Вплив регуляторів на динаміку росту озимої пшениці

План

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ I. Загальна характеристика регуляторів росту рослин………………….5

1.1. Історія відкриття  та хімічна природа регуляторів  росту рослин…...5

1.2. Класифікація природних  регуляторів росту, їх характеристика  та фізіологічні функції………………………………………………….7

1.3. Синтетичні регулятори  росту, їх вплив на сільськогосподарські  культури……………………………………………………………10

1.4. Механізм дії фітогормонів…………………………………………16

Розділ II. Матеріали, методи та методики досліджень………………………18

2.1. Матеріали досліджень………………………………………………..

2.2. Методи дослідження  впливу регуляторів росту на фізіологічні процеси рослин ………………………………………………..……..

2.3. Методики впливу регуляторів  на динаміку росту рослин озимої  пшениці у осінній період………………………………………………

2.3.1. Методика впливу досліджуваних регуляторів росту на динаміку приросту маси сирої речовини………………………

2.3.2. Методика впливу досліджуваних регуляторів росту на динаміку приросту маси сухої речовини………………………

2.3.3. Методика впливу досліджуваних регуляторів росту на процентний вміст сухої речовини в рослинній пробі………..

2.3.4. Методика впливу досліджуваних регуляторів росту на висоту рослин……………………………………………………………...

Розділ III. Результати досліджень з вивчення впливу регуляторів на ріст рослин озимої пшениці сорту Золотоколоса в осінній період…………..

3.1. Результати впливу  Емістиму С, Агростимуліну, Янтарної  кислоти на приріст маси сирої  речовини……………………………………….

3.2. Вплив Емістиму С, Агростимуліну, Янтарної кислоти на приріст  маси сухої речовини……………………………………………………

3.3. Вплив досліджуваних препаратів на процентний вміст сухої речовини в рослинній пробі……………………………………………………….

3.4. Вплив Емістиму С, Агростимуліну, Янтарної кислоти  на висоту рослин озимої пшениці у осінній період…………………………………

Висновки…………………………………………………………………………..

Література…………………………………………………………………………

Вступ

Актуальність теми. Життя на порозі третього тисячоліття привело світову науку та сільськогосподарського виробника до необхідності пошуків нових елементів високих технологій. Базуючись на результатах багаторічних досліджень, проведених у виробничих умовах різних ґрунтово-кліматичних регіонів України, можна стверджувати, що на сьогодні знайдено нове спрямування агротехнологій, які відповідають сучасним вимогам. До них відносяться нові екологічно безпечні біологічно активні препарати. З їх появою одержано можливість спрямованої регуляції процесів життєзабезпечення рослинного організму та ґрунтової мікрофлори, що його оточує, мобілізації потенційних можливостей, закладених у геномі природою і селекцією.

 Науково обґрунтоване  застосування елементів технологій  з використанням біологічно активних  препаратів дозволяє не лише  підвищити врожай, покращити його  якість, але й вплинути на строки  дозрівання, суттєво підвищити стійкість  рослин до хвороб і стресових факторів, скоротити норми застосування мінеральних добрив та пестицидів, зменшити вміст важких металів і нітратів у продукції рослинництва. Через це, виникла нагальна потреба пошуку та вивчення особливостей застосування деяких екологічно безпечних регуляторів росту.

Мета даної роботи полягає у з’ясуванні дії препаратів Емістим С, Агростимулін, Янтарна кислота на динаміку процесів росту озимої пшениці сорту Золотоколоса в осінній період.                                                                                                     

Для виконання поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: 

• Розглянути загальну характеристику регуляторів росту рослин, ознайомитися з різними групами природних та синтетичних регуляторів росту та особливостями їх біологічної дії на сільськогосподарські культури.
• У польових умовах встановити вплив препаратів Агростимулін, Емістим С, Янтарна кислота на динаміку накопичення та приросту маси сирої речовини рослин озимої пшениці у осінній період.
• Дослідити дію цих препаратів на динаміку накопичення та приросту маси сухої речовини рослин озимої пшениці сорту Золотоколоса у осінній період.
• Встановити вплив досліджуваних регуляторів росту на динаміку процентного вмісту сухої речовини в рослинній пробі.
• З’ясувати особливості дії препаратів на показники висоти рослин озимої пшениці в осінній період та її приріст.      

