Внесок А. Маршалла у світову економічну науку

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Загальні засади та принципи економічних  поглядів А. Маршалла

1.1. Теоретико-методологічні джерела вчення А. Маршалла

1.2. Методологічні особливості дослідження  А. Маршалла

Розділ 2. Роль А. Маршалла у формуванні кембриджської школи

2.1. Основні риси неокласичної економічної теорії кембриджсьої школи  

Розділ 3. Внесок А. Маршалла у світову економічну науку

3.1. Найважливіші теоретичні здобутки  А. Маршалла

3.2. Поширення ідей А. Маршала в сучасній економічній науці

Висновки

Список  використаних джерел

ВСТУП

Розвиток маржиналізму на зламі XIX—XX ст. пов'язаний з іменем Альфреда Маршалла, який був представником  англійської економічної школи. Він народився у передмісті Лондона 1842 року в родині банківського клерка з вікторіанськими уявленнями.

Маршалл мав  добру школу. Як і Джона Стюарта  Мілля, його постійно підштовхував батько. Хлопець був блідим "книжковим  хробаком", мав небагато друзів. Батько планував для Маршалла класичну освіту, але його більше вабило до математики (можливо, тому, що цієї науки не розумів батько). Альфред відмовився від навчання в Оксфорді, що привело б його до міністерства і, завдяки позиції дядька, вступив до Кембриджа вивчати математику. У 1865 р. він став бакалавром з другим результатом в успішності. Отже, Маршалл був краще озброєний математично, ніж Тюнен, Госсен, Джевонс та Вальрас, хоча він менше використовував свої математичні знання.

Розглядаючи історичне  місце і значення економічної  теорії А. Маршалла, необхідно зазначити, що вона мала значний вплив на розвиток політичної економії. Класична економічна теорія набула у працях Маршалла завершеного вигляду; її подальший розвиток можливий лише на основі переходу до неокласичної парадигми. Маршалл багато зробив для розвитку економічної теорії у цьому напрямі. По суті Маршалл — не тільки останній видатний представник класичної школи, але й один із перших її перетворювачів за допомогою "граничних" понять.

Розділ 1. Загальні засади та принципи економічних поглядів А. Маршалла

1.1. Теоретико-методологічні джерела вчення А. Маршалла

Фундатор неокласичної теорії, один із найвидатніших учених в історії  економічної науки, Альфред Маршалл  за 50 років своєї творчої діяльності написав 82 праці. Серед них "Економіка промисловості" (1889), "Учення політичної економії" (1906), "Трактат про соціологію" (1916), "Промисловість і торгівля" (1919), "Гроші, кредит і комерція" (1923) та ін. Основний твір вченого — "Принципи економіко" (1890), над яким він працював більше 20 років, — замінив книгу Дж.С. Мілля у якості базового підручника з економічної теорії для багатьох поколінь студентів західних вузів і лише за життя автора перевидавався вісім разів. Вважається, що саме цією працею вчений започаткував неокласичний напрям в економічній науці.

А. Маршалл вважав себе спадкоємцем класичної традиції, започаткованої Д. Рікардо та продовженої  Дж. С. Міллем. Стверджуючи, що істини, відкриті класиками, будуть зберігати своє значення, доки існує світ, він систематизував та поєднав теоретичні розробки своїх попередників у плодотворний синтез, адаптувавши "готову рухнути доктрину Рікардо до інтелектуального клімату вікторіанської епохи. Своєю працею "Principles of Economics" він визначив для багатьох поколінь тенденції економічного мислення в Англії".

Маршалл вивчав економічну науку за Мілом і зберіг зв'язок із класичною думкою через  теорію вартості на основі "реальних витрат". Більше того, він ніколи повністю не відмовлявся від глибокого  закоріненого класичного переконання, що економічний добробут залежить від нагромадження капіталу та приросту населення так само, як і від розподілу ресурсів.

