Види нестандартних уроків з геометрії

                                                      Зміст

Вступ…………………………………………………………...……………………3

Розділ 1. Нестандартні форми навчання - як один з видів навчання учнів… …6

1.1. Урок як основна форма організації навчання…………………….…………6

1.2 Види нестандартних уроків з геометрії, в основній школі та методичні особливості їх організації ….….……………………………………..…..………11

Розділ 2. Розробка методики нестандартних форм навчання учнів

основної школи на уроках геометрії…………………………………..…………15

2.1. Методичні особливості уроку гри , уроку казки, уроку лабораторно – практичних робіт…………………………………………………......…………..15

2.2. Нестандартний урок з геометрії в 7 класі………………………….………20

2.3. Нестандартний урок з геометрії в 8 класі………………………..………   29

2.4. Нестандартний урок з геометрії в 9 класі . ………………………..…    …32

Висновок……………………………………………………………….…………37

Список використаних джерел………………………………………...…………39

Додатки……………………………………………………………………………40                                                      

                                                   Вступ

Актуальність теми. Сучасна освіта — це освіта для людини. Її стрижнем є розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання здатності до самоосвіти і саморозвитку особистості, яка вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя.

Роль учителя є вирішальною у процесах формування мислення, гар тування характеру й виховання моральних якостей учня. Він генератор і джерело ідей, якими керується другий суб'єкт педагогічного процесу — учень. Від педагогічної майстерності вчителя залежить націлювання учнів на належний навчальний лад. Тоді цілі вчителя стають і цілями учнів — у них одна мета. Природно, що прагнення обох до єдиної мети прискорює її досягнення. Щоб керувати процесом формування і розвитку здібностей учнів, треба знати актуальні і потенціальні їх рівні. Водночас виникає проблема: якими повинні бути умови середовища, щоб кожен школяр міг розвинути свої творчі нахили й перетворити їх у творчі досягнення.

Проходячи практику в школі та спостерігаючи за школярами, ми дійшли висновку, що для багатьох учнів визначальним чинником вивчення геометрії є її загальновизнана роль у житті та інших науках. Але є учні, які на уроці перестають слухати або, навпаки, тільки роблять вигляд, що слухають, але не чують, якщо новий матеріал їх не зацікавив з самого початку. Запобігаючи байдужості на уроці, появу нового матеріалу потрібно підпорядковувати природній допитливості школяра: новий факт не виникає з «нічого»; разом з дітьми з'ясувати можливості його застосування, а форму організації навчання обирати оптимальною. Отже, завдання, яке постало перед учителем, — збудити здібності своїх учнів, виховати в них сміливість думки і впевненість у тому, що вони розв'яжуть кожну задачу, в тому числі й творчого характеру, — без особистого захоплення справою, без наявності педагогічного такту і таланту, без умілого вибору форм навчання, методів, прийомів та засобів втілити в життя неможливо.

Особистісно - зорієнтоване навчання передбачає навчальний процес, за якого як учні, так і вчителі почувають себе комфортно. Однією з причин, що допомагають отримати найкращі результати, є вибір оптимальної форми навчання. Традиційні форми навчання геометрії іноді заважають здібному учню повністю проявити себе, один зі шляхів подолання цього я полягає у використанні нестандартних форм організації навчання.

Об’єкт дослідження: процес викладання геометрії в основній школі.

Предмет дослідження: методика організації нестандартних уроків з геометрії.

Теоретична й практична значимість дослідження визначається можливістю використання отриманих результатів у подальших дослідженнях, присвячених аналізу особливостей методики підготовки й проведення нетрадиційних форм навчання.

Гіпотеза дослідження полягає в наступному: якщо застосовувати на уроках геометрії  нестандартні форми навчання, то це буде сприяти:

- формуванню в дітей таких якостей особистості, як самостійність, колективізм, уміння планувати свою роботу, передбачати результати праці, відповідальності за наслідки своєї діяльності, організаторських і комунікативних здібностей.

- підвищення інтересу школярів до навчання;

Мета роботи: проаналізувати методику проведення нестандартних уроків з геометрії  основної школи.

