Вдосконалення управління експортним потенціалом ПП «Уманська швейна фабрика» Черкаської області

Уманський нацІональний Університет САДІВНИЦТВА

Факультет менеджменту

Кафедра менеджменту ЗЕД

Курсова РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

на тему: Вдосконалення  управління експортним  потенціалом ПП «Уманська швейна  фабрика» Черкаської області

Студента 5 курсу 52 зм  групи

Напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

спеціальності 8.03060104 «Менеджмент ЗЕД»

Мамчура Олега Олексійовича

(прізвище та ініціали)

Керівник доцент, к.е.н. Пітель Н.Я.

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________

Оцінка:  ECTS _____

               Члени комісії          ________________   _______________

                                                                                            (підпис)                          (прізвище та ініціали)

                                                    ________________   _______________

                                                                                            (підпис)                          (прізвище та ініціали)

                                                    ________________   _______________

                                                                                             (підпис)                          (прізвище та ініціали)

м. Умань – 2013 рік

Зміст

Вступ                                                                                                                        3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ  

1. Дослідження підходів до визначення поняття

«експортний потенціал» та  методи оцінки експортного потенціалу підприємства                                                                                                          5

2. Проблеми управління експортним потенціалом підприємств                    15

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  НА ПП «УМАНСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОИХ ДЖЕРЕЛ                                                           56

ДОДАТКИ                                                                                                              61

Вступ

Експортна торгівля є вагомою рушійною силою економічного зростання в будь-якій країні світу. Від величини сальдо чистого експорту залежить не лише стан платіжного балансу країни, ситуація на її валютному ринку, динаміка валютного курсу та валових міжнародних резервів, але й здатність країни зберігати економічну незалежність, підтримувати зовнішній державний борг на безпечному для країни рівні, запобігаючи досягненню критичної величини запозичень на світовому фінансовому ринку. Саме тому ефективне управління експортно діяльністю економічних суб’єктів на макрорівні з метою підтримання її раціональної товарної структури та сальдо зовнішньої торгівлі на оптимальному для економіки рівні є актуальним завданням економіки держави.

Актуальність теми у сучасних умовах досить важлива, через те що, експорт складає основу торгівлі між країнами. У загальному виді експортна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити. Підприємство, здійснюючи експорт своєї продукції може зіткнутися з конкурецією. Для того щоб воно залишилось на ринку, та видержало конкуренцію, а також виходило на новий ринок, підприємство повинне вдосконалювати свій експортний потенціал. Тому тема даної роботи є досить актуальна в наш час.[20]

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є ПП «Уманська швейна фабрика» яка здійснює виробничо-торгівельну діяльність.

Метою даної курсової роботи є:

• Дослідження підходів до визначення поняття «експортний потенціал» та методи оцінки експортного потенціалу підприємства;
• Визначення проблем управління експортним потенціалом підприємств;
• Виробничо-ресурсний потенціал і аналіз основних показників господарської діяльності;
• Провести аналіз ЗЕД підприємства;
• Зясувати особливості формування експортного потенціалу ПП «Уманська швейна фабрика»;
• Визначити основні напрямки удосконалення управління експортним потенціалом  підприємства;
• Перспективи нарощування  експортного  потенціалу  ПП «Уманська швейна фабрика»;

В даній роботі при проведенні дослідження було використано наступні методи: аналітичний, графічний,

 Сучасний розвиток суб’єктів світової економічної системи відбувається в умовах глобалізації ринків товарів і послуг. Тому участь країни в міжнародному переміщенні факторів виробництва та продуктів споживання є ознакою рівня розвитку її господарства. Потоки експорту, які генерує країна, залежать від експортного потенціалу підприємств.

Науковий інтерес до проблемних питань управління розвитком експортного потенціалу промислових підприємств визначає необхідність дослідження накопиченого теоретичного досвіду. Витоки наукового осмислення проблеми прослідковуються в працях Томаса Мана, Давида Рікардо, Фрідріха Листа, Йозефа Шумпетера. Вагомий вклад в дослідження проблеми зроблено такими вченими, як К.Г. Воблий, С.Г. Струмилін, В.С. Нємчинов, О.І.Анчишкін, Л.І. Абалкін, В.М. Архангельський. В останні десятиріччя наукові та прикладні питання розвитку експортного потенціалу перебували в центрі уваги багатьох науковців: П.П.Стичишина, О.О.Кириченка, Г.Б.Крушницької, Т.І.Ломаченко та інших.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ 