Найважливіші  теоретичні здобутки А. Маршалла:

Нове трактування  предмета економічної науки та розвиток методології економічних досліджень. Стверджуючи, що "економічна наука займається вивченням того, як люди існують, розвиваються і про що вони думають у своєму повсякденному житті", вчений вважав предметом її дослідження "головним чином ті спонукальні мотиви, які найсильніше та найстійкіше впливають на поведінку людини в господарській сфері її життя". Розмірковуючи над тим, що найстійкішим стимулом до господарської діяльності є бажання отримати дохід від неї, вчений стверджував, що "застосування наукових методів і аналізу в економічній науці виникає лише тоді, коли уможливлюється приблизний вимір сили спонукальних мотивів людини... тією сумою грошей, яку вона готова віддати, щоб отримати натомість бажане задоволення, або, навпаки, тією сумою, яка необхідна, щоб спонукати її витратити певну кількість утомливої праці". На думку А. Маршалла, саме існування точного грошового виміру найстійкіших стимулів у господарському житті дало змогу економічній науці набагато випередити всі інші суспільні науки. При цьому вчений звертав увагу на подвійну мету економічних досліджень, покликаних:

• розвивати "чисту економічну науку";
• проливати світло на практичні питання.

"Економіст  ніколи не повинен випускати  з уваги можливості практичного  І застосування результатів економічних  досліджень", — писав А. Маршалл Водночас він зазначав, що "наукові дослідження мають будуватися не з розрахунку на практичні цілі, досягненню яких вони сприяють, а відповідно до змісту самого предмета, якому вони присвячені". Видатний англійський економіст Альфред Маршалл (1842—1924) народився в Лондоні у сім'ї банківського службовця. Всупереч бажанню батька, який хотів бачити сина студентом Оксфордського університету, а потім — священиком, Альфред позичив гроші у свого дядька і вступив до Кембриджського університету, щоб вивчати математику. На відкритому іспиті з математики він був другим з усіх кембриджських бакалаврів (першим став майбутній відомий математик лорд Рейлі). Закінчивши з відзнакою Кембриджський університет, А. Маршалл залишився в цьому навчальному закладі для викладацької роботи. Його зарахували до аспірантури і він збирався присвятити себе вивченню молекулярної фізики.

З 1867 р. А. Маршалл  серйозно захопився економічною  наукою. Цьому сприяло знайомство з працями Д. Рікардо, Дж.С. Мілля, А. Курно, Й. фон Тюнена та ін. З 1868 по 1908 pp. вчений викладав економічну теорію в Кембриджі (з перервою у вісім років, оскільки з 1877 по 1885 р. він працював у Брістольському та Оксфордському університетах). За його ініціативою у Кембриджі було впроваджене викладання нового курсу "economics", який витіснив традиційну політичну економію, яка читалась за канонами класичної школи Дж. С. Мілля.

Відомий не лише в університетських колах, А. Маршалл  активно займався громадською діяльністю, його часто запрошували як експерта до роботи в різноманітних комісіях (з питань валютної і податкової політики, золота, грошей, праці тощо).

У 1890 р. А. Маршалл  організував Королівське економічне товариство. У 1908 р. вчений залишив кафедру  політичної економії, щоб присвятити себе науковій та літературній діяльності. До кінця своїх днів він удосконалював головну працю свого життя "Принципи економіко", перше видання якої вийшло у 1890 р. Останнє за життя автора восьме видання побачило світ у 1920 р.

А. Маршалл був  визнаним лідером економічної науки  кінця XIX — початку XX ст., засновником кембриджської школи маржиналізму, яка об'єднала багатьох його учнів та послідовників (А. Пігу, Ф. Еджуорта, Д. Робертсона та ін.). Серед учнів видатного теоретика був відомий англійський економіст Дж.М. Кейнс.) політики", вчений запропонував замінити вузький термін Political Economy на більш широкий — Economics.

Віддаючи належне  класичній школі, автор "Принципів  економікс" розпочав дослідження  з виявлення сутності таких категорій, як багатство, капітал, гроші, економічна свобода та економічна конкуренція тощо. Стверджуючи, що всяке багатство "складається... із речей, які прямо чи опосередковано задовольняють потреби людини"1, А. Маршалл запропонував власну класифікацію благ. До економічних благ дослідник відносив:

• матеріальні блага, якими людина володіє на правах приватної власності;
• ділові і професійні зв'язки та організацію підприємства.

