Вплив податків на розвиток підприємництва в Україні

       ЗМІСТ 

       Вступ………………………………………………………………………4

       Розділ І. Суть та роль податків у розвитку підприємництва…………..6

       Розділ ІІ. Аналіз впливу податків на розвиток підприємництва в Україні……………………………………………………………………………23

       Розділ ІІІ. Шляхи удосконалення системи оподаткування в умовах стимулюваня ділової активості…………………………………………………35

       Висновки…………………………………………………………………42

       Список  використаних джерел…………………………………………..44

       Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ВСТУП

       Становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави  передбачає необхідність проведення політичних, соціально-економічних та правових реформ, реформування, вдосконалення  та побудови „цивілізованої” податкової системи України.

       Так, податкам приділяється важливе місце  серед економічних важелів, за допомогою  яких держава впливає на ринкову  економіку. Застосування податків є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів із комерційними інтересами підприємців, підприємств незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємовідносини платників податків із бюджетами всіх рівнів а також із банками й іншими суб'єктами податкових відношень.

       Актуальність  теми дослідження. Реформування податкової системи потребує чіткого усвідомлення філософії оподаткування, ролі самого платника податку та правового врегулювання податкової системи України.

       Актуальності, за сучасних економічних перетворень  в Україні, суттєвих змінах у суспільних відносинах, набувають питання пов’язанні з наповненням бюджету держави, у тому числі за рахунок сплати податків, зборів, (обов’язкових платежів), та, відповідно статті 67 Конституції  України, є обов’язковими для  всіх громадян

       У той же час недостатньо розроблені основи системи оподаткування підприємств, яка б відповідала сучасному стану економіки і слугувала орієнтиром для практики, методологічною базою для створення відповідних законів.

       Метою дослідження є визначення (на підставі комплексного аналізу) сфери впливу податків на розвиток підприємств, що виникає у процесі господарської діяльності та розробка науково-обгрунтованих висновків та пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства у цій сфері.

       Об’єктом  дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі акумуляції, розподілу прибутку підприємств на оподаткування.

       Предметом курсової роботи є правові норми, що регулюють відносини, які виникають при формуванні сплати податків, а також відносини, що виникають у результаті регулювання даними нормами зазначених суспільних відносин.

    Історичний  досвід, набутий Україною за роки незалежності, переконливо свідчить, що ефективне  правове регулювання податкової системи України є не тільки важливою передумовою суспільного розвитку, але й нагальною потребою економічного зростання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ  І. СУТЬ ТА РОЛЬ ПОДАТКІВ У РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

       Кожна держава для виконання своїх  функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в державному бюджеті та інших централізованих  фондах. Джерелами формування цих  коштів можуть бути, по-перше, власні доходи держави, які вона одержує від  виробничої та інших форм діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, що згідно з діючим законодавством належать державі; по-друге, податки, які  сплачують юридичні та фізичні особи  із своїх доходів.

       Співвідношення  між цими джерелами визначається рівнем розвитку державної та приватної  власності. За умов, коли домінуюче  становище у суспільстві займала  державна власність, основу формування доходів бюджету становили доходи державного сектора. [12, ст. 15]

       Перехід до ринкових відносин насамперед передбачає зміну форм і відносин власності  в напрямі розвитку її приватної  та колективної форм. Це означає  і втрату державою значної частини  власних доходів. Оскільки безпосередньо  вилучити доходи у власника, держава  вже не може, вона повинна законодавче  регламентувати процес формування доходів  держави. Основним методом формування доходів держави за провідної  ролі приватної та колективної форм власності є податок, що й визначає її місце у ринковій економіці. Встановлення державою податків – це форма прояву її державного суверенітету і здійснення належних їй функцій владності. Адже податки – це не тільки метод  формування бюджету, а і інструмент впливу на різні сторони діяльності їх платників. Основними передумовами виникнення податків були:

• перехід від натурального господарства до грошового;
• зародження та формування держави.  [19. ст.22]

     Податки у тій формі, з якою ми зустрічаємося  у сучасних умовах, склалися відносно недавно, хоча основні елементи механізму  оподаткування зародилися ще у давнині. Для людини немає більш гнітючої процедури ніж платити їх. Високі податки – це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій.

