Особливості впливу на індивідуальну та масову свідомість

міністерство праці та соціальної політики україни

Кафедра психології

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ НА ІНДИВІДУАЛЬНУ  ТА МАСОВУ СВІДОМІСТЬ

                                                               Курсова робота

                                                               студентки IІІ курсу

                                                               факультету соціальних комунікацій

                                                               спеціальності психологія

Зміст

Вступ

 Процес глобалізації, який охоплює економічну, політичну, соціальну та духовну сфери життя соціуму, дедалі помітніше й інтенсивніше впливає на суспільство загалом та на рівень свідомості людей зокрема.

Зміна соціальних цінностей  у суспільній свідомості відбувається поступово й нерівномірно в різних групах людей. Останні десятиліття в людській цивілізації на перше місце стали висуватися цінності виживання й розвитку як усього людства, так і кожної людини окремо. Ми живемо в епоху, коли в суспільстві та в свідомості українців відбуваються радикальні перетворення. Багато моральних цінностей, що здійснили значний вплив на формування свідомості декількох поколінь людей, сьогодні піддаються переосмисленню та переоцінці. Зокрема, спостерігається зміна уявлень про етичну цінність та психологічний зміст людської поведінки. Складна соціально-політична й економічна ситуація 90-х років ХХ століття породила могутні соціальні й соціально-психологічні чинники дестабілізації свідомості. У масовій свідомості відбувається зміна уявлень про межі припустимого у соціальній поведінці, про правила і норми поведінки в суспільстві (В.В. Знаков) [9,с.26].

Для масової свідомості стало очевидним і незаперечним фактом, що подальший рух суспільства  вперед неможливий без якісно нового рівня політичної, економічної, правової й екологічної культури, що ця культура повинна пронизувати свідомість людей. За ствердженням Ю.Г. Волкова, масова свідомість у цілому наближається до визнання того, що суспільство в сучасних умовах позбавлене перспективи розвитку без різкого стрибка в масовому прилученні до світового рівня моральної й науково-інформаційної культури [33,с.214].

Роль науково-технічного прогресу у формуванні психіки людини представлена дослідженнями електронних  засобів масової інформації в  детермінації їх впливу на свідомість дитини (А.Біляєва, К.Левін, О.Тихомиров та ін.). Взаємодію між людиною і телебаченням досліджували Е.Дугін, С.Капіца, В.Вікторов, Л.Ніколаєв, І.Лукшин, Ю.Шеркович та ін. Дослідники зробили вагомий внесок у формування теоретичної та методологічної бази для дослідження системи впливу на масову свідомість. Серед них В.Амелін, В.Бебик, К.Гаджиєв, Є.Доценко, С.Кара-Мурза, В.Королько, Г.Почепцов, А.Цуладзе та інші. Проблему впливу на індивідуальну свідомість особистості досліджували відомі зарубіжні та вітчизняні вчені, серед яких: С.В. Беденко, А.А. Бодалев, С.Л. Братченко, І.С. Булах, Е.Л. Доценко, О.І. Дудник, А.Л. Журавльов, В.В. Знаков, Д.М. Мартін, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.Н. Панкратов, В.М. Погольша, Е.В. Сидоренко, В.О. Татенко, М.В. Федоров, В.П. Шейнов, Е. Шостром та інші.

Проте питання розгляду психологічних аспектів впливу на індивідуальну  та масову свідомість вивчене недостатньо  повно, що й обумовлює актуальність теми дослідження.

Об’єкт дослідження: процес впливу на формування індивідуальної та масової свідомості.

Предмет дослідження: психологічні особливості впливу на індивідуальну та масову свідомість.

Мета дослідження: на загальному методологічному рівні здійснити теоретичний аналіз особливостей психологічного впливу на індивідуальну та масову свідомість.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз психологічного впливу на індивідуальну та масову свідомість;
2. Вивчити особливості психологічного впливу на індивідуальну та масову свідомість різних вікових категорій населення;
3. Вказати психодіагностичні методики виявлення та уточнити емпіричні методи дослідження особливостей впливу на індивідуальну та масову свідомість;
4. Розглянути способи психологічного захисту від впливу на свідомість.

