Відповідальність в аудиторській діяльності

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

 

 

 

 

КУРСОВА  РОБОТА

 

з  дисципліни: «Аудит»

на  тему:

«Відповідальність  в  аудиторській  діяльності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ .......................................................................................................................3

1. Регламентація та сутність відповідальності аудитора нормативно-правовою базою України та МС .......................................................4
2. Класифікація аудиторської відповідальності ..................................7
3. Юридична відповідальність аудитора перед клієнтом ...................9
4. Наслідки порушень аудиторської перевірки .................................24

Висновки ...............................................................................................................31

Використана література ...................................................................................... 33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Відносини між аудиторською фірмою (аудитором) і клієнтом регулюються  нормами цивільного законодавства. У відповідності до статті 35 Закону України "Про аудиторську діяльність" за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор несе цивільну відповідальність, яка передбачає відшкодування завданих збитків з вини аудитора.

Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов’язків. Вони формують єдині базові вимоги щодо організації і методики здійснення аудиту та забезпечують відповідний рівень гарантій результатів при їх дотриманні.

У системі нормативного регулюванню аудиторської діяльності важлива роль належить внутрішнім стандартам аудиторських фірм (ВСАФ), під якими розуміють документи, що деталізують і регламентують єдині вимоги до здійснення і оформлення аудиту, прийняті і затверджені аудиторською фірмою.

Застосування ВСАФ в  діяльності аудиторських фірм є досить актуальною проблемою на сучасному  етапі, оскільки їх застосування є основою  подальшого професійного росту фірми, підвищення її рейтингу та конкурентноздатності на ринку аудиторських послуг.

Проблеми якості аудиторських послуг повинні бути обумовлені в договорі або вимогами, визначеними для робіт відповідного виду. З метою запобігання недолікам у роботі аудитор може передбачити в договорі умови, за яких аудиторська перевірка розпочнеться. Це, наприклад, проведення замовником інвентаризації активів і розрахунків перед складанням бухгалтерського звіту. Доцільно обумовити також необхідність перевірки аудитором початкового сальдо балансу.

 

Регламентація відповідальності аудитора нормативно-правовою базою України та МС

 

Правовою основою проведення аудиту в Україні є Закон “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року, який визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в  Україні і спрямований на створення  системи незалежного фінансового  контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

Національні нормативи  аудиту вимагають документального  оформлення всіх питань, які аудитор  вважає важливими з погляду доказовості  факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові слід отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дасть змогу зробити аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства.

Незалежні процедури  перевірки проводяться для отримання  доказовості, повноти, точності й правдивості  даних, що обробляються системою обліку. Вони бувають у вигляді:

* детальних тестів  операцій і залишків на рахунках;

* аналізу важливих  показників, включно з остаточним  обстеженням незвичайних відхилень  і статей.

Міжнародні асоціації  бухгалтерів і аудиторів узагальнили  досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які певною мірою виконують функції стандартів з обліку і аудиту.

При проведенні аудиту керуються  Міжнародними стандартами аудиту. Аудиторська  палата України рішенням від 18 квітня 2003 року № 122 затвердила Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (Міжнародні стандарти аудиту) як Національні стандарти аудиту, тому вони підлягають обов'язковому застосуванню суб'єктами аудиторської діяльності до фінансової звітності за 2003 рік.

Перелік і мету кожного  із міжнародних стандартів аудиту (МСА) відображено в таблиці 1 (Додаток 1).

Норматив № 20 "Події, що мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення  фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку" встановлює відповідальність аудитора за результати подій, що виникають після дати складення фінансової звітності клієнтом, але до підписання аудиторського висновку, або за результати подій, що виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, які виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства (такі події нижче називатимуться "подальші події"). Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансову звітність підприємства і на аудиторський висновок.

Існує два основних види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову  звітність підприємства:

- події, що забезпечують  подальше підтвердження умов, які  існували на дату фінансової звітності;

- події, що відображають  нові умови, які настають після  дати представлення фінансової  звітності.

Аудитор повинен виконати процедури перевірки для отримання  свідчення того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такі процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів тощо.

Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки  або складення запиту стосовно фінансової звітності після дати підписання висновку. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність і аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася.

Коли керівництво вносить  зміни у фінансову звітність, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки стосовно ситуації, що існує  на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта зміненої фінансової звітності.

