Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Закономірності процесів пам’яті та способи її розвитку

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

кафедра української мови та літературознавства

Наукове дослідження

виконала:

студентка групи У-11

Нестеренко О.Я.

Острог-2012

ЗМІСТ

ВСТУП .........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАМ’ЯТІ

1.1.Визначення та загальна характеристика пам’яті................................................5

1.2.Основні види пам’яті............................................................................................6

1.3.Основні процеси та закономірності пам’яті.......................................................9

Запам'ятовування.........................................................................10
Збереження та забування............................................................11
Відтворення.................................................................................12
Закономірності пам’яті..............................................................13

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК І ТРЕНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ

2.1.Способи запам’ятовування.................................................................................15

2.2.Роль мнемотехніки в керуванні пам’яттю.........................................................18

2.3.Дослідження закономірностей процесів запам’ятовування ...........................20

ВИСНОВКИ...............................................................................................................24

СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ........................................................................26

Вступ

Актуальність теми наукової роботи полягає в тому, що в умовах колосальної кількості інформації в сучасному світі питання раціонального користування пам’яттю постає як ніколи гостро. Пам'ять є у всіх живих істот, але найбільш високого рівня свого розвитку вона досягла у людини.

Кожен день ми дізнаємося багато нового, з кожним днем збагачуються наші знання. Все, що дізнається людина, може бути надовго збережене в скарбницях її мозку. Мозок не тільки зберігає наші знання про навколишній світ, але й має здатність за нашим бажанням відтворювати ці знання.
Значення пам'яті в житті людини дуже велике. Абсолютно все, що ми знаємо, вміємо, є наслідок здатності мозку запам'ятовувати й зберігати в пам'яті образи, думки, пережиті почуття. Пам'ять зберігає наші знання, і без знань немислима ні плідна діяльність, ні успішне вчення. Чим більше людина знає і вміє, тобто чим більше зберігається у нього в пам'яті, тим більшу користь вона зможе принести.
Людина свідомо регулює процеси своєї пам'яті й керує ними, виходячи з тих цілей і завдань, які він ставить у своїй діяльності.

Будучи найважливішою характеристикою всіх психологічних процесів, пам'ять забезпечує єдність і цілісність людської особистості.

Мета наукової роботи: дослідити закономірності процесів пам’яті та запропонувати ефективні способи розвитку пам’яті.

Завдання наукової роботи обумовлені її метою:

ознайомитися із загальною характеристикою пам’яті, її видами.
вивчити основні процеси пам’яті.
навчитися застосовувати на практиці різні способи запам’ятовування.
визначити роль мнемотехніки в керуванні пам’яттю.
оволодіти закономірностями процесів запам’ятовування.

Об'єктом дослідження для даної наукової роботи є пам’ять особистості.

Предметом є дослідження властивостей та способів розвитку пам’яті, закономірності її процесів.

Новизна: дослідження мнемонічної діяльності людини є однією із центральних проблем сучасної психології.

Структура: зміст, вступ, два розділи, висновки, список літератури.

Розробленість: найбільш докладно питання пам'яті людини розроблені в працях учених минулого і сучасності: А. Біне, Г. Еббінгауз, К. Бюлер, Т. Рібо, З. Фрейд, Л.С. Виготський, П. І. Зінченко, А.А.Смирнов, М. Н. Шардаков і т.д.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАМ’ЯТІ

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАМ’ЯТІ

Враження, які людина одержує про навколишній світ, залишають певний слід, зберігаються, закріплюються, а при необхідності і можливості — відтворюються. Ці процеси називаються пам'яттю.

Пам'ять — процеси фіксації поточної інформації, організації і збереження минулого досвіду, що роблять можливим його повторне використання в діяльності або повернення в сферу свідомості. [9, с.168]
Пам'ять лежить в основі здібностей людини, є умовою навчання, придбання знань, формування вмінь і навичок. Без пам'яті неможливе нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства.
Пам'ять можна визначити як здатність до отримання, зберігання і відтворення життєвого досвіду. Різноманітні інстинкти, вроджені та набуті механізми поведінки є не що інше, як зображений, рухаючись в спадщину або набуття у процесі індивідуального життя, досвід. Без постійного оновлення такого досвіду, його відтворення у схожих умовах живі організми не змогли б адаптуватися до мінливих подій життя. Не пам'ятаючи про те, що з ним було, організм просто не зміг би вдосконалюватися далі, йому не було з чим порівнювати, а вже набуте безповоротно втрачалося б. Пам'ять є у всіх живих істот, але найбільш високого рівня свого розвитку вона досягає у людини. Такими мнемонічними можливостями, які вона має, не володіє жодна інша жива істота у світі. У організмів, що передували людині, були тільки два види пам'яті: генетична і механічна. Перша проявляється в передачі генетичним шляхом з покоління в покоління життєво необхідних біологічних, психологічних і поведінкових властивостей. Друга виступає у формі здібності до навчання, до придбання життєвого досвіду, який інакше, як у самому організмі, ніде зберігатися не може і зникає разом з його відходом з життя.
В основі пам'яті лежать асоціації. Предмети і явища, пов'язані в дійсності, зв'язуються і в пам'яті людини. Ми можемо зустрівшись з одним з цих предметів, по асоціації згадати інший, пов'язаний з ним; запам'ятати щось — значить зв'язати те, що потрібно запам'ятати, з чимось уже відомим, утворити асоціацію.
Найдавніша гіпотеза про механізм пам'яті — це гіпотеза про слід. В історії науки змінювалися уявлення про природу сліду, але вчені ніколи не мислили збереження в пам'яті без сліду в якій-небудь формі. Стародавні греки порівнювали запам'ятовування з відбитком на воску. Кілька століть існує розуміння сліду як зв'язку, асоціації. Вивчення умовних рефлексів значно збагатило конкретні уявлення про анатомо-фізіологічну основу сліду. Асоціативні та рефлекторні механізми пам'яті експериментально досліджувались протягом багатьох десятиліть.

