Виробнича та соціальна інфраструктура підприємства. 2

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

****************************************

 

 

Інститут «Економіка, менеджмент і право в будівництві»

Кафедра «Економіка підприємства»

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

 

 

Тема: Виробнича та соціальна  інфраструктура підприємства

           Виконав

           студент ********************************

Спеціальність «Економіка підприємства», ****************

            Керівник ********************************

 

 

Допущена до захисту  «_____»_____________ 2011

Рецензент__________________________________

Захищена з оцінкой________ «____»______ 2011  
 

 

 

 

Макіївка 2011

 

РЕФЕРАТ

 

 

Курсова робота містить: 40 сторінок, 2 таблиці, 2 рисунків, 15 літературних джерел.

Назва курсової роботи: Виробнича  та соціальна інфраструктура підприємства

Предмет дослідження: Питання  розвитку виробничої та соціальної інфраструктури на даному підприємстві.

Об'єкт дослідження – ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця»

Мета курсового дослідження - вивчення виробничої та соціальної інфраструктури на конкретному підприємстві.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити такі завдання:

• дати визначення поняттю «виробнича інфраструктура», розкрити її зміст і принципи організації;
• визначити поняття «соціальна інфраструктура» і її місце в соціальному середовищі підприємства;
• розглянути питання розвитку виробничої та соціальної інфраструктури на прикладі конкретного підприємства.

Методи роботи: Збір і  аналіз бібліографічних джерел з  теми дослідження; систематизація та узагальнення отриманого матеріалу, і інші методи дослідження.

За результатами роботи зроблені висновки: Складна організація  виробництва вимагає існування  допоміжних ланок як всередині підприємства, так і в галузі в цілому. Так зване допоміжне господарство об'єднується поняттям «інфраструктура», і від того, наскільки ефективно побудована діяльність допоміжних елементів, залежить економічний стан підприємств в цілому. Цим і обумовлюється актуальність теми курсової роботи. 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП                                                                                                     4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИРОБНИЧОЇ І СОЦАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ                                                                                6

1.1. Поняття, види і значення інфраструктури                                  6

1.2. Характеристика виробничої інфраструктури підприємства     10

1.3. Соціальна функція і соціальна діяльність підприємства            14

РОЗДІЛ 2. ВИРОБНИЧА І СОЦІАЛЬНА  ІНФРАСТРУКТУРА ЗАТ ФАРМАКОЛОГІЧНА ФІРМА «ДАРНИЦЯ»                                          18

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства         18

 2.2. Аналіз виробничою та соціальної інфраструктури ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця»                                                25

 2.3. Пропозиції щодо вдосконалення інфраструктури ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця»                                                 35

ВИСНОВОК                                                                                               38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                             40

 

 

ВСТУП

 

 

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається  до основної ланки всієї економіки - підприємству. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, виявляються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання економного витрачання ресурсів, застосування високопродуктивної техніки і технології. На підприємстві домагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне управління - менеджмент.

Все це вимагає глибоких економічних знань. В умовах ринкової економіки виживе лише те підприємство, яке найбільш грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.

Поставлені завдання можливо  виконати лише при хорошому засвоєнні  основ економіки підприємства.

Що ж розуміється  під терміном економіка? У класичному визначенні економіка - це наука про те, як суспільство використовує певні, обмежені ресурси для виробництва корисних продуктів і розподіляє їх серед різних груп людей. [1,23] Тому економіка підприємства - наука про те, як це здійснюється в рамках кожного окремо взятого підприємства.

Виробничий процес на підприємстві є основою будь-якої економічної  системи. Чим більше в країні виробляється продукції, що знаходить кінцевих споживачів, тим вище в ній рівень економічного розвитку.

Результативність господарської  діяльності підприємства визначається рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. [6,78]

 В умовах постійного  вдосконалення технічної бази  виробництва все більшого значення  набувають проблеми раціональної  організації допоміжних та обслуговуючих  процесів, тобто розвиток інфраструктури  підприємства.

Метою крусової роботи є  вивчення та аналіз виробничої та соціальної інфраструктури на прикладі окремого підприємства.

Задачі курсової роботи:

1. Визначити поняття, види і значення інфраструктури;
2. Дати характеристику виробничої інфраструктури підприємства;
3. Проаналізувати соціальну функція і соціальну діяльність підприємства;
4. Дати організаційно-економічну характеристику підприємства ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця»;
5. Зробити аналіз виробничою та соціальної інфраструктури ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця»;
6. Внести пропозиції щодо вдосконалення інфраструктури ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця».

