Особливості уваги дітей старшого дошкільного віку та шляхи і методи її розвитку

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Слов’янський державний  педагогічний університет

Факультет дошкільної освіти та практичної психології

Особливості уваги дітей старшого дошкільного віку та шляхи і методи її розвитку

Курсова робота

студентки 2 курсу  групи  «А»

факультету дошкільної освіти

та практичної психології

відділення: 06.010100

«Дошкільна освіта»

Малікової Н. В.

Науковий керівник:

к. психол. н., ст. викладач

О.Ю. Хартман

Слов’янськ, 2011 р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи проблеми уваги дітей старшого дошкільного віку.

1.1. Загальна характеристика уваги дітей старшого дошкільного віку…8

1.2. Розвиток уваги в  період дошкільного дитинства…………………16

1.3. Увага в структурі учбової і виховної діяльності…………………...20

РОЗДІЛ ІІ. Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов розвитку уваги старших дошкільників.

2.1.Методика, результати визначення рівня розвитку уваги дітей старшого дошкільного віку та їх аналіз………………………………………..24

2.2.Найефективніші шляхи і методи розвитку уваги старших дошкільників……………………………………………………………………..29

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….33

ДОДАТКИ………………………………………………………………………35

ВСТУП

Сьогодні проблеми, пов’язані  з розвитком уваги у дітей, викликають неспокій і педагогів, і у батьків, і у психологів, що працюють з дітьми. Багато дорослих скаржаться на неуважність дітей, їх невміння зосередитися, довго утримувати увагу при рішенні учбових завдань. Збільшується кількість дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з так званим синдромом дефіциту уваги, що поєднується, як правило, з гіперактивністю. У тісному зв’язку з проблемою уваги встає і проблема волі, адже в основі уваги лежать саме вольові процеси: необхідно утримувати концентрацію, коли вже нецікаво, і тут в силу вступає воля.

Актуальність цієї проблеми полягає в тому, що увага є одним з ключових компонентів серед психічних процесів людини, яку треба розвивати.

Мета дослідження: охарактеризувати увагу як один із вирішальних аспектів навчальної діяльності та досліджувати індивідуальні особливості уваги та їх урахування у навчальній та виховній роботі.

          Об’єкт дослідження: умови розвитку психічних процесів. 

Предмет дослідження: умови розвитку і формування уваги, її стійкості, об’єму у дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза: передбачається, що можливості дітей старшого дошкільного  віку в області уваги можна  розширити, якщо знайти оптимальні умови  і засоби формування основних її властивостей.

     Завдання дослідження:

1.Здійснити теоретичний аналіз розвитку уваги: розглянути функції, види і властивості уваги;

2.Виявити рівень зосередженості, стійкості, об’єму, переключення уваги у дітей старшого дошкільного віку;

3. Експериментально перевірити ефективність педагогічних умов розвитку уваги старших дошкільників.

Увага – це форма організації  пізнавальної діяльності. Рівень успішності виконання завдань дитиною, продуктивність її діяльності багато в чому залежать від рівня сформованості уваги  як процесу, що забезпечує чітку і  успішну роботу нашої свідомості та її характерної риси.

Тільки привчивши дітей  бути уважнішими педагог може розраховувати  на успіх навчальної і виховної роботи.

Увага – це необхідна  умова виконання будь-якої діяльності. Звідси педагогу треба не просто ознайомитися з проблемою уваги, а зрозуміти  психологічну і фізіологічну природу  зосередженості, довідатися про види уваги та її властивості, про особливості  проявів у дітей, придавати велике значення тим рекомендаціям і  порадам, які розроблені  науковцями та практиками.

Увага – один з найбільш розроблених розділів психології. Але  подальше вивчення закономірностей розвитку уваги залишається проблемою психологічної науки. Від розробки проблеми уваги у старших дошкільників в значній мірі залежить рівень підготовки їх до школи і забезпечення ефективного засвоєння ними програмного матеріалу.

Також, увага – це форма  психічної діяльності людини, що виявляться в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об’єктах які  мають постійне або ситуативне значення. Увага не вважається психічним процесом. Це психічний стан особистості, що виявляється в зосередженості на будь-чому. Цей стан характеризує умови протікання будь-якого пізнавального процесу. Увагу зазвичай не вважають особливим психічним процесом, як сприйняття, пам'ять або мислення. Зате вона як би жертвує собою ради них і забезпечує успішну і чітку роботу нашої свідомості. Не можна бути уважним взагалі. Увага завжди виявляється в певних конкретних психічних процесах: ми вдивляємося, вслухуємося, принюхуємося, ми обдумуємо завдання або забувши про все на світі, пишемо твір. Увага не стільки створює якнайкращі умови для психічної діяльності, але і допомагає людині своєчасно реагувати на різні зміни в навколишньому середовищі і у власному організмі.