1.2. ОСНОВНІ ВИДИ ПАМ’ЯТІ

Існує кілька основних підходів щодо класифікації пам'яті. В даний час прийнято розглядати залежність характеристик пам'яті від особливостей діяльності по запам'ятовуванню і відтворенню. При цьому окремі види пам'яті діляться згідно з трьома основними критеріями: 1) за характером психічної активності, що переважає в діяльності, пам'ять ділять на рухову, емоційну, образну і словесно-логічну; 2) за характером цілей діяльності — на мимовільну і довільну; 3 ) за тривалістю закріплення і збереження матеріалу (у зв'язку з його роллю і місцем у діяльності) — на короткочасну, довготривалу та оперативну.
Класифікація видів пам'яті за характером психічної активності була вперше запропонована П. П. Блонським. Хоча всі чотири виділені їм виду пам'яті (рухова, емоційна, образна і словесно-логічна) не існують незалежно один від одного, і більш того, перебувають у тісній взаємодії, Блонському вдалося визначити розходження між окремими видами пам'яті. Розглянемо характеристики цих чотирьох видів пам'яті.
Рухова (або моторна) пам'ять — це запам'ятовування, збереження і відтворення різних рухів. [4, c.123] Рухова пам'ять є основою для формування різних практичних і трудових навичок, так само як і навичок ходьби і т. д. Без пам'яті на рухи ми повинні були б кожного разу вчитися здійснювати відповідні дії.
Емоційна пам'ять — це пам'ять на відчуття. Даний вид пам'яті полягає в нашій здатності запам'ятовувати і відтворювати почуття. Емоції завжди сигналізують про те, як задовольняються наші потреби та інтереси, як здійснюються наші стосунки з навколишнім світом. Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значення в житті і діяльності кожної людини. Пережиті та збережені в пам'яті почуття виступають у вигляді сигналів, або спонукають до дії, або утримують від дій, які викликали в минулому негативні переживання. [6, c.116]
Образна пам'ять — це пам'ять на уявлення, картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки та ін. Суть образної пам'яті полягає в тому, що сприйняте раніше відтворюється потім у формі уявлень. Характеризуючи образну пам'ять, слід мати на увазі всі ті особливості, які характерні для образів, і перш за все їх блідість, фрагментарність і нестійкість.
Словесно-логічна пам'ять виражається в запам'ятовуванні і відтворенні наших думок. Ми запам'ятовуємо і відтворюємо думки, що виникли у нас в процесі обмірковування, роздуми, пам'ятаємо зміст прочитаної книги, розмови з друзями.
Особливістю даного виду пам'яті є те, що думки не існують без мови, тому пам'ять на них і називається не просто логічною, а словесно-логічною. При цьому словесно-логічна пам'ять проявляється у двох випадках: а) запам'ятовується і відтворюється тільки зміст даного матеріалу, а точне збереження справжніх виражень не потрібно; б) запам'ятовується не тільки зміст, але і буквальне словесне вираження думок (заучування думок). Якщо в останньому випадку матеріал взагалі не піддається смисловій обробці, то буквальне заучування його виявляється вже не логічним, а механічним запам'ятовуванням.
Обидва ці види пам'яті можуть не збігатися один з одним. Наприклад, є люди, які добре запам'ятовують зміст прочитаного, але не завжди можуть точно і міцно завчити матеріал напам'ять, і люди, які легко заучують напам'ять, але не можуть відтворити текст «своїми словами».
Існує також поділ пам'яті на види, що пов'язано з особливостями самої виконуваної діяльності. Так, в залежності від цілей діяльності пам'ять ділять на мимовільну і довільну. [3, c.356] В першому випадку мається на увазі запам'ятовування і відтворення, яке здійснюється автоматично, без вольових зусиль людини, без контролю з боку свідомості. При цьому відсутня спеціальна мета щось запам'ятати або пригадати, тобто не ставиться спеціального завдання. У другому випадку таке завдання присутнє, а сам процес вимагає вольового зусилля.
Мимовільне запам'ятовування не обов'язково є більш слабким, ніж довільне. Навпаки, часто буває так, що мимоволі запам'ятали матеріал відтворюється краще, ніж матеріал, який спеціально запам'ятовувався. Наприклад, мимоволі почута фраза або сприйнята зорова інформація часто запам'ятовується більш надійно, ніж якби ми намагалися запам'ятати її спеціально. Мимоволі запам'ятовується матеріал, який виявляється в центрі уваги, і особливо тоді, коли з ним пов'язана певна розумова робота.
Існує також поділ пам'яті на короткочасну і довготривалу. Короткочасна пам'ять — це вид пам'яті, що характеризується дуже коротким збереженням сприйманої інформації. З цієї точки зору короткочасна пам'ять чимось схожа на мимовільну. Так само як і у випадку з мимовільної пам'яттю, при короткочасної пам'яті не використовуються спеціальні мнемічні прийоми. Але на відміну від мимовільної, при короткочасної пам'яті для запам'ятовування ми робимо певні вольові зусилля.
Короткочасна пам'ять відіграє дуже велику роль в житті людини. Завдяки їй переробляється значний обсяг інформації, відразу ж відсіюється непотрібна і залишається потенційно корисна. Внаслідок цього не відбувається перевантаження довготривалої пам'яті. В цілому ж короткочасна пам'ять має величезне значення для організації мислення, і в цьому вона дуже схожа на оперативну пам'ять.
Поняттям оперативна пам'ять позначають мнемічні процеси, що обслуговують безпосередньо здійснювані людиною актуальні дії, операції. Коли ми виконуємо якусь складне дію, наприклад арифметичну, то здійснюємо його по частинах. При цьому ми утримуємо «в умі» деякі проміжні результати до тих пір, поки маємо з ними справу. В міру просування до кінцевого результату конкретний «відпрацьований» матеріал може забуватися. Аналогічне явище ми спостерігаємо при виконанні будь-якого більш-менш складної дії. Частини матеріалу, якими оперує людина, можуть бути різними (наприклад, дитина починає читати зі складання літер). Обсяг цих частин, так званих оперативних одиниць пам'яті, істотно впливає на успішність виконання тієї чи іншої діяльності. Тому для запам'ятовування матеріалу має велике значення формування оптимальних оперативних одиниць пам'яті. [10, с.220]
Без хорошої короткочасної пам'яті неможливе нормальне функціонування довгострокової пам'яті. В останню може проникнути і надовго відкластися лише те, що колись було в короткочасній пам'яті, тому короткочасна пам'ять виступає у вигляді своєрідного буфера, який пропускає лише потрібну, вже відібрану інформацію в довгострокову пам'ять.

