ВПЛИВ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ К.Д.УШИНСЬКОГО НА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІКИ І ШКОЛИ В УКРАЇНІ

22

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. К.Д. Ушинський зробив великий внесок у наукову педагогіку, є автором виваженої й оригінальної педагогічної системи, що охоплювала основні проблеми виховання і навчання. Провідною ідеєю цієї системи була народність, яку він розумів як своєрідність кожного народу, зумовлену його історичним розвитком, соціальними умовами, географічними особливостями. Найголовнішими рисами народності педагог вважав любов до Батьківщини, рідну мову, віру в могутні сили народу. Основна мета виховання – підготовка всебічно розвиненої людини, а наріжний камінь теорії виховання – вчення про трудове виховання, що стверджує: в трудовій діяльності розвивається і формується людина. Провідна роль у вихованні належить педагогу – все базується на його особистості. Вчитель повинен любити свою професію, бути високоосвіченою людиною, володіти педагогічною майстерністю і педагогічним тактом.

Погляди К.Д.Ушинського на рівноправність навчального та виховного процесу не втрачають своєї актуальності й сьогодні. Суто навчання,— за його переконанням — розвиває і витончує мислення, але неспроможне навчить співвідносити особисті інтереси з інтересами рідного народу, не привчає працювати на суспільне благо. К.Д.Ушинський виступив як проникливий педагог і психолог, наблизивши своє вчення до практики підготовки матерів та виховання малих дітей у сім’ї. Він сприймав педагогіку, так само як Й.Ф.Гербарт, і як мистецтво, і як науку. Одним з найголовніших завдань використання положень педагогічних теорій вбачав у підготовці вчителів. У середині ХІХ ст. педагогу була надана практична можливість займатись проблемою жіночої освіти, підготовкою майбутніх матерів. У середині ХІХ ст. К.Д.Ушинський одним з перших в історії педагогічної думки написав підручники і розробив методики для початкового навчання дитини в умовах сім’ї. Всебічному аналізу педагогічної системи К.Д. Ушинського присвячені численні роботи дореволюційних і радянських дослідників. Збільшений інтерес до педагогічної спадщини минулого обумовив відродження і цілеспрямоване вивчення ідей К.Д.Ушинського в кінці XX століття. Вивченню різних аспектів спадщини великого педагога, зокрема ідеї народного виховання, яка послужила основою для створення оригінальної російської педагогіки, вчення про роль рідної мови в розумовому і моральному вихованні та навчанні дітей, про народній школі, присвячені праці Е.П. Білозерцева, С.Б. Кам’янецькій, Н.І.Ліфінцева, В.М.Меньшикова, Л.І. Міщенко, Л.В. Чернової, Ю.І. Юдіна та інших.

Об’єктом дослідження є педагогічна спадщина та ідеї К.Д.Ушинського.

Предметом дослідження є ідеї К.Д. Ушинського щодо навчання і виховання.

Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає в аналізі впливу педагогічних ідей К.Д.Ушинського на розвиток педагогіки і школи в Україні.

Досягнення цієї мети вимагало вирішення таких завдань:

-         огляд життєвого шляху та педагогічної діяльності К.Д.Ушинського;

-         внесок К.Д.Ушинського у розвиток дидактики;

-         охарактеризувати ідеї К.Д.Ушинського щодо виховання;

-         проаналізувати вимоги до вчителя.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи. Із загально - дослідницьких методів застосовувався порівняльний, метод історизму, аналізу та синтезу, метод статистики.

Структура роботи.  Курсова робота складається зі вступу та трьох розділів, висновку, списку використаних джерел. Загалом обсяг курсової роботи 28 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЯ І ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ К.Д.УШИНСЬКОГО

