Отвецтвенность за нарушение налогового законодательства

ВСТУП

     Податки пов‘язані з існуванням держави, хоч виникли вони значно пізніше, ніж з‘явилися перші держави, фінансова діяльність яких супроводжувалася збиранням митних зборів у сучасному їх розумінні. 
    Системи оподаткування у різних країнах світу різняться одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов‘язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками, фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Такий стан є закономірним, оскільки податкові системи формуються під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.  
    Становлення податкової України відбувалося в непростий час розбудови державності та реформування економіки на ринкових засадах, за умови економічної нестабільності, хронічного дефіциту державного бюджету. 
Податкове законодавство формувалося на основі нормативної бази, успадкованої від адміністративно-командної системи, а засади національної податкової політики розроблялись під тиском не тільки об‘єктивних, економічних, а й політичних чинників, без належного наукового обґрунтування та аналізу економічних наслідків запропонованих різних податків та величини їх ставок. 
    Проте до 1995 року податкова система нашої держави як "сукупність податків, зборів, інших платежів і внесків до бюджету платників податків і органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю їх сплати" в основному була сформована. 
    Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.  
      Основним законом нашої держави встановлено, що кожен зобов‘язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.  
У своїй роботі на тему: "Відповідальність за порушення податкового законодавства" я намагаюсь розкрити поняття податків, визначити їх роль у нашому житті, висвітлити види відповідальності за порушення податкового законодавства, на прикладах показати світовий досвід відповідальності за порушення податкового законодавства, встановити причини їх виникнення та подолання. 
Я вважаю за необхідне дати визначенню поняттю податків. 
      Податки - це об‘єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв‘язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів. 
Кожна людина повинна реально уявляти, як складаються його відносини з державою з приводу оподаткування. Знання податкових проблем є частиною загальноекономічної культури бізнесу. З цього приводу важливість і актуальність проблеми відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства є досить важливою в наш час, адже ухилення від сплати податків являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень, зміст яких полягає в неналежному виконанні обов‘язків платників податків. 
   Зрозуміло, що ненадходження запланованих сум податків є підставою для неможливості виконати видаткову частину бюджету. 
Подальший розвиток податкового законодавства неможливо без виділення такого важливого питання як податкові порушення.  
     Відповідальність за податкові порушення формується в рамках спеціального регулювання майнових відносин при оподатковуванні. Нерідко створюється суперечлива ситуація, породжена цивільно-правовим характером майнових відносин і адміністративно-правовим характером податкових відносин, що повинно бути роз‘яснено нормами спеціальних податкових законів.  

РОЗДІЛ  І Характеристика податкового законодавства України та відповідальності за податкові  правопорушення

    У системі фінансових важелів держави як елементів фінансового механізму важливе місце займають податки. Податки є найбільш важливим і впливовим інструментом регулювання економічних відносин. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