Водночас вчений полемізував із А. Смітом, стверджуючи, що багатство створюється не лише у сфері виробництва, але й  у сфері послуг. "Інколи говорять, що торговці нічого не виробляють, що в той час, як столяр виготовляє меблі, торговець меблями лише продає те, що вже виготовлене. Але проведення такої відмінності між ними не має під собою наукових підстав, зазначав Маршалл. — Вони обидва створюють корисності і жоден з них не здатний на більше...".

Розмірковуючи над сутністю категорії "капітал", вчений виокремив дві її найважливіші складові: "здатність виробляти  і здатність нагромаджувати". У цьому контексті на особливу увагу заслуговує думка А. Маршалла про те, що здібності людини як засоби виробництва так само важливі, як і будь-який інший вид капіталу. Вчений прийшов до висновку, що мотиви, які "змушують людину акумулювати капітал у голові свого сина в процесі навчання" аналогічні мотивам, які "керують нею при нагромадженні матеріального капіталу для сина". Розуміння ролі та значення "людського капіталу" дало змогу А. Маршаллу відмовитись від рікардівського трактування динаміки економічного зростання, яке базувалось на неухильному падінні граничної продуктивності капіталу. "В той час як роль, яку відіграє у виробництві природа, виявляє тенденцію до скорочення віддачі, роль, яку відіграє у ньому людина, виявляє тенденцію до зростання віддачі", — зазначав учений. Він також звертав увагу на те, що "у переважній більшості галузей технічні знання і навички стають з кожним днем усе менш суттєвими порівняно з такими якостями, як здатність правильно приймати рішення, оперативність, винахідливість, обережність і наполегливість у досягненні мети".

Рушійною силою розвитку суспільства вчений вважав економічну свободу та конкуренцію. Він звертав увагу на те, що "...самостійність і звичка кожного самому обирати свій власний шлях, віра у власні сили; обачливість і разом з тим швидкість у виборі рішень та суджень; звичка передбачити майбутнє і визначити курс дій з урахуванням далеких цілей" є факторами, які спонукають людей як до конкуренції, так і до співробітництва. Водночас, на думку А. Маршалла, термін "конкуренція" відгонить значним присмаком зла, він став припускати певну долю егоїзму та байдужості до добробуту інших людей", тоді як вираз "свобода виробництва і підприємництва", або "економічна свобода" є більш вдалим, оскільки "не пов'язаний з моральними рисами, добрими чи поганими, а відображає той незаперечний факт, що для торгівлі та промисловості нашого часу характерні більша самостійність, більша передбачливість, більш твердий і вільний вибір рішень".

1.2. Методологічні  особливості дослідження А. Маршалла

Для методології  А. Маршалла характерні:

Мікроаналіз та дослідження спонукальних мотивів  економічної діяльності з позицій "чистої економічної теорії", ідеальних  моделей господарювання, заснованих на "досконалій конкуренції". Еволюціонізму що ґрунтується на визнанні поступовості, спадкоємності, неперервності розвитку господарського життя та економічної думки. Стверджуючи, що "Меккою економіста є скоріше економічна біологія, ніж економічна динаміка", вчений вважав, що епіграф "Nature nonfacit saltum" (природа не робить стрибків) найкраще підходить до праці з основ економічної науки.

Синтетичний підхід, спроба інтегрувати в єдину теорію найважливіші здобутки маржиналізму, класичної та історичної шкіл. Посилаючись на наукові  дебати австрійської та історичної шкіл, А. Маршалл висловлював переконання, що "жоден метод досліджень не може бути названий методом економікс; але всякий метод може бути корисним, якщо він застосований на своєму місці, як один, так і в поєднанні з іншими".