1.3. ОСНОВНІ ПРОЦЕСИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ПАМ’ЯТІ

Основними процесами пам'яті є запам'ятовування, збереження і забування, впізнавання і відтворення.
Запам'ятовування — процес, спрямований на збереження в пам'яті отриманих вражень, це передумова збереження.
Збереження — процес активної переробки, систематизації, узагальнення матеріалу, оволодіння їм.

Забування виражається в неможливості відновити сприйняту інформацію.
Відтворення і впізнавання — процеси відновлення раніше сприйнятого. Різниця між ними полягає в тому, що пізнавання відбувається при повторній зустрічі з об'єктом, при повторному його сприйнятті, відтворення ж — при відсутності об'єкта.

1.3.1. ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ
Запам'ятовування може бути довільним і мимовільним, в залежності від наявності або відсутності мети запам'ятовування.
Мимовільне запам'ятовування — це запам'ятовування без заздалегідь поставленої мети, без використання яких-небудь прийомів і прояву вольових зусиль. Це просто вловлення того, що впливало на нас і зберегло деякий слід в корі головного мозку.
На відміну від мимовільного, довільне запам'ятовування характеризується тим, що людина ставить перед собою певну мету і використовує спеціальні прийоми запам'ятовування. Довільне запам'ятовування містить у собі різноманітні дії, виконувані для того, щоб краще досягти поставленої мети. До таких дій відноситься заучування, суть якого полягає в багаторазовому повторенні навчального матеріалу до повного і безпомилкового його запам'ятовування. Головна особливість навмисного запам'ятовування — це прояв вольових зусиль у вигляді постановки завдання на запам'ятовування.
Таким чином, постановка спеціальних завдань відіграє істотну роль у запам'ятовуванні. Під її впливом може змінюватися процес запам'ятовування. Однак, на думку С.Л. Рубінштейна, запам'ятовування дуже сильно залежить від характеру діяльності, в ході якої воно здійснюється. С.Л. Рубінштейн вважав, що не можна робити висновки про більшу ефективність довільного запам'ятовування або мимовільного запам'ятовування. [13, с.73] Дослідження П.І. Зінченко довели, що установка на запам'ятовування не є сама по собі вирішальною для ефективності процесу запам'ятовування. У певних випадках мимовільне запам'ятовування може виявитися ефективніше довільного.
Присвячене тієї ж проблеми дослідження А.А. Смирнова підтвердило, що мимовільне запам'ятовування може бути продуктивнішим, ніж навмисне: те, що випробовувані запам'ятали мимоволі, попутно в процесі діяльності, метою якої було не запам'ятовування, запам'яталося краще, ніж те, що вони намагалися запам'ятати спеціально.
Іншою характеристикою процесу запам'ятовування є ступінь осмислення матеріалу, що запам'ятовується. Тому прийнято виділити осмислене і механічне запам'ятовування [11, с.106].
Механічне запам'ятовування — це запам'ятовування без усвідомлення логічного зв'язку між різними частинами сприйманого матеріалу. Прикладом такого запам'ятовування є завчання статистичних даних, історичних дат і т.д. Основою механічного запам'ятовування є асоціації по суміжності. Одна частина матеріалу пов'язується з іншого тільки тому, що слідує за нею в часі. Для того щоб встановилася така зв'язок, необхідно багаторазове повторення матеріалу.
На відміну від цього, осмислене запам'ятовування грунтується на розумінні внутрішніх логічних зв'язків між окремими частинами матеріалу. Два положення, з яких один є висновком з іншого, запам'ятовується не тому, що слідують в часі один за одним, а тому, що пов'язані логічно. Тому осмислене запам'ятовування завжди пов'язане з процесами мислення і спирається головним чином на узагальнені зв'язки між частинами матеріалу на основі другої сигнальної системи.

