Виробничі запаси

ВСТУП

Для здійснення виробничо-господарської  діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки  використовують виробничі запаси, які  є найбільш важливою і значною  частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у  структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

Основним завданням підприємств  є найбільш повне забезпечення виробничими  запасами для майбутнього виробництва  продукції. Темпи росту обсягу виробництва  продукції, покращення її якості безпосередньо  впливають на обсяг витрат і прибуток підприємства. Тому дуже важливо приділяти  велику увагу обліку виробничих запасів, їх зберіганню, реалізації та фінансових результатів на підприємстві, так  як це основний ланцюжок кожного виробничого  підприємства.

Різноманіття форм власності в  період ринкової економіки, розширення прав підприємств у керуванні  економікою, галузеві особливості виробництва  вимагають альтернативних, а часом  і різноманітних підходів при  рішенні конкретних питань методики й техніки ведення обліку виробничих запасів.

Облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямками:

• кількісний і вартісний облік;
• облік заготівлі та придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками;
• наявності та руху на складах;
• використання у процесі виробництва;
• продажу, реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.

У зв’язку з дослідженням цих  питань стає чітко обумовленою актуальність теми дослідження.

Мета курсової роботи – дослідження  обліку виробничих запасів на підприємствах  і визначення шляхів його удосконалення.

Для досягнення мети необхідно  вирішити задачі:

• здійснити огляд нормативно-правових документів, що регламентують облік реалізації готової продукції;
• переглянути  літературні джерела;
• розкрити теоретичні основи обліку виробничих запасів;
• розглянути особливості обліку виробничих запасів на підприємстві та порядок їх оцінки;
• розглянути первинний облік виробничих запасів;
• розробити шляхи вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємстві.

При написанні роботи будуть використані закони та нормативно-правові акти, які регламентують правила зберігання та використання виробничих запасів на підприємстві, а також взаємовідносини між постачальником запасів та їх споживачем.

Теоретичні  засади бухгалтерського обліку виробничих запасів на підприємствах складають  Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні”, національні стандарти  бухгалтерського обліку, а також  інструкції та положення з окремих  питань бухгалтерського обліку відповідних  міністерств і відомств. А також буде використана різноманітна література, з якої буде взята інформація про аналітичний і синтетичний облік виробничих запасів, їх порядок і методи оцінки та первинний і складський облік. 

1.1 Виробничо-фінансова характеристика господарства

СГК «Рубежівський»

Згідно зі статутом та свідоцтвом про реєстрацією найменування підприємства - Сільськогосподарський Кооператив “РУБЕЖІВСЬКИЙ”.

Зареєстроване як суб’єкт спеціального режиму

оподаткування податком на додану вартість.

Місце знаходження підприємства –  Україна,  08110,

Київська  область, Києво – Святошинський  район,

с. Михайлівка -  Рубежівка.

Середньорічна кількість опадів припадає на літні місяці  (червень, липень). Основний запас продуктивної вологи в ґрунті створюється за рахунок  осінньо зимових опадів від 600 до 650 мм.

Район розташування господарства знаходяться  в помірно-посушливій зоні полісся  Півночі України.

Кліматичні умови цієї зони за даними спостережень метеостанцій м.  Київ та агрокліматичного довідника по Київській  області характеризується достатньою кількістю опадів, рівномірністю  їх розподілу у різні періоди  року, високими температурами в літній період, помірно - відносною вологістю  повітря. Клімат даного району помірно-континентальний  з високими тепловими ресурсами. Сума ефективних температур 3250. Зима коротка, м'яка з частими сильними відлигами. Середня тривалість періоду 175 днів. Середньорічна температура повітря  становить +7 вище нуля.

Територія господарства представляє  рівнину з поступовим зниженням  в західній частині.

Ґрунти представлені каштановими  чорноземами слабо солонцюваті. Ці землі пригодні для вирощування  сільськогосподарських культур.

СГК «Рубежівський» складається з  основної галузі – рослинництва.

                                       Види діяльності:

1. Внутрішні:

Вирощування зернових культур та технічних культур.

• Надання послуг у рослинництві;
• облаштування ландшафту;
• овочівництво;
• декоративне садівництво та вирощування  продукції розсадників.

2. Зовнішні:

• Товариство має право самостійно здійснювати зовнішньо економічну діяльність відповідно до чинного законодавства України експортно -  імпортні операції Які відповідають видам діяльності підприємства;
• Має право відкривати за межами України свої представництва та інші відокремлені підрозділи, утримання котрі здійснюються за кошти товариства.