Функціональний аналіз, заперечення  необхідності визначення економічних  категорій на казуальній основі, яка вимагає "доведення тих чи інших сутнісних розмежувань". Поклавши в основу наукових досліджень принципи взаємодії, А. Маршалл посилався на А. Курно, який "учив, що при вивченні різних аспектів певної економічної проблеми завдання полягає не в тому, щоб розглядати їх як такі, що послідовно детермінують один одного у ланцюгу причинних зв'язків..., а в тому, щоб бачити взаємний вплив усіх їх один на одного".

Метод часткової рівноваги, який передбачає, що у процесі дослідження економічних явищ та процесів... "наперед приймається гіпотеза, згідно з якою ніяка інша причина, крім чітко визначеної цією доктриною, не береться до уваги". При цьому виключається вплив усіх інших факторів застереженням "за інших незмінних умов", хоча вони не вважаються інертними, а лише тимчасово ігнорується їх дія".

Широке використання кількісних методів дослідження, математичного  та графічного аналізу. Водночас сам  А. Маршалл при викладі своїх  теоретичних узагальнень відводив математиці скромне місце чіткої мови, з допомогою якої можна строго і науково виразити думку. У цьому контексті на особливу увагу заслуговує застереження вченого, згідно з яким надмірне захоплення кількісними методами аналізу може відволікти нашу увагу на аналіз інтелектуальних іграшок, надуманих проблем, які не відповідають умовам реального життя.

 Розроблені  А. Маршаллом математичні і  графічні методи аналізу в  економічній теорії відрізнялись  такою переконливістю, виразністю  і науковою точністю і вийшли  так далеко за межі "чистих ідей" його попередників, що ми цілком виправдано можемо вважати його засновником сучасної графічної економічної науки.

 Розвиток  теорії попиту на основі дослідження  та графічної інтерпретації функції  попиту, його еластичності, поняття  "споживчого надлишку" тощо. А. Маршалл:

• розмежував індивідуальний та ринковий попит, зазначивши, що останній "є сумою попитів усіх окремих осіб"1 за кожного із можливих рівнів цін;
• сформулював закон попиту, згідно з яким "...кількість товару, на який формується попит, зростає за зниження ціни і скорочується за підвищення";
• дав графічну інтерпретацію закону попиту, довівши, що "крива попиту характеризується одним загальним правилом, яке проголошує, що по всій своїй довжині вона має від'ємний нахил".

Курно, відповідно до стандартної математичної практики, поміщав ціну як незалежну змінну на осі абсцис, а кількість купленого товару — як залежну змінну на осі ординат. Маршалл запровадив звичне тепер розміщення ціни на осі у, а кількості — на осі х. Причина порушення загальноприйнятого математичного правила, мабуть, полягала в тому, щоб подати графічне виведення ринкових кривих попиту як суми індивідуальних кривих попиту; з використанням такої системи координат можна було помістити криві попиту разом з кривими пропозиції на одному малюнку, причому тепер кількість ставала незалежною змінною, а ціна — залежною, яку треба визначити. М. Блауг був першим економістом, який вивів криву попиту із функції корисності, переклавши закон спадної граничної корисності "на мову цін". Водночас крива попиту, за А.Маршаллом, відображала лише ефект заміщення, оскільки вчений виходив із припущення про фіксовану граничну корисність грошей для покупців; дослідив та впровадив у науковий вжиток поняття "цінової еластичності попиту", визначивши останню як алгебраїчно, так і геометрично. Стверджуючи, що "ступінь еластичності (або швидкість реакції) попиту на ринку залежить від того, якою мірою його обсяг зростає при певному зниженні ціни або скорочується при певному підвищенні ціни"1, А. Маршалл запропонував математичний інструментарій для виміру еластичності та сформулював найважливіші закономірності, яким підпорядковується еластичність попиту. На думку вченого, еластичність попиту дорівнює одиниці, коли зниження ціни на 1 % збільшує продаж на 1 %; за умов коли зниження ціни на 1 % викличе збільшення попиту більше, ніж на 1 %, попит є еластичним; зниження попиту менш ніж на 1 % у відповідь на 1 % зростання ціни засвідчує, що попит на певний товар є нееластичним. Вчений розрізняв еластичність попиту на товари першої необхідності й предмети розкоші, товари, які мають незначну і вагому частки у споживчому бюджеті, товари з більшою чи меншою кількістю замінників та способів застосування тощо. Водночас він звертав увагу на те, що еластичність попиту висока для високих цін і наближається до нуля за умов повного насичення потреби; здійснив аналіз "ренти споживача" ("споживчого надлишку") як економічного вимірника додаткового задоволення споживача, "різниці між ціною, яку покупець готовий був сплатити, тільки б не обійтись без певної речі і тією ціною, яку він фактично за неї сплачує". Підхід, запропонований А. Маршаллом, знайшов подальший розвиток в економічній теорії добробуту.