Отже, суб'єктивний фактор має істотне значення в діяльності пам'яті. Інтерес людини, його емоційний стан, почуття відповідальності, підготовленість, установка на тривалість збереження запам'ятовування різко змінюють продуктивність пам'яті, її обсяг і спрямованість.

1.3.2. ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗАБУВАННЯ
Збереження заученого залежить від глибини розуміння. Добре осмислений матеріал запам'ятовується краще. Збереження залежить також від установки особистості. Значимий для особистості матеріал не забувається. Забування відбувається нерівномірно: відразу після заучування забування сильніше, потім воно йде повільніше. Ось чому повторення не можна відкладати, повторювати треба незабаром після завчання, поки матеріал не забутий.
Іноді при збереженні спостерігається явище ремінісценції. Суть її в тому, що відтворення, відстрочене на 2-3 дні, виявляється краще, ніж безпосередньо після заучування. Ремінісценція проявляється особливо яскраво, якщо первісне відтворення не було досить осмисленим.
Забування може бути частковим і повним. Часткове забування проявляється в неможливості відтворити, але в можливості дізнатися. Дізнатися легше, ніж відтворити. При повторному читанні чи слуханні матеріал здається знайомим, але для самостійного відтворення цього недостатньо. Засвоєним можна вважати те, що людина може не тільки дізнатися, але і відтворити.
Міцність збереження забезпечується повторенням, яке служить підкріпленням і охороняє від забування, тобто від згасання тимчасових зв'язків у корі головного мозку. Повторення повинне бути різноманітним, проводитися в різних формах: у процесі повторення факти необхідно порівнювати, зіставляти, їх треба приводити в систему. При одноманітному повторенні відсутня розумова активність, знижується інтерес до заучування, а тому й не створюється умов для міцного збереження. Ще більше значення для збереження має застосування знань. Коли знання застосовуються, вони запам'ятовуються мимоволі.
1.3.3. ВІДТВОРЕННЯ
Відтворення може бути мимовільним і довільним. Мимовільне — це ненавмисне відтворення, без мети згадати, коли образи спливають самі собою, найчастіше по асоціації. Довільне відтворення — цілеспрямований процес відновлення у свідомості минулих думок, почуттів, прагнень, дій. Іноді довільне відтворення відбувається легко, іноді вимагає зусиль. Свідоме відтворення, пов'язане з подоланням відомих утруднень, що вимагає вольових зусиль, називається пригадуванням.
Якості пам'яті найбільш чітко виявляються при відтворенні. Воно є результатом і запам'ятовування, і збереження. Судити про запам'ятовуванні і збереженні ми можемо тільки по відтворенню. Відтворення — не просте механічне повторення відбитого. Відбувається реконструкція, тобто розумова переробка матеріалу: змінюється план викладу, виділяється головне, вставляється додатковий матеріал, відомий з інших джерел.
Успішність відтворення залежить від уміння відновити зв'язки, які були утворені при запам'ятовуванні, і від уміння користуватися планом при відтворенні.
Для того щоб довільне відтворення було більш успішним, слід використовувати спеціальні способи відтворення: пригадування смислових асоціацій, пригадування основних думок і т. д.

