Виробничий процес на підприємстві

План

 

Вступ

РОЗДІЛ I.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ТА МЕТОДІВ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

РОЗДІЛ ІІ.АНАЛІЗ  ГОСПОДАРСЬКО-ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІВ ДП АТ “ КИЇВХЛІБ”  ХЛІБОКОМБІНАТУ № 6

РОЗДІЛ III.ЗАХОДИ З ПІДВИЩЕННЯ ДОХОДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ДП АТ “ КИЇВХЛІБ” ХЛІБОКОМБІНАТУ № 6

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Актуальність  теми. Одна із особливостей сучасної української економіки полягає в тому, що промисловим підприємствам доводиться працювати на товарних ринках в умовах нестабільного конкурентного середовища. Окрім цього структурні зміни в економіці призводять до значного коливання попиту на певні групи продукції, що супроводжується низькою інформаційною прозорістю ринків. За таких умов формування виробничої програми підприємств, що випускають глибоку і одночасно широку номенклатуру технічно складних виробів, є одним із ключових моментів процесу планування і передумовою ефективної діяльності підприємства в умовах неповної визначеності.

Широке розповсюдження отримала точка зору, що в умовах економічної нестабільності планування не має сенсу, хоча аніж вище рівень невизначеності, яка породжується нестабільністю, тим вагоміше роль планування. Але за цих умов сама система планування повинна бути іншою, а саме, необхідно обґрунтовувати низку варіантів господарювання, що адекватні відповідним прогнозним сценаріям розвитку підприємства. Такий підхід потребує спільного планування на засадах маркетингу матеріальних потоків і виробничих потужностей з визначенням фінансових результатів сформованого виробничого плану.

У цьому комплексі  є певне співвідношення між плануванням  маркетингу, бізнес-плануванням і  корпоративним плануванням. У зв’язку  цим закордонні автори, як правило, виділяють цикли планування і  розглядають їх окремі аспекти: удосконалення підходів до планування, фінансовий менеджмент і управлінський облік, управління персоналом.

В умовах ринкової економіки діюча система господарювання в цілому повинна містити в собі достати економічні стимули ефективного використання основних фондів, виробничих потужностей, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку. Цьому сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їх оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика, державна підтримка здійснюваних підприємствами великих інвестиційних проектів, підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розвиток теоретичних основ, розробка методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування ресурсного забезпечення виробничої програми підприємств.

Досягнення поставленої  мети обумовило необхідність вирішення  наступних задач:

проведення порівняльного  аналізу сучасних систем планування виробничого процесу щодо випуску технічно складних виробів;

оцінки можливості використання сучасних базових “стандартів управління”  в процесі формування виробничої програми підприємства;

удосконалення організаційно-методичного  підходу до планування ресурсів підприємства при формуванні його виробничої програми в умовах неповної визначеності;

впровадження рекомендації щодо планування ресурсів підприємства на етапі формування виробничої програми.

Об'єктом дослідження є процес формування виробничої програми підприємства ДП АТ “ КИЇВХЛІБ”.

Предмет дослідження – методи планування ресурсного забезпечення виробничого процесу.

 

РОЗДІЛ I.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ТА МЕТОДІВ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

Виробничий  процес – це сукупність організованих  в певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Це сукупність взаємозв’язаних дій працюючих людей, засобів праці та природи – складових виготовлення продукції [1, c. 59].

Головною складовою частиною виробничого процесу є технологічний процес – це сукупність дій, під впливом яких змінюється стан предмета праці.