Теорія споживчого надлишку була визнана найважливішою новинкою в "Принципах економіко" в рік  їх опублікування і отримала широке застосування в економічних дослідженнях. Розвиток теорії пропозиції, дослідження структури та динаміки витрат виробництва, аналіз та графічна інтерпретація функції пропозиції, еластичності тощо. При цьому А. Маршалл:

• виходив з того, що динаміка пропозиції залежить від витрат виробництва;
• розмежував реальні витрати виробництва (пожертви праці, пов'язані з трудовими зусиллями, та пожертви капіталу, пов'язані з утриманням від особистого споживання) та грошові витрати виробництва — "суми грошей, які доводиться сплачувати за ці зусилля і пожертви";
• виявив закономірності зміни питомих витрат виробництва при зростанні обсягів виробництва та сформулював:

1. закон спадної продуктивності (зростання витрат при збільшенні обсягів виробництва), пов'язаний з використанням природних факторів виробництва;

2. закон зростаючої продуктивності (зниження витрат при  зростанні обсягів виробництва), згідно з яким "зростання  обсягу витрат праці та капіталу, як правило, сприяє удосконаленню організації виробництва, що підвищує ефективність використання праці й капіталу"2. В основі цієї тенденції лежить "внутрішня економія" (організаторські  здібності, технологічні вдосконалення всередині фірми) та "зовнішня економія", пов'язана із загальним зростанням та вдосконаленням певної галузі виробництва;
3. закон постійної продуктивності, дія якого проявляється за умов урівноваження дії законів зростаючої та спадної продуктивності й полягає у тому, що "зростання обсягів затрат праці та інших витрат веде до пропорційного збільшення  обсягів продукції".

 Висновок  про дію законів зростаючої  і постійної віддачі Маршалл  зробив на основі аналізу репрезентативної  фірми — представницької фірми  з середніми галузевими характеристиками. На думку відомого дослідника  історії економічних учень М. Блауга, "Концепція репрезентативної фірми" — це одна з багатьох поступок Маршалла перед лицем грубих фактів. Він був заклопотаний суто формальним боком аналізу так само, як і спробою врахувати досвід свого часу. На його думку, збільшення розмірів фірми змушувало визнати існування економії від масштабу виробництва. З іншого боку, він не хотів погодитись з висновком, що це приведе до знищення конкуренції... Придумана Маршаллом репрезентативна фірма дала йому змогу визначити умови рівноважного сукупного обсягу виробництва, не потребуючи водночас, щоб усі фірми галузі перебували у рівновазі. Недолік цього поняття в тому, що це конструкція на основі фактичних даних; вона описує особливості рівноважного стану, але не містить аналізу переходу до цієї рівноваги і неспроможна показати, що такий процес приведе до неї". Виокремив постійні, змінні, граничні та загальні витрати виробництва, узалежнив еластичність пропозиції від періоду часу, зазначивши, що:

"коли ми розглядаємо  тільки короткі періоди... існує еластичність пропозиції, відповідна еластичності попиту". Іншими словами, певне підвищення ціни викликає більше або менше збільшення замовлень, яке продавці приймають залежно від наявності більших чи менших запасів, а також залежно від сприятливих чи несприятливих уявлень, які у них склалися, про рівень цін на ринку;

"у більш суттєвих  питаннях, які стосуються тривалих  періодів, проблема виявляється  складнішою", оскільки "максимальний  випуск продукції за умов безмежного  попиту навіть за поточних  цін є теоретично нескінченною величиною; тому еластичність пропозиції товару... для довгих періодів теоретично безмежна".