1.1. Життєвий та творчий шлях

К.Д.Ушинський народився 2 березня 1824 р. у м. Тулі. Його батько багато років перебував на військовій службі. Вийшовши у відставку і здобувши дворянське звання за багаторічну службу в армії, працював службовцем у різних установах Тули, Полтави, Петербурга та повітовим суддею в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської губернії. Мати – Любов Степанівна українка, походила з родини відомого українського письменника Василя Васильовича Капніста. Вона померла, коли К.Д.Ушинському виповнилося 12 років. Дитячі й ранні юнацькі роки він провів в Україні, в батьківському маєтку в Новгороді-Сіверському. Початковим навчанням Костянтина керувала мати, у дев’ять років він вступив до гімназії, свої знання поповнював із батьківської бібліотеки. Після закінчення Новгород-Сіверської гімназії вступив на юридичний факультет Московського університету. У 1844 р., 21-річним юнаком, К.Д.Ушинський блискуче закінчує університет, отримує ступінь кандидата юридичних наук та запрошення посісти місце професора у Демидівському ліцеї м. Ярославля. Проте перед тим, як приступити до виконання своїх професорських обов’язків, К.Д. Ушинський ще два роки провів в московському університеті, готуючись до магістерського екзамену. Проте прогресивні демократичні погляди молодого професора, його глибока ерудиція, простота в спілкуванні зі своїми учнями викликали невдоволення керівництва ліцею. Як наслідок це призвело до конфліктів з начальством ліцею, доносами вищестоящому начальству на К.Д. Ушинського з боку керівництва ліцею та встановлення негласного нагляду за ним.

Довгий час К.Д. Ушинський був змушений служити урядовцем у Міністерстві внутрішніх справ, виконуючи роботу, яка не задовольняла його ні морально, ні матеріально. Влітку 1851 р., перебуваючи в службовому відрядженні у Чернігівській губернії, він одружився з подругою свого дитинства Надією Дорошенко, яка походила зі славного українського роду Дорошенків і була дочкою українського дворянина. В цей же період К.Ушинський публікував реферати статей та переклади з іноземних мов в журналах «Современник», «Библиотека для чтения» [7, с. 168].

З 1855 року починає працювати в Гатчинському сирітському інституті викладачем словесності і законодавства. У Гатчинському сирітському інституті була організована спеціальна школа для малолітніх дітей де проводились дослідження з вдосконалення методів навчання і виховання. Ушинський уже був відомий як визначний педагог-реформатор і тому його запрошують на посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат. Він сприяв підготовці дівчат до материнських обов’язків за принципом народності. За складеною К.Д.Ушинським програмою слухачки Смольного інституту вивчали педагогіку, психологію, фізіологію і гігієну.

Зміни, які він вніс у навчально-виховний процес, призвели до ускладнення його стосунків з керівництвом. Побоюючись громадського суду за погане ставлення до Ушинського, Міністерство освіти відрядило його за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти. Водночас він працював редактором журналу «Министерство народного просвещения», в якому в 1860-1862 рр. опублікував статті: «Праця в її психічному й виховному значенні», «Недільні школи», «Питання про народні школи», «Рідне слово», «Проект учительської семінарії». Видаються підручники для початкового навчання дітей в елементарних школах та сім’ях «Дитячий світ» (1861).

К.Д. Ушинський відвідав Швейцарію, Німеччину, Францію, Бельгію, Італію. Результатом подорожей стали стаття «Педагогічна подорож до Швейцарії», посібник для початкової школи «Рідне слово», хрестоматія «Навчальний світ». Друкує свою фундаментальну працю «Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології» [2, с.257].

Перебуваючи у відрядженні в країнах Західної Європи К.Д.Ушинський вивчає проблеми жіночої освіти та шкіл для малолітніх дітей. Він знайомиться з програмами жіночих шкіл, семінарій для вчительок, цікавиться підготовкою жінок до навчання і виховання дітей в умовах сім’ї. Ознайомившись з досвідом організації навчальних закладів для малолітніх дітей в країнах Західної Європи, педагог виносить тверде переконання, що школа, яка приймає своїх підопічних до семи років, лише даремно шкодить здоров`ю дітей та їхньому природному розвиткові, підриваючи, таким чином, основи своїх власних навчальних успіхів. Він відстоює власне переконання в доцільності організації початкового навчання і виховання в родинному колі до виповнення дітьми восьми років.

Навесні 1867 К.Д. Ушинський приїжджає в Петербург, щоб визначити в навчальні заклади старших дітей. Його увага зосереджується виключно на науковій і літературній роботі. У початку 1868 року виходить з друку перший том «Педагогічної антропології». Восени того ж року К.Д.Ушинський завершив роботу над другим томом. На черзі стояв тому третій і останній. В цьому ж році К.Д.Ушинський закінчує третю частину «Рідного слова», яка виходить в 1870 році.

