Відносини України з міжнародними організаціями

                                 Дніпропетровська обласна рада

Обласний  комунальний вищий навчальний заклад

«Інститут підприємництва «Стратегія»

                                          Факультет управління   
 
 
 

Реферат

 З дисципліни «Міжнародна економіка»

 На тему: «Відносини України з міжнародними організаціями» 
 
 

                                                  Виконала

                                                  Студентка групи У-09-51

                                                  Макарова К.С.

                                                   Перевірила

                                                  Старший викладач

                                                 м. Жовті Води

                                                        2011 рік

Зміст 
 

1. Вступ

2. Гроші і їх основні риси. Еволюція грошей і їх функції.

3. Система грошового обігу та еволюція її типів

4.Закони  грошового обігу

5. Інфляція, її суть і причини.

Висновки

Використана література 
 
 
 
 
 

                                                      Вступ 

     Сучасний  стан економічної ситуації в Україні  визначається процесами ринкової трансформації, що зумовлює складність та неоднозначність  при формуванні економічної політики держави та обумовлюється відсутністю  адекватної законодавчої, інституційної  бази, факторами протистояння ринковим перетворенням окремих соціальних груп населення. Основною проблемою  є вибір правильної економічної  політики, яка б включала фіскальну та грошово – кредитну політику держави.

     Важлива роль у цьому процесі відводиться  грошовому обігу, його регулюванню  та використанню в коригуванні поведінки  суб’єктів грошово – кредитного ринку.

     Гроші відносяться до тих особливих  історичних категорій, які завжди були найбільш актуальними в економічній  думці, так як в процесі грошового обігу найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси суб’єктів ринку. Через гроші, їх функції кожен індивідуум реалізує свої потреби, тому грошова система і визначає взаємозв’язок між виробництвом, обміном, розподілом і споживанням. Порушення цього взаємозв’язку неодмінно призводить до виникнення протиріч в економічному житті. Грошовий ринок є найбільш чутливим і вразливим елементом системи економічних відносин, що в свою чергу означає можливість його використання для впливу та регулювання окремих макроекономічних показників і економіки в цілому.

     Відображаючи  рівень розвитку продуктивних сил на кожному етапі вдосконалення товарно – грошових відносин, гроші постійно удосконалюють виконувані функції і свій зміст. Ось і сучасний етап розбудови української державності вимагає зміцнення стабільності і привабливості національної грошової одиниці та формування такої грошової – кредитної політики, яка швидко наблизить народ України до цивілізованих стимулюючих норм виробництва, розподілу, обміну і споживання.

     Впровадження  гривні – не плід фантазії чи наслідок дії окремих історичних постатей, а об’єктивна закономірність суспільного поступу.

     Об’єктивна  необхідність власних грошей диктується насамперед внутрішніми економічними причинами, пов’язаними з потребами  мати гроші як товар товарів і  мірило суспільної вартості усіх виробів  і послуг для забезпечення еквівалентності  обміну. А, з іншого боку, національні  гроші тісно переплітаються з  політикою. Справді, щоб Україна успішно розвивала самодостатню економіку, яка у міжнародному поділі суспільної праці виробляла б не напівфабрикати, а наукоємні види готової до суспільного вживання продукції, що виготовляється не на основі замкнених технологічних циклів, конче потрібна власна валюта. Гроші визначають і сам характер влади та її інститути. Зокрема, якщо політична влада розраховує на ближчі цілі, то вона вдається до силових прийомів тиску.

     А коли влада ставить перед собою  стратегічні тривалі цілі, вона розраховує на національні гроші, але за умов їхньої високої купівельної сили. Така орієнтація обов’язкова для будь – якої влади. Та й сам простір поширення фактичної влади державних інститутів, визначається сферою обігу національної грошової одиниці, а не прикордонними ознаками, бо вони є атрибутами ближчої влади.

     Вибір тем і структури викладу зумовлений зростанням ролі грошей у забезпеченні динамічного розвитку національної економіки України та її взаємодії з іншими суб’єктами світового ринку на основі спільного розв’язання економічних, соціальних та екологічних проблем.

     Метою роботи стане вивчення соціально  – економічних та організаційно – економічних відносин у сфері грошового обігу; оволодіння знаннями основоположних законів грошового обігу та практичними навичками використання закономірностей функціонування грошових систем.

