Виробничі запаси. 3

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

1	Теоретичні основи визначення виробничих запасів
1.1	Їх суть та класифікація
1.2	Методи аналізу
2	Оцінка виробничих запасів
2.1	Оцінка запасів при  їх надходженні-первісна оцінка
2.2	Методи оцінки руху запасів
2.3	Оцінка запасів на дату балансу
3	Облік виробничих запасів
3.1	Облік надходження виробничих запасів
3.2	Облік виробничих запасів  на складі
3.3	Облік переоцінки матеріальних цінностей
3.4	Інвентаризація виробничих запасів
	Висновки
	Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи визначення виробничих запасів

Запаси – матеріальні  ресурси, необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування в сфері нематеріального виробництва  та задоволення потреб населення, які  зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Жодне підприємство –  як у сфері матеріального виробництва, так і у виробничій сфері –  не може обійтись без запасів. Наявність  достатньої кількості виробничих запасів  є необхідною умовою підтримання виробничого процесу на підприємстві. Так, щоб здійснювати процес виробництва, підприємство  повинно мати необхідні запаси сировини, матеріалів, палива, будматеріалів, запасних частин, інших виробничих запасів.

Важливою умовою раціонального  ведення  виробничого процесу є своєчасна забезпеченість матеріальними ресурсами, раціональне та ефективне їх використання. Економне та раціональне  використання запасів, яке реалізується через впровадження прогресивних технологій – це шлях, який є основою для ефективного виробництва.

Отже, запаси є вагомою частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна  та домінуючі позиції у структурі  витрат підприємства різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської  діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Для правильної організації обліку запасів перш за все, необхідно дати відповідь на ряд запитань: звідки, коли, скільки і на яку суму надійшли запаси, як виконується програма виробничого  споживання; який залишок по окремих видах запасів і як дотримуються встановлені ліміти тощо.

Об’єктом дослідження виробничих запасів обрано відкрите акціонерне підприємство „Ягуар”.

Метою діяльності ВАТ „Ягуар” є: отримання прибутку шляхом здійснення виробничої та торгівельної діяльності. Здійснює свою діяльність згідно із  Законом України від 16.07.1999 р. №996-XIV  „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”,  та відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку і плану рахунків.

   ВАТ „Ягуар” розташований за адресою: 65086, Україна, м. Одеса, Дніпропетровська дорога 127. Загальна площа підприємства 651 м² , з яких два складських приміщення , підсобне та торгова зала ( 251 м² ). Підприємство працює з 8⁰⁰ до 20⁰⁰ – у зимовий час, з 7³⁰ до 20³⁰ - у літній час, без обіду та вихідних.

  Товариство є юридичною  особою від дня його реєстрації. Товариство здійснює свою діяльність  відповідно до чинного законодавства  України, свого статуту та внутрішніх  локальних положень.

Майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також матеріальних та нематеріальних цінностей, вартість яких відображено у балансі Товариства.

Товариство має самостійний  баланс, поточний рахунок у національній валюті  № 26006007316001, ідентифікаційний податковий номер № 30186009115440, ЄДРПОУ   № 3018600919,  номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 22095290, СПОТУ №8349, КВЄД № 6461, ЗКГНГ № 75, КВФ № 5991.

Товариство обслуговує банк ФАКБ "Імексбанк", МФО № 388584. Товариство має круглу печатку зі своєю назвою. ВАТ „Ягуар” як платник ПДВ, зареєстроване у Державній податковій інспекції Суворовського району.

Кількість працівників  підприємства – 52 чоловіка.

Статутний фонд Товариства становить 100000 грн. Товариство має право  змінювати (збільшувати або зменшувати ) розмір статутного фонду. Розмір прибутку за 2007 рік склав 480000 грн.

       Товариство  здійснює оперативний та бухгалтерський  облік результатів своєї діяльності  відповідно до чинного законодавства,  а також веде статистичну звітність  та подає ії у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності  здійснюється за  журнально-ордерною формою згідно з основними принципами, викладеними в  П(С)БО 1.

Доходи і витрати  включаються до „Звіту про фінансові результати” і на підставі принципів нарахування та відповідності відображаються  в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в тих періодах, яких вони стосуються.

У разі прийняття нових  законодавчих актів або внесення змін (доповнень) у чинні П(С)БО вносяться відповідні зміни (доповнення) в Наказ „Про облікову політику підприємства”. Відповідальність за внесення таких змін і доповнень покладається на головного бухгалтера підприємства.