Без уваги як уміння активно  зосередитися на чомусь одному, головному, відкинувши все випадкове, в даний  момент непотрібне, життя неможливе.

Увага – це динамічна  сторона свідомості, що характеризує ступінь її спрямованості, на об’єкт і зосередження на ньому. Увага виявляється  у виборчому віддзеркаленні об’єктів відповідно до потреб суб’єкта , цілей  і завдань його діяльності. Увага  учнів – одна з основних умов ефективності учбово-виховного процесу.

Проблемою розвитку уваги  займалися багато вчених – Г.О.Люблинська, Н.Ф.Добринін, Б.Г.Ананьєв, М.Н.Шардаков, І.В.Страхов та інші. Особливо велика заслуга належить І.П.Павлову, А.А.Ухтомському, І.М.Сєченову, які розробили питання фізіологічної основи уваги. Слід зазначити і таких психологів як Ф.М.Гоноблін, М.В.Гомезо, Я.Л.Колминський, В.С.Мухіна, П.Я.Гальперін й інші.

Оцінюючи роль уваги в  психічній діяльності, слід згадати  слова К.Д.Ушинського про те, що увага  є тими дверима, через які проходить  все, що входить у душу людини із зовнішнього світу. Також він казав, що робити навчання цікавим для дитини, але в той же час вимагати від дітей точного виконання нецікавих для них завдань, не нахиляючи занадто ні в той, ні в інший бік, даючи їжу пасивній увазі і вправляючи активну, яка хоч і слабка в дитині, але може і повинна розвиватися і міцніти від вправи.

В своїх працях вітчизняний  психолог Н.Ф.Добринін підкреслює, що увага це особливий вид психічної діяльності, що виражається у виборі і підтримці тих чи інших процесів цієї діяльності.

На думку С.Л.Рубінштейна, увага – це виборча спрямованість на той чи інший об’єкт і зосередженість на ньому, заглибленість у спрямовану на об’єкт пізнавальну діяльність.

Л.С.Виготський і Л.Н. Леонтьєв вказували на істотне значення мови для уваги, тому що за допомогою слова походить значення предмета на якому треба зосередитися.

Л.С.Виготський намагався  простежити історію розвиту уваги. Він писав, що історія уваги є  історія розвитку організованості  самої поведінки, що ключ до генетичного  розуміння уваги слід шукати не в самій особистості, а поза особистістю дитини.

П.Я.Гальперін визначає увагу як ідеальну, згорнуту і автоматизовану дію контролю, вчення про увагу як функції контролю – складова частина теорії поетапного формування розумових дій [11].

Проблеми розвитку довільної  уваги дітей вже давно цікавить і хвилює вихователів, вчителів,психологів. В даний час добре відомо, на скільки складна і об’ємна програма початкових класів, і як важко буває деколи дитині,яка не вміє отримувати увагу на деталях, не зосередженій на роботі, не уважній і непосидючій. І як засмучують в шкільні роки помилки із-за неуважності. Зовсім по іншому відчувають себе діти, які вміють отримувати свою увагу на деталях тривалий час, вони терплячі, уважні, посидючі. Ці діти легше вписуються в процес навчання.

Однією з таких проблем  є невміння коментувати, розподіляти, перемикати і зосереджувати свою увагу на навчальній діяльності. І  тому виникає необхідність розвивати  у дітей довільну увагу, тобто  спрямовувати свою увагу на нецікавий  зміст і довгостроково зберігати  цю зосередженість.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи проблеми уваги.

1. Загальна характеристика уваги.

У кожний момент діяльності людини на неї діє багато різних об’єктів. Людина оточена великою  кількістю інформації у вигляді  різноманітних сигналів, факторів і  умов. Але не всі вони однаково нею  відображаються. Одні предмети і явища, з якими пов’язана її діяльність, усвідомлюється чітко і ясно, інші – неначе відступають на задній план і майже не помічаються, треті, в даний момент взагалі не існують для неї. Кількість інформації, що надходить до людини, як правило, перевищує її можливості, а усвідомлення середовища носить вибірковий характер, і саме тому необхідний механізм виділення актуальних найбільш значимих для особистості сигналів. Цю функцію і виконує увага, яка обмежує лише ту частину інформації, що буде реально оброблятися. Завдяки цьому, в кожному акті практичної і всілякої діяльності людина сприймає одні об’єкти, уявляє їх, про них думає і не помічає інших. Інакше кажучи, вона уважна до одних і неуважна в цей час до інших об’єктів.

