Вплив розвиваючих ігор на розвиток пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРАМАТОРСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

Гуманітарний факультет

Кафедра педагогіки

КУРСОВА  РОБОТА

Вплив розвиваючих ігор на розвиток

пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку

                                                                Студентки 3-го курсу гр. ПО-11-1з

                                        напряму підготовки

                                                       6.010102 « Початкова освіта»

                                                             Керівник  к.п.н., доц...Кітова О. А.

Національна шкала___________________

Кількість балів_______Оцінка ЕСTS____

  Члени комісії ________   ______________

                                                                                                   ________  ______________

                                                                                                   ________  ______________

Краматорськ 2014

ПЛАН:

ВСТУП         …………………………………………………………..………………3

РОЗДІЛ І. ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ .............................................................6

1.1 Вікові особливості молодшого школяра………………………………………6

1.2 Значення гри у розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів…………………………………………………………………………..….....10

Висновки до І розділу………………………………………………………………..17

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РОЗВИВАЛЬНИХ ІГОР НА ПІЗНАВАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ……………………..18

2.1 Констатуючий експеримент……………………………………………………..18

2.2 Формуючий експеримент………………………………..……..........................23

2.3 Контрольний експеримент. ……………..……………………..........................24

Висновки до ІІ розділу………………………………………………………………26

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………….………27

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………….29

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………31

ВСТУП

Проблема пізнавального процесу- одна з найбільш важких у педагогіці. Її розробці присвятили свої праці багато вчених: Л.І. Божович, Л.А. Вегнер, О.М. Кабанова-Меллер, А.А. Люблінська.Численні спостереження педагогів, дослідження психологів переконливо показали, що дитина,яка не навчилась вчитися, не опанувала прийоми розумової діяльності в початкових класах школи, в середніх зазвичай переходить в розряд невстигаючих. Одним з важливих напрямків у рішенні цієї задачі виступає створення в початкових класах умов, що забезпечують повноцінний розумовий розвиток дітей, пов'язаний з формуванням стійких пізнавальних процесів, умінь і навичок розумової діяльності, якостей розуму, творчої ініціативи і самостійності у пошуках способів вирішення завдань. 
             В основі розвитку пізнавальних здібностей лежать розвиток уваги, мислення, пам'яті. Розвиток пізнавальних здібностей, розвиток самостійного мислення особливо актуально. За даними психологів якщо до 4 років інтелект формується на 50%, то у початкових класах - на 80 - 90%. Молодший шкільний вік є одним з головних періодів життя дитини, так як саме на цьому етапі дитина починає набувати основний запас знань про навколишню дійсність для свого подальшого розвитку. Також набуває основні вміння і навички. Саме від цього періоду життя залежать подальші шляхи розвитку дитини. Паралельно з розвитком самостійності мислення у дитини розвивається мова, яка організує і уточнює думку, дозволяє висловити її узагальнено, відокремивши важливе від другорядного. Розвиток мислення впливає і на вихованість людини. У дитини розвиваються позитивні риси характеру і потреба до розвитку в собі хороших якостей: працездатність, уміння мислити і доходити до істини самостійно, планувати діяльність, а також самоконтроль і переконання, любов та інтерес до предмета, бажання вчитися та багато знати. Все це вкрай необхідно для подальшого життя дитини. Розвиток пізнавальних здібностей знімає психологічні навантаження в навчанні, зберігає здоров'я. 
           При здійсненні процесу навчання вчитель природно повинен враховувати вікові особливості учнів. Як відомо, у дошкільному віці провідною діяльністю дитини є гра. Але час йде і дитина дорослішає, стає школярем. А в молодшому шкільному віці провідною діяльністю є навчання. Тому необхідно для успішної адаптації дитини до шкільного життя здійснювати плавний перехід від одного виду діяльності до іншого. Справедливо помічено ще Н.К. Крупською, що "школа відводить дуже мало місця грі, відразу нав'язуючи дитині підхід до будь-якої діяльності методами дорослої людини. Вона недооцінює організаторську роль гри. Перехід від гри до серйозних занять занадто різкий, між вільною грою і регламентованими шкільними заняттями виходить нічим не заповнений розрив. Тут потрібні перехідні форми".Для цього на уроках вчитель застосовує різного роду ігрові прийоми - розвиваючі ігри. Все це він може включати  як в урочну діяльність, так і на позаурочну. Ігри повинні носити розвиваючий або пізнавальний характер. Метою їх є розширення кругозору, формування власного світогляду, інтересу до знань молодшого школяра. І тут на перше місце виходять саме ігри, що мають пізнавальний характер. К.Д. Ушинський наголошував, що навчання у формі гри може і повинно бути цікавим, цікавим, але ніколи - не розважливим.