Теорія ринкової рівноваги, аналіз прямих та зворотних залежностей  між ціною, попитом та пропозицією, дослідження ціни як регулятора ринку. При цьому А. Маршалл відкинув ідею пріоритетності виробництва або споживання і здійснив системне дослідження попиту і пропозиції як рівноправних ринкових сил. Якісні особливості попиту та пропозиції він трактував у психологічному плані: як бажання покупців придбати те чи інше благо і небажання виробників нести тягар праці та пожертви капіталу. Вчений кількісно охарактеризував ці категорії на основі впровадження у науковий вжиток понять "ціна попиту", (максимальна ціна, яку споживач готовий заплатити за той чи інший товар, яка залежить від граничної корисності) і "ціна пропозиції" (мінімальна ціна, за якою продавець погоджується продавати певну кількість продукції, що залежить від граничних витрат). Здійснив аналіз ринкової рівноваги та рівноважної ціни, які стали фундаментальними поняттями неокласичної теорії та наукового аналізу. А. Маршалл був переконаний, що майже всі проблеми в політичній економії мають ту саму сутність — йдеться про те, як попит і пропозиція урівноважують один одного. "Коли попит і пропозиція перебувають у рівновазі, — писав учений, — кількість товару, що виробляється за одиницю часу, можна назвати рівноважною кількістю, а ціну, за якою він продається, рівноважною ціною". Таким чином основоположною в теоретичній побудові А. Маршалла була думка про те, що попит і пропозиція є рівноправними елементами механізму ринкового ціноутворення. Стверджуючи, що "принцип витрат виробництва і принципи кінцевої корисності, без сумнівів, є складовими одного всезагального закону попиту і пропозиції", вчений створив двокритеріальну концепцію ринкової ціни, поєднавши підходи класиків і маржиналістів могли б з однаковою підставою сперечатися про те, регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва, як і про те, верхнє чи нижнє лезо ножиць розрізає шматок паперу", — писав дослідник. Узагальнивши дослідження попередників щодо функціональної залежності ціни, попиту і пропозиції, вчений проаналізував основні причини зміщення кривих попиту та пропозиції. Аналіз ринкової рівноваги (рис. 8.9) дав йому змогу дійти висновку, що за умов, коли "...OR є фактичним рівнем виробництва, a Rd — ціною попиту, вищою за ціну пропозиції Де, виробництво стає виключно прибутковим і буде зростати... R — індекс обсягу ...буде рухатись управо. З іншого боку, якщо величина Rd нижча за Rs, то R буде відхилятись уліво. Якщо ж Rd дорівнює Я«, ...попит і пропозиція перебувають у стані рівноваги"1. Таким чином, вчений переконливо довів, що за умов вільної конкуренції ринкова рівновага є стійкою, оскільки будь-яке відхилення ринкової ціни від рівноважної буде повертати її у рівноважний стан подібно до того, як "маятник коливається в ту чи іншу сторону від своєї нижчої точки".

 Введення до наукового  аналізу фактору часу та дослідження  його впливу на динаміку попиту  і пропозиції. Стверджуючи, що фактор часу є головною причиною значних труднощів у економічних дослідженнях і відіграє величезну роль у взаємодії попиту та пропозиції, А. Маршалл виокремив довгострокові та короткострокові періоди. Вчений, наголошував на тому, що вплив змін у витратах виробництва потребує для свого прояву, як правило, більше часу, ніж вплив змін у попиті. Відтак він дійшов висновку, що "загальним правилом" має стати підхід, згідно з яким "чим коротший період, який розглядається, тим більше слід враховувати у нашому аналізі вплив попиту на вартість, чим цей період триваліший, тим більшого значення набуває вплив витрат виробництва...".