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИРОБНИЧОЇ І СОЦАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

 

1.1 Поняття, види і значення інфраструктури

 

 

Інфраструктура - сукупність галузей, підприємств і організацій, що входять  в ці галузі, спрямованої діяльності, покликаних створювати умови для  нормального функціонування виробництва  і обігу товарів, а також життєдіяльності  людей.

Інфраструктура звичайно підрозділяється на виробничу та соціальну (невиробничу).

Виробнича інфраструктура в основному продовжує процес виробництва в межах процесу  обігу. Вона забезпечує переміщення та зберігання сировини, палива, енергії, різних матеріалів та готової продукції, передачу інформації тощо, в сільському господарстві - меліорацію земель. До виробничої інфраструктури належать:

1. транспорт (включаючи не тільки шляхи сполучення, а й транспортні засоби), зв'язок, складське господарство, матеріально-технічне постачання;
2. інженерні споруди і пристрої, в тому числі іригаційні системи;
3. комунікації та мережі, серед них лінії електропередачі (ЛЕП) і розподільні мережі, нафтопроводи і газопроводи, телефонні мережі, тощо.

Виробнича інфраструктура виступає як внутрішньовиробничий (для  окремих підприємств, фірм або їх об'єднань) та звичайного призначення. Складається міжнародна інфраструктура, прикладом якої є, зокрема, інфраструктурні об'єкти паливно-енергетичного призначення: газо-і нафтопроводи, ЛЕП, що простягнулися по території колишнього Радянського Союзу і що йдуть в багато європейських країн.

Соціальну інфраструктуру утворюють, перш за все, пасажирський транспорт, особливо міської, різні міські інженерні  споруди і комунікації, мережі водо-і  енергопостачання, каналізації, телефонні  мережі тощо, в більш широкому аспекті - комунально-побутове господарство міст і населених пунктів взагалі .

Інфраструктура, як виробнича, так і соціальна, забезпечує цілісність і комплексність народного господарства на різних його рівнях. Велика роль інфраструктури в процесі освоєння нових територій, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів у східних і північних районах країни.

Особливе значення серед  галузей інфраструктури має транспорт.

Транспорт виконує величезну  роботу з переміщення вантажів і  людей. Сумарні витрати на перевезення вантажів і пасажирів і на вантажно-розвантажувальні роботи складають десятки мільярдів рублів. Відповідно велика і частка цих витрат (транспортна складова) у вартості промислової продукції, що досягає в середньому 13%, а в окремих галузях - у чорній металургії, вугільної промисловості та ін - значно більше.

Для скорочення транспортних витрат у народному господарстві необхідно знизити матеріаломісткість виробництва на основі прогресивних технологій, раціоналізувати транспортно-економічні зв'язки підприємств і районів, раціонально  розмістити і спеціалізувати виробництво, посилити комплексність у розвитку господарства регіонів і районів.

Однак роль транспортного  фактора не можна зводити лише до частки транспортних витрат. Здійснюючи виробничі зв'язки між галузями та районами, транспорт є неодмінною умовою і активним важелем спеціалізації та комплексного розвитку економічних районів і цілих країн, тобто процесів, які безпосередньо вплив на ефективність суспільного виробництва і ринку. Саме розвиток територіального поділу праці, спеціалізації районів не може бути здійснений без наявності міжрайонних транспортних шляхів, а комплексний розвиток господарства республіки або району без внутрішніх зв'язків і відповідної їм транспортної системи.

Тому поряд з необхідністю зниження транспортних витрат як одного з факторів підвищення ефективності розвитку виробництва коштує і більше глобальне завдання - знизити витрати  на функціонування всієї територіальної організації виробництва. Критерієм оптимальності в цьому завданні виступає мінімізація не окремих видів витрат виробництва, а сумарних витрат на виробництво і транспортування продукції до споживача.

Для досягнення високих  виробничих результатів важливо  створити в трудовому колективі  комфортну соціальну базу і сприятливий  психологічний клімат, забезпечити  соціальну мотивацію праці, тобто  сформувати соціальну інфраструктуру.

Соціальну інфраструктуру процесу товароруху фармацевтичної продукції становить, так званий, «людський фактор», тобто персонал відповідних професій та спеціальностей. Для суб'єктів фармацевтичного ринку характерна висока питома вага таких фахівців як провізори і фармацевти, по суті, вони виконують роль товарознавців. В даному аспекті цілком правомірно говорити про фармацевтичне товарознавство продукції медичного призначення.

