Закордонні спеціальні періодичні видання з документознавства та документології

Закордонні спеціальні періодичні видання з документознавства та документології.

 

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………..	4
Розділ 1. поняття «видання» та їх класифікація……………………………….	7
1.1. Визначення поняття «видання»………………………………………	7
1.2. Основні ознаки видань. Структура, реквізити та допоміжний апарат видань……………………………………………………………………….	9
1.3. Загальна класифікаційна характеристика  видань…………………..…	11
Висновки до розділу 1………………………………………………………..	14
Розділ 2. Загальна класифікація періодичних видань……………………	15
2.1. Класифікація видань за періодичністю  виходу. Класифікація періодичних  і продовжуваних видань…………………………………….	15
2.2. Газета як джерело оперативної  інформації…………………………..	18
2.3. Журнал як вид періодичного  видання………………………………..	20
2.4. Бюлетені, періодичні збірники, календарі та експрес-інформація…	24
Висновки до розділу 2………………………………………………………..	28
Розділ 3. Аналіз закордонних періодичних видань	29
3.1. Періодичні видання з документознавства та документології Російської федерації та країн СНД …………………………………………	29
3.2. Періодичні видання з документології  та документознавство країн Європи  та США……………………………………………………………..	32
Висновки до розділу 3……………………………………………………...	35
Висновки…………………………………………………………………….	36
Список використаних джерел……………………………………………...	38

 

 

 

 

ВСТУП

 

Формування знань про документ відбувалося досить тривалий час. Спочатку єдиної думки про сутність, основні віхи розвитку даної науки не існувало. Становлення комплексу наук про документ, на думку провідних дослідників у цій галузі, йшло, двома шляхами:

- як спеціальної галузі  історичної науки (поряд з історичним  джерелознавством, архівознавством, археографією, історичною картографією тощо) - традиційне документознавство;

- як науки інформаційного  циклу (проходячи шлях від документації, документалістики до сучасних дисциплін про інформацію та документацію).

Сьогодні продовжується формування інтегрованої системи знань про документ - загального документознавства (документології), навчальної й наукової дисципліни, що охоплює доволі широкий спектр проблем, які досліджуються низкою документознавчих дисциплін, котрі були сформовані в різні часи й розвивались у своїй більшості самостійно. Розглянемо їх формування й становлення більш детально.

Спрямування потоків управлінської інформації від об'єктів вищого рівня до об'єктів нижчого рівня й навпаки - знизу вгору, відбиваючи зміст діяльності цих об'єктів відповідно до їх завдань та встановлених повноважень.

Низхідні потоки інформації за ступенем поширення можуть бути загальнодержавними чи територіальними. Наприклад, Універсал національної єдності, закони України, укази Президента України, постанови, рішення Верховної Ради та Кабінету Міністрів України мають загальнодержавне поширення, а розпорядження голови міської ради - тільки в межах міста).

У низхідних потоках управлінської інформації можна виділити частину інформації, призначену для всіх суб'єктів господарювання (наприклад, Державного комітету статистики України чи Міністерства фінансів України), або орієнтовану на тих, що функціонують у певній галузі чи сфері діяльності, наприклад, рішення колегії Міністерства освіти й науки України для навчальних закладів.

Існує чітка регламентація створення та розповсюдження управлінської інформації в державі, що зафіксована в нормативних документах (наприклад, Порядок розроблення та прийняття законів України й правозастосовної діяльності чи Порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень та інших документів загальнодержавного значення Кабінетом Міністрів України).

Висхідні потоки інформації містять показники управління в межах самого соціального об'єкта. Вони свідчить про його ефективність, відображаючи таким чином зміст дій управління. Як база для оцінювання діяльності соціальних об'єктів, ця інформація водночас показує, наскільки ефективним є управління з боку вищих ланок, якого воно погребує коригування чи оновлення. У свою чергу, рівень керування вищих органів влади всіма низовими інфраструктурними ланками в державі також залежить від якості організації управління в цих низових установах.

Офіційне визначення інформаційних ресурсів, відповідно до наукового та загальноприйнятого уявлення про них, пов'язує це поняття з поняттям "документ", який, як визначальна одиниця інформаційного ресурсу, стає інформаційним квантом інформаційного потоку.