Якщо клієнт не вносить  потрібні виправлення до фінансової звітності, то аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, з  яким аудитор знайомить керівництво  клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності, але аудитор попереджає про недопустимість публікації звітності без відповідного коригування. Новий аудиторський висновок має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в аудиторському висновку.

Після проведення необхідних процедур і отримання необхідної інформації, аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства і зміст висновку не змінюється.

 

 

 

 

Класифікація  аудиторської відповідальності

 

Для того, щоб уникнути судового переслідування, аудиторам  рекомендується дотримуватись наступних  правил:

• перед початком роботи аудитор повинен письмово повідомити клієнта про власне розуміння обов'язків і про те, які об'єкти будуть перевірені;
• встановити помилки в роботі клієнта в попередніх звітних періодах;
• неухильно дотримуватись вимог бухгалтерських і аудиторських стандартів;
• розуміти, що суди чекають від представників вільної професії поваги до норм права і справедливості, навіть якщо вони не співпадають із стандартами професійної етики;
• ставити якість своєї роботи вище за піклування про збільшення доходів своєї фірми;
• бути особливо обережним, перевіряючи фірми, що мають фінансові труднощі (такі фірми намагаються надати викривлену фінансову звітність).

Аудитори повинні здійснювати  заходи щодо мінімізації своєї відповідальності. До цих заходів можна віднести наступні:

• мати справу тільки з чесними клієнтами;
• наймати кваліфікований персонал, який слід адекватно підготувати і контролювати;
• дотримуватись професійних стандартів;
• зберігати незалежність;
• підтримувати високу якість аудиту;
• правильно документувати роботу;
• отримати документи, що визначають взаємні обов'язки аудитора і клієнта;
• зберігати конфіденційність відносин, тобто не розкривати інформацію про свого клієнта стороннім особам;
• забезпечити адекватний страховий захист;
• користуватись кваліфікованими юридичними консультаціями.

Відповідальність  аудиторів наступає у разі неякісного виконання своїх обов'язків, яке  проявляється у наступному:

• неправомірне використання (невикористання) нормативної бази (законодавчих та інших актів з бухгалтерського обліку, оподаткування та офіційних пояснень до них);
• арифметичні помилки;
• втрата або псування документів, отриманих аудитором;
• навмисні дії або бездіяльність аудитора чи його працівників,
• спрямовані на завдання або заподіяння шкоди замовнику, а також будь-які дії (бездіяльність), в яких мали ознаки кримінального діяння, змови;
• дії працівників аудитора в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або їх наслідки;
• порушення (розголошення) або використання у власних цілях аудитором будь-якої конфіденційної інформації, що стала йому відома при наданні аудиторських послуг.

До видів відповідальності аудитора можна віднести:

Цивільна відповідальність.

Кримінальна відповідальність.

Професійна  відповідальність.

Відповідальність  за нормами трудового права.

Юридична відповідальність аудитора перед клієнтом

 

Юридичну відповідальність аудитора можна поділити на такі сфери: відповідальність перед органами, які видали свідоцтво на право заняття аудиторською діяльністю; відповідальність перед клієнтом; відповідальність перед третіми особами; кримінальна відповідальність.

Виходячи з незначної  історії розвитку аудиторського  контролю в Україні, проблему юридичної відповідальності аудиторів поки що недостатньо врегульовано і не відображено у судовій практиці. Вона потребує вивчення для подальшого розвитку аудиторського контролю.

Визначення характеру  та рівня вини конкретних осіб було і залишається прерогативою суду. При цьому постає питання про розмір майнової та іншої відповідальності винних осіб.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит здійснюється на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись на підставі договору або письмового чи усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).

При проведенні аудиторської перевірки аудитор (аудиторська  фірма) повинні чітко дотримуватись  умов договору. Це особливо важливо при не регламентованих законом призначеннях ("власний аудит"), коли контрактний лист чи договір є єдиним документом, що визначає умови роботи і відносини сторін. Умови проведення аудиту відповідно до чинного законодавства більш регламентовані, але і при таких призначеннях сторони можуть записувати в договір за бажанням будь-які умови: як ті, що звужують, так і ті, що розширюють сфери діяльності. Щоб захистити себе, аудитор завжди повинен наперед чітко визначити характер роботи, яку належить виконати, та зазначити в аудиторському висновку всі обмеження, які мали місце. Мета роботи може коливатися від повного аудиту (аудитор висловлює думку про достовірність фінансової звітності) до оглядових (загальних) перевірок (з обмеженим рівнем упевненості) та облікових робіт (звітність взагалі не завіряється).