В останні роки життя К.Д.Ушинський виступав як видатний громадський діяч. Він писав статті про недільних школах, про школи для дітей ремісників, а також взяв участь у вчительському з'їзді в Криму. Приїхавши в 1870 році в Сімферополь, К. Д. Ушинський побував у кількох навчальних закладах, у тому числі жіночому училищі; охоче зустрічався і з вчителями, і з учнями.

Виступаючи проти педагогіки, яка спиралася головним чином на німецьких вчених, К.Д. Ушинський ставить завдання створення педагогічної науки про людину. К.Д. Ушинський вважав, що створення наукової педагогіки повинен передувати всебічний аналіз життєдіяльності людського організму, аналіз фізіологічних і психічних функцій.

21 рік К. Д. Ушинський працював у вищих школах на викладацькій та інспекторській роботі, поєднуючи її з напруженою науковою діяльністю. Тільки над книгою "Людина як предмет виховання" він працював 16 років. Костянтин Дмитрович, маючи підірване здоров'я, не витримав тяжкого горя — трагічної загибелі (під час полювання) старшого сина Павла, і 22 грудня 1871 р. він помер в Одесі по дорозі в Крим, куди їхав на лікування. Сім'я на той час уже жила в Києві, де й поховано великого педагога згідно з його заповітом.

1.2. К.Д.Ушинський про виховання і навчання, ідеї національного виховання

К.Д. Ушинський вперше в історії вітчизняної педагогічної думки розвинув ідеї Я.А.Коменського та запропонував системний підхід до організіції та побудови жіночої освіти: поділу навчального закладу на класи; розподілення предметів навчання та програм викладання; визначення числа годин навчальних занять і розподілу їх по класах.

Особливу увагу приділяв педагог особистості викладачів, від яких, на його думку, залежатиме успіх виховання майбутніх матерів. Дівчата, що закінчують курс, відзначає К.Д.Ушинський, безпосередньо переходять у життя і часто дуже скоро стають дружинами і матерями сімей. Необхідно розвивати в жінці передусім моральність, релігійне почуття, правильний і разом з тим високий погляд на життя, від чого залежить щастя багатьох сімей, доля, моральність цілих поколінь.

Треба підкреслити, що К.Д.Ушинський вважав систематичність – дуже важливою умовою організації навчального процесу. Тільки система, не зовнішня, а розумно впорядкована з урахуванням природних зв`язків між матеріалами знань здатна витворювати правильні поняття про дійсність. Глибокий психологічний аналіз суті навчального процесу в навчальних закладах жіночої освіти, дали можливість К.Д.Ушинському сформулювати найважливіші засади повної, всебічної освіти жінки. Він складав плани організації вчительських семінарій, писав підручники й методичні посібники, наукові статті.

Видатний вітчизняний педагог К.Д. Ушинський накреслив основні напрямки розвитку самобутньої дошкільної педагогіки. Він обґрунтував необхідність тісного взаємозв’язку педагогіки з такими антропологічними науками, як психологія, анатомія і фізіологія, філософія, історія і логіка. З цих наук, підкреслював він, педагогіка черпає знання засобів, необхідних їй для досягнення цілей виховання, бо в них закладаються, зіставляються обґрунтовуються факти й ті співвідношення фактів, з яких виявляються властивості предмета виховання, тобто людини.

За концепцією К.Д.Ушинського, народність - основа розвитку системи виховання: «У кожного народу своя особлива національна система виховання, а тому запозичення одним народом у іншого виховних систем є неможливим». К.Д.Ушинський розглядав народність як прагнення кожного народу зберегти національні риси, національні особливості життя, зумовлені «характером та історією народною», розкрити й закріпити їх поряд із загальнолюдськими цінностями в національній системі виховання.

Він вважав, що досвід інших народів у справі виховання є дорогоцінною спадщиною для всіх, але саме в тому розумінні, в якому досвід всесвітньої історії належить усім народам. На його думку, громадське виховання тільки тоді буде дійовим, коли його питання стануть громадськими питаннями для всіх і сімейними питаннями для кожного. За К.Д.Ушинським, пробудження громадської думки у справі виховання є єдиною міцною основою всяких поліпшень у цій галузі: «де немає громадської думки про виховання, та нема і громадського виховання, хоч може бути багато громадських навчальних закладів».