Розділ 1. Теоретичний аналіз впливу на індивідуальну та масову свідомість

1.1. Психологічна  сутність впливу та його механізми

При соціальній взаємодії  відбувається своєрідний процес, результатом  якого може стати зміна одним  індивідом поведінки, установок, намірів, уявлень іншого індивіда. Вплив може бути спрямованим (ставиться мета досягнення певного результату) і опосередкованим (відповідно).

В науковій літературі сутність психологічного впливу зводять до взаємного  обміну інформацією і взаємодії. При цьому в змістовому аспекті  психологічний, вплив може бути педагогічним, управлінським, ідеологічним тощо. Він здійснюється на різних рівнях психіки: на усвідомленому і неусвідомленому. В ролі суб'єкта психологічного впливу виступає індивід, котрий може виконувати ролі організатора, виконавця (комунікатора) й дослідника свого процесу впливу. Цей суб'єкт вивчає об'єкт і ситуацію, в якій здійснюється вплив. Він також обирає стратегію, тактику й засоби впливу, враховує сигнали про успішність-неуспішність впливу, котрі надходять від об'єкта. Врешті-решт суб'єкт організовує протидію об'єктові та ін. Стосовно об'єкта, то він, будучи активним елементом системи впливу, перероблює інформацію, яка йому пропонується, може не погоджуватися із суб'єктом, а також здійснювати контрвплив на комунікатора [17; 19].

За визначенням М.М. Філоненко, психологічний вплив – застосування у міжособистісній взаємодії винятково психологічних засобів з метою впливу на стан, думки, почуття, дії, іншої людини [35,с.116].

Е. Сидоренко розглядає  проблему психологічного впливу і з  позицій того, як впливати на інших людей і як протистояти їхнім діям. Так, автор зауважує, що різновидом психологічного впливу є психологічно конструктивний вплив, який має відповідати як мінімум трьом критеріям: 1) вплив не повинен руйнувати особистості індивідів, що беруть у ньому участь, і їхніх стосунків; 2) він має бути психологічно коректним; 3) йому слід задовольняти потреби обох сторін [31,с.6]. Таким трьом критеріям необхідно, щоб відповідало й психологічно конструктивне протистояння.

Стосовно особистого впливу, то вчені (В. Погольша та ін.) під ним розуміють певну властивість індивіда, особистісну якість, сутнісну силу людини, а саме її здатність впливати на іншу особу спонукальним, стримувальним, заспокійливим або ще якимось розвивальним способом, змінюючи при цьому не лише поведінку людини, але і її погляди, мотиви, свідомість і навіть характер. Вважається, що головним результатом і найвищою метою особистого впливу є зміна, що відбувається у свідомості й душі іншої людини, а не вигідні для того, хто здійснює вплив, зміни в діях. Тобто на розвивальному аспекті впливу акцент робиться для того, щоб чіткіше провести межу між особистим впливом, з одного боку, і тиском та маніпуляцією, з іншого. Якщо цілями впливу стають лише особистий успіх, особиста вигода й задоволення власних потреб, то це скоріше за все стане проявом «особистісного» впливу, а не «особистого» [19,с.45].

У дослідженні Л.Е. Орбан-Лембрик  розрізняється спрямований і неспрямований вплив. У першому випадку суб'єкт ставить перед собою завдання досягти певного результату від об'єкта впливу, що проявляється зазвичай у переконанні й навіюванні, а в другому – подібне завдання не ставиться, однак ефект впливу виникає, проявляючись передусім у дії зараження та наслідування [22, с.234].

Критерії ефективності впливу можуть бути стратегічними (відстроченими в перспективі, наприклад, світоглядними) і тактичними (проміжними), якими керується суб'єкт у процесі впливу на партнера (приміром, мовними висловленнями, мімікою та ін.). Як проміжні критерії ефективності міжособистісного впливу суб'єкт може використовувати зміну психофізіологічних, функціональних, паралінгвістичних, вербальних, проксемічних і поведінкових характеристик об'єкта. Використання критеріїв бажано здійснювати в системі, зіставляючи їх інтенсивність і частоту прояву [32,с.189].