Об`єкт дослідження: регулятори росту рослин Емістим С, Агростимулін, Янтарна кислота; озима пшениця сорту Золотоколоса.

Предмет дослідження: дія досліджуваних регуляторів на динаміку процесів росту озимої пшениці сорту Золотоколоса у осінній період.

Методи досліджень. Для виконання поставлених завдань застосовували спеціальні методи досліджень: лабораторні, польові, математично-статистичні, розрахунково-порівняльні та ін.

Структура курсової роботи: робота викладена на … сторінках та складається зі вступу, … розділів, висновків та списку опрацьованої літератури.         

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН

Регулятори росту рослин (фітогормони) – це органічні речовини невеликої молекулярної маси, що продукуються в малих кількостях в рослинах і діють на інші їх частини як регулятори і координатори росту і розвитку. Вони утворюються, головним чином, в тканинах, які активно ростуть, на верхівках коренів і пагонів. На відміну від тваринних гормонів, фітогормони менш специфічні і часто діють в тій же ділянці рослини, де утворюються [3, 6].

Гормони з'явились у складних багатоклітинних організмів, у тому числі у рослинах, як спеціалізовані регуляторні молекули, які необхідні для здійснення найважливіших фізіологічних програм, що вимагають координованої роботи різних клітин, тканин і органів, нерідко значно віддалених один від одного. Фітогормони здійснюють біохімічну регуляцію – найважливішу систему регуляції онтогенезу у багатоклітинних рослин. У порівнянні з гормонами тварин специфічність фітогормонів виражена слабше, а діючі концентрації, як правило, вищі. Рослини не мають спеціалізованих органів, що виробляють гормони [8, 11].

1.1. Історія відкриття  та хімічна природа регуляторів  росту рослин

Експериментальне дослідження фітогормонів почалося задовго до того, як був запропонований сам термін «гормони» (У.М. Бейліс і Е.Р. Старлінг, 1905). У 1880 році Ч. Дарвін у праці «Про здатність рослин до руху» описав досліди з вивчення згинання проростків злаків у напрямку до світла. Було встановлено, що світло сприймається тільки самою верхівкою колеоптиля, тоді як вигин відбувається у нижче лежачій зоні, яка сама по собі нечутлива до світла. Дарвін припустив, що певний хімічний стимул переміщається з верхівки до ефекторної зони, викликаючи в ній характерний вигин органу. Подальші дослідження привели в 1931-1934 роках до відкриття і встановлення хімічної структури основного ауксину рослин — індолілоцтової кислоти (ІОК) [6].

 Проте набагато раніше  була визначена хімічна природа  іншого фітогормона: ще в 1901 році в своїх дослідах на проростках гороху в Санкт-Петербурзькому університеті Д.Н. Нелюбов показав, що газ етилен в надзвичайно низьких концентраціях порушує нормальний ріст рослин. До 1930 р. був встановлений широкий спектр впливів етилену на рослини. В 1934 р. Гейном (США) було остаточно доведено, що етилен синтезується самою рослиною і регулює багато важливих фізіологічних реакцій, тобто відповідає всім критеріям фітогормона [ ].

 У середині 1930-х років ученими з Токійського університету (Т. Ябута та ін.) з паразитичного гриба Gibberella, враження яким викликало надмірне витягування проростків рису, були виділені перші гібереліни, структура одного з них (гіберелової кислоти) була повністю розшифрована англійським вченим Б. Кроссом в 1954 році. Незабаром гібереліни були знайдені і у складі рослин [23].

У 1955 році в США Ф. Скугом з препарату ДНК сперми оселедця був виділений і охарактеризований чинник, що стимулює поділ рослинних клітин в культурі, названий кінетином. У 1963 р. австралійський вчений Д. Лейтем виділив природний аналог кінетина з незрілих зернівок кукурудзи (Zea), названий ним зеатином. Згодом були знайдені інші аналоги кінетина з схожою фізіологічною активністю – цитокініни [].