Основи виховання і мета його, і головний його напрям, за висновком К.Д. Ушинського, різні в кожного народу і визначаються народним характером, тому запозичення одним народом в іншого виховних систем є неможливим, як не можна жити за зразком іншого народу, хоч яким би принадним був цей зразок, так не можна виховуватись за чужою педагогічною системою, хоч якою вона була стрункою й добре продуманою. Кожен народ повинен випробувати власні сили щодо цього. Виховання має бути адекватним національній вдачі дитини.

На основі ідей народності К.Д. Ушинський висунув основні вимоги щодо організації й змісту громадського дошкільного виховання. У своїх педагогічних творах К.Д. Ушинський велику увагу приділяв формуванню характеру дитини в перші роки її життя, організації її початкового навчання, вихованню дітей у процесі праці. Особливе місце належить К.Д. Ушинському в розробці теорії гри й методики розвитку мови дітей.

Вивчаючи досвід західноєвропейських шкіл для малолітніх дітей, К.Д.Ушинський відстоює тверде переконання в доцільності організації початкового виховання і навчання дітей до восьми років у сім’ї або в умовах, наближених до сімейного виховання. Для дітей, позбавлених щастя домашнього виховання, навчальний заклад, на його думку, може бути лише тоді гарним, коли він буде більше схожим на сім’ю, ніж на школу.

РОЗДІЛ 2. ІДЕЇ ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

2.1. Проблема мети і засобів виховання у педагогічний спадщині К.Д.Ушинського

Головне місце у своїй діяльності відводив моральному вихованню, яке слід починати з найменшого віку і здійснювати постійно і систематично. Одним з першочергових завдань вважав формування патріотизму й гуманізму, любові до праці та дисциплінованості, чесності. Головні засоби морального виховання вбачав у навчанні, переконанні, розумовій діяльності дітей, власному прикладі вчителя, батьків тощо.

К.Д. Ушинський стверджував думку про те, що кожен народ має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особистостях. Ідеал кожного народу відповідає його характеру, визначається його суспільним життям і розвивається разом із його розвитком.

Ідея народності виховання була спрямована проти впливу на вітчизняну школу освітніх систем західноєвропейських країн. Чиновники Міністерства народної освіти виступали за підтримку європейської народної освіти. К.Д. виступав проти механічного перенесення на вітчизняний ґрунт систем виховання і навчання, які склалися в інших державах, в інших історичних умовах.

За К.Д.Ушинським, критерієм використання наукових досягнень у створенні національної системи освіти і виховання є народність. Народність як глибока віра у творчі сили своєї країни, як вимога передати справу народної освіти народові, побудова системи виховання у відповідності з особливостями різних націй, що населяють країну, і умовами життя. Великий педагог висунув вимогу, щоб справа народної освіти була звільнена від важкої і гальмуючої розвиток урядової опіки. Засноване на народності виховання розвиває у дітей почуття патріотизму, національної гордості, почуття обов’язку перед батьківщиною, привчає завжди ставити загальні інтереси вище особистих. Народність виховання пов’язана з питанням про виховання і освітнє значення рідної мови, яка відбиває все багатство і багатогранність людського життя.

Для К.Д. Ушинського важливим було перш за все довести, що педагогіка не повинна бути виконавицею міністерських інструкцій і вказівок, служницею чиновницької бюрократії. Він заявляв, що педагогіка є «самостійною соціальною галуззю знання... нарівні з іншими науками».

Головне місце у розвитку особистості відводив вихованню моралі. У статті «Про моральний елемент виховання» він розмірковує про його важливість. Завдання виховання становлять явища моралі, і вони значно важливіші, ніж розвиток розуму взагалі, наповнення голів пізнанням. Моральне виховання розвиває в дітей гуманність, чесність, скромність, слухняність, повагу до старших, відчуття власної гідності. Воно сприяє формуванню почуття обов’язку, волі. Моральність у К.Д. Ушинського поєднується з релігією. Хоча його погляди на релігію і змінювалися, у моральному вихованні чільне місце залишалося за підготовкою діяльного, з почуттям громадського обов’язку громадянина своєї Вітчизни.

Дослідники творчості К.Д. Ушинського відмічають, що найважливішими засобами морального виховання він вважав: навчання, яке вміло поєднує розвиток мовлення, повідомлення знань і моральне виховання учнів; особистий приклад учителя; переконування, якому він надавав дуже велике значення; вміле поводження з учнями; заходи попередження; заохочення і стягнення.

