Особливості відтворення еліптичних конструкцій при перекладі англомовної прози українською мовою

Особливості відтворення  еліптичних конструкцій при перекладі  англомовної прози українською  мовою

                                               ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………..2

РОЗДІ I. Визначення поняття «еліпсис» та його класифікації……………4

1. Види еліптичних конструкцій…………………………………………4
2. Концепції щодо класифікації англійського еліпсиса…………..........7

Висновки до розділу I………………………………………………………10

РОЗДІЛ II. Переклад еліптичних конструкцій з огляду на стилістичні особливості англійської та української мов………………………………..11

2.1. Стилістичні особливості та трансформації при перекладі еліптичних конструкцій……………………………………………………………………11

2.2. Особливості відтворення еліптичних конструкцій на українську мову…………………………………………………………………………….20

Висновки до розділу II………………………………………………………23

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………24

SUMMARY……………………………………………………………………25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….26

                                                    ВСТУП

Головна сфера вживання еліптичних конструкцій – діалог: саме в репліках діалогу частина речення  як правило опускається, оскільки вона або вже ясна з попередньої репліки, що належить співрозмовникові, або в тому випадку, коли частину речення можна легко вилучити, якщо вона не є суттєво важливою. Проблема полягає в тому, що без контексту зрозуміти зміст еліптичних конструкцій буває складно, іноді й зовсім неможливо. Існують характерні для певної мови особливості, на підставі яких будується діалогічна єдність, побудові якої супроводжують правильне й доречне вживання конструкцій з використанням еліптичних речень – конструкції, які використовуються в українській мові, часто виявляються неправильно вжиті в англійській мові. При перекладі постійно виникають втрати, спотворення або додавання інформації, що обумовлено відмінностями між мовами. 
Еліптичні речення і конструкції вживаються не лише в діалозі, діалогічній єдності, вони можуть зустрічатися і в описах-ремарках до п'єс, в складних реченнях, а також в заголовках газет.

Актуальність  теми полягає у необхідності вивчення особливостей відтворення еліптичних конструкцій при перекладі англомовної прози українською мовою, що слугуватиме удосконаленню самої технології перекладу художніх текстів.                                                                                            

Об’єктом дослідження є еліптичні конструкції, вжиті в англомовній прозі, та їхні переклади українською мовою.

Предмет дослідження становлять прийоми перекладу англійських еліптичних речень українською мовою на матеріалі англійської прози.

Мета даної роботи полягає у визначенні прийомів перекладу еліптичних конструкцій на основі роману Джерома Селінджера «Над прірвою в житі»                                                                                       

Для досягнення поставленої  мети у роботі вирішуються такі завдання:

• розглянути поняття еліпсиса і види еліптичних конструкцій;
• описати концепції щодо класифікації англійського еліпсиса;
• визначити місце еліптичних речень у складі сучасної англійської мови;
• проаналізувати стилістичні особливості перекладу еліптичних конструкцій;
• описати відтворення еліптичних конструкцій;
• зробити аналіз перекладу еліптичних конструкцій на матеріалі роману

Дж. Селінджера «Над прірвою в житті».

Матеріалом дослідження  слугував роман Дж. Селінджера «Над прірвою в житті» та його переклад українською мовою, виконаний             О.П. Логвиненко.

У роботі були використані  такі методи дослідження: дедуктивний, зіставний, систематизації, узагальнення, порівняльний аналіз тексту оригіналу і тексту перекладу роману «Над прірвою в житі» українською мовою.

У даній роботі представлені точки зору таких лінгвістів та мовознавців,               Я.І. Рецкер, В.Н. Коміссаров, Ш. Баллі, Н.М. Васильєва, В.Н. Ярцева,               В.Г. Адмоні, Л.С.Бархударов, М.Я. Блох, Ю.М. Скрєбньов, Н.П. Карпов,           Л.К. Латишев.                                                                                                                                  

 Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, де у Розділі І, «Визначення поняття «еліпсис» та його класифікації», розглядаються принципи дослідження еліпсиса в мовах, види еліптичних конструкцій, концепції щодо класифікації англійського еліпсиса.