Процес інформатизації суспільства, який набув сьогодні глобального характеру, є новим етапом розвитку людства, що виводить його на рівень інформаційної цивілізації, у якій інформаційний ресурс стає визначальним. Інформаційний ресурс найбільш повно характеризувати "як інформацію, створену чи виявлену, зареєстровану й оцінену" {35]. Інформаційний ресурс набуває особливих властивостей, сутність яких і робить його інформаційним продуктом для споживання.

Для того, щоб стати інформаційним ресурсом, потоки інформації повинні мати деякі специфічні характеристики, завдяки яким вони стають соціально значущими, технологічно придатними, тобто такими, що мають цінність для практичного застосування. Основною такою характеристикою є системна організованість (організація) інформаційних потоків та їх окремих елементів.

Сучасними формами організації інформаційного ресурсу є: файл, база даних, банк даних, база знань, бібліотека, центр паперово-технічної інформації та ін. Сьогодні, за умов підвищеного динамізму суспільних процесів (швидка зміна ситуації, невизначеність, непередбачуваність і суперечливість як самих соціальних дій, так і їхніх наслідків) конче необхідна розробка повноцінної теоретичної концепції, методології й конструктивної теорії інформаційних ресурсів.

Об’єкт дослідження – документознавство та документологія.

Предмет – вітчизняні та закордонні періодичні видання з документології та документознавства.

Мета – зробити огляд та провести аналіз періодичних вітчизняних та закордонних видань з документознавства та документології у різних сферах прикладних застосувань.

Завдання:

1. ознайомитись із поняттям «видання» та дати загальну характеристику виданням;
2. зробити класифікацію та дати загальну характеристику періодичним виданням;
3. зробити аналіз та дати характеристику періодичним видання з документознавства та документології Російської федерації та країн СНД;
4. зробити аналіз та дати характеристику періодичним видання з документознавства та документології країн Європи та Америки.

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ «ВИДАННЯ» ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

 

1.1. Визначення поняття «видання»

 

Передання інформації від комуніканта до реципієнта може відбуватися в різній формі:

- у рукописному вигляді;

- після опублікування  у вигляді видання;

- у вигляді електронного  чи магнітного запису, аудіо-чи відеозапису;

- створенням засобами  віддаленого доступу (такими як  комп'ютерні мережі з відповідним  програмно-технічним обладнанням) для  збереження електронної інформації;

- засобами візуального  відображення (браузери, редактори, спеціалізовані  програми для перегляду та друкування) тощо.

Кожна з наведених форм дає можливість по-своєму розкрити сутність понять "документ" і "видання", виділити в них певні особливості, специфічні ознаки, які потрібно враховувати під час створення, розповсюдження, обробки, зберігання чи використання в системі документно-інформаційних комунікацій.

Різні підходи до визначення поняття "видання" наведено в таблиці 5.1.

 

Таблиця 1.

Визначення поняття "видання"

	Формулювання	Джерело
1.	Видання - будь-який твір друку, що поліграфічно оформлений, має номер типографського замовлення та приймається в якості одиниці статистичного обліку друкованої продукції країни, а також одиниці обліку фонду	Словарь библиотечных терминов. - М:. "Книга", 1976.- С.15
Продовження таблиці 1.
2.	Видання - документ, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання й містить інформацію, призначену для поширення, самостійно оформлений відповідно до вимог стандартів та інших нормативних документів і має вихідні відомості	ГОСТ 7.60-90. Издания. Основные виды. Термины и определения// Стандарты по библиотечному делу; Сборник. - СПб.: Профессия, 2000. - С.270 - 307
3.	Видання - це документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення й поліграфічного виконання	Видання. Основні види: Терміни та визначення: ДСТУ3017-95.-К.: Держстандарт України, 1998. - 47с.
4.	Видання - головне джерело інформації, універсальний засіб соціальної комунікації	Закон України "Про видавничу справу" // "Урядовий кур'єр. - 1997. -№ 130-131.- 19 липня

 

Перші три визначення поняття "видання" стосуються документів, головною частиною яких є друкований текст, тобто традиційних видань, але нічого не сказано про видання, у яких головним є звукозапис або запис зображень на непаперових носіях. Останні зовсім не розглядаються в цих визначеннях. Тобто не можуть бути віднесеними до обсягу поняття "видання".

В останньому визначенні, наведеному в таблиці, подане універсальне тлумачення, що включає й поняття "електронне видання", як категорію інформаційних ресурсів.