  Це явище не випадкове, а закономірне. Людина не може одразу усвідомлювати все, що оточує. Вона усвідомлює ті об’єкти, до яких вона уважна.

Одним із визначень уваги  в психології є запропоноване  Н.Ф.Добриніним розуміння уваги як спрямованості та зосередженості психічної  діяльності людини. При цьому під  направленістю розуміються вибірковий характер активності, а під зосередженням  – заглиблення в дану діяльність.

Більшість психологів вважають, що знайти відповідь на питання про  суть уваги, проводячи тільки експериментальні дослідження як було раніше, в даний  час просто неможливо, тобто необхідне  теоретичне обґрунтування цієї проблеми.

Відносно свідомої або  виборчої уваги можна сказати, що увага це концентрація розумових  зусиль на певному предметі або явищі. Але має місце і розсіяна або розділена увага, коли людина сприймає інформацію, не звертаючи на це уваги.

Поняття уваги, як і завжди, викликає живий інтерес у психологів, та і у інших фахівців, оскільки воно забезпечує пояснення абсолютно  різних психологічних феноменів.

Увага, очевидно, один з тих  пізнавальних процесів людини, відносно суті і справи, на самостійний розгляд яких серед психологів до цих пір як не було, так і немає згоди, хоча її дослідження ведуться вже багато століть. Одні вчені стверджували, що як особливого, незалежного процесу уваги не існує, що воно виступає лише як сторона або момент будь-якого іншого психологічного процесу або діяльності людини.

Інші вважали, що увагою є  цілком незалежний психічний стан людини, специфічний внутрішній процес, що має свої особливості, що не зводяться  до характеристик інших пізнавальних процесів.

Як обґрунтування своєї  точки зору прихильники останньої думки вказували на те, що в мозку людини можна виявити і виділити особливого роду структури, що мають відношення до уваги, анатомічно і фізіологічно відносно автономні від тих, які забезпечують функціонування решти пізнавальних процесів.

У системі психологічних феноменів увага займає особливе положення. Виділити і вивчати його в "чистому" вигляді не представляється можливим. Явища уваги розглядаються в процесі пізнання різних психічних станів людини.

Всякий раз, коли ми хочемо виділити саме увагу, як таке, відволікаючись від решти змісту психічних феноменів, воно як би зникає. Тут слід зазначити і властивість самої уваги людини розсіватися, "витікати" кудись.

Не можна не помітити і особливостей уваги, які пронизують всі інші психічні явища, де вони виявляються, і увага не зводиться до моментів різних видів діяльності, в які включена людина. Ці особливості мають деякі динамічні, спостережні і вимірні характеристики, такі як об'єм, концентрація на і ряд інших.

Вирішити цю проблему можна, якщо спробувати з'єднати і врахувати  всі точки зору, тобто побачити в увазі і сторону процесів і явищ, і щось самостійне, незалежне  від них. Тобто встати на точку  зору, згідно якої увага як окремий  психічний процес не існує, але є  цілком особливим станом, що характеризує всі ці процеси в цілому.

      Кожен психолог дав декілька визначень і описів уваги, але, мабуть, більш за всіх відрізнився в цьому У. Джемс, і навіть багато сучасних психологів вважають, що його описи уваги стилістично точні і абсолютно достатні [15].

У. Джемс вважав функцію відбору основою уваги: "Це коли розум охоплює в ясній і виразній формі щось, в чому бачиться одночасно декілька можливих об'єктів або ходів думки. Зосередження, концентрація свідомості ось його суть. Воно означає відвернення від одних речей ради того, щоб ефективно працювати з іншими" [15 с.53].

Функцію уваги можна порівняти  з роботою спеціального фільтру, що відбирає необхідну інформацію на основі сенсорних ознак зі всієї  доступної для органів чуття  різноманітної інформації. Стимули, що приходять, обробляються, піддавшись фізичним та іншим видам аналізу. Можливості обробки інформації не великі і когнітивні процеси, що відповідають за селекцію подразників, відбирають їх по ступеню важливості, гучності або яскравості.