Завдання роботи:

-         Огляд методичної та психолого – педагогічної літератури;

-         Вивчення стану проблеми в практиці викладання математики;

-         Виділення видів нестандартних уроків з геометрії;

-         Розробка методики проведення нестандартних форм навчання учнів, основної школи на уроках геометрії .

Методи дослідження проблеми:

-теоретичні (систематизація, узагальнення педагогічної, психологічної, методичної літератури та аналіз);

-бесіди з вчителями по даній темі.

-Область практичного застосування: на уроках геометрії .

Структура дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Розділ 1. Нестандартні форми навчання - як один з видів навчання учнів.

1.1. Урок як основна форма організації навчання.

Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок. Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Урок має такі особливості:

— є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під час якого розв'язуються певні навчально-виховні завдання;

— кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу;

— на відміну від інших форм організації навчання є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок;

— відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в певній логіці;

— є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів;

— спільна діяльність учителя й учнів, а також спілкування великої сталої групи учнів (класу) створює можливості для згуртування колективу дітей;

— сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості (активності, самостійності, інтересу до знань), а також розумовому розвитку учнів.

У дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків залежно від ознак, узятих за основу. За способами проведення виділяють уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-диспути, уроки самостійної роботи учнів та ін. За етапами навчальної діяльності — вступні уроки, уроки первинного ознайомлення з матеріалом, уроки формування понять, виведення законів і правил, уроки застосування знань на практиці, уроки повторення й узагальнення матеріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки.

Найбільш вдалою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків . Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори пропонують різну кількість типів уроків. За класифікацією В. Онищука розрізняють такі типи: [19]

1) урок засвоєння нових знань;

2) урок формування вмінь і навичок;

3) урок застосування знань, умінь і навичок;

4) урок узагальнення і систематизації знань;

5) урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок;

6) комбінований урок.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто склад (з яких елементів або етапів складається), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять у заняття), зв'язок (як вони пов'язані між собою).

В. Онищук увів поняття мікро- і макроструктури уроку. Макроелементи визначаються завданнями уроку певного типу. Такими, на його думку, є етапи засвоєння знань: сприймання, осмислення, узагальнення, систематизація.

Оскільки логіка засвоєння знань та сама, то макроструктура уроків цього типу однакова. До мікроелементів структури уроку належать засоби і способи розв'язання дидактичних завдань на кожному його етапі.

Час і місце, відведені на кожен структурний елемент уроку, визначаються побудовою уроку в цілому. Структура уроку повинна забезпечувати успішне розв'язання його навчально-виховних завдань, активізацію пізнавальної діяльності учнів, відповідати характерові навчального матеріалу, дидактичним і методичним засобам, які використовує вчитель.

         Отже, визначаючи структуру уроку, вчитель повинен враховувати тему і зміст, найдоцільніші методичні засоби і прийоми, конкретні умови, в яких проводитиметься урок, рівень підготовленості учнів тощо.

Вдосконалення уроку відбувається за такими аспектами:

а) різноманітність видів уроків (урок ділова гра, урок прес-конференція, урок КВК, урок-змагання, урок-консиліум, урок-твір, урок-винахід, урок-залік та ін.);

б) максимальна щільність уроку;

в) насиченість уроку різними видами пізнавальної діяльності;

г) запровадження самостійної діяльності в роботі учнів;

ґ) використання програмованого і проблемного навчання;

д) здійснення міжпредметних зв'язків;

е) подолання перевантаженості учнів.

Актуальною є проблема розвитку в учнів пізнавальних інтересів, виховання потреби у знаннях і самоосвіті, формування вміння працювати з джерелами наукової інформації, відбирати необхідну для свого загального розвитку і майбутньої професійної діяльності. Проблемним е питання оптимального відбору змісту навчального матеріалу до уроків, оскільки й досі бракує досконалих підручників з багатьох навчальних дисциплін.

Великої ваги набула проблема активізації пізнавальної діяльності на уроках з використанням активних методів навчання, виконання учнями різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.

Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні від типових. Серед них — уроки ділової гри, уроки прес-конференції, уроки-КВК, уроки-змагання, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки та ін., для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності учнів, використання програмованого і проблемного навчання, здійснення міжпредметвих зв'язків, усунення перевантаженості учнів.

Цікавими для теорії і практики є власне нестандартні уроки. Суть їх полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке викликало б насамперед інтерес в учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку і вихованню.

До нестандартних уроків слід віднести:

-         інтегровані,

-         міжпредметні,

-         театралізовані,

-         уроки з різновіковим складом учнів та інші.

Інтегрованими називаються уроки, мета яких — подати матеріал кількох тем блоками. Міжпредметні — уроки, які ставлять за мету "спресувати" споріднений матеріал кількох предметів. Театралізовані уроки проводяться в умовах чинних програм і відведеного навчальним планом часу. Вони викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Уроки з різновіковим складом учнів мають на меті подати блоками матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.

Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих "зунів" (знання, уміння, навички). Структура нових типів уроків також відмінна від традиційних. А саме:

Урок засвоєння нових знань

1.     Перевірка домашнього завдання

2.     Актуалізація і корекція опорних знань учнів.

3.     Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

4.     Мотивація учіння школярів.

5.     Сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу.

6.     Осмислення зв’язків і залежностей між елементами виучуваного.

7.     Узагальнення і систематизація знань.

8.     Підсумки уроку

9.     Повідомлення домашнього завдання

Урок формування умінь та навичок

1.     Перевірка домашнього завдання

2.     Актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок учнів.

3.     Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

4.     Мотивація учіння школярів.

5.     Вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи)

6.     Самостійне застосування учнями знань в стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням).

7.     Творчий перенос знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи.

8.     Підсумки уроку

9.     Повідомлення домашнього завдання

Урок застосування знань, умінь і навичок

1.     Перевірка домашнього завдання

2.     Актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок учнів.

3.     Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

4.     Мотивація учіння школярів.

5.     Осмислення змісту і послідовності застосування способів виконання дій.

6.     Самостійне виконання учнями завдань під контролем і з допомогою учителя.

7.     Звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування одержаних результатів.

8.     Сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу.

9.     Підсумки уроку

10. Повідомлення домашнього завдання

Урок узагальнення і систематизації знань

1.     Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

2.     Мотивація учіння школярів.

3.     Відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань.

4.     Узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних ідей науки.

5.     Підсумки уроку

6.     Повідомлення домашнього завдання

Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок

1.     Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

2.     Мотивація учіння школярів.

3.     Перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять.

4.     Перевірка осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення.

5.     Застосування учнями знань в стандартних і змінених умовах

6.     Збирання виконаних робіт, їх перевірка, аналіз і оцінка.

7.     Підсумки уроку

8.     Повідомлення домашнього завдання

Комбінований урок

1.     Перевірка домашнього завдання практичного характеру, перевірка раніше засвоєних знань.

2.     Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

3.     Мотивація учіння школярів.

4.     Сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу.

5.     Осмислення , узагальнення, систематизація знань..

6.     Підсумки уроку

7.     Повідомлення домашнього завдання

     На комбінованих,  уроках перевірки і корекції знань, умінь і навичок,

уроках узагальнення і систематизації знань, уроках застосування знань,

умінь і навичок, за класифікацією Онищука доцільніше проводити

нестандартні уроки.

     Враховуючи психологічні особливості дітей 7, 8, 9 класів можна виділити

наступні нестандартні уроки які доцільно проводити на уроках геометрії.

1.2 Види нестандартних уроків з геометрії, в основній школі  та методика особливостей їх організації.

Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню.

До нестандартних уроків належать:

1.                      Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу – уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.

2.                      Уроки на інтегративній основі (уроки – комплекси, уроки панорами).  Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька викладачів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.

3.                      Уроки міжпредметні. Мета їх – «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.

4.                      Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, брейн-ринги, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ учнів на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

5.                      Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб’єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці семестру, року.