Великий асортимент, наявність  аналогів, поява нових препаратів і лікарських форм, різноманітність  клінічної дії - все це вимагає  дуже ретельної роботи, що визначає значну чисельність фармацевтів - до 50% штату адміністративно-управлінського персоналу фармацевтичних фірм.

Зміст всієї сукупності об'єктів соціальної інфраструктури кожним підприємством потребує чималих  коштів.

Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктури здійснює заступник директора підприємства (віце-президент фірми) з кадрових та соціальних питань. Йому підкоряються відділи: кадрів, технічного навчання, адміністративного-господарський та житлово-комунальний, які вже безпосередньо керують діяльністю установ соціальної інфраструктури підприємства. Для задоволення соціальних потреб працівників підприємство має скласти план соціального розвитку, тобто обгрунтовану, фінансово і матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці і побуту всіх категорій працівників, їх соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності.

Однією з передумов  ефективного управління персоналом підприємства є прогнозування змін у соціальній структурі трудового  колективу. Так, встановлення необхідних співвідношень різних категорій  працівників за статтю і віком  має на меті своєчасне забезпечення потреб сучасного виробництва в  кадрах. Характер і зміст праці, що неухильно і швидко змінюються під  впливом досягнень науково-технічного та організаційного прогресу, потребують такого ж динамічного поліпшення професійної та кваліфікаційної  структури персоналу. Тому в план соціального розвитку підприємства повинні бути включені заходи щодо підвищення рівня спеціальної освіти працівників, зменшення плинності кадрів.

У плані соціального  розвитку обов'язково треба передбачити  конкретні заходи, спрямовані на удосконалення санітарно-гігієнічних умов праці. Не менш важливою є розробка заходів щодо збереження належної працездатності протягом тривалого часу та попередження швидкої стомлюваності. Ці заходи сприятимуть усуненню надмірних фізичних та нервово-психологічних навантажень, установленню оптимальних режимів праці та відпочинку, організації робочого місця, інтенсивності роботи. Особливу увагу потрібно приділяти заходам, що підвищує безпеку праці і усуває виробничий травматизм, а також попереджає професійні захворювання. [6,83]

У план соціального розвитку трудового колективу включають також заходи щодо поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства, а також по зміцнененню матеріально-технічної бази відповідних об'єктів соціальної інфраструктури.

План соціального розвитку підприємства повинен передбачати  і заходи щодо посилення трудової та творчої активності, зокрема, ті, які сприяють розвитку ра-ціоналізаторства і науково-технічної творчості  працівників.

Головні аспекти плану  соціального розвитку підприємства повинні бути узгоджені з відповідними планами розвитку містського району або навіть міста в цілому, де воно розташоване. Це пов'язано з тим, що рішення багатьох важливих соціальних проблем перевищує можливості окремого (навіть дуже великого) підприємства.

Збалансований розвиток підприємства вимагає прискореного розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, що пояснюється їх певним відставанням у минулому, диспропорциональностью (особливо територіального та регіонального) розвитку. Очевидно, що це може бути досягнуто тільки при значній участі держави.

У цілому успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без  збалансованого розвитку як основного  виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктур підприємства.

 

 

1.2. Характеристика виробничої інфраструктури підприємства 

 

 

Виробнича інфраструктура – це комплекс галузей, що обслуговують основне виробництво і забезпечують його ефективну економічну діяльність. До них належать транспорт, звя'зок, електро-енергетика, кредитно-фінансові  заклади, спеціалізовані галузі ділових  послуг. Надаючи послуги основному виробництву, вони підвищують його ефективність, тому виробнича діяльність цих галузей суттєво збільшує результати суспільного виробництва.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку  підприємства. У сучасних умовах господарювання в сфері технічного обслуговування виробництва на різногалузевих підприємствах  працює 45-50% загальної чисельності  персоналу. Це обумовлено не стільки  великими обсягами робіт з обслуговування основного виробництва, скільки  тим, що багато допоміжних та обслуговуючих  операцій дуже складно механізувати. [14,25]

Різноманітність продуктів  виробництва, видів сировини, обладнання, методів виготовлення визначають і  відмінність технологічних процесів. Технологічні процеси розрізняються:

• за характером продукції, що виготовляється;
• по застосовуваних методів і способів виробництва;
• по використовуваній сировині;
• за організаційної побудови; 
• інше. [3,52]

Залежно від виду переважаючих витрат розрізняють матеріаломісткі, трудомісткі, капіталомісткі, енергоємні технологічні процеси.

Залежно від виду застосованої праці вони можуть бути ручні, машинно-ручні, автоматизовані.