1.3.4. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПАМ’ЯТІ

Пам'ять — це розумовий процес, що включає в себе запис, збереження і вилучення інформації. Щоб процес відтворення інформації був найбільш успішним, необхідно знати і застосовувати на практиці закони запам'ятовування. Німецький учений Герман Еббінгауз вивів наступні закономірності запам'ятовування, встановлені в дослідженнях, де для запам'ятовування використовувалася серія безглуздих слів і складів.
1. Порівняно прості події в житті, які справляють особливо сильне враження на людину, запам'ятовуються, як правило, міцно і надовго.
2. Більш складні і менш цікаві події, навіть якщо вони відбуваються неодноразово, в пам'яті людини надовго не вкарбовуються.
3. При пильній увазі до подій досить буває його однократного переживання, щоб надалі точно і в потрібний момент відтворити цю подію.
4. Людина може об'єктивно правильно відтворювати події, але не усвідомлювати цього і, навпаки, помилятися, але бути впевненим, що відтворює їх правильно. Між точністю відтворення подій і упевненістю в цій точності не завжди існує однозначна зв'язок.
5. Якщо збільшити кількість одиниць інформації, що запам’ятовується до кількості, що перевищує максимальний обсяг короткочасної пам'яті, то число правильно сприйнятих членів цього ряду після однократного його пред'явлення зменшиться в порівнянні з тим випадком, коли кількість одиниць у ряду, що потрібно запам’ятати, відповідало обсягам короткочасної пам'яті. Одночасно при збільшенні такого ряду зростає і кількість необхідних для запам'ятовування повторень.
6. Попереднє повторення матеріалу, який підлягає запам'ятовуванню, економить час на його засвоєння в тому випадку, якщо число таких попередніх повторень не перевищує їх кількості, необхідної для повного заучування матеріалу напам'ять.
7. При запам'ятовуванні довгого ряду краще всього по пам'яті відтворити його початок і кінець («ефект краю»).
8. Для асоціативної зв'язку вражень та їх подальшого відтворення особливо важливо, чи є вони розрізненими або являють собою логічно пов'язані один з одним частини єдиного цілого.
9. Повторення підряд завчає матеріалу менш продуктивно для його запам'ятовування, ніж розподіл таких повторень в певний період часу, наприклад протягом декількох годин або днів.
10. Нове повторення сприяє кращому запам'ятовуванню того, що було вивчене раніше.
11. З посиленням уваги до запам'ятовуються матеріалу число повторень може бути зменшено.
12. Те, чим людина особливо цікавиться, запам'ятовується без жодних зусиль.
13. Рідкісні, дивні, незвичайні враження запам'ятовуються краще, ніж звичні, часто зустрічаються.
14. Будь-яке нове враження, отримане людиною, не залишається в його пам'яті ізольованим. Запам'ятавшись, воно з часом може дещо видозмінитися.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК І ТРЕНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ

СПОСОБИ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ

Існує чотири основних способи запам'ятовування: механічний, логічний або осмислений, мнемотехнічний та асоціативний.
Механічний спосіб — той, який ми називаємо зубрінням. Він найбільш неефективний, але іноді необхідний. Основою механічного запам'ятовування є повторення того, що запам'ятовується, багаторазове його сприйняття, не супроводжується осмисленням змісту. Так запам'ятовуються, наприклад, номери телефонів, які ми зберігаємо в пам'яті, не осмислюючи співвідношень між окремими числами.

Зовсім інший характер носить ЛОГІЧНЕ, або ОСМИСЛЕНЕ, запам'ятовування. Основою його є логічний або смисловий зв'язок. Запам'ятовуючи щось осмислено, ми часто порушуємо послідовність у часі, в якій дано матеріал, розбудовуємо його відповідно до усвідомлюваного нами смисловими відносинами. Осмислене запам'ятовування засноване на розумінні цих відносин, на усвідомленні внутрішньої логічного зв'язку між частинами того, що запам'ятовується. З практики відомо, що осмислене заучування значно продуктивніше механічного.
МНЕМОТЕХНІЧНИЙ СПОСІБ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ
Те, що необхідно запам'ятати, за певними правилами або асоціативно переводиться в іншу знакову систему, в інші образи, які запам'ятовуються легше. Мнемотехнічні прийоми дозволяють запам'ятати нескладні ряди слів, числа і дати, допомагають у запам'ятовуванні іноземних слів, термінів, правил, визначень. В опануванні доведеної до досконалості мнемотехніки полягає секрет успіху для тих, хто, виступаючи з естради, вражає нашу уяву демонстрацією резервів людської пам'яті. Мнемоніка як основна частина тренованою пам'яті аж ніяк не нова і не дивна. Дивно лише те, що ці прийоми досі багатьом невідомі. Дехто думає, що мнемотехніка — занадто цінна річ, щоб ділитися нею з іншими.
Серед них:
1. Створення смислових фраз з початкових букв інформації, що запам'ятовується.
2. Ритмування — переклад інформації в вірші, пісні, в рядки, пов'язані певним ритмом чи римою.
3. Запам'ятовування довгих термінів за допомогою співзвучних слів (наприклад, для іноземних термінів шукають схожі за звучанням руські слова; так, щоб запам'ятати медичні поняття «супінація» і «пронація», використовують співзвучну жартівливу фразу «суп несла і пролила»),
4. Знаходження яскравих, незвичайних образів, картинок, які «методом зв'язування» поєднують з інформацією, яку треба запам'ятати. Наприклад, нам треба запам'ятати набір слів: олівець, окуляри, люстра, стілець, зірка, жук. Це легко зробити, якщо ви уявите їх «персонажами» яскравого, фантастичного мультфільму, де стрункий франт в «окулярах» - «олівець» — підходить до повної дамі, «люстрі», на яку пустотливо поглядає «стілець», на чиїй оббивці виблискують « зірки ». Такий придуманий мультик забути або переплутати важко. Щоб підвищити ефективність запам'ятовування за допомогою цього методу, слід сильно спотворювати пропорції (величезний «жук»); уявляти предмети в активній дії («олівець» підходить); збільшувати кількість предметів (сотні «зірок»); міняти місцями функції предметів («стілець» до «люстрі»).
5. Метод візуалізації: образно, в різних деталях подумки уявляти, («бачити») запам'ятовуючи інформацію.
6. Метод Цицерона. Уявіть, що обходите свою кімнату, де вам все добре знайоме. Інформацію, яку вам треба запам'ятати, розташовуєте подумки по ходу вашого просування по кімнаті. Ви зможете знову все згадати, уявивши собі свою кімнату, — все буде на тих місцях, де ви розташували при попередньому «обході».
7. При запам'ятовуванні цифр, чисел можна використовувати такі прийоми:
♦ виявити арифметичну залежність між групами цифр у числі: наприклад, в номері телефону 358954 залежність 89 = 35 + 54; виділити знайомі числа: наприклад, в числі 859314 виділити 85 — рік народження брата, 314 - перші цифри числа «пі» і т. д.;
♦ «метод зачіпок» — заміна цифр образами: наприклад, 0 - коло, 1 - олівець, 2 - окуляри, 3 - люстра, 4 - стілець, 5 - зірка, 6 - жук, 7 - тиждень, 8 - павук і т. д. Можна заміняти цифри літерами і словами. Наприклад, заміна цифр 1,2,3,8 останніми приголосними буквами в назві цих цифр: 1 - один - Н, 2 - два - В, 3 - три - Р. А цифри 4,5,6,7,9 замінити початковими приголосними в їх назві: 4 - Ч, 5 - П, 6 - Ш, 7 - З, 9 - Д.
♦ Заміна словами: 0 - Л (ІЛ), 1 - Н (Ной), 2-В (Виття), 3 - Р (Арія), 4 - Ч (очи), 5 - П (Па), 6 - Ш ( Вуха), 7 - С (вуса), 8 - М (яма), 9 - Д (отрута), 10 - Ніл, 11 - неон, 12 - Нива, 13 - Нора, 14 - ніч, 15 - Анапа, 16 -
Ніша, 17 - ніс, 18 - німий, 19 - анод, 20 - віл, 21 - вино, 22 - Ві-Ва, 23 - Вар, 35 - ріпа ... 44 - чача ... 56 - Паша ... 67 - ішіас ... 78-сом ... 84 - м'яч ... 93 - дар ... 99 - душа, 100 - На-лив і т. д. Наприклад, якщо вам треба запам'ятати номер телефону 9486138, то 94 - Дача, 86 - Миша, 13 - Нора, 8 - яма. Легко запам'ятовується образ «на дачі миша зробила нору і яму», — цей номер ви вже не переплутаєте.