1. Дослідження підходів до визначення поняття «експортний потенціал» та методи оцінки експортного потенціалу підприємства

На сучасному етапі розвитку світової     економіки     експортний     потенціал     являється     найважливішою характеристикою  економічної  потужності  будь-якої  країни,  в  тому  числі  і України.  Експортний  потенціал  являється  однією  зі  складових  економічного потенціалу,  яка  забезпечує,  на  відміну  від  інших  складових  (виробничого, трудового,  природного,  фінансового,  інформаційного  потенціалу  тощо)  не процес виробництва, а процес споживання, тобто процес реалізації продукції на зовнішньому ринку.Спроби визначення експортного потенціалу  вітчизняними  науковцями відносяться  до  90-х  років  ХХ-го  ст.  з  початком  розвитку  ринкових  відносин, коли  результати  діяльності  суб’єктів господарювання  зумовлені  не тільки можливостями виробництва, а й можливостями реалізації продукції. При виході  на  зовнішні  ринки  головною  передумовою  розвитку  зовнішньоекономічних зв’язків  стає  розвиток  зовнішньоекономічного  потенціалу,  складовою  якого  є експортний потенціал. Підходи сучасних науковців до визначення експортного потенціалу  не  завжди  збігаються  та  розглядаються  в  них,  як  правило,  лише окремі аспекти досліджуваного явища. Тому необхідне проведення всебічного аналізу  поняття  «експортний  потенціал».  Перш  ніж розглянути  це  поняття  ми визначимо його складові: «експорт» та «потенціал».[50]

         Експорт  - це вивіз за межі країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку або кількість та вартість вивезених за кордон товарів. Самуельсон та Нордхауз   визначають   експорт   як   товари   та   послуги,   які   виробляються всередині  країни та  продаються  за  кордон.  Якщо  розглядати  експорт  як важливий  впливовий  фактор  економічного  зростання  та  інтеграції  країни  у міжнародні  економічні  відносини  та  світове  господарство,  то  він  вже  набуває характеристик     потенціалу,     тобто     прихованої     здатності     забезпечувати досягнення  визначених  цілей  та  вирішувати  проблеми  суспільного  розвитку.[50]

Потенціал  (від  лат.  potentia  сила,  можливість,  напруга)  –  в  широкому розумінні означає засоби, запаси, джерела, які є в наявності та які можуть бути використані  для  досягнення  певної  мети,  здійснення  плану,  рішення  якоїнебудь задачі. Термін  «потенціал»  у  своєму  етимологічному  значенні  походить  від латинського   слова   «potential»   й   означає   «приховані   можливості»,   які   в господарській практиці можуть стати реальністю. Вперше цей термін згадано в 1924  році  К.Г.  Воблий.  У  Радянському  Енциклопедичному  словнику  1988 року  видання  потенціал  визначається  як  джерела,  можливості,  засоби,  запаси, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення визначеної  цілі;  а  також  можливості  окремої  особи,  суспільства,  держави  у визначеній  галузі.  Це  тлумачення  має  в  собі  два  аспекти:  наявність  ресурсів  і цільову спрямованість їх використання. У  вітчизняній  економічній  літературі  цей  термін  у  широкому  розумінні трактують   як   можливості,   наявні   сили,   запаси,   засоби,   які   можуть   бути використані,  або  як  рівень  потужності  у  будь-якому  відношенні,  сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також  під  цим  терміном  розуміє  «приховані  здатності,  сили  для  якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов». У  визначенні  поняття  експортного  потенціалу  є  багато  неточностей  та суперечностей,  деякі  визначення  не  повністю  розкривають  сенс  цієї  категорії. Розглянемо різні джерела, та спробуємо дати своє узагальнююче визначення. Схожі  та  стислі  визначення  експортного  потенціалу  даються  в  різних економічних  енциклопедіях: потенційна  здатність  (спроможність),  можливість країни  експортувати  наявні  вироби,  ресурси,  товари  та  послуги,  які  вона виробляє та нарощувати експорт нових. Більш  структуроване  визначення  дає  Л.І.  Абалкін,  який  під  експортним потенціалом розуміє здатність  всього національного  виробництва, промисловості,   окремих   галузей   або   підприємств   виробляти   необхідну кількість конкурентоспроможної продукції на експорт. Ще  один  економічний  словник  під  редакцією  В.І.  Кушлін  та  В.П. Чичканова  експортний  потенціал  характеризує  як  здатність  національного господарства  реалізувати  на  зовнішньому  ринку  певну  частку  національного багатства   без   нанесення   шкоди   національній   економіці,   при   збереженні пріоритету  національних  інтересів  в  міжнародних  економічних  відносинах  та забезпечення національної економічної безпеки в цілому. [35]