Відкриттям абсцизинів і їх головного представника – абсцизової кислоти – завершилося тривале дослідження природних інгібіторів росту рослин     (Ф. Уоринг). Структура абсцизової кислоти була передбачена Д. Окумою,   Ф. Едикоттом та ін. (США) і підтверджена прямим синтезом, англійським вченим Дж. Корнфортом в 1965 році. У Росії теорія фітогормонів отримала підтримку в 1936-37 рр. завдяки роботам М.Х. Чайлах’яна в Інституті фізіології рослин (Москва) і висунутої їм концепції гормону флоригена, що викликає зацвітання рослин [24, 34-36].

Величезний вклад в розвиток гормонального напрямку у фізіології рослин вніс відомий український фітофізіолог М.Г. Холодний, який у своїх працях 1918 р. висловлює думку про те, що верхівка кореня, стебла, клітини молодих листків є органами внутрішньої секреції, які виділяють в зону росту якісь речовини гормонального характеру. Пізніше, використовуючи секреторну активність верхівки кореня, М.Г. Холодний довів можливість впливу за допомогою гормонів росту на рухи рослин і створив гормональну теорію тропізмів. У літературі вона відома як теорія або гіпотеза Холодного – Вента, бо, незалежно від М.Г. Холодного, аналогічні погляди висловив та експериментально обґрунтував голландський вчений фітофізіолог Ф. Вент (Went, 1928) [22].

1.2. Класифікація природних регуляторів росту, їх характеристика та фізіологічні функції

Природні регулятори росту (ендогенні) – фітогормони, утворюються в самих рослинах у невеликих кількостях й необхідні для їх життєдіяльності. Відомі 5 основних груп фітогормонів, широко поширених не тільки серед вищих, але і серед нижчих багатоклітинних рослин. Це ауксини, гібереліни, цитокініни, абсцизини і етилен. Кожній групі фітогормонів властива своя характерна дія, яка схожа у рослин різних видів. Крім цих п'яти груп фітогормонів, для рослин відомі інші ендогенні речовини, які у ряді випадків діють подібно до фітогормонів. Це ліпосахарини, олігосахарини, жасминова кислота, саліцилова кислота, пептиди, поліаміни, а також фенольні інгібітори росту [37].

Застосування екзогенних стимуляторів росту різна. Одні з них призначені для замочування насіння перед посівом для посилення енергії проростання і схожості. Призначення інших – поліпшення зовнішнього вигляду декоративних рослин, підвищення стійкості у кімнатних рослин до хвороб і шкідників [21, 30]. 

       Ауксини – сполуки переважно індольної природи: індолоцтова кислота та її похідні. Ауксин утворюється в апікальних меристемах і стимулює розтягнення клітин. Ауксини відіграють у житті рослин велику роль, впливаючи на процеси обміну речовин, що лежать в основі росту й розвитку. Вони накопичуються в ростучих частинах рослин і сприяють надходженню в них поживних речовин та води (мають атрагуючу дію). Найбільш вивченим ауксином, який одержано також синтетичним шляхом, є гетероауксин (індол-3-оцтова кислота – C10H9O2N).

Індоліл-3-оцтова кислота (ІОК) – це біла кристалічна речовина з молекулярною масою 175,19 і температурою плавлення 168 ºС. На світлі швидко темніє. Максимум поглинання знаходиться в області 279 нм. Вона добре розчинна в метиловому, етиловому та інших спиртах, в сірчаному ефірі  і етилацетаті, погано – у воді, бензолі, хлороформі, краще розчинна в гарячій воді. ІОК швидко розкладається в кислому середовищі і при наявності окисників, наприклад H2O2. У лужному середовищі більш стабільна [3, 4, 6, 8, 24].