Перший фінансовий рік  починається з дати реєстрації товариства і завершується 31 грудня цього ж року. Наступні фінансові роки визначаються відповідно до календарних.

                   1.1 Сутність та класифікація виробничих запасів.

Запаси призначені для  виробництва продукції, надання  послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

 На різних підприємствах  запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва, а також від особливостей підприємства. Так, якщо для одного підприємства машини та обладнання є основними засобами, то для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємств, що здійснює їх перепродаж – товаром.

  Відповідно  до П(С)БО 9 запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

 - утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

     Норми П(С)БО 9 "Запаси", не поширюються на такі запаси:

- незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

- фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

       Важливою  умовою правильної організації  обліку матеріалів є розробка  номенклатури матеріалів.

На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємстві “Ягуар’’ перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи. Кожна група поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється  постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються  також в аналітичному обліку.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою метеріалів.

На кожному документі  на надходження або витрату матеріалів мають бути вказані не лише назва  матеріалу, а й його номенклатурний номер.

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид виготовленої продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві.

На підприємстві «Ягуар» поточний облік матеріалів здійснюють частіше не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами.

Обліковими цінами можуть бути оптові ціни підприємства, договірні  тощо.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбанням

  Таблиця 1                 Класифікація запасів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методи аналізу.

Визначення мінімальної  потреби у власних оборотних  активах означає встановлення розміру  грошових коштів, авансованих у виробничі  запаси, незавершене виробництво  та запаси готової продукції. Такі розрахунки можуть бути виконані з використанням методів прямого розрахунку, аналітичного або коефіцієнтного. Вибір того або іншого методу залежить від конкретних умов господарювання, специфіки відносин з партнерами і контрагентами підприємства.

Метод прямого розрахунку дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, так як враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків. Обґрунтований розрахунок здійснюється за кожним елементом оборотних активів з врахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

Аналітичний метод визначення потреби в оборотних активах базується на здійсненні розрахунків з врахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з врахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з врахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Частина з них знаходиться в прямій пропорційній залежності від змін в обсягу виробництва - сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершене виробництво, готова продукція на складі, інша ж частина залежить в значно меншій мірі - малоцінні і швидкозношувані предмети, запчастини для ремонтів, витрати майбутніх періодів тощо. Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів, екстраполюються, на майбутній період.

В практиці нормування оборотних  активів допустимо використовувати комбінований підхід у використанні вказаних методів. Але при цьому слід пам'ятати про деякі умовності при застосуванні аналітичного і коефіцієнтного методів, і тому їх слід використовувати для коригування встановлених норм та нормативів в часових проміжках до чергового розрахунку із застосуванням методу прямого розрахунку.

В складі виробничих запасів  нормуються наступні групи оборотних  активів - сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети. Здійсненню розрахунків передує визначення повного переліку видів перелічених матеріальних цінностей, що використовуються, а також кола постачальників вихідних матеріальних ресурсів.

Норматив  оборотних активів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:

М = В  х   п,              (2.1)

де М - норматив оборотних  активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (грн.);

В - одноденні витрати  сировини, матеріалів, напівфабрикатів (грн.);

п - норма оборотних  активів (дні);

В нормі оборотних  активів по кожному виду продукції  чи однорідній групі матеріалів враховується час перебування в поточному запасі (П), страховому (С), транспортному (Т), технологічному (А), підготовчому запасах (Д). Таким чином, норматив оборотних активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (М) визначається за формулою:

М = Вх(П + С + Т+А + Д)       (2.2)

Поточний (складський) запас - основний вид запасу, тому норма оборотних активів в поточному запасі є основною вагомою величиною всієї норми запасу в днях. Він призначений забезпечити безперервність процесу виробництва між поставками матеріалів. Величина складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачання, а також від періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво.

Основою для розрахунку поточного складського запасу є  середня тривалість інтервалу між  двома суміжними поставками даного виду сировини та матеріалів. Тривалість інтервалу між поставками визначається на підставі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних за минулий період. У випадках, якщо даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50% від інтервалу поставки. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника і кількість матеріальних цінностей є обмеженою, норма складського запасу може прийматись в розмірі 100% від інтервалу поставки.