Виробничий  процес у комплексі можна поділити на наступні частини:

1. Основне виробництво – це процеси, при яких відбувається обробка предметів праці, включаючи переміщення їх від одного робочого місця до іншого з метою виготовлення відповідної продукції. До основного виробництва на підприємстві відносять ті підрозділи, які пов’язані з переробкою сировини і матеріалів та виготовленням продукції: заготівельний, механічної обробки, зварних конструкцій, складальний, фарбувальний.
2. Технічне обслуговування – це процеси, спрямовані на забезпечення роботи обладнання і підтримку його в придатному стані для експлуатації в процесі виробництва. Сюди належать: виробництво всіх видів енергії, технічний нагляд, ремонтні служби, виготовлення запасних частин та інструментів.
3. Матеріальне обслуговування – це процеси, спрямовані на забезпечення основного виробництва і технічне обслуговування предметами праці. Матеріальне обслуговування включає постачання підприємства матеріальними ресурсами, їх транспортування і зберігання.
4. Загальне обслуговування виробництва – це управління підприємством, його охорона та інші функції, що належать до всіх 3-ох попередніх частин виробничого процесу, при якому відбувається повний кругообіг капіталу.

Крім того, на підприємстві виробничий процес поділяється на часткові процеси, які охоплюють уособлену частину загального процесу і виконуються різними підрозділами підприємства. З метою систематизації часткові процеси класифікуються за ознаками:

1. за роллю виробничого процесу в загальному процесі виготовлення продукції часткові процеси поділяються на основні, допоміжні і обслуговуючі.
2. за формою впливу на предмет праці часткові процеси бувають технологічні (із участю людини) і природні.
3. за характером виконуваних робіт: аналітичні, синтетичні і прямі. Аналітичні процеси передбачають розщеплення окремого виду сировини на окремі продукти, які надходять в наступну обробку. Синтетичні передбачають об’єднання напівфабрикатів, що надійшли з різних процесів, в єдиний продукт. Прямі процеси передбачають отримання одного виду продукції з одного виду сировини.
4. за ступенем безперервності протікання: неперервні і дискретні.

Основне виробництво може складатись з одного або декількох видів виробництва. Кожне виробництво ділиться на відокремлені одна від одної частини – фази або стадії. Такими стадіями є: розкрій матеріалів і виробництво заготовок, машинна обробка заготовок, складання виробів, оздоблювання, фарбування і т.д..

Стадії, в свою чергу, складаються з операцій. Під  операцією мається на увазі процес (закінчена частина виробничого  процесу), що виконується над однаковими предметами праці при незмінних  засобах праці.

Залежно від  змісту та участі у формуванні готової продукції операції поділяються на технологічні, транспортні, контрольно-обліково-сортувальні і операції зберігання. Технологічні операції називаються основними,  транспортні, контрольно-обліково-сортувальні і операції зберігання називаються допоміжними.

Принципами  організації виробництва є:

1. принцип спеціалізації
2. пропорційності
3. паралельності
4. ритмічності
5. прямоточності. 

2. Ефективність  організації виробництва визначається організаційним типом виробництва. Під організаційним типом виробництва розуміють сукупність ознак, які враховують кількість продукції, яка випускається, повторюваність виробництва, стійкість номенклатури продукції, кваліфікацію робітників і використання обладнання.

Є такі типи виробництва:

1. одиничний: він характеризується  дуже малою кількістю продукції, що випускається. виробництво продукції повторюється через невизначений проміжок часу або взагалі не повторюється. Робочі місця групуються за технологічно однорідними операціями, відсутнє закріплення виконання певних операцій за певними робочими місцями. Кваліфікація робітників висока, обладнання універсальне, номенклатура виробів широка.

2. серійний: характеризується  виготовленням виробів періодично, змінними серіями. Робочі місця  групуються як за технологічним,  так і за предметним принципом, за ними закріплюється обмежена кількість деталеоперацій. Кваліфікація робітників середня, на автоматизованих дільницях – висока. Обладнання як універсальне, так і спеціалізоване.

3. масовий: передбачає  виготовлення виробів великими  партіями. Робочі місця розміщені за ходом виробничого процесу і спеціалізуються на виконанні одного типу операцій. Кваліфікація робітників невисока (на простих операціях) і висока (на автоматизованих дільницях). Обладнання та інструмент – спеціальні.