        Гібереліни – це клас речовин, подібних до органічних кислот. Вони стимулюють ріст і розвиток рослин, сприяють проростанню насіння. За хімічною природою – дітерпенові поліциклічні кислоти, які відносяться до карбонових кислот. Гібереліни прискорюють ріст стебла, у меншій мірі – кореня за рахунок, як поділу, так і розтягнення, переривають період спокою насіння, бульб та цибулин, індукують цвітіння рослин довгого дня при короткому дні, стимулюють проростання пилку. Обробка озимих культур гібереліном замінює яровизацію [2, 11, 14, 36].

        Цитокініни – клас рослинних гормонів, які стимулюють поділ клітин та їх диференціацію. Це похідні 6-амінопурину, які синтезуються у меристемі кореня, беруть участь у регуляції обміну речовин у надземних органах, індукують у присутності ауксину поділ клітин [8, 10, 11, 15].

Досить перспективним є застосування інгібіторів росту.

       Абсцизова кислота – C15H20O4 (лат. Abscissus – переривати) – рослинний гормон, що індукує період спокою в бруньках і підтримує його в насінні. Може чинити вплив на геотропізм кореня, замикання продихів і ряд інших процесів. 

 Накопичується восени в насінні та бруньках, індукує їх перехід у період спокою і збільшує його тривалість, прискорює утворення видільного шару при опаданні листя.

       Етилен – міститься в різних органах рослин, сприяє уповільненню росту, прискоренню старіння клітин, дозрівання і опадання плодів. Посилення біосинтезу етилену при пораненнях рослин викликає появу локальних некрозів тканин. Етилен може впливати на фізіологічні процеси сусідніх рослин. Він гальмує полярне транспортування ауксину, і саме з цим пов’язують його здатність прискорювати процеси старіння, опадання листя та плодів [20, 21, 23].

Фітогормони поліфункціональні, регулюють багато фізіологічних процесів, фізіологічна дія їх на рослину залежить від наступних факторів:

специфіки фітогормонів – спектру фізіологічних дій на рослинний організм даного фітогормону;

специфіки об'єкта – видових, органних, тканинних, вікових та інших особливостей рослинного об'єкта, що визначають його сприйнятливість до фітогормону;

концентрації фітогормону – певних меж концентрацій, в яких фітогормони активує або пригнічує цей фізіологічний процес;

забезпеченості рослинного об'єкта необхідними чинниками мінерального і вуглецевого живлення;

ендогенного вмісту фітогормону – відповідної реакції рослинного об'єкта на екзогенний гормон, що залежить від його концентрації всередині рослини;

напруженості факторів зовнішнього середовища (світло, температура, вода та ін.), що створюють необхідні умови для дії фітогормону [21, 24, 37].

1.3. Синтетичні регулятори росту, їх вплив на сільськогосподарські культури

На даний час синтезовано багато речовин, які також здатні регулювати процеси росту рослин через те, що вони за своєю структурою подібні до фітогормонів.

Синтетичні (екзогенні – внесені ззовні) стимулятори росту – це продукт наукової діяльності. Багато синтетичних речовин мають таку ж дію, як природні фітогормони.

Прагнення створити штучні аналоги природних гормонів пов'язано з тим, що природні стимулятори росту під дією ферментів рослини безперервно руйнуються, тоді як синтетичні сполуки не схильні до цього. Існує досить багато різновидів стимуляторів росту рослин, отриманих штучним шляхом. Також до регуляторів росту відносяться синтетичні інгібітори росту, які викликають гальмування росту та розвитку рослин або перехід їх в стан спокою. До них відносяться наступні речовини: ретарданти, гербіциди, дефоліанти, десиканти. Їх використовують для затримання проростання бульб при зберіганні, для знищення бур'янів, підсушування окремих частин і цілих рослин, стимуляції стану спокою насіння і плодів. З фізіологічної точки зору вони є аналогами ендогенних фітогормонів, або можуть впливати на біосинтез і функціонування гормонів рослин. Їх застосовують з метою впливу на процеси росту, розвитку і життєдіяльності рослин, забезпечення врожайності, поліпшення якості. До цієї групи сполук можна віднести також гербіциди, які викликають затримку росту і загибель рослин. Відомо, що гербіциди в залежності від концентрації можуть виявляти як інгібуючу, так і стимулюючу дію. Регулятори росту підвищують стійкість рослин до несприятливих факторів природного або антропогенного походження: критичних перепадів температур, дефіциту вологи, токсичної дії пестицидів, ураженню хворобами і пошкодженню шкідниками [11, 18, 20, 23, 30].