Страховий запас є другим за величиною видом запасу, що визначає загальну норму. Страховий, або гарантійний, запас необхідний для кожного підприємства для гарантії безперервності виробничого процесу у випадках порушень умов і строків поставок матеріалів постачальником, транспортом або відвантаження некомплектних партій. Як правило, величина страхового запасу приймається в межах 50% поточного складського запасу, але може бути і більшою, якщо підприємство знаходиться далеко від постачальників і транспортних шляхів, або якщо періодично споживаються унікальні, високоякісні матеріали.

Транспортний  запас створюється на період розриву між строками вантажообігу і документообігу. При поставках матеріалів на далекі відстані сірок оплати розрахункових документів випереджає строк надходження матеріальних цінностей. Тривалість пробігу вантажу від постачальника до покупця по окремій поставці можна встановити співставленням дат відвантаження матеріалів постачальником і надходження його до покупця. На період знаходження матеріалів в дорозі після оплати розрахункових документів у покупця виникає необхідність в коштах.

Транспортний запас  не встановлюється у тих випадках, коли строк одержання матеріалів співпадає зі строком оплати розрахункових документів чи випереджає його.

Технологічний запас  створюється на період часу для підготовки матеріалів до виробництва, враховуючи час на аналіз і лабораторні дослідження. Враховується технологічний запас  в загальній нормі в тому випадку, якщо він не є складовою частиною виробничого процесу. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини необхідний час на сушіння, розігрівання, доведення речовини до певних концентрацій тощо.

Час, необхідний на відвантаження, прийом, складування матеріалів також приймається в розрахунок норми запасу по сировині, основних матеріалах і покупних напівфабрикатах. Норми цього часу встановлюються по кожній операції, враховуючи середній розмір поставки, виходячи з технологічних розрахунків чи шляхом проведення хронометражу.

Таким чином, загальна норма  запасу в днях на сировину, основні  матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти вищеперерахованих запасів.

2. Оцінка виробничих запасів

2.1 Оцінка запасів  при їх надходженні – первісна оцінка.

         Запаси зараховуються на баланс підприємства «Ягуар» за первісною вартістю (собівартістю), яка визначається залежно від шляхів надходження запасів.

 Запаси на підприємство «Ягуар» надходять в результаті:

• придбання за плату;

• внесення до статутного капіталу підприємства;

• безоплатного одержання;

• придбання в результаті обміну на подібні активи;

• придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні  активи.    

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

• сум, що сплачуються  згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які  не відшкодовуються підприємству;

• затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів  усіма видами транспорту до місця  їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та організацій з навантаження-розвантаження запасів (транспортно-заготівельні витрати);

• інших витрат, які  безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях, як, наприклад, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

На розмір сум, що сплачуються  згідно з договором постачальнику  і включаються до собівартості запасів, впливає знижка за дострокову оплату. Цю знижку підприємство «Ягуар» отримує від постачальника за умови, якщо оплатить вартість придбаних товарів протягом зазначеного постачальником періоду.

Для відображення знижок в обліку підприємства «Ягуар»  використовують два методи: метод ціни «брутто» і метод ціни «нетто».

При використанні методу ціни «нетто» в обліку реєструється «чиста» вартість придбаних запасів відповідно до рахунка-фактури за вирахуванням знижки за дострокову оплату.

Метод ціни «брутто» передбачає відображення вартості придбаних запасів у повному обсязі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні. Торговельні знижки, інші знижки та подібні їм статті вираховуються при визначенні собівартості придбаних запасів.

 

Приклад. ТОВ «Ягуар» придбало в ВАТ «Прожектор»  за накладної №38 від 20.01.08 р. 200 електричних ламп денного світла за ціною 50 грн. за одиницю (ПДВ - 2 000 грн.).

Вартість товару було оплачено постачальнику протягом терміну  дії знижки. Для визначення собівартості електричних ламп денного світла, на підприємстві «Ягуар» провели слідуючі розрахунки.

1. Оплата постачальнику:

(200 х 50) + 2 000 = 12 000 грн.

Дт 631     Кт 311         Сума 12 000 грн.

2. Собівартість електричних ламп, грн.:

вартість придбання   10 000

ПДВ     - 2 000

Разом    12 000

(Ціна 1 шт. - 50,00 грн. без ПДВ.)

Дт 282     Кт 631         Сума 10 000

Дт 641     Кт 631         Сума  2 000

Якщо при оприбуткуванні товару має місце виявлення нестачі  складається акт .

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (частковий обмін) на неподібні об'єкти, дорівнює справедливій вартості переданих об'єктів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) у процесі обміну.