8. Метод тренування зорової пам'яті — метод Айвазовського. Подивіться на предмет, чи пейзаж, чи на людину протягом 3 с, намагаючись запам'ятати деталі, а потім закрийте очі і уявіть подумки цей предмет в деталях; задавайте собі питання про подробиці цього образу, потім відкрийте очі на 1 с, доповніть образ, закрийте очі і постарайтеся добитися максимально яскравого зображення предмета. Так повторіть кілька разів. [12, с.134]

Мнемотехніка — це прийоми, які полегшують запам'ятовування інформації за допомогою її смислової організації. Суть мнемотехнічних прийомів полягає в тому, що те, що запам'ятовується, певним чином структурується.

АСОЦІАТИВНИЙ СПОСІБ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ
Асоціація, безумовно, є основним засобом «виклику» спогадів в область свідомості. Робота пам'яті здійснюється за допомогою спонтанних асоціацій: одна тягне за собою іншу, таким чином вибудовується логічний ланцюжок, провідна до потрібного сліду пам'яті. Чим глибше оброблялася інформація при записі на чутливому, емоційному та інтелектуальному рівнях, тим легше буде згодом витягти її. Це відноситься до мимовільної та довільної пам'яті в рівній мірі.
Асоціацію може викликати практично будь-який зовнішній сигнал. Сплітаючи широку мережу свідомих асоціацій в момент запису і в момент вилучення інформації з пам'яті, ви розширюєте контекст, в якому існує кожне окреме спогад, підвищується ймовірність випадкового віднайдення підказки, яка викличе до життя нові спогади. Широка мережа асоціацій -—це ключ до
гарної пам'яті. Поет Роберт Фрост сказав: «Будь думка є породження асоціації ».
Створюйте асоціації, це справжній секрет гарної пам'яті. Американський психолог У. Джемс писав: «Мистецтво гарної пам'яті — це мистецтво
створення численних і різноманітних зв'язків з будь-якими відомостями, які ми хочемо запам’ятати ».
Психологи стверджують, що асоціації відіграють в психології пам'яті таку ж роль, як закон тяжіння в фізиці. Одне з дуже важливих умов розвитку здатності пам'яті — це звичка до правильної асоціації. У нас зберігаються найкращі враження, коли ми зосереджуємо увагу на предметі, нами розглянутому.

Отже, знання способів запам'ятовування інформації дозволить вам раціонально використовувати час, виділений на навчання, і при цьому засвоювати значно більше інформації і на більш тривалий термін. Іншими словами, ваша пам'ять буде працювати набагато ефективніше, ніж це було раніше.