Існуючі в Україні  нормативні документи по-різному  трактують відповідальність аудитора за недотримання умов укладеного договору, а також структуру договору. В  статті 20 Закону України "Про аудиторську діяльність" зазначається, що в договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. За неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їхньої вини (стаття 25). Крім того, за неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою можуть застосуватися стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та свідоцтва на строк до одного року або анулювання сертифіката та свідоцтва.

В системі національних нормативів розроблений норматив № 4 «Договір про проведення аудиту». В ньому визначено суть, основні  положення та умови складання  договору, а також обумовлено рівні  відповідальності аудитора та клієнта  з метою уникнення непорозумінь. Пропонується в умовах відповідальності виконавця визначити такі положення: відповідальність за якість виконання робіт; відповідальність за дотримання принципів аудиту при виконанні робіт; відповідальність за дотримання строків робіт; інші види та умови відповідальності. Причому повинна бути вказівка про строки дії відповідальності. Необхідно також розглянути умови відмови виконавця від продовження робіт за будь-яких обставинами.

Щодо відповідальності аудитора (аудиторської фірми), то зазначивши, що вона настає відповідно до чинного законодавства, аудитор (аудиторська фірма) бере на себе відповідальність, яку вони могли б і не нести, якби більш детально її обумовили. Це особливо важливо в умовах недосконалого законодавства.

З юридичної точки зору окремі статті Цивільного кодексу мають імперативний, а інші —диспозитивний характер. Імперативні норми обов'язкові для виконання і ними слід керуватися відповідно до закону. Норми, що мають такий характер, діють тоді, коли інше не встановлено, наприклад договором. Це означає, що якщо в договорі обумовлено певну відповідальність, то у разі потреби набирає сили тільки ця відповідальність.

Те, що договір про  надання аудиторських послуг, і особливо про проведення обов'язкової аудиторської перевірки, до останнього часу вважається договором підряду, не викликає сумніву, оскільки іншого варіанта класифікації цих послуг Цивільний кодекс України за станом на 4 березня 1996 р. не пропонує. Договір підряду регулюється статтями 332—Глави 28 Кодексу. Основними нормами, що регулюють договір підряду і можуть застосовуватись при здійсненні аудиторських послуг, є:

• схоронність документації;
• сприяння у проведенні аудиторської перевірки;
• права замовника в період виконання робіт;
• конфіденційність одержаної інформації;
• відповідальність аудиторів (аудиторських фірм) за належну якість;
• обов'язок замовника прийняти виконану роботу;
• строки пред'явлення вимог щодо виявлених недоліків у роботі;
• своєчасність виконання робіт за договором.

Схоронність документації. За схоронність документації, якщо інше не передбачено договором, відповідальність, згідно зі статтею 339 Цивільного кодексу України, несе сторона, що надала їх для перевірки.

Якщо з документацією  клієнта аудитор працює в службовому приміщенні аудиторської фірми, відповідальність за схоронність документації, представленої дія перевірки, згідно зі статтею вищезазначеного Кодексу, повинна взяти на себе аудиторська фірма.

Крім того аудитор (аудиторська  фірма) відповідно до Закону України  «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. зобов'язаний забезпечити схоронність робочих документів, що складаються в ході аудиторської перевірки. Ризик випадкового знищення або випадкового псування результату виконаної аудитором роботи до її приймання замовником несе виконавець —аудитор (аудиторська фірма).

Сприяння  у проведенні аудиторської перевірки. Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" (ст. 20) замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконання аудиту.

При невиконанні замовником цього обов'язку аудитор (аудиторська фірма) вправі вимагати відшкодування зазнаних збитків, включаючи додаткові витрати, що виникли внаслідок простою чи перенесення строків виконання робіт, або збільшення зазначеної договором вартості послуг.

Отже, якщо аудитору потрібна активна допомога в доборі й пошуку документів, які мають відношення до предмета перевірки і знаходиться  як у замовника, так і у третіх осіб; або в отриманні необхідних пояснень у письмовій чи усній  формі від керівництва чи працівників замовника, перевірці наявності майна, грошей, цінностей чи визначенні якості продукції, то обов'язково в договорі слід передбачити форми і строки такої допомоги.