Форма управління державна. Апарат бухгалтерії підприємства середній – він містить такі посади, як два бухгалтери: головний бухгалтер та бухгалтер по рослинництву, кассир, виводять розрахунки за допомогою програми 1С. «Бухгалтерський облік в Україні» 7.7 та за його складовими і здебільшого ведуть комп’ютерну форму обліку, таких як інформаційні, технологічне, програмне, організаційне, методологічне забезпечення. Бухгалтерія розташована на другому поверсі.

Кожен працівник апарату бухгалтерії ознайомлений з обов’язками, правами посади, яку вони займають, а також вони ознайомлені з рівнем відповідальності, яку несуть відповідно до своєї посади.

Працівник, який приймається на посаду бухгалтера чи іншу посаду завжди ознайомлюється зі службовими обов’язками. 

Організаційна структура управління – склад та підпорядкованість  органів управління. Базою для  побудови організаційної структури  управління є організаційна структура  виробництва та функцій управління. Організаційну структуру господарства CГК «Рубежівський».

В господарстві лінійна структура  управління – управління дії проводиться  одним керівником, який приймає рішення  по всім питанням, несе повну відповідальність за результати діяльності.

Зі сторони директора  розробляються головні цілі, контроль, організація, координація дії спеціалістів. Аналіз прийнятих рішень проводить  головний економіст з заступником, облік ведуть в бухгалтерії.

2. Облік надходження запасів на підприємсиві згідно П(с)БО 9 «Запаси»

В процесі господарської  діяльності бюджетних установ основні  засоби поступово зношуються як фізично, так і морально, а тому потребують поповнення.

Основні засоби можуть надходити до бюджетних установ  шляхом:

· придбання їх за рахунок  бюджетних чи позабюджетних коштів; безкоштовного отримання (у т.ч. у  вигляді гуманітарної допомоги); будівництва  нових об'єктів;

· оприбуткування залишків, виявлених під час інвентаризації;

· за рахунок виготовлення їх власними силами.

Приймання основних засобів  проводиться згідно з Актом приймання-передачі основних засобів типової форми ОЗ-1 (Додаток 2), який складається на кожний об'єкт. В акті фіксується інформація щодо первісної вартості, суми зносу (якщо об'єкт вже був в експлуатації), року випуску, дати введення в експлуатацію тощо. До акта додається технічна документація, яка разом із ним передається в бухгалтерію.

Для прийняття об'єктів  основних засобів наказом керівника  установи створюється комісія, яка  складає акт у двох примірниках: один - для установи, яка здає, другий - для установи, яка приймає. Акт  затверджується керівником установи.

Для оформлення прийняття  декількох об'єктів однотипних основних засобів, які мають однакову вартість (господарський інвентар, інструменти, обладнання, білизна, постільні речі та ін.), дозволяється складання загального акта прийняття основних засобів. Оформлення приймання окремих предметів  можна робити і на підставі, наприклад, рахунка-фактури (тобто первинних документів). На цих документах матеріально відповідальна особа робить запис про прийняття основних засобів на відповідальне зберігання та занесення їх до інвентарного списку за місцезнаходженням.

Усі основні засоби повинні  знаходитись на відповідальному  зберіганні посадових осіб, призначених  наказом керівника установи. Із цими особами укладається договір  про повну індивідуальну матеріальну  відповідальність. Ці особи стежать  за схоронністю основних засобів, ведуть інвентарні списки основних засобів (типова форма № ОЗ-11).

Інвентарний список основних засобів застосовується матеріально  відповідальними особами для  здійснення пооб'єктного обліку основних засобів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) об'єктів основних засобів. Дані пооб'єктного обліку основних засобів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) повинні бути тотожні  записам в інвентарних картках  обліку основних засобів, які ведуть в бухгалтерії. У разі зміни матеріально  відповідальної особи здійснюється інвентаризація основних засобів, які  знаходяться на її зберіганні, про  що складається приймально-передавальний  акт. Акт затверджується керівником установи.

При надходженні в установу основних засобів матеріально відповідальна  особа повинна розписатися в  їх отриманні на документі постачальника  чи на акті про прийняття.

Основні засоби в установах  обліковуються за місцем їх зберігання (місцезнаходженням) та в бухгалтерії  за інвентарними об'єктами. Окремим  інвентарним об'єктом вважається закінчений конструктивний пристрій з  усіма пристосуваннями і пристроями, що відносяться до нього, конструктивно  відокремлений предмет, який призначений  для виконання визначених самостійних  функцій, або визначений комплекс конструктивно  об'єднаних предметів, що становлять єдине ціле і разом виконують  певну роботу.

