Загальні принципи та функції штрихового кодування

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………….................3

1. Загальні принципи штрихового  кодування………………………...................7

2. Штрихові коди, що застосовуються  в світі………………………………….12

    2.1 Коди EAN:…………………………………………………………………12

          2.1.1 Структура кодів EAN……………………………………………….12

          2.1.2 Структура та розміри штрихкодових позначок EAN-13 та EAN...13

          2.1.3 Побудова штрихкодової позначки EAN-13……………………….14

    2.2 Код ITF…………………………………………………………………….16

   2.3 Код 39………………………………………………………………………19

   2.4 Код 128……………………………………………………………………20

3. Особливості штрихового кодування  товарів і послуг в Україні…………...22

   3.1 Нормативно-правова база системи штрихового кодування…………….22

   3.2 Стан системи штрихового кодування в Україні…………………………26

   3.3 Помилки, які допускають українські виробники при нанесенні штрихових кодів на товар……………………………………………………….33

Висновки……………………………………………………………………........36

Список використаних джерел…………………………………………………..38

Вступ

Перше згадування про штрихове кодування припадає на тридцяті роки - в Гарвардській школі бізнесу було захищено дисертацію на таку тему, а незабаром, після закінчення Другої світової війни отримано патент на штрихові коди. Але на практиці їх застосували лише в 60-х роках американські залізничники при виконанні чергової ідентифікації своїх вагонів. З розвитком мікропроцесорної техніки робота з кодами значно пришвидшилась, бо вже у 1973 році США прийняли Універсальний товарний код (UPC), придатний до використання як у промисловості, так і в торгівлі. В Європі в 1977 році під назвою Європейської системи кодування (EAN) утвердилась своя система кодування. Нині у світі існує немало інших кодів.

Наявність штрихового коду на споживчому товарі та на транспортному упакуванні нормою давно вже стало нормою. Практично 100% продукції, що випускається в розвинутих країнах світу для споживчого ринку, має на упакуванні або на етикетках, що супроводжують товар, штриховий код EAN, який визначає виробника і товар. Це сприяє підвищенню конкурентоспроможності, збільшенню попиту на цю продукцію і відповідає сучасним нормам торгівлі та зовнішньоторгівельного обміну. Нанесення штрихового коду на упакування та етикетки стало обов'язковою вимогою в США, Канаді, країнах Західної Європи та Південно-Східної Азії, а в деяких із них навіть заборонено імпортувати і реалізовувати на ринку продукцію без штрихового коду EAN чи UPC.Переваги автоматичної ідентифікації за допомогою штрихових кодів для підприємств різних рангів та різних галузей промисловості полягають у розширенні обсягів продаж, підвищенні продуктивності, зменшенні затрат та підвищенні рівня послуг.

Економічний ефект від впровадження системи автоматичної ідентифікації проявляється у можливості відмовитись від численних паперових документів і дозволяє оперативно за допомогою автоматичного зчитування отримувати інформацію про виробника продукції, її технічні характеристики, ціну та інші показники (якщо ця інформація знаходиться в коді). Впровадження системи кодування дозволило отримувати інформацію про рух товарів, знизити комерційні затрати, а також дає можливість виробникам і продавцям спостерігати за реакцією ринку на надходження різних товарів, а покупцю вийти на конкретного постачальника чи виробника. Для багатьох фірм нанесення штрихового коду на товар або його упакування підіймає їх престиж, часто відіграє роль реклами товару і самого підприємства.

Штриховий код спочатку створювався як засіб передачі інформації вздовж товарного ланцюга: виробник - гуртовик - роздрібний продавець - покупець. На перших двох ділянках цього ланцюга штриховий код допомагає грамотно, кваліфіковано, якісно обслужити партію товару: знати, коли, кому, скільки, за якою ціною її було відвантажено; в підприємстві торгівлі - знати, який товар, за якою ціною в цей момент користується найбільшим попитом, куди звернутися за поповненням цього запасу тощо. Крім того, штрих-код полегшує інвентаризацію, облік, контроль, зберігання продукції. Якщо куплений товар виявився неякісним, звертаючись до продавця, покупець може легко встановити фірму-постачальника цього товару і пред'явити їй свої претензії. У разі, коли продавець не має необхідної інформації, він (або покупець) може звернутись з відповідним питанням до Національної Асоціації автоматичного кодування продукції, яка є в кожній країні-члені Міжнародної асоціації Європейської системи кодування.