Подивимося, що ж відбувається з нами, якими функціями уваги  ми володіємо. Увага в житті і  діяльності кожного виконує багато різних функцій. Вона активізує потрібні і гальмує непотрібні в даний момент психологічні і фізіологічні процеси, сприяє організованому і цілеспрямованому відбору інформації, що поступає в організм, відповідно до необхідних потреб, забезпечує виборчу і тривалу зосередженість психічної активності на одному і тому ж об'єкті або виді діяльності.

З нашою увагою пов'язана  як спрямованість, так і вибірковість пізнавальних процесів. Їх побудова безпосередньо залежить від того, що в даний момент часу представляється найбільш важливим для даного організму, для реалізації інтересів особи. Увагою визначається точність і деталізація сприйняття, міцність і вибірковість пам'яті, спрямованість і продуктивність розумової діяльності, тобто, якість і результати функціонування всієї пізнавальної активності [18].

Для перцептивних процесів увага є своєрідним підсилювачем, що дозволяє розрізняти деталі зображень. Для нашої пам'яті увага виступає як чинник, здатний утримувати потрібну інформацію короткочасної і оперативної пам'яті як обов'язкова умова перекладу матеріалу, що запам'ятовується, в сховища довготривалої пам'яті.

Для мислення увага виступає як обов'язковий чинник правильного  розуміння і рішення задачі. У  міжлюдських відносинах увага сприяє кращому взаєморозумінню, адаптації  людей один до одного, попередженню і своєчасному дозволу міжособових  конфліктів.

Про уважну людину говорять як про приємного співрозмовника, тактовного і делікатного партнера по спілкуванню. Уважна людина краще і успішніше навчається, досягає в житті великих висот, чим недостатньо уважна.

 Види уваги:

1) мимовільна - пасивна, само  собою виникаюча увага, викликана  дією сильного, контрастного або  нового, несподіваного подразника  або значущого подразника, що  викликає відгук;

2) довільне - активне, вольове,  свідомо регульоване зосередження  на об'єкті. Швидко стомлює, вимагає  вольових зусиль для підтримки.  Умови, що полегшують довільне  зосередження уваги:

    - включення в  пізнання практичної дії (наприклад,  супровід читання конспектуванням  полегшує утримання уваги на  утриманні наукової книги);

    - оптимальний  психічний стан людини (стомлення  і емоційне збудження ослабляють  зосередженість);

3) післядовільна - викликається  через входження в діяльність  і інтерес, що виникає у зв'язку  з цим, в результаті тривалий  час зберігається цілеспрямованість,  знімається напруга, і людина  не втомлюється, хоча післядовільна  увага може тривати годинами [8].

Розрізняючи довільну і мимовільну увагу, не потрібно, проте, відривати  одне від іншого і зовні протиставляти  їх один одному. Не підлягає сумніву, що довільна увага розвивається з мимовільної. З іншого боку, довільна увага переходить в мимовільну. Мимовільна увага зазвичай обумовлена безпосереднім інтересом [7].

Довільна увага потрібна там, де такої безпосередньої зацікавленості немає, і ми свідомим зусиллям направляємо  нашу увагу відповідно до завдань, які  перед нами встають, з цілями, які  ми собі ставимо. У міру того як робота, якою ми зайнялися і на яку ми спочатку довільно направили нашу увагу, набуває для нас безпосереднього  інтересу, довільна увага переходить в мимовільну (або, за термінологією Н.Ф. Добриніна, довільне для поста).     Облік цього переходу мимовільної уваги в довільне і довільне в мимовільне має центральне значення для правильного теоретичного відображення реального протікання процесів уваги і для практичної правильної організації роботи, зокрема учбової.

        Властивості уваги

До основних характеристик  уваги відносять об'єм, вибірковість, стійкість, концентрацію, розподіл і  перемикання.

Під об'ємом уваги розуміється  та кількість об'єктів, які можуть бути виразно сприйняті у відносно короткий період часу. Ряд дослідників  в розумінні об'єму уваги пропонує виходити з об'єму інформації, на якому може зосередитися свідомість суб'єкта з тим, щоб оперувати  цією інформацією. Введення в сучасні  експериментальні дослідження суб'єктивних критеріїв уваги дозволило зробити  висновок, що обсяг уваги визначається шістьма елементами. При подальшому збільшенні числа елементів відбувається їх структурування. Тому ряд з десяти елементів, створюючий ті або інші структури, сприймається так же точно і виразно, як і ряд з одного-трьох елементів. Явище структуризації виявлене при дослідженні об'єму уваги для різних сенсорних аналізаторів, у тому числі і для слухового. Об'єм слухової уваги залежить також від тривалості, частоти і темпу пред'явлення звукових стимулів. Наприклад, всяка зміна оптимального темпу веде до зменшення об'єму слухової уваги [10].