Л.Е. Орбан-Лембрик вважає, що взаємодіючи, люди послуговуються різними  способами впливу на партнерів. Найпоширенішими  серед них є: переконання, зараження, навіювання, наслідування [23,с.243].

Переконання як спосіб психологічного впливу спрямоване на зняття своєрідних фільтрів на шляху інформації до свідомості й почуттів людини, воно використовується для того, щоб перетворити інформацію, яка повідомляється, в систему установок і принципів індивіда. За таких умов переконання веде до сприйняття і введення нових відомостей у систему поглядів людини, її світогляд. Цей спосіб впливу ґрунтується на свідомому ставленні індивіда до інформації, на її аналізі і оцінці. Його ефективність залежить від багатьох чинників, у тому числі від майстерності суб'єкта переконання. Комунікатор, висуваючи систему аргументів, повинен дотримуватися принаймні таких правил: аргументи мають бути логічними, правдивими, правдивість – очевидною, а їхня кількість – достатньою для доведення основної тези.

Зараження – психологічний вплив на особистість у процесі спілкування і взаємодії, який передає певні настрої, спонуки не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу [23,с.248]. Зараження належить до особливого способу психологічного впливу на особистість у процесі спілкування і взаємодії, який здійснюється не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу людини. Воно є одним з найдавніших способів інтеграції групової діяльності й характеризується стихійністю, оскільки виникає передусім у ситуаціях значного скупчення людей – на стадіонах, у концертних залах, на карнавалах, мітингах тощо [22,с.238].

Навіювання може бути одним із небезпечних інструментів маніпуляції поведінкою людини, оскільки діє на її свідомість і підсвідомість. Навіювання, або сугестія – процес впливу на психічну сферу людини, пов'язаний з істотним зниженням її критичності до інформації, що надходить, відсутністю прагнення перевірити її достовірність, необмеженою довірою до її джерел [23,с.250].

Основною характеристикою  навіювання вважають суттєве зниження критичності людини до інформації, яка до неї надходить, відсутність у індивіда прагнення перевірити її достовірність, необмежена довіра до її джерел. Саме ця довіра і є основою ефективності навіювання. Джерелом навіювання може бути людина, як знайома, так і зовсім незнайома, а також засоби масової інформації: преса, телебачення, радіо, відео, реклама та ін. Навіювання діє на свідомість і підсвідомість людини й саме через це воно може бути небезпечним інструментом маніпуляції поведінкою людини [22,с.240].

За визначенням Л.Е. Орбан-Лембрик, наслідування – це одна з наймасовіших форм поведінки людини у спілкуванні. Наслідування – процес орієнтації на певний приклад, взірець, повторення і відтворення однією людиною дій, вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, копіювання рис її характеру та стилю життя [23,с.252].

Наслідування – один із важливих механізмів соціалізації особистості, способів її навчання і виховання. Особливе значення воно має у розвитку дитини. Тому більшість науково-прикладних досліджень з цієї проблематики здійснюється в дитячій, віковій і педагогічній психології. У дорослої людини наслідування є побічним способом засвоєння навколишнього світу. її психологічні механізми наслідування значно складніші, ніж у дитини та підлітка, оскільки спрацьовує критичність особистості. Наслідування в дорослому віці є елементом навчання в певних видах професійної діяльності (спорт, мистецтво). Проте його не можна розглядати як односпрямований рух інформації, зразків поведінки від індуктора (комунікатора) до реципієнта. Завжди існує (іноді мінімальний) зворотний процес — від реципієнта до індуктора [23,с.252].