Вважаючи людину частиною живої природи, в роботі "Людина як предмет виховання" Ушинський розпочинає свій вигляд з характеристики організму але зважає і на специфічні особливості людського організму, суспільно-історичні умови їх походження, вказує на значення праці в життя людини, хоч і не піднімається до розуміння тієї ролі, яку вона відіграла в історичному становленні її природи.

Розкриваючи психолого-педагогічну суть виховного впливу, К.Д.Ушинський писав: «Виховання бере людину всю, якою вона є, з усіма її народними й поодинокими особливостями, - її тіло, душу і розум, - і передусім звертається до характеру людини...» [1, ст.79].

Духовно-моральне виховання, на думку Ушинського, має розвивати в дитини гуманність, почуття національної і власної гідності у поєднанні зі скромністю, чесність і правдивість, патріотизм, працьовитість, дисциплінованість. Завдання і зміст духовно-морального виховання він визначив з огляду вселюдських, народних і національних культурних цінностей, виходячи з вимог народних чеснот і норм християнської моралі, дбаючи, щоб воно розвивало в дитини твердий характер і волю, стійкість, почуття громадського обов’язку. Основа духовно-морального виховання - протиставлення: Бога - дияволу, добра - злу, світле - темряві, правди - брехні, милосердя - жорстокості, розуму - невігластву, честі - ганьбі, працьовитості - неробству, краси - потворству.

Етичне й естетичне виховання К.Д. Ушинський трактував як цілеспрямований, організований процес формування у дітей розвиненої естетичної свідомості, художньо-естетичного смаку, здатності сприймати, творити й цінувати прекрасне, поводитися культурно, ґречно й достойно.

Фізичне виховання, як виклав К.Д.Ушинський у книзі «Дитячий світ» (розділ «Про людину») та в третьому томі «Педагогічної антропології» (розділ «Загальні зауваження про фізичне виховання», має на меті зміцнення здоров’я, сили, досягнення правильного тілесного розвитку й утвердження здорового способу життя, вироблення навичок санітарно-гігієнічної культури учнів. Всі напрями виховання Ушинський розглядав як єдину нероздільну цілісність, у гармонії родинно-громадсько-шкільного впливу на виховання. «Громадське виховання є для народу його сімейне виховання» [11, c.303].

За висновком К.Д. Ушинського, повне досягнення навчальної й виховної мети можливе, коли її втілює висококваліфікований вчитель, вихователь.

2.2. Проблема професійної підготовки вчителя в педагогічній спадщині К.Д.Ушинського. Вимоги до вчителя

К. Д. Ушинський, як і інші видатні діячі вітчизняної культури, високо цінував роль учителя. «Немає нічого легшого, — писав Л. М.Толстой, — як бути професором університету, і немає нічого важчого, ніж бути народним учителем».

Великий педагог розглядав школу як «організм суспільного виховання», але головну, вирішальну роль справедливо відводив учителю-вихователю. К.Д.Ушинський розумів виховання як закономірний соціально-психологічний процес, в якому певну роль відіграють соціальні потяги людини - потреба у спілкуванні, морально-вольового впливу один на одного.

Справжній учитель, на думку К.Д. Ушинського, - це той, хто постійно сам вчиться, займається самоосвітою, знайомиться з найновішою педагогічною літературою, підвищує й удосконалює свою кваліфікацію. Саме ця думка пронизує його статтю «Про користь педагогічної літератури».

К.Д.Ушинський Видатний педагог закликав розрізняти підготовленість учителя до навчання дітей у початковій і середній школі, причому для початкової її ланки першочергового значення він надавав покликанню, інтересу до педагогічної професії. Ні в якому разі не слід приймати до учительських семінарій випадкових людей. Тільки молодь із вираженими педагогічними нахилами має становити основний контингент таких навчальних закладів [11, c.304].

Захищаючи ідею вирішального впливу особистості вихователя на вихованця, К.Д. Ушинський водночас боровся проти теорії вільного виховання, згідно з якою спілкування вихователя й вихованців зводилось до стихійних, випадкових контактів. Виховання він розглядав як цілеспрямовану, свідому діяльність, що вимагає спеціальної підготовки й наявності у вихователя певних особистісних і професійних якостей. До найголовніших компонентів виховання К.Д. Ушинський відносив розумовий, моральний і фізичний розвиток особистості і розглядав їх у нерозривній єдності. Відповідно до цього він визначає риси особистості вихователя.