     Інформаційною базою слугуватимуть законодавчі  акти, вітчизняні літературні джерела, та періодичні видання.

               2. Гроші і їх основні риси. Еволюція грошей і їх функції.

     Виникнення  грошей - тривалий історичний процес, пов'язаний з розвитком товарного виробництва і обігу товарів. Грошовий обіг – це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Перші випадки обміну припадають ще на первіснообщинний лад. У той період обмін мав нерегулярний характер. Товарного виробництва ще не існувало, тобто речі вироблялися для власного споживання і лише випадково набували товарної форми.

     Розмаїття формулювання суті грошей свідчать про  багатогранність і невизначеність цього економічного засобу загальновизнаного  суспільством. Лише ця суспільна визначеність робить гроші дійсним платіжним засобом.

     Гроші - це товар товарів.

     Гроші - це товар, який виконує функцію загального еквіваленту.

Гроші - єдиний товар, цінність якого проявляється в той момент, коли ми від

нього позбавляємося.          

Гроші - це засіб суспільного виразу економічної цінності благ.

     Найбільш  повно суть грошей виявляється у  тих функціях, які вони виконують. Традиційно визначають 5 функцій, виконуваних  грошима:

     1) міра вартості;

     2) засіб обігу; 

     3) засіб нагромадження та утворення  скарбів; 

     4) засіб платежу; 

     5) світові гроші.

     Міра  вартості. Вартість усіх товарів вимірюється грошима. Ціна - це вартість товару, виражена в грошах. Цю функцію гроші виконують ідеально, тобто в нашій умові (достатньо назвати ціну товару, щоб покупець або продавець зрозуміли, про що йдеться).

     Поки  в обігу було золото, гроші мали власну вартість, яка була еталоном для виміру всіх інших вартостей. З виникненням паперових грошей (вперше такі гроші виникли в Китаї в ХI ст. В Європі та Америці були запроваджені наприкінці XVII- у XVIIІ ст.) країни встановлювали золотий вміст грошової одиниці, що називався масштабом цін. У цей період паперові (номінальні) гроші були представниками золотих (реальних) грошей в обігу.

     Друга функція грошей - засіб обігу - пов'язана з тим, що обіг товарів в умовах розвинутого товарного виробництва і обміну здійснюється за допомогою грошей за формулою Т-Г-Т (товар-гроші-товар). Оскільки у цій функції гроші постійно перебувають в русі, для її здійснення не потрібні повноцінні, реальні, тобто золоті гроші. Це одна з тих функцій, що спричинила появу паперових грошей.

     Третя функція грошей - засіб нагромадження або утворення скарбів - пов'язана з випаданням грошей зі сфери обігу.

     У період існування реальних грошей будь-яка  монета, не витрачена власником, автоматично  перетворювалася на скарб, який до того ж був повністю ліквідним, тобто  здатним у будь-який момент повернутися  в обіг, не втративши своєї цінності. Таким чином регулювалася в ті часи грошова маса в обігу. Паперові гроші не можуть перетворюватися в такий безумовний скарб і в такий спосіб регулювати грошовий обіг. Поява в обігу зайвих грошових знаків веде до інфляції. Тому сьогодні в більшості країн нагромаджують гроші не у вигляді скарбу, а в формі рахунків у банках, акцій тощо. Тобто нагромаджуються вже не гроші, а капітал. Здійснення цієї функції грошима суттєво обмежене.

     Четверта  функція грошей - засіб платежу - пов'язана з кредитом. В економічній діяльності виникає маса обставин, в яких момент купівлі не може збігатися з моментом сплати. В такому випадку продавець виступає як кредитор, а покупець - як боржник. Слід зазначити, що відносини кредиту виникають не лише під час купівлі товарів і послуг, але й в процесі купівлі робочої с, при чому в даному випадку саме робітник кредитує підприємство або установу своєю працею. Саме здійснення цієї функції призвело до появи кредитних грошей (векселі, банкноти, платіжні доручення, чеки тощо). Тобто це також одна з тих функцій, з якою пов'язана поява паперових грошей.