Найвідомішими методами психологічного впливу на людину дослідниця Х. Процак [28] вважає:

• Посилання на авторитет, дія якого ґрунтується на довірі громадян до певних авторитетних фігур, так званих лідерів громадської думки, якими зазвичай бувають відомі науковці, популярні співаки й актори, спортсмени, релігійні діячі;
• Посилання на анонімний авторитет. Широко використовуються лінгвістичні конструкції: «Більшість експертів зійшлися на думці…», «Джерело з найближчого оточення кандидата повідомило…». Посилання на неіснуючий авторитет додає інформації солідності та переконливості. При цьому джерело не відоме і відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть;
• Навішування ярликів. Ярлик – це елемент антиобразу кандидата, негативна характеристика, яка зазвичай не є правдою, однак активно «навішується» штабами суперників за допомогою інформаційних технологій і з часом вкорінюється в масовій свідомості;
• Технологія залякування. Згідно із дослідженнями Інституту соціальної психології в рекламі не повинно бути інформації, яка б несла страх. Також вона не повинна демонструвати переживання задоволення від чогось, порушувати логіку, просувати алогічні тексти, пропагувати неадекватну мотивацію до діяльності та успіху, створювати смисловий дисонанс між етнічно-культурними цінностями та пропагованими ідеями, порушувати ідентичність. Та якщо згадати рекламу, яку ми щодня чуємо та бачимо по телевізору, радіо, на вулицях, то зрозуміло, що це суцільна гра на людських емоціях, це підміна цінностей;
• Відволікання уваги, метод «копченого оселедця». Цей термін придумали політтехнологи, бо запах копченого оселедця збиває нюх собаки, а техніка застосовується для того, щоб відвернути увагу аудиторії від важливої, але непотрібної інформації з допомогою іншої інформації, поданої в максимально сенсаційній формі;
• «Нейролінгвістичне програмування», тобто управління людською свідомістю за допомогою лінгвістичних конструкцій, архетипів, візуальних зображень тощо. Засновниками НЛП вважаються американці Дж. Гріндер і Р.Бендлер, які знайшли взаємозв’язок між жестами, мімікою людини і структурою її мови [28, 36-38].

Таким чином, психологічний  вплив на свідомість людей є досить актуальним предметом дослідження соціальної психології, оскільки зачіпає не тільки особистість людини, яка піддається впливу ззовні, а й стосується масової свідомості – свідомості маси, натовпу, на яку здійснюють вплив джерела масової інформації, рекламні та політичні акції, оточуюче середовище, суспільство в решті-решт.

1.2. Індивідуальна  та масова свідомість як об’єкти психологічного впливу

Найбільш важливими  об'єктами інформаційно-психологічного захисту в сучасних умовах є індивідуальна і масова свідомість. Для особистості головними системотвірними якостями є цілісність (тенденція до стійкості) і розвиток (тенденція до зміни). При руйнуванні або перекручуванні цих якостей особистість перестає існувати як соціальний суб'єкт. Це означає, що будь-який інформаційно-психологічний вплив на особистість має оцінюватися з позиції збереження чи руйнування її як цілого.

Підсистема особистості «свідомість-самосвідомість» відображає її об’єктивний світ, індивідуальну свідомість. Свідомість, за визначенням М.Й. Варій, є здатністю людини до рефлексії, адекватного відображення навколишнього світу, подій, що відбуваються в ньому, своєї Батьківщини, обов’язку тощо, а також створення до них свого ставлення. Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає [4, с.112].

Свідомість не слід ототожнювати з усією психікою. Це особливий  психічний процес або їх сукупність. Свідомість – особливе утворення, що сформувалось під час суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, специфічна форма цілеспрямованого психічного відображення. Свідомість постає як знання про зовнішній і внутрішній світ, про самого себе. Однак свідомість не зводиться лише до знання, не тотожна йому. Свідомість виявляється не лише в узагальненому знанні навколишньої дійсності, а й у певному оцінному, теоретичному і практичному ставленні до неї. Тому іншою необхідною складовою свідомості є переживання людиною того, що для неї в навколишній дійсності є значущим [4, с.113].

За свідченням М.Й. Варій, характерними структурними компонентами свідомості є: знання про навколишній світ, природу, суспільство; виокремлення людиною себе в предметному світі як суб’єкта пізнання, розрізнення суб’єкта – «Я» та об’єкта – «не Я», протиставлення себе як особистості об’єктивному світу; цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, передбачення її результатів; ставлення до об’єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе. Ставлення особистості до свого оточення виявляється в оцінці предметів та явищ і здатності до критики своїх дій, в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова сфера [4,с. 114-115].