6.                      Уроки комунікативної спрямованості і лабораторно – практичні (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки з використанням комп’ютера уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя, уроки-парадокси, використання креслярських інструментів, моделей, шаблонів, обчислювальних приладів, комп’ютерів). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору.

7.                      Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

8.                      Уроки-подорожування, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Зацікавлюють учнів, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

9.                      Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки - «Слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ.

10.                  Уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію психіки учня (пізнавальної, емоційно-особистісної сфери), виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості.

Підготовка до нестандартного уроку може здійснюватися за алгоритмом колективної творчої діяльності: формулювання мети уроку, планування, підготовка, проведення уроку, підсумковий аналіз. Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи в організації навчально-виховного процесу, сприяють оптимальному розвитку і вихованню учня.

В 7 класі доцільно проводити такі види нестандартних уроків як:

- урок – змагання ( з тем: « Рівнобедрений трикутник », « Прямокутний трикутник ».)

-  міжпредметні уроки (з теми: « Коло і круг»)

- урок комунікативної спрямованості (з теми: «Геометричні побудови»).

В 8 класі:

- Уроки на інтегративній основі (з тем: «Прямокутник », « Квадрат », 

« Ромб »)

- Уроки-змагання (з тем: «Теорема Піфагора», «Основні тригонометричні тотожності».)

- Уроки-подорожування, уроки-дослідження (з тем: «Графік лінійної функції», « Перетин прямої з колом»)

- Уроки комунікативної спрямованості (з тем: « Перетворення фігур», «Поворот»).

В 9 класі:

- Уроки на інтегративній основі (з тем: « Подібність фігур»,  «Ознаки подібності трикутників» )

- Уроки-ділові, рольові ігри (з теми: «Розв’зуваня трикутників» )

-Уроки-подорожування, уроки-дослідження (з теми: «Побудова деяких правильних многогранників»)

- Уроки комунікативної спрямованості (з теми: « Формула Герона для площі трикутника» )

- Уроки-змагання (з теми: « Тіла обертання», « Многогранники»).

Можна комбінувати уроки, тобто проводити нестандартні уроки після вивчення декількох тем, робити уроки узагальнення, адже на нестандартних уроках діти краще запам’ятовують матеріал.

Розділ 2. Розробка методики  нестандартних форм навчання учнів основної школи на уроках геометрії.

2.1. Методичні особливості уроку гри , уроку казки, уроку лабораторно – практичних робіт.

Казки часто допомагають зрозуміти, чим живе учень, про що мріє. Створюючи казку, діти творчо підходять до завдання, вигадують, виявляють літературні здібності. Сама казка — це незвичне явище на уроках геометрії в 7 класі, а все незвичне робить дітей сміливішими. Хоча казка завжди викликає в дитини почуття радості і зацікавленості, все-таки проводити такі уроки варто не частіше 2—3 рази на рік.

Проведені уроки повторення та узагальнення вивченого матеріалу у вигляді казки привертають увагу учнів до вивченої теорії. Оскільки просте заучування та повторення означень і теорем швидко-втомлює учнів, то така форма організації навчання дає змогу тримати увагу учнів, постійно підтримуючи їхній інтерес до подій, які відбувалися на уроці, дозволяє підвищити інтерес до геометричного матеріалу. Казка - це завжди щось цікаве, щось з дитинства. Навіть ті учні, яким важко вивчити означення чи теорему, активно включаються в роботу; роблять певні логічні висновки, аналізують почуте.

              Урок – гра.

Ефективною є гра, що проводиться з настановою на перемогу. Система підбиття підсумків гри передбачає:

- доброзичливе ставлення до учня;

- позитивне оцінювання зусиль учня;

- конкретні вказівки, спрямованні на покращення досягнутого результату.

Рухливі ігри, нестандартні завдання запобігають перевтомленню, підвищують працездатність, сприяють фізичному розвитку, формує в них конкретні уявлення. Полегшує оволодіння абстрактними поняттями.