     Остання функція грошей - світові гроші. Для ХІХ ст. твердження Маркса про те, що, виходячи на світовий ринок, гроші скидають з себе національні мундири і предстають у своїй первісній формі - у формі золотих злитків, було, безумовно, вірним. А в ХХ ст. цю роль все активніше починають відігравати національні валюти. З часів Ямайської валютної угоди конвертованість валюти - це вільний обмін по плаваючому курсу національної валюти на валюту іншої держави.

3.Система грошового обігу та еволюція її типів.

     У національній економіці відбувається безперервний кругообіг доходів  і продуктів, який опосередковується  відповідним обігом грошей.

     Грошовий  обіг – це рух у готівковій і  безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні  платежі в господарстві.

     Гроші не існують самі по собі, вони обслуговують потреби економіки і тому повинні  за своєю кількісною масою і структурою бути адекватні їм. В сучасних умовах грошовий обіг в Україні визначається реаліями економічної кризи, неплатоспроможністю і збитковістю багатьох підприємств і низьким рівнем життя більшої частини населення.

     У процесі руху доходів і продуктів (товарів і послуг) виникають взаємозв’язані, але протилежні за напрямком товарні  і грошові потоки.

     У розвинутому ринковому господарстві грошовий обіг не може здійснюватися  без участі і активної ролі банків. Банки стають необхідними посередниками  у взаємних виплатах і розрахунках  між підприємствами, організаціями, установами та окремими фізичними особами. Банки цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народногосподарському обігу.

        Грошова одиниця  – це встановлений законодавством грошовий знак, що є засобом виміру та вираження цін усіх товарів. Історія  людства знає три типи грошових систем – біметалізм, монометалізм і систему  нерозмінних кредитних грошей.

     Біметалева  система грошового обігу діє  тоді, коли роль загального еквіваленту  закріплена за двома шляхетними металами (переважно за золотом і сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів та їхній необмежений обіг. В цих умовах на ринку складалася ціна товару, що виражалася у золоті й сріблі. Система біметалевого грошового обігу діяла у XVI – XVIII ст.ст., а ряд країн Західної Європи її скасували лише у XIX ст.

     За  паралельного біметалевого обігу грошей між золотими і срібними монетами стихійно (автоматично) складається  вагове і цінове співвідношення, яке  держава законодавчо закріплювала і надавала золотим та срібним  монетам функцію законного платіжного засобу.

     Але біметалізм: а) не відповідав потребам розвитку капіталізму; б) використання у функції міри вартості одночасно  двох металів суперечило природі  даної функції грошей, коли загальною  мірою вартості служить лише один товар; в)встановлювані державою тверді вартісні співвідношення не відповідали реальній ринковій вартості золота і срібла, що не лише не сприяло точності виміру вартості товарів, а й не забезпечувало стабільності грошового обігу. Більше того, здешевлення видобування срібла у кінці XIX ст. призвело до його знецінення відносно до золота, витиснення останнього з каналів грошового обігу і зумовило значні коливання цін на товари. В цьому виявилась дія закону Коперніка – Грешема, за яким “погані гроші витискають з обігу більш вартісні”.

     Оскільки  біметалізм породжував нестабільність грошової системи і труднощі при  визначенні вартісного співвідношення між золотом і сріблом, а розвиток індустріалізації потребував стабільних грошей як єдиного загального еквіваленту, у II пол. XIX ст. у більшості країн світу склалася монометалева грошова система.

     Монометалізм  – грошова система, у якій один метал (золото або срібло) служить загальним еквівалентом і основою грошового обігу, а функціонуючі монети і знаки вартості розмінюються на дорогоцінні метали.

     Система золотого монометалізму пройшла  ряд еволюційних етапів.

     На  стадії золотомонетного обігу (середина XIX ст. – 1914 р.) в її основі знаходились золоті монети. При цьому банкноти безперешкодно обмінювались на золото. Ця система не знала ні нестачі, ні надлишку грошей, але вона – найдорожча грошова система, до того ж малорухома і негнучка.