Довільна регуляція об'єму  уваги при розрізнених стимулах обмежена. При смисловій організації  стимулів вона значно вища. Обмеженість  об'єму уваги вимагає постійного виділення суб'єктом яких-небудь об'єктів, що знаходяться в сенсорно-перцептивній зоні, а невиділені об'єкти використовуються ним як фон. Цей вибір з безлічі  сигналів тільки деяких з них носить назву вибірковості уваги. Кількісним параметром вибірковості уваги вважається, наприклад, швидкість здійснення випробовуваним вибору стимулу з множини інших, а якісним - точність, тобто ступінь відповідності результатів вибору початковому стимулюючому матеріалу.

Показник успішності уваги  є комплексною характеристикою. Він включає і кількісні, і  якісні параметри вибірковості.

Стійкість уваги - це здатність  суб'єкта не відхилятися від спрямованості  психічній активності і зберігати  зосередженість на об'єкті уваги. Характеристиками стійкості уваги є тимчасові  параметри тривалості збереження спрямованості  і зосередженості психічної активності без відхилення від початкового  якісного рівня. Необхідною умовою стійкості  уваги є різноманітність вражень  або виконуваних дій, інтерес.

Властивість, протилежна стійкості, - коливання, періодичне ослаблення уваги  до конкретного об'єкту діяльності, що пояснюється безперервною зміною збудження і гальмування в  корі головного мозку.

Концентрація уваги передбачає визначення здатності суб'єкта зберігати зосередженість на об'єкті уваги за наявності перешкод. Оцінку концентрації уваги проводять по інтенсивності перешкод. Чим менше коло об'єктів уваги, тим вище концентрація. Зосередження на об'єкті забезпечує поглиблене вивчення пізнаваних об'єктів і явищ, вносить ясність до уявлень людини про той або інший предмет.

Розподіл уваги свідчить про можливість суб'єкта направляти і зосереджувати увагу на декількох  незалежних змінних одномоментно. Характеристиками розподілу уваги в експерименті є тимчасові показники, отримані в результаті зіставлення тривалості правильного виконання одного завдання і виконання цього ж завдання спільно з іншими (двома або більше)  завданнями.

Перемиканням уваги є  переміщення його спрямованості  і зосередженості з одного об'єкту на іншій або з одного виду діяльності на іншу. Характеристикою перемикання  уваги є ступінь трудності  його здійснення, вимірюваний швидкістю переходу суб'єкта від одного виду діяльності до іншого. Встановлено, що швидкість перемикання уваги залежить як від стимулюючого матеріалу, так і від характеру діяльності суб'єкта з ним. Легкість або трудність перемикання уваги обумовлюється також індивідуальними особливостями суб'єкта, а саме властивостями його нервової системи. У осіб, що характеризуються рухомою нервовою системою (швидким переходом від збудження до гальмування і навпаки), перемикання уваги здійснюється легше. Не менш значущі при перемиканні уваги і особові особливості випробовуваних, а саме: їх активність і зацікавленість, рівень мотивації і так далі.

Всі перераховані характеристики уваги представляють функціональну  єдність, і їх розділення є чисто  експериментальним прийомом. Разом  з ним в наші дні все більш  розвивається системний підхід до вивчення уваги, який передбачає використання методик  інших наук, суміжних з психологією.

Підводячи підсумок, можна  відзначити, що розглянуті властивості  уваги виявляються в тій чи іншій мірі в кожного індивідуально. Знаючи індивідуальні особливості  уваги, знаючи, які її властивості у дітей сильніше або слабше розвинені, педагог може ефективно нею керувати.

Таким чином, нами було розглянуто питання про увагу, її значення в життєдіяльності людини, де були частково розкриті такі проблеми як сутність уваги, види та властивості уваги.

2. Розвиток уваги в період дошкільного дитинства.       

Увага - це найважливіша якість, що характеризує процес добору потрібної  інформації і відкидання зайвої. Під  увагою розуміється спрямованість  і зосередженість психічної діяльності на певному об'єкті. Справа в тому, що в людський мозок щомиті надходять тисячі сигналів із зовнішнього світу. Якби не існувало уваги (своєрідного фільтра), то наш мозок не зміг би уникнути перевантаження.