Не включаються  до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені);

- понаднормові витрати  і нестачі запасів;

- відсотки за користування  позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські  та інші подібні витрати, які  не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісна вартість запасів  у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків здійснення оцінки запасів на дату балансу, коли запаси відображаються за правилом "нижчої оцінки".

 

2.2. Методи оцінки  руху запасів

       П(С)БО 9 "Запаси" передбачають такі методи оцінки руху запасів:

- ідентифікованої собівартості  відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів

 

Метод ідентифікованої  собівартості відповідної одиниці  запасів.

Конкретна ідентифікація  означає, що облік витрат і розрахунок собівартості здійснюється за кожною відповідною одиницею запасів. Цей  метод застосовується для визначення собівартості запасів, які відпускаються, та послуг, що надаються для спеціальних замовлень і проектів (виробництво літаків, кораблів і т. д.), а також запасів, які не замінюють одне одного (торгівля автомобілями, ювелірними виробами тощо).

Цей метод на підприємстві ВАТ "Ягуар" не застосовується.

 

Метод середньозваженої собівартості.

Цей метод можна застосовувати  для списання взаємозамінних  запасів, тобто для списання запасів не потрібно здійснювати їх ідентифікацію (на відміну від методу ідентифікованої  собівартості ). Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітній період (при періодичному обліку запасів ), так і після кожного наступного надходження ( при постійному ведені обліку списання запасів).

Відповідно до формули  середньозваженої собівартості, собівартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітнього місяця і вартості отриманих у звітньому місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітнього місяця і отриманих у звітньому місяці запасів.

Оцінка запасів проводиться  по кожній одиниці запасів за формулою:

Сс=(Сп+Сн)/(Кп+Кн), де:

Сс - середньозважена собівартість;

Сп і Кп- відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду;

Сн і Кн - відповідно собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом періоду Алгоритм застосування методу середньозваженої собівартості розглянемо на прикладі.

Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються  в одній інвентарній картці незалежно  від їх ціни придбання. Облік по партіях  не ведеться.

 

    Метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

                                  ( first in-first out  )

   Оцінка запасів  за цим методом базується на  припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто одиниці запасів, які надійшли (придбані, вироблені) першими, відпускаються (продаються) також першими.

Даний метод найчастіше застосовується для таких запасів  як фрукти, овочі та інші продукти харчування , коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватись у першу чергу, щоб уникнути псування.

Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий, систематичний і об’єктивний, що відповідає вимогам GAAP, а також перешкоджає маніпулюванню даними в бік штучного завищення або заниження вартості запасів, яка приблизно дорівнює поточній ринковій вартості матеріальних залишків, зниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Саме відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку, є недоліком цього методу.

 

 

Метод нормативних  затрат

Нормативні (стандартні) затрати - це заплановані витрати на виробництво одиниці продукції (послуг), які базуються на нормах використання матеріалів, праці і нормальної виробничої потужності.

Метод оцінки нормативних  затрат застосовується при наявності  і руху готової продукції і незавершеного виробництва (у тому числі цей метод може бути використаний у підприємствах громадського харчування).

Оцінка за методом  нормативних затрат полягає у  застосуванні норм витрат на одиницю  продукції (робіт, послуг), які встановлені  підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування методу допускається лише тоді, коли результати оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.

       Цей  метод на підприємстві «Ягуар» теж не застосовується.

 

Метод оцінки за цінами продажу

В процесі діяльності ТОВ «Ягуар» застосовується метод оцінки за цінами продажу. Метод ціни продажу використовують підприємства роздрібної та оптової торгівлі для визначення собівартості широкого асортименту товарів, які мають схожу націнку в ціні продажу

Відповідно до цього  методу запаси спочатку оцінюються за ціною їх продажу.

Оцінка вибуття запасів  за цінами продажу заснована на застосуванні підприємством середнього проценту торгової націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, одержаних у звітному місяці , на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів.

Собівартість товарів, що вибули, визначається шляхом зменшення  ціни їх продажу на суму торгової націнки, яка розраховується за допомогою середнього відсотка:

СВТН=(ЗТНП+ТНОТ)/(ПВЗТ+ПВТО)х100%, де:

СВТН - середній відсоток торгової націнки;

ЗТНП - залишок торгової націнки на початок звітного періоду;

ТНОТ - торгова націнка  у продажній вартості одержаних  у звітному місяці товарів;

ПВЗТ - продажна (роздрібна) вартість залишку товарів на початок  звітного періоду;

ПВТО - продажна (роздрібна) вартість одержаних у звітному місяці товарів.