     Золотомонетний  стандарт найкраще відповідав потребам індустріального суспільства доби вільної конкуренції, сприяв розвитку виробництва, вдосконаленню кредитної  системи, поширенню світової торгівлі і вивозу капіталу. Основними характерними рисами золотомонетного стандарту були такі його переваги:

1. у золотомонетній грошовій системі золото виконує всі функції грошей, а у внутрішньому грошовому обігу перебувають повноцінні золоті монети;
2. дозволено вільне карбування золотих монет приватними особами (як правило на монетному дворі);
3. дозволявся вільний вивіз та ввезення золота, іноземної валюти і функціонування вільних ринків золота;
4. неповноцінні грошові знаки (банкноти, металева розмінна монета) в процесі обігу вільно і необмежено розмінювалися на золото, що забезпечувало рівновагу між грошовою і товарною масами.

     Таке  функціонування золотомонетного стандарту  вимагало наявності достатніх золотих  запасів у центральних емісійних  банках, які одночасно були резервом внутрішнього монетного обігу, що забезпечував вільний обмін банкнот на золото, та резервом світових грошей. Проте  зростання бюджетних дефіцитів  і збільшення емісії паперових грошей в обігу привели в роки Першої світової війни до значного перевищення  грошово – паперової маси в  обігу над обсягами золотих запасів  емісійних банків. Це привело до припинення вільного обміну паперових  грошей на золоті монети і ліквідації золотомонетного стандарту в  країнах – учасниках війни. Під  час грошових реформ 1934 – 1929 рр. Були зроблені спроби відновити золотомонетний стандарт, але вже у двох обмежених  формах – золотозливкового і золотодевізного  стандартів.

     Золотозливковий стандарт – це система, за якої золоті монети вилучаються з обігу і  переплавляються в зливки золота, а обмін банкнот на золото відбувається шляхом продажу золотих зливків  по фіксованій державній ціні, яка  відповідає встановленому золотому вмісту паперових грошей.

     З 1944 р. відбувається перехід до нової  грошової системи – золотодевізного  стандарту (Бреттон – Вудська  грошова система – за назвою американського містечка Бреттон – Вудс, де була укладена угода про перехід на нову грошову систему). За цієї системи  грошові знаки взагалі не обмінювались на золото (центральні банки обмінювали на золото свою національну валюту, що нагромадилась в інших країнах), а фіксований курс національної валюти (її купівельна сила) підтримувався шляхом купівлі – продажу іноземної валюти (девіз) на фондових біржах.

     На  зміну системі золотого монометалізму  у 70 – х роках приходить система  нерозмінних кредитних грошей ( Ямайська грошова система), яка характеризується наступними рисами:

1. остаточна демонетизація золота;
2. відмінна золотого вмісту кредитних грошей (банкнот);
3. панування символічних (готівкових і безготівкових) грошей;
4. посилення емісії грошей з метою кредитування приватного підприємництва і держави;
5. державне регулювання грошового обігу.

     Сучасний  грошовий обіг утворюється сукупністю грошових засобів, що виступають у двох формах: готівка (банкноти і розмінна монета) і безготівкові гроші (чекові рахунки, “електронні гроші”, кредитні картки). За обсягом в ринковій економіці  готівка нині значно уступає безготівковим  грошам; банкноти і розмінна монета сьогодні складають тільки 10 – 20% усіх грошових засобів.

     В різних країнах існують грошові  системи з твердим забезпеченням  грошей і вільного грошового обігу. Таке розмежування пов’язане з регулюванням дефіциту грошової маси в обігу. В  системах з твердим забезпеченням  існують норми покриття (забезпечення) грошей іноземною валютою та золотом. При цьому існує небезпека  появи нестачі грошей в обігу (дефляції), якщо грошові ресурси  не можуть зростати через нестачу  запасу іноземних девіз в центральному банку. За вільного грошового обігу  завжди є ймовірність надмірного зростання кількості грошей в  обігу, що веде до інфляції, адже не існує  законодавчих норм про покриття (забезпечення) грошей, що знаходяться в обігу.

                  4.Закони грошового обігу

    У міру розвитку ринку, розширення і поглиблення  грошових відносин ускладнювалися вимоги з боку ринку до грошей. У відповідь на це гроші змінювали свою форму.

    Спочатку  грішми були найбільш ходові товари (худоба, сіль, риба, хутро, прикраси тощо). Згодом на роль грошей були висунуті метали, і гроші набули форми зливків металів, яка мала величезні переваги перед попередньою їх формою. Такі зливки одержали назву монети.