Форми прояву уваги різноманітні. Воно може бути спрямоване на роботу органів  почуттів (зорова, слухова і т.п. увага), на процеси запам’ятовування, мислення, на рухову активність.

Перші прояви уваги можна  спостерігати уже у новонародженого під час смоктання. Під час дошкільного віку розвиваються властивості уваги і її довільність. Дитина вчиться керувати собою і свідомо скеровувати свою увагу на певний предмет. При цьому вона використовує перш за все слово і вказівний жест дорослого, тобто увага стає опосередкованою.

В дошкільному дитинстві  збільшується об'єм уваги, тобто та кількість об'єктів, які чітко  сприймаються за відносно короткий проміжок часу. Змінюється стійкість уваги, як здатність зберігати зосередженість на об'єкті. Одним із показників стійкості  є тривалість збереження зосередженості. Розподіл уваги говорить про те, що дитина може скеровувати і концентрувати свою увагу на декількох різних предметах одночасно. Переключення уваги означає те, що дитина здатна переміщати спрямованість і зосередженість уваги з одного об'єкту на другий, з одного виду діяльності на другий. Розвиток властивостей і видів уваги дошкільнят суттєво залежить від вагомості, емоційності, цікавості для них матеріалу, від характеру діяльності, яку виконує дитина. Показники уваги значно зростають в сюжетно-рольових і дидактичних іграх. Розвиток уваги тісно пов'язаний з розвитком волі і довільності поведінки, здатності керувати своєю поведінкою.

Увага має визначені властивості: обсяг, стійкість, концентрацію, вибірковість, розподіл, переключаємість і довільність. Порушення кожного з перерахованих властивостей приводить до відхилень у поводженні і діяльності дитини.

Якщо погано розвинута переключаємість уваги - дитині важко переключатися з виконання одного виду діяльності на іншій. Наприклад, якщо ви спочатку перевіряли, як ваше маля зробило домашнє завдання по математиці, а потім, вирішили проекзаменувати його по російській мові, то він не зможе вам добре відповісти. Дитина допустить багато помилок, хоча і знає правильні відповіді. Просто йому важко швидко переключитися з одного виду завдань  на інший.

У дошкільному віці у дітей  починає формуватись довільна увага. Необхідні для цього умови  складаються в процесі спілкування  дитини та дорослого, при виконанні дитиною доручень, участі у колективних іграх. Розвиток усвідомлення необхідності виконувати певні завдання, відповідні правила поведінки також сприяє формуванню довільної уваги. Спочатку довільна увага є нестійкою і потребує підтримки з боку дорослого. Проте старші дошкільники вже вміють ставити перед собою завдання і спрямовувати увагу на їх виконання.

Розвиток розумової діяльності сприяє зародженню внутрішньої уваги, яка й виявляє себе у пригадуванні минулих подій, лічбі про себе. Увага дітей молодшого шкільного  віку має свої особливості: легкість зосередження на конкретному матеріалі, що підкріплений наочністю; важкість підтримання  уваги при несприятливих зовнішніх умовах роботи; інтерес до роботи сприяє зростанню стійкості уваги.

У школярів (середнього і старшого віку) зростає стійкість уваги, здатність зосереджуватись на об'єктах мислено і без наочності, виробляється вміння бути уважним у несприятливих умовах, контролювати свою увагу і володіти нею; вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. У розвитку уваги школярів спостерігаються й індивідуальні відмінності.

В дошкільному дитинстві  збільшується об'єм уваги, тобто та кількість об'єктів, які чітко  сприймаються за відносно короткий проміжок часу. Змінюється стійкість уваги  як здатність зберігати зосередженість на об'єкті. Одним із показників стійкості  є тривалість збереження зосередженості. Розподіл уваги говорить про те, що дитина може скеровувати і концентрувати свою увагу на декількох різних предметах одночасно.

Переключення уваги означає  те, що дитина здатна переміщати спрямованість  і зосередженість уваги з одного об'єкту на другий, з одного виду діяльності на другий. Розвиток властивостей і  видів уваги дошкільнят суттєво  залежить від вагомості, емоційності, цікавості для них матеріалу, від характеру діяльності, яку  виконує дитина. Показники уваги  значно зростають в сюжетно-рольових і дидактичних іграх. Розвиток уваги тісно пов'язаний з розвитком волі і довільності поведінки, здатності керувати своєю поведінкою.