Інвентарним об'єктом за субрахунком 103 “Будинки та споруди” є кожна окрема будівля. До її складу входять усі потрібні для експлуатації і розміщення всередині нього  комунікації, тобто: система опалення приміщення, внутрішня мережа водогазопроводу  і каналізації і т.д. Надходження  основних засобів супроводжується відкриттям інвентарних карток їх обліку (за винятком бібліотечних фондів), присвоєнням їм інвентарних номерів та проведенням необхідних записів в реєстрах аналітичного обліку.

Інвентарний номер має 8 знаків: перші три знаки означають  субрахунок, четвертий - підгрупу, останні  чотири - порядковий номер предмета в підгрупі. У випадку, коли підгрупи немає - четвертий знак буде “0”. Інвентарний  номер зазначається на жетоні фарбою і прикріплюється до об'єкта будь-яким способом. Присвоєний об'єкту інвентарний  номер зберігається за ним на весь період його знаходження в установі. Після ліквідації об'єкта основного  засобу в бюджетній установі протягом трьох років його інвентарний  номер не можна використовувати. Зміна номерів може бути проведена  в тих випадках, коли виявлено, що об'єкти помилково відображаються не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках невірної нумерації.

У бухгалтерії установи, з метою організації обліку і  забезпечення контролю за збереженням  основних засобів, ведеться попредметний їх облік на інвентарних картках, які відкриваються на кожний інвентарний  об'єкт (предмет). Однорідні активи обліковуються  на картках групового обліку типової  форми ОЗ-9 (бюджет).

Інвентарна картка відкривається  на підставі акта прийняття-передачі основних засобів (типова форма ОЗ-1 (бюджет)), накладних, технічної та іншої супровідної  документації. Записи в інвентарній  картці типової форми ОЗ-6 (бюджет) робляться на підставі перевірених  документів: актів приймання про  введення в експлуатацію, технічних  паспортів заводів-виготовлювачів та інших документів.

Записи в картку про  роботи з добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації та капітального ремонту  існуючого об'єкта вносяться на підставі акта прийняття-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (типова форма ОЗ-2 (бюджет).

У картці зазначаються дата й номер акта введення основних засобів  в експлуатацію та характерні ознаки об'єктів (предметів): креслення, модель, тип, марка, заводський номер, дата випуску (виготовлення). Крім того, записується  коротка індивідуальна характеристика об'єкта (предмета). Якщо в складі обладнання, приладів, обчислювальної техніки та ін. є дорогоцінні метали, то в розділі “Коротка характеристика об'єкта” зазначається перелік деталей, у складі яких є дорогоцінні метали, найменування деталі та маса металу, зазначена в паспорті.

На зворотному боці картки робиться запис про переміщення  основних засобів в установі. Якщо в картку неможливо внести всі  якісні та кількісні зміни характеристики об'єкта, що склалися внаслідок його реконструкції чи модернізації, її доповнюють новою. Стару картку зберігають як довідковий документ (у ній робиться відмітка про відкриття нової  картки). Інвентарні картки зберігаються в картотеках бухгалтерії, в яких вони розміщуються за відповідними субрахунками і групами з розподілом за матеріально  відповідальними особами, а в  середині груп - за місцезнаходженням  об'єктів (предметів) основних засобів; а в централізованих бухгалтеріях - додатково і за обслуговуваними  установами.

Інвентарні картки типових  форм ОЗ-6 (бюджет), ОЗ-8 (бюджет) та ОЗ-9 (бюджет) реєструються в описі інвентарних  карток з обліку основних засобів  типової форми ОЗ-10 (бюджет), який ведеться в одному примірнику. У  разі списання основних засобів зазначені  вище картки після внесення до них  відміток про списання здаються в  архів.

Опис інвентарних карток здається в архів тоді, коли в  останню інвентарну картку вноситься  відмітка про списання об'єкта основних засобів. Строк зберігання інвентарних  карток в архівах установ становить 3 роки після їх ліквідації. Інвентарна картка обліку реалізованих або ліквідованих основних засобів додається до документів (актів, накладних), якими було оформлено  їх реалізацію або ліквідацію. Картка передається разом з реалізованим основним засобом.