До  сучасних синтетичних регуляторів росту належать:

Агростимулін – біостимулятор росту рослин широкого спектру дії. Це збалансована композиція комплексу ростових речовин природного походження та синтетичного аналога фітогормонів – 2,6-диметилпіридин-1-оксида (26 г/л), прозорий безбарвний водно-спиртовий розчин. Використовується для вирощування колосових зернових, зернобобових і технічних культур. Препарат вільно проходить через мембрани клітин, активізує процеси обміну і прискорює поділ клітин. Внаслідок його дії швидко наростає потужна коренева система та надземна частина, інтенсифікується синтез хлорофілу. Агростимулін зменшує токсичну дію пестицидів на культурні рослини, має антимутагенний ефект. На 10-20% збільшує врожай та поліпшує якість вирощеної продукції [9, 19].

Байкал ЕМ-1 – препарат, що містить декілька культур корисних мікроорганізмів. Їх основу складають молочнокислі бактерії, що пригнічують гнильну мікрофлору. Він сприяє відновленню родючості ґрунту, поліпшенню його структури, тим самим підвищує рівень схожості і врожайності.

Біосил або Біоагростим-екстра – це комплекс регуляторів росту природного походження і синтетичних аналогів фітогормонів. Цей препарат широкого спектру дії, рекомендується для обробки насіння і обприскування рослин озимої пшениці, ярого ячменю, сої, гречки, гороху, ріпаку, льону. Застосовується також в лісництві.

Вимпел – це синтетичний препарат, який ефективно діє в незначних кількостях. Він добре змішується з усіма інсектицидами, фунгіцидами, гербіцидами та мікродобривами, підвищуючи ефективність їх використання. Діючі речовини, що входять до складу цього регулятора росту рослин підсилюють один одного і надають препарату багатофункціональності, тому він має властивості стимулятора росту, адаптогену, антистресора, кріопротектора та інгібітора хвороб. Обробка цим препаратом збільшує врожайність та покращує якісні показники продукції [25].

Емістим С – біостимулятор росту рослин широкого спектру дії – продукт біотехнологічного вирощування грибів-епіфітів з кореневої системи лікарських рослин. Це водно-спиртовий розчин продуктів метаболізму вирощених у поживному середовищі грибів-епіфітів. Він є збалансованим комплексом природних ростових речовин – фітогормонів ауксинової, гіберелінової та цитокінінової природи, амінокислот, вуглеводів, жирних кислот, мікроелементів. Має вигляд прозорої безбарвної рідини з запахом етилового спирту. Емістим С застосовується при вирощуванні зернових, зернобобових, технічних, кормових, овочевих, плодово-ягідних культур, в лісовому господарстві, ландшафтному дизайні, на квітах та газонах. Він збільшує енергію проростання і польову схожість насіння, стійкість рослин до хвороб (бурої іржі, кореневої гнилі та ін.) і стресових чинників (високих і низьких температур, засухи, фітотоксичної дії пестицидів). Підвищує міцність кореневої системи, що сприяє покращенню живлення, завдяки чому рослина досягає значних розмірів. Знімає фітотоксичний ефект, має антимутагенну дію, підвищує врожай та якість вирощеної продукції [9, 25].

Зеастимулін – збалансована композиція регуляторів росту природного походження і синтетичних аналогів фітогормонів. Прозорий водно-спиртовий розчин. Препарат сприяє підвищенню врожаю зерна кукурудзи на 7-10 ц/га, зеленої маси на 50-70 ц/га, збільшує вміст жирів і протеїнів у зерні.

Івін – прозорий безбарвний водний розчин, який є аналогом природних фітогормонів. Застосовується як ефективний регулятор росту овочевих культур: огірків, томатів, перцю солодкого, капусти, моркви, баклажанів і технічних культур – тютюну, ефіроолійних сортів троянд. Сприяє сексуалізації квіток, зниженню захворюваності рослин, плодів.