У Розділ ІІ, «Переклад еліптичних конструкцій з огляду на стилістичні особливості англійської та української мов», визначаються стилістичні особливості перекладу еліптичних конструкцій, особливості відтворення еліптичних конструкцій. Наводяться приклади використання різних засобів перекладу еліптичних конструкцій українською мовою на матеріалі роману    Дж. Селінджера , «Над прірвою в житі».

Робота містить також  висновки до кожного розділу, загальні висновки, резюме англійською мовою та список використаних джерел.

Розділ I.  Теоретичні основи і принципи дослідження еліпсиса в мовах

        Проблема еліпсиса є однією з найбільш спірних у лінгвістиці, її вивченням займалися такі науковці як Н.М. Васильєва (2004),                     А.Ф.Бондаренко (1985), Л.В. Косоножкіна (2006). При цьому те або інше її трактування залежить від розуміння дослідником сутності мовних одиниць в загальному. Для традиційної граматики англійської мови представлялося безсумнівним, що будь-яке речення характеризується, насамперед, наявністю структури іменного присудка і що будь-яке відхилення від цієї структури слід пояснювати як явище еліпса, тобто «опущення» або «припущення» тих або інших елементів структури речення.

1. Види еліптичних конструкцій

Еліпсис (недолік) у лінгвістиці традиційно визначається як навмисний пропуск несуттєвих слів у реченні без викривлення його змісту, а часто – для посилення змісту й ефекту [Ярцева В.Н., 1990: 453].

Перший крок був зроблений  вченими, які намагалися розкрити «таємницю» структури еліптичних/неповних речень [Балли Ш.,1955: 221; Мартине А., 2004: 101]. Другим кроком було вивчення цих структур на основі порівняння з «повними» реченнями не лише формальної, але й змістовної сторони «неповних» речень. Третім кроком ряду вчених стала спроба  піти з шляху порівняння і стати на шлях вивчення еліптичних речень як норми мови, як структур, що функціонують в умовах діалогічної і монологічної єдності.

Такі явища, як неофіційність, невимушеність спілкування, дозволяють скоротити висловлювання, використовуючи  тільки ті частини речення, які потрібні для розуміння сенсу, опускаючи  іншу частину. Це призводить до виникнення еліптичних, або просто неповних речень.

Тобто, говорячи про еліптичні  речення, ми маємо на увазі граматично і інтонаційно оформлені за законами цієї мови цілісні одиниці мови, що є головним засобом формування, вираження і повідомлення думки  про деяку дійсність і відношення до неї того, що говорить [Ахманова О.С., 1966: 347].

У цій роботі спиратимемося на визначення еліпсиса, дане в «Лінгвістичному енциклопедичному словнику», згідно з яким еліпсис – це пропуск в мові або тексті мовної одиниці, структурна «неповнота» синтаксичної конструкції [Ярцева В.Н., 1990: 453].

Слід підкреслити, що усі  ці теорії вивчають еліпсис як явище  мовної системи. Мова як знаряддя спілкування і обміну думками між всіма членами суспільства користується реченням як основною формою спілкування.

    У реченні еліпсис визначається як: а) пропуск того або іншого члена речення, компонента висловлювання, легко відновленого з контексту; б) відсутність якого-небудь компонента висловлювання, легко відновленого з конкретної мовної ситуації; в) нульова зв'язка [Виноградов В.В., 1973: 263].

   Такі науковці, як Н.М. Васильєва (2004), А.Ф. Бондаренко (1985),                             Л.В. Косоножкіна (2006) розрізняють еліпсис семантичний, абсолютний, фонетичний, фразеологічний,  синтаксичний.