Ігри розрізняються за змістом, характерними особливостями, по тому, яке місце вони займають у житті дітей, у їх вихованні і навчанні. Сюжетно-рольові ігри створюють самі діти при деякому керівництві вчителя. Основою їх є дитяча самодіяльність.

У практиці виховання використовуються ігри з правилами, створювані для дітей дорослими. В основі їх лежить чітко визначений програмний зміст, дидактичні задачі, цілеспрямованість навчання. А.В. Запорожець, оцінюючи роль гри, підкреслював: "Нам необхідно домогтися того, щоб дидактична гра була не тільки формою засвоєння окремих знань і умінь, але і сприяла б загальному розвиткудитини".  
            Дана тема дуже актуальна в даний час, так як самостійність розуму, інтелект - головний критерій оцінки людини в суспільстві. Від цього залежить задоволеність, радість і щастя людини в житті. У свою чергу суспільство вимагає активності та високого рівня знань від учнів. Це сприятиме безболісному входженню молодшого школяра в процес суспільних відносин. Тому що через ігри, які сприяють пізнавального розвитку, розширюється словниковий запас і розкривається індивідуальний потенціал молодшого школяра.

Об’єкт дослідження: 
Розвиток пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження: 
Розвиваючі ігри як засіб розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів.

Мета дослідження:

Розкрити влив розвиваючих ігор на розвиток пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку.

 Задачі дослідження: 
1. Розкрити значення ігор у розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів; 
2. Розробка   комплексу ігор, що сприяють розвитку пізнавального інтересу молодших школярів; 
3. Довести ефективність впливу ігор на розвиток пізнавального інтересу молодших школярів.

Гіпотеза дослідження:

Передбачаємо, що використання різноманітних ігор з дітьми молодшого шкільного віку,  з   урахуванням сучасних   методик, сприяє: 
- формуванню пізнавального інтересу молодших школярів; 
- підвищенню рівня знань молодших школярів.

Методи дослідження:

- Спостереження;

- Вивчення і аналіз психолого-педагогічної літератури;

- Проведення діагностичних тестів і завдань;

- Вивчення педагогічної документації;

- Проведення констатуючого, формуючого і контрольного етапів психолого-педагогічного експерименту.

РОЗДІЛ І. ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ.

1.1 Вікові особливості  молодшого школяра

          Учні початкових класів, тобто діти молодшого шкільного віку, дуже сильно відрізняються один від одного за успіхами в навчанні - зосереджені і отвлекающиеся, быстросхватывающие і тугодуми. Вони зібралися з різних сімей - більш розвинені та менш розвинені, виховані і дикуваті, заласканные і ті, яким ласка не дістається. Всіх їх ріднить однаковий вік, деякі загальні особливості реагування на оточуюче.

   Як відомо, у молодших класах всі навчальні предмети (іноді за винятком таких, як малювання, співи і фізкультура) веде один педагог, найчастіше вчителька. Вона день у день вчить і виховує своїх вихованців, дисциплінуючи і розвиваючи їх. Ставлення учнів молодших класів до вчительки, очевидно, має сильну і слабку сторони і виражає собою певний етап вікового розвитку. Такі психологічні особливості, як віра в істинність всього, чому навчають, наслідування, довірлива старанність, є важливою передумовою початкового навчання в школі, являє собою як би заставу навченості і вихованості. Зазначені риси найтіснішим чином пов'язані з іншими особливостями віку. Згідно Н.С. Лейтесу [9, с.320], відомі свіжість, яскравість, дитячого сприйняття і надзвичайна чуйність дітей на навколишнє. Учні початкових класів всім єством відгукуються на окремі моменти висловлювань вчительки: вони дуже жваво реагують на те, що є  новим для них. На який-небудь приклад з життя. По самому незначному, здавалося б, приводу у них виникає стан повної зацікавленості та розумової активності. Жоден епізод уроку не залишає їх байдужими. Імпульсивність дітей, їх схильність відразу реагувати надають занять стрімкість і напруга, обумовлюють їх насиченість. Молодші школярі особливо реагують на безпосередні враження, що доставляються органами почуттів.                 Безпосередність дитячих реакцій і ненаситна вразливість бувають дуже помітні у позашкільній обстановці. Поряд з безпосередністю реакцій виступає попутне усвідомленням своїх вражень. Наслідуваність багатьох дитячих дій і висловлювань - важливе джерело успіхів у початковому навчанні. У дітей цього віку вона проявляється переважно у зовнішньому копіювання, повторення сприйнятого. Учні молодших класів охоче переносять у свої ігри те, що самі тільки що дізналися. Тому навчальний матеріал освоюється і закріплюється не тільки в відведені на це годинник.  Молодший шкільний вік, початкові роки власне навчання - це період вбирання, накопичення знань.