Про    виробництво    конкурентоспроможної    продукції    країною    при раціональному  використанні  усіх  видів  ресурсів  з  метою  реалізації    переваг міжнародного  поділу  праці  при  визначенні  експортного  потенціалу  говорить Б.Н. Крижановський у своїй монографії «Потенціал машинобудування». У даному визначенні не сказано, які саме ресурси, власні чи запозичені, чи ті та інші.Т.   Голікова   розглядає   експортний   потенціал   як   основу   визначення конкурентних  переваг  країни  та  її  стратегічних  зон  господарювання,  до  яких належать,  насамперед,  економічна  база  країни.  Тобто  експортний  потенціал  є певним    показником    (критерієм)   оцінки,   що    визначає    місце    країни    у внутрішньому   і   міжнародному   поділі   праці   та   спеціалізації   економічної діяльності.  Це  визначення  є  дещо  загальним,  не  конкретним,  таким  що недостатньо розкриває сенс поняття експортний потенціал. Ототожнення поняття експортного потенціалу і експорту спостерігається в    роботі    О.М.    Кисельової,    яка    визначає    його    як    складову    системи зовнішньоеконо-мічних   зв’язків,   що   реалізуються   через  експорт   товарів (послуг) . Т.В.   Пепа   визначає   експортний   потенціал   як   частину   виробничого потенціалу    країни,    результати    розвитку    якої    реалізуються    в    сфері зовнішньоекономічної  діяльності.  Тобто  це  здатність  економіки  відтворювати свої конкурентні переваги на світогосподарській арені. В.М. Бегма та О.І. Кондратюк   в   свою   чергу   визначають   експортний   потенціал   як   частину загального  економічного  потенціалу,  який  являється  більш  широким поняттям.[40]  

Ресурсний   підхід   прослідковується   у   працях   В.М.   Байрака   та   Л.С. Кобиляцького,   які   експортний   потенціал   визначають   як   сукупний   обсяг накопичених  ресурсів  країни  (галузі),  що  можуть  бути  задіяні  для  досягнення максимально  можливих  обсягів  задоволення  попиту  на  зовнішніх  ринках  у перспективі при оптимальному використанні. У цьому визначенні йдеться мова лише про перспективний рівень потенціалу. О.  Кикуш  розглядає  експортний  потенціал  як  ринкову  категорію,  яка визначає    обсяги    продукції,    що    виробляється,    відповідної    якості    та номенклатури,    здатна    забезпечувати    максимальний    обсяг    продажу    на зовнішньому   ринку   і   при   певних   зовнішніх   та   внутрішніх   обмеженнях збільшувати   власний   прибуток.   Напевно   це   визначення   є   трохи неузгодженим. Схоже визначення дає В. Плескач, говорячи також про зовнішні та внутрішні обмеження та максимізацію прибутку, але визначаючи експортний потенціал   як   обсяг   благ,   які   національна   економіка   може   виробляти   і реалізувати за межами країни. Д.  Стеченко  вважає,  що  експортний  потенціал  є  обсягом  благ,  які національна  економіка  може  виробляти  та  реалізувати  за  своїми  межами,  а також     її     здатністю     відтворювати     свої     конкурентні     переваги    на світогосподарській  арені.[33] 

         Поняття потенціал  характеризується  досягнутим  та  перспективним  рівнями,  в  цьому  ж визначенні скоріше мова йдеться лише про досягнутий рівень. На  думку  В.  Рогачова,  експортний  потенціал  є  здатністю  національної економіки,  її  секторів,  галузей  і  підприємств  виробляти  конкурентоспроможні на  світовому  ринку  товари  та  послуги  на    основі  використання  наявних порівняльних переваг, що ґрунтуються на досягненнях НТП. Суперечністю визначення  є  те,  що  не  всі  порівняльні  переваги  ґрунтуються  на  досягненнях НТП, наприклад дешева робоча сила.[45]