Призначення ігор різноманітне. Це й ознайомлення з новим матеріалом, і закріплення, повторення раніше набутих знань.

А.С.Макаренко писав: “Треба зазначити, що між грою і роботою немає великої різниці. В кожній грі є насамперед робоче зусилля думки”.[19 ] О.Я. Савченко зазначає, що “у структура уроку місце гри визначається її пізнавальною метою і можливостями навчального матеріалу”.[19]

В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. В грі всі діти займають активну позицію. Ігри на уроках пов’язані з розвитком пізнавальних інтересів школярів, розвивають усне мовлення та логічне мислення школярів.

Гра дарує дітям радість і захоплення, пробуджує у душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Наприклад, одноманітне розв’язування завдань на уроці геометрії стомлює дітей, виникає байдужість до вивчення предмета. Проте розв’язання цих самих завдань у процесі гри стає для дітей вже цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, що він знає.

Ігри розвивають мислення, кмітливість, збагачують увагу учнів, спонукають їх до пошуку, активізують клас під час вивчення нового і закріплення вже вивченого матеріалу. Гра — творчість, гра — праця. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається потяг до знань. Захопившись, учні не помічають, що вчаться, — пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в незвичних ситуаціях, поповнюють запас уяв, понять, розвивають (фантазію, зорову пам'ять).

Навіть найпасивніші з учнів включаються в гру з великим бажанням, докладаючи зусилля, щоб не підвести товаришів по грі. Процес гри, її результати часто спонукають деяких учнів замислитися, які прогалини є в їхніх знаннях та як їх ліквідувати.

Усі структурні елементи гри між собою взаємозв'язані: без ігрового задуму, ігрових дій, без правил гра втрачає свою специфічну форму. Поєднання всіх елементів гри та їх взаємодія підвищують організованість, ефективність гри, приводять до бажаних результатів.

Наприклад, з метою засвоєння понять перпендикуляра та похилої, наслідків з теореми Піфагора у 8 класі, можна розробити на уроці дидактичну гру «Геометричний пошук» (див. Додаток А), яка сприяє набуттю нових знань. Основою її є змагання між командами під час відповідей на запитання і розв'язування вправ, запропонованих учителем. Ігровий задум полягає в тому, щоб на основі створених ситуацій і змагання команд активізувати мислення гравців, перетворити процес навчання в процес активної діяльності та самостійних відкриттів. Етапи ж гри відповідають етапам уроку: актуалізація опорних знань, вивчення нового матеріалу, закріплення вивченого.

Під час гри учні, допомагаючи один одному, значною мірою самостійно набувають нових знань. Але необхідно уважно стежити за збереженням інтересу школярів до гри, бо засоби і способи, які підвищують емоційне ставлення до гри, впливають на виконання дидактичного завдання. При цьому математичний аспект гри виводиться на перший план. Підтримуючи інтерес до гри, до предмета геометрії, одні й ті самі етапи гри треба варіювати.

У багатьох іграх в основу покладено принцип змагання, який підсилює емоційний характер уроку.

Ігрові форми уроків варто широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку. Гра вчить бути витриманим і у важкі хвилини боротися до кінця. Організовуючи подібні уроки-ігри, доцільно продумувати такі питання методики:

-мета гри: якими вміннями і навичками учні мають оволодіти;

- кількість гравців;

- які дидактичні матеріали і посібники потрібні для гри;

- на скільки часу розрахована гра;

- як з найменшими витратами часу ознайомити учнів з правилами гри;

-як залучити всіх учнів до гри;

- які висновки слід зробити в кінці гри.

На таких уроках-іграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмет за певними ознаками, виконують аналіз і синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення, вчаться застосувати знання в нових умовах. В ігрових формах реалізуються ідеї співпраці, змагання, самоуправління, виховання через колектив, заохочення дітей до науково-технічної творчості, професійної орієнтації (прикладом може бути ділова гра «Геодезист», проведена у 9 класі під час вивчення теми «Розв'я зування трикутників».( Див. Додаток Б), виховання відповідальності кожного за навчання і дисципліну в класі.