• Семантичний еліпсис виникає тоді, коли те, що опущено в реченні, можливо домислити на основі контексту.
• Абсолютний еліпсис виникає на основі еліпсиса часткового, при якому імплікуючий в другій частині складносурядного речення загальний член є присутнім в його першій частині. У разі абсолютного еліпсиса загальний член речення не фігурує взагалі, що являється результатом не лише семантичного ослаблення загального елементу, але і більш зростаючого смислового значення вигаданих членів речення.
• Фонетичний еліпс (вивчається орфоепією) полягає в скороченні, опущенні частини звукових сегментів, що містяться в зразковому фонетичному тексті або в ідеальному фонетичному вигляді слова. Саме по явищах фонетичного еліпса, що кваліфікується як «неповний стиль» вимови, розмовну мову прийнято відрізняти від усної мови.
• Фразеологічний еліпс пов'язаний з модифікаціями одиниці фразеологізму, що виражаються в тому, що один з її компонентів опускається під впливом контексту.
• Синтаксичний еліпс базується на аналогії – особливій побудові еліптичної частини, що дозволяє точно визначити те, що не виражено. Еліпс в синтаксисі пов'язаний з ситуативністю розмовної мови і супроводжуючими її жестами, мімікою, знаходить своє вираження в «згорненості» конструкцій у висловлюванні, в їх неповноті (у порівнянні з «повним складом» аналогічних конструкцій в книжній мові [Виноградов В.С., 2001: 142].

 За словами В.Г. Адмоні, еліпсис не є засобом синтаксичного зв'язку, він є одним з можливих наслідків наявності синтаксичних зв'язків, виражених іншими синтаксичними засобами або контекстом і ситуацією               [Адмоні В.Г., 1973: 34].

Будь-яке еліптичне речення слід трактувати як видозміну нееліптичного речення, утвореного за допомогою трансформації еліпса або «стирання», сутність якого полягає в заміні експліцитного варіанту        якого-небудь слова або слів нульовим варіантом того ж слова. Цій операції еліпсиса може бути піддане будь-яке слово – як повнозначне, так і службове.

Отже, під час відбору фактичного матеріалу будемо спиратися на таке трактування  еліпсису: навмисний пропуск несуттєвих слів у реченні без викривлення його змісту, а часто – для підсилення змісту й ефекту.

1.2. Концепції щодо класифікації англійського еліпсиса

   Класифікація еліптичних речень, наведена в роботі Л.С. Бархударова, вбачається нам найбільш повною. Вона виконана на основі способу експлікацій слова, представленого нульовим варіантом: синтагматичні еліптичні конструкції (з навколишнього контексту) і парадигматичні  еліптичні конструкції (з аналогічних конструкцій, що зустрічаються в мові). Якщо представлені нульовим варіантом слово або слова есплікуються, тобто відновлюються у своєму звучному варіанті з навколишнього контексту, тобто з попереднього або наступного тексту, то така еліптична конструкція називається синтагматична. Якщо ж експлікація даного слова або слів можлива тільки на основі інших аналогічних конструкцій, що зустрічаються в мові, але не зареєстрованих безпосередньо в контекстуальному оточенні даної еліптичної конструкції, то така еліптична конструкція називається парадигматичною [Бархударов Л.С.,2002: 320].

• Синтагматичні еліптичні конструкції

  У реченнях цього підтипу, що піддалися еліпсису, слова можуть бути відновлені як з даного речення, так (частіше) і з якого-небудь іншого речення, що передує або наступного. Наприклад:

- еліпсис відновлюється  з того ж речення;

- еліпсис відновлюється  з попереднього речення. Це  може бути речення, вимовлене тією ж особою (або особою, що перебуває в межах мови одного автора);

- речення, з якого відновлюється еліпс, може також вимовлятися іншою особою (учасником діалогу);

- еліпсис відновлюється  з наступного речення. Це є  більш рідкий випадок; однак  в англійській мові такого  роду конструкції все-таки зустрічаються.

   Ці конструкції цікаві тим, що в них є два еліптичних речення, що взаємно доповнюють один одного.

• Парадигматичні еліптичні конструкції.

Іноді представлені нульовим варіантом слова еліптичного  речення не можуть бути відновлені з навколишнього контексту, але вимагають для своєї експлікації звертання до інших аналогічних конструкцій, що зустрічаються в мові, хоча й не зареєстровані у безпосередньому контекстуальному оточенні даного еліптичного речення.