         В сучасних   умовах   глобалізаційного   розвитку   в розвитку  економік  країн  відбуваються  чергування  зростання  та  спадів  (криз), але це не означає, що в час цього дисбалансу відсутній експортний потенціал. На  мікрорівні  експортний  потенціал  розглядає  П.П.  Стичишин.  Він визначає  його  як  реальну  здатність  підприємства,  організації,  корпоративної структури  (системи)  до  контролю  максимально  можливої  для  нього  частки ринку.   Ця   здатність   визначається   ресурсами   системи,   особливостями   їх використання   у   спрямованому   на   формування   властивостей   продукту   та можливих  стратегій,  які  забезпечують  йому  необхідну  конкурентоздатність.  У  визначенні  говориться  про  контроль  частки  ринку,  але  чи  означає контроль ще й присутність на цьому ринку. Російські автори М. Сейфуллаєва та В. Капіцин розглядаючи  експортний потенціал  регіону  в  основу  ставлять  його  ресурсно-сировинну  базу  та  стан економіки,     які     забезпечують     цьому     регіону     науково-технологічний, промисловий, соціальний і культурний розвиток, що дозволяє досягти стійких темпів зростання експортного виробництва і високого рівня життя населення з врахуванням наявних та прогнозованих ринкових умов. Ще один російський науковець В. Михайловський розглядає експортний потенціал    території,    як    головний    потенціальний    ресурс    підвищення ефективності  зовнішньоекономічної  діяльності  в  регіоні.  Він  говорить  про  те, що  експортний  потенціал  території  слід  описувати  системою  кількісних  та якісних  показників,  які  характеризують  регіон  з  позиції  його  закріплення  на світових  товарних  ринках  та  отримання  максимальної  валютної  виручки  у довгостроковій   перспективі. В    цілому зовнішньоекономічний потенціал визначається конкурентоспроможністю вироблених у регіоні товарів та послуг на  світовому  ринку  та  можливостями  використання  технологічних,  трудових, інтегральних,  природних  та  інших  ресурсів  території  у  структурі  світових коопераційних  зв’язків.  Ступінь  реалізації  зовнішньоекономічного  потенціалу регіону  характеризується  станом  його  експортного  комплексу.  Автор підміняє  одне  поняття  іншим,  експортний  потенціал  зовнішньоекономічним.[45]

         Інші російські автори розглядають експортний потенціал країни, регіону як  їх  потенційну  можливість  експортувати  наявні  у  неї  (нього)  чи  виробляти нею (ним)  ресурси,  продукти.  Дане  визначення  є  незрозумілим,  адже експортний  потенціал  передбачає  і  виробництво  і  експорт,  а  не  те  чи  інше. Також виробництво все ж таки передує експорту, а не навпаки. Такі   автори,   як   Л.   Абалкін,   А.   Азріліян,   М.Сейфулаєва   у   своїх визначеннях  орієнтуються  лише  на  виробництво,  не  зазначаючи  наявності можливості   реалізації   виробленого   товару,   для   використання   експортного потенціалу.[51]

Дослідження  методологічних  підходів  до  оцінки експортного потенціалу дозволяє стверджувати, що загальноприйнята методика його визначення відсутня. Як правило, дослідження експортного потенціалу закінчується прогнозними розробками експорту за товарною і галузевою структурами, яким передує аналіз його ретроспективної динаміки, товарної і географічної структури. Це пов’язано, на нашу думку, з неможливістю кількісної оцінки експортного потенціалу через деяку суб’єктивність цього поняття, відсутністю прямої залежності між потенціалом і ринковою позицією фірми, а тим більше — країни. Крім того, економічний, виробничий, промисловий чи експортний потенціал не має відповідного аналога в західній літературі. При вивченні цієї категорії американські та західноєвропейські дослідники використовують такі терміни, як потенційні можливості фірми, можливості експортування тощо.Окремі методичні підходи, які відзеркалені у наукових працях, стосуються теоретичних аспектів оцінки потенціалу діяльності бізнес-суб’єктів на зарубіжному ринку. Ці підходи ґрунтуються на твердженні, що внутрішню  структуру  потенціалу  визначає  склад  і співвідношення різних структурних потенціалів. До  складових  експортного  потенціалу  (ЕхП)  належать такі:

1) потенціал внутрішніх  ресурсів;

2) потенціал цільового  зарубіжного ринку;

3) умови виходу на ринок.