Цивільний кодекс України  передбачає можливість виконання договору підряду з матеріалів замовника, але зазначена норма не відповідає процесу надання аудиторських послуг, що свідчить про відмінність та особливості договору на проведення аудиторської перевірки.

Права замовника  в період виконання роботи. Закон України "Про аудиторську діяльність" передбачає, що аудитори і аудиторські фірми мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Отже, аудиторам надано великі права. Але самостійність —це не безконтрольність. Відповідно до статті 347 кодексу замовник вправі в будь-який час перевіряти хід і якість роботи виконавцем, не втручаючись у його діяльність.

При цьому, якщо виконавець не приступає вчасно до виконання  договору або виконує роботу так повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник вправі відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання  роботи стане очевидним, що її не буде виконано належним чином, замовник має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а при невиконанні виконавцем цієї вимоги у визначений строк —відмовитись від договору або вимагати відшкодування збитків, або доручити виконання роботи третій особі за рахунок виконавця.

За наявності поважних причин замовник вправі в будь-який час до закінчення роботи розірвати  договір, сплативши підряднику винагороду за виконану частину роботи і відшкодувавши  йому збитки, завдані розірванням  договору, з урахуванням того, що виконавець зберіг внаслідок розірвання договору.

Своєчасність  виконання робіт за договором. Відповідно до вимог Цивільного кодексу в договорі необхідно вказувати початкові та кінцеві строки виконання робіт. За погодженням сторін у договорі можна передбачати також строки завершення окремих етапів робіт (проміжні строки).

Якщо інше не встановлено  законом, іншими правовими актами і  не передбачено договором, виконавець несе відповідальність за порушення  як початкового і кінцевого, так  і проміжних строків виконання  робіт.

Таким чином, у договорі слід обумовити строки виконання  робіт, а також порядок їх змін. Це дуже важливо, оскільки повноцінна робота аудитора цілком залежить від  повноти і якості фінансової звітності  клієнта. Якщо договором встановлений певний строк початку робіт, а до цього моменту звітність замовника ще не складена, не укомплектована, та не взаємопов'язана, то аудитор змушений буде почати перевірку того, чого ще немає. До того ж, може бути тиск з боку клієнта щодо допомоги в складанні звіту, щоб укластися в строки завершення аудиту.

З цією метою можна  передбачити в договорі "плаваючі" строки початку і закінчення робіт. Так, аудитор знає, що перевірка триватиме  три тижні. Строком початку робіт  слід вважати момент надання йому для перевірки укомплектованої  та взаємопов'язаної фінансової звітності. Строк закінчення робіт за договором визначається розрахунковим шляхом.

До того ж, відповідно до статті 341 Цивільного кодексу України, якщо замовник у відповідний строк  не замінить недоброякісні або непридатні матеріали, виконавець вправі відмовитися від договору і стягнути понесені з вини замовника збитки (якщо інше не передбачено договором).

Практично всі вчені-економісти сходяться  на тому, що правовідносини, які виникають  при наданні аудиторських послуг, суттєво відрізняються від правовідносин щодо договору підряду, і вимагають окремого розгляду в Цивільному кодексі України. Загальна відмінність, яка властива різного роду послугам, полягає в тому, що їх предметом є, як правило, відповідні дії, а не доречний результат. Але в деяких випадках послуга, наприклад аудиторська перевірка, може привести до певного доречного результату—аудиторського висновку. Але досягнення такого результату невід'ємно пов'язане з проведенням певного роду досліджень, контрольних дій і становить з ним певну єдність.

Отже, потреба в створенні особливого, відмінного від підряду режиму для  таких договорів викликана в  основному тими обставинами, що предмет  договору становить у випадку  договору підряду досягнення певного  результату робіт, а в договорі на платне надання послуг —послуги як такі.

Ще одна особливість договору про  надання аудиторських послуг полягає  у творчому характері робіт. Із цим  пов'язана необхідність для сторін брати на себе обов'язки і здійснювати  їх виконання з урахуванням чинного  законодавства щодо інтелектуальної власності. Виконавець договору платних послуг повинен надавати послуги особисто, що має бути обумовлено в договорі.