Еліптичні конструкції типу if any, if anything мають експресивно-підсилювальне значення й перекладаються на українську мову підрядними умовними реченнями, а також словами: майже, мабуть, зовсім, взагалі, на загал та ін.

До еліптичних конструкцій  ставляться також допустові підрядні речення, що вводяться сполучниками whatever, however, у яких відсутній присудок (іноді підмет). На українську мову такі допустові підрядні речення перекладаються повними допустовими підрядними реченнями з сполучниками: який би не, яким би не.

Сполучник though може стояти на кінці простого речення, що слідує за іншим простим реченням, що тісно пов'язане з ним за змістом. Кінцеве though відповідає українським проте, все-таки, однаково, все-таки.

У такій же функції може вживатися прислівник however як у кінцевій, так і початковій позиції.

До еліптичних конструкцій  відноситься й комбінація If + дієприкметник (або прикметник). Українською мовою ця комбінація перекладається підрядним допустовим реченням.

Значення допустимості також  передаються займенниками й прислівниками  з компонентом ever: however, whoever, whatever, wherever, whenever.

Другу половину XIX ст. можна назвати тим періодом часу, коли поява еліпсиса в реченнях стала набувати більш поширеного характеру. Мова йде не лише про появу цього явища в розмовній мові, але і про частіше вживання еліптичних конструкцій в художніх творах того часу.

Науковець М.Я. Блох для визначення еліпсиса бере за основу теорію актуального розчленування речень. Розбивка речення при наявності еліпсиса, полягає у визначенні реми висловлювання, так само як в нерозчленованому реченні ця функція полягає у визначенні логічного смислового наголосу [Блох М.Я., 1976: 58].

Характерною рисою досліджень зарубіжних лінгвістів (О. Есперсен, В.Кунрад та ін.) про тенденцію скорочень в різних мовах являється  прагнення  людини до вдосконалення мовних форм при їх вживанні, при мінімальній витраті розумової і фізичної енергії на обмін інформацією в процесі комунікації, спілкування.

Інший зарубіжний лінгвіст, Ш. Баллі, відносить еліпсис до виразних засобів мови, зв'язуючи його виникнення і вживання з функціональною спрямованістю мови. Скорочені лексичні одиниці він розглядає в стилістичному плані [Баллі Ш., 2001: 265-289].

Дуже помітна стала  тенденція скорочення слів шляхом збільшення  вжитку різних абревіатур, тобто скорочення одного слова або цілого словосполучення, ініціалізми, графічні і лексичні скорочення, акроніми, еліптичні утворення, компресія речень.

Слід зазначити, що і в літературній мові, і в розмовній ці тенденції, маючи загальні причини, розвиваються по-різному. Найчастішими і простішими прикладами є, наприклад, фразеологічні  структури, «неповні» варіанти прислів'їв і приказок, а також еліптичні речення діалогічної мови, властиві розмовній, «не літературній» мові.

   Класифікація еліптичних речень, наведена в роботі Л.С. Бархударова, вбачається нам найбільш повною.

                                       Висновки до розділу І

Отже, еліпсис – навмисний пропуск несуттєвих слів у реченні без викривлення його змісту, а часто – для посилення змісту й ефекту. Проаналізувавши тенденції до розвитку такого мовного явища, як еліпсис, ми визначили, що необхідність скорочення мовних засобів – одна з головних причин виникнення еліптичних речень, а також погодилися із затвердженням більшості учених про те, що неповні речення виникають переважно в розмовній мові. Провівши детальний аналіз, ми бачимо, що не існує єдиної думки стосовно проблеми еліптичних речень, і що лексична неповнота не є недоліком, навпаки, вона робить нашу мову живішою, зручнішою, природнішою. Різниця між неповними і еліптичними реченнями  дозволяє стверджувати, що еліптичні речення не є загальномовним синтаксичним засобом: вони не вживаються в книжкових стилях. Тому, розгляд стилістичного аспекту у вивченні еліпсиса має велике значення.

Розділ II. Переклад еліптичних конструкцій з огляду на стилістичні особливості англійської та української мов

Характеризувати неповні  речення можна виходячи з їх складу, модальності, стилістики. Серед неповних речень аналізуватимемо еліптичні, тобто ті, в яких опущений той або інший елемент речення, який легко відновлений з найближчого контексту або з конкретної мовної ситуації.