Потенціал внутрішніх ресурсів (ПВР) визначається як функція від техніко-технологічної бази (ТБ), кваліфікації  кадрів  (К),  методів  управління  (М),  фінансів (Ф), тобто ПВР — f(ТБ, К, М, Ф). Крім внутрішніх ресурсів, оцінка експортного потенціалу доповнюється потенціалом цільового зарубіжного ринку, який повинен дорівнювати потенціалу внутрішніх ресурсів, інакше діяльність на цьому ринку буде недоцільною, тобто:

ЕхП → ПВР = ПЗР,

де ПЗР — потенціал цільового зарубіжного ринку.

Умови виходу на ринок (УВР) охоплюють національні умови  (НУ)  (торговельна  політика  країни,  система підтримки експортного виробництва) та зовнішні (ЗУ) (торговельний режим країни експортування):

УВР = НУ + ЗУ.

Ознакою  наявності  експортного  потенціалу  бізнес-суб’єкта є відповідність потенціалу внутрішніх ресурсів  вимогам  зарубіжного  ринку  та  сприятливість умов виходу на цільовий зарубіжний ринок, такого:

ЕхП = f (ПВР, ПЗР, УВР) за умов, що: ПВР = ПЗР і УВР ® max,

де ПВР — потенціал внутрішніх ресурсів;

ПЗР — потенціал зарубіжного ринку.

Застереження при використанні цієї моделі стосується такого:

• досліджувати потенціал внутрішніх ресурсів слід тільки відносно певного ринку та умов виходу на нього;
• визначати потенціал тільки за одним товаром чи номенклатурною групою;
• забезпечувати порівнювальність складових потенціалу умов за часом їх оцінки;
• досягати багатоваріантності зіставлень внутрішнього потенціалу суб’єкта господарювання та ринкових потенціалів.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що цю методологію не можна застосовувати до більш агрегованих рівнів, зокрема   до  рівнів галузі чи країни в цілому. Що  стосується  визначення  експортного  потенціалу окремих галузей, то вважається можливим отримати його кількісну оцінку у тих видах діяльності, які базуються  на  кількісно  обмежених  ресурсах.  Виходячи  з  цільових настанов  прогнозу  показники ІПР,ІЕ, Iаt та IKt задаються як нормативи. Усі інші показники визначаються за звітними даними або розраховуються. На нашу думку, аналогічний підхід можна використовувати для оцінки експортного потенціалу добувної промисловості, де основними чинниками його формування можуть бути запаси відповідних корисних копалин у базовому періоді та ефективність використання у перспективі. Одним з методологічних підходів до оцінки експортного потенціалу і-ї країни може бути співвідношення експортної  квоти  Ех/ВВП  та  чисельності  населення (ЧН):

ЕхП і  = Ех і /ВВП і /ЧН і .

Дослідження ролі експорту в економічному розвитку країни показує, що традиційно експортний потенціал характеризується  комплексом  показників,  на  основі аналізу  яких  обґрунтовується  його  оцінка.  Це  такі як:

• відношення експорту товарів до ВВП і його динаміка за ряд років;
• відношення  експорту  основних  товарів  (товарних груп) до ВВП;
• відношення експорту товарів певної галузі (виду економічної діяльності) до обсягу виробництва цієї галузі (виду економічної діяльності);
• відношення частки експорту певного виду продукції до частки світового експорту цієї продукції, що дозволяє визначити рівень спеціалізації країни;
• вартість експорту на душу населення країни.

Цей перелік доцільно доповнити такими показниками:

Коефіцієнт  участі  країни  у  міжнародному  поділі праці, який визначається за відношенням частки країни у світовому експорті до частки країни у світовому ВВП. Розрахунок коефіцієнта здійснюється за формулою:

,де ВВП і – валовий внутрішній продукт і-ї країни;

Ех і — експорт і-ї країни;

Ех с — світовий експорт;

ВВП с — світовий валовий внутрішній продукт.

Якщо КМРП і  > 1, тобто Ех і /Ех с  > ВВП і /ВВП с , то це відчить про активну участь країни у МЛП. Однак значне перевищення Ех і /Ех с  над ВВП і /ВВП с  може також характеризувати  слабкість  економіки,  гіпертрофований розвиток експортного сировинного сектора. Коефіцієнт ефективності експорту і-ї країни, який розраховується за формулою:

де ЕЕх і — ефективність експорту і-ї країни;

Ех і /ЧН і — експорт і-ї країни на душу населення;

Ех і /ВВП с — частка експорту і-ї країни у світовому ВВП;

Ех с /ЧН с — світовий експорт на душу населення;

Ех і /ВВП і —  частка  експорту  і-ї  країни  в  її  ВВП (ВВП України в дол).