Крезацин – регулятор росту фуксинового типу. Препарат малотоксичний, не має канцерогенних, мутагенних властивостей. Характеризується широким спектром біологічної активності: підвищує проростання насіння, підвищує стійкість рослин до хвороб.

Люцис – білий кристалічний порошок, який представлений композицією синтетичних аналогів фітогормонів і парамолібдату амонію. Застосовується для підвищення насіннєвої продуктивності і врожайності зеленої маси люцерни і конюшини.

Мівал відзначається як малотоксичний та той, що не має мутагенної й алергенної дії. Він утилізується основними групами ґрунтових мікроорганізмів як джерело азоту. Мівал впливає на стійкість мембранних структур і функцій хлоропластів рослинних клітин, підвищує стійкість рослин до несприятливих впливів зовнішнього середовища, що може бути обумовлено стабілізацією мембран.

Потейтін – найбільш ефективний регулятор росту картоплі. Прозорий водний розчин, який стимулює ріст  і розвиток рослин, підвищує стійкість до захворювань, зменшує ураженість колорадським жуком, фітофторозом, підвищує врожайність та поліпшує якість картоплі, знижує надходження радіонуклідів у продукцію.

Радостим – є збалансованою композицією біологічно-активних сполук – аналогів фітогормонів, амінокислот, жирних кислот, олігосахаридів, хітозанів та мікроелементів, а також біозахисних сполук. Він прискорює поділ клітин, ризогенез, розвиток симбіотичної мікрофлори в кореневій системі, підсилює фотосинтетичну активність та розвиток листкової поверхні, знижує фітотоксичну дію пестицидів, має антимутагенний ефект, поліпшує якість вирощеної продукції, підвищує врожайність. Використовують для допосівної обробки насіння зернових, зернобобових, технічних культур.

Трептолем – новітня композиція регуляторів росту рослин природного походження і синтетичних аналогів фітогормонів, яка застосовується для обробки соняшника і ріпаку. Препарат представлений прозорим водно-спиртовим розчином. При застосуванні цього препарату збільшується врожайність насіння, вміст у ньому олії, знижується захворюваність рослин, підвищується стійкість до стресових факторів.

Цитодеф – синтетичний похідний природного цитокініну дифеніл сечовини. За активністю він не поступається кінетину. Використовується для підвищення врожайності й поліпшення зберігання плодів. На овочевих культурах застосовується для збільшення виходу ранньої продукції, на цукровому буряку – для підвищення цукристості коренеплоду, на декоративних культурах – для збільшення яскравості кольорів та розмірів квітів.

Янтарна кислота – екологічно чистий біологічний стимулятор росту рослин, що прискорює дозрівання плодів, підвищує врожайність, збільшує вміст вітамінів і цукру в плодах. Підвищує холодостійкість, посухостійкість і опірність до захворювань. У рослинах і плодах підвищується вміст біологічно цінних речовин, знижується вміст нітратів.

 Попередня обробка  посадкового матеріалу розчином  янтарної кислоти або одно-дворазовий  полив рослин в період їх  росту підвищує стійкість рослин до впливу несприятливих факторів (заморозки, спека, посуха, зайва вологість і т.д.), знижує захворюваність рослин, підвищує вміст в листках хлорофілу, що дозволяє рослині більш інтенсивно рости і давати більший урожай. Застосування янтарної кислоти оберігає від зайвого накопичення в рослинах азотистих речовин при їх надмірному вмісті в ґрунті. Препарат значно покращує показники росту і стійкості рослини.

 Дія янтарної кислоти  проявляється вже в дуже низьких концентраціях (0,002% розчин). Передозування препарату не небезпечна, оскільки його надлишок використовується рослиною і мікроорганізмами як продукт живлення.

 Препарат стабілізує  життєдіяльність природної мікрофлори  ґрунту, що особливо важливо для  відновлення ділянок, забруднених  токсичними органічними речовинами. Препарат сприяє їх руйнування  мікроорганізмами ґрунту, перешкоджає накопиченню чужорідних токсинів в рослині [25].