Записи в картках обліку основних засобів здійснюються в  кількісному та сумарному виразах. Суми податку на додану вартість, які  сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, не враховуються до вартості основних засобів і відносяться  на фактичні видатки за кодом економічної  класифікації видатків, що призначений  для придбання цих активів, або  відносяться до податкового кредиту (якщо це передбачено чинним законодавством). Безоплатне отримання основних засобів. Основні засоби, отримані безоплатно як гуманітарна допомога, приймаються комісією, створеною наказом керівника установи, до складу якої обов'язково входить працівник бухгалтерії та представник вищестоящої організації. Комісія складає акт, в якому зазначаються найменування, кількість і вартість отриманих матеріальних цінностей за ринковими вільними цінами на їх аналогічні види. При отриманні основних засобів, що були у користуванні, вказується відсоток їх зносу. Дані акта відображаються в бухгалтерському обліку. Одночасно проставляється інвентарний номер у встановленому порядку, про що робиться запис в акті прийнятих цінностей.

Облік таких основних засобів  здійснюється бухгалтерією та матеріально  відповідальними особами у загальному порядку, але окремо від матеріальних цінностей, придбаних установою  за рахунок бюджетних коштів.

Дані про гуманітарну  допомогу відображаються отримувачами в пояснювальній записці до квартального та річного звітів та в окремих  формах річного звіту. У пояснювальній  записці до квартальних та річних звітів наводяться короткі роз'яснення  щодо отриманої гуманітарної допомоги.

Оприбуткування виявлених  під час інвентаризації залишків. Оцінка виявлених і не врахованих з моменту проведення останньої  інвентаризації основних засобів повинна  бути проведена за дійсною вартістю, а знос слід визначити за справжнім  технічним станом об'єктів із оформленням  даних оцінки та зносу відповідними актами.

Для обліку власних та отриманих  на умовах фінансового лізингу основних засобів передбачено рахунок 10 “Основні засоби”. За дебетом цього рахунка  відображається вартість придбаних  основних засобів, а за кредитом - здійснюється запис сум вибуття основних засобів. Облік операцій щодо переміщення  та вибуття основних засобів ведеться в меморіальному ордері № 9. Записи в ньому здійснюються по кожному  об'єкту окремо. Після закінчення місяця підсумки записуються в книгу  “Журнал-Головна”.

2.1. Економічна сутність виробничих  запасів згідно П (С) БО 9 ”Запаси"

Найбільш важливою і значною  часткою активів підприємства СГК «Рубежівський» є запаси. Жодне підприємство не може обійтися без них.

Запаси - це матеріальні ресурси, які  необхідні для забезпечення розширеного  відтворення, обслуговування сфери  нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які  зберігаються на складах або в  інших місцях з метою їх наступного використання.

Методологічні засади і принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П (С) БО 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246.

Запаси згідно з П (С) БО 9 - це активи, які:

утримуються для подальшого продажу  за умов звичайної господарської  діяльності;

перебувають у процесі виробництва  з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримують для використання у процесі  виробництва продукції, виконання  робіт і надання послуг, управління підприємством.

Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною  вартістю. Формування первісної вартості відбувається залежно від форми  надходження запасів на підприємство (грошові розрахунки, бартер, безоплатне одержання тощо).

Підприємство СГК «Рубежівський» відображаючи вартість запасів у фінансовій звітності, використовує меншу з двох оцінок:

первісну вартість;

чисту вартість реалізації.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних  витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором  постачальнику (продавцю) за вирахуванням не прямих податків;

суми ввізного мита;

суми не прямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються  підприємству;

ТЗВ (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи, витрати на перевезення, включаючи  витрати на страхування ризиків  транспортування запасів). ТЗВ включаються  до собівартості придбаних запасів  або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів.

Інші витрати, які безпосередньо  пов'язані з придбанням запасів  і доведенням їх до стану, в якому  вони придатні для використання у  запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка  визначається П (С) БО 16 “Витрати”.

Первісною вартістю запасів, що внесені  до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Згідно з П (С) БО 19 справедливою вартістю виробничих запасів, зокрема, матеріалів, є їхня відновна вартість (сучасна собівартість придбання) - вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах.

Відповідно до П (С) БО 9 чисту вартість реалізації визначають за кожною одиницею запасів (найменування за групою або  видом) відніманням від очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва та збут.

До складу запасів включаються  всі цінності, якими володіє підприємство не залежно від місця їх знаходження.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання не закінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
• готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбачених договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року, або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або  однорідна група (вид).