   Глибокі зміни, що відбуваються в психологічному вигляді молодшого школяра, свідчать про широкі можливості індивідуального розвитку дитини на даному віковому етапі. Протягом цього періоду на якісно новому рівні реалізується потенціал розвитку дитини як активного суб'єкта. Пізнає навколишній світ і самого себе, здобуває власний досвід в цьому світі.

Молодший шкільний вік є сенситивним для:

- формування мотивів навчання, розвитку стійких пізнавальних потреб та інтересів;

- розвитку продуктивних прийомів і навичок навчальної роботи, вміння вчитися;

- розкриття пізнавальних здібностей.

      Також до вікових особливостей молодшого школяра необхідно віднести пізнавальні процеси. На думку Алфьорова А.Д. [1, с.384], сприйняття дітей цього віку відзначається гостротою, свого роду допитливістю, що пов'язано з переважанням першої сигнальної системою. Мала диференційованість: на початку навчання школярі неточно або помилково можуть писати подібні по зображенню букви. Не дізнаються одну і ту ж геометричну фігуру. Інакше розташовану на площині. Здатні не детально, а в цілому сприймати предмет. Все яскраве, живе, наочне сприймається краще. Відзначається слабкість довільного уваги, тому потрібне стимулювання їх діяльності заохочення, похвала. А мимовільне увагу розвивається інтенсивно, стійкість уваги невелика. Темп роботи часто втрачається, спостерігається пропуски літер. Схильність до механічного запам'ятовування у дітей молодшого шкільного віку розвинена добре.

Розвиток йде за двома напрямками:

- розумова роль словесно-логічної пам'яті;

- розвивається уміння керувати своєю пам'яттю.

    Зазвичай діти даного віку мислять конкретними категоріями, але поступово йде здійснення переходу від пізнання зовнішньої сторони предметів до їх сутності.

    По мірі розвитку дитини мислення звільняється від уявлень і переходить до аналізу на рівні понять. Але все, ж учневі легше пройти шлях від причини до наслідку, ніж від слідства до причини. У цей же період розвивається відтворює і творчу уяву. Діти схильні фантазувати, чому молодших школярів нерідко вважають лгунишками.

   Немов Р.С. [13, с.496] вважає, що для формування і розвитку психологічного і поведінкового індивіда є свій специфічний період, коли найдоцільніше починати і активно вести навчання і виховання дітей. Але не слід думати, що ці періоди для всіх дітей і часів визначаються однозначно і не можуть бути змінені в результаті вдосконалення методів навчання і виховання дітей. В психології теорії дитячого розвитку величезне значення мають рушійні сили розвитку. Процес індивідуального розвитку кожної дитини відбувається в певних умовах, в оточенні конкретних предметів матеріальної і духовної культури, людей і відносин між ними. Від цих умов залежать індивідуальні особливості, використання і перетворення у відповідні здібності тих чи інших задатків, наявних з народження, якісне своєрідність і поєднання психологічних і поведінкових властивостей, придбаних у процесі розвитку.

Провідну роль у розвитку дітей молодшого шкільного віку відіграє вчення. В процесі навчання відбувається формування інтелектуальних і пізнавальних здібностей. Здібності дітей не обов'язково повинні бути сформованими до початку навчання в школі, особливо ті з них, які в процесі навчання продовжують ще активно розвиватися.

Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь, навичок. Але які самі до наявності цих знань, навичок, умінь не зводяться. Інакше б відповідь біля дошки, вдало або невдало виконана контрольна робота дозволили б зробити остаточний висновок про здібності дитини. Здібності виявляються тільки в діяльності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей. З позиції розгляду цієї проблеми О.В. Петровським [16, с.512], не можна говорити про здібності дитини до малюнка, якщо її не намагалися навчати малювати, якщо вона не набула ніяких навичок, необхідних для образотворчої діяльності. Серйозною психологічною помилкою педагога є поспішні, без серйозної перевірки твердження. Що дитина ще не оволодів необхідними вміннями і навичками, міцними знаннями, сформованими прийомами роботи. Здібності виявляються не в знаннях, уміннях і навичках, як таких, а в динаміці їх придбання, тобто в тім, наскільки за інших рівних умов швидко, глибоко, легко здійснюється процес оволодіння знаннями, уміннями, істотно важливими для даної діяльності. [16, с.510].

Розвиток пізнавальних здібностей пов'язано з тим, що кожна дитина проходить свій шлях розвитку, набуваючи на ньому різні типологічні особливості вищої нервової діяльності. Індивідуальний підхід створює найсприятливіші можливості для розвитку пізнавальних сил, активності, схильностей і здібностей кожного учня.

Таким чином, у молодших школярів при зміні змісту і умов навчання, а також введення нового виду діяльності на уроках (гра), можна сформувати досить високий рівень здібностей до узагальнень і абстракцій.

1.2 Значення гри у розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів

  Як відомо, гра, як провідний вид діяльності, виступає в дошкільному віці. Більшу частину свого часу діти цього віку проводять в іграх, причому за цей час ігри проходять досить значний шлях розвитку: від предметних і символічних до сюжетно-рольових з правилами.

   З моменту вступу дитини до школи, навчальна діяльність стає провідною, а гра відходить на другий план. При становленні у молодших школярів навчальної діяльності, в них формується і розвивається центральне новоутворення цього віку - основи теоретичної свідомості і мислення та основи пов'язаних з ними здібностей (рефлексія, аналіз, планування і. т.д.)

Засвоєння теоретичних знань за допомогою навчальної діяльності повноцінно відбувається тоді, коли вона поєднується з грою. Передумови потреби в навчальній діяльності у вигляді пізнавальних інтересів виникають у дитини молодшого шкільного віку у процесі розвитку сюжетної гри, всередині якої інтенсивно формуються уява і символічна функція. Сюжетно-рольова гра сприяє виникненню у дитини пізнавальних інтересів. Виконання дитиною досить складних ролей передбачає наявність у нього поряд з уявою і символічною функцією ще й різноманітних відомостей про навколишній світ, про дорослих людей, вміння орієнтуватися в цих відомостях відповідно до їхнього змісту. Необхідний елемент гри - уявна ситуація являє собою перетворення накопиченого дитиною запасу уявлень.[7,с.121]. . 
      Образ фантазії виступає як програма ігрової діяльності. Дають багату поживу уяві рольові ігри дозволяють дитині поглиблювати і закріплювати цінні якості особистості (сміливість, рішучість, організованість, спритність). Зіставляючи свою і чужу поведінку в уявній ситуації з поведінкою представляється реального персонажа. Дитина вчиться виробляти необхідні оцінки та порівняння.

У молодшому шкільному віці дитячі ігри поступово набувають більш досконалі форми, перетворюються в розвиваючі, їх зміст змінюється, збагачується за рахунок знову придбаного досвіду. Індивідуальні предметні ігри набувають конструктивний характер, в них широко використовуються нові знання, особливо в галузі природничих наук. А також ті знання, які придбані дітьми на заняттях працею в школі.

У цьому віці важливо, щоб молодший школяр був забезпечений достатньою кількістю розвиваючих ігор у школі і вдома і маючи час для занять ними. Ігри у цьому віці продовжує займати друге місце після навчальної діяльності як провідної і суттєво впливати на розвиток дітей.

"Гра є потреба  зростаючого дитячого організму. У грі розвиваються фізичні  сили дитини, твердіше робиться  рука, гнучкіше тіло, вірніше окомір, розвиваються кмітливість, винахідливість, ініціатива" [20, с.122].

Гра для дитини не тільки відпочинок і розваги, але й вид діяльності: без гри дитина не може нормально рости і розвиватися. В іграх дитина розвивається фізично і розумово, стикатися зі світом сучасної техніки. В грі виробляється працьовитість, наполегливість у досягненні мети, спостережливість, кмітливість. Необхідно постійно знаходити і застосовувати такі ігри, які сприяють розвитку дітей. Всі ігри в сукупності повинні обов'язково вести до певним педагогічним цілям і досягати їх. Починаючи організовувати ігри в дитячому колективі, необхідно спиратися на вже досягнутий рівень розвитку дітей, їх схильності, звички, здібності. А потім плавно змінювати і перебудовувати існуючі інтереси дітей на бажані, підвищуючи до них вимог, терпляче і наполегливо працюючи над їхнім духовним перетворенням.