3.Кожному типу виробництва відповідає свій метод організації. Розрізняють наступні методи:

1. індивідуальний, який передбачає  виготовлення виробів одиничними  або дрібними неповторюваними  партіями. Він відповідає одиничному  типу виробництва.

2. партіонний (виготовлення  виробів партіями; він відповідає серійному типу виробництва). Партія – це кількість однакових виробів, що запускаються у виробництво і обробляються одночасно або послідовно, але безперервно. Оптимальний розмір партії виробів розраховується:

                                       П_опт.=Т_{підг.-закл.}/(Т_шт.*К_п)

 

підготовчо-заключний  час  норма часу   коефіцієнт, що враховує час на переналадку обладнання [3, c. 138].

0,03<К_п<0,1

3. потоковий  (він відповідає масовому типу виробництва). Це метод, при якому предмети праці передаються із тільки що виконаної операції на наступну негайно або із незначною затримкою часу відповідно до ходу технологічного процесу. Потокове виробництво здійснюється із використанням потокових ліній.

Потокова лінія  – це сукупність робочих місць, розміщених за ходом технологічного процесу і призначених для виконання закріплених за ними операцій. Всі потокові лінії класифікуються:

а) за структурою:

1. постійно потокові (однопредметні)
2. змінно потокові

б) за характером руху транспортних засобів:

1. неперервно рухомі лінії із закріпленими об’єктами складання (конвеєри)
2. неперервно рухомі, на яких вільно лежать об’єкти виготовлення (розподільчі конвеєри)
3. періодично рухомі конвеєри із закріпленими об’єктами виготовлення

в) за характером ритму:

1. лінії із вимушеним ритмом
2. лінії з вільно встановленим ритмом

г) за ступенем автоматизації:

1. лінії з ручним виконанням операцій
2. лінії із повністю автоматизованим процесом виготовлення.

Основні параметри  потокових ліній:

1. такт – це проміжок часу між випуском з лінії або запуском на неї 2-ох сусідніх виробів:

                                                    Т=Ф_д/Н_в

                                                     норма випуску

                                     Н_з=(Н_в*100)/(100 - %Б)

                                                        норма запуску       брак

(ця формула  застосовується, коли є технологічно  неминучий брак).

2. кількість робочих місць:

                                          С=Т_ц/Т(такт)

                                          С=t_i/Т(такт)

t_i – тривалість певної операції

3. швидкість руху транспортних засобів:

                                               V=l/T

 

крок конвеєра (віддаль між двома сусідніми  робочими місцями)

4. довжина потокової лінії:

                    L=C*l (при односторонньому розміщенні)

               L=(C*l)/2+2R (при двосторонньому розміщенні)

 

                радіус заокруглення

5. темп випуску:

                                          Т_м=1/Т

Характерними  рисами потокових ліній є ритмічний  або рівномірний випуск продукції і ритмічне виконання всіх операцій.

Показником  ритмічності є ритм. Ритми є  середні, операційні і робочі.

• Середній ритм – це проміжок часу між випуском з потокової лінії двох виробів, які виходять один за одним:

                                 Р_с=(Т_зм. – Т_пер.)/Q_зм.

 

тривалість  зміни        тривалість обробки деталей при паралельному       кількість продукції, яка повинна  бути             

                                     переміщенні партії                                                      виготовлена протягом зміни

                               Р_с=(Т_зм.* К_кон..)/Q_зм.

коефіцієнт  використання робочого часу конвеєра

                              К_кон.=(Т_зм. – Т_пер.)/Т_зм

                                              (Т_зм. – Т_пер.)=Т_зм*К_кон.

З практики роботи складальних конвеєрів Т_пер.=30 хв.