     Водночас  запровадження податків мало надзвичайно  важливе прогресивне значення  для розвитку людського суспільства. Мобілізуючи через податки значні ресурси в своє розпорядження, державні структури забезпечували захист своєї держави, розвивали виробництво, поліпшували матеріальне становище  громадян, суттєво впливали на стан і розвиток науки, культури, міждержавних зв’язків.[17, ст.24]

       Для того щоб з’ясувати, що являє собою  податок потрібно визначити його принципові ознаки:

• це вид платежу, який вноситься юридичними та фізичними особами;
• платіж, який регулюється актом компетентного органу державної влади;
• сума, яка стягується за  допомогою податкового механізму, вноситься до бюджету (державного або місцевого), або до державного цільового фонду;
• перераховані в бюджет суми не мають цільового призначення;
• надходячи до бюджету, фактично втрачається важливість від якого суб’єкта вони надійшли і на які цілі вони будуть використані;
• податкові платежі перераховуються в бюджет безвідплатно і безумовно, незалежно від отримання будь-яких послуг чи благ зі сторони держави;
• податок вноситься періодично, в чітко встановлені законом строки;
• має обов’язковий характер. За ухилення від сплати передбачається відповідальність, можливість примусового виконання платежу.[15, ст..33]

       Отже, податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі.

       Згідно  із Законом України «Про систему оподаткування », під податком  і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та  
до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок  до  
бюджету   відповідного   рівня  або  державного  цільового  фонду,  
здійснюваний платниками у порядку і  на  умовах,  що  визначаються  
законами України про оподаткування.

        Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до  
законів  України  і  формуються  за  рахунок  визначених  законами  
України податків і зборів (обов'язкових платежів)  юридичних  осіб  
незалежно від форм власності та фізичних осіб.

        Державні  цільові  фонди  включаються  до  Державного бюджету  
України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного  
фонду  України. 

        Сукупність податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів)   до  
бюджетів  та  до  державних  цільових  фондів,  що  справляються у  
встановленому  законами   України   порядку,   становить   систему  
оподаткування. [6]

       Щодо  податкової системи, на думку деяких авторів, можливі два підходи – розширений і звужений. Розширений передбачає віднесення до податків усіх обов’язкових платежів, які забезпечують фінансування централізованих державних видатків, тобто з бюджету і з фондів цільового призначення. Звужений полягає в тому, що до податків відносять обов’язкові платежі постійного характеру, що входять у бюджет.

       До  складу податкової системи західна  фінансова наука, крім платежів до бюджету, відносить також податки (відрахування) на соціальне страхування.

       На  думку деяких авторів, незрозумілим є включення до однієї групи загальнодержавних  податків і зборів. Вони до податків відносять усі обов’язкові платежі державі для забезпечення фінансування її видатків. При цьому вони поділяються на дві частини  - податки, що надходять до бюджету, та платежі, що надходять до цільових фондів.[10, ст.40]

       У свою чергу, збори – це платежі разові і незначні за обсягом. Їх, як правило збирають на місці

       Виділяють різні класифікації податків в залежності від їх характерних ознак: 

       1. В залежності від об’єкта оподаткування податки поділяються на:

           -  податки на майно (податок з власників транспортних засобів);

           -  податки на доходи (прибутковий податок з громадян).

       2. За методом стягнення є такі податки:

         - прямі це платежі, які встановлюються на доходи і майно фізичних та юридичних осіб, котрі безпосередньо здійснюють їх сплату.       

         - непрямі це податки, закладені в ціні реалізованого товару чи                    наданої послуги. Ці податки сплачуються споживачем.

        3. В залежності від органу, який стягує податок і розпоряджається цими коштами податки поділяються на:

          - загальнодержавні - ті, які встановлюються і стягуються центральними органами державної влади і управління, і які надходять, в основному до державного бюджету.

          - місцеві - це платежі, які встановлюються органами місцевого самоуправління та надходять до місцевих бюджетів.

         4. В залежності від порядку використання поділяються  на:

           - загальні податки – позбавлені індивідуальності платежу, які надходять в державний бюджет і використовуються на загальнодержавні цілі.

           - спеціальні (цільові) податки – надходять до бюджетів різних рівнів і використовуються для певних цілей.