Вимоги до вчителя і його всебічної підготовки сформульовані К.Д.Ушинським чітко та однозначно. Вміння не тільки вчити, а й виховувати любов до своєї професії й прихильне ставлення до дітей, відповідальне ставлення до обов’язків педагога, освіченість, ґрунтовне знання педагогіки і психології, статечність, володіння педагогічною майстерністю й педагогічним тактом - ось провідні риси справжнього вчителя.

У статті «Три елементи школи» (1857 р) К.Д.Ушинський виділив такі найвпливовіші виховні сили: адміністрацію закладу, вихователів та вчителів. Знаючи, що навіть досить здібний педагог може перетворитися на ремісника, якщо його діяльність ігнорує запаси виховання, К.Д.Ушинський підкреслював необхідність для мистецтва виховання володіння прикладними знаннями про умови ефективності виховного процесу, про способи педагогічної діяльності, про засоби педагогічного впливу. Взагалі, проблемі підготовки вчителя-професіонала він приділив велику увагу у своїй науково-практичній діяльності. К.Д.Ушинський стверджував, що вчитель не виконає свого обов’язку, якщо буде лише викладачем предмету і не буде вихователем. Знання, вважав він, далеко не складають головного достоїнства викладача навчального закладу. Головне, щоб гімназичний викладач умів виховувати учнів своїм предметом.

К.Д.Ушинський стверджував, що вчитель не виконає свого обов’язку, якщо буде лише викладачем предмету і не буде вихователем. Знання, вважав він, далеко не складають головного достоїнства викладача навчального закладу. Головне, щоб гімназичний викладач умів виховувати учнів своїм предметом.

К.Д. Ушинський розробив зміст спеціальної підготовки вчителя, визначив коло наук для вивчення майбутніми народними вчителями в учительських семінаріях. Він наголошував на всебічній підготовці вчителя, щоб він мав пізнання не лише в законі Божому, граматиці, арифметиці, географії та історії, але й у природничих науках, медицині, сільському господарстві; окрім того, вчитель має вміти добре писати, малювати, креслити, читати ясно і виразно і, якщо можливо, навіть співати. Центральне місце серед цих наук він відводить рідній мові, бо цей предмет входить в усі інші предмети і вбирає в себе їхні результати.

Пропонована система підготовки вчителя базувалася на усвідомленні високої ролі вчителя в житті суспільства, на великій вазі особистісного фактора у педагогічній діяльності. Він прагнув привернути увагу громадської думки до того, яке велике суспільне значення має праця шкільного педагога і яка увага і турбота повинні бути виявлені з боку громадськості до народного вчителя.

К.Д. Ушинський запропонував при семінаріях створити спеціальні зразкові школи як базу для педагогічної практики. Одночасно до учительських семінарій він рекомендував прикріпити кілька рядових народних шкіл. К.Д. Ушинським сформульовано завдання педагогічної практики і розроблено її зміст.

І сьогодні не втратили свого значення міркування про науку і мистецтво виховання, про відповідальність професії вчителя, її непересічну роль у забезпеченні соціального прогресу. Ще й дотепер не вся програма підготовки вчителя, задумана К.Д. Ушинським, повністю реалізована.

Ідеї про підготовку вчителів викладені в таких роботах: «Проект учительської семінарії», «Три елементи школи», «Педагогічна подорож по Швейцарії», «Думка колезького радника К.Д. Ушинського про проект реорганізації Гатчинського інституту» та інші.

К.Д. Ушинський вважав, що самостійна діяльність учнів у процесі навчання відповідає потребам психічної природи людини і закономірностям її розвитку, необхідно поєднувати розвиваюче вплив наукових знань і пізнавальну самостійність учнів. І дидактичний метод К.Д. Ушинського дозволяє забезпечити таке поєднання.

У першу чергу К.Д. Ушинський прагнув осмислити, спираючись на досягнення психології, механізм розумового розвитку дитини, використовувати його вроджені прагнення до активної діяльності. Діяльності учнів, особливо розумової, в процесі навчання він відводив можна сказати, центральну роль, вважав, що вчитель не повинен нав’язувати дитині свою волю, готову думку, висновки, тому що він не може бути впевнений в тому, що все це учень сприйме правильно і усвідомлено. Більше того, педагог зобов’язаний задовольняти потребу вихованця в свідомої, творчої, розвиваючої особистість розумової діяльності.