Підприємства нашої держави почали використовувати кодування зовсім недавно. В Україні було розроблено Державну програму переходу на міжнародну систему обліку та статистики, створено Національну нумерувальну організацію «EAN - Україна», яка рішенням Європейської асоціації 30 жовтня 1994 року була прийнята до Асоціації товарної нумерації від України. З січня 1995 року на всі товари, що надходять у Європу, повинен наноситись штриховий код. Це є обов'язковою умовою постачання.

Використання штрихового коду разом з ЕОМ забезпечує оптимізацію таких процесів:

- виробникам - облік кількості виробленої  продукції, її сортування і розміщення  в складах за видами, найменуваннями, сортами; облік товарних запасів; формування товарних партій при  виконанні замовлень;

- оптовим посередникам - приймання  товарів за кількістю й асортиментом; облік і контроль товарних  запасів на складах; відвантаження  в дрібну торгівельну мережу;

- транспортним організаціям - швидке  і безпомилкове приймання і  відвантаження товарів;

- роздрібній торгівлі - приймання  товарів за кількістю й асортиментом; оптимальне розміщення товарів  у складі; облік і контроль  товарних запасів у магазинах; контроль за збереженням товарів; забезпечення ритмічного поповнення  запасів товарів у міру їх  реалізації. 

Наведені вище міркування зумовлюють актуальність обраної теми.

Об'єктом даної роботи є принципи та функції штрихового кодування товарів, а предметом – штриховий код.

Методами  дослідження є аналіз та дослідження літературних джерел, аналіз і синтез опрацьованої інформації, розробка власних висновків.

Метою є дослідження принципів та функцій штрихових кодів, що мають найширше використання в світі, та особливостей системи штрихового кодування в Україні.

Завдання роботи :

• ознайомитися з доступними літературними джерелами в обраному напрямку дослідження;
• ознайомитися з принципами та функціями штрихового кодування;
• вивчення проблем які допускаються при нанесенні штрихових кодів ;

1.ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ  ШТРИХОВОГО КОДУВАННЯ

Штрихове кодування - це система автоматичної ідентифікації об'єктів кодування. Необхідність впровадження штрихових кодів виникла у зв'язку з розвитком інформаційної технології, широким впровадженням ЕОМ у сферу виробництва і торгівлі. У результаті з'явилась можливість за рахунок автоматизованого обліку надходження, відвантаження і продажу товарів інтенсифікувати товарообіг і спростити документальне оформлення товарів на різних його етапах.

Штриховий код - комбінація послідовно розташованих штрихів та проміжків між ними, розміри та розташування яких встановлені певними правилами.

Присвоєння кодів об'єктам кодування повинно відбуватись на основі певних правил і методів. Код повинен мати певну структуру і повинен допомагати впорядкуванню об'єктів. Він може бути зображений за допомогою спеціально обумовлених знаків.

Метод кодування повинен забезпечувати такі вимоги:

- одночасно ідентифікувати об'єкти  класифікації;

- враховувати кількість номенклатури, яка кодується, кількість обраних  ознак класифікації;

- використовувати як алфавіт  коду цифри і літери алфавіту;

- забезпечувати мінімальну довжину  коду, мінімальний резерв вільних  кодових позначень для збереження  можливості кодування нових об'єктів  без порушення структури класифікації;

- бути орієнтованим на машинну  обробку закодованої інформації;

- передбачати можливість автоматичного  контролю помилок у кодах.

Вибір штрихового коду обумовлюється:

- видом інформації, що кодується (цифрова, абетково-цифрова);

- довжиною штрихкодової позначки, отриманої при кодуванні інформації; - інформаційною щільністю штрихового  коду;

- вимогами до точності друку  штрихкодової позначки; - контролепридатністю  штрихового коду.

В Україні рекомендується застосовувати такі найпоширеніші і найперспективніші штрихові коди: Код EAN-13 (EAN-8), Код ITF, Код 39, Код 128.

Для вирішення завдань автоматичної ідентифікації штрихові коди можна використовувати відповідно до їх можливостей з урахуванням порівняльних характеристик наведених в табл.1.1.

Табл.1.1. Порівняльні характеристики штрихових кодів, рекомендованих для застосування в Україні

Штрихові коди залежно від структури можуть бути:

- цифровими і абетково-цифровими;

- одномірними або двомірними;

- дискретними або безперервними;

- двонапрямними;

- контролепридатними;

- з фіксованою довжиною коду  або зі змінною довжиною коду;

- з різною інформаційною щільністю.

Найпоширенішими у економічно розвинутих країнах є такі штрихові коди:

- код «2 з 5 Industrial»;

- код «2 з 5 Matrix»;

- код «2 з 5 з чергуванням» чи код ITF (Interleaved Twenty Five);

- код 39;

- код 93;

- код Codabar;

- код 128;

- код EAN (European Article Number);

- код UPC (Uniform Product Code);

- код 49.