Видання, що поряд з друкованим текстом містять записи звуків чи зображення на інших матеріальних носіях (платівках, дисках, магнітофонних стрічках, фотоплівках, слайдах, аудіо - та відеокасетах), або такі, що мають супровідну допоміжну інформацію (диски з записом контрольних вправ тощо), звуться комбінованими.

Сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями) є видавничою продукцією.

Під публікацією, у загальному випадку, слід розуміти опублікований твір, тобто твір випущений в обіг для задоволення розумових потреб користувачів.

1.2. Основні ознаки видань. Структура, реквізити та допоміжний апарат видань.

 

Особливе місце в документній комунікації посідають книги, газети, журнали, ноти, що складають групу видань - це певний вид документів (традиційні чи електронні), які мають свої специфічні ознаки, що різнять їх з іншими видами документів. Порівняння основних ознак традиційних і електронних видань подано на рис. 1.

Загальними для традиційних та електронних видань ознаками є:

- наявність носія інформації;

- необхідність редакційно-видавничого  опрацювання;

- обов'язковість вихідних даних;

- наявність обумовленого  накладу;

- можливість візуального  сприйняття.

Структура видання як виду документа залежить від його типу, принципів побудови, читацького й цільового призначення.

Рис. 1. Основні ознаки видань

 

Так, принцип розміщення текстових документів у колективних збірниках буде таким: історична послідовність; алфавітна послідовність; жанрова ознака.

Принцип розміщення текстових документів у авторських збірниках та зібранні творів: авторська воля; жанрова ознака; хронологічна послідовність.

Основні реквізити традиційних видань:

- Автор - творець документа, їм може  бути окрема особа або колектив.

- Заголовок - назва видання, що виступає  в якості пошукового образу.

- Надзаголовкові дані - найменування організації, від імені якої виходить видання, заголовок серії.

- Підзаголовкові дані - тематика, читацька  адреса і цільове призначення, порядковий номер, нумерація томів, випусків, частин, книг тощо.

- Класифікаційний індекс - УДК, ББК  та авторський знак.

- Комплексний книготорговельний  індекс - розміщується на виданнях  з означеною ціною.

- Знак охорони авторського права - розміщується в нижньому правому  куті титулу.

- Міжнародний стандартний номер - ISBN або ISSN - код реєстраційного характеру. Присвоюється міжнародною і національною агенцією за єдиною методикою.

- Анотація - коротка характеристика  видання з точки зору змісту, призначення, форми.

- Реферат - скорочений виклад змісту  видання.

- Випускні дані - дата передачі  оригіналу в набір, дата підпису видання до друку, формат паперу і доля аркушу, гарнітура шрифту, спосіб друку, обсяг видання, наклад, номер замовлення, назва і адреса видавництва.

Допоміжний апарат літературно-художнього видання, як правило, складається з матеріалів, що додають до текстів документів, а саме: вступної статті; післямови; різних варіантів і редакцій текстів автора; приміток; додатків інформаційно-довідкового характеру.

 

1.3. Загальна класифікаційна  характеристика видань.

 

Типологізація й класифікація видань розробляється в рамках книгознавства - науки про книгу й книжкову справу. Значний внесок у розробку питань класифікації традиційних видань зробили А. І. Барсук, І.Є. Баренбаум, АА. Гречихін, Г.М. Швецова-Водка та ін.

Будучи одним із видів документів, видання можуть класифікуватися за певними їх ознаками: змістом, матеріальною конструкцією, періодичністю, знаковою природою фіксації інформації й т.п.

Типологічне різноманіття видань базується на сукупності ознак, головними з яких є цільове й читацьке призначення, а також характер інформації, що міститься в них. Це служить підставою для всебічної характеристики видань, дозволяє здійснити їх внутрішньовидову класифікацію, визначити різновиди й типологічну розмаїтість.

Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 3017-95 Видання. Основні види, терміни та визначення. "Традиційні" видання класифікують за наступними ознаками :

1) за цільовим призначенням;

2) за аналітико-синтетичним переробленням  інформації;

3) за інформаційними знаками (знаковою  природою);

4) за матеріальною конструкцією;

5) за обсягом;

6) за складом основного тексту;

7) за періодичністю;

8) за структурою;

9) за інформаційними ознаками;

10) за видами періодичних і  продовжуваних видань;

11) за статусом [4].

Сукупність видів і типів традиційних видань деталізована в таблиці 2.

Таблиця 2.