Не можна ототожнювати гру з розвагою. Нехай деякі гри і є веселою розвагою, способом проведення часу. Але ступінь корисності більшості ігор, як засобу розвитку, залежить від методики і техніки їх організації, від стилю гри, а головне, від її характеру і цілей. Вся сутність дитини проявляється в іграх. І якщо ці ігри підбирати продумано, проводити правильно, то саме в іграх можна досягти багато чого, чого дуже важко домогтися шляхом бесід, зборів та інших методів і прийомів впливу на дитину, дуже стомлюють його. Спостерігаючи за дітьми під час гри, педагог може вчасно виправити дитину, допомогти йому. В іграх діти відкривають свої позитивні і негативні сторони, бачачи і зіставляючи які педагог отримує величезну можливість впливати належним чином на всіх разом і кожного окремо.

Таким чином, гра - це одна з складових засобів, методів і форм, що застосовуються в цілях розвитку. Гра викликає бадьорий і веселий настрій, приносить радість. Захоплені живою, емоційною грою, діти легше засвоюють і набувають різні навички, вміння і знання, які знадобляться їм у житті. Ось чому ігри повинні широко застосовуватися в роботі з дітьми.

Прийнято розрізняти два основних типи ігор:

- ігри з фіксованими, відкритими правилами;

- ігри з прихованими правилами.

   Прикладом ігор першого типу є більшість пізнавальних, дидактичних і рухливих ігор, а також розвиваючих (інтелектуальних, музичних, ігри-забави, атракціони).

   Вони визначаються завданням навчання і змістом гри і, у свою чергу, визначають характер та спосіб ігрових дій, організують і спрямовують поведінку дітей, взаємовідносини між ними і вихователем.

   Правила гри мають навчальний, організуючий і дисциплінарний характер. 
навчальні правила допомагають розкрити перед дітьми, що і як потрібно робити, вони співвідносяться з ігровими діями, посилюють їх роль, уточнюють спосіб виконання;організуючі - визначають порядок, послідовність та взаємини дітей у грі; 
дисциплінуючі - попереджають про те, чого і чому не можна робити. 
     Правила гри, що встановлюються вчителем, поступово засвоюються 
дітьми. Орієнтуючись на них, вони оцінюють правильність своїх дій і дії товаришів, взаєминивгрі. 
   Результат дидактичної гри - показник рівня досягнення дітей у засвоєнні знань, у розвиток розумової діяльності, взаємин, а не просто виграш, отриманий будь-яким шляхом.    Ігрові завдання, дії, правила, результат гри взаємопов'язані, і відсутність хоча б однієї з цих складових частин порушує її цілісність, знижує виховний і навчальний вплив.  До другого типу відносяться ігри, у яких на основі життєвих або художніх вражень вільно і самостійно відтворюються соціальні відносини або матеріальні об'єкти.

  У віці 6-7 років у дитини настає період зміни провідного типу діяльності - перехід від гри до спрямованого вченню (у Д.Б. Ельконіна - "криза 7 років"). Тому при організації режиму дня та навчальної діяльності молодших школярів необхідно створити умови, що сприяють гнучкому переходу від одного провідного типу діяльності до іншого. Вирішуючи цю проблему, можна вдатися до широкого використання гри у навчальному процесі (пізнавальні та дидактичні ігри) і під час відпочинку.Молодші школярі тільки що вийшли з періоду, коли рольова гра була провідним типом діяльності. Для віку 6-10 років характерні яскравість і безпосередність сприйняття, легкість входження в образи.

 Ігри в житті дітей молодшого шкільного віку продовжують займати значне місце. Якщо запитати молодших школярів, що вони роблять крім навчання, всі вони одностайно відповідь: "Граємо". Потреба в грі, підготовки до праці, як висловом творчості, як у тренуванні сил і здібностей, як, нарешті, в простому розвагу у школярів дуже велика.

  У молодшому шкільному віці велике місце продовжують займати рольові ігри. Вони характеризуються тим, що, граючи, школяр, бере на себе певну роль і виконує дії в уявній ситуації, відтворюючи вчинки конкретної людини.