K.Д. Ушинського особливо турбували питання підготовки педагогічних кадрів, він пропонував створити вчительські семінарії, педагогічні факультети при університетах, розробив проект учительської семінарії, яким користувалися земства країни. Наполегливо здійснюючи свої прогресивні педагогічні принципи щодо змісту освіти і методів викладання, ролі і місця викладача в навчанні та вихованні молоді, він нажив собі багато ворогів, які писали наклепницькі доноси на нього. М. Л. Песковський, біограф K.Д.Ушинського, писав про це так: «Ніби громом вражений у саме серце, К.Д. Ушинський протягом кількох діб, майже не встаючи з місця, писав виправдовування. Його відписка була, по суті, не виправданням, а криком незадоволення, стогоном і протестом проти абсурдності звинувачень — проти підлого зазіхання на його честь і добре ім’я... Сідаючи за писання бадьорим і здоровим, він встав посивілим і почав харкати кров’ю... Бездоганне минуле К.Ушинського, який завжди йшов прямо, відверто і мав звичку говорити всім, що він думає, не піддавалося таємним доносам».

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ К.Д.УШИНСЬКОГО НА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІКИ І ШКОЛИ В УКРАЇНІ

3. 1. Внесок К.Д.Ушинського в розвиток дидактики

К.Д. Ушинским була розроблена ціла дидактична система. У даній системі найважливіше місце відводилося положенню про те, що психічні якості людини формуються в єдності з їх нейрофізіологічної основою. Спираючись на досягнення психології та фізіології, К.Д. Ушинський розкрив особливості розумового розвитку дитини. Він досліджував психофізичну природу навчання, дав аналіз психологічних механізмів уваги, пам’яті, уяви, мислення, обґрунтував необхідність їх обліку та розвитку в процесі навчання.

Вказуючи на необхідність врахування вікових психологічних особливостей дітей, К.Д. Ушинський дав низку конкретних методичних рекомендацій з розвитку уваги дітей під час навчання. Зазначивши, що існують два види уваги: ​​активне, тобто довільне, і пасивне, тобто мимовільне. К.Д. Ушинський вважав, що треба з урахуванням особливостей дитячого віку розвивати пасивну увагу, в той же час розвиваючи увагу активну як головне, яким людині доведеться користуватися й надалі. Увага він розглядав як показник спрямованості інтересів людини, рівня його загального розвитку. Також К.Д. Ушинський розглядає природу пам’яті, механізми процесів пам’яті, показує педагогічне значення пам’яті.

Пам’ять, відзначає К.Д. Ушинський, - процес психофізичний, матеріалом для її розвитку виступає зміст, тобто «пам’ять розвивається в тому, що вона містить». Розвиває пам’ять запам’ятовування не усяких фактів, а лише тих, які складають систему, організовані в «міцні асоціації з фактами, набутими раніше». Розвитку пам’яті, на думку К.Д. Ушинського, сприятиме вправа в довільному «нагадуванні». Необхідно змусити себе згадати те чи інше. Процес розвитку пам’яті неможливий без перебудови наявних асоціацій, приведення в систему всіх наявних уявлень. Основу процесів пам’яті, по Ушинскому, складають асоціації уявлень. Він виділяє і дає характеристику асоціацій за подібністю, за протилежності, «асоціації по порядку часу, асоціації за єдністю місця». Крім названих, К.Д. Ушинський говорить і про «розважливих асоціаціях». Це асоціації, де сліди зв'язуються по «внутрішньої логічної необхідності»: як причина і наслідок, як засіб і мета, частина і ціле, положення і висновок. Асоціації, які складаються у дитини, мають, як правило, механічний характер. К.Д. Ушинський вважає важливим завданням навчання «перетворення (питаннями) механічних асоціацій в розумове». З цією метою він радить показувати логічні зв’язки між тими явищами, які вже встановлені у дитини на основі асоціацій часу, місця. Говорячи про пам’ять і заучуванні, Ушинський вказував, що частим повторенням, який попереджає забування, треба зміцнювати в вихованця впевненість у своїй пам’яті.