші. У цих учнів можуть мати місце особливі переміни в інтересах.

30% учнів (9) обрали тип професії «людина-техніка». Це свідчить про високий рівень схильності до провідного предмету праці, який пов'язаний з технічними системами, об’єктами, матеріалами, видами енергії. Ці учні будуть найбільш продуктивними у таких видах діяльності як створення складних технічних пристроїв. Прикладом професії може бути токар; монтаж пристроїв – монтажник, машиніст автокрана; експлуатація технічних засобів – водій, моторист, машиніст; ремонт технічних пристроїв – слюсар, наладчик. Для цього виду діяльності учні повинні мати і виробляти в собі такі професійні якості як високий інтелект, координація рухів, технічне мислення, стійкість НС, високі показники оперативної, наочно-дієвої пам’яті. 4 учні, а це 13% не обрали цього типу. Знаючи свої особистісні можливості, уміння співвідносити особистісні риси з вимогами до професії, учні не вибрали типу професій, які пов’язані з технікою.

Аналізуючи наступний показник, а саме тип професії «людина-людина», можна говорити, що 47% учнів надають перевагу іншим видам діяльності. Тобто до їх сфери інтересів не потрапили професії, пов’язані з роботою із людьми.

27% учнів надали перевагу спеціальностям, які пов’язані з текстами, цифрами,  формулами, різними мовами. Прагнуть  працювати за такими видами  діяльності як обчислювання, виконання  креслень, збирання, аналіз та зберігання інформації. 23% учнів не хочуть повязувати своє життя із знаковими системами. Відповідно 50% коректують свій вибір, зясовують уявлення про інші види діяльності.

23% учнів мають високі показники  за схильність до типу професій  «людина-художній образ». Ці учні прагнуть працювати за спеціальностями, які передбачають взаємодію людини з системою художніх образів. Це різноманітного роду заняття сфери мистецтва: музика, живопис, театр… Основними вимогами до професій такого типу є створення або відтворення художнього образу чи його елементів. 8 учнів, а це 27% від усієї кількості не схильні до цього типу професій.

За методикою визначення типів  особистості Дж.Холланда:

• особи реалістичного типу – 2  учнів (7%) – люди несоціальні , емоційно-стабільні, із задоволенням займаються конкретними об’єктами і їх використанням. Надають перевагу заняттям, які потребують моторних навиків і конкретності. Вибирають професії конкретної діяльності: механік, електрик. Людям цього типу характерні математичні, а не вербальні здібності.
• учні з явно вираженим інтелектуальним типом – 17% (5 учнів) – орієнтовані на працю, раціональні, незалежні, оригінальні. Їм подобається вирішувати задачі, які потребують абстрактного мислення. Надають перевагу науковим професіям: астроном, ботанік, фізик. Високо розвинуті як вербальні, так і не вербальні здібності.
• особи соціального типу – 10% (3 учні) – ставлять перед собою цілі і задачі, які дозволяють їм встановлювати контакт з навколишнім. Прагнуть до соціальних контактів. Запропоновані заняття: навчання і лікування, професії – лікар, психолог. Намагається триматися в стороні від інтелектуальних проблем. Вирішує проблеми, які орієнтуються на емоції, почуття і вміння спілкуватися. Добре розвинуті вербальні здібності.
• учні, які належать до конвенційного типу – 13% (4 учні) – характеризуються тим, що надають перевагу чітко структурованій діяльності, люблять, коли ними керують. Надає перевагу професіям, пов’язаними з канцелярією і розрахунками: бухгалтерія, економіка. Мають хороші навики спілкування, хороші моторні навики.
• особи підприємливого типу – 27% (8 учнів) – вибирають цілі, цінності і задачі, які дозволяють проявити енергію, ентузіазм, імпульсивність. Вони надають перевагу керуючим ролям, вербальним задачам, пов’язаних з керуванням і владою.
• учні артистичного типу – 37% (11 учнів) – наділені глибокою оригінальністю, рішучістю. У відносинах опираються на свої відчуття, інтуїцію, які у них добре розвинуті. Надають перевагу заняттям творчого характеру.