    Монета - зливок металу точно визначеної форми, ваги і проби, який є узаконеним засобом обігу. Монета виявилась найдосконалішою формою дійсних грошей. Найбільшого розвитку вона досягла в період золотого монометалізму, який проіснував у національному грошовому обігу до 30-х років ХХ ст., поступившись місцем нерозмінним на золото паперово-кредитним грошам. На золоті монети вільно обмінювались паперові і кредитні гроші, які знаходилися паралельно із золотими грішми в обігу.

    У сучасній грошовій системі функціонують паперові й кредитні гроші.

    Паперові  гроші - це грошові знаки, які випускаються в обіг з метою заміни металевих грошей. Паперові гроші - знаки, символи цінності (вартості), що не мають власної вартості та наділені державною владою примусовим курсом обігу. Вони не мають золотого забезпечення, тому їх ще називають білетами державної скарбниці.

    Кредитні  гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші.

    Вексель - це письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу після закінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними.

    Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму і не може бути переданий третій особі.

    Переказний  вексель (тратта) - це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк. Передача векселя іншій особі оформляється передавальним надписом, що називається індосаментом. Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські. Комерційний вексель - це боргове зобов'язання, яке підприємці видають одне одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг.

    Банкнота - це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

    Чек - письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чеки бувають: іменні, на пред'явника і ордерні.

    Кредитна  картка - це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

    Електронні  гроші - це банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ.

    Отже, форми грошей, що знаходяться в  обігу, дуже різноманітні. Але скільки ж їх потрібно для обігу. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні й законодавчо закріплена державою. Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:

    * назва національної грошової  одиниці

    * вид грошових знаків і характер  їх забезпечення;

    * порядок грошової емісії, тобто  порядок друкування грошей і  випуску їх в обіг;

    * встановлення національної валюти  і порядок обміну на іноземну;

    * наявність державних фінансових  інститутів, які здійснюють регулювання  грошового обігу в країні.

    Ще  в період існування золотих та срібних грошей була помічена певна особливість їх функціонування в обігу, яка одержала назву "закону Грешама". Кращі гроші вимиваються з обігу гіршими. Традиційно дію цього закону пов'язують саме з періодом перебування в обігу металевих грошей, коли на скарб перетворювалися в першу чергу повноцінні золоті монети, зіпсовані ж перебували в обігу поруч з менш цінними срібними та бронзовими. Не можна повністю заперечувати дію цього закону і сьогодні. Адже наш сучасник в першу чергу заощадить при можливості (вилучить з обігу) більш цінний на сьогодні долар.

    Поява паперових грошей поставила перед  дослідниками процесу обігу та функціонування грошей значно складніші питання. Паперові гроші неспроможні легко вилучатися з обігу, перетворюючись на скарб як золоті. Папір не є скарбом, не має власної великої вартості, відповідно з часу появи паперових грошей людей цікавить питання: скільки паперових грошей необхідно для обслуговування товарного обігу, як ця кількість впливає на економіку. Ще у XVIII ст. дослідження цієї проблеми Д.Юмом призвели до формулювання так званого "рівняння обміну". Остаточно воно було обґрунтовано на початку ХХ ст. І.Фішером і тому іноді його називають "рівнянням Фішера":

M x V = P x Q,

де: 
М - маса грошей, що знаходиться в обігу; 
V - середня швидкість (кількість) обороту грошової одиниці; 
Р - рівень ціни на ринку; 
Q - реальний обсяг товарної маси на ринку. 
 
З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

    Реально зробити подібні розрахунки досить складно, але дане рівняння в цілому вірно відображує основні закономірності, що складаються в макроекономічних процесах. К.Маркс у "Капіталі" пропонує дещо інший підхід для з'ясування кількості грошей, що необхідні для обігу :

де: 
Кг - кількість грошей, що необхідна для обігу; 
Сц - сума цін усіх товарів, що реалізовані в суспільстві протягом року; 
П - платежі по кредитах минулих років; 
К - сума цін товарів, що продана в кредит цього року; 
В - взаємопогашені платежі (бартер, безготівкові розрахунки тощо); 
О - швидкість обороту грошової одиниці за рік.