Показник ефективності експорту і-ї країни показує відносну величину виручки на душу населення від кожного експортованого відсотка ВВП порівняно із середньосвітовою величиною, прийнятою за 100%. Результати  дослідження  виявили,  що  коефіцієнт ефективності експорту розвинених країн знаходиться в межах 450—550 відсоткових пунктів, тобто їх експорт в 4,5—5,5 раза ефективніший, ніж середньосвітовий. Показник виявленої відносної переваги (або компаративної переваги):

КП іj  = ln [(Ex ij /Im ij ) / (Ex i /Im i )],

де КП іj — показник компаративної переваги і-ї країни за j-м товаром;

Ex i , Im i — експорт та  імпорт і-ї країни;

Ex ij , Im ij — експорт та імпорт j-того товару і-ї країни;

Якщо КП іj >0, то для j-го товару це означає, що і-а країна має компаративну перевагу в експорті до інших країн.  При КП іj <0 закордонні партнери мають компаративну перевагу в експорті j-го товару . Здійснений  з  використанням  наведених  показників аналіз товарного експорту України дозволяє охаракте-ризувати її реалізований експортний потенціал. При  цьому  слід  зазначити,  що,  на  нашу  думку, більш  реалістичну  оцінку  експортного  потенціалу України можна одержати лише при порівнянні його основних показників з іншими країнами, передусім з показниками країн — основних торговельних партнерів.[35]

До  складових  експортного  потенціалу  (ЕхП)  належать такі: потенціал внутрішніх ресурсів; потенціал цільового зарубіжного ринку; умови виходу на ринок [28].

Рис. 1.1 Складові експортного потенціалу [17].

         Роблячи висновок по даному питанню, можна сказати що багато вчених займалося визначенням терміну експортний потенціал, та виробляли певні підходи до його визначення.  Але можна виділити таке визначення. Експорт  - це вивіз за межі країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку або кількість та вартість вивезених за кордон товарів. Самуельсон та Нордхауз   визначають   експорт   як   товари   та   послуги,   які   виробляються всередині  країни та  продаються  за  кордон.  Потенціал  (від  лат.  potentia  сила,  можливість,  напруга)  –  в  широкому розумінні означає засоби, запаси, джерела, які є в наявності та які можуть бути використані  для  досягнення  певної  мети,  здійснення  плану,  рішення  якоїнебудь задачі. Термін  «потенціал»  у  своєму  етимологічному  значенні  походить  від латинського   слова   «potential»   й   означає   «приховані   можливості»,   які   в господарській практиці можуть стати реальністю. Також інує певна методологія до розрахунку експортного потенціалу.

1.2 Проблеми управління  експортним потенціалом підприємств

        В  умовах  глобалізації  та  активізації  участі  Україні  в  міжнародному розподілі праці розвиток експортного потенціалу вітчизняних підприємств є надзвичайно важливим,  адже її успішний розвиток  дозволяє розширювати ринки збуту,  отримувати  валютну  виручку,  підвищувати  конкурентоспроможність  та  забезпечувати  зростання ринкової  вартості  підприємства.  Прийняття  рішення  про  вихід  на  зовнішній ринок  не  є  можливим  без проведення  адекватної  оцінки  експортних  можливостей  підприємства,  в  зв’язку  з  чим  постає  питання дослідження його експортного потенціалу.  Вагомою складовою управління ЗЕД є управління експортним потенціалом з метою розробки та реалізації економічно обґрунтованих механізмів його поліпшення й в цілому підвищення ефективності діяльності  господарюючого   суб’єкта.   Особливої   актуальності управління експортним потенціалом підприємства набуває в умовах розширення ЗЕД,  які передбачають збільшення присутності підприємства на існуючих зарубіжних ринках,  пожвавлення попиту на продукцію підприємства, вихід підприємства на нові зарубіжні ринки.[38]

Проблема розширення експортних можливостей та розвитку експортного потенціалу промислових підприємства є складною і різновекторною. Її вирішення вимагає  системного підходу до вдосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства  і здійснення комплексу організаційно-економічних, управлінських і техніко-технологічних заходів, що сприятимуть посиленню конкурентних переваг підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках. Головним аспектом зазначеної проблеми є визначення джерел оновлення експортного потенціалу, пошук важелів для стимулювання його розвитку, адже саме від рівня експортного потенціалу в більшій мірі залежить якість присутності вітчизняного підприємства на зовнішньому ринку.