Особливості вступу України до СОТ

З М І С Т

Вступ

Актуальність теми. Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття. Розв’язання цього нагального завдання здійснюється у різноманітних сферах суспільного життя, на різних рівнях. Проблеми адаптації торговельно-економічної сфери вивчаються й вирішуються Світовою організацією торгівлі, яка контролює більш як 90% світового зовнішньоторговельного обороту й налічує понад 150 членів.

5 Лютого 2008 року Президент України  Віктор Ющенко та Генеральний  директор Світової організації  торгівлі Паскаль Ламі підписали Протокол про вступ України до СОТ. Проте, із самим фактом підписанням Протоколу проблеми зовнішньоторговельної політики України далеко не вирішилися. На разі необхідним є скориговане та своєчасне вирішення перспективних, середньотермінових й поточних потреб розвитку зовнішньої торгівлі в поєднанні із з’ясованими потребами становлення оновленої внутрішньої економіки в цілому. Першочерговим є перетворення зовнішньоторговельного режиму в інструмент регулювання товарообміну, структура, обсяги та ефективність якого будуть залежати від узгодженості зусиль законодавчої та виконавчої влади. Основним завданням зовнішньоторговельної політики стає розвиток рівноправного торговельно-економічного співробітництва України в єдиній світовій господарській системі.

Реформування зовнішньоторговельного режиму України відповідно до принципів  та норм системи СОТ може й повинно  стати чинником стабільного й  передбачуваного розвитку національної економіки, транспарентності економічних  реформ, привабливості нашого економічного середовища для вирішення питань формування раціональних експортних та імпортних потоків, скорочення дефіциту державного бюджету, залучення іноземних інвестицій. Саме оновлена регуляторна система зовнішньоторговельних відносин з прорахованими питаннями адаптаційного періоду членства в СОТ має стати відчутним поштовхом інтегрування України до світового економічного співтовариства як повноправного й стабільного партнера.

Для розуміння сучасних регулятивних проблем міжнародного торговельно-економічного обміну велике теоретично-методологічне значення мають праці таких західних учених як Р.Вернон, Дж.У.Гіббс, Г.Дж.Джонсон, Дж.М.Кейнс, Ф.Кене, Ш.Ліндер, Р.Маскус, Т.Мен, А.Монкретьєн, Б.Олін, М.Портер, Дж.Робінсон, П.Самуельсон, Р.Стерн, Е.Хекшер, Х.Чинері та багатьох інших. Однак вагомі досягнення західної теоретичної думки та численні прикладні доробки далеко не завжди корелюють із специфікою сучасного періоду. В цьому зв’язку гостро зростає необхідність фундаментальних досліджень, спрямованих на подальший розвиток теорії регуляторної політики в сфері зовнішньоторговельних відносин та орієнтованих на сучасні потреби інтеграції України до світового торговельного простору.

Проблема становлення національної регуляторної моделі зовнішньоторговельної  діяльності у процесі приєднання до СОТ постала першочерговою в українській економічній науці. Зокрема, їй присвятили свої праці такі вітчизняні вчені як О.Білорус, В.Будкін, І.Бураковський, В.Геєць, А.Гончарук, Я.Жаліло, А.Кредісов, Д.Лук’яненко, В.Новицький, Ю.Пахомов, А.Поручник, А.Рум’янцев, В.Сіденко, А.Філіпенко, В. Хорошковський, Т.Циганкова та багато інших.

Разом із тим в умовах світової фінансової кризи недостатньо уваги  приділяється дослідженням та оцінкам  позитивного та негативного впливу членства України в СОТ на її макро- та мікроекономічну динаміку, обґрунтуванню необхідності та виявленню проблем адаптаційного періоду й шляхів їх вирішення. Це і визначило структуру курсової роботи.

Метою даної роботи є характеристика ролі та місця СОТ у лібералізації світової торгівлі, а також - регулятивних заходів у процесі інтеграції України в міжнародний торговельно-економічний простір, інституалізований в межах СОТ.

Реалізація поставленої у курсовій роботі мети обумовила розгляд й  вирішення таких завдань:

• дослідити процес лібералізації міжнародної торгівлі в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі й Світової організації торгівлі;
• дати оцінку регулятивних зовнішньоторговельних заходів у сфері експорту та імпорту в Україні;
• з’ясувати мотивацію та логіку входження в СОТ держав, які здобули членство в Організації останніми роками;
• проаналізувати можливі позитивні та негативні наслідки для економіки України вступу до СОТ;

Предметом дослідження є система регулювання зовнішньоторговельних відносин, її якісні характеристики та сучасні особливості з огляду на умови і особливості процесу приєднання України до СОТ.