       5.  В залежності від платника  існують:

           - податки, які сплачуються фізичними особами,

           - податки, які сплачуються юридичними особами,

           - податки, які сплачуються і фізичними і юридичними особами.

       6.  За формою стягнення є такі  види податків:

           - грошові податки,

           - натуральні податки (на даний момент в Україні не існує).           [11, ст.37]

       Суспільне призначення податків виявляється  в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу.

       Фіскальна функція податків полягає в мобілізації  коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

       Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе  значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.[10, ст.39]

       З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб’єктів господарювання (Додаток А). Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

       1. Установлення об’єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

       2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

       3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулюючої функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об’єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об’єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об’єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об’єкта оподаткування).

       4. Установлення термінів сплати  податків. Для різних податків вони різні і залежать від об’єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

       5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об’єктів оподаткування.

       6. Застосування штрафних санкцій  за порушення податкового законодавства  суб’єктами господарювання. Штрафні  санкції застосовуються за таких  порушень: неподання або несвоєчасне  подання необхідних документів, форм звітності до податкової  адміністрації; несплата в установлений  термін податків та інших обов’язкових платежів державі; приховування об’єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

       У процесі реалізації регулюючої функції  податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської  діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів.[20, ст.95]

    На  основі цих функцій формуються принципи побудови податкової системи. На сьогодні в законі України  “Про систему оподаткування”, викладені принципи побудови та призначення системи оподаткування, які, полягають у наступному:

1. стимулювання  науково-технічного   прогресу,   технологічного  
   оновлення виробництва,  виходу  вітчизняного  товаровиробника   на світовий ринок високотехнологічної продукції;   
2. стимулювання підприємницької    виробничої    діяльності   та  
   інвестиційної  активності  -  введення  пільг  щодо  оподаткування  
   прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
3. обов'язковість - впровадження норм  щодо  сплати  податків  і  
   зборів (обов'язкових платежів) та встановлення відповідальності   платників  податків  за  порушення  податкового законодавства;
4. рівнозначність і   пропорційність  -  справляння  податків  з  
   юридичних  осіб  здійснюється  у  певній  частці  від   отриманого  
   прибутку;
5. рівність, недопущення    будь-яких     проявів     податкової  
   дискримінації  -  забезпечення  однакового  підходу  до  суб'єктів  
   господарювання;
6. соціальна справедливість  - забезпечення соціальної підтримки  
   малозабезпечених верств населення;
7. стабільність - забезпечення  незмінності податків  і зборів  
   (обов'язкових платежів)  і їх  ставок,  а також податкових пільг  
   протягом бюджетного року;
8. економічна обгрунтованість  -  встановлення податків і зборів на   підставі   показників    розвитку національної  економіки;
9. рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків;
10. компетенція - встановлення і  скасування  податків  і  зборів  
    (обов'язкових платежів),  а також пільг їх платникам здійснюються  
    відповідно до законодавства про оподаткування  виключно  Верховною Радою  України,  Верховною  Радою  Автономної  Республіки  Крим  і сільськими, селищними, міськими радами;
11. єдиний підхід  -  забезпечення  єдиного  підходу  до розробки  
    податкових законів;
12.      доступність -   забезпечення  дохідливості  норм  податкового  
    законодавства  для  платників  податків  і  зборів.[6]

       Вплив податків на підприємство проявляється через зміну: ціни товару, об’єма виробництва, виплати заробітної плати, коштів, які  виділяються на розвиток.

       Економічна  ситуація на підприємстві передбачає: напрямки використання коштів, які  появляються при зниженні податкового  тиску, Якщо підприємство відчуває спад виробництва, то зниження податків дозволяє підняти заробітну плату робітникам, чи знизити ціну товару. Останнє  буде стимулювати попит на ринку. Державний бюджет при зниженні податкових надходженнь зменьшується і як наслідок зменьшується підтримка підприємств  бюджетної сфери, державні інвестиції.

       Свідоме регулювання державного оподаткування  називається дискреційною фіскальною політикою. Її ціллю може бути зміна  структури національного виробництва, рівня зайнятості, інфляції, економічного росту. Дискреційна  фіскальна політика в період економічного спаду  орієнтується на зниження податкового тиску, а  при інфляції – на ріст податків.