Значна увага в П (С) БО 9 приділена  питанням оцінки запасів. Згідно з П (С) БО оцінку запасів за їх окремими видами слід розглядати на наступних  етапах їх руху:

• при надходженні запасів (детальніше буде розглядатися в наступному питанні);
• при вибутті запасів (детальніше буде розглядатися в наступному питанні);
• на дату складання звітності. 

На даному підприємстві транспортно-заготівельні витрати включають до собівартості придбаних запасів або загальною  сумою відображають на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Суму транспортно-заготівельних  витрат, яка узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно  розподіляють між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані  на виробництво, реалізовані, безоплатно передані, тощо) за звітний місяць.

Отже, запаси є невід'ємною складовою  частиною як на підприємстві СГК «Рубежівський» так і на інших виробничих підприємствах.

2.2   Організація складського господарства  на підприємстві

Умовою безперервного виробничого  процесу на підприємстві є створення  певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих, а також міжцехових і внутрішньо цехових запасів  напівфабрикатів власного виготовлення. Всі ці запаси зберігаються на складах  підприємства, сукупність яких утворює  складське господарство. Окрім зберігання на складах підприємства виконується  комплекс робіт по підготовці матеріалів до виробничого споживання.

Структура складського господарства формується під впливом кількох  факторів, головними з яких є:

1)     номенклатура матеріалів, що споживаються,

2)     рівень спеціалізації,

3)     обсяги виробництва.

За ступінню спеціалізації склади поділяються на:

1.      Матеріальні – підпорядковані відділу матеріально-технічного постачання. Функції:

а) прийом матеріалів, сировини, палива, комплектуючих та інших матеріальних цінностей,

б) їх розміщення,

в) підготовка матеріальних ресурсів до виробництва,

г) відпуск матеріальних ресурсів на виробництво.

2. Виробничі – підпорядковані  заступнику директора по виробництву.  Функції:

а) центральний інструментальний склад,

б) інструментально-роздавальні комори у цехах,

в) склади запасних частин та устаткування,

г) склади напівфабрикатів.

3. Збутові склади – підпорядковані  відділу збуту. Функція - зберігання  готової продукції та відходів  виробництва, що підлягають реалізації.  

Завезення матеріалі на склади підприємства здійснюється згідно з оперативними планами відділу матеріально-технічного постачання. Матеріали, що надходять, обов’язково  підлягають кількісному та якісному прийманню.

Кількісне приймання передбачає перевірку  відповідності кількості, обсягів  та номенклатури матеріалів записам  у супроводжуючих документах.

Якісне приймання має за мету встановлення відповідності отриманих  вантажів технічним умовам, стандартам, зразкам та іншим вимогам, що обумовлені договорами постачання.

Розміщення та зберігання матеріальних ресурсів на складах підприємства може здійснюватися 3-ма способами:

1.      Сортове розміщення – передбачає закріплення за кожним видом матеріалів постійного, певного місця його зберігання.

2.      Партіонний спосіб розміщення – кожна партія матеріалів, що надійшла на підприємство, повинна зберігатися окремо від попередніх надходжень.

3.      Комплектне розміщення є різновидом сортового і передбачає розміщення матеріалів за комплектами, що відпускаються у виробництво.

Важливою функцією складського  господарства є також підготовка матеріалів до їх виробничого використання, тобто комплектування, нарізка, розкрій. Ці роботи виконують заготівельні відділення або дільниці складів.

Видача матеріалів зі складів здійснюється в межах ліміту, який розраховується відділом постачання, виходячи з виробничої програми та відповідних витрат матеріальних ресурсів.

Складські операції здійснюються за допомогою:

1)     методу за плановими картами,

2)     методу за лімітними картами.

План-карта – це документ, в якому  по кожному виду матеріалів вказується строк подачі, число і розмір подачі та місце подачі. Згідно план-карти  склад своїм транспортом доставляє  матеріальні ресурси по цехах  на кожен робоче місце. Відпуск матеріальних ресурсів оформляється за приймально-здаточними накладними. Цей метод відноситься  до числа прогресивних і застосовується в масовому і крупносерійному  виробництвах.

Лімітною картою називається документ, в якому вказується ліміт випуску  даного виду матеріалів за певний період часу. Відпуск оформляється накладними або розписками – отримуючого  в лімітних картах, які знаходяться  на складах. Як правило доставка матеріалів до робочого місця не є функцією складів. Цей метод не є прогресивним і застосовується в одиничному і  дрібносерійному виробництві.