 Виходячи з того, що  час сам по собі є неперервним,  і "немає різкого поділу  між довгими та короткими періодами", А. Маршалл виокремив чотири категорії проблем, у кожній з яких "ціна регулює відносини між попитом і пропозицією":

• проблеми, пов'язані з щоденним коливанням ринкових цін за умов, коли пропозицію "прийнято розуміти як запас певного товару, який є в наявності або, у всякому випадку, надходження якого передбачається";
• проблеми, пов'язані з аналізом "нормальних" цін4 за умов короткострокового періоду, коли "пропозиція відображає кількість продукції, яка може бути вироблена за певною ціною на наявних виробничих потужностях... за певний період";
• проблеми, які стосуються дослідження "нормальних" цін у довгостроковому періоді, коли "пропозиція означає те, що може бути вироблено на потужностях, які можна з вигодою відтворити і ввести в експлуатацію в межах певного строку";
• проблеми, пов'язані з "віковим рухом нормальної ціни, породжені поступовим зростанням знань населення і капіталу, зміною умов попиту і пропозиції від покоління до покоління".

  Часовий вимір, що пропонує Маршаллів аналіз, вдало названо "операційним часом". Хоча вжита термінологія начебто відображає реальний годинниковий час, таке враження оманливе; періоди короткі або тривалі не відповідно до руху стрілок, годинника, а відповідно до часткового або повного пристосування виробників і споживачів до змінюваних обставин.

Розділ 2. Роль А. Маршалла у формуванні кембриджської школи

2.1. Основні риси  неокласичної економічної теорії  кембриджсьої школи

Починаючи вивчення цього питання, слід запам'ятати, що становлення неокласичної традиції пов'язане з другим етапом «маржи-нальної революції», який припадає на 90-ті pp. XIX ст. З цього часу маржиналізм стає популярним і пріоритетним у багатьох країнах.

Головне досягнення маржиналістів  на цьому етапі— відмова від суб'єктивізму  та психологізму 70-х років з тим, щоб підтвердити, що «метою чистої економіки... завжди залишалося пояснення регулярного ходу економічного життя на основі даних умов» (И. Шум-петер). Через це представників «другої хвилі» «маржинальної революції» стали вважати спадкоємцями класичної політичної економії й називати неокласиками, а їхню теорію — «неокласичною».

 Визначаючи цілі економічної  науки, неокласики казали про  вплив різних факторів на економічний  добробут. На перший план висувалася  корисність благ і попит на  них з боку споживачів. При  цьому неокласики виходили з того, що економічні закони однакові для будь-якого суспільства: як для індивідуального господарства, так і для сучасних досить складних економічних систем. Вихідною і водночас центральною в неокласиків є ідея економічної рівноваги, яка досягається завдяки механізму ціноутворення в ринковому господарстві.

 На цьому етапі «маржинальної  революції» — етапі формування  неокласичного напряму — найбільший  науковий внесок у економічну  теорію зробили англієць А.  Маршалл, американець Дж. Б. Кларк  та італієць В. Парето. З огляду на це саме їхні економічні теорії потрібно передусім розглянути та проаналізувати.

 А. Маршалл (1842—1924) був засновником і главою кембриджської  школи, яка сформувалася у 90-х  роках XIX ст. в Англії. Ця школа  за своїм впливом на економічну науку не поступалася австрійській і започаткувала неокласичний напрям в економічній теорії. Основна праця А. Маршалла — «Принципи економікс» («The Principles of Economics», 1890). У цій та інших своїх працях він намагався розробити універсальну економічну теорію, поєднуючи різні концепції. Найбільшою його заслугою є створення синтетичної теорії, яка об'єднувала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності. Маршалл переосмислив, переробив теорію трудової вартості (дія об'єктивних факторів) і теорію граничної корисності (дія суб'єктивних факторів), поєднавши їх у власній теорії взаємних зв'язків попиту і пропозиції. Ключова ідея А. Маршалла полягала у відмові від теоретичних дискусій навколо вартості («цінності») на користь вивчення проблем взаємодії попиту і пропозиції як сил, що визначають процеси, котрі відбуваються на ринку. Він ґрунтовно проаналізував, як формуються і взаємодіють попит і пропозиція, увів поняття еластичності попиту, запропонував власну компромісну теорію ціни.