В такому випадку  К_кон.=(480 – 30)/480=0,94

• Операційний ритм – це середній проміжок часу виконання операції.
• Робочий ритм – це проміжок часу між випуском з потокової лінії двох чергових партій, якщо вироби передаються з однієї операції на іншу не поштучно, а партіями із декількох штук.

Організація потокового виробництва дає змогу автоматизувати технологічні операції і виробничі процеси. При цьому для проведення автоматизації повинно бути економічне обґрунтування на основі порівняльних показників, таких як собівартість продукції, продуктивність праці, використання обладнання і окупність капітальних вкладень.

4. Є три види  руху предметів праці при виробництві: 1) послідовний, 2) паралельний, 3) змішаний (послідовно-паралельний). Кожен вид характеризується певними умовами передачі виробів з одного робочого місця на інше, роботи обладнання і пролежування деталей [4, c. 99].

1. при послідовному русі вироби із однієї операції на другу передаються цілими партіями, а обладнання працює без простоїв. Недоліком при цьому є те, що тривалість обробки є найдовшою. Тривалість циклу розраховується за формулою:

                                         Т_посл.=n*t₀

кількість деталей  у партії         загальна тривалість всіх операцій

2. паралельний рух характеризується такими умовами: вироби передаються поштучно і обробляються на всіх операціях без пролежування. Перевагою при цьому є найкоротша тривалість виробничого циклу виготовлення партії виробів. Недоліком є простої в обладнанні. Тривалість циклу розраховується:

                                      Т_пар.=t₀+t_max*(n – 1)

 

                             тривалість найдовшої операції 

3. при змішаному русі вироби передаються частинами партії, а обладнання в межах обробки партії виробів працює без простоїв. Тривалість циклу розраховується:

                            Т_{посл.-пар.}=t₀+(n – 1)*(∑t_д – ∑t_к)

         тривалість довгих операцій    тривалість коротких операцій

Довга – це операція, для якої попередня і наступна операція коротша за тривалістю; коротка – це операція, для якої попередня і наступна операція довша за тривалістю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

АНАЛІЗ  ГОСПОДАРСЬКО-ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІВ ДП АТ “ КИЇВХЛІБ”  ХЛІБОКОМБІНАТУ № 6

 

Дніпровський район, в  якому розташований хлібокомбінат  №6 є одним з найбільших промислових  районів міста Києва, у якому  сконцентрована хімічна, текстильна, фармацевтична та інші види галузей промисловості. Розташування хлібокомбінату №6 в центрі промислових підприємств та великих житлових масивів забезпечує невеликі транспортні витрати на збут готової продукції.

Київський Хлібокомбінат  №6 створений на базі Дарницького хлібозаводу, який був побудований у 1938 році. Потужність його тоді становила 60 тон житнього хліба за добу. Основним обладнанням на заводі були печі ХПГ і тістомісильні машини ХТМ з підкат ними діжами на 600 літрів. На виробництві переважала ручна праця.

Сьогодні Хлібокомбінат  №6 один з найбільших формувань акціонерного товариства “Київхліб”, яке забезпечує близько 20% потреби торгівельної мережі міста Києва в хлібобулочних  виробах і на 40% кондитерських  виробах. Тут діють 3 цехи, які оснащені 16 поточно-механізованими лініями по виробництву хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів.

Таблиця 2.1. Використання виробничих потужностей у базовому році і коефіцієнт їх використання.

	Потужність  в плановому асортименті за добу, т	Річна потужність в плановому асортименті,т	Фактичний виробіток  за рік,т	Коефіцієнт  використання потужностей%
Хлібобулочні  вироби: - булочні - бараночні - хліб	144,6 т/добу	44914 4891 674 39349	31656,0 3204,1 119,6 28332,3	70,5 65,5 17,7 72,0
Кондитерські вироби:      -   пряники печиво кекси	3505,0 т/рік	3505 2293 1196 16	1987,6 1653,4 328,8 5,4	56,7 72,1 27,5 33,8

 
Виробничі потужності по хлібобулочним  виробам використовувались у 2002 році на 70,5% проти 78,4% у 2009 році, а саме:

Хлібобулочний цех  72 % проти   80,7 % у 2009 році

Булочний цех  65,5 % проти 64,6 % у 2009 році

Бараночні вироби  17,7 % проти 21,6 % у 2009 році

Потужності  хлібобулочних використовувались  по хлібному цеху на 8,7 % нижче ніж  у минулому році через реконструкцію  лінії № 5 по випуску хліба українського, а також через зниження попиту населення на хліб.