РОЛЬ МНЕМОТЕХНІКИ В КЕРУВАННІ ПАМ’ЯТТЮ

Існують десятки систем, які допомагають запам'ятовуванню, а в деяких випадках і замінюють пам'ять. Речі читаються з папірця, телевізійні ведучі покладаються на телешпаргалки або телесуфлер, продавці отримують товар зі складу за допомогою наочних індексів, терапевти звіряють симптоми з довідником, а студенти складають шпаргалки.
У багатьох методиках, спрямованих на поліпшення організації розміщення спогадів у мозку, використовується мнемоніка. Мнемоніка — це прийоми, які полегшують запам'ятовування інформації за допомогою її смислової організації. Стародавні грецькі та римські оратори використовували прийом, який називається методом розміщення, щоб полегшити декламацію формальних молитов, віруючі використовували чотки або молитовні колеса;
Метод розміщення. З ранніх мнемонічних прийомів метод розміщення документований найкраще.
Пауер сформулював ряд компонентів методу розміщення, найбільш суттєві з яких наведені в наступному списку.
1. Є певний список підказок.
2. Роль підказок виконують образи географічних місць розташування в пам'яті.
3. Щоб запам'ятати набір елементів, що підлягають заучуванню, його потрібно асоціювати зі списком підказок.
4. Асоціювання повинно проводитися попарно, один до одного, шляхом активації уяви.
5. При відтворенні людина повинна підказувати собі відтворювані елементи списку.
Згідно з Пауером, істотним компонентом методу розміщення є формування образних асоціацій між добре відомими ознаками.
Система слів вішалок. Мнемонічна система слів-вішалок або списку вішалок має кілька різновидів, але основна її ідея в тому, що людина завчає ряд слів, що служать їй в якості вішалок, на які вона розвішує елементи, що потрібно запам’ятати. В одній із версій цієї системи людина завчає ряд пар, що римуються, наприклад:
один — це булка
два — це черевик
три — це дерево
чотири — це двері
п'ять — це вулик
шість — це палиця
сім — це небо
вісім — це ворота
дев'ять — це рядок
десять — це курка
Після того, як список вішалок завчено на них потрібно розвісити елементи для запам'ятовування (ЕЗ). Зробити це можна, наприклад, уявивши деякий зв'язок між словом-вішалкою і ЕЗ-словом. Якщо, скажімо, перше з ЕЗ-слів — це слон, то можна уявити собі, що воно якось пов'язане з булкою і чим дивніше буде цей зв'язок, тим кращим буде ефект. Якщо наступний ЕЗ елемент — це лев, його можна пов'язати зі словом башмак, уявивши лева в тенісних туфлях або уявити собі величезні котячі лапи в черевиках.
Метод локусів. Цей метод запам'ятовування іноді називають домашнім. Спочатку треба пройти по своєму будинку, квартирі або іншому добре знайомому місці і дати номер кожному предмету меблів або інших речей, повз яких будете проходити. Більшість людей успішно справляються із запам'ятовуванням списку, що містить близько двадцяти місць. Коли ви добре освоїли метод, то можете поступово збільшувати їх кількість. Після того, як визначено список предметів в порядку їх розташування на вашому шляху, його треба завчити напам'ять [8, с.126].
Цей метод дуже ефективний. Пауер виявив, що студенти, які застосовували метод локусів, могли згадати в два-три рази більше, ніж ті, хто користувався традиційними методами механічного заучування. Метод локусів допомагав студентам запам'ятовувати предмети зі списку в правильному порядку. Вплив мнемонічних прийомів на запам'ятовування і їх механізм дії досі залишається маловивченим.

2.3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ПРОЦЕСІВ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ

В принципі, кожен процес, що відбувається в корі мозку внаслідок впливу зовнішнього подразника, залишає після себе сліди, хоча ступінь їх міцності буває різна. Найкраще запам'ятовується те, що має життєво важливе значення для людини: все, що пов'язано з її інтересами і потребами, з цілями і завданнями її діяльності.
Слід зазначити, що велике значення при заучуванні має не тільки постановка загальної задачі (запам'ятати те, що сприймається), але і постановка приватних, спеціальних завдань. В одних випадках, наприклад, ставиться завдання запам'ятати тільки суть сприйманого нами матеріалу, тільки головні думки і найбільш істотні факти, в інших — запам'ятати дослівно, в третіх — точно запам'ятати послідовність фактів і т. д.
Таким чином, постановка спеціальних завдань відіграє істотну роль у запам'ятовуванні. Під її впливом може змінюватися сам процес запам'ятовування. Однак, на думку С. Л. Рубінштейна, запам'ятовування дуже сильно залежить від характеру діяльності, в ході якої воно здійснюється. Більш того, Рубінштейн вважав, що не можна робити однозначні висновки про більшу ефективність довільного або мимовільного запам'ятовування. Переваги довільного запам'ятовування з всією очевидністю виступають лише на перший погляд. Дослідження відомого вітчизняного психолога П. І. Зінченко переконливо довели, що установка на запам'ятовування, що робить його прямою метою дії суб'єкта, не є сама по собі вирішальною для ефективності процесу запам'ятовування. У певних випадках мимовільне запам'ятовування може виявитися ефективніше довільного.
Доведено, що осмислене запам'ятовування у багато разів продуктивніше механічного. Механічне запам'ятовування неекономне, вимагає багатьох повторень. Механічно завчене людина не завжди може пригадати до місця і до часу. Осмислення ж запам'ятовування вимагає від людини значно менше зусиль і часу, але є більш дієвим. Однак практично обидва види запам'ятовування — механічне та осмислене — тісно переплітаються один з одним. Так, один із способів збільшення обсягу і міцності запам'ятовування не пов'язаних між собою слів полягає у створенні умовної логічного зв'язку між ними. У певних випадках цей зв'язок може бути безглуздим за змістом, але дуже яскравим з погляду уявлень. Наприклад, вам треба запам'ятати ряд слів: кавун, стіл, слон, гребінець, гудзик і т. д. Для цього побудуємо умовно-логічний ланцюжок такого вигляду: «Кавун лежить на столі. За столом сидить слон. У кишені його жилета лежить гребінець, а сам жилет застебнутий на один гудзик ». І так далі. За допомогою такого прийому протягом однієї хвилини можна запам'ятати до 30 слів і більше (в залежності від тренування) при одноразовому повторенні.
Якщо ж порівнювати ці способи запам'ятовування матеріалу — осмислене і механічне, — то можна прийти до висновку про те, що осмислене запам'ятовування набагато продуктивніше. При механічному запам'ятовуванні в пам'яті через одну годину залишається тільки 40% матеріалу, а ще через кілька годин - всього 20%, а в разі осмисленого запам'ятовування 40% матеріалу зберігається в пам'яті навіть через 30 днів.