2.1. Стилістичні особливості та трансформації при перекладі еліптичних конструкцій

Під еліпсисом розуміється  навмисне опущення якого-небудь члена речення в літературно-писемному мовленні. Отже, не кожне опущення членів речення виступає стилістичним прийомом, а тільки таке, яке з'являється в літературно-писемному мовленні. Термін "еліпсис" стилістично не відноситься до неповних речень, які характерні для усного типу мови, оскільки тут нічого не опускається.

Термін "неповні речення", що хоча і неадекватно виражає суть явища, все ж точніше характеризує структурний тип речення, властивий усній мові, чим термін "еліпсис" [Galperin А.I.,1958: 242].

Розглянувши існуючі на сьогодні класифікації еліптичних речень, приймаємо за основу своїх міркувань думку Н.М. Васильєвої і говоримо про еліптичні речення як про неповні, в яких бракує одного або декількох членів, які характерні для реплік в діалогах і які в контексті відповідають повним двоскладним реченням, а відсутні члени легко відновлюються з контексту і ситуації [Васильева Н.М., 2004: 132].

У рамках опису процесу  перекладу перекладацькі трансформації  розглядаються не в статичному плані  як засіб аналізу стосунків між  одиницями вихідної мови і їх словниковими відповідностями, а в плані динамічному  як способи перекладу, які може використати  перекладач при перекладі різних оригіналів в тих випадках, коли словникова відповідність відсутня або не може бути використана за умовами контексту.

Трансформація – основа більшості прийомів перекладу. Полягає у зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі [Миньяр-Белоручев Р.К., 1996: 201].

Л.С. Бархударов, Л.К. Латишев, Т.Р. Левицька, А.М. Фітерман, В.Н. Комісаров, Я.І. Рецкер поділяють перекладацькі трансформації на:

1) Граматичні трансформації, до яких автори відносять такі прийоми, як перебудова речення, перестановки, заміни, додавання і опущення.

2) Лексичні трансформації, які охоплюють такі прийоми: опущення, додавання, конкретизація, генералізація і заміна.

3) Стилістичні трансформації, до яких відносяться описове переведення, різні заміни, компенсація, синонімічні заміни.

  На даний час існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Ми розглянемо класифікації                  Я.І. Рецкера (1974), Л.К. Латишева (2003), Л.С. Бархударов (2001).

Я.І. Рецкер визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому український відповідник, який не співпадає зі словником.

Рецкер пише, що не завжди можна класифікувати кожний приклад перекладу через переплетення категорій, в загальному, можна виділити 7 різновидів лексичних трансформацій: диференціація значень; конкретизація значень; генералізація значень; смисловий розвиток; антонімічний переклад; цілісне перетворення; компенсація втрат в процесі перекладу.                 [Рецкер Я.І., 1974: 38].

Л.К. Латишев дає класифікацію перекладацькі трансформації за характером відхилення від міжмовних відповідностей, в яких всі перекладацькі трансформації підрозділяються на:

• морфологічні – заміна однієї категоріальної форми іншою або декількома;
• синтаксичні – зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;
• стилістичні – зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;
• семантичні – заміна не тільки форми вираження змісту, а й змісту тих ознак, за допомогою яких описана ситуація; змішані – лексико-семантичні та синтаксично-морфологічні [Латышев Л.К., 2003: 265].

У класифікації Л.С. Бархударова перекладацькі трансформації відрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, опущення. При цьому, Л.С. Бархударов підкреслює, що такий розподіл є приблизним і умовним.

Перестановками називаються  зміни розташування мовних елементів  у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Під замінами мають на увазі як зміни при  перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного зв'язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компенсація). Додавання припускає  використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідників  в оригіналі. Під опущенням мається  на увазі опущення тих чи інших  слів при перекладі [Бархударов Л.С., 2001:190-208].