По кондитерським  виробам коефіцієнт використання потужностей  збільшився проти 2001 року на 8,2 % в основному  через реалізацію пряників на експорт.

Весь виробничий та невиробничий персонал проходить інструктажі з ОП:

• ввідний – при прийманні на роботу;
• інструктаж по місцю роботи – первинний;
• періодичний;
• позаплановий;
• цільовий [6, c. 144].

Люди які  приймаються на роботу, що пов’язана  з обслуговуванням складних апаратів, посудин, що працюють під тиском, електроустановок допускаються до роботи після спеціальної підготовки та здачі іспиту кваліфікованій комісії.

Періодичний інструктаж на робочому місці проводить майстер, бригадир або інструктор з метою  роз’яснення мір безпеки при виконанні роботи. Якщо впродовж однієї зміни змінюється метеорологічні умови, характер або місце роботи, то цей інструктаж проводиться повторно. Якщо робота носить одноманітний характер на постійному робочому місці, то періодичний інструктаж проводиться один раз на місяць.

Позаплановий інструктаж проводиться на підставі нещасного  випадку або при порушенні  техніки безпеки, а також при  впровадженні нового обладнання. Цей  інструктаж проводять УТР, керівники  робіт або інструктор у формі  лекції.

Згідно закону України “Про охорону праці” фінансування заходів з охорони праці відбувається у кількості 0,5 % від фонду оплати праці. Кошти фонду охорони праці хлібокомбінат № 6 використовує тільки на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві.

Хлібокомбінат № 6 за період 2008-2009 рр. знизив темпи зростання виробництва хлібобулочних виробів, що вплинуло на величину отриманого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг), про це свідчать дані таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.Виробнича програма  підприємства

Показники	Одиниця виміру	Фактично		Відхилення
		2008 р.	2009 р.	Абсолютне	Відносне
Обсяг продукції  у діючих цінах відповідного року	Тис. грн.	38501	32213	-	-
У порівнянних  цінах на 01.01.09 р.	Тис. грн.	36884	32455	-4429	-12
Хлібобулочні  вироби	т	38802	31656	-7146	-18
З них хліб український  новий подовий 1,0	т	30580	24248	-6332	-20
Булочні і здобні вироби вагою 0,5 кг і менше	т	1204	1428	+224	+19
Булочні і здобні вироби вагою 0,3 кг і менше	т	660	725	+65	+10
Булочні і здобні вироби вагою 0,2 кг і менше	т	149	148	-1	-
Бараночні вироби	т	146	120	-26	-17
Кондитерські  вироби	т	1780	1988	+208	+12
В т.ч. пряники	т	1458	1654	+196	+13
Печиво	т	322	329	+7	+2
Кекси	т	-	5	-	-
Кондитерські  вироби в розфасовці	т	663	972	+309	+47
Продукція в  порівняних цінах:
Хлібобулочні вироби	Тис. грн.	30752	25725	-5027	-16
Бараночні вироби	Тис. грн.	574	462	-112	-19
Кондитерські  вироби	Тис. грн.	5558	6268	+710	+13
Середня оптова ціна:
Хлібобулочні  вироби	Грн. коп.	795,53	815,73	+20,2	+3
Бараночні вироби	Грн. коп.	3931,51	3850,00	-81,51	-2
Кондитерські  вироби	Грн. коп.	3122,47	3152,92	+30,45	+1
Валовий прибуток	Тис.грн	5601,2	5808,4	207,2	3,7

 

По хлібобулочним  виробам зменшення становить 5027 тис. грн. або 19,5%, зокрема:

- за рахунок   зменшення випуску хлібобулочних  виробів:

15,73 х (31536-38656) = -5808 тис.грн.