Ручні процеси трудомісткі, вони витісняються машинними і автоматичними. Механізація звільняє робітника від безпосереднього фізичної праці, автоматизація полегшує також функції управління і контролю.

Під циклом технологічного процесу розуміється постійно повторювана  з кожною одиницею продукції частина  виробничого процесу.

Циклічна частина процесу  може здійснюватися періодично або  безперервно, відповідно виділяють  періодичні і безперервні технологічні процеси.

Періодичними називаються  процеси, циклічна частина яких переривається  після включення в ці процеси  предмета праці (нового).

Безперервними називаються  процеси, які припиняються не після  виготовлення кожної одиниці продукції, а лише тоді, коли припиняється подача оброблюваного або сировини, що переробляється.

Основними елементами, що визначають технологічний процес, є  праця людини, предмети праці і  засоби праці. [8,43]

Сукупний технологічний  процес розчленовується на окремі частини, розділені в просторі і в часі, але взаємопов'язані метою виробництва. Технологічний процес включає ряд стадій, кожна з яких складається з ряду виробничих операцій. Операція - технічно та технологічно однорідна, завершена на даній стадії частина процесу, яка являє собою комплекс елементарних робіт, виконуваних при обробці певного предмета праці на одному робочому місці.

Операційний поділ процесу  випливає з необхідності використання різних знарядь праці.

Операція складається  з ряду прийомів, кожна з яких представляє собою закінчену  елементарну роботу.

Умовою безперервного  перебігу виробничих процесів на підприємствах  є створення певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих  виробів, а також міжцехових і внутрішньоцехових запасів полуфабрікатов власного виготовлення. Всі ці запаси зберігаються на різних складах підприємства, сукупність яких утворює його складське господарство.

Структура складського  господарства підприємства формується під впливом низки чинників, головними  з яких є: номенклатура споживаних матеріалів; тип, рівень спеціалізації і обсяг виробництва.

Досвід господарювання підтверджує доцільність створення  трьох видів складів на підприємствах:

1. Матеріальних (підпорядкованих відділу матеріально-технічного постачання) - для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні;
2. Виробничих - для зберігання напівфабрикатів власного виробництва;
3. Збутових - для зберігання готової продукції та відходів ви-робництва, що підлягають реалізації на сторону; вони підпорядковані відділу збуту підприємства.

Організація складського  господарства передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до виробничого  споживання, видачу та облік руху матеріальних ресурсів.

Завезення матеріалів на склади підприємства здійснюється відповідно до оперативних планів відділу матеріально-технічного постачання. Вступники на підприємство ма-ли обов'язково підлягають кількісної та якісної приймання.

Зростання ролі і значення виробничої інфраструктури пояснюється  тим, що:

• підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт з ремонту і налагодження устаткування, вимагає розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань;
• перехід до нових технологій та інтенсифікація режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості і збільшують потребу в різних видах енергії;
• ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшує обсяг робіт з транспортування різних вантажів;
• постійно зростають навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди.

Основною частиною виробничого  процесу є технологічний процес, який безпосередньо пов'язаний з  послідовним зміною стану сировини і матеріалів і перетворенням  їх на продукт виробництва. [6,78]

 

 

1.3. Соціальна функція і соціальна діяльність підприємства

 

 

Соціальна інфраструктура — комплекс галузей, які безпосередньо  пов'язані зі створенням загальних  умов для відтворення робочої  сили і забезпечення нормальної життєдіяльності  людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону  здоров'я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, культуру, побутове обслуговування.

У формуванні мотивації  працівників, підвищення його самовіддачі  у виробничому процесі соціальній діяльності підприємства відводиться особливе місце. На підприємстві реалізуються пільги і гарантії в рамках соціального захисту працівників (соціальне страхування по старості, на випадок хвороби, в разі безробіття і т.д.), встановлені на вищому рівні. Крім того, підприємства надають своїм працівникам та членам їх сімей додаткові пільги за рахунок виділених на ці цілі коштів, зароблених колективом підприємства.

Соціальна політика підприємства як складова частина менеджменту являє собою цілі та заходи, пов'язані з наданням своїм працівникам додаткових пільг, послуг та виплат соціального характеру.

Чим більше таких пільг  і послуг, ніж їх сума вище встановленого  законом розміру, тим привабливіше виглядає робота на такому підприємстві, то з меншою охотою працівник захоче втрачати ці пільги при звільненні.

Отже, соціальне забезпечення працівників, розвиток їх особистісних якостей, збереження здоров'я є умовою успіху підприємства (організації, фірми).