    Податок – це вид обов’язкового платежу, який справляється до бюджетів з юридичних і фізичних осіб у порядку й на умовах, визначених законодавством України. Податок має ряд особливостей, які визначають його сутність: 
– регулюється актом вищої юридичної сили; 
– індивідуальна безоплатність виражається в односторонньому русі коштів від платника до держави; 
– має безумовний характер, тобто його сплата не пов’язана з будь-якими умовами про зустрічні дії з боку держави; 
– нецільовий характер; 
– обов’язковий характер.[8] 
    Крім податків, які є основним джерелом доходів бюджетів, до державних доходів відносяться збори та інші обов’язкові платежі. Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до Державних цільових фондів, що справляються на території України у визначеному законом порядку, становить систему оподаткування. 
   Для того, щоб мати повну уяву про сукупність явищ і процесів, які мають місце у сфері оподаткування, необхідно звернутися до податкової системи. У податковій системі знаходять відображення такі елементи оподаткування, як принципи, форми й методи побудови податків, зборів та інших обов’язкових платежів; процесуальні відносини з їх встановлення, зміни або відміни; заходи, спрямовані на забезпечення їх сплати, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства, а також визначення кола суб’єктів, що беруть участь у цих відносинах. 
       Об’єднання податків у систему передбачає можливість їх класифікації за різними підставами. Так, залежно від платника податки поділяють на податки з юридичних осіб, податки з фізичних осіб та змішані податки, тобто такі, що справляються з юридичних і фізичних осіб. Залежно від форми обкладання податки поділяються на прямі (справляються в процесі виробництва й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта оподаткування, включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником) та непрямі (справляються під час витрачання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, і включаються до ціни товару у вигляді надбавки та сплачуються споживачем). Також податки поділяються на загальнодержавні (встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України) та місцеві (встановлюються органами місцевого самоврядування, зараховуються до відповідних місцевих бюджетів). 
  Правові норми, якими закріплюються принципи побудови податкової системи, права, обов’язки та відповідальність учасників податкових правовідносин, види платежів тощо, складають підгалузь фінансового права – податкове право. 
   Формування податкової системи України здійснюється з великими проблемами, тому що вона формується в складний період переходу від адміністративно-командної економіки до економіки ринкового типу. Часто податкова система України повторює зміни російського законодавства.  
На сьогодні діяльність у сфері оподаткування регулюється значною кількістю нормативних актів. Лише з грудня 1990 по вересень 1995 року в Україні було прийнято понад 116 нормативних актів, до яких було внесено безліч змін і доповнень. До останнього часу не було чіткої концепції побудови системи оподаткування. Так, Закон України “Про систему оподаткування змінювався тричі, а Закон України “Про державну податкову службу” – чотири рази, що свідчить про нестабільність податкової системи, яка має багато недоліків і суперечностей.[3] 
   Даючи характеристику податкового законодавства, хотілося б звернути особливу увагу на такі Закони України: “Про систему оподаткування”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, які визначають правову основу податкової системи. 
У даних нормативних актах визначені й закріплені принципи побудови системи оподаткування, дається перелік об’єктів оподаткування і видів податків, встановлені розміри ставок податків, визначені права, обов’язки й відповідальність платників податків та посадових осіб державних податкових інспекцій, які здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства та інше. 
Закон України “Про систему оподаткування” є найбільш фундаментальним у сфері регулювання оподаткування, який визначає методологічні основи податкової системи, механізм використання податкових важелів. Він складається з 3-х розділів.

     Перший розділ “Загальні положення” є найважливішим розділом, оскільки він містить основний перелік податкових інструментів, які конкретизуються в більш вузьких нормативних актах. Зокрема, даний розділ визначає поняття податку і збору, системи оподаткування, визначає платників податків і зборів, їх права, обов’язки, облік та відповідальність, об’єкти оподаткування та інше. 
     Другий розділ даного закону містить перелік податків і зборів, порядок їх зарахування до бюджетів і державних цільових фондів. Тут визначаються норми, які регулюють види податків і зборів та їх закріплення за відповідними рівнями бюджетів. [4] 
    Закон “Про оподаткування прибутку підприємств ” зі змінами й доповненнями від 22.05.97 дає визначення основних термінів, які містяться в даному законі, визначає платників податків, об’єкт оподаткування, ставки податку та порядок нарахування і сплати податку, встановлює порядок перенесення балансових збитків на наступні податкові періоди та оподаткування операцій особливого виду. Також закон визначає відповідальність платників податку за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства та інше. 
   Закон “Про оподаткування прибутку підприємств ” – один з перших концептуальних, жорстких нормативних актів, розроблений на чисто економічній основі. Тут вперше були реалізовані принципи стабільності податкового законодавства. 
   Закон “Про державну податкову службу в Україні”, який був прийнятий 24 грудня 1993 року, визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Основними завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, а також інших неподаткових доходів, установлених законодавством, внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків тощо. Також даний закон визначає функції державних податкових інспекцій різних рівнів, їх права, обов’язки та відповідальність. 
Останнім часом в українській науковій літературі, а також у періодичних виданнях обґрунтовується проблема Податкового Кодексу. З його прийняттям пов’язують великі надії на покращання податкового законодавства. Звичайно, на сьогоднішній день досить складно провести кодифікацію податкового законодавства, тому що йде лише становлення податкової системи, крім цього, податкове законодавство не стабільне, до нього часто вносяться зміни та доповнення.[8] 
     Потрібно спростити податкове законодавство, зробити його доступним і зрозумілим. 
     Податковий кодекс буде актом, який повинен у найбільш повному вигляді регламентувати основні інститути податкових відносин і врегулювати податкову компетенцію і функції державних органів різного рівня, процесуальні дії, податкові зобов’язання. Він повинен чітко визначати суб’єктів податкових правовідносин, їх права й обов’язки, об’єкти оподаткування, ставки, пільги, строки сплати податків, а також закріпити порядок забезпечення ефективного контролю за дотриманням податкового законодавства. 
Кодекс повинен бути покликаний розвивати основні положення Конституції України щодо побудови бюджетної системи, зокрема, що стосується справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, збалансованості бюджету. [7]