Об’єктом дослідження є сфера торговельної взаємодії національних економік у межах СОТ й зовнішньоторговельні дво- та багатосторонні відносини України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети автором було використано історико-логічний, системний підхід до аналізу економічних процесів та зв’язків. Дослідження базується на використанні методів статистичного, порівняльного, факторного та структурного аналізу. Використано коло вітчизняних та зарубіжних монографічних досліджень, офіційні матеріали Світової організації торгівлі, відповідні нормативно-правові документи України, експертні оцінки відомих фахівців у галузі сучасної регулятивної політики зовнішньоторговельної діяльності.

Структура курсової роботи включає вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел та додатки.

Розділ 1. Загальна характеристика регулювання торгової політики

1.1. Регулювання міжнародної торгівлі  та місце СОТ в ньому

В післявоєнний період торгова  політика держав відрізнялась розвитком  двох тенденцій: протекціонізму та лібералізації, яку ми розглядаємо як форму співробітництва  в міжнародній торгівлі, спрямовану на послаблення обмежень зовнішньоторговельного обміну, ліквідацію перешкод на його шляху. Лібералізація зовнішньої торгівлі розглядається багатьма авторами як шлях до розширення міжнародного товарообороту, створення в країні режиму "відкритої економіки".

Необхідно мати на увазі, що поняття "відкритість економіки" ширше тези "вільна торгівля", як торгівлі товарами, що включає в себе вільний рух факторів виробництва, інформації, взаємообмін національних валют. Під відкритістю економіки слід розуміти антипод автаркії, економіки самозабезпеченості, опори на власні сили. "Відкриття" економіки - це її інтеграція в систему міжнародних відносин, лібералізація всіх форм зовнішньоекономічної діяльності. Становлення відкритої економіки - це об’єктивна тенденція світового розвитку.

Перевагами відкритої  економіки є:

• поглиблення спеціалізації і кооперації виробництва;
• раціональний розподіл ресурсів в залежності від ступеню ефективності;
• розповсюдження світового досвіду через систему міжнародних економічних відносин;
• зростання конкуренції між вітчизняними виробниками, що стимулюється конкуренцією на світовому ринку.

Разом з тим слід підкреслити, що відкрита економіка не є синонімом  безконтрольності та вседозволеності  в зовнішньоекономічних зв’язках держави, не прозорість її кордонів. Вона вимагає  суттєвого втручання держави  при формуванні механізму її здійснення, щоб забезпечити розумну доступність внутрішнього ринку для притоку іноземного капіталу, товарів, інформації, робочої сили. Принцип розумності особливо важливий, тому що "вільна торгівля", "відкритість економіки" часто використовується як зброя домінуючої економіки проти менш розвинутих країн. В зв’язку з цим слід звернути увагу на дуже відверте визначення "відкритості" економіки, яке дає французький економіст Мішель Пебро: "Відкритість, свобода торгівлі - це найбільш сприятливе правило гри для лідируючої економіки". Переваги лідируючої економіки були використані Сполученими Штатами, які ще під час другої світової війни, використовуючи різку зміну балансу сил на їх користь, стали ініціаторами майбутньої торгової політики, в основу якої була покладена післявоєнна лібералізація зовнішньої торгівлі.

Однак, зміни соціально-економічної  ситуації в повоєнному світі привели  до того, що теза про відкритість  економіки, свободу торгівлі втратила однобоку, корисливу направленість  інтересів американського експансіонізму і набула об’єктивного, обумовленого діями глибинних факторів процесу, в основі якого лежить інтернаціоналізація світогосподарських зв’язків в умовах науково-технічної революції, зростання ролі зовнішньоекономічної сфери і міжнародного обміну як зовнішнього фактору розвитку продуктивних сил.

Тенденція до лібералізації п’ятдесятих і шістдесятих років приймала форму зменшення величини мита, скорочення використання валютних і кількісних обмежень. Якщо в середині п’ятдесятих років середня величина мита в європейських країнах і США була 30-40 %, то в сімдесятих роках вона зменшилася до 7-10 %, а зараз коливається десь в межах 3-5 %. Результатом цього була значна інтенсифікація всіх форм зовнішньоекономічних зв’язків, в тому числі, міжнародної торгівлі. Так, якщо за 40 років до другої світової війни об’єм міжнародної торгівлі зріс трохи більше ніж в 2 рази, то за 50 років після війни - більше ніж в 30 разів [24, c. 69].