Завдяки свідомості та самосвідомості людина стає суб’єктом виховання, тобто самостійно і свідомо формулює мету виховання й досягає її. Рівень її розвитку й вияву в людини залежить від накопичених знань і виробленого світогляду, її ідейних і моральних переконань, ставлення до інших людей і до самої себе. Її характеризує активність. Під час відображення дійсності інформація, яку отримує людина, відображається не механічно, а свідомо перетворюється відповідно до мети, завдання та її досвіду.

Індивідуальна свідомість не існує окремо від масової, до якої вона входить. Масова (суспільна) свідомість формується насамперед у процесі історичного розвитку нації, народності, великої соціальної групи і потім уже внаслідок інформаційно-психологічного впливу. Проте інформаційно-психологічний вплив може істотно змінювати масову свідомість і поводження великих соціальних груп.

Працюючи над питанням масової свідомості, необхідно звернутися, перш за все, до визначення цього поняття. Найбільш типове та повне визначення подає А.А. Грицанов: «Масова свідомість – термін, що використовується для позначення шаблонної, деперсоналізованої свідомості рядових громадян розвинутого індустріального суспільства, що формується під впливом засобів масової інформації і стереотипів масової культури. Основні установки масової свідомості являють собою набір емоційно-образних суджень про реальність і конкретно-практичних моделей поведінки, історично передуючи появі розвинутих форм теоретичного знання [8,с.416].

Отже, носієм масової свідомості є суспільство, носієм індивідуальної свідомості – індивід. Як вказує Т.В.Горбач, специфіка масової свідомості виявляється в її соціально-психологічній природі, тобто в процесі відображення через внутрішній світ індивіда, включаючи його забобони, ціннісні настанови, життєві орієнтири [7,с.78].

У роботі Л.Й. Зубрицької зустрічаємо перелік характерних рис масової свідомості, серед яких відсутність критичності, тенденція до знеособлення, переваги чуттєвого над свідомим, зниження інтелектуальних характеристик та рівня відповідальності [14, с.94].

За свідченням М.В. Бутиріної, однією з активних форм вияву масової свідомості є громадська думка – стан масової свідомості з прихованим чи явним ставленням різних груп людей до подій і фактів дійсності [3].

Громадська думка регулює  поведінку індивідів, соціальних груп та інститутів, підтримує певні норми відносин між людьми. Вирок (присуд) громадської думки не можна оскаржити, від нього не можна ні відмахнутися, ні відкупитися. На цьому рівні, крім фактів і подій дійсності, каналів масової комунікації, форм індивідуального і колективного досвіду, джерелом громадської думки є також чутки – наслідок незадоволеної потреби людей в інформації, це альтернативна форма поширення повідомлень, вираження масових настроїв і думок. Вони ж і формують ці настрої та думки [36,с.117].

Регулятором масової  та індивідуальної поведінки є стереотип. Процес стереотипізації, безпосередньо пов'язаний із формуванням стереотипів масової свідомості, розгортається в масово-комунікативному просторі, що дає підстави розглядати його в рамках теорії масової комунікації. Зокрема, дослідження функціонального аспекту стереотипів може бути пов'язане із актуалізацією таких питань: вплив стереотипів масової свідомості на сприйняття подій та соціальних явищ, що чиниться як безпосередньо, так і опосередковано через дію ЗМК; соціальна самоідентифікація носіїв стереотипів та стереотипізована оцінка представників етнічних, релігійних, статусних та інших аутгруп; вплив стереотипів на поведінку як носія, так і об'єкта стереотипізації [3].

До форм масової свідомості належать релігійна, наукова і філософська, політична, правова, моральна, естетична свідомість. Всі форми масової свідомості діалектично єдині. Вони віддзеркалюють економічні формації і людство в цілому. Могутня перетворююча сила масової свідомості – джерело удосконалення масового буття, його еволюції та пріоритетів дії. Для кожної людини масова свідомість – фактор її становлення, розвитку та вдосконалення [36,с.117-118].