     Виконання платниками податків та іншими суб'єктами податкового обов'язку об'єктивно не може спиратися лише на високий рівень їх правової культури та усвідомлення суспільної значущості передбаченої нормами податкового права належної поведінки. У сучасних умовах для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень вирішального значення набуває застосування заходів державного примусу в податковій сфері.

Останні мають такі специфічні ознаки:

• здійснюються з метою забезпечення режиму законності у сфері оподаткування та дотримання правил сплати податкових платежів;
• поширюються як на юридичних, так і на фізичних осіб; підстави та порядок їх застосування визначаються фінансовим, адміністративним і кримінальним законодавством;
• їх застосування є результатом реалізації державно-владних повноважень посадовими особами спеціальних державних органів;
• метою податкового примусу є спонукання платників по датків до виконання податкового обов'язку;
• різнобічний характер цих заходів (за значущістю" силою впливу та масштабом застосування);
• спрощений процесуальний порядок застосування податкового примусу;
• забезпечення законності при застосуванні заходів податкового примусу, здійснення прокурорського нагляду, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень.

   Державний примус у податковій сфері реалізується через установлений законодавством механізм юридичної відповідальності. Для встановлення взаємозв'язку між державним примусом і юридичною відповідальністю важливе значення має поняття "обов'язок". Досліджуючи природу юридичної відповідальності, С.М.Братусь зазначав, що юридична відповідальність — це виконання обов'язку на основі державного примусу. Головне призначення відповідальності полягає у державному примусі до реального виконання обов'язків1. У податковому праві, враховуючи специфіку предмета і методу правового регулювання, застосування юридичної відповідальності до зобов'язаних суб'єктів податкових правовідносин завжди пов'язано з невиконанням або неналежним виконанням ними податкового обов'язку.

   Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно-каральний характер. Зміст компенсаційної ознаки полягає в необхідності відшкодування збитків держави та органів місцевого самоврядування внаслідок неотримання Надходжень податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів. Поряд із цим застосування відповідальності спрямовано на покарання конкретного правопорушника (платника податків, податкового агента) у зв'язку з невиконанням ним покладеного на нього обов'язку, а також на попередження податкових правопорушень. [9]

     Отже, відповідальність за порушення додаткового законодавства поєднує різні моделі (конструкції) юридичної відповідальності; право відновлювальну (компенсаційну) та штрафну (каральну). Для право відновлювальної відповідальності істотно важливим є визначення існуючих обов'язків правопорушника та їх, у разі необхідності, примусове здійснення. Для штрафної — правильна кваліфікація правопорушення, індивідуалізація покарання або стягнення, реалізація застосованих до правопорушника заходів примусу, звільнення його від відповідальності у разі, якщо її цілі досягнуто.