- за рахунок збільшення  середньої оптової ціни (за рахунок  асортиментних зміни)

+20,20 х38656 = - 781 тис.грн.

По бараночним виробам зменшення реалізованої продукції на 112 тис.грн. або на 24,2 %:

- за рахунок зниження випуску бараночних  виробів:

3850,00 (146-120)= - 100 тис.грн.

- за рахунок  зниження середньої оптової ціни:

81,51 х 146 = - 12 тис.грн.

По кондитерським  виробам збільшення реалізованої продукції  на 710тис.грн або на 11,3%: 

- за рахунок  збільшення випуску бараночних виробів:

3152,92 х (1988-1780)=  656 тис.грн.

- за рахунок   росту середньої оптової ціни :

30,45 х 1780  =  54 тис.грн

Зниження випуску  хлібобулочних виробів обумовлено зменшенням використання виробничих потужностей  на 7,9 % проти 2008 року.

Реалізація  хлібобулочних виробів підприємством  здійснюється у м.Києві та Київській, Дніпропетровській, Харківській, Чернігівській, Закарпатській та Львівській областях. 

У 2008-2009 рр. хлібокомбінат уклав три контракти на зовнішньоекономічну діяльність з фірмами Німеччини.

Згідно даних  контрактів на умові попередньої  оплати було відвантажено  в 2001 р. - 105,2 т. кондитерських виробів на 399,0 тис. грн., в у 2009 році -382 т. кондитерських виробів та 7,6 т. бараночних (соломка), на 1324,0 тис.грн., що  на  925 тис.грн. більше ніж у попередньому році.

З метою розширення і оновлення  асортименту продукції і задоволення  попиту споживачів на протязі звітного року було розроблено і впроваджено  в виробництво нові види хлібобулочних  і кондитерських виробів, найменування яких наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Нові види хлібобулочних і кондитерських виробів 

№ п/п	Найменування	Обсяг виробництва		Вартість у оптових  цінах тис.грн.
Хлібобулочні вироби:
	Хліб “ Для гурманів” 1г  0.45 кг	58,9		116,6
	Рогалики “Зернятко 1г  0.15 кг	1,1		2,4
	Хліб Старослов”янський 1г 0.4кг	1,6		2,8
	Хліб Козацький 1г 0.4 кг	0,1		0,2
	Сайка “Апетитна”  в/г 0.4кг	2,9		5,7
	Батон”Слобідський”  в/г  0.4 кг	62,4		88,3
	Соломка “ Польова”  вагова	0,2		0,7
	Разом:	127,2		216,7
Кондитерські вироби:
Печиво:
	“Польове”  в/г		0,2	1,3
	“ Вівсяні палички” 1 г		4,5	18,1
	“ Добрик”		0,1	0,7
Пряники:
	“ Український”  0.2 кг		0,2	1,1
	“Сонечко”		0,3	1,0
	“ Молочний смак”		7,8	29,2
7.	“Мигдальний  аромат”		7,7	28,2
Кекси:
1.	“Сонечко” в/г 0,3 кг		2,4	17,2
2.	“Медовий з родзинками”  в/г  0,4 кг		1,4	8,7
3.	“Лівобережний” в/г 0,4 кг		0,4	2,3
4.	“Ніжний” в/г 0,3 кг		0,7	2,4
5.	“До кави” в/г 0,3 кг		0,3	1,8
6.	“Світанок” в/г 0,4 кг		0,3	1,7
7.	“До чаю” в/г ваговий		0,2	1,4
	Разом		26,5	115,1
	Усього			331,8