На думку А.Б. Немченко, В.О. Мажейка, одним із засобів психологічного впливу на індивідуальну та масову свідомість є імідж, який, крім того, виступає також і як психічний образ або соціально-психологічний стереотип. Так, автори стверджують, що «являючись феноменом індивідуального, групового або масової свідомості, імідж функціонує як образ-уявлення, в якому в складній взаємодії поєднуються зовнішні та внутрішні характеристики об'єкта» [2]. Тобто поняття «імідж» трактується науковцями як «образ», що підсумовує сукупність не тільки «матеріальних» («тих, що видно») характеристик об'єкта, але й «ідеальних» («тих, що можливо побачити») [21].

С.Т. Бойко вказує, що поряд з традиційними методами управління суспільством, колективами і окремими особами (адміністративно-організаційними, економічними, соціально-психологічними і правовими) все ширшого набуває значення метод централізованого впливу на широкі верстви населення – метод інформаційного управління, який здійснюється шляхом застосовування психологічного впливу на індивідуальну та масову свідомість. Одним із основних постулатів теорії управління є положення, згідно з яким еволюції у масовій свідомості досягнути набагато простіше, ніж здійснити революційні зміни [2].

У сучасних умовах спостерігається  активна розробка та впровадження новітніх форм, способів і технологій інформаційно-психологічного впливу на індивідуальну, групову та масову свідомість. До таких джерел, каналів і технологій впливу на свідомість, психологію та поведінку людини можна було б віднести: ЗМІ і спеціальні засоби інформаційно-пропагандистської спрямованості; глобальні комп'ютерні мережі та програмні засоби швидкого поширення в мережах інформаційних і пропагандистських матеріалів; засоби та технології, що нелегально модифікують інформаційне середовище, на підставі якої людина приймає рішення; засоби створення віртуальної реальності; чутки, міфи і легенди; засоби підпорогового семантичного впливу; засоби генерування акустичних та електромагнітних полів [25,с.7].

Джерелами загроз інформаційного простору є суперечності певних інтересів, системи  цінностей, цілей між особистістю  та суспільством, державою або наявністю в однієї зі сторін стосовно іншої домагань, претензій або інших спонукувань до конфлікту. Найнебезпечнішим джерелом загроз цим інтересам вважається суттєве розширення можливостей маніпулювання свідомістю людини через створення навколо неї індивідуального віртуального інформаційного простору, а також можливість використання технологій впливу на її психічну діяльність [11; 34].

Новітні інформаційні технології, сучасні  інформаційні й психологічні форми  та способи впливу на особу і суспільство  все більше й більше знаходять своє застосування не тільки в період підготовки й в ході бойових дій (операцій), а й стають невід'ємною частиною повсякденного життя. С.Г. Кара-Мурза у книзі «Маніпуляція свідомістю» вказує, що застосування сучасних технологій та засобів маніпулювання громадською думкою відбувається сьогодні повсякденно при використанні ЗМІ, у рекламній сфері, у діяльності різного виду екстрасенсів, магів, чаклунів тощо. Особливо воно активізується в переломні моменти розвитку держави, якими, наприклад, є передвиборчі кампанії [16,с.237].

Культ жорстокості, насильства, порнографії, що нині пропагується в засобах масової  інформації, особливо на телебаченні  і в комп'ютерних мережах, призводить до неусвідомленого бажання значної  частини населення, особливо підлітків і молоді пострадянських країн, наслідувати його, сприяє закріпленню подібних стереотипів поводження в їх власних звичках і способі життя, знижує рівень граничних обмежень і правових заборон, сприяє появі негативних норм поведінки в суспільстві, що водночас, відкриває шлях до втрати морально-ціннісних установок, до правопорушень [16; 25].

Однією з характерних тенденцій, яка склалася в сучасних умовах не тільки в Україні, а й у світі, є випереджальний розвиток форм, способів, технологій і методик впливу на свідомість (підсвідомість), й психічний стан людини в порівнянні з організацією протидії негативним, деструктивним психологічним впливам, інформаційно-психологічним захистом особистості і суспільства в цілому.