    Указаний феномен відповідальності за порушення податкового законодавства зумовлений сутністю податкових правовідносин, а саме — їх владно-майновим характером. Якщо владному компоненту кореспондується застосування санкцій безпосередньо до платника податків у разі невиконання податкового обов'язку, опосередковане державним примусом, то акцент на майновому характері вимагає створення умов для відновлення порушеного публічного майнового інтересу, тобто примусового забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів.

    При цьому сплаті підлягає не тільки сума податкового боргу, а й передбачені законом додаткові майнові санкції. В результаті бюджети та державні цільові фонди отримують додаткові грошові надходження у вигляді штрафних санкцій і пені. Специфіку відповідальності за окремі види порушень податкового законодавства фахівці вбачають у її безпосередній спрямованості на відшкодування фінансових втрат держави або муніципальних утворень на стадії формування ними фондів грошових коштів як фінансової бази власної діяльності. [8]

      З урахуванням сучасного етапу розвитку вітчизняної правової системи і, зокрема, системи законодавства, слід зазначити, що категорія "відповідальність за порушення податкового законодавства" є комплексною, оскільки підставою такої відповідальності може виступати дія або бездіяльність, передбачена нормами податкового, адміністративного та кримінального права. При цьому терміни "відповідальність за порушення податкового законодавства" та "податкова відповідальність" за своїм змістом не є тотожними.

    У теорії податкового права, зокрема російськими вченими, підкреслюється, що податкова відповідальність може мати місце лише у разі вчинення податкових правопорушень, а також їх різновиду – порушень законодавства про податки і збори у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон.

М.В.Кустова пропонує відповідальність за майнові порушення у податковій сфері на даному етапі її розвитку та юридичного оформлення виокремлювати як податкову відповідальність, не виключаючи можливості її визначення у майбутньому як фінансової відповідальності (або її різновиду).

1.1 Поняття відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства

    Інтенсивний розвиток ринкових механізмів вимагає перетворення всіх елементів системи оподаткування. З'являються нові податки, механізми їх обчислення і сплати, конкретизуються повноваження органів влади різноманітних рівнів і компетенції. З'являється податкова поліція, принципово змінюється набір і зміст функцій, що виконують контрольно-ревізійні управління. Подібні зміни пов'язані з необхідністю підсилення контролюючих механізмів у галузі оподаткування, що викликане бурхливим зростанням і якісним перетворенням податкових важелів.   Діяльність контролюючих органів пов'язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Проте туди не завжди поступають кошти в тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б неправильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов'язків. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

     Правомірний обхід податку.

   В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. В даному випадку платник податку використовує прогалини законодавства, що пов'язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант (наприклад, при наданні податкового кредиту, встановленні деяких ставок місцевих податків і зборів).

   Існують такі варіанти легального уходу від оподатковування:

1. Специфіка об'єкта обкладання. Нерідко використовуються операції  СВОП, зміст яких складається  в продажі цінного папера на  фондовій біржі й одночасній  покупці такого ж папера. Зв'язано  це з відведенням від оподатковування доходів, вкладених у державні і місцеві папери. Наприклад, перетворення корпоративних цінних паперів у муніципальні облігації дозволяє зменшити ставку оподатковування з 70 % до 0.

2. Специфіка суб'єкта обкладання. При сімейному обкладанні можливий  розподіл оподатковуваного доходу  між чоловіками з метою мінімізації  податку.

3. Сполучення прогресивного і  пропорційного обкладання. Це дозволяє  вивести з-під реальної ставки, наближеної до максимального  рівня, доход, у відношенні  якого застосовується середня  або знижена ставка, що вигідніше,  ніж застосування єдиної ставки  по всій сумі в цілому.