Важливу групу регуляторів росту рослин складають гербіциди та ретарданти.

Гербіциди. Це синтетичні препарати, що викликають гальмування росту і загибель рослин у зв'язку з відмиранням точок росту. Основою застосування гербіцидів є їх вибіркова дія на різні рослини. Різна чутливість рослин до гербіцидів пов'язана з особливостями їх морфології та обміну речовин, ферментативної системи. 

У чутливих рослин гербіцид порушує полярність, викликає потовщення пагонів, опадання листя, ароморфози, в результаті чого життєдіяльність рослин дезорганізується і настає їхня загибель [26].

Ретарданти. Це синтетичні регулятори, які гальмують біосинтез гіберелінів, внаслідок чого пригнічується ріст стебла і вегетативних пагонів, що надає рослинам стійкості до вилягання. У той же час вони сприяють росту коренів, листя, підвищують вміст хлорофілу, стійкість рослин до несприятливих умов. До ретардантів відносяться хлорхолінхлорид (ССС або тур), алар, які стимулюють вегетативний ріст крони плодових дерев і стимулюють плодоношення, фосфін – прискорює ріст декоративних культур. 

ССС (хлорхолінхлорид) знижує ріст соломини озимої та ярої пшениці, ярого ячменю, але робить її стінки товщі, підвищує продуктивне кущіння. Застосовується проти вилягання в посівах зернових.

Застосування Алара (продукт перетворення бурштинової кислоти) послаблює періодичність плодоношення, прискорює закладання квіткових бруньок і викликає плодоношення молодих дерев, попереджає передчасне опадання плодів яблуні, груші, сливи, вишні, персика, чорної смородини. Ретарданти широко застосовують у декоративному садівництві.

Дефоліанти та десиканти.  Застосовують для прискорення опадання і засихання листя, що необхідно при механізованому збиранні бавовнику та інших культур. Дефоліанти – речовини, що викликають опадання листя, десиканти – речовини, що сприяють обезводненню рослинних тканин.

Все більш важливого значення набувають синтетичні регулятори, які прискорюють транспорт поживних речовин та активізують їх накопичення в господарсько-корисних органах (плодах, насінні). До таких препаратів належать речовини, що інтенсифікують відтік вуглеводів із листя цукрового очерету або цукрового буряку в стебла або корені [9, 18, 25].

1.4. Механізм дії фітогормонів

Механізм дії фітогормонів в основних рисах схожий з механізмом дії гормонів тваринних, хоча значно менш вивчений.

Чутливі клітини сприймають гормон завдяки специфічним рецепторам, розташованих головним чином на плазматичній мембрані. Після взаємодії з гормоном рецептори змінюють свою конформацію (просторову форму) і певним способом передають сигнал всередину клітини. Як і у тварин, передавачами сигналу (вторинними посередниками) у рослин можуть слугувати фосфатидні і жирні кислоти, кальцій, циклічні нуклеотиди, оксид азоту, пероксид водню. Гормональний сигнал, проходячи по певному шляху аж до ефекторних структур, звичайно підсилюється у багато разів. Кінцевою мішенню фітогормонів в клітині є гени, причому, залежно від типу фітогормона і типу тканини, активується або репресується той або інший набір чутливих (компетентних) генів.

При дії фітогормонів на гени-мішені відбувається утворення або, навпаки, зникнення відповідних ферментів. Хоча компетентні гени складають малу частку від загальної кількості активних генів, зміни їх активності звичайно достатньо для включення або виключення метаболічної програми, контрольованої фітогормоном  [5].

Фітогормони, маючи поліфункціональну дію, регулюють багато біохімічних процесів рослин. Переміщаючись в рослині, гормони проникають в клітини тканин-мішеней, що відрізняються підвищеною чутливістю до гормонів. Потрапивши в клітини, гормон зв'язується з білками-рецепторами, які є провідниками гормональної дії в клітині. Взаємодія гормону і рецептора призводить до біохімічних реакцій, які забезпечують реалізацію фізіологічної дії даного гормону [19].