Штриховий код наноситься на транспортну або споживчу тару (упаковку) друкарським способом або за допомогою етикеток і ярликів, що наклеюються на упаковку чи тару. Існують певні правила розміщення штрихових кодів на упаковках товарів. Кожен товар має лише один код EAN, який повинен знаходитися на зворотній стороні упаковки (лицьовою вважається та сторона, де розміщено назву товару) в правому нижньому куті. Якщо цього зробити не можна, то штриховий код може розміщуватись на лицьовій стороні. Код повинен мати певні розміри: мінімально допустимі - 21Ч30 мм; максимально допустимі - 52,5Ч74,6 мм. Код повинен розміщуватись тільки вертикально і лише там, де немає інших елементів маркування.

В деяких випадках дизайн товару або його упаковка вимагає використання гами кольорів штрихів і проміжків, відмінної від чорно-білого кольору. При цьому слід бути уважними при виборі кольорів штрихової позначки. Заборонено наносити штрихи на будь-якому фоні червоним кольором. Це пояснюється тим, що для зчитування штрихового коду в скануючих пристроях застосовується переважно інфрачервоне світло, а тому контраст штрихів буде або занадто малим, або ж штрихи сприйматимуться сканером, як проміжки. Тому для штрихів завжди повинні використовуватись лише темні і "холодні" кольори (допускається чорний, синій, зелений, темно-коричневий), а для проміжків - світлі і "теплі" (білий, жовтий, рожевий, червоний). Неприпустимо також друкувати штриховий код на блискучій металізованій поверхні.

Штрихове кодування найбільш широко використовується при виробництві і реалізації товарів, що дозволяє автоматизувати облік у виробництві, на складах сировини і готової продукції, в оптових і роздрібних торговельних підприємствах, тобто скрізь, де необхідна повна і точна інформація про переміщення матеріальних цінностей.

2. ШТРИХОВІ КОДИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ  В СВІТІ

2.1 Коди EAN

2.1.1 Структура кодів EAN

Кодами EAN-13 та EAN-8 кодуються одиниці споживання, причому код EAN-8 застосовується тоді, коли габаритні розміри не дозволяють розташувати штрихкодову позначку EAN-13 на їх поверхнях. Коди одиниць споживання не використовуються для кодування одиниць постачання.

Значення кодів EAN-13 або EAN-8 повинні бути унікальними і зареєстрованими згідно з вимогами, встановленими Національною нумерувальною організацією. Застосування цих кодів в Україні регламентується діючими ДСТУ 3146-95 та ДСТУ 3147-95.

Контрольну цифру кодів EAN-13 та EAN-8 розраховують таким способом:

1. Нумерація позицій здійснюється  справа наліво (таким чином, що  контрольна цифра є на першій  позиції).

2. Починаючи з позиції 2 додати  через одну всі значення цифр (парні позиції).

3. Помножити результат етапу 2 на 3.

4. Підсумувати всі значення цифр, що залишились, починаючи з позиції 3 (непарні позиції).

5. Додати результати етапів 3 та 4.

6. Контрольна цифра - це найменше  число, яке треба додати до  результату етапу 5, щоб отримати  число, кратне 10.

Приклад. Код товару має значення 482987654321. Контрольна цифра К в коді EAN-13 визначається так: Код 4 8 2 9 8 7 6 5 4 3 2 1 К

1. 8+9+7+5+3+1=33;

2. 33*3=99;

3. 4+2+8+6+4+2=26;

4. 99+26=125;

5. 125+К=130, К=5.

Повний код EAN-13 буде 4829876543215, у якому: 5 - контрольна цифра.

2.1.2 Структура та розміри штрихкодових позначок EAN

Структура штрихкодової позначки EAN-13 показана на рис.2.1. Вона складається із знаків штрихового коду, лівої та правої зон стабілізації і візуально-прочитуваних знаків. Знаки штрихового коду складаються з дванадцяти інформаційних знаків, обмежувальних знаків по краях та роздільного знака посередині. Нумерують позиції інформаційних знаків справа наліво. Позиції 1-6 розміщуються праворуч від роздільного знака штрихкодової позначки, а позиції 7-12 - ліворуч. Дванадцять візуально-прочитуваних знаків розташовано під відповідними знаками штрихового коду, тринадцятий візуально-прочитуваний знак розташований у лівій зоні стабілізації перед обмежувальним знаком.