       Поряд з дискреційною політикою діє  автоматична фіскальна політика, чи політика автоматичних стабілізаторів. Це економічний механізм, який автоматично  реагує на зміни в економіці через  відповідну зміну податків. В період активного роста ВВП податкові  надходження збільшуються, при  спаді - автоматично зменьшуються.[15, ст.34]

       Серед різноманітних прямих податків (подоходного, майнового, земельного, на спадщину, на даріння, на грошовий капітал) по своєму фіскальному значенню переважають подоходні податки, тобто ті податки, які охоплюють оподаткування прибутку (доходу) підприємств та організацій і оподаткування особистих доходів громадян.(рис 1.1.) В залежності від податку, подоходне оподаткування класифікується за двома типами:

• оподаткування фізичниїх осіб;
• оподаткування юридичних осіб.

  1.Відмінності з позицій прав власності

  З позицій прав власності всіх платників  умовно можна поділити на дві групи. Перші складають платники, які  одночасно являються суб’єктами власності та трудової діяльності (колективні підприємства, партнерства). Специфіка  цих суб’єктів господарювання полягає у тому, що отриманий валовий дохід лише умовно можна поділити на заробітну плату та прибуток. Другу групу складають платники у яких має місце чітке розподілення доходу на заробітну плату та прибуток. Реальність такого розподілу пов’язана з тим, що суб’єкти власності та праці не співпадають (державні підприємства, приватні підприємства).

  2. Відмінності по використанню  доходу

  Доходи  підприємств мають продуктивний характер. Вони, взагалі, використовуються на розвиток підприємства, тоді як основна  частина громадян використовується на власне споживання.

  3. Відмінності у податковому навантаженні

  Використання  єдиного режиму оподаткування для  юридичних та фізичних осіб було б  економічно не виправданим. Виходячи з функцій доходів підприємств, податкове навантаження при оподаткуванні цих доходів повинно бути менше ніж при оподаткуванні доходів громадян. 

   Подоходне оподаткування 

    Оподаткування прибутку                                 Оподаткування особистих

   юридичних осіб                                                                 доходів громадян 

Відмінності з  позицій прав власності

Відмінності з позиції використання доходу

Відмінності в  податковому навантаженні

Рис.  1.1. Класифікація подоходного оподаткування 

  Переваги  подоходного оподаткування:

• регулятор економічних процесів;
• стимулятор економічної активності;
• можливість податкового охоплення всього валового доходу;
• можливість впливати на прийняття рішень на мікрорівні;
• важливий аспект міжнародної податкової конкуренції;
• соціально – економічні та політичні переваги.

  Недоліки:

• складність нарахування;
• можливість ухилення при недосконалій системі бухгалтерського обліку;
• можливість реалізації фіскальної функції лише при умові досягнення в державі певного економічного розвитку;
• ріст цін; скорочення споживання.[17, ст.63]

       Одним із основних податків підприємства є  податок на прибуток підприємства.

       Податок на прибуток підприємств – один із найважливіших податків, який є основою податкової системи України. Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення – прибуткового податку з громадян.

       Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і  стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок. Податок на прибуток – це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації у кейнсіанському значенні, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих позитивних ознак. До інших позитивних ознак можна віднести такі:

• податок є платою за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність;
• податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування; ^;
• податок забезпечує досить значну частку надходжень до бюджету.

       Необхідно вказати і на недоліки цього податку:

• податок може бути перекладений прямо на ціни або зворотним чином на працівників, що сильніше зачіпає менш заможних, тобто обидва види перекладання є регресивними;
• податок не є нейтральним, бо важко визначити поняття "оподатковуваний прибуток", тобто визначення прибутку відповідно до бухгалтерського обліку і перетворення його в базу оподаткування дуже складна операція;
• податок менш захищений від уникнення від оподаткування внаслідок приховування прибутку (доходу).[15,ст. 91]

       Важливими є нарахування до Фонду оплати праці.

       Фонд  заробітної плати - це загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці  робітників і управлінського персоналу  підприємства за визначений обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства.

       З метою планування та аналізу ефективності використання фонду заробітної плати його диференціюють за певними ознаками. За змістом та джерелами формування виділяють фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.[19, ст.74]