Таким чином, соціально  орієнтована кадрова політика підприємства і пов'язані з нею соціальні  послуги повинні сприяти тому, щоб:

• працівник ототожнював себе зі своїм підприємством;
• бажання працівників відповідали цілям підприємства;
• зростали продуктивність праці і готовність працівників до роботи;
• працівники були соціально захищені, що надається в законному порядку або ж за тарифною угодою соціальні послуги при необхідності доповнювалися;
• заохочувалася власна ініціатива працівника при вирішенні його проблем;
• поліпшувалася атмосфера на підприємстві, формувався сприятливий соціально-психологічний клімат;
• у працівників і у громадськості створювалося позитивне уявлення про підприємство.

Соціальна діяльність підприємства має бути:

• захисною, що реалізовується через систему пільг і гарантій, наданих державою, а також самим підприємством;
• відтворювальною, що реалізовується через організацію оплати праці та її регулювання з метою забезпечення відтворення робочої сили;
• стабілізуючою, що реалізовується через узгодження інтересів соціальних суб'єктів (працівник, роботодавець, держава).

Як інструмент мотивації  працівників, вона передбачає прийняття  рішень, що стосуються:

• вибору пріоритетів у спрямованості самої соціальної політики (соціальний захист, соціальне або медичне страхування, пільги за роботу в несприятливих умовах праці як форма залучення та закріплення робочої сили на тих чи інших ділянках роботи і т.д.);
• вибору форм надання пільг, послуг, виплат і самих їх видів;
• оцінки величини можливих виплат виходячи з доставлених завдань і фінансових можливостей;
• вибірковості в наданні пільг і послуг, диференціації розмірів виплат за категоріями персоналу залежно від розв'язуваних з її допомогою завдань.

Соціальна політика є складовою  частиною механізму вдосконалення  якості робочої сили та умов її ефективної реалізації. Об'єктом впливу соціальної політики є не тільки зайняті працівники підприємства, але певною мірою і колишні працівники підприємства, в тому числі вийшли на пенсію. До чинників, який впливає на величину виплат, відносяться розмір підприємства, його галузева приналежність, фінансово-економічне становище, ступінь впливу профспілок, форма власності та ін. [4,53]

Підприємства надають  своїм працівникам можливість вибору пільг і послуг на свій розсуд на певну суму зі своєрідного "меню": заробітної плати, пенсій від фірм, страхування життя, інших пільг, вибір часу роботи, відпустки і т.д. та їх комбінації.

Деякі зарубіжні фірми  використовують додаткові виплати  до заробітної плати для стимулювання зацікавленості працівника у зміцненні  здоров'я. Це виплати у вигляді грошової винагороди за відмову від куріння, виплати особам, які не проболевшім жодного робочого дня протягом року, виплати працівникам підприємства, постійно займаються спортом. Всі кошти виплачуються в кінці року і вельми значні. Такі додаткові пільги, виплати та гарантії, безсумнівно, збільшують витрати підприємства на робочу силу, здорожуючи вартість одиниці праці. Однак є й позитивні сторони соціальної політики (підвищення мотивації, стабілізація колективу та ін.) Таким чином, соціальна політика, що реалізується на підприємстві, вигідна і для працівників, і для адміністрації.

 

РОЗДІЛ 2. 

ВИРОБНИЧА І СОЦІАЛЬНА  ІНФРАСТРУКТУРА ЗАТ ФАРМАКОЛОГІЧНА ФІРМА «ДАРНИЦЯ»

 

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства 

 

 

Хіміко-фармацевтичне об’єднання «Дарниця» було засновано на базі Київського філіалу Українського інституту експериментальної ендокринології. З 1944 року хіміко-фармацевтичне об’єднання було реорганізовано в Закрите акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Структура управління ЗАТ  «Фармацевтична фірма «Дарниця» є лінійно-функціональною, яка дуже поширена серед сучасних підприємств (Рис. 2.1.). Найвищим органом є рада акціонеров. Безпосереднє керівництво компанією виконується главою Правління.

Виробничі потужності підприємства розташовані за адресою: вул. Бориспільська, 13, м. Київ, Україна. Сьогодні на його території виробляється понад 250 найменувань лікарських засобів на виробничих площах понад 30 тисяч квадратних метрів.

Виробничі потужності "Дарниці" дозволяють випускати більше 500 млн. ампул, 4 млрд. таблеток, 30 млн. флаконів стерильних антибіотиків і більше 30 млн. туб м'яких лікарських форм, річна  потужність ділянки виробництва  крапель становить 35 млн. флаконів.