4. Диференціація доходів від  різного майна. В основі цього  методу лежать різні умови  обкладання коштів, розташовуваних  у різних видах цінних паперів  або депозитів.

5. Спосіб обкладання, при якому  вибирається найбільш вигідний. Так, в італійському законодавстві  податки на сільськогосподарські  угіддя розраховуються на основі  кадастру, що переглядається раз  у 5-10 років. Інфляційні процеси  за цей період значно зменшують  реальні перерахування платників.

6. Високі ставки обкладання провокують втеча в офшорні зони, недоспоживання населення, переселення населення в пригороди по податкових розуміннях. Незвичайна система "переваги грошей", при якій багато платників тримають свої кошти в грошах, щоб уникнути сплати податків на нерухомість.

    Ухилення від сплати податку.

Правомірний обхід податку доповнюється відхиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст  цих правопорушень полягає в  неналежному виконанні зобов'язань  платника перед бюджетом.

     Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене, наприклад, шляхом :

- неподання документів, пов'язаних  із їх обчисленням і сплатою  до бюджетів чи державних цільових  фондів (податкових декларацій, розрахунків,  бухгалтерських звітів і балансів  тощо);

- приховування об'єктів оподаткування;

- заниження цих об'єктів;

- заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

- приховування факту втрати  підстав для одержання пільг  з оподаткування.

   Неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів, полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби в установлений строк декларацій про прибуток суб'єктів підприємницької діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов'язкових платежів тощо. Неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

    Під приховуванням об'єктів оподаткування треба розуміти не відображення у звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких об'єктів оподаткування - доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо. [9]

   Заниженням об'єктів оподаткування є: зменшення його бази шляхом не відображення у поданих до податкових органів звітних документах повного обсягу об'єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі сплачуються платником податку не в повному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному не включенні до нього коштів, одержаних від виконання робіт, надання послуг тощо.

   Під заниженням сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід розуміти умисно неправильне обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об'єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування).

   Залежно від характеру поведінки і діяльності суб'єктів податкових правовідносин можна також виділити ще один вид порушення податкового законодавства - це стягнення надлишкових сум податків - умисні дії робітників податкових органів по необґрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників (активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням законодавства).

   Важливе місце у галузі оподаткування займає примус, який являє собою систему заходів, що застосовуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов'язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчинені податкового правопорушення.

Заходи податкового примусу  характеризуються певними ознаками:

1) регулюються нормами фінансового  права, а також адміністративно-процесуальними (інколи і нормами кримінального  права);

2) застосовуються по відношенню  юридичних і фізичних осіб;

3) використовуються для забезпечення  надходжень податкових платежів;

4) припускають застосування фінансових  санкцій, заходів адміністративного  і кримінального покарання;

5) припускають позасудове застосування  заходів податкового примусу;

6) податковий примус поєднує  стягнення податкових платежів (тобто  в тих розмірах, що зумовлені  певними податковими обов'язками  платників) і стягнення податків (з урахуванням санкцій за прострочення, відхилення тощо, тобто відхилення  від виконання податкових обов'язків).

   Реалізація примусу в сфері оподаткування здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими заходами. Попередження здійснюється державними органами, контролюючими правильність обчислення і внесення податків. Припинення пов'язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичне владними (припинення операцій, ліквідація підприємства, вилучення документів). Відновлювані заходи пов'язані з відшкодуванням збитків, причинених податковим правопорушенням. При цьому особливості застосування штрафів, пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своєчасному надходженні та використанні податків і платежів.

1.2  Підстави,  склад та класифікація податкових правопорушень

    Проблеми відповідальності за податкові правопорушення є однієї з найбільш дискусійних сфер податкового права. Якоюсь мірою це пояснюється, мабуть, певною комплексністю виникаючих при цьому питань. Адже санкції за податкові провини і злочини додатково до фінансового регулюються й адміністративним, і трудовим, і карним правом.