Найважливішим методом осмисленого запам'ятовування матеріалу і досягнення високої міцності його збереження є метод повторення. Але щоб бути продуктивними, повторення повинні відповідати певним вимогам. Проведені дослідження дозволили виявити деякі закономірності у використанні методу повторень. По-перше, заучування протікає нерівномірно: слідом за підйомом у відтворенні може наступити деяке його зниження.
По-друге, заучування йде стрибками. Іноді кілька повторень підряд не дають істотного приросту в пригадуванні, але потім, при наступних повтореннях, відбувається різке збільшення обсягу запам’ятованого матеріалу.
По-третє, якщо матеріал в цілому не являє собою праці для запам'ятовування, то перші повторення дають більший результат, ніж наступні. Кожне нове повторення дає вельми незначне збільшення обсягу запам’ятованого матеріалу.
По-четверте, якщо матеріал важкий, то запам'ятовування йде, навпаки, спочатку повільно, а потім швидко.
По-п'яте, повторення потрібні не тільки тоді, коли ми вчимо матеріал, але й тоді, коли треба закріпити в пам'яті те, що ми вже вивчили. При повторенні заученого матеріалу його міцність і тривалість збереження зростають багаторазово.
Крім зазначених вище закономірностей використання методу повторень існують умови, що сприяють підвищенню ефективності запам'ятовування. Дуже важливо, щоб повторення було активним і різноманітним. Для цього перед заучуваванням ставлять різні завдання: придумати приклади, відповісти на питання, накреслити схему, скласти таблицю, виготовити наочний посібник і т. д.
Дуже важливо також правильно розподілити повторення в часі. У психології відомі два способи повторення: концентроване і розподілене. При першому способі матеріал заучується в один прийом, повторення слід одне за іншим без перерви. Наприклад, якщо для заучування вірша потрібно 12 повторень, то учень 12 разів поспіль читає його, поки не вивчить. При розподіленому повторенні кожне читання відокремлене від іншого деяким проміжком.
Проведені дослідження показують, що розподілене повторення раціональніше концентрованого. Воно економить час і енергію, сприяючи більш міцному засвоєнню знань. В одному з досліджень дві групи школярів заучували вірш різними способами: перша група — концентрованим, друга —розподіленим. Повне заучування при концентрованому способі зажадало 24 повторення, а при розподіленому способі — лише 10, тобто в 2,4 рази менше.
Продуктивність запам'ятовування залежить і від того, як здійснюється запам'ятовування: в цілому або по частинах. У психології відомі три способи заучування великого за обсягом матеріалу: цілісний, частковий і комбінований. Перший спосіб (цілісний) полягає в тому, що матеріал (текст, вірш і т. д.) читається від початку до кінця кілька разів, до повного засвоєння. При другому способі (частковому) матеріал ділиться на частини і кожна частина заучується окремо. Спочатку кілька разів прочитується одна частина, потім друга, потім третя і т. д. Комбінований спосіб є поєднання цілісного і часткового. Матеріал спочатку прочитується цілком один або кілька разів, залежно від його обсягу та характеру, потім важкі місця виділяються і заучують окремо, після чого знову весь текст читається повністю.
Дослідження М. Н. Шардакова показали, що із зазначених способів найбільш доцільним є комбінований. Він забезпечує рівномірний запам'ятовування всіх частин матеріалу, вимагає глибокого осмислення, вміння виділити головне. У дослідах Шардакова учням, які заучували вірш комбінованим способом, треба було всього 9 повторень, при заучуванні в цілому — 14 повторень, а при заучуванні по частинах — 16 повторень.

Закономірності процесів пам’яті та способи її розвитку 📙 Курсовая → 🆔 80609