Транскрипція і транслітерація – способи перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом відтворення її форми за допомогою одиниці мови перекладу. При транскрипції відтворюється звукова форма іншомовного слова, а при транслітерації його графічна форма (буквений склад). Провідним способом в сучасній перекладацькій практиці є транскрипція зі збереженням деяких елементів транслітерації.

Оскільки фонетичні і  графічні системи мов значно відрізняються одна від одної, передача форми слова вихідної мови мовою перекладу завжди дещо умовна і приблизна. Для кожної пари мов розробляються правила передачі звукового складу слова вихідної мови, вказуються випадки збереження елементів транслітерації і традиційні виключення з правил, прийнятих нині.

В англо-українських перекладах елементи транслітерації, що найчастіше зустрічаються при транскрибуванні полягають, в основному, в транслітерації деяких невимовних приголосних і зредукованих голосних, передачі подвійних приголосних між голосними і у кінці слів після голосних, і збереження деяких особливостей орфографії слова, що дозволяють наблизити звучання слова в перекладі до вже відомих зразків.

Традиційні виключення торкаються, головним чином, імен історичних осіб і деяких географічних назв.

Калькування – спосіб перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом заміни її складових частин або слів (у разі стійких словосполучень) їх лексичними відповідностями в мові, на яку здійснюється переклад. Суть калькування полягає в створенні нового слова або стійкого поєднання в мові, на яку здійснюється переклад, що копіює структуру початкової лексичної одиниці [Комиссаров В.Н., 1990: 99].

У ряді випадків використання прийому калькування супроводжується зміною порядку дотримання елементів, що калькуються. Нерідко в процесі перекладу транскрипція і калькування використовуються одночасно.

   Лексико-семантичні заміни – спосіб перекладу лексичних одиниць оригіналу шляхом використання в перекладі одиниць мови, на якою здійснюється переклад, значення яких не співпадає зі значеннями початкових одиниць, але може бути виведене з них за допомогою певного типу логічних перетворень. Основними видами подібних замін є конкретизація, генералізація і модуляція (смисловий розвиток) значення початкової одиниці.

Конкретизацією називається заміна слова або словосполучення вихідної мови, з ширшим предметно-логічним значенням, словом чи словосполучення мови,на яку здійснюється переклад з вужчим значенням. В результаті застосування цієї трансформації створювана відповідність і початкова лексична одиниця опиняються в логічних стосунках включення: одиниця вихідної мови виражає родове поняття, а одиниця мови,на якою здійснюється переклад – видове поняття, що входить в неї.

У ряді випадків застосування конкретизації пов'язане з тим, що в мові,на яку здійснюється переклад відсутнє слово з таким широким значенням. Так, англійський іменник thing має дуже абстрактне значення  і на українську мову завжди перекладається шляхом конкретизації. Іноді родова назва на мові перекладу не може бути використана через розбіжності конотативних компонентів значення.

Конкретизація часто застосовується і тоді, коли в мові перекладу є слово з таким же широким значенням і відповідною конотацією, оскільки такі слова можуть мати різну міру вживаності у вихідній мові  і мові перекладу [Алексеева И.С., 2004: 255].

Генералізацією називається заміна одиниці вихідної мови, що має вужче значення, одиницею мови перекладу з ширшим значенням, тобто перетворення, зворотнє конкретизації. Створювана відповідність виражає родове поняття, що включає початкове видове. Використання слова із загальнішим значенням позбавляє перекладача від необхідності уточнювати.

Узагальнене позначення може бути переважним й з стилістичних причин. У художніх творах українською мовою не прийнято з пунктуальною точністю вказувати ріст і вагу персонажів, якщо це не пов'язано із спортивними міркуваннями.

Іноді перекладач має можливість вибирати між конкретним і узагальненим варіантом перекладу і надає перевагу останньому.

Модуляцією або смисловим  розвитком називається заміна слова  або словосполучення вихідної мови одиницею мови перекладу, значення якої логічно виводиться зі значення початкової одиниці. Найчастіше значення співвіднесених слів в оригіналі і перекладі опиняються при цьому пов'язаними причинно-наслідковими стосунками [Алексеева И.С., 2004: 256].