Класифікаційна таблиця традиційних видань

	Ознаки класифікації	Види видань
1	2	3
1.	За цільовим призначенням	Офіційне, наукове, науково-популярне, науково-виробниче, виробничо-практичне, виробничо-практичне для аматорів, навчальне, громадсько-політичне, довідкове, для організації дозвілля, рекламне, літературно-художнє
		Продовження таблиці 2.
2.	За аналітико-синтетичним переробленням інформації	Інформативне, реферативне, бібліографічне, оглядове, дайджест
3.	За знаковою природою	Текстове, нотне, картографічне, образотворче
4.	За матеріальною конструкцією	Книжкове, журнальне, аркушеве, газетне, буклет, карткове, плакат, поштова картка, комплектне, книжка-іграшка
5.	За обсягом	Книга, брошура, листівка (аркушівка)
6.	За складом основного тексту	Моновидання, збірники (полівішання)
7.	За періодичністю	Неперіодичне, серіальне (періодичне), продовжуване (видання, що продовжується)
8.	За структурою	Серія, однотомник (однотомне), багатотомне, зібрання творів, твори вибрані
9.	За інформаційними ознаками	Монографія, автореферат дисертації, препринт, тези доповідей конференції, матеріали конференції (з'їзду), збірник наукових праць, статут, інструкція, стандарт, прейскурант, паспорт, посібник (наочний, практичний, навчальний, навчальний наочний, навчально-методичний), порадник практичний, підручник, хрестоматія, рекомендації методичні, курс лекцій, текст лекцій, конспект лекцій, програма навчальна, практикум, словник, енциклопедія, словник енциклопедичний, словник мовний, словник тлумачний, словник термінологічний, розмовник, довідник, путівник, проспект, каталог, альбом, атлас, оголошення, листок інформаційний, документно-художнє, науково-художнє видання, альманах, антологія
10.	За видами періодичних і продовжуваних видань	Газета, журнал (часопис), бюлетень, календар, експрес-інформація
11.	За статусом	Оригінали, традиційні версії електронних видань, електронні аналоги традиційних видань, електронні відтворення, зокрема копії друкованих документів, тривимірних об'єктів тощо

 

Наведена класифікація видань є за своєю характеристикою багатоаспектною, паралельною. Тобто кожний напрям цієї класифікації (фасет) є незалежним від інших: використовується лише одна ознака класифікування, будь-яке видання може бути класифікованим за кожною з цих ознак.

Класифікація електронних видань відповідно до ГОСТ 7.83-2001 [6] наведена в таблиці 5.4.

Таблиця 3.

Класифікаційна таблиця електронних видань

	Ознаки класифікації	Види видань
1.	За цільовим призначенням	Офіційне, наукове, науково-популярне, виробничо-практичне (зокрема нормативне), навчальне, масово-політичне, довідкове, видання для дозвілля, рекламне, художнє
2.	За періодичністю	Неперіодичне, серіальне, періодичне, видання, що продовжується; видання, що оновлюється (кожний наступний випуск містить актуальну інформацію попереднього випуску, але повністю замінює вміст)
3.	За структурою	Однотомне, багатотомне, електронна серія
4.	За наявністю друкованого еквівалента	Самостійне електронне видання (не має друкованого аналогу); електронний аналог друкованого документа (відтворює відповідний друкований документ, зберігаючи розташування тексту на сторінках, ілюстрації, посилання, примітки); електронна версія (аналог друкованого видання, який має рівний із оригіналом правовий статус і який створювався практично одночасно з самостійним друкованим або електронним виданням у відповідному форматі з метою подання в мережевому доступі або на окремому носії)

 

Висновки до розділу 1

 

Одне і те саме повідомлення (твір) може існувати в різних формах: у рукописі, у вигляді магнітофонного запису, після опублікування в формі видання тощо Кожне з позначень вносить в характеристику повідомлення щось інше, по-іншому розкриває сутність документа, виділяючи в ньому ті чи інші особливості, специфічні ознаки, які враховуються при створенні, поширенні, обробці, зберіганні, використанні документів, що функціонують в системі документних комунікацій.

Особливе місце в документній комунікації займають книги, журнали, газети, плакати, карти, ноти і т.п., складові групу видань.

 

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ

2.1. Класифікація видань за періодичністю виходу. Класифікація періодичних і продовжуваних видань.

 

За періодичністю виходу як традиційні так і електронні видання поділяються на неперіодичні, серіальні, періодичні, продовжувані видання (видання, що продовжуються).