Необхідно зазначити, що зниження рівня  мита зовсім не означає, що країни відкрили свої торговельні кордони, так як при певних умовах, про які мова йтиме згодом, і низьке мито може бути суттєвим бар'єром. Разом з тим на деякі товари встановлюється високе мито. Так, наприклад, американські мита в цілому невеликі, однак в США зберігаються дуже високі мита на окремі вироби і кількісні обмеження (квоти) на невеликий, але дуже важливий перелік товарів: м’ясо-молочні продукти, тютюн, фруктові соки, мотоцикли та інше - об’єкти серйозних обмежень. Крім того, до додаткового захисту в останні роки вдавались взуттєва промисловість, станкобудування, мідеплавильна промисловість, кораблебудування, виноробство, виробники біжутерії та ін. [24, c. 69].

Світова організація  торгівлі — COT, (World Trade Organization, WTO) вже зараз набула глобального характеру і на фоні глобалізаційних процесів виступає як одна з найвпливовіших рушійних сил розвитку світового господарства. Історія створення COT, процеси її становлення, розширення не є простими та однозначними.

Приєднання до COT, участь у її діяльності вимагають від будь-якої держави проведення усвідомленого курсу на лібералізацію національної економіки та внутрішнього ринку в обмін на торговельні преференції і гарантований захист економічних прав у рамках загальновизнаних у світі правил і регулятивних механізмів.

Про привабливість такого "обміну" свідчить поступове розширення членства в COT: зі 112 членів на початку створення до 153 – у 2008 (рис.1.1.).

Рис.1.1. Динаміка інтенсивності вступу до СОТ країн-членів,

1995-2008 рр. [52]

Після приєднання до неї  Китаю, в перспективі – Росії та інших країн, що зараз ведуть переговори про вступ, у рамках COT контролюватиметься практично весь світовий ринок товарів і послуг.

COT є результатом тривалого становлення й розвитку на основі багатосторонніх домовленостей системи глобальних правил міжнародної торгівлі, спрямованих на створення якомога більш вільного, передбачуваного і прийнятного для учасників середовища, в якому здійснюються міжнародні економічні зв'язки, її попередницею була Конференція ООН з торгівлі та зайнятості, яка в 1947р. затвердила Генеральну угоду з тарифів і торгівлі — ГАТТ, (General Agreement on Tariffs and Trade, GATT).

Створення в 1947 р. багатосторонньої міжнародної торговельної системи в рамках ГАТТ було безпосередньою відповіддю на виклики, що поставила перед світовою економікою Велика депресія — системна економічна криза 1930-х років. Першою реакцією на ці виклики були спроби країн захистити себе від зовнішнього впливу за рахунок посилення протекціонізму, певного згортання міжнародних торговельних зв'язків. Однак, ці заходи лише поглибили руйнівні наслідки Великої депресії і виявили тим самим гостру необхідність зменшення бар'єрів у торгівлі та створення міжнародної системи ЇЇ регулювання. Закічення Другої світової війни та зміни в світових політичній і економічній системах зумовили прискорення цих процесів.

Починаючи з 1946 р. в рамках діяльності Підготовчого комітету Конференції ООН з торгівлі та зайнятості була здійснена спроба зі створення Міжнародної організації торговлі — третьої в системі організацій так званих Бретгон-Вудських домовленостей (поряд з Міжнародним валютним фондом і Світовим банком). На згаданій Конференції ООН 1947р. був затверджений Статут цієї організації, який, однак не був ратифікований окремими країнами (передусім США). Але пакет торговельних правил, що містився в проекті Статуту, став основою для укладання 23 країнами Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

За більш ніж 50-річний період існування системи багатостороннього регулювання вона пройшла досить складний, але в цілому позитивний шлях, основними віхами якого були періодичні раунди багатосторонніх торговельних переговорів. За всю історію ГАТТ було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів.

30 жовтня 1947р. в рамках  другої сесії Підготовчого комітету Конференції ООН з торгівлі та зайнятості представники 23 країн підписали Протокол про тимчасове застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Предметом угоди є тарифи. Вона мала діяти, починаючи з 1 січня 1948р. до набуття чинності Статутом Міжнародної організації торговлі.