Інформаційними знаками штрихового коду кодуються цифри товарних кодів EAN-13 та EAN-8.Для кодування використовуються три набори знаків штрихового кодування:

набір А - обмежені справа знаки штрихового коду непарного паритету;

набір В - обмежені справа знаки штрихового коду парного паритету;

набір С - обмежені зліва знаки штрихового коду парного паритету.

Парний або непарний паритет визначаються сумарною кількістю модулів у штрихах знака (сумарна кількість одиниць у двійковому коді знака). Набори А та В використовуються для побудови лівої частини штрих кодової позначки, а набір С - правої частини.

Знаки штрихового коду - це послідовність штрихів та проміжків. Структура інформаційного, обмежувального та роздільного знаків. Кожний інформаційний знак складається з двох штрихів та двох проміжків загальною шириною 7 модулів. Один штрих або один проміжок може містити від одного до чотирьох модулів. Кожному модулю відповідає двійкове значення «0» або «1». Одному модулю проміжку відповідає «0», одному модулю штриха - «1», а інформаційному знаку штрихового коду відповідає семизначний двійковий код.

Обмежувальний знак складається з двох штрихів і одного проміжку шириною по одному модулю кожний. Йому відповідає двійковий код «101». Роздільний знак складається з двох штрихів і трьох проміжків шириною по одному модулю. Йому відповідає двійковий код «01010».

2.1.3 Побудова штрихкодової позначки EAN-13

Знаки штрихового коду та візуально-прочитувані знаки штрихкодової позначки розташовуються відповідно до структури, згаданої вище.

Для побудови правої частини штрихкодової позначки EAN-13 (позиції 1-6) повинні використовуватись знаки набору С, причому шість знаків штрихового коду відповідають шести цифрам коду EAN-13. Для побудови лівої частини штрихкодової позначки (позиції 7-12) повинні використовуватись знаки наборів А та В. У цьому разі кожна цифра коду EAN-13 зображається знаком набору А або В залежно від тринадцятої цифри коду та номера позиції самої цифри. Ця залежність наведена в табл.2.3.

Для побудови правої частини штрихкодової позначки EAN-8 (позиції 1-4) повинні використовуватись знаки набору С. Для побудови лівої частини штрихкодової позначки (позиції 5-8) повинні використовуватись знаки набору А.

Табл.2 Зображення лівої частини коду EAN-13 знаками наборів А та В залежно від тринадцятої цифри коду та номера позиції цифри в коді

Всі розміри елементів та знаків формуються шляхом множення заданого розміру модуля на кількість модулів у цих елементах і знаках. Розмір модуля та, відповідно всі розміри елементів і знаків можуть змінюватись пропорційно до масштабного коефіцієнта. Номінальні розміри візуально-прочитуваних знаків:

висота=2,75 мм (близько 8,34 Mod);

ширина=1,75 мм (близько 5,30 Mod);

товщина лінії=0,36 мм (близько 1,91 Mod);

крок=2,20 мм (близько 6,67 Mod).

Допустимий діапазон змін масштабного коефіцієнта від 0,8 до 2, при цьому розміри модулів змінюються від 0,264 мм до 0,660 мм.

2.2 Код ITF

Код ITF - безперервний контролепридатний двонапрямний штриховий код, що належить до родини кодів «2 з 5» і має п'ять елементів у знаку, два з яких є широкими. Особливістю коду ITF є подання пар цифр у знаках штрихового коду за допомогою п'яти штрихів і п'яти проміжків. На непарних позиціях (рахуючи зліва направо) цифри зображаються штрихами, а на парних - проміжками (чергування). При штриховому кодуванні даних з непарною кількістю знаків попереду записується «0». У двійковому зображенні широкий штрих або широкий проміжок ідентичний «1», вузький штрих або вузький проміжок - «0». Номінальна ширина вузького елемента дорівнює 1 мм. Відношення ширини широкого елемента до ширини вузького повинно бути 2,5:1. До номінальних розмірів можна застосовувати масштабні коефіцієнти 0,625; 0,7; 0,8; 0,9; 1, 0; 1,1; 1,2. Застосування масштабного коефіцієнта до розмірів штрихкодової позначки не повинно впливати на співвідношення ширини елементів. Перед інформаційними знаками ставиться знак «Старт», після них - знак «Стоп». Знак «Старт» складається з двох вузьких штрихів і двох вузьких проміжків. Знак «Стоп» складається з одного широкого штриха, одного вузького проміжку і одного вузького штриха.

Кодом ITF кодується цифрова інформація (цифри від 0 до 9). Код ITF має високу щільність запису.