Йдеться про можливі деформації у системі масового інформування й поширення дезінформації, які ведуть до потенційних порушень суспільної стабільності, про завдання шкоди здоров'ю і життю громадян унаслідок пропаганди чи агітації, що збуджують соціальну, расову, національну чи релігійну ненависть і ворожнечу, про діяльність тоталітарних сект, що пропагують насильство й жорстокість. Ці впливи, усвідомлені чи неусвідомлені, як показує життя, можуть призводити й призводять до серйозних порушень психічного й фізичного здоров'я, відхилення від норм поведінки, до зростання ризикованих соціальних й особистісних ситуацій [25,с.8].

У сучасних умовах посилення інформаційно-психологічного впливу на окрему особу як суб'єкт  політичного життя, носія певного  світогляду, що має виражені правосвідомість  і менталітет, духовні ідеали й ціннісні установки формування довіри до себе, — одне з основних політичних завдань влади. Неадекватна суспільним (з огляду влади) інтересам поведінка громадянина може сприйматися як гостра форма політичного екстремізму, яка загрожує самому існуванню політичної системи, або як форма політичної байдужості, що не менше руйнує основи громадського життя.

Водночас особистість (її психіка  та свідомість), піддається різного  роду маніпуляційним впливам, інформаційними за своєю природою, результати яких можуть прямо загрожувати її фізичному чи психічному здоров'ю. Саме такі впливи часто протягом багатьох років формують морально-психологічну атмосферу в окремих прошарках суспільства, підживлюють кримінальне середовище і сприяють зростанню психічних захворювань у суспільстві. Проповідництво деструктивних релігійних вчень, поширення містичних й езотеричних знань і практик, магії, шаманство тощо можуть бути прикладом таких впливів, що призводять до соціальної особистісної дезадаптації, а в ряді випадків — до руйнування психіки людини.

Серйозну небезпеку  для особистості викликає поширення  за допомогою мережі Інтернет насамперед порнографії, непристойної інформації, що ображає суспільну мораль, порушує  сформовані в суспільстві стандарти  моралі. Сервери з такою інформацією часто відвідують діти й підлітки. Хоча й вважається, що за допомогою Інтернету гарантується більша конфіденційність й анонімність, ніж при відвідуванні кінотеатрів або магазинів з відкритою чи підпільною порнолітературою й відеофільмами [25, с.8-9].

В умовах ринкових відносин реклама як вид інформації перестає бути суто економічним атрибутом  і стає своєрідним елементом масової  культури. У цьому зв’язку дослідження  психологічних механізмів впливу реклами, умов підвищення її ефективності, а  також вимог психогігієни й психопрофілактики щодо цього не необразливого виду інформаційного забезпечення дуже цікавить дослідників. Основним джерелом стала монографія доктора психологічних наук, професора, засновника першої в Росії асоціації для психологічних досліджень у рекламі  А.І. Лебедєва-Любимова «Психологія реклами» (2006 р.), далі – книга німецького психолога Клауса Мозера «Психологія маркетингу й реклами» (2004 р.). Більшість дослідників реклами стверджує, що, впливаючи на свідомість чи підсвідомість людей, комерційна реклама спроможна прямо створювати потреби в  товарах та послугах, що рекламуються штучно. Проблема психологічних впливів реклами актуальна  тому, що вона пов’язана із цілим рядом моментів етичного характеру. Адже будь-який вплив змінює свідомість людини, може перешкоджати волі вибору. Х. Процак вказує на такі методи психологічного впливу: вселяння, гіпноз, нейролінгвістичне програмування, «25-й кадр» [28,с.40].

Відомо, що рекламу товарів  часто навмисне роблять агресивною, для більшої фіксації у пам’яті споживача. Дослідниця О. Заярна виділяє чотири рівні оперування аудиторією за допомогою повідомлень (будь-яка реклама за своєю суттю є повідомленням): 1) інформація; 2) інформація + задана емоція (оцінка); 3) інформація + задана оцінка + готовність до дії; 4) бездумна готовність до дії. Усі рекламні та пропагандистські повідомлення спрямовані діяти на третьому та четвертому рівнях. Комунікатор не прагне змусити людину свідомо аналізувати, а намагається апелювати до підсвідомості людини і викликати реакцію на емоційному рівні [12,с.29].