   Підставою податкової відповідальності є правопорушення, що відрізняється відповідними ознаками. Докладно ми не будемо зупинятися на їхній характеристиці, оскільки вони традиційні для будь-якого правопорушення:

а) протиправність виражається в  порушенні певних податкових норм;

б) караність, особливістю якої в  податкових санкціях є відрив (у  деяких випадках) стягнення (покарання) від провини платника (на цьому  ми зупинялися вище);

в) винність (у формі дії або  бездіяльності);

г) причинний зв'язок між протиправною дією і наступили в результаті його негативними наслідками.

     Податкове правопорушення - протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) особи, зв'язана з невиконанням або неналежним виконанням обов'язків по сплаті податку, за яке встановлена юридична відповідальність. Відповідальність у цій галузі не обмежується невиконанням тільки фінансових зобов'язань, адже несвоєчасна здача звіту платником теж тягне за собою штраф, а це можна з дуже великою натяжкою віднести до фінансових зобов'язань.

    Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення надходження податків і обов'язкових платежів у бюджет і відповідні фонди між суб'єктами податкових правовідносин. [5]

   Суб'єктом правопорушення виступає особа, що відповідно до закону зобов'язано сплачувати податки у відповідному розмірі й у встановлений час. Переважно суб'єктом податкового правопорушення виступає платник податку, але тільки у тому випадку, коли на ньому лежить обов'язок обчислювати і сплачувати податок. Коли ж ці обов'язки лежать на підприємстві, що виплачує доход (при перерахуванні прибуткового податку з громадян), суб'єктом відповідальності (за неправильне числення, утримання податку, несвоєчасне перерахування його в бюджет) є підприємство-джерело виплат. Саме тому вчасно не утримані або не перераховані в бюджет суми податків, що підлягають утриманню в джерела виплати при прибутковому обкладанні громадян, стягуються податковими органами з підприємств, що виплачують доходи фізичним особам, у безперечному порядку з накладенням штрафу.

Класифікація податкових правопорушень  може здійснюватися за різними критеріями:

а) у залежності від об'єкта:

- приховання доходу;

- заниження доходу;

- відсутність обліку об'єкта  оподатковування або ведення  його обліку з порушенням установленого  порядку:

- несвоєчасна сплата податку;

- ненадання документів і іншої  інформації і т.д.;

б) у залежності від спрямованості  діянь.

- правопорушення проти системи  податків;

- правопорушення проти прав  і воль платників податків;

- правопорушення проти порядку  ведення бухгалтерського обліку  і звітності;

- правопорушення проти контрольних  функцій податкових органів і  т.д.;

в) у залежності від характеру  санкцій і галузей, їх регулюючих:

- фінансова;

- адміністративна;

- карна;

- дисциплінарна;

г) у залежності від ступеня суспільної небезпеки:

- податкові злочини;

- податкові правопорушення.

У залежності від характеру дій  податкові злочини і правопорушення можна згрупувати в три групи:

а). Правопорушення, що припускають карну і фінансову відповідальність:

- відхилення від постановки  на облік у податкових органах;

- відхилення від подачі податкової  декларації;

- відхилення від ведення обліку;

- дії, спрямовані на зменшення  податків (зборів);

- дії, спрямовані на неправомірний  залік або повернення податку  або збору;

- відхилення від оподатковування.

б). Податкові злочини:

- розголошення податкової таємниці;

- утрата документів, що містять  податкову таємницю.

в). Правопорушення, що припускають адміністративну і фінансову відповідальність:

- порушення платником податків  порядку постановки на облік  у податкових органах;

- порушення порядку представлення  в податкові органи відомостей, необхідних для ведення обліку  платників податків;

- порушення порядку представлення  інформації про відкриття рахунка  в банку;

- порушення порядку представлення  податкової декларації;

- порушення порядку ведення  обліку;

- порушення порядку збереження  документів, зв'язаних з оподатковуванням;