Законом України "Про аудиторську  діяльність" (стаття 23) передбачається можливість залучення до участі в  аудиторській перевірці фахівців різного профілю. Але оскільки це питання тісно пов'язане з проблемою збереження конфіденційності інформації, то в законодавчих актах доцільно передбачити необхідність одержання згоди замовника на залучення до виконання договору третіх осіб. Цю згоду потрібно закріпити в договорі. Такої згоди не вимагається при виконанні договору підряду згідно із законодавством, де, як відомо, поширеним є субпідряд, якщо тільки іншої вказівки немає в конкретному договорі.

У договорі підряду зазначається, що відповідальність за знищення чи випадкове пошкодження результату виконаної роботи до її приймання несе підрядник. На відміну від договору підряду, договір про надання платних послуг повинен передбачити розподіл відповідальності: ризик випадкової неможливості виконання договору, що виник з вини замовника, несе замовник, а послуги виконавця підлягають оплаті в повному обсязі. Тобто клієнт несе відповідальність за ту документацію, яку він надав для перевірки, а аудитор —за свою думку про неї.

Таким чином, при відсутності необхідної документації (чи переважної її частини) для перевірки, її випадкової загибелі внаслідок втрати, пожежі чи у зв'язку з іншими обставинами, що трапились не з вини аудитора, аудитор має право видати клієнту негативний аудиторський висновок чи відмовити у видачі висновку.

Щодо порядку одностороннього  розірвання договору, то пропозиції про  те, що умовою розірвання договору з  боку замовника є оплата виконавцю  фактично понесених ним втрат, а  з боку виконавця —повне відшкодування замовнику понесених збитків, які включають як понесені замовником витрати, так і втрачену ним вигоду, не можна вважати однозначними. Так, вказана нерівноцінна відповідальність може застосовуватися при проведенні щорічної аудиторської перевірки, коли підприємства зобов'язані подавати аудиторський висновок до податкової інспекції у чітко визначені терміни.

У випадку, коли замовник в односторонньому  порядку відмовляється від виконання  договору, доцільно було б передбачити  оплату не фактично понесених виконавцем витрат, а вартість робіт, передбачених за договором. Крім того, якщо аудиторські послуги не можуть бути виконані з вини замовника, аудитору (аудиторській фірмі) має сплачуватись повна вартість робіт, включаючи втрачену вигоду.

Важливою особливістю договору про надання аудиторських послуг є визначення наслідків неможливості досягнення результату робіт. Якщо неможливість виникла за обставин, коли жодна з сторін не несе відповідальності, замовник повинен відшкодувати виконавцю фактично понесені ним витрати (згідно з договором підряду підрядник не вправі вимагати винагороди за роботу).

У зв'язку з цим до договору про  проведення аудиторської перевірки  доцільно включити пункт, який визначав би критерії вартості виконання робіт  до того моменту, коли керівництвом аудиторської фірми буде представлений документ, який обґрунтовує неможливість продовження робіт для досягнення необхідного замовнику результат, —формування позитивного чи іншого аудиторського висновку.

Як правило, з цією метою встановлюється годинна оплата на кожного працівника аудиторської фірми. Для уникнення непорозумінь доцільно ще на етапі складання плану (програми) аудиторської перевірки встановити та погодити із замовником склад групи перевіряючих. На деяких підприємствах визначення, хто з членів групи аудиторів, коли і скільки часу провів у клієнта, проходить легко, якщо у клієнта налагоджена пропускна система. Складніше це зробити у випадках, коли аудитори проводять перевірку документації у своєму офісі. При цьому важко також врахувати робочий частих працівників, які займаються обробкою зібраного матеріалу безпосередньо в аудиторській фірмі і клієнт, якому належить оплатити їхню роботу, навіть їх не бачив. Все це слід передбачити в спеціальному протоколі, який додається до пункту про визначення наслідків неможливості досягнення результату робіт.

Отже, враховуючи вищевикладені  характерні особливості договору на проведення аудиторської перевірки, в  чинному законодавстві необхідно передбачити договір про надання платних послуг, який відрегулював би зазначені проблеми.

Міжнародний досвід юридичної  відповідальності аудиторів перед  третіми особами

Виходячи з незначної  історії розвитку аудиторського  контролю в Україні, проблеми юридичної відповідальності поки що недостатньо врегульовані і не знайшли відповідного відображення у судовій практиці. А випадки юридичної відповідальності аудиторів перед третіми особами взагалі відсутні. Але значення цієї проблеми в подальшому розвитку аудиторського контролю потребує її вивчення, використовуючи при цьому досвід розвинених зарубіжних країн.