Граючи, діти прагнуть оволодіти тими якостями особистості, які їх залучають у реальному житті. Тому дітям подобаються такі ролі, які пов'язані з проявом хоробрості, шляхетності. У рольовій грі вони починають зображувати і самих себе, прагнучи при цьому до позиції, яка не вдається до дійсності.

Так рольова гра виступає як засіб самовиховання дитини. В процесі спільної діяльності під час рольової гри діти виробляють способи взаємин один з одним. В порівнянні з дошкільнятами молодші школярі більше часу витрачають на обговорення сюжету і розподіл ролей, більш цілеспрямовано вибирають їх. Особливу увагу слід звертати на організацію ігор, спрямованих на формування умінь спілкуватися один з одним і з іншими людьми. [19, с.215].

При цьому педагогові необхідно використовувати індивідуально-особистісний підхід до дитини. Характерно, що дуже сором'язливі діти, які самі не можуть грати в сценах із-за своєї сором'язливості, досить легко розігрують імпровізовані сюжети на ляльках.Виховне значення сюжетних ігор у молодших школярів закріплюється в тому, що вони служать засобом пізнання дійсності, створення колективу, виховують допитливість і формує вольові почуття особистості. Молодші школярі розуміють умовність гри і тому допускають в іграх певну поблажливість у відношенні до себе і до своїх товаришів. У цьому віці поширені рухливі ігри. Діти з задоволенням грають з м'ячем, бігають, ходять, тобто ті ігри, в яких вимагається швидкість реакції, сила, спритність. У таких іграх зазвичай присутні елементи змагання, що дуже приваблює дітей.

У дітей цього віку спостерігається інтерес до настільних ігор, а також дидактичних і пізнавальних. У них є наступні елементи діяльності: ігрова задача, ігрові мотиви, навчальні вирішення завдань. Таким чином, беручи до уваги позитивне значення гри для всебічного розвитку молодшого школяра, слід при виробленні його режиму дня залишати достатньо часу для ігрової діяльності, що дає так багато радості дитині. Педагогічно грамотно організована гра мобілізує розумові можливості дітей, розвиває організаторські здібності, прищеплює навички самодисципліни, доставляє радість від спільних дій. Розвиток інтелектуальних здібностей має безпосередній зв'язок з усіма основними предметами початкового навчання. Так, наприклад, інтенсивний розвиток мислення учнів допомагає краще аналізувати і глибше розуміти читаються тексти. А активне впровадження в навчальний процес інтелектуальних ігор є одним з найважливіших завдань вчителя. 
Розвиток пізнавальних здібностей молодших школярів

1. Для проведения тренировочных  занятий по улучшению показателей  скорости и точности восприятия можно использовать 100-клеточную таблицу с графическими изображениями:

Завдання:

а) Скільки разів зустрічається знак «плюс» (+)?

б) Скільки разів зустрічається знак «мінус» (-)?

в) Скільки разів зустрічається така риса (/)?

г) Скільки разів зустрічається точка (.)?

д) Скільки разів зустрічається знак ділення (:)? е) Скільки разів зустрічається знак «дорівнює» (==)? ж) Скільки разів зустрічається знак множення (х)? з) Скільки разів зустрічається така коса риска (/)?

 На розвиток сприйняття форми і мислення спрямоване наступне вправа: «спільне між геометричними фігурами?»

Гра «що в пакунку». 
      Для участі в грі всі діти розбиваються на дві команди. До гри команди повинні заздалегідь підготуватися. Члени обох команд повинні принести з дому 5-6 предметів незвичайної форми, загорнуті в папір, щоб важко було здогадатися, що в згортку. 
Обмацують кожен предмет всі члени команди. 
За правильно названий неразвернутый предмет кожній команді дається 10 балів. 
Гра «завись в руках». 
    Для проведення цієї гри знадобляться 10 предметів, які заздалегідь зважуються. 
Учасники гри знову розбиваються на дві команди. 
Ведучий приносить заздалегідь гирьки вагою 50, 20 і 5 грамів. 
Команди отримують для зважування в руках 5 різних предметів. Наприклад, 2 ручки, олівець, гумка, зошит. 
Кожен член команди повинен зважити всі ці предмети на долоні і порівняти з вагою гир, потім команда визначає, який же вага предметів, і про отримані результати повідомляє ведучому. 
Та команда, яка більш точ-але визначила вага предметів, виграє. За кожен правильно названий вага предмета команда отримує 10 балів.