Загальна характеристика видань за періодичністю їх виходу подана в таблиці 5.11.

Таблиця 4.

Класифікаційна характеристика видань за періодичністю виходу

№	Вид	Загальна характеристика
1.	Неперіодичне	Видання, що виходить одноразово й продовження якого непередбачене
2.	Серіальне	Видання, що виходить протягом часу, тривалість якого заздалегідь не визначена, як правило, нумерованими чи датованими випусками (томами) з постійною спільною назвою
3.	Періодичне	Видання, що виходить через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом
4.	Продовжуване видання (видання, що продовжується)	Видання, що виходить через заздалегідь невизначені проміжки часу, в міру накопичення матеріалу, нумерованими та (чи) датованими випусками, неповторюваними за змістом, одно типово оформлені, із спільною назвою

 

Періодичне й продовжуване видання може бути подано у вигляді газети, журналу (часопису), бюлетеню, календаря, експрес-інформації.

Загальна характеристика періодичних і продовжуваних видань наведена в таблиці 4.

 

Таблиця 4.

Класифікаційна характеристика за видами періодичних і продовжуваних видань

№	Вид	Загальна характеристика
1.	Газета	Періодичне газетне видання з постійною назвою, що виходить через певні короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію й матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламу
2.	Журнал (часопис)	Періодичне журнальне видання, яке виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії
3.	Бюлетень	Періодичне або продовжуване видання, що випускається оперативно, має ознаки журнального або газетного видання, містить матеріали організації, яка його видає
4.	Календар	Періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також із іншими відомостями різного характеру
5.	Експрес-інформація	Періодичне реферативне видання розширених та зведених рефератів найактуальніших опублікованих зарубіжних матеріалів або неопублікованих вітчизняних документів, призначене для оперативного інформування фахівців

 

Класифікація видань за періодичністю

Класифікацію видань за періодичністю показано на рис. 2.

 

Рис. 2. Види видань за періодичністю

 

Кожен із зазначених видів видань має відповідне читацьке спрямування виходить з визначеною метою. Наприклад, допомагає у вивченні конкретного питання, інформує про результати проведених наукових досліджень, пояснює у доступній формі основи наукових знань тощо.

Цільове призначення - головна ознака, що визначає відмінні особливості конкретного видання. Від цільового призначення залежить обсяг, характер викладу матеріалу, структура та оформлення того чи іншого видання.

Особливості періодичних видань

"Періодика" - грецьке слово, що означає "той, що знову приходить, наступає або повертається".

Періодичне видання виходить через визначені проміжки часу постійним для кожного року числом випусків (номерів), що не повторюються змістом, типово (однотипно) оформлені, нумерованими та/або датованими випусками, які мають загальну назву.

Характерні риси періодичних видань наведено на рис. 3.

Рис. 3. Характерні риси періодичних видань

Періодичне видання є одним із основних засобів системі масової комунікації. Класифікацію періодичних видань за регулярністю виходу у світ, місцем випуску та сферою розповсюдження показано на рис. 4.

 

Рис. 4. Класифікація періодичних видань

 

2.2. Газета як джерело оперативної інформації.

 

Газета - основний вид періодичного видання, що виходить через невеликі проміжки часу, яке містить офіційні матеріали, оперативну інформацію та статті з актуальних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори та рекламу [4].

Замовником першої газети був французький лікар і філантроп Гефраст Ренодо (1586-1653 рр.)

Традиційно газетне видання випускається у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу визначеного формату, видавничо пристосоване до певної специфіки.

Обсяг газети може складати від 2 до 100 і більше сторінок.

Класифікацію газетних періодичних видань показано в таблиці 5.

 

Таблиця 5.

Класифікація газетних періодичних видань

№	Ознака	Вид	Різновид
1.	За функціональністю	Загальнополітичні Спеціалізовані Спеціальні випуски	Професіональна, профспілкова, партійна тощо. З питань культури, літератури, мистецтва, релігійна. Рекламна, для відпочинку, для дітей та юнацтва
2.	За видавцем (засновником)	Державні, партійні, профспілкові, кооперативні, комерційні, творчої спілки, товариства та ін.
3.	За часом випуску	Ранішні, вечірні
4.	За періодичністю	Щоденні, щотижневі, щомісячні
5.	За місцем видання	Загальнонаціональні, регіональні, місцеві, корпоративні
6.	За матеріальною конструкцією	Окремі одиничні номери (випуски), комплекти