У штрихкодовій позначці ITF для підвищення надійності зчитування рекомендовано використовувати контрольний знак. Контрольний знак розташовується безпосередньо після інформаційних знаків перед знаком «Стоп». Якщо після додавання контрольного знака кількість знаків у даних є непарною, то попереду кодового рядка безпосередньо після знака «Старт» додається 0.

Двійкове подання знаків коду ITF наведено в табл 3:

Для подання числа штриховим кодом ITF необхідно його розкласти на пари цифр справа наліво. Якщо кількість цифр непарна, то старший розряд зліва доповнюється цифрою «0». 

Розрахунок числового значення контрольного знака провадять так:

1. Визначають суму числових  значень знаків, розташованих на  непарних позиціях у кодовому  рядку, починаючи з першого інформаційного  знака після знака «Старт»  і цю суму множать на 3.

2. Визначають суму числових  значень знаків, розташованих на  парних позиціях у кодовому  рядку, починаючи з другого інформаційного  знака після знака «Старт».

3. Підсумовують результати, отримані у п. 1 і 2.

4. Числове значення контрольного  знака визначають як число, що  доповнює результат до найближчого  числа, кратного 10.

Приклад. Розрахунок контрольного знака К для даних 87654351.

Цей рядок даних має парну кількість знаків. Додавання контрольного знака зробить кількість знаків непарною. У цьому випадку перед розрахунком контрольного числа рядок повинен бути доповнений зліва нулем.

 Дані для розрахунку  контрольного знака коду ITF

Контрольний знак дорівнює 9. Дані з контрольним знаком - 0876543519.

2.3 Код 39

Код 39 - це дискретний двонапрямний контролепридатний код із змінною довжиною штрихкодової позначки. Для нього характерною є висока надійність зчитування, яка може бути додатково збільшена за рахунок введення контрольного числа. Він дозволяє кодувати 43 символи (10 цифр, 26 літер латинської абетки та 8 службових знаків). Знак Коду 39 складається із дев'яти елементів: п'яти штрихів та чотирьох проміжків, що чергуються між собою. Три елементи є широкими, інші шість - вузькими. Знак коду 39 починається і закінчується штрихом. Знаки штрихового коду відокремлюються один від одного роздільними проміжками.

Співвідношення ширини широкого та вузького елементів може бути від 2:1 до 3. Рекомендується застосовувати 2,25:1 та більше. У двійковому зображенні широкі елементи відповідають «1», вузькі - «0».

 Визначення контрольного  числа проводиться так:

1. Розраховують суму числових  значень всіх знаків штрихкодової  позначки.

2. Розрахована сума ділиться  на 43. Залишок від ділення є  числовим значенням контрольного  числа.

3. За числовим значенням  знаходять контрольний знак.

Приклад розрахунку контрольного знака для повідомлення «STANDART» для Коду 39.

Керуючись способом розрахунку - 169 : 43 = 3 та 40 у залишку. Числовому значенню 40 відповідає знак $. Тому повне подання повідомлення з врахуванням контрольного знака буде виглядати так: STANDART$.

2.4 Код 128

Код 128 - це безперервний двонапрямний контролепридатний код із змінною довжиною штрихкодової позначки. Він є кодом з високою щільністю і дозволяє відобразити 128 знаків ASCII. Особливістю цього коду є можливість кодування ста пар чисел (від 00 до 99), що дозволяє вдвічі збільшувати щільність запису при поданні числових даних.

Знаки Коду 128 складаються із трьох штрихів і трьох проміжків. Штрихи і проміжки мають модульну побудову і їх ширина становить від одного до чотирьох модулів. Ширина знака дорівнює одинадцяти модулям. Лише один знак «Стоп» складається з тринадцяти модулів і має чотири штрихи і три проміжки. У двійковому зображенні кожний модуль штриха відповідає «1», проміжку - «0».

Кожний знак Коду 128 може мати три значення залежно від керівного знака попереду. Вибір одного із трьох знаків означає звернення при кодуванні до однієї з трьох підсистем (А. В, С). Перехід від однієї підсистеми до іншої в кодовому рядку можна здійснювати за допомогою відповідного знака Shift. Штрихкодова позначка Коду 128 складається із зони стабілізації, яка є перед знаком «Старт», відповідного знака «Старт» підсистеми А, В або С, інформаційних знаків, а також і контрольного знака, знака «Стоп» та зони стабілізації, наступної за знаком «Стоп». Символіка Коду 128 наведена в додатку Б.4. Контрольним числом є залишок, отриманий від ділення значення виразу на 103.

У цьому виразі присутні такі величини:

- числове значення знака  «Старт»;

k - кількість знаків у  рядку, що кодується;

- номер позиції знака  в рядку, що кодується, рахуючи  з першого знака після знака  «Старт»;