Проект Статуту Міжнародної  торговельної організації передбачав надто великий для того часу обсяг  повноважень, що виходили за межі власне торгівлі та включали правила щодо зайнятості, товарні угоди, питання обмежувальної ділової практики, міжнародних інвестицій і послуг.

Угода охопила 45 тис. тарифних поступок, що розповсюджувалися на торгівлю обсягом $10 млрд., або приблизно 1/5 світової торгівлі.

В березні 1948р. в Гавані (Куба) на Конференції ООН з питань торгівлі та зайнятості відбулася перша офіційна зустріч 23 країн-засновшщь ГАТТ.

Це було першою невдалою спробою створити Міжнародну організацію  торгівлі. Після нера-тифікації її Статуту чинною залишилася Генеральна угода з тарифів і торгівлі.

Протягом 1949-1961рр. проведені  чотири раунди переговорів з розв'язання питань про зниження митних тарифів. Узгоджені певні взаємні поступки учасників з цього питання  та розглянуті заходи, що стосувалися  скорочення та регулювання нетарифних бар'єрів у торгівлі.

Протягом 1964-1971рр. відбувся шостий раунд переговорів (так званий Кеннеді-раунд). У його рамках за участю 62 країн укладена Угода з антидемпінгових заходів (GATT Anti-Dumping Agreement). Крім того, були досягнуті домовленості про зниження тарифів на промислові товари (до 1971р. в середньому на 35%).

У 1973-1979рр. на сьомому (так  званому Токійському) раунді були укладені 12 угод (кодексів) і домовленостей, що регулюють:

- субсидії та компенсаційні  заходи (інтерпретація статтей VI, XVI та XXIII ГАТТ);

- технічні бар'єри  в торгівлі (інколи називається  "Кодекс стандартів", (Standards Code),

- процедури імпортного  ліцензування; державні закупівлі;

- митну оцінку імпорту  (інтерпретація статті VII ГАТТ);

- антидемпінгові заходи (інтерпретація статті VI ГАТТ, що замінила антидемпінгову Угоду, укладену на Кеннеді-раунді).

За участю 102 країн  пройшли переговори стосовно тарифів, нетарифних обмежень торгівлі (субсидій і ліцензування). Завдяки укладанню так званих "рамкових угод" протягом наступних восьми років (з 1980р.) рівень імпортних тарифів для дев'яти основних ринків промислових товарів у середньому був знижений на третину: середній рівень тарифу на промислові товари досяг 4,7%.

Говорячи про розвиток сучасної системи світової торгівлі, дослідники сходяться на думці, що перш за все ми повинні розглядати феномен 

світогосподарської коеволюції, тобто процес конституювання єдності світу, який охоплює три великі періоди, що відповідають трьом епохам у розвитку людських цивілізацій: аграрної, індустріальної та постіндустріальної (ноосферно-космічної). На нинішньому етапі формується економічний базис єдиної світової цивілізації. Матеріальні підвалини цього всесвітньо-історичного процесу створюються у сфері виробництва, в умовах і формах економічного життя людства.

Головною тенденцією [30, c. 83] зближення економічних форм життя народів і держав є зростаючий фактор сучасних продуктивних сил, що зумовлюють організаційно-господарські способи функціонування економік різних країн. Глибинною основою розглядуваного процесу виступає власність на засоби виробництва. В наш час відбувається її всебічна соціалізація, з одного боку, з іншого - дематеріалізація на базі інформатизації, інтелектуалізації виробництва. І соціалізація, і дематеріалізація, хоч і різною мірою, охоплюють усі країни світу. Здійснюється також поступове структурне зближення національних господарств і за найважливішими загальноекономічними пропорціями, адаптуються їхні галузеві та міжгалузеві структури. Відбувається процес зближення структури зайнятого населення, його професійно-освітнього складу тощо. Позитивні зрушення торкаються і господарських механізмів окремих країн. Проте, звичайно ж, мова не може йти про якусь уніфікацію у всесвітньому масштабі.

1.2. Принципи та функції СОТ,  характеристика її основної діяльності

Протягом 1986-1994рр. відбувся восьмий (у рамках ГАТТ) Уругвайський раунд переговорів. Переговори за участю 123 країн велися стосовно 15 ключових питань, що охоплювали тарифи, нетарифні обмеження торгівлі, субсидії, антидемпінгові заходи, перегляд окремих статтей ГАТТ, кодексів Токійського раунду, торгівлю текстильними товарами та одягом, сільськогосподарськими продуктами, тропічними продуктами, продуктами переробки природних ресурсів.

Значна увага приділялася:

- створенню багатостороннього  правового поля у сферах торгівлі  послугами, захисту пов'язаних  з торгівлею прав інтелектуальної власності, інвестиційних заходів;

- зміцненню багатосторонніх  домовленостей в торгівлі сільськогосподарськими  товарами, текстилем та одягом.

Під час переговорів  були закладені засади та розпочате  створення міцнішої та чіткішої правової бази стосовно міжнародної торгівлі, включаючи більш ефективний і надійний механізм урегулювання спорів. Певна увага була приділена значно ширшому залученню до багатосторонніх зобов'язань країн, що розвиваються (особливо, найменш розвинутих), та країн з перехідною економікою з наданням їм відповідних диференційованих пільг у процесі адаптації до багатосторонніх правил.

За результатами Уругвайського  раунду переговорів відсоток зв'язаних зобов'язаннями тарифних позицій по промислових товарах (виключаючи нафту) підвищився:

- для розвинутих країн  — з 78% до 99%;

- для країн, що розвиваються  — з 22% до 72%;

-  для країн з  перехідною економікою — з  73% до 98%.

Аналогічне зростання  для сільськогосподарських товарів  склало:

-  для розвинутих  країн — з 58% до 100%;

-  для країн, що  розвиваються — з 18% до 100%;

-  для країн з  перехідною економікою — з  51% до 100%.

Скорочення середньозважених імпортних  тарифів у торгівлі товарами склало:

- в розвинутих країнах — 40% (з 6,2% до 3,7%);

- в країнах, що розвиваються — 28%.

Найбільше зниження тарифів було забезпечене  стосовно деревини, паперу та меблів (69%), металів (59%), неелектричного обладнання (58%).

Головним результатом Уругвайського  раунду стало прийняття 15 квітня 1994 р. Марракеської угоди (м. Марракеш, Марокко) про заснування COT, яка набула чинності з 1 січня 1995р. Створена за результатами Уругвайського раунду переговорів Світова організація торгівлі не тільки інкорпорувала в себе всю систему угод ГАТТ, але й істотно їх розвиває, дедалі більше прокладаючи шлях до лібералізації торгівлі та формування справді глобальної системи економічного регулювання.

Зі 128 учасників ГАТТ Угоду про  заснування COT 76 ратифікували до 1 січня 1995 р. і 36 — протягом 1995 р. Решта 16 учасників ГАТТ приєдналися до COT пізніше без додаткових процедур вступу. Ще 16 країн набули членства в COT за загально прийнятим механізмом. Таким чином, станом на лютий 2008 р. COT налічує 153 члени, на які припадає понад 95% світової торгівлі, майже 85% світового валового внутрішнього продукту та понад 85% населення світу.

Глобалізація дедалі наочніше демонструє взаємозалежність країн світу, тож економічне розшарування на багаті та бідні країни перешкоджає світовій торгівлі. Збалансованість розвитку глобальної торговельно-економічної системи великою мірою залежить від зменшення розриву в рівнях розвитку різних країн і від розробки ефективного механізму допомоги нерозвинутим країнам. Новий раунд багатосторонніх переговорів у рамках СОТ (так званий Раунд Розвитку), початок якому поклала Декларація Четвертої конференції міністрів у м. Доха в Катарі наприкінці 2001 року, охоплює низку питань, спрямованих на подальше реформування, лібералізацію і гуманізацію світової торгівлі, особливо в сфері регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією. Адже експортні субсидії й інші заходи внутрішньої підтримки, що використовуються переважно розвинутими країнами, спотворено впливають на торгівлю та руйнують ринки країн, що розвиваються, знижуючи рівні світових цін на сільськогосподарські товари, унеможливлюючи конкуренцію з боку місцевих фермерів і провокуючи виробництво, яке економічно й екологічно необґрунтоване.

Одне з провідних місць серед документів СОТ займають Угода про сільське господарство та індивідуальні зобов'язання, взяті різними країнами в цій галузі. В рамках організації базовими документами з сільського господарства також є Угода про санітарні та фітосанітарні стандарти і Угода про технічні бар'єри.

Угода про сільське господарство започаткувала  програму поступового реформування торгівлі  сільськогосподарською  продукцією. Метою  програми  є створення "справедливої і ринково орієнтованої системи торгівлі сільськогосподарською продукцією".

Для гарантії того, що вигоди від проведення програми реформ будуть рівномірно розподілені  між усіма країнами-членами, Угодою передбачено, що взяті ними (країнами) зобов'язання мають враховувати:

- не зв'язані з торгівлею міркування, включаючи продовольчу безпеку та необхідність охорони довкілля;

- необхідність поширити спеціальний  і диференційований режим на  країни, що розвиваються;

- можливі негативні наслідки, до  яких могло призвести виконання  програми реформ, для менш розвинутих країн, які є нетто-імпортерами продовольства.

Сукупний внесок цих країн у  світовий експорт сільськогосподарської  продукції — 24,5 %.

Таблиця 1.1.

Кернська група та провідні економіки, частка у світовому експорті сільськогосподарської продукції, 2007

Джерело: Офіційний сайт Кернської групи — http://www.cairnsgroup.org

Ще однією групою, яка  виступає за більшу лібералізацію торгівлі сільськогосподарською продукцією, є Група 22 (G22) — вона складається з 22 країн, що розвиваються, серед яких найпомітнішу позицію посідають Бразилія та Індія. Також до групи входять такі країни, як Китай, Єгипет, Пакистан, Аргентина, Мексика, Венесуела, Чилі, Уругвай, Куба, Парагвай, Болівія, Таїланд, Індонезія, Філіппіни, Танзанія, ПАР, Зімбабве, Нігерія. Коаліція сформувалася під час міністерської конференції у Канкуні в 2003 році. Ця група підтримує скасування субсидій у сільському господарстві, але вимагає пільгового ставлення до країн, що розвиваються, та найменш розвинутих країн. Так, вони розробили спеціальну формулу скорочення державної підтримки сільськогосподарського виробництва. Відповідно до неї, країни, які надають підтримку в загальному розмірі понад 60 млрд. дол. США, мають скоротити її на 80 %, країни із загальною сумою підтримки від 10 до 60 млрд. — на 75 %, та із сумою до 10 млрд. — на 70 %. Також, країни, які входять до групи G22, запропонували диференційований підхід до скорочення СВП за заходами «жовтої скриньки». Їхні вимоги можна зобразити у вигляді табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

Запропоноване скорочення СВП [58]

Також слід відзначити й  інші неформальні угруповання в  рамках СОТ, які хоча й не вирішують  питаннями, пов’язаними із сільським господарством, проте відіграють досить помітну роль у проведенні багатосторонніх переговорів, зокрема й з питань, які стосуються аграрного сектора. Серед них потрібно відзначити такі: — «П’ятірка зацікавлених сторін» (FIPs — Five Interested Parties): США, ЄС, Індія, Бразилія та Австралія; — «Квадро» — традиційна група чотирьох найбільше розвинутих країн: США, ЄС, Канада, Японія; — «Нове квадро» (New Quad) — США, ЄС, Індія та Бразилія; — «Група десяти» (G-10): Японія, Швейцарія, Південна Корея, Болгарія, Ізраїль, Ісландія, Норвегія, Китайський Тайпей, Маврикій, Ліхтенштейн. За ініціативою цієї групи до переговорів із сільського господарства було включено «неторгові аспекти» сільського господарства — такі, як охорона навколишнього середовища, ландшафтів, традиційного середовища проживання селян. Активність даних груп є різною, проте, оскільки їх вплив на загальне функціонування СОТ є досить помітним, доцільним є спостереження за їхнього діяльністю та прогнозування їхньої можливої реакції на ініціативи різних країн та угруповань.

Сучасні механізми багатостороннього  регулювання, що створюють засади діяльності COT, базуються на системі угод Уругвайського раунду переговорів ГАТТ, розвинутих і доповнених подальшими домовленостями, прийнятими на Конференціях міністрів країн-членів COT.

Слід відзначити, що завершення Уругвайського раунду ГАТТ та початок діяльності COT призвели до значного розширення сфери регулювання економічних відносин за рахунок впровадження багатосторонніх норм, насамперед, до наступного:

- виходу за рамки  власне відносин торгівлі товарами та поширення регулювання на суміжні сфери — інвестиційні заходи та відносини інтелектуальної власності;

- поширення регулювання  на раніше неврегульовані або  слабо врегульовані сфери торговельного обміну: торгівлю послугами, сільськогосподарськими товарами, текстильними виробами та одягом;

- пріоритетного розвитку  лібералізації торговельних відносин і встановлення міжнародних норм регулювання у сферах, що визначають майбутнє світової економіки, включаючи лібералізацію обміну в галузі базових телекомунікацій, фармацевтичних препаратів, початок створення погоджених